Медіа-творчість викладача та технології її реалізації в освітньому процесі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Університет державної фіскальної служби України

Кафедра психології, педагогіки та соціології

Кримський університет культури, мистецтв і туризму

Кафедра музичного мистецтва

Медіа-творчість викладача та технології її реалізації в освітньому процесі

Дєніжна С.О., к.п.н., доцент

Сова М.О., д.п.н., професор

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність дослідження проблеми самореалізації викладача в процесі медіа-творчості, що зумовлено тенденціями інформатизації, цифровізації та медіатизації в сучасному освітньому просторі. Здійснено аналітичний огляд наукових публікацій щодо значення медіа-творчості як показника професійної компетентності викладача.

Мета статті розкрити інноваційний потенціал медіа-творчості та технології її реалізації в освітній практиці. У змісті статті проаналізовано наукові підходи до розкриття сутності феномена медіа-творчості. Висвітлено особливості медіа-творчості в професійній діяльності викладача. Розкрито інноваційний потенціал медіа-творчості для оптимізації навчального процесу. Виокремлено функції медіа-творчості, спрямовані на удосконалення освітнього простору. Сформульовано принципи організації медіа-творчого процесу в педагогічній практиці. Охарактеризовано критерії та показники сформованості здатності до медіа-творчості. Розглянуто технології творчої реалізації професійної компетентності викладача в медійному просторі освіти: трансмедійний сторітелінг, фіджітел-технології, моделювання віртуальної реальності, комунікативна технологія соціальної відповідальності.

Результати наукового пошуку дають змогу оптимізувати встановлення комунікативних взаємозв'язків університетської спільноти та соціального середовища в контексті сучасних досягнень інформаційного суспільства.

У висновку узагальнюється, що використання новітніх медіа-технологій у практиці вищої школи має забезпечити вдосконалення професійної компетентності викладача, реалізувати його інноваційний потенціал, інтенсифікувати розвиток культурних ресурсів сучасного простору освіти. Окреслено перспективи подальших наукових пошуків із проблеми розвитку медіа-творчості та використання медіа-технологій в освітньому середовищі.

Ключові слова: медіа-освіта, медіа-творчість, критерії медіа-творчості, медіа-технології, класифікація медіа-технологій.

Annotation

Media creativity of the teacher and technologies of its implementation in the educational process

The article substantiates the relevance of the study of the problem of teacher self-realization in the process of media creativity, which is due to the trends of informatization, digitization and mediatization in the modern educational space. An analytical review of scientific publications on the importance of media creativity as an indicator of professional competence of the teacher.

The purpose of the article is to reveal the innovative potential of media creativity and technology of its implementation in educational practice. The content of the article analyzes scientific approaches to revealing the essence of the phenomenon of media creativity. The peculiarities of media creativity in the professional activity of a teacher are highlighted. The innovative potential of media creativity for optimizing the educational process is revealed. The functions of media creativity aimed at improving the educational space are highlighted. The principles of organization of media creation process in pedagogical practice are formulated. The criteria and indicators of the formation of the ability to media creativity are described.

Technologies of creative realization of professional competence of a teacher in the media space of education are considered: transmedia storytelling, fidget technology, modeling of virtual reality, communicative technology of social responsibility. The results of scientific research allow to optimize the establishment of communicative relationships between the university community and the social environment in the context of modern achievements of the information society. In conclusion, it is summarized that the use of the latest media technologies in the practice of higher education should improve the professional competence of the teacher, realize his innovative potential, intensify the development of cultural resources of the modern educational space. Prospects for further research on the development of media creativity and the use of media technologies in the educational environment are outlined.

Key words: media education, media creativity, criteria of media creativity, media technologies, classification of media technologies.

Постановка проблеми у загальному вигляді

У сучасний період розвитку інформаційного суспільства, що характеризується тенденцією до мультимедіатизації соціокультурного життя, медіа-творчість викладача виступає феноменом, практична реалізація якого спрямована на здійснення трансформаційних змін в освітньому процесі, досягнення його нової якості. Цифровізація та медіатизація сучасної освіти сприяють оновленню та поширенню її змісту і технологій у різних формах онлайнових і офлайнових. Завдяки використанню арсеналу освітніх медіа-технологій та медіа-продуктів відкриваються нові можливості для освоєння різних галузей знання, безмежними стають зони впливу на аудиторію та процеси навколишньої дійсності.

Певна річ, цифрова революція, яка відбувається в сучасному світі, детермінує прояв нових тенденцій у медійному просторі освіти, виявлення інформаційно-комунікаційних чинників інноваційного, цивілізаційного та культурного розвитку суспільства, що своєю чергою зумовлює необхідність створення новітніх медіа-програм і медіа-проектів.

У медіа-просторі освіти виявляються такі тенденції: об'єктивізація інформації; діалогізація, що свідчить про відновлення інтересу до дискурсів, брифінгів, Інтернет-конференцій; семіотизація, на основі якої здійснюється використання різних форм брендизації за допомогою рекламно-знакових мов.

Постійно зростаюча прозорість і відкритість інформаційних потоків зумовлюють певні зміни в професійній діяльності науково-педагогічних працівників, які дедалі частіше взаємодіють із представниками видавництв і редакцій, радіо- і телевізійних каналів. Отже, активізація медіа-творчості передбачає комплексне використання художніх і технічних засобів масової комунікації (художньо-публіцистичних і художньо-комунікативних, аудіо- та відеозапису, фотографії, Інтернету), застосування медіа-технологій та способів створення навчальних і методичних матеріалів (монтаж, колаж, медіа-дизайн, комп'ютерна графіка), включення в процес створення освітнього медіа-простору різних засобів масової інформації (PR, реклами, кіно, радіо і телебачення, друку, журналістики), запровадження відкритих обговорень проблем освіти та духовного життя суспільства в соціальних мережах.

З цих позицій медіа-творчість викладача треба розглядати як показник сформованості його професійної компетентності. У цьому аспекті феномен інтерпретується як створення цілісної медіа-картини світу з фрагментів інформаційної «мозаїки», осмислення його цінностей і відношень, творче самовираження думок і позицій, самореалізація в процесі розробки медіа-продуктів і використання медіа-технологій.

Широкий діапазон можливостей і функцій медіа-технологій та медіа-продуктів для модернізації освіти, всебічного розкриття творчого потенціалу освітянина дає змогу наголосити на актуальності дослідження проблеми розвитку медіа-творчості викладача та технологій її реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про посилений інтерес дослідників до проблеми розвитку медіа-творчості в сучасних фахівців. На думку В.М. Горохова, медіа-творчість становить спонтанну та експериментальну діяльність, у процесі якої знаходяться й апробуються ефективні схеми та моделі комунікативної взаємодії [1].

Педагогічний аспект медіа-творчості досліджується в працях Л.А. Найдьонової, О.В. Федорова, М.Ф. Хілько. Л.І. Череповської.

М.Ф. Хілько вважає, що основою медіа-творчості є процес комунікації між суб'єктом і об'єктом медіа-сприймання та система психологічних відносин із медіа-текстом. Автор досліджує психолого-педагогічні механізми медіа-творчості, зокрема механізми естетичного сприйняття в креативному акті, які пов'язує з реконструкцією різноманітних уявлень та трансформацій у нову візуальну якість. У функціонуванні психолого-педагогічних механізмів медіа-творчості М.Ф. Хілько бачить сутність креативних змін, які зумовлюють виникнення новоутворень особистості [6, с. 27].

Розвиток феномена, що розглядається, вітчизняні дослідники пропонують здійснювати на основі креативно-діяльнісного підходу, що передбачає впровадження інноваційних технологій в освітній процес засобами медіа. Пріоритетним завданням цього процесу виступає актуалізація творчого аспекту використання мультимедійних технологій. Вчені рекомендують створювати практико зорієнтовані медіа-продукти, в яких інтегруються різні цифрові медіа в цілісне уявлення, творчо інтерпретувати медіа-тексти, транслювати валідність результатів їх використання в освітній діяльності.

У сучасній теорії медіа-освіти феномен медіа-творчості викладача розглядається з позицій прагматичного підходу і здійснюється на основі такого алгоритму дій: «задум втілення задуму вплив на аудиторію». За цим алгоритмом формуються уміння створювати якісний медіа-продукт, відбувається оволодіння навичками його моделювання, здійснюється прогнозування впливу на аудиторію.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У педагогічній практиці медіа-творчість нерідко стає прерогативою післядипломної та інформальної освіти, ресурсних центрів і творчих лабораторій. Незначна увага дослідників до розвитку медіа-творчості як чинника професійної компетентності викладача, розкриття її інноваційного потенціалу завдяки використанню сучасних медіа-технологій підтверджує актуальність дослідження поставленої проблеми.

Мета статті розкрити інноваційний потенціал медіа-творчості та технології її реалізації в освітній практиці.

Виклад основного матеріалу

Для досягнення мети варто звернутись до інтерпретації поняття медіа-творчості в науковій літературі. Це поняття тлумачиться як: процес творчої діяльності у медійній сфері та його предметні результати, взаємозв'язані процеси проективної діяльності та розробки медіа-текстів [6, с. 34]; індивідуально-творче самовираження особистості за допомогою медіа-техніки [1]; показник включення в креативну діяльність при контакті з медіа-освітніми технологіями та їх створення [5, с. 94]; розгортання індивідуальних евристично-креативних потенцій особистості та створення нових культурних смислів і значень у процесі взаємодії з медіа-культурою [2, с. 33].

Узагальнення теоретичних положень дає змогу розглядати феномен медіа-творчості як форму творчого пізнання та створення образів світу в поєднанні з електронними медіа-продуктами, яка супроводжується соціальною, аксіологічною, конструктивною, технологічною, естетичною та прогностичною діяльністю.

З цих позицій процес медіа-творчості вражається в креативному сприйнятті, оцінці та створенні медіа-продуктів, що дає змогу тлумачити це поняття як неперервний процес творчої діяльності викладача в медійній сфері освітнього простору. Оволодіння уміннями створювати медіа-тексти, монтаж, колаж, комп'ютерні презентації, фотографії, відеофільми, художні образи мовами різних мистецтв (літератури, кіно, музики, фотографії, комп'ютерної графіки), а також передавати простір і час за допомогою фіксації їхніх окремих фрагментів стає як вимогами, так і складниками професійної компетентності викладача.

У Концепції впровадження медіа-освіти в Україні формування здатності до медіа-творчості виступає одним із головних завдань медіа-освіти. Цей процес передбачає удосконалення медіа-компетентності та розвиток медіа-культури викладача, його творче самовираження в медійному просторі освіти, покращення якості комунікації, розширення масштабів соціального середовища та мережі стосунків у значущих для особистості спільнотах. У Концепції впровадження медіа-освіти в Україні феномен медіа-творчості розкривається у таких аспектах: комунікативний створення нових способів комунікації за допомогою медіа; перцептивний - активне творче медіа-сприймання; продуктивний - створення медіа-продуктів [4].

Феномен медіа-творчості характеризується гармонійним поєднанням інноваційного підходу до використання цифрової техніки та медіа-технологій із психологічними процесами сприймання та мислення, уяви та фантазії, самовираження та самореалізації. У цьому аспекті медіа-творчість є психологічним процесом актуалізації внутрішніх можливостей особистості, активізації її творчого потенціалу в процесі створення медіа-картини світу.

Медіа-творчість є креативним ресурсом особистості, який сприяє її адекватній адаптації до умов інформаційного суспільства та сучасної медіа-реальності, забезпечує розширення комунікативних можливостей та творчу самореалізацію викладача в медійному просторі освіти.

Серед характерних особливостей медіа-творчості, що відрізняють її від інших видів творчості, варто виокремити такі: медіа-опосередкованість творчого процесу та репрезентації творчого продукту; технічна медіа-грамотність творців; масовість творців як професіоналів, так і аматорів; гедонізм процесів сприймання та творіння.

Медіа-творчість викладача покликана виконувати ним численні функції: соціальну, комунікативну, інформаційну, освітню, аксіологічну, гедоністичну, естетичну, моральну, конструктивну, технологічну, культуротворчу. інноваційний медіатворчість професійний викладач

Варто зауважити, що, на відміну від творчості, яка в науковій літературі розглядається у трьох контекстах (історичному як спосіб освоєння реальності; продуктивному як процес створення нового; особистісному, що передбачає самотворення особистості), феномен медіа-творчості подається, відповідно, як:

1) спосіб освоєння медіа-реальності (опанування медіа-засобів, критичне сприймання медіа-продуктів, самовираження в перцептивній медіа-творчості);

2) ототожнення об'єктивно та суб'єктивно нової інформації в медіа-просторі, що опосередковано медіа-засобами та медіа-технологіями, створенням медіа-продуктів;

3) творча самореалізація та самовдосконалення особистості під впливом медіа- через самопрезентацію в умовах сучасної медіа-реальності. Отже, медіа-творчість процес практичного перетворення дійсності в медіа-просторі, який розширює межі можливостей інформаційного суспільства за умов соціально-комунікативної взаємодії.

Результативність розвитку медіа-творчості викладача забезпечується дотриманням таких організаційних принципів: урахування потреб та інтересів особистості за допомогою засобів медіа-; соціальної відкритості освітніх систем; адаптивності освітніх проектів і програм; функціональної інтеграції медійних платформ; компенсаторності, поліфункціональності та комплексності навчання; диверсифікації освітнього процесу. Практична реалізація цих принципів набуває значущості не лише тому, що медіа-сфера стає предметом професійного зростання педагога, а й тому, що його освітня діяльність передбачає взаємодію зі ЗМІ з використанням медіа-технологій.

У контексті цієї роботи на особливу увагу заслуговують медіа-освітні компетентності, сформованість яких є показником професійного зростання викладача. До них належать: медіа-грамотність; креативність; адекватне ставлення до нововведень; уміння миттєво реагувати в нестандартних умовах і ситуаціях невідомості; здатність до критичного і творчого мислення; уміння приймати оптимальні рішення на випередження; здатність працювати самостійно і в команді; готовність до роботи в медійному просторі освіти.

Швейцарський вчений Н. Дрок визначив критерії та показники сформованості інноваційних компетентностей для працівників медіа-сфери [3]. Доцільною видається їх адаптація для оцінювання сформованості медіа-компетентності викладача за наведеними в таблиці 1 критеріями.

Сформованість медіа-компетентності викладача за вказаними показниками дає йому змогу проявити творчу ініціативу та реалізувати власний інноваційний потенціал. Успішність цього процесу забезпечується за допомогою використання новітніх медіа-технологій у сучасному просторі освіти. Завдяки застосуванню крос-платформних і багатоканальних засобів підвищується інтерактивність суб'єктів онлайн-комунікації, розвиваються їх ціннісні орієнтації, толерантність і здатність до конструктивного діалогу.

На основі рівнів організації освітнього процесу медіа-технології класифікуються за такими видами: метатехнології, макротехнології, мезотехнології та мікротехнології

Метатехнології сприяють удосконаленню освітніх систем у країні або конкретному регіоні. До них належать мультиекранна технологія та комунікативна технологія корпоративної соціальної відповідальності. Застосування метатехнологій передбачає використання різних способів інформування та впливу на представників освітніх закладів, партнерів, спонсорів, усього академічного співтовариства. Реалізація цієї технології передбачає проведення форумів, конференцій, фестивалів, соціальних і культурних акцій, благодійних заходів, публікацій творчих звітів, організацію ком'юніті з використанням соціальних мереж, що своєю чергою розширює масштаби медійного простору освіти.

Макротехнології створюються з урахуванням непрямого впливу на різні шари академічної співтовариства. Серед них на увагу заслуговують соціальні технології фандрайзинг і крайдфайдинг, використання яких має на меті вирішення соціальних проблем освітян, створення творчих проектів, впровадження оригінальних ідей, розміщення рекламних матеріалів, залучення громадськості до фінансової підтримки навчальних закладів.

Мезотехнології відрізняються синкретичністю різноформатних компонентів, що дає змогу вирішити комплекс завдань освітнього процесу: вдосконалити структуру досліджуваного матеріалу; наблизити предметний зміст інформації до інтересів аудиторії; перевести інтерактивність і персоніфікованість пізнання на новий якісний рівень; підвищити ефективність отримання інформації аудиторією через різні канали медіа-комунікацій; створити медіа-картину світу. Для вирішення цих завдань використовуються методи міждисциплінарного аналізу та синтезу окремих періодів і компонентів історії, які розташовані на різних платформах. Кожен медійний канал виступає сегментом розвитку трансмедійної історії, що сприяє створенню комплексного програмованого переживання історії. Такий метод інтегрування змісту дає змогу зацікавити аудиторію поставленою проблемою й утримати її увагу в контент-потоці.

На синкретизмі відтворення дійсності побудована технологія «трансмедійний сторітеллінг» (transmedia storytelling), яка поєднує вербальні, візуальні та аудіальні компоненти медіа-освітнього середовища в єдину «трансмедійну історію», створену на кількох платформах і в різних форматах. До переваг цієї технології варто зарахувати можливість створення соціально-комунікативного виміру медіа-освітнього простору, який складається з різноформатних елементів крос-платформного середовища (фільм, книга, документалістика, відеогра, блог, форум, шоу, медіа-фестиваль).

Технологія трансмедійний сторітеллінг дає змогу «пережити» досвід, який неможливо засвоїти в реальному світі, створити ефект співучасті в процесі онлайн-комунікації, управляти значним обсягом інформації.

Мікротехнології передбачають створення невеликої сегментної аудиторії та мають ознайомити її з новаторським досвідом. Суб'єкт комунікативної взаємодії стає не тільки одним з авторів освітнього медіа-порталу, а й має змогу вести власну колонку, має доступ до закритих заходів та творчих проектів.

У цьому аспекті перспективним видається впровадження в освітню практику такого виду мікротехнологій, в яких виявляються тенденції віртуалізації освіти, зокрема Phygital-технології. В їх структурі інтегруються цифровий і фізичний простір, відбувається злиття двох реальностей: фізичної (physics «фізичний») та віртуальної (digital -«цифровий»).

Таблиця 1

Критерії та показники сформованості медіа-компетентності викладача

Висновки

На підставі викладеного варто узагальнити, що медіа-творчість виступає якісним показником професійної компетентності сучасного викладача, соціокультурною детермінантою трансформаційних змін в освіті, пріоритетним чинником інтелектуального та духовного розвитку аудиторії, дієвим механізмом встановлення взаємозв'язків із соціально-комунікативними процесами. Актуалізація інноваційного потенціалу викладача в процесі медіа-творчості забезпечує вдосконалення медійного простору освіти, здійснення позитивного впливу сучасних медіа-технологій на реалізацію соціокультурних ресурсів суспільства.

Перспективи подальших досліджень в окресленому напрямі передбачають визначення пріоритетних напрямів, розробку медіа-проектів, створення сучасних нових медіа-технологій та впровадження ефективних способів трансформацій освітніх систем у сучасному просторі освіти.

Бібліографічний список

1. Горохов В.М. Масс-медиа: творчество и институты / Горохов В.М., Дзялошинский И.М. Медиаскоп: Электронный научный журнал факультета журналистики МГУ им. М. Ломоносова. 2012. №4.

2. Возчиков В.А. Философия образования и медиакультура информационнного общества: автореф. дис. ... д-ра филос. наук: 09.00.11. «Социальная философия». Санкт-Петербург: Российский гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена, 2007. 38 с.

3. Дрок Н. Смена профессиональных компетенций в журналистском образовании. Медиаскоп. Электронный журнал МГУ им. М.В. Ломоносова. 2011. №3.

4. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні (нова редакція) / за ред. Л.А. Найдьонової, М.М. Слюсаревського. Київ, 2016. 16 с.

5. Найдьонова. Л.А. Медіа-освіта в Україні: особливості реалізації соціально-психологічної моделі. Шкільний бібліотечно-інформаційний центр. 2013. №4. С. 91-97.

6. Хилько Н.Ф. Педагогика аудиовизуального творчества в социально-культурной сфере: автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.05 «Теория, методика и организация социально-культурной деятельности». Москва, 2007. 48 с.

7. Череповська Н.І. Медіа-творчість як соціальний ресурс особистості. Типологія відеосприймання. Збірник наук. праць Інституту психології АПН України «Актуальні проблеми психології» у 12 томах / За ред. В.О. Моляко. Т 12. Вип. 8. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. С. 318-325.

Размещено на allbest.ru