Проблеми духовного виховання дитини-дошкільника у поезії Марійки Підгірянки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми духовного виховання дитини-дошкільника

у поезії Марійки Підгірянки

Відловська Катерина

Марійка Підгірянка - мудра вчителька і талановита поетка, яка змогла надати своїй творчості педагогічного спрямування, не вдаючись до менторського тону і дидактизму в інтонаціях. Пізнавальне, виховне і естетичне у її текстах мають спільне підґрунтя - духовні цінності та вікові особливості дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. Патріотизм, віра в Бога, людяність, любов до батьківщини і її природи, працьовитість та інші духовні цінності стали мотивами поезії Марійки Підгірянки для малого читача.

В основі високого духу письменниці лежать християнські цінності, які вона прагнула передати своїм читачам. Дослідники писали, що Марійка Підгірянка мала окрім «лагідної м'якості і скромності велике почуття власної гідності, яке приневолює людей поставити її високо понад рівень пересічності. При цьому вона надзвичайно добра, справедлива й працелюбна» [1, с. 55-56]. У творах для дітей поетеса використовувала жанр молитви, релігійної лірики, виховуючи у малого читача духовні думки, настановляючи його на добрі справи. Для себе головною доброю справою вона вважала творчість на благо України і народу.

У поезії «Молитва» Марійка Підгірянка згадує свої важкі втрати - спокій, «згорджену долю», скривджені надії - і просить не жалю до себе, а сили і мужності подолати всі труднощі, перепони на шляху до мети. Нехай то буде «пісня побідна», - просить віддана християнка, яка готова принести в жертву своє життя заради рідної Нені. Так вона називає знедолену Україну. Поетка розуміє, що пісня побідна - це, ймовірно, «пісня послідна», але «най се буде», бо в її ієрархії цінностей власний добробут, та й саме життя не займають першого місця. У цьому і є духовна основа віршів Марійки Підгірянки - у них є щось таке, що вище за неї, стоїть над нею, заради чого варто жити і пожертвувати навіть найціннішим. Таке глибоке засвоєння біблійної мудрості перебуває в основі усієї творчості авторки для дітей.

«Збірничок віршиків для дітей», виданий 1926 року в Ужгороді, відкриває «Молитва дітей», у якій авторка молить Бога не за себе і свої бажання, а за дітей, чистих і відкритих ангелят. Вона добре знає їх душу, її пориви і наївні бажання. Марійка Підгірянка допомагає малому читачеві наповнити себе чистими думками і щирими прагненнями. Поетка ставить великий акцент на дітях. Саме вони є ліричними героями її поетичних молитов, у яких просять Бога зберегти дім, батька і неньку, дати сили для зростання. Щоб застерегти дітей-читачів від паростків егоїзму, вона вчить їх любити інших, піклуватися про них і молитися за них. Так, діти просять Бога допомогти їм бути вірними своєму краю і бути допомогою та опорою родині. Україна і родина утверджуються змалечку святими цінностями для дитини. Віра у Творця для Марійки Підгірянки - це джерело духовних сил, орієнтир у людському житті. Цікаво, що поетка талановито використовує у творах інфантилізми, надаючи їм правдивої дитинності у звучанні, щирої простоти інтонації: «Сохрани дім наш тихенький, // Батька й неньку й усіх» [2, с. 4]. Текст «Молитви дітей» короткий, авторка надіялася на те, що малі читачі завчать його напам'ять і проголошуватимуть біля ікони як молитву із розумінням кожного слова.

В українській педагогіці релігійна складова була традиційно значною. Дослідниця моральнісного підґрунтя галицької педагогіки М. Фляк зазначає: «Єднання з високими ідеалами забезпечувалося шляхом застосування таких сильних виховних засобів, як молитва, сповідь, причастя, Богослужіння, що гартували дух, волю, розум людини. Спілкування з Богом через мистецтво... є надійною силою утвердження духовності»[3, с. 72].

Релігійна лірика Марійки Підгірянки - це також вірші, присвячені різним релігійним святам. Наприклад, поезії «Святий Николай» і «На св. вечір» мають підготувати дитину до зустрічі цих свят, допомогти осягнути їх духовну суть. Твори розташовані у збірці відповідно до послідовності настання свят: спочатку дитина має прочитати про святого Миколая, потім про святий вечір. Поезію «Святий Николай» написано у формі пісні, у якій мають місце повтори, вони роблять текст легким для запам'ятовування, дитячого святкового виконання. Логічно враховано вікові особливості малюків. Діти люблять щось незвичне, казкове, із нотками фантазії. Все це присутнє і готує читача до чудес незвичної ночі - тиха і водночас «весела нічка тая». Потім текст розгортається як оповідний, містичний, ідеться про прихід святого Миколая, його дари, - сучасній дитині буде цікаво знати, які солодощі любили малюки минулого століття: «Яблучка й оріхи, // Колачиків два міхи, // Коні медяникові // Та овечки цукрові» [1, с. 30].

Зацікавивши свого читача чарівною ніччю, постаттю доброго святого, переліком ласощів, поетка вплітає у розповідь виховний елемент, театралізуючи педагогічну настанову за народними ритуальними законами цього релігійного свята: два ангели урочисто дістають «спис», у якому названо, «котрі діточки чесні», читають його, святий Миколай обдаровує малих достойників. Святкові вірші для дітей вдало сполучають риси духовного піднесення, відчуття чарівності, набожність, святкові веселощі.

Різдвяний вірш «На святий вечір» побудовано інакше - за принципом родинної історії, і версифікаційно текст інший - складений коломийковим розміром, хоча рядок й розбито на два, щоб легше сприймався зміст, поділений для дітей на короткі змістові відрізки. Створено атмосферу родинного затишку, сімейної традиції і любові. Маленький простір хати розширено чарівним сполученням саме в різдвяну ніч з простором небес. Цінність релігійного виховання, за художньою версією Марійки Підгірянки, у долученні дитини до небес, значить до високих моральних вартостей, благості. Поетка пише про це просто і легко, відтворюючи картинку побутування родини, де мала донечка Ганя «Вже від раня //В небо поглядає, // Коли зійде перша зірка? // Матусі питає» [3, с. 31]. Взаємозв'язок земного і небесного світів триває впродовж усієї розповіді, події у просторі хати чергуються з подіями в іншому світі. Поетка вчить малого читача звичаю, показуючи ритуальні ролі батька, матері, старших та менших дітей. Простір щодення перетворюється на святковий, обрядовий - ритуальним дідухом, накриванням столу, сінцем на долівці тощо. Завершується твір відповіддю дитини в діалозі зі святими, вона має подякувати Божій Матері і Божій Дитині за свято. Виховання вдячності як шляхетного почуття, що звернене до Бога і до батьків, - один з педагогічних концептів творчості поетки-вчительки.

Марійка Підгірянка оригінально подає тему матері у своїй поезії. Тут - цілком дитячий погляд на матір, який створений за законами дитячого мислення і естетичного переживання. Особливе місце посідає і образ бабусі, що відповідає багаторічному і дорогому серцеві родинному статусу самої поетеси. Дитина і бабуся, як два покоління, віддалені поколінням батьків, виявляються дуже близькими духовно, бо початок і прикінцева частина життя чимось схожі.

Марійка Підгірянка послідовно й ненастанно сповідувала у своїй творчості родинну педагогіку, в якій зосереджено досвід створення і збереження сім' ї, виведено систему моральних імперативів родини, що дають їй змогу розвиватися та плекати осяйні дитячі душі. Поетеса із замилуванням малює звичайну сімейну картину, коли всі клопочуться коло чогось, адже родина тримається спільним трудом. Допомога дітей заохочувалась дорослими, перша праця для малюків ставала можливістю заслужити похвалу, відчути себе потрібними, і процес виховання відбувався природно, ненав' язливо в самому плині побутових подій. Цю словесну картину дуже добре відтворено у вірші «У нас», написаного у 1926 році:

У нас так мило дуже - В піч кладемо дров в 'язку,

Дідусь коника струже,

Бабуся каже казку.

Нянько корито теше,

Мама пряде куделю,

Ганя Юрця колише:

- Ой, люлю, Юрцю, люлю!

Поезії авторки-вчительки часто є застиглими митями подій, які перетворилися на світлі спогади, важливі не в суспільному масштабі, а в просторі душі людини, яка любить своїх близьких. Поетеса надавала події легкого захоплювального характеру, мотив пригоди поєднується в її творах з мотивом подорожі, мета якої - пізнання світу і усвідомлення свого місця в ньому.

Патріотичний мотив у поезії Марійки Підгірянки для дітей має свої особливості, пов'язані, по-перше, з малим віком читачів-адресатів, по-друге, з регіональними особливостями їхньої малої батьківщини. Хоча друге, карпатський колорит, не завжди присутні, певно, тому, що поетка прагнула об'єднати любов'ю до вітчизни всіх маленьких українців, незалежно від регіону. духовне виховання поезія підгірянка

Т. Мигаль у своїй статті влучно підкреслює всеукраїнське значення дитячої поезії Марійки Підгірянки: «Поетеса вміла знайти яскраві слова, щоб розповісти малечі про красу прозорих річок, засніжених перевалів, про легенди сивої давнини, що пов' язують в єдине ціле схід і захід України» [2, с. 4]. Так, у віршику «Чотири сторони світу» йдеться просто про «рідну сторононьку», до якої завжди після будь-яких мандрів повертається суб'єкт цієї дитячої мініатюри. Любов як євангельський принцип світосприймання Марійка Підгірянка своїм словом переносить у серце читача. Поезія «Що я люблю» написана у формі довірливої розповіді дитини про те, що їй дороге і що вона любить. Дитячий голос суб'єктного «Я» вгадується вже з перших слів: «Люблю матусю, батька люблю» [1, с. 71]. Родина - найбільша цінність в існуванні дитини теж названо - «люблю хатину рідну свою». Талановитий педагог розуміє вікові особливості дитини-читача та її психіку.

Героїня віршика «Мала кравчиня» вишиває сорочечку меншим - братикові, «аби одігнув до школи», і сестричці, щоб була гарненька, як чічка. У віршикові «Мій дідусь», написаному від імені малого хлопчика і зверненого до дідуся, текст починається розповіддю про дідову любов до онука, а завершується вираженням щирої любові хлопчика: «Дідусь любий, милий, // Як голубчик сивий, // З ним - багато втіхи!» [1, с. 36]. Піднесення родини як непроминальної цінності в житті людини будь-якого віку - традиційно важливий виховний концепт української дитячої поезії.

З педагогічної точки зору у віршах поетеси представлений близький і зрозумілий зміст виховання для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, що охоплює, крім інтелектуального, морального й трудового, ще й такі напрями, як екологічне, естетичне, патріотичне. Народна вчителька Марійка Підгірянка добре розуміла значення живого слова у становленні «маленької людини». Високу фахову оцінку творчість поетеси отримала в 1931 р. на сторінках педагогічного журналу «Учитель»: «Вірші М. Підгірянки - се зразкова дитяча поезія. Вона знає дитячу психологію...» [3, с. 159].

Отже, поезія Марійки Підгірянки свідомо спрямована на виховання духовних цінностей малого читача, які закладають ціннісний фундамент для подальшого особистісного розвитку. Виховний ідеал, виплеканий поезією Марійки Підгірянки, має яскраво виражений національний характер.

ЛІТЕРАТУРА

1. Домбровський А. Спомини про М. Підгірянку. Переписаний його донькою Щоденник. Особистий сімейний архів дочки Марії Домбровської. 72 с.

2. Мигаль Т. У гостях у М. Підгірянки. Літературна газета. 8 вересня. 1959. С. 4.

3. Фляк М. Моральнісне підґрунтя галицької педагогіки 30-х років ХХ ст. Дрогобич: ДПУ ім. І. Франка, 2006. 180 с.

Размещено на Allbest.ru