Формування духовних цінностей і духовної культури в університетах Китаю: теоретичні аспекти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Кафедра педагогіки, іноземної філології та перекладу

Кафедра музики та виконавства

Формування духовних цінностей і духовної культури в університетах Китаю: теоретичні аспекти

Лю Мейхуань, аспірант, доцент

Кравченко Г.Ю., д.п.н., доцент

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі формування духовних цінностей і духовної культури у майбутніх вчителів музики. Розглянуто особливості розуміння гуманістичної спрямованості підготовки педагогів музики, здійснено актуалізацію уваги на теоретичний і методичний аспекти досвіду університетів Китаю.

У змісті проаналізовано поняття «духовна культура суспільства Китаю», яке включає в себе відтворення індивідуальної і суспільної свідомості; народну художню культуру; мистецтво як професійний вид художньої творчості; естетичну культуру; культуру наукового життя; культуру утворення; культуру виховання; культуру волі совісті; культуру морально-духовного життя; інформаційну культуру. Зазначено, що в Китаї термін «духовна культура» здебільшого включає в себе художню освіту, естетичне виховання та гуманістичне вдосконалення. На основі аналізу науково- методичних джерел визначено цілі естетичної освіти та їх значення у всебічному розвитку освіти Китаю.

Розкриваючи поняття «естетичного виховання» авторами досліджено розуміння взаємозв'язку понять «духовна культура», «естетичне виховання» та «художня освіта» з позиції та поглядів науковців різних країн. Виходячи з цих позицій, з'ясовано, що духовна культура в коледжах та університетах Китаю стосується розуміння естетичної освіти, яка визначає природну красу, соціальну красу та мистецьку красу для формування та розвитку духовності студентів закладів вищої освіти, вдосконалення їх здатності відчувати, цінувати і творити красу, а також культивувати її правильні естетичні концепції, естетичні ідеали. Навчальні ресурси, методи викладання в коледжах та університетах Китаю забезпечують студентам більше свободи у навчанні, впливають на розвиток духовного та культурного мислення студентів більше, ніж у закладах середньої освіти. Тому художні дисципліни викладачів здебільшого включають музику, мистецтво, танець та інші спеціальності. Естетична освіта керується естетичними теоріями, основними каналами яких є мистецтвознавство. Ключові слова: культура, духовна культура, духовні цінності, естетичне виховання, цілі естетичної освіти, художня освіта, гуманістичне вдосконалення, університет.

Annotation

Formation of spiritual values and spiritual culture at China universities: theoretical aspects

The article is devoted to the urgent problem of the formation of spiritual values and culture of future music teachers. Peculiarities of understanding the humanistic orientation of the training of music teachers are considered, attention is paid to the theoretical and methodological aspects of understanding this issue at universities in China.

The content of the article analyzes the concepts of the spiritual culture of Chinese society, which includes the reproduction of individual and social consciousness; folk art culture; art as a professional form of art; aesthetic culture; culture of scientific life; educational culture; culture of education; culture of the will of conscience; culture of moral and spiritual life; information culture.

It is noted that in China, the concept of “spiritual culture" includes art education, aesthetic education and humanistic improvement. Based on the analysis of scientific and methodological sources, the goals of aesthetic education and their importance in the comprehensive development of China's education are determined. Revealing the concept of aesthetic education, the author explores the understanding of the relationship between the concepts of “spiritual culture", “aesthetic education" and “art education" from the position and views of scientists from different countries.

Based on these positions, it was found that the spiritual culture in colleges and universities of China concerns the understanding of aesthetic education, which defines natural beauty, social beauty and artistic beauty for the formation and development of spirituality of students of higher education institutions, improving their ability to feel, appreciate and create beauty, and also cultivate its correct aesthetic concepts, aesthetic ideals. Learning resources, teaching methods in colleges and universities in China provide students with more freedom in learning, affect the development of spiritual and cultural thinking of students than in secondary education institutions. Therefore, the artistic disciplines of teachers mainly include music, art, dance and other specialties. Aesthetic education is guided by aesthetic theories, the main channels of which are art history. Key words: culture, spiritual culture, spiritual values, aesthetic education, goals of aesthetic education, art education, humanistic improvement, university.

Постановка проблеми в загальному вигляді

Вивчення й аналіз педагогічних надбань теоретиків і практиків освіти уможливлюють розуміння гуманістичної основи духовної культури в контексті формування ціннісного ставлення майбутніх педагогів музики до мистецтва, їх здатності до адекватної оцінки здобутків мистецтва; до педагогічної, викладацької та науково-дослідницької діяльності.

Формування духовних цінностей та духовної культури студентства здійснюється зі значними руднощами, викликаними певними причинами. По-перше, в освіті з'явилися прагматичні компоненти, які помітно впливають на її зміст, «вимиваючи» фундаментальну освіту, тобто здійснюється підготовка вузького спеціаліста, який ефективно виконує призначені йому функції. По-друге, багато студентів позбавлені належного родинного плекання через психолого-педагогічну непідготовленість батьків до естетичного виховання. Саме тому у юнацькому віці молода людина не має не тільки позитивного духовно-морального досвіду, а й доброї основи для формування духовних цінностей і духовної культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відтворення генерації цілісності духовної культури аналізується крізь призму взаємовпливу особистості та творчості в умовах держави вченими В. Липинським, Г. Моски, У. Парето, О. Тоффлером та іншими. Теоретико-методологічні засади духовної культури відображені й у роботах В. Андрущенка, Є. Бистрицького, І. Бойченка, М. Бровка, Л. Губерського, І. Зазюна, В. Іванова, Л. Левчук, М. Лукашевича, М. Мокляка, І. Надольного, В. Шинкарука та інших.

Вивчення й аналіз педагогічних надбань теоретиків і практиків освіти уможливлює розуміння гуманістичної спрямованості підготовки музичних педагогів як актуалізації теоретичного й методичного досвіду в контексті особистісно спрямованого навчання, що забезпечується реалізацією оцінного ставлення вихованців до музичних явищ із позицій духовних цінностей.

Дослідження формування духовних цінностей і духовної культури висвітлюються в концепціях науковців і практиків І. Беха, В. Дряпіки; провідні аспекти педагогічного професіоналізму розглянуто крізь формування його ціннісних основ у наукових працях Є. Бондаревської, В. Сластьоніна, Є. Шиянова.

Результати наукових пошуків з питань музикознавства, психології художньої творчості Б. Асафьєва, О. Костюка, В. Медушевського, Є. Наза- йкінського покладено в основу обґрунтування концепції впливу різних видів і жанрів музичного мистецтва на формування ціннісних орієнтацій особистості в художній сфері.

Дослідження змісту й основних компонентів ціннісних орієнтацій юнацтва в художній сфері О. Олексюка, Г. Падалки, Р. Шульги сприяють забезпеченню необхідної спрямованості навчального процесу в галузі музично-педагогічної освіти. Дивлячись на сучасний стан мистецької освіти у світі, більшість із них зосереджується на художній освіті студентів, менше досліджень стосуються формування духовної культури студентів-бакалаврів музично-педагогічного профілю - майбутніх вчителів музики.

Дослідженням художньої грамотності майбутніх викладачів або викладачів коледжів у Китаї приділяв увагу науковець Лін Євей (2014). Він опублікував статтю «Деякі думки щодо вдосконалення художньої грамотності вчителів». Автор розкрив особливості професії вчителів і заявив, що наявність художньої грамотності вчителя відіграє дуже важливу роль у навчанні та вихованні [5]. Ян Сяо (2011) у «Розмові про художню грамотність вчителів коледжу, які вдосконалюють художню грамотність вчителів, починаючи з культурної грамотності» вважає, що походження мистецтва так само давнє, як і походження людської культури, і це етап історичного розвитку людської культури та культурний вияв цивілізації [15].

Отже, формування художньої грамотності викладачів у коледжах та університетах повинно починатися із вдосконалення різної культурної грамотності. Сформований вищий культурний рівень викладачів у коледжах та університетах дає змогу правильно пояснити та зрозуміти характеристики мистецьких часів, що сприяє правильній інтерпретації мистецтва та його надбань, теоретичному узагальненню та сублімації дизайнерських ідей та дизайнерських концепцій.

Крім того, інші вчені висунули свої погляди щодо важливості художньої грамотності. Лі Ланкін (2004) вважає, що мистецтво, представлене музикою, може покращити роботу та ефективність людей, може дати натхнення та натхнення керівництву; Чен Ронгуа (2007) в «Унікальній ролі талантів» також вказувала на те, що мистецтво може відкрити людям розуміння, сприйняття, спостережливість, мислення, творчість та уяву [14].

Завдяки мистецькій практиці, такій як художня творчість та оцінювання мистецтва, доведено, що воно може формувати здорову особистість та пропагувати фізичне й психічне здоров'я людей. Так, професор Чжоу Іньчан у своїй лекції на тему «Культурно-мистецьке культивування та якість людей» зазначив: «Спершу ми повинні знати, що таке музика, а потім обирати її відповідно до наших правильних наукових і чудових естетичних концепцій та стандартів. Заходьте, подивіться на нашу культуру, дайте людям здорову, найкращу духовну їжу» [12].

Мета статті. Метою статті є теоретичне обґрунтування основ формування духовних цінностей і духовної культури студентської молоді в закладах вищої освіти Китаю.

Виклад основного матеріалу

Термін «культура» (від лат. культура - оброблення, виховання, освіта, розвиток, шанування) - специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, уявлень у продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, у сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе. Культура характеризує також особливості свідомості, поведінки й діяльності людей у конкретних сферах суспільного життя. «Культура праці», «екологічна культура», «політична культура» - так тлумачить це поняття Філософський енциклопедичний словник [6].

Німецькі філософи пошуки культури продовжили у сфері «духу», в сфері моральної (Кант), естетичної (Шиллер, романтизм) або філософської (Гегель) свідомості, яка постає як галузь духовної свободи людини. Марксистська концепція культури заснована на принципах історичного матеріалізму. Культура є специфічною характеристикою суспільства і виражає досягнутий людством рівень історичного розвитку, що включає в себе певне ставлення людини до природи і суспільства, а також розвиток творчих сил і здібностей особистості.

Культура включає в себе не тільки предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми права й моралі), а й суб'єктивні людські сили і здібності, які реалізуються в діяльності (світогляд, знання й уміння, виробничі й професійні навички, рівень інтелектуального, естетичного і морального розвитку, способи і форми взаємного спілкування людей у колективі і суспільстві) [4]. естетичний гуманістичний вчитель музика китай

Духовна культура - частина культури, до складу якої входять мистецтво, релігія, філософія. Духовна культура постає як система сфер, що взаємодіють між собою і складають єдине ціле [11]. Філософія специфічним чином торкається проблем краси, істини і добра. Філософія є всебічною і загальною формою культури, квінтесенцією духовної культури.

Поняття «духовна культура» включає всі галузі духовної сфери; показує соціально-політичні процеси, які відбуваються у суспільстві. Духовна культура - багатошарове утворення, що включає в себе пізнавальну, моральну, художню, правову й інші культури; це сукупність нематеріальних елементів: норми, правила, закони, духовні цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, мова, знання, звичаї. Будь-який об'єкт нематеріальної культури має потребу в матеріальному посереднику, наприклад книга [2].

Духовна культура - сфера людської діяльності, яка охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. Духовна культура містить у собі форми суспільної свідомості і їхнє втілення в літературні, архітектурні й інші пам'ятники людської діяльності. Виступаючи якісним показником духовного життя суспільства, духовна культура по своїй структурі духовної сфери громадського життя складає єдність таких компонентів, як духовна діяльність, духовні потреби, духовне споживання, соціальні інститути, духовні відносини і спілкування [3].

Духовна культура суспільства включає відтворення індивідуальної і суспільної свідомості; народну художню культуру; мистецтво як професійний вид художньої творчості; естетичну культуру; культуру наукового життя; культуру утворення; культуру виховання; культуру волі совісті; культуру морально-духовного життя; інформаційну культуру.

Проаналізувавши різні визначення терміну «духовна культура» можна зазначити, що духовна культура як поняття визначається науковцями за різними ознаками: як сфера духовної діяльності, яка включає систему освіти, виховання, духовної творчості (заняття наукою, політикою, етикою, мистецтвом, філософією, релігією, правом); як система цінностей і переконань, зразків, стандартів та норм поведінки; як засіб самореалізації особистості або групи у соціальному житті. Необхідно розуміти, що духовна культура формує особистість, її погляди, світогляд, ціннісні орієнтації, настанови.

Таблиця 1