Фізичне виховання дітей-інвалідів у сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізичне виховання дітей-інвалідів у сім'ї

Микитюк Олег

На сучасному етапі розвитку суспільства постала проблема розв'язання питань, пов'язаних із дитячою інвалідністю. Тому, першочерговим завданням соціальної політики держави є забезпечення нормальних умов життєдіяльності та повноцінної адаптації дітей з обмеженими можливостями в соціумі, що і передбачено: урядовою програмою «Діти України», цільовою комплексною програмою «Фізичне виховання - здоров'я нації», законами України «Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення Україні», «Про охорону дитинства». Провідною ідеєю досліджень останніх років є орієнтація на ефективне використання збережених функцій з компенсаторно-корекційним навантаженням, цілеспрямований розвиток психічних процесів, що зумовлюють рівень опанування дітьми-інвалідами знань, умінь і навичок, відповідну освіченість та інтеграцію у сучасне суспільство [1, 2].

Інвалідність дитячого населення є однією з найбільш актуальних проблем, оскільки вона є медичною, соціальною, психологічною, економічною проблемою і має державне значення [3].

У концепції сімейного і родинного виховання наголошується на тому, що «сучасна сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку». І це закономірно, адже побудувати повноцінну національну школу без активної участі й підтримки сім' ї неможливо[4].

Проте задля оптимального розвитку та адекватної самореалізації людині з обмеженими можливостями потрібен багатоаспектний взаємозв'язок із суспільством, що встановлюється у процесі соціально-психологічної адаптації, спілкування, колективної діяльності. У таких умовах безсумнівно зростає велика роль сім'ї дитини-інваліда, яка може і має стати вагомим чинником виховання толерантного відношення суспільства до дітей з відхиленнями у стані здоров'я. [5, 6].

В галузі фізичної культури в останні роки державні і суспільні організації докладають значні зусилля для залучення інвалідів до систематичних занять фізичними вправами як ефективного універсального засобу фізичної, психічної та соціальної адаптації.

Сутність навчання і фізичного виховання дитини з обмеженими можливостями полягає у всебічному розвитку його особистості, яке складається не з корекції окремих функцій, а передбачає цілісний підхід до особистості дитини. Створення умов для повноцінного розвитку дитини - один із найважливіших пріоритетів політики кожної держави. Особливо це стосується дітей-інвалідів, які потребують піклування з боку держави і їхніх батьків. Такі діти повинні бути забезпечені доступом до медичного обслуговування, до відновлення здоров'я засобами фізичного виховання та реабілітації; вони повинні залучатися до занять фізичними вправами, що дає можливість дитині розвиватись як особистості, виступати засобом соціалізації.

Ефективним способом корекції та компенсації недоліків фізичного розвитку, функціональних та моторних порушень дітей з обмеженими можливостями є використання засобів, форм і методів фізичного виховання, адекватних їх функціональним і руховим можливостям. Заняття фізичними вправами є найефективнішим засобом фізичної реабілітації та соціалізації таких дітей. Все це зумовлює актуальність вивчення сучасних проблем українських сімей, що мають дітей з обмеженими фізичними можливостями

Мета дослідження: вивчити та проаналізувати особливості організації фізичного виховання дітей-інвалідів у сім'ї.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне спостереження.

Показник інвалідності дітей можна вважати концентрованим відображенням успішності суспільства, соціальної захищеності та рівня і якості здоров'я підростаючого покоління. Він найбільш яскраво ілюструє різке зниження у дітей функціональних можливостей організму, реакцій пристосування і захисту. Позитивна тенденція стану захворюваності дитячого населення це поліпшення якості медичної допомоги дітям, що і зумовили зменшення поширеності інвалідності з 207,6 на 10 тис. дітей віком до 18 років у 2011 р. до 201,6 у 2015 році. Первинна інвалідність за цей період зменшилася з 23,4 до 21,6 на 10 тис. дитячого населення. Загальна чисельність дітей-інвалідів упродовж останніх п' яти років зменшилася на 21,6 тис. і у 2015 р. становила 153547 осіб, або 2,02% від загальної кількості дітей. За розрахунками Європейської Академії Дитячої Інвалідності, в Україні очікується понад 200 тис. дітей-інвалідів віком до 18 років, з них до 80 тис. з важкою інвалідністю. [3].

В Україні існує низка законодавчих актів стосовно підтримки і допомоги сім'ям, де є діти з особливими потребами, зокрема дітям-інвалідам. Проте основний тягар з вирішення соціальних проблем, пов'язаних з інвалідністю дитини, все ж таки лежить на плечах батьків. Основним каналом залучення до цінностей фізичної культури інвалідів та осіб з обмеженими можливостями належить сім'ї. Ситуація сімей з дітьми-інвалідами ускладнюється тим, що багато кому з батьків бракує відповідних психологічних, педагогічних, юридичних знань. Для вирішення вищезазначених проблембатькам, педагогам та іншим фахівцям необхідно об'єднатись і вибрати найбільш оптимальні умови, форми навчання, виховання і фізичного розвитку, що забезпечать нормальне життя для дітей і їх сімей. фізичне виховання інвалід сім'я

На сьогоднішній день існує реальна можливість залучення батьків до повноцінної інформації стосовно різноманітних аспектів особливостей фізичного виховання дітей інвалідів у сім'ї.

Зусиллями Спеціального Олімпійського комітету, Федерації фізичної культури і спорту інвалідів, фонду «Діти-інваліди та спорт», Асоціацією батьків дітей -інвалідів створюються комплексні оздоровчі програми, що включають сімейний відпочинок в літніх і зимових оздоровчих таборах. У цих організаціях виховуються не тільки діти, а й їхні батьки. Об'єднані разом, вони докладають зусиль, щоб створити для дітей цікаве, комфортне і корисне, дозвілля.

Спортивні, рухливі, театралізовані ігри, плавання, походи, спонукають дітей до дії, переживання нових відчуттів, контактам з іншими дітьми. Педагогічні спостереження показують, що в процесі таких занять знімаються нервові стреси, комплекси зневіри в себе, забуваються про хвороби.

Ефективним способом корекції та компенсації недоліків фізичного розвитку, функціональних та моторних порушень дітей з обмеженими можливостями є використання засобів, форм і методів фізичного виховання, адекватних їх функціональним і руховим можливостям. Заняття фізичними вправами є найефективнішим засобом фізичної реабілітації та соціалізації таких дітей. Фізичне виховання осіб із особливими потребами переслідує виховні, корекційні та оздоровчі цілі.

Фізична культура і спорт з цією категорією населення можуть виступати як ефективний засіб реабілітації та соціальній адаптації. Для інвалідів заняття фізичною культурою і спортом виступають головним чинником для покращення самопочуття, підвищення рівня здоров'я та рівня фізичної підготовленості, задоволення потреб у спілкуванні, розширенні кола знайомств, самореалізації та соціалізації.

Проте, лише незначна частина дітей-інвалідів залучена до фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи. Основними причинами недостатнього розвитку фізичної культури інвалідів є: незнання ними власного фізичного потенціалу, відсутність мотивації, усвідомленої потреби в руховій активності; незрілість суспільної думки про необхідність створення для інвалідів умов «рівної особистості»; відсутність кваліфікованих педагогів, які володіють комплексом фундаментальних та прикладних знань і практичних умінь, які дозволяють розвивати і підтримувати фізичні можливості інвалідів та формувати їх особистість; неповна і не завжди грамотна інтерпретація медичних відомостей про патологію дитини спеціалістами фізичної культури, що призводить до недостатньо цілеспрямованої корекції дефектів її розвитку і здоров'я.

Організація педагогічної допомоги батькам дитини-інваліда буває у наступних формах роботи: телефон довіри; психологічні тренінги; індивідуальні і сімейні консультації; сімейна психотерапія та сімейні зустрічі; практикуми; лекційна робота.

Метою педагогічної допомоги батькам є : емоційно-психологічний настрій дітей і батьків; задоволеність дітей і батьків конкретними заходами; масовість участі та якість підготовки конкретних заходів; якість діагностики (педагогічний моніторинг з дітьми та батьками); готовність до співпраці й підтримці, прагнення зробити особистий внесок у спільну справу [1, 6].

Більшість дітей які за станом здоров'я навчаються вдома мають низький рівень фізичного розвитку, порушення постави, макро- і мікромоторні порушення але здатні до самостійного пересування, а значить, з ними реально організувати фізкультурні заняття, використовуючи всі доступні форми та засоби, де активність і бажання батьків має першочергове значення.

Спільно з фахівцями і батьками розробляється комплексна програма реабілітаційних заходів, яка повинна регулярно обговорюватися і коригуватися залежно від досягнень тих що займаються. Вона передбачає розробку та впровадження різних форми навчання батьків, для навчання хворих дітей 7-10-річного віку (1-4 клас), що показали позитивні результати. [4, 5].

Лекції. Це традиційна форма занять з батьками. Вона дозволяє представити великий обсяг інформації і дуже ефективна на початку роботи. Можливі теми лекційних занять з батьками: 1. Особливості психічного і фізичного розвитку дітей з обмеженими можливостями. 2. Причини травматизму під час занять фізичними вправами. Надання допомоги та супровід дітей з обмеженими можливостями. 3. Роль занять фізичними вправами в режимі дня дитини. Форми фізичного виховання в сім'ї. 4. Особливості занять іграми з дрібної моторики і роль батьків під час таких занять. 5. Проведення занять з розвитку великої і дрібної моторики в домашніх умовах.

Бесіди. Індивідуальні або групові бесіди можуть проводитися з ініціативи фахівця і присвячуватися розширенню тематики лекційного курсу. При групових бесідах комплектування груп носить системний характер і залежить від теми майбутньої розмови, бажання батьків і наявності проблем у розвитку дитини. Також в ході бесід батькам даються рекомендації щодо виконання домашніх завдань, повторення вивченого матеріалу, пояснюється спрямованість окремих занять та ігор.

Консультації. Консультації присвячуються питаням батьків, які можуть у них виникати в ході теоретичного і практичного курсів занять і проводяться з ініціативи батьків. Для консультацій можуть також бути запрошені й інші фахівці, наприклад лікар або психолог, це допоможе скласти правильну індивідуальну програму для дітей різної нозології, що сприятиме кращому психофізичному розвитку дітей з вадами розвитку.

Корекційно-розвиваючі заняття фізичними вправами та іграми в малих групах (на базі школи) дітей разом з батьками (2 рази на тиждень) для наступних самостійних занять в домашніх умовах.

Навчання батьків дітей-інвалідів до занять іграми та фізичними вправами разом в умовах організованого сімейного відпочинку в оздоровчому таборі.

Складання індивідуальних програм для домашніх занять, що включають спеціальні корекційні вправи, рухливі і малорухливі ігри на зміцнення організму в цілому, розвиток дрібної моторики, активізацію мови і пізнавальної діяльності, виправлення постави, загартовування та інші. Відповідно руховим і психічним можливостям дитини з урахуванням медичних показань і протипоказань дітей.

Організація спортивних свят фестивалів та інших заходів, силами батьків і дітей, де діти зможуть показати всі навички, які вони набули в процесі занять, підвищать бажання займатися фізичною культурою, дадуть можливість дітям відчути себе членами колективу. Педагогічні дослідження показують вибіркове ставлення батьків до різних форм занять. Так, за деякими даними, 15% батьків позитивно оцінюють лекції, 40% - вивчення матеріалів в папках-

Висновки

Результати аналізу літератури та психолого-педагогічні спостереження вказують на те, що ефективність реабілітації та інтеграції дітей-інвалідів, обумовлена ступенем інтегрованості в суспільство усієї родини загалом; необхідно підкреслити роль батьків у фізичному розвитку і фізичному вихованні своїх дітей. Від їх участі, розуміння і допомоги залежать виховання, здатність до самовиховання, формування ціннісних орієнтації, мотивів, потреб, які надалі визначають ступінь адаптації аномальної дитини до життя в суспільстві; ефективним способом корекції та компенсації недоліків фізичного розвитку, функціональних та моторних порушень дітей з обмеженими можливостями є використання засобів, форм і методів фізичного виховання, адекватних їх функціональним і руховим можливостям а заняття фізичними вправами є найефективнішим засобом фізичної реабілітації та соціалізації таких дітей.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бондар В. І. Інклюзивне навчання та підготовка педагогічних кадрів для його реалізації /В. І. Бондар // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. - № 15. - С. 39 - 42.

2. Колупаєва А. А. Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади як проблема освітнього реформування / А. А. Колупаєва // Педагогічна і психологічна науки в Україні : Т. 3. Психологія, вікова фізіологія та дефектологія. К. : Педагогічна думка, 2007. - С. 331.

3. Глобальная стратегия охраны здоровья женщин и детей [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.who. int/pmnch/activiьes/jomtacьonplan/ 20100910_gswch_ russian.pdf. - Название с экрана.

4. Колупаєва А.А., Савчук Л.О. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук, К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. - 274 с.

5. Григоренко В.Г., Сермеев Б.В. Теория и методика физического воспитания инвалидов: В 2-х частях.- Одесса, 1991.-170с.

6. Любушкина Т. Досвід соціальної підтримки та для реабілітації дітей із обмеженими можливостями // Питання соціального забезпечення. - 2006. -окт. - №19. -С .13-14.

Размещено на Allbest.ru