Статус давньогрецької мови в "латинських школах" Гетьманщини та Слобідської України (ХXIIІ — початок ХІХ ст.)ької України (ХУПІ — початок ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Каразіна

Статус давньогрецької мови в «латинських школах» Гетьманщини та Слобідської України (ХУПІ -- початок ХІХ ст.)

Людмила ПОСОХОВА докторка історичних наук,

професорка кафедри історії України

Харків

Анотація

давньогрецький мова академія колеґіум

Мета дослідження полягає у встановленні ролі та місця давньогрецької мови в навчальному курсі Києво-Могилянської академії, Чернігівського, Харківського, Переяславського колеґіумів у XVIII - на початку ХІХ ст. З'ясовуються методи викладання, кількісні, станові й інші характеристики учителів та учнів, мотиви вивчення мови духівництвом, представниками інших станів. Використано методологічні принципи інтелектуальної й культурної історії, історії повсякденності, просопографії (при створенні колективного портрета викладача). Акцент зроблено на виявленні та аналізі діловодної документації, на підставі якої реконструюються навчальні практики. Висновки. У православному церковному дискурсі підкреслювалася зацікавленість давньогрецькою мовою, утім вона мала неоднакові прояви в різні часи. У КиєвоБратському колеґіумі викладання розпочалося ще у ХУІІ ст., і саме на цей досвід орієнтувались у Чернігівському, Харківському, Переяславському колеґіумах. У 1730-1760-х рр. викладання згаданої мови у цих школах набуло системності та дисциплінарного статусу. Такі досягнення були пов'язані з використанням напрацювань нових європейських центрів орієнталістики, практик університетів, єзуїтських колеґіумів. В останній третині ХУІІІ ст. давньогрецька мова в «латинських школах» стала повноцінною академічною дисципліною, відповідаючи вимогам, які висувалися до світських і духовних закладів модерної доби. Розв'язання ключових питань (як, що, кому, на якій стадії та навіщо викладати) було поєднано з ширшими дискусіями, релігійними, ідеологічними й культурними пошуками епохи. Києво-Могилянська академія та колеґіуми сформулювали свою відповідь на ці виклики, вдало поєднавши інерцію традицій із прагненнями до новацій.

Ключові слова: історія освіти, давньогрецька мова, Києво-Могилянська академія, Чернігівський колеґіум, Харківський колеґіум, Переяславський колеґіум.

Annotation

Liudmyla POSOKHOVA Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor at Department of the History of Ukraine, V.Karazin Kharkiv National University (Kharkiv, Ukraine),

The Status of the Ancient Greek Language in the "Latin Schools” in Hetmanshchyna and Sloboda Ukraine (Eighteenth -- Early Nineteenth Centuries)

The aim of the study is to establish the role and place of the ancient Greek language in the curriculum of the Kyiv-Mohyla Academy, Chernihiv, Kharkiv and Pereiaslav collegiums in the 18th - early 19th centuries. The article explains the methods of teaching this language; quantitative, class and other characteristics of teachers and students; motives for learning the language by the clergy and representatives of other classes. The methodological principles of intellectual and cultural history, history of everyday life and prosopography are used in the work (when creating a collective portrait of a language teacher). The study focuses on the identification and analysis of record keeping, on the basis of which training practices are reconstructed. Conclusions. Interest in the ancient Greek language has always been emphasized in the Orthodox Church discourse, and it has had different manifestations at different times. The teaching of the Greek language in the Kyiv-Bratsk Collegium began in the 17th century, and the Chernihiv, Kharkiv, Pereiaslav collegiums focused on this experience. In the 1730s and 1760s, the teaching of Greek in these schools acquired a systematic and disciplinary status. Such achievements were associated with the use of new European centers of Oriental studies and practices of various educational institutions (universities, Jesuit collegiums). In the last third of the 18th century, the ancient Greek language became in these “Latin schools” a full-fledged academic discipline, meeting the requirements of secular and spiritual institutions of the modern era. Addressing key issues related to the Greek language (how to teach what, to whom, at what stage of education, why) was combined with broader discussions, religious, ideological and cultural pursuits of the era. The Kyiv-Mohyla Academy and collegiums have formulated their response to these challenges, successfully combining the inertia of traditions with the desire for innovation.

Keywords: history of education, ancient Greek language, Kyiv-Mohyla Academy, Chernihiv Collegium, Kharkiv Collegium, Pereiaslav Collegium.

Виклад основного матеріалу

Одним із важливих здобутків історіографії кількох останніх десятиліть стало визначення місця української культури ХУІІ-ХУІІІ ст. як посередника між Заходом і Сходом Європи, відзначення її відкритості щодо західноєвропейської культурної спадщини Див., напр.: Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом: Нариси з історії культури до початку ХУІІІ ст. - Л., 2001; Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХУІ-ХУІІ ст. - К., 2002.. Дослідники дійшли висновку, що українська культура сприймала, убирала та переосмислювала різні культурні явища, у тому числі й освітні форми. «Поліморфізм» вітчизняного культурного простору називають стрижневим елементом культурного коду Яковенко Н. Дзеркала ідентичності: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХУІ - початку ХУІІІ ст. - К., 2012. - С.10, 43.. І виявлявся він у багатошаровості, мінливості, податливості на зовнішні впливи, у мовно-конфесійному плюралізмі. Ще у XVI ст. засновники Острозької академії зробили крок до реального компромісу між східнослов'янськими просвітницькими традиціями й «латинською» наукою», а вибір трьох мов (церковнослов'янської, давньогрецької, латини) відображав тенденцію до поєднання «східної» та «західної» традицій. У XVII ст. на українських землях змагання між «візантійно-слов'янською» й «латинською» орієнтаціями «завершилося витворенням стійкої моделі, яка передбачала поєднання або й синтез обох елементів» Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні XVII ст.: східна традиція і західні впливи // Україна XVII ст. між Заходом та Сходом: Матеріали 1-го українсько-італійського симпозіуму, 13-16 вересня 1994 р. - К., 1996. - С.118, 131.. Останнє твердження стосується Києво-Могилянської колеґїї/академїї, котра за змістом і формами навчання була закладом цілком західним, гармонійно сполучала здобутки європейської освіти на ґрунті православно-руської культурної традиції Огляд історіографії академії див.: Яременко М. «Академіки» та Академія: Соціальна історія освіти й освіченості в Україні XVIII ст. - X., 2014. - С.18-27..

Дослідження діалогу західноєвропейської і греко-слов'янської культур на українських теренах у ХУІІ-ХУІІІ ст. передбачає увагу до тих ділянок та явищ, котрими пролягав кордон взаємодії. Одним із важливих маркерів взаємин між західною і східною цивілізаціями виступала давньогрецька мова, тож ця розвідка присвячена проблемі ролі та місця її в навчальних курсах Києво-Могилянської академії, Чернігівського, Харківського, Переяславського колеґіумів. Своєрідність культурно-освітньої форми православного колегіуму Про модель колеґіуму докл. див.: Посохова Л.Ю. На перехресті культур, традицій, епох: православні колегіуми України наприкінці XVII - на початку XIX ст. - X., 2011., котра, базуючись на «латинській ученості», була сплавом західноєвропейської та східнослов'янської культурних традицій, дозволяє навіть загострити дослідницьке питання про становище давньогрецької мови. Оскільки у цих школах впровадження «греки» було успішним, саме їхні професори й випускники викладали її в інших закладах Російської імперії. Нижче розглянемо статус згаданої мови в навчальному курсі, методи її викладання, число учителів та учнів, мотиви опанування нею духовними особами і представниками інших станів. Останнє завдання традиційно спонукає до роздумів про зв'язки вивчення давньогрецької мови з низкою релігійних, ідеологічних, культурних проблем того часу.

До сьогодні не вщухає дискусія навколо потужних ідейних течій, котрі в літературі традиційно називають «еллінофільством» («грекофільством») і «латинством», у «програмах» яких містилася й освітня компонента. Дослідники підкреслюють, що, говорячи про два типи європейської культури - західноєвропейський та греко-слов'янський, їх не варто аналізувати в категоріях «вищий» і «нижчий», адже вони взаємодоповнювалися, взаємозбагачувалися КнабеГ.С. Русская античность: Содержание, роль и судьба античного наследия в культуре России. - Москва, 2000. - С.92-94.. Хоча фахівці називають давньогрецьку мову важливим елементом шкільних програм у Російській імперії, спеціальних студій на цю тему фактично немає. Відповідно, бракує ясності в питаннях організації процесу навчання, переліку посібників, методів викладання та змін, які відбувалися впродовж ХУІІІ ст. Це призводить до суперечностей і непевних оцінок співвідношення давньогрецької й латинської мов. Наведемо кілька прикладів. Відомо, що навіть греки Йоаникій та Софроній Ліхуди у створеній ними Московській школі не змогли дотримуватися грецької мови викладання, перейшовши на латину Каптерев Н.Ф. Характер отношений России к православному Востоку в XVI и XVII ст. - Москва, 1885. - С.497; Верховский П.В. Учреждение Духовной коллегии и Духовный регламент: К вопросу об отношении церкви и государства в России: Исследование в области истории русского церковного права. - Т.1. - Ростов-на Дону, 1916. - С.99.. Не випадково наступний період історії закладу називається «латинським» Смирнов С.К. История Московской славяно-греко-латинской академии. - Москва, 1855. - С.17, 78, 114.. К.Кислова зазначає, що в 1720-х рр. у деяких семінаріях Російської імперії викладали грецьку, а в 1730-х рр. її було вилучено з програм Kislova E.I. «Latin» and «Slavonic» Education in the Primary Classes of Russian Seminaries in the 18th Century // Slovene = Слов^не: International Journal of Slavic Studies. - 2015. - Vol.4(2). - P.76-77.. М.Окенфусс стверджує, що в 1780-х рр. у духовних школах Росії класична давньогрецька мова стала основною, а латина - факультативним курсом Okenfuss M.J. The Rise and Fall of Latin Humanism in Early-modern Russia: Pagan Authors, Ukrainians, and the Resiliency of Muscovy. - Leiden; New York; Kцln, 1995. - P.219.. Натомість із досліджень навчальної програми Києво-Могилянської академії та колеґіумів випливає, що латина панувала до кінця XVIII ст., а давньогрецька не мала обов'язкового характеру Титов Ф.И. Императорская Киевская духовная академия в её трёхвековой жизни и деятельности (1615-1915 гг.): Историческая записка. - К., 2003. - С.268; Посохова Л.Ю. На перехресті культур... - С.55-63.. Хоча деякі аспекти викладання останньої присутні в біографіях відомих лінґвістів Див.: Winter E. Der aufgeklдrte Biblizist Simon Todorskyj (1700-1754) // Ketzerschicksale: Christliche Denker aus nein Yahrhynderten. - Berlin, 1979. - S.243-251., у цих працях акцент зроблено на формуванні професійних рис і на кар'єрі, натомість питання викладання мови в «латинських школах» залишалося дещо осторонь.

Достатньо лаконічні, водночас суперечливі відомості про цей курс, викладачів та учнів, які містяться в дослідженнях, разом із наголосом на значенні мови, свідчать про те, що існує потреба у вивченні цих питань. Контраверсійні оцінки місця давньогрецької в духовних школах Російської імперії XVIII ст. зумовлені обмеженою кількістю джерел, їх розпорошеністю. Діловодну документацію шкіл, котра залишалася на місцях та частково надсилалася до Синоду, вивчено вкрай недостатньо. Нерідко точкою відліку викладання давньогрецької мови дослідники називають синодальні укази про її впровадження. Утім навчальна практика шкіл у XVIII ст. суттєво відрізнялася від приписів. Плутанину в оцінках спричиняє й те, що статус цієї мови не був однаковим на різних рівнях навчальної програми. Задля встановлення реальної картини її викладання акцент у цій статті зроблено на діловодній документації. Оскільки Києво-Могилянська академія та колеґіуми мали особливості в організації й навчальних практиках, пов'язані з політичними, церковними, культурно-освітніми традиціями Гетьманщини і Слобідської України, на викладання в них давньогрецької мови варто подивитись окремо від семінарій Російської імперії. Київська академія в багатьох аспектах була зразком для власне російських семінарій Знаменский П. Духовные школы в России до реформы 1808 г. - Казань, 1881. - С.148., тому слід з'ясувати практики викладання мови, які закріпилися в ній та колеґіумах, щоб у подальшому зробити коректні порівняння з іншими школами Росії. Оскільки реформа 1808 р. суттєво змінила та уніфікувала всі аспекти життя духовних навчальних закладів держави, у цій статті проблеми вивчення давньогрецької мови розглядаються до початку XIX ст.

Початок викладання давньогрецької мови: вимога чи результат місцевої ініціативи?

З'ясувати момент запровадження навчальних предметів інколи буває досить непросто. У жалуваній грамоті Києво-Могилянському колегіуму від її січня 1694 р. записано: «Славеноросийским, и еллиногреческим, и латинским языком преподавать» Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов. - Т.2. - К., 1846. - С.320-321.. В аналогічному документі Харківському колегіуму від їб березня 1731 р. читаємо, що юнаків мають навчати «славено-греческим и латинским языки» Полное собрание законов Российской империи (далі - ПСЗ РИ). - T.VIII. - Санкт-Петербург, 1830. - №5716.. Однак чи дійсно давньогрецька мова була у школах на момент отримання цих грамот? Відомо, що проблема мов навчання в Київській школі стала предметом полеміки. Митрополит Петро (Могила) та його сподвижники вважали, що повноцінне життя православного населення в Речі Посполитій і збереження віри вимагає знання не тільки слов'янської чи давньогрецької, але й латини Титов Ф.И. Императорская Киевская духовная академия... - С.114-115.. Важливість викладання грецької мови у середовищі православного духівництва не підлягала сумніву, пов'язувалась із належністю до цього віросповідання, необхідністю подальшої роботи над перекладами священних текстів. У XVII ст. в академії викладали давньогрецьку мову, долаючи труднощі, спричинені бурхливими політичними подіями, браком учителів, книжок тощо Там же. - С.116, 119.. Не слід забувати, що засновники академії багато у чому орієнтувалися на програму «Кайо 5шЛіогит», за якою студіювання давньогрецької мови в єзуїтських школах мало починатися з граматичних класів Кагіо Зш&огат: Уклад студій Товариства Ісусового: Система єзуїтської освіти. - Л., 2008. - С.178.. Відомо також, що у XVIII ст. в єзуїтських закладах вивчення грецької пожвавилося РіесЬпік L. Ргеетіапу ю szkоlnіctwіe ]^иіскіт w РоЬсе XVIII ^ // Z dzіej6w szkоlnіctwа jezшckіegо w РоЬсе. - Krаk6w, 1994. - 5.202.. Зацікавлення давніми мовами, античними ідеалами виховання стало характерним для новогуманістичної європейської освіти XVIII ст., призвело до появи кількох потужних університетських центрів вивчення східних мов.

Очільники Києво-Могилянської академії виявили інтерес до здобутків цих нових осередків орієнталістики. Початок систематичного викладання давньогрецької мови в Могилянці 1738 р. пов'язують з іменем лінґвіста Симона (Тодорського) Нічик В.М. Києво-Могилянська академія і німецька культура. - К., 2001. - С.111., котрий навчався в Галле у філолога та сходознавця Йоганна Гайнріха Міхаеліса. Естафету підхопив учень Симона - Варлаам (Лящевський; Лащевський), якого відрядили для студіювання давніх мов у Галле. У 1730-1740-х рр. керівництво Києво-Могилянської академії здійснило кілька важливих кроків, спрямованих на якісні зміни у викладанні давніх мов, урахування здобутків лінґвістики.

Діловодна документація дозволяє встановити ініціаторів запровадження викладання «греки» у Харківському колеґіумі. Із рапорту ректора Гедеона (Антонського) дізнаємося, що з метою вивчення давньогрецької та давньоєврейської мов у вересні 1746 р. до Києво-Могилянської академії (до Варлаама (Лящевського)) був направлений викладач колеґіуму Йоакинф (Карпинський) Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.2009. - Оп.1. - Спр.696. - Арк.2-3, 5-6, 9.. Повернувшись до Харкова в 1749 р. він став першим учителем давньогрецької мови Документы и дела, относящиеся к жизни и деятельности св. Иоасафа (Горленко), епископа белгородского и обоянского. - Вып.1. - Курск, 1911. - С.52.. її введення у Чернігівському колеґіумі на початку 1780-х рр. також відбулося з ініціативи місцевого керівництва Державний архів Чернігівської обл. - Ф.679. - Оп.1. - Спр.1253. - Арк.70..

Аналізуючи стан упровадження давньогрецької мови в духовних школах Російської імперії XVIII ст. П.Знаменський дійшов висновку, що вона була у занепаді всюди, окрім Київської, Московської академій, Харківського колеґіуму та ще кількох шкіл Знаменский П. Духовные школы. - С.456.. Серед останніх і Тверська семінарія, фундатор якої єпископ Митрофан (Слотвинський; вихованець Київської академії й Львівського єзуїтського колеґіуму, ректор Харківського колеґіуму) особисто переймався викладанням мови, попри відсутність посібників та вчителів Колосов В.И. История Тверской духовной семинарии ко дню 150-летнего юбилея семинарии. - Тверь, 1889. - С.31, 42-43.. У ХЧІП ст. Синод не надавав допомоги, але й не застосовував адміністративних стягнень до неквапливого єпархіального керівництва. Саме тому архієреї розглядали давньогрецьку мову як корисну, утім не обов'язкову дисципліну Знаменский П. Духовные школы. - С.198, 768.. Водночас архіпастирі, котрі опікувалися Києво-Могилянською академією та колегіумами, успішно втілювали свої ініціативи зі впровадження мови. Цьому сприяла сама модель колегіуму, що синтезувала культурні традиції заходу і сходу Європи. На реалізацію задуманого впливали й інші фактори, у тому числі культурно-історичні традиції.

27 серпня 1784 р. в Російській імперії з'явився іменний указ Катерини II про обов'язкове вивчення давньогрецької мови в духовних семінаріях, про необхідність розпочати підготовку до її викладання ПСЗ РИ. - Т.ХХІІ. - Санкт-Петербург, 1830. - №16047.. Наскільки це можна було швидко реалізувати демонструє прийнятий невдовзі акт Синоду щодо збирання відомостей про вчителів та учнів, які студіюють цю мову, із зазначенням ступеня володіння нею Там же. - №16061.. Наприклад, при призначенні Йова (Базилевича) на єпископство підкреслювалося знання ним давніх мов Войтков А.Н. Иов Базилевич, єпископ переяславский, и участие его в церковно-политической жизни Польской Украйны (1771-1776) // Труды Киевской духовной академии. - 1903. - №6. - С.327..

Увага вищої світської влади до грецької мови на початку 1780-х рр. вочевидь збіглася з великим геополітичним «грецьким проектом» Катерини II, який викликав пожвавлення інтересу громадськості до різних аспектів історії та культури Давньої Греції Стегний П.В. Ещё раз о греческом проекте Екатерины II: Новые документы из АВПРИ МИД России // Новая и новейшая история. - 2002. - №4. - С.52-78; Арш Г.Л. Россия и борьба Греции за освобождение: от Екатерины II до Николая I: Очерки. - Москва, 2013. - С.35-52.. Дослідники не проводили паралелі між указами щодо вивчення грецької мови й цими політичними намірами, однак зв'язок між ними існував, беручи до уваги настрої, які існували у вищих владних колах.

У подальші роки далеко не в усіх духовних школах імперії змогли організувати викладання давньогрецької мови Знаменский П. Духовные школы... - С.768., але майже відразу такий клас з'явився в Переяславському колеґіумі. Причому з документації випливає, що керівництво почало підготовку ще в 1770-х рр., купуючи прописи та посібники ЦДІАК України. - Ф.990. - Спр.848. - Арк.6.. На момент відкриття класу в колеґіумі було чимало граматик і лексиконів (у тому числі з особистої книгозбірні переяславського єпископа Йова (Базилевича)). Отже в даному випадку місцева ініціатива випередила укази уряду й Синоду.

У 1798 р. з'явився черговий синодський указ про обов'язковість давньогрецької мови для духовних семінарій та академій Російської імперії ПСЗ РИ. - XXXV. - Санкт-Петербург, 1830. - №18726.. У новому статуті духовних академій і семінарій (1798 р.) підкреслювалась її неодмінність для духівництва, але не містилося рекомендацій щодо викладання Титов Ф. Императорская Киевская духовная академия. - С.270.. За оцінкою комісії з підготовки реформи, на початку XIX ст. давньогрецька мова в більшості закладів перебувала у занепаді Доклад Комитета о усовершенствовании духовных училищ, и начертание правил о образовании сих училищ и содержании духовенства, при церквах служащего. - Санкт-Петербург, 1809. - С.9-10..

Аналізуючи зусилля керівництва «латинських шкіл» Гетьманщини та Слобожанщини, важливо з'ясувати, кого з учнівського середовища вони закликали/спонукали/зобов'язували вчити давньогрецьку мову. Нерідко із загальних зауважень про важливість цієї справи незрозуміло, хто ж саме мав її студіювати. Наведемо епізод з історії Києво-Могилянської академії, який дозволяє зробити уточнення. У 1760 р. ректор Давид (Нащинський) у зверненні до київського митрополита Арсенія (Могилянського) писав, що давньогрецька та давньоєврейська мови необхідні майбутнім священикам і ченцям для читання Священного Писання та книг святих отців в оригіналі Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. - Отд.П (1721-1795). - Т.2 (1751-1762 гг.). - К., 1905. - С.357.. Цьому передувала заява вчителя, котрий пояснював нехіть студентів до давніх мов тим, що їх ніколи не запрошують «на кондиції», на відміну від тих, хто вивчав німецьку чи французьку Серебренников В. Киевская академия с половины XVIII в. до преобразования её в 1819 г. - К., 1897. - С.152.. Невдовзі з'явився указ про обов'язковість студіювання давніх мов дітьми духівництва Київської єпархії, і визначено, що особи, які їх опанують, отримають «більший успіх» при розподілі парафій Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. - Отд.11 (1721-1795). - Т.2 (1751-1762 гг.). - С.358.. Отже знавцям давньогрецької визначалися преференції в духовній кар'єрі. Вихідців з інших станів керівництво академії мало заохочувати до давніх мов. Документи фіксують початок великої дискусії у суспільстві щодо необхідності давніх мов у духовних і світських школах, про зміст «класичної» світської освіти. Наприклад, у 1809 р. у Чернігівському колеґіумі відбувся диспут про потрібність таких мов для священиків. За словами студентів, вони потрібні юнакам, «які готують себе до високих ступенів» Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. - Ф.310. - Спр.55. - Арк.48-49.. Дискусія між «грекофілами» та «латинянами» поступово перетікала з релігійного дискурсу у світський, щоб згодом переформуватись у баталії «західників» і «слов'янофілів», із тією ж наскрізною темою пошуку самобутності та її утвердження вже через світську освіту.

Організація викладання

У спеціальній літературі факт наявності давньогрецької мови у школах XVIII ст. не супроводжувався аналізом прийомів її викладання Див., напр.: Смирнов С.К. История Московской славяно-греко-латинской академии... - С.308-310.. Труднощі встановлення методів викладання почасти пояснюються тим, що тривалий час не існувало інструкцій для вчителів «греки», адже ця дисципліна відносилася до екстраординарних. Тому важливо придивитися до практик окремих наставників. Методи викладання давньогрецької мови, які застосовував Симон (Тодорський) у Київській академії, можна частково реконструювати за рукописними записами його курсу та студентськими вправами Лилеев М.И. Описание рукописей, хранящихся в библиотеке Черниговской духовной семинарии. - СанктПетербург, 1880. - С.211-212; Петров Н.И. Описание рукописей Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии. - Вып.1. - К., 1875. - С.29-30; Его же. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. - Москва, 1892. - Вып.1. - С.292-293; Вып.2. - С.110.. Про прийоми викладання свідчить і посібник із граматики, котрий підготував Варлаам (Лящевський) Laszczewski W. Іп^ішгіопит Linguae Graecae Liber. - ^га^^іае, 1746. - 462 р., використовуючи записи курсу свого вчителя Вишневский Д. Киевская академия в первой половине XVIII ст. (Новые данные, относящиеся к истории этой Академии за указанное время). - К., 1903. - С.271 (прим.3)..

На сьогодні найбільш раннім відомим джерелом дидактичного характеру з викладання давньогрецької мови є інструкція єпископа Самуїла (Миславського) 1769 р. для Харківського колегіуму Публікацію див.: Лебедев А.С. Харьковский коллегиум как просветительский центр Слободской Украины до учреждения в Харькове университета. - Москва, 1886. - С.60-79.. Схожа за змістом його ж інструкція для КиєвоМогилянської академії (1764 р.) була менш докладною Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. - Отд.11 (1721-1795). - Т.3: Царствование Екатерины II (1762-1796 гг.). - К., 1906. - С.54-55.. У настанові 1769 р. визначено, що студіювання потрібно розпочинати не з синтаксичного (як інші мови), а з риторичного класу. Оскільки посібники із давньогрецької мови написані для європейських шкіл латиною, учні спочатку мали добре оволодіти нею Лебедев А.С. Харьковский коллегиум. - С.79.. Документація свідчить, що викладати мову починали з риторичного класу ЦДІАК України. - Ф.1973. - Оп.1. - Спр.2161. - Арк.1., наприкінці століття - із вищого граматичного Там само. - Спр.1265. - Арк.1-1зв.; Спр.2195. - Арк.5; Спр.2271. - Арк.ізв.. У Київській академії до 1758 р. цю мову опановували три роки, потім два Серебренников В. Киевская академия... - С.151., як і у колегіумах. Після цього студент міг удосконалювати знання у філософському та богословському класах. Примітно, що Самуїл (Миславський) не наполягав на обов'язковості вивчення давньогрецької мови.

В інструкції 1769 р. розписано всі стадії навчання, починаючи з написання літер ЛебедевА.С. ХАрьковский коллегиям... - С.77.. Учитель мав спиратися на посібник Варлаама (Лящевського). До Харківського колегіуму цю книгу привіз перший наставник - Іакинф (Карпінський). Згідно з інструкцією, після опанування двох частин посібника (відміни та дієвідміни) вчитель читав Євангеліє або апостольські послання, роблячи їх граматичний розбір. Ці тексти учні мали відразу використовувати для підготовки невеликих промов і при виконанні вправ із перекладу. У наступному році проходили синтаксис та прислівники. На цій стадії вихованці заучували короткі сентенції з лексикону Корнелія Схревеліуса [Schrevelius C]. Corn[elii] SchrEVElii LExicon manuale GraEco-Latinum Et Latino-GraEcum, utriumquE hac quinta EditionE multo auctius... adjecta sunt, Sententiae Graeco-Latinae. - [Leiden] 1670. - 888 p.. Ясна річ, ця книга була в бібліотеках академії й Харківського колегіуму. На заняттях читали уривки з творів грецьких авторів, робили вправи на переклад із текстів Езопа, Єфрема Сиріна, Іоанна Золотоустого. Свідченням досягнень студентів, котрі студіювали мову третій і четвертий рік, ставали богословські диспути, що відбувалися й давньогрецькою Посохова Л.Ю. На пЕрЕхрЕсті культур. - С.163.. Самуїл (Миславський) рекомендував учням вивчати також новогрецьку мову, уважаючи, що завдяки цьому покращиться розуміння давньогрецької. Відомо, що у згаданих школах сучасній грецькій приділяли велику увагу Там само. - С.117-118..

Важлива характеристика реальних практик викладання мови полягає у забезпеченні навчального процесу посібниками. Відомо, що Симон (Тодорський) привіз із Німеччини чимало латино-грецьких лексиконів і граматик (Іоанна Скапула, Корнелія Схревеліуса, Ґеорґа Пасора) Описание документов и дел, хранящихся в АрхивЕ Святейшего Правительствующего Синода. - Т.34 (1754 г.). - САнкт-ПЕТЕрбург, 1912. - Стб.677-689.. Подібні книги були в особистій бібліотеці Варлаама (Лящевського), яку він заповів академії (також пожертвував гроші на придбання посібників) Акты и докумЕнты, относящиеся к истории Киевской академии. - Отд.ІІ (1721-1795). - Т.4 (1762-1795 гг.). - К., 1907. - С.206.. Викладачі давніх мов нерідко передавали свої книжкові колекції академічній книгозбірні, завдяки чому в ній сформувався потужний «відділ східних мов» Каталог БіБліотеки Києво-Могилянської академії див.: Там же. - Отд.ІІ (1721-1795). - Т.5 (1762-1995 гг.). - К., 1907. - С.300-470.. Каталог бібліотеки Харківського колегіуму 1753 р. Відділ книжкових пам'яток, цінних видань і рукописів Центральної НАукової БіБліотеки Харківського національного унівЕрситЕту ім. В.Н.КАрАзінА. Зібр. рукописів. - Спр.1817/с 895. - Арк.5, 8зв., 13, 19зв. дозволяє встановити палітру латино-грецьких лексиконів і граматик, доступних уже першому вчителеві мови У КАталозі ЗАфіксовАНо такі видання: [PosseliusJ.] Syntaxis... Graeca Iohannis Posselii. - Witebergae, 1586. - 285 p.; [Scapula J.]. Lexicon graecolatinum novum. - Basileae, 1594. - 185 p.; [RheniusJ.]. M. Johannis Rhenii Aurea clavis graecae linguae. - Lipsiae, 1625. - 688 p.; [GartheB.]. M. Balthasari Garthii... Lexicon Latinograecum. - Erphordiae, 1625. - 870 p.; [Knapski G.]. Thesauri Polono-Latino-Graeci Gregorii Cnapii... - Т.1-4. - Cracoviae, 1668; Поликарпов-Орлов Ф.П. Лексикон трЕязычный, сирЕчь речений славенских, ЕллиногрЕЧЕСких и латинских сокровищЕ. - Москва, 1704. - 403 л.; [Gretser/ Gretscher J.] Rudimenta Linguae Graecae, ex primo libro institutionum Jacobi Gretseri. - Wratislaviae, 1726. - 145 p.; Laeschtschewskj W. Institutionum Linguae Graecae Liber. - Wratislaviae, 1746. - 462 p. та ін.. Книги сюди передали єпископи Епіфаній (Тихорський), Досифей (БогдановичЛюбимський). Із другої половини 1760-х рр. і в подальшому керівництво академії та колеґіуму кілька разів закуповувало граматики, словники, лексикони європейських авторів (Григорія Кнапського, Якоба Ґретсера й ін.). У 1770 р. значну кількість посібників і книжок грецькою мовою із зібрання чернігівського архієрея Кирила (Ляшевецького) після його смерті на прохання вчителів було передано до Чернігівського колеґіуму.

У 1780-1790-х рр. викладачі давньогрецької мови у звітах докладно описували хід занять, посібники та додаткові книги ЦДІАК України. - Ф.1973. - Оп.1. - Спр.1246. - Арк.4; Спр.1265. - Арк.1зв, 8зв.. Із цих документів видно, що наставники дотримувалися правил, визначених у 1760-х рр. Мову викладали два роки по 12 год. на тиждень Державний архів Харківської обл. - Ф.40. - Оп.1. - Спр.217. - Арк.18.. У цей час у Київській академії та Харківському колегіумі «греку» викладали двоє вчителів, відповідно до етапів навчання. У 1790-х рр. спиралися на посібник Варлаама (Лящевського) та його версію з хрестоматією Laeschtschewskj W. Grammatica graeca sive institutionum linguae graecae liber, utilissimis regulis ex variis auctoribus collectis, usibus rossiacae juventutis in Academia Kiioviensi adornatus. - Lipsiae, 1785. - 482 p., а також лексикони Беньяміна Гедеріха, Корнелія Схревеліуса, Григорія Кнапського. Завдяки діловодній документації можна реконструювати набір книжок, якими користувались учителі - це переважно латиномовні твори європейських філологів. Ці видання були підготовлені як для світських, так і духовних закладів (застосовувалися у школах різної конфесійної належності).

У рукописних збірках збереглося кілька зразків промов, котрі учні виголошували різними мовами (в тому числі давньогрецькою) під час святкових подій, зустрічей знатних осіб тощо. Без загального контексту вивчення грецької ці промови можна трактувати лише як елемент святкових акцій. Між тим підготовка ораторських текстів була одним із прийомів навчання Лебедев А.С. Феоктист Мочульский, архиепископ белгородский (1787-1799) и курский (1799-1818). - X., 1896. - С.21-22; ЦДІАК України. - Ф.1973. - Оп.1. - Спр.1256. - Арк.1-1зв.. Набір мов і порядок виголошення привітань фіксували усталене місце давньогрецької мови серед інших.

Викладачі

У нарисах з історії «латинських шкіл» фігурують кілька імен знаних учителів давньогрецької - Симон (Тодорський), Варлаам (Лящевський), Григорій Сковорода. Сьогодні історики освіти мають з'ясувати прізвища всіх викладачів, їх соціальне походження, місце навчання, його тривалість. Згодом ці результати можна буде порівняти з даними масиву відомостей про викладачів мов у Російській імперії XVIII ст. їх збір відбувався в рамках здійснюваного за підтримки Німецького історичного інституту в Москві міжнародного проекту «Мови в освіті та вихованні в Російській імперії у XVIII ст.», в якому авторка цієї статті брала участь. Нині маємо підтверджені джерелами відомості про 33 наставників: 14 - із Київської академії Дані з різних джерел, зокрема: Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии. - Отд.11 (1721-1795). - Т.1-5; Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: Енциклопедія / За ред. В.С.Брюховецького. - К., 2001 та ін., 19 - із трьох колегіумів Базу даних викладачів колегіумів див.: Посохова Л.Ю. На перехресті культур... - С.358-380.. Інформацію про них можна зіставити з аналізом бази даних викладачів колегіумів (255 осіб) Там само. - С.236-241.. Почнемо з соціального походження: вихідці з козацтва (Г.Сковорода, Симон (Тодорський)), міщанства (Дмитро Устинович, Іван Смеловецький), шляхти (Михайло Шванський, Інокентій Ставицький), решта - із родин духівництва. Такі характеристики близькі до загальної картини вчителів академії та колегіумів.

Понад 90% цієї групи вчителів почали викладати мову відразу зі студентської лави. За винятком кількох осіб, про всіх інших відомо, що вони завершили навчання богословським класом. Симон (Тодорський) і Варлаам (Лящевський) вивчали давньогрецьку в Галле, усі інші студіювали її в Київській академії, або після колегіуму ще кілька років поглиблювали свої знання в академії (Василь Снісарев, Епіфаній (Канівецький) та ін.). Більше 90% учителів давньогрецької мови на момент їх роботи у цих школах були ченцями, декілька - священиками (Стефан Семяновський, В.Снісарев, М.Шванський та ін.) і світськими особами (Г.Сковорода). Ці характеристики відрізняються від загальних даних усіх викладачів.

У Другій половині XVIII ст. чисельність учителів-ченців у колегіумах зменшилася з 41% до 22% (від загального числа викладачів), натомість зросло число білого духівництва (з 22% до 25%) та світських осіб - із 36% до 53% Там само. - С.239.. У мікрогрупі вчителів «греки» яскраво виражена протилежна тенденція - на збереження чернечого стану. Основною причиною таких соціальних характеристик мікрогрупи були переваги у церковній кар'єрі, які отримували знавці мови. На користь цього висновку свідчить і таке: на підставі порівняння біографій учителів давньогрецької з усіма викладачами виявилося, що особи цієї групи мали й відмінні траєкторії подальшої кар'єри. Більше половини викладачів продовжили церковну діяльність настоятелями монастирів, очолили семінарії, тобто поповнили прошарок вищого духівництва. Для більшості вчителів викладання цієї мови було першою фазою вдалого просування церковними щаблями. Майже половину всіх викладачів можна також назвати «професійними», адже вони кілька десятиліть присвятили вчителюванню в різних закладах. Однак у цій мікрогрупі не виявилося представників численної групи викладачів, котрі репрезентували окремий тип кар'єри, а саме молодих людей, які працювали один - два роки та отримували священицьке місце. Хоча число таких осіб серед загалу викладачів стрімко зросло в останній третині століття, ми не бачимо їх серед викладачів давньогрецької мови.

У середньому тривалість перебування на посаді вчителя грецької мови становила 4-6 років. Деякі дослідники зазначали, що 4-5 років недостатньо для того, щоб цю роботу трактувати як фах Знаменский П. Духовные школы... - С.414-415, 692.. Утім слід зробити уточнення. Хоча кілька наставників викладали давньогрецьку 4-5 років (Симон (Тодорський), Антон (Злотковський), Антон (Пекалицький), Яків Веселовський), понад десять із них присвятили цій справі набагато більше часу: Йоаким (Корбелецький) - 7, Варлаам (Лящевський) - 9, Ієракс (Ємельянов) - 13, С.Семяновський - більше 20 років. Спеціалізація тут була більш вираженою, ніж у викладачів інших дисциплін. Уважаємо, що фахові навички вдосконалювалися ще й у тих учителів, котрі викладали обидві «священні мови», нерідко вкупі з «новою», частіше німецькою (Симон (Тодорський), М.Шванський та ін.). Однак із середини 1780-х рр. в академії та Харківському колегіумі учитель зазвичай викладав тільки давньогрецьку Российский государственный исторический архив, г. Санкт-Петербург (далі - РГИА). - Ф.796. - Оп.66. - Д.154. - Л.47.. Це потребувало додаткового фінансування, і таку розкіш могли дозволити не всі школи.

«Спеціалізацію» та зацікавлення викладачів унаочнює склад їхніх особистих бібліотек, де була значна кількість посібників і книжок грецькою мовою. Про джерела інтелектуальної поживи пересічних учителів збереглось обмаль інформації. Наприклад, викладач давньогрецької в Переяславському колеґіумі Захарій Піючевський робив виписки з Анакреонта в оригіналі Перетц В.Н. Отчёт об экскурсии семинария русской филологии в Полтаву и Екатеринослав. - К., 1910. - С.21--26.“.

Характеризуючи подальшу кар'єру викладачів давньогрецької мови не слід забувати про часті запрошення їх для виконання різних спеціальних завдань. Відомо, що як Симон (Тодорський), так і Варлаам (Лящевський) за дорученням Синоду працювали над слов'янським перекладом Біблії.

Мандрівного філософа Г.Сковороду з колеґами-викладачами зближувало те, що у своїй творчості він неодноразово звертався до давньогрецької мови, написав «грекою» кілька праць та лист до свого учня Михайла Ковалинського Ушкалов Л. Григорій Сковорода // Сковорода Г. Повна академічна збірка творів / За ред. Л.Ушкалова. - X.; Едмонтон; Торонто, 2011. - С.9, 14, 17, 32..

Маємо підстави стверджувати, що вже в 1780-х рр. учителі давньогрецької мови сформувались як специфічна мікрогрупа серед загалу викладачів. Перевагу їм надавали їхні знання, котрі високо цінувалися та були затребувані православною церквою.

Хто вивчав давньогрецьку мову

Розмова про аудиторію класу давньогрецької мови у спеціальній літературі тривалий час обмежувалася питанням про чисельність учнів Водолажченко О. З історії Харківського колегіуму в ХУІІІ в. // Наукові записки науково-дослідної кафедри історії української культури. - Вип.6. - X, 1927. - С.113.. Відомо, що в перші десятиліття в Київській академії та у Харківському колеґіумі її вивчали всього п'ятеро - шестеро осіб Вишневский Д. Киевская академия... - С.269-270., у 1770-1780-х рр. - близько десяти, у 1790-х рр. у середньому їх було двадцятеро (більшість із класу риторики, кілька - з філософії та богослов'я). На початку XIX ст. число учнів коливалося в межах трьох - п'яти десятків, іноді більше РГИА. - Ф.802. - Оп.1. - Д.106. - Л.18-60; Д.277. - Л.19-58; Д.443. - Л.21-65; Литинский В. Картинки из прошлого Черниговской духовной семинарии // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям: Часть неофициальная. - 1899. - №2. - С.85.. Хоча вивчення мови було обов'язковим для учнів із духовного стану, на практиці її студіювали далеко не всі.

Окрім виявлення чисельності класу, назріла потреба у з'ясуванні соціальних характеристик учнів. Визначення мотивів навчання людей різних станів у ранньомодерну добу видається важливою проблемою. М.Яременко дослідив чисельність представників різних верств суспільства в Києво-Могилянській академії та мотиви їх навчання Яременко М. «Академіки» та Академія. - С.51-126, 173-207, 368-377.. У нашому випадку з'ясування соціальних параметрів аудиторії цього класу стає важливим маркером суспільного зацікавлення давньогрецькою мовою. Звітна документація академії та колеґіумів дозволяє побачити, що серед учнів обов'язково були представники різних станів, котрі студіювали її за власним бажанням. Звісно, на соціальне представництво слухачів вплинула всестановість «латинських шкіл». Важливо підкреслити, що після завершення навчання у цих закладах світські посади могли обіймати й вихідці з духівництва. Такі риси упродовж XVIII ст. відрізняли «латинські школи» Гетьманщини та Слобожанщини від власне російських академій і семінарій.

Наведемо кілька імен, щоб продемонструвати типовий соціальний зріз та кар'єрні траєкторії тих, хто опановував давньогрецьку мову. Син священика Василь Джунковський після навчання в колеґіумі викладав її в Петербурзькому медико-хірургічному училищі, згодом став професором грецької словесності Харківського університету. Виходець із козацького роду Микола Гнєдич, відомий як перекладач Гомерової «Іліади», відповідні знання здобув у Харківському колеґіумі та Полтавській семінарії. Г.Сковорода писав грецькою до свого учня з Харківського колеґіуму дворянина М.Ковалинського, згодом куратора Московського університету. Син священика Іван Мартинов, майбутній перекладач, який навчався в Полтавській семінарії, згадував, що володіння давньогрецькою мовою відкривало перспективи духовної або світської кар'єри Записки Мартынова // Заря. - 1871. - №6. - С.70-88..

Серед учнів Симона (Тодорського), які 1742 р. писали до нього листи давньогрецькою мовою, були майбутній церковний діяч Георгій (Кониський; із старшинського козацького роду), Григорій (Гиновський; згодом викладач академії та Переяславського колеґіуму), Данило Ґаляховський (викладач Київської академії), Григорій Стринжа (священик дипломатичної місії) та ін. Вишневский Д. Киевская академия... - С.270 (прим.2). Учнем Симона (Тодорського) був і Яків (Блоницький), запрошений викладачем давньогрецької мови в Московську академію, який також долучився до перекладу Біблії.

***

Розуміння виняткового значення давньогрецької мови, якою написані сакральні тексти, повсякчас було присутнє у православному церковному дискурсі. «Для віри корисно вивчати грецьку», - стверджував митрополит Петро (Могила) зі сподвижниками Див.: Титов Ф.И. Императорская Киевская духовная академия... - С.114.. При цьому в кожну епоху зацікавлення мовою мало різні прояви. На українських землях у складі Речі Посполитої вже у ХУІ-ХУП ст. було нагромаджено досвід упровадження давньогрецької до програм навчальних закладів. Утвердження православної школи, намагання зберегти свою ідентичність привели місцевих церковних діячів до активного використання надбань «латинської» культури й освіти. Так народився феномен Києво-Братського колегіуму, а за його зразком у XVIII ст. постали Чернігівський, Харківський, Переяславський. У 1730-1760-х рр. викладання давньогрецької мови у цих школах набуло системності та дисциплінарного статусу: встановлено обсяг навчального курсу, структуровано відповідний матеріал, сформульовано прийоми вишколу учнів, підготовлено посібники. Утім ці досягнення були пов'язані також з успішним використанням напрацювань нових європейських центрів орієнталістики й досвіду викладання давньогрецької в різних університетах, єзуїтських колегіумах. В останній третині XVIII ст. вона стала у цих школах повноцінною академічною дисципліною, відповідаючи запитам, які висувалися до світських і духовних закладів модерної доби. Зацікавлення виявлялося й у підтримці вчителів, сприянні поглибленню професіоналізації, стимулювалося кар'єрними перспективами.

Упродовж XVIII ст. стан справ із викладанням давньогрецької мови кілька разів ставав предметом уваги світської влади, підживлюючись деякими політичними ідеями, зокрема «грецьким проектом» імператриці Катерини II. Водночас слід звернути увагу на те, що новогуманістичний ідейний рух надав іншого значення грецькій мові, яка тепер була покликана стати засобом переосмислення культурного спадку античності. Біографії М.Гнєдича, В.Джунковського й інших колишніх студентів стають аргументом на користь того, що в академії та колегіумах, у тому числі у процесі вивчення давньогрецької мови, відбувалося формування нової інтелектуальної еліти. Згодом її представники візьмуть активну участь у літературно-громадському житті, у створенні інституцій модерної світської й формуванні нового погляду на зміст «класичної» освіти.

Таким чином, проблеми викладання давньогрецької мови не залишались у суто дидактичній площині. Історично склалося так, що розв'язання ключових питань (як, що, кому, на якій стадії та навіщо викладати) було поєднано з ширшими дискусіями, релігійними, ідеологічними й культурними пошуками епохи. Києво-Могилянська академія та колегіуми сформулювали свою відповідь на зазначені питання, при цьому вдало поєднавши інерцію традицій зі прагненнями до новацій.

References

1. Arsh, G.L. (2013). Rossiya i borba Gretsiiza osvobozhdenie: otEkateriny IIdo Nikolaya I: Ocherki. Moskva: Indrik. [in Russian].

2. Briukhovetskyi, V.S. (Ed.). (2001). Kyievo-Mohylianska akademiia v imenakh,XVII--XVIII st. Kyiv: KM Akademiia. [in Ukrainian].

3. Isaievych, Ya. (1996). Osvitnii rukh v Ukraini XVII st.: skhidna tradytsiia i zakhidni vplyvy. Abstracts of Papers: UkrainaXVIIst. mizh Zakhodom ta Skhodom: materialy I-ho ukrainsko-italiiskohosympoziumu, 13-16veresnia 1994 r., 114-135. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Kislova, E.I. (2015). “Latin” and “Slavonic” Education in the Primary Classes of Russian Seminaries in the 18th Century. Slovene= Caoenue: International Journal of Slavic Studies, 4(2), 72-91.

5. Knabe, G.S. (2000). Russkaya antichnost:Soderzhanie, roli sudbaantichnogonaslediya vkultureRossii. Moskva: RGGU. [in Russian].

6. Nichyk, V.M. (2001). Kyievo-Mohylianska akademiia i nimetska kultura. Kyiv: Ukr. tsentr dukhovnoi kultury. [in Ukrainian].

7. Okenfuss, M.J. (1995). The Rise and Fall of Latin Human-ism in Early-modern Russia: Pagan Authors, Ukrainians, and the Resiliency of Muscovy. Leiden; New York; Kцln.

8. Piechnik, L. (1994). Przemiany w szkolnictwie jezuickim w Polsce XVIII w. J.Paszenda (Ed.). Z dziejow szkolnictwa jezuickiego w Polsce. Krakow. [in Polish].

9. Posokhova L.Yu. (2011). Naperekhresti kultur, tradytsii, epokh:pravoslavni kolehiumy Ukrainy naprykintsiXVII - napochatku XIXst. Kharkiv: KhNU im. V.N.Karazina [in Ukrainian].

10. Shevchenko, I. (2001). Ukraina mizh Skhodom i Zakhodom: Narysy z istorii kultury do pochatku XVIII st. Lviv: Instytut istorii tserkvy Lvivskoi bohoslovskoi akademii. [in Ukrainian].

11. Stegnij, PV. (2002). Eshche raz o Grecheskom proekte Ekateriny II: Novye dokumenty iz AVPRI MID Rossii. Novaya i novejshaya istoriya, 4, 52-78. [in Russian].

12. Titov, F.I. (2003). Imperatorskaya Kievskaya dukhovnaya akademiya v ee trekhvekovoj zhizni i deyatelnosti (1615-1915 gg.): Istoricheskaya zapiska. Kiev. [in Russian].

13. Ushkalov, L. (2011). Hryhorii Skovoroda. H.Skovoroda. Povna akademichna zbirka tvoriv. Kharkiv; Edmonton; Toronto: Maidan. [in Ukrainian].

14. Winter, E. (1979). Der aufgeklдrte Biblizist Simon Todorskyj (1700-1754). Ketzerschicksale: Christliche Denker aus nein Yahrhynderten. Berlin. [in German].

15. Yakovenko, N. (2012). Dzerkala identychnosti: Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI - pochatku XVIII st. Kyiv: Laurus. [in Ukrainian].

16. Yakovenko, N. (2002). Paralelnyisvit: Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v UkrainiXVI-XVII st. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].

17. Yaremenko, M. (2014). «Akademiky» taAkademiia:Sotsialna istoriiaosvity i osvichenostiv Ukraini XVIII st. Kharkiv: Akta. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru