Академічна відповідальність викладача при організації та проведенні підсумкового контролю знань студентів

Размещено на http://www.allbest.ru

Академічна відповідальність викладача при організації та проведенні підсумкового контролю знань студентів

Гриняк А. Б.

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України в. о. заступника директора з наукової роботи Київського регіонального центру Національної академії правових наук України

Підсумковий контроль знань студентів забезпечує перевірку рівня засвоєння останніми знань, сформованості вмінь і навичок. З цією метою використовують методи усного, письмового, текстового, графічного, програмованого контролю, практичної перевірки, самоконтролю, а також методи самооцінки. Разом із тим роль екзаменатора в цьому процесі є надважливою, звідси і рівень відповідальності останнього відіграє важливу роль. Недарма предметом академічної відповідальності може бути не лише дослідницька, а й викладацька діяльність, значну нішу в якій займає система контролю знань студента. У зв'язку з цим в юридичній літературі пропонується розрізняти зовнішню і внутрішню відповідальність, де зовнішня академічна відповідальність реалізується у взаємодії певного суб'єкта з його соціальним оточенням та означає здатність задовольняти потреби зацікавлених сторін, тобто суспільства, держави, ринку праці тощо. Натомість внутрішня відповідальність зачіпає різні сторони діяльності здобувачів освіти, викладачів, адміністрації. За таких умов ідеться передусім про так звану позитивну соціальну відповідальність, тобто про належне, сумлінне ставлення до виконання своїх академічних обов'язків, що ґрунтується на високому рівні правосвідомості й розумінні високого покликання освітян і науковців [1, с. 72]. Зазначене підтверджується й положеннями Закону України «Про освіту», де передбачено конкретні види академічних стягнень за порушення академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними чи науковими працівниками закладів освіти, що застосовуються до наведених осіб у випадку допуску ними не лише академічного плагіату, самоплагіату тощо, але й обману, хабарництва чи необ'єктивного оцінювання знань [2, с. 193].

Таким чином підсумковий контроль знань студентів є однією зі сфер можливих видів порушень як підстав притягнення до академічної відповідальності. Недарма з цього приводу наголошується, що в системі начального процесу вищої школи важливе місце посідає контроль знань, тобто організація зворотного зв'язку як засобу управління навчально-виховним процесом [3, с. 153]. Контроль навчальних досягнень студентів-правників виступає важливим показником кількісних та якісних параметрів технології навчання, дозволяє виявити ефективність навчального процесу. Тому досить важливим є розроблення таких методів контролю знань студентів, які забезпечували б належне відображення ступеня засвоєння навчального контенту та нівелювали б будь-які можливості для порушення академічної доброчесності як з боку студента, так і екзаменатора.

Разом із тим не доцільно все це доводити до автоматичного розв'язку студентом завдань, казусів, тестів тощо та їх перевірки автоматизованою програмою. Як видається, в ході оцінювання студентів важливим елементом є встановлення зворотного зв'язку, тобто не просте підсумкове оцінювання, коли студент лише отримує оцінку, що виступає показником його рівня знань, але й коментарі викладача щодо проведеної роботи із вказівками, що зроблено недостатньо добре і як можливо усунути наявні недоліки. Такий підхід має назву формативного або формувального, тобто такого, що сприяє розвиткові студента та формуванню в нього заявлених в освітній програмі компетентностей [4].

Загалом доцільно виділити основні завдання контролю знань студентів, що вивчають дисципліни приватноправового сегменту:

виявлення обсягу та глибини отриманих знань; 2) діагностика основних труднощів у процесі засвоєння необхідного навчального матеріалу; 3) перевірка ефективності методів, прийомів і форм навчання; 4) встановлення рівня знань, умінь і навичок студентів та рівень готовності до сприйняття нового матеріалу.

Слід зауважити, що на різних етапах навчального процесу застосовуються різні види контролю знань, умінь та навичок студентів при вивченні приватноправових дисциплін: 1) міжсесійний, до якого

входять попередній, поточний, рубіжний, тематичний контроль;

підсумковий контроль.

На відміну від міжсесійного підсумковий контроль передбачає перевірку знань, умінь та навичок студентів за значно довший період навчання: за семестр або за рік після його закінчення. Підсумковий контроль враховує результати поточного, тематичного видів контролю. Особлива форма такого контролю - заліки і екзамени. Підсумковий контроль завершує процес навчання, ним охоплюється вже вивчена частина (розділ) навчальної дисципліни.

Іспити є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

При будь-якій формі іспиту екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, порушення яких може призвести до академічної нечесності. Наприклад, такими правилами є:

не доцільність оголошення питань студенту один за одним, оскільки це позбавляє останнього можливості зосередитись, а іноді і можливості міркувати;

не доцільність надто відвертого висловлювання свого обурення з приводу неправильної відповіді, адже це може передчасно збентежити студента, що значно знизить якість відповідей на наступні запитання;

не доцільність виявлення перед студентом своїх вагань з приводу оцінки його відповіді і зміни вже прийнятого рішення.

Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навіювати їм, що потрібно мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мозок. Необхідно мотивувати оцінку, щоб студент був переконаний у її справедливості і йшов з іспиту без образи на екзаменатора [3, с. 167-168].

Підсумовуючи варто зазначити, що сьогодні в сферу відповідальності викладача входить й визначення наперед обумовленого способу та порядку проведення екзамену шляхом визначення технічних і комунікативних можливостей учасників освітнього процесу (MS Teams, ZOOM, Google Meet, Skype та ін.). Крім цього потрібно враховувати й можливості студентів при організації проведення іспиту шляхом наявності надійного інтернет-зв'язку, у випадку усних відповідей - телефон або комп'ютер з мікрофоном, можливість встановити на комп'ютер необхідне програмне забезпечення, тощо.

Максимальна тривалість іспиту має бути однаковою для всіх студентів. Якщо екзаменаційне завдання містить творчі питання, кейси, максимальна тривалість екзамену може бути збільшена. В сучасних умовах «онлайн» навчання складання екзамену піддано впливу об'єктивних обставин непереборної сили (відсутність інтернет зв'язку, слабкість сигналу тощо), що також повинно наперед враховуватись екзаменатором. Як варіант, викладач прогнозує такі випадки та продумує варіанти виходу із такої ситуації на консультаціях зі студентами. Наприклад, в такому випадку здобувач освіти повинен негайно повідомити екзаменатора про ці обставини за допомогою визначеного каналу зв'язку (телефон, месенджер тощо) з обов'язковою фото- або відеофіксацією стану виконання завдань та об'єктивних факторів, що перешкоджають його завершенню. За цих обставин можливість та час перескладання екзамену повинна бути визначена екзаменатором та деканатом в індивідуальному порядку.

Здобувачі освіти, які допущені до складання екзамену, але з об'єктивних причин не можуть взяти в ньому участь із використанням визначених закладом освіти технічних засобів, мають надати екзаменаторові підтверджуючі матеріали до початку екзамену. У такому випадку екзаменатором може бути обраний альтернативний варіант складання екзамену, який би забезпечував ідентифікацію особи студента, дотримання академічної доброчесності та можливість перевірки результатів його навчання. Одним з таких варіантів може бути написання студентом екзаменаційного завдання від руки, його фотографування (сканування) та надсилання екзаменаторові засобами електронного зв'язку.

Таким чином з метою забезпечення належної якості підсумкового контролю в сучасних умовах важливо запобігати та протидіяти поширенню насамперед причин, що породжують підстави для сумнівів у об'єктивності екзаменатора. Адміністрації навчальних закладів потрібно думати не стільки про покарання (стягнення), скільки про формування умов, які б не потребували вдаватися до академічної нечесності. Потрібно мінімізувати вплив освітянської бюрократії на формування процедур забезпечення та перевірки якості вищої освіти.

контроль знання академічний

Література

Маслова Н. Г. Академічна свобода та академічна відповідальність. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. Випуск 43. Том 1. С. 72.

Тицька Я. «Академічна доброчесність» та «академічна відповідальність» у забезпеченні якості освіти. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 11. С. 193.

Головко Н. І. Методика викладання правознавства: навч. посіб. К. : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2017. С. 153, 167-168.

Вступне слово до Проекту Тьюнинг - гармонізація освітніх структур у Європі. Внесок університетів у Болонський процес. иЯЬ: http://www.unideusto.org/tuningeu/images/stories/documents/ General_Brochure_Ukrainian_version.pdf (дата звернення 30.03.2021).

Размещено на Allbest.ru