Соціометрія як онтологічна експлікація до питання про ґенезу аутсайдерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціометрія як онтологічна експлікація до питання про ґенезу аутсайдерства

Анцибор Анатолій Іванович,

кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психолого-педагогічної освіти та соціальних наук

КВНЗ Вінницька академія неперервної освіти

У статті частково розглянуто питання придатності дітей до соціометричної процедури. Описано особливості реакції учнів початкової школи на питання соціометричного та референтометричного характеру. Дослідженя проведено з метою відобразити процеси, що супроводжують феномен утворення аутсайдерства в дитячому колективі. Зроблено опис причин, що є супутніми для започаткування феномену «відкинутості». Висновок полягає в тому, що вчитель, практичний психолог або батьки, займаючись проблемою дитини-аутсайдера повинні діяти не лише на основну причину, що до цього привела, а й на супутню рису, яка цей феномен супроводжує і таким чином може бути досягнено певного соціатричного ефекту та поліпшено перебування дитини в групі.

Ключові слова: соціометрична процедура, референтометричні показники, відкинуті діти, комунікативний негативізм, комунікативна недостатність, соціатричний ефект.

SOCIOMETRY AS AN ONTOLOGICAL EXPLICATION TO THE QUESTION OF THE GENESIS OF OUTSIDERS

Anatolii Antsybor,

PhD in Psychological Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Psychological and Pedagogical Education and Social Sciences Vinnitsa Academy of Continuing Education

The article considers partially the issue of children 's eligibility for sociometric procedures. The experts analyzed the pe-culiarities of filling out questionnaires. The attention was drawn to the relevance of the students ' answers to the requirements of the questionnaire. The peculiarities of the reaction of elementary school students to sociometric and referentometric nature are described. Observations were conducted to determine the age of the child 's fitness for a sociometric procedure; it was concluded that ten-year-old children can, with sufficient accuracy, understand and answer sociometric and referen- tometric questions. The peculiarities of writing andfilling the sociometric questionnaires were analyzed. The research was conducted in order to reflect the processes that accompany the phenomenon of education outsidering in the children 's team. A description of the reasons accompanying the launch of the phenomenon of “rejection” is made. The conclusion is that a teacher, a practical psychologist, or parents, dealing with the problem of a child-outsider should act not only on the main reason that led to this, but also on the accompanying rise that accompanies this phenomenon and thus can achieve a certain social effect and improved stay of the child in the group. соціометрія експлікація аутсайдерство

Key words: sociometric procedure, referentometric indices, neglected children, communicative negativism, communicative insufficiency, social effect.

Постановка проблеми

Педагогічні працівники добре знають, що соціометрична інформація є якщо і не конфіденційного характеру, то призначена лише для людей, які дотичні до навчально-виховного процесу й можуть правильно інтерпретувати та використовувати її. Оскільки вона стосується, так би мовити, синкретичного уявлення дитиною свого місця в колективі, то постає проблема впливу на це уявлення та покращення його, що пов'язана певним чином з дослідженнями соціометричного та референтометричного характеру. Гостро постає проблема «відкинутих» дітей та психологічної роботи з ними з метою покращити їхнє становище.

Короткий огляд сучасних досліджень і публікацій. Проблема конфіденційності обумовлена в сучасних соціометричних дослідженнях [1, с. 10-11, 2, с. 126]. Доволі часто якщо соціометричні процедури мають місце в початковій школі - за їхньою допомогою намагаються визначити причини появи «відкинутих» дітей в класі та описати особливості стосунків, які призводять до утворення такого статусу [3, с.1]. Сама процедура дослідження досить докладно була описана Джекобом Морено [2, с. 300-384] і з того часу її суть не змінювалася, інша справа коли респондентами є діти початкової школи. Тут постає проблема відповідності до їхнього віку.

Отже, звідси випливає мета психологічної розвідки. Для цього було проведено дослідження на основі замірів, у яких визначено три позиції:

A. Розміщення класного лідерського осередку колективу на тлі поля впливовості за методикою семантичного диференціалу.

B. Якщо лідерський осередок є центром психологічного простору класу, то відносно нього розміщено інші прошарки: учні середнього та низького рейтингу.

C.У маргінальних зонах соціометричної карти знаходять своє місце «відкинуті» або аутсайдери.

Суть нашого погляду полягає в тому, що карта класу служить для роботи насамперед з такими учнями. Дослідник працює з дітьми, впливаючи не лише на психологічні риси індивіда, що безпосередньо викликають аутсайдерство, а й на параметри, що цей феномен супроводжують. Підтвердити й описати цей процес і є метою дослідження.

Матеріали й методи дослідження, теоретичні - соціометричного та референтометричного характеру, емпіричні особливості полягають в тому, що встановлюємо їхню відповідність віковим нормам та описуємо особливості застосування.

Виклад основного матеріалу

Варто сказати, що за допомогою саме шкільної соціометрії, проводячи дослідження серед дітей початкового віку, ми з одного боку маємо справу з особистостями під час їхнього розвитку, які тільки-но сформувалися для того, щоб виконувати соціометричні вимоги, наприклад, діти четвертого класу мають різний рівень готовності, хоча в цілому його можна характеризувати як допустимий. З іншого боку, під час роботи з дітьми раннього віку, ми маємо змогу прослідкувати феномен аутсайдерства, у період його зародження та формування на початкових стадіях.

Отже, соціологічне дослідження, з використанням принципів соціометрії Джекоба Морено [2, с. 1-300] було проведено в комунальному закладі І-ІІІ ст., загальноосвітньої школи №18 Вінницької міської ради, серед учнів 4 класу. Враховуючи юний вік респондентів, було використано анкету, присвячену шкільній тематиці, спрощений варіант якої виглядає так:

1.Якби тобі довелося перейти вчитися в іншу школу, кого із своїх однокласників ти узяв би в новий клас?

2.Кого із своїх однокласників ти б не взяв у новий клас?

3.Як ти думаєш, хто з однокласників взяв би тебе у свій новий клас?

4.Вкажи прізвища однокласників, які б не взяли тебе у свій новий клас?

5.Якби тобі запропонували подивитися відповіді на ці питання п'ятьох твоїх однокласників, то чиї відповіді ти хотів би побачити? Напиши їх прізвища за порядком значимості для тебе.

Слід підкреслити, що п'яте питання - референтометричного характеру, містить інформацію про значимість, або психологічну вагу респондента в групі. У кожному випадку учень повинен був назвати не менше п'яти ровесників. Доцільно сформулювати гіпотезу, що полягатиме в таких позиціях:

1)у колективах з низькою згуртованістю можливість виникнення аутсайдерства різко зростає;

2)аутсайдерська свідомість розвивається в групах з відносно низьким рейтингом усіх її членів;

3)велику вірогідність стати аутсайдером має особистість, у якої є негативні психологічні параметри супроводжуючого або підсилюючого характеру.

У цьому випадку, враховуючи вікові особливості опитуваних, було проаналізовано усі анкети з погляду їхнього зовнішнього вигляду, аби визначити рівень інтелектуальної готовності до соціометричного опитування. Занотовували такі ознаки: графологічна чіткість почерку, його відповідність віковим нормам. Звернено увагу на чіткість вказаних прізвищ та імен, їхнє повне та зрозуміле написання. Нормою вважали, якщо опитуваний вказує прізвище та ім'я повністю в будь-якому порядку (хоча цей порядок теж враховували, ідеальним вважали написання імені, а після - прізвища, хоча відчутно, що учні привчені робити це навпаки). Звернемо увагу на випадки, коли в одній стрічці вказували прізвище та ім'я однокласника, а в наступній - навпаки. Чергування та кількість таких стрічок брали до уваги під час визначення рівня готовності респондента до опитування за соціометричною процедурою. Фіксували повністю чи частково написане прізвище чи ім'я: часто діти, ігноруючи інструкцію, вказували лише ім'я, рідше - прізвище ровесника, у багатьох випадках обмежувалися лише іменами, чим ускладнювали, або робили неможливою процедуру розпізнання особи, що вказана. У такому випадку зазначеного респондента доводилося розпізнавати за іншими ознаками, проте, на щастя, у класі був лише один випадок збігу імен. Однак написання ровесників лише за іменами розцінювали як певну інтелектуальну слабкість опитуваного, неповну готовність до процедури, інфантилізм.

Брали до уваги кількість імен, яку вказував опитуваний, адже йому було запропоновано вказати саме п'ять. Якщо було вказано лише три, то враховували особливості почерку, чіткість написання прізвищ та імен однокласників, і робили висновок про неготовність дитини. Отже, було визначено, що дітей можна розподілити на такі чотири групи: діти з високою готовністю до дослідження, з високою, що містить тенденцію до середньої, аналогічно - з середньою, та з низькою готовністю. Із 29 анкет, наголошуємо, що один респондент через відсутність не брав участі в дослідженні, двадцять дітей виявили високий рівень готовності до дослідження, що становить більш ніж 68%, з акцентом на тому, що п'ятеро з цих дітей, 25 %, виявили високу готовність з тенденцією до середньої, дев'ять учнів, що становить 31% продемонстрували середню готовність, результати якої цілковито піддаємо обчисленням та аналізу. Лише один учень засвідчив низьку готовність до соціометричної процедури. Таким чином, було зроблено висновок, що діти - учні 4 класу, підлітки 10-11 річного віку продемонстрували високу готовність до проведення такого роду методик, що благотворно вплинуло на рівень валідності дослідження.

Загальну суму виборів дослідження обчислювали за формулою: сде X ~ сума всіх взаємних виборів у групі, n - кількість членів групи. Сума взаємних виборів дорівнює 61, після обчислення, було виявлено, що коефіцієнт групового єднання становить всього 0,14, це показує доволі низьку величину цього параметру, адже він в ідеалі повинен наближатися до 1.

Доцільно буде порівняти кількість групових виборів, які відповідають питанню №1, де заропоновано п'ять чоловік узяти з собою в новий клас, і спрогнозувати п'ять осіб, які б відповіли взаємністю, питання № 3. Кількість «відкидань» відповідає пунктам анкети № 2, де заропоновано зазначити респондентів, яких слід було би зробити, на нашу думку, відкинутими, яких не беруть у новий клас, і визначити тих респондентів, які можуть відкинути опитуваного. Загальна сума виборів дорівнює, відповідно, 145 (№ 1) +134 (№ 3) = 279; і сума «відкидань» 138 (№ 2) + 133 (№ 4) = 271. Ці величини, зрозуміло, суттєво не відрізняються одна від одної, і, все-таки, має місце незначне превалювання першої, що додає несміливого оптимізму.

За інформацією опитування за двома першими пунктами, стосовно п'яти однокласників, яких би взяв із собою, або не взяв у новий клас, результати розподілились таким чином. Подаємо їх у вигляді таблиці, у якій прізвища респондентів замінимо ініціалами і встановимо номери для полегшення розрізнення та розуміння.

Таблиця 1

Рейтинг, відкидання та взаємні вибори, що відповідає пунктам опитування № 1, № 2