Складнощі створення безпечного освітнього середовища: уявлення вчителів і учнів

Гірник Андрій Миколайович

кандидат філософських наук, професор,

Національний університет «Києво-Могилянська академія»,

м. Київ, Україна

Гарбар Катерина Ігорівна

молодший науковий співробітник,

Національний університет «Києво-Могилянська академія»,

м. Київ, Україна

Іванюк Ірина Володимирівна

кандидат педагогічних наук,

Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України,

Національний університет «Києво-Могилянська академія»,

У статті представлено результати дослідження серед учнів і педагогічних працівників у десяти областях України у період лютого - березня 2021 р. Здійснено аналіз проблеми висвітлення специфічних уявлень педагогів і учнів про взаємодію один з одним.

Ключові слова: взаємодія; уявлення; проблемні учні; вчителі; безпечне освітнє середовище

Annotation

The article presents the results of a study among pupils and

teachers in ten regions of Ukraine conducted by the Center for Mental Health and Psychosocial Support of the National University «Kyiv-Mohyla Academy» during February - March 2021. An analysis of the problem of highlighting the specific ideas of teachers and pupils the interaction with each other.

Key words: interaction; perceptions; problem pupils; teachers; safe educational environment

Розбудова освітнього середовища для учнів окреслена у Національній стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі (НУШ) [5], що пов'язано із забезпеченням прав дітей на освіту, охорону здоров'я, створенням умов для надання учням якісних освітніх та медичних послуг. Цей процес супроводжується складними процесами знаходження рішень з боку педагогів, які оцінюють його з точки зору своїх уявлень і переконань. Важливо визначити й проаналізувати основні уявлення українських вчителів і учнів про складності у взаємодії та виробити практичні рекомендації щодо організації психосоціальної підтримки, що дозволяють всім учасниками освітнього процесу формувати безпечне і здорове освітнє середовище.

У лютому - березні 2021 року Центром психічного здоров'я та психосоціальної реабілітації Національного університету «Києво -Могилянська Академія» було проведено якісне дослідження потреб у психосоціальній підтримці, особливостей переживання психосоціального стресу і наявних стратегій його подолання серед дітей з вразливих груп населення, які мешкають у 10-ти областях України, а також суб'єктивного ставлення їхніх батьків і педагогів до школи як психологічно безпечного середовища [3].

Респонденти були з міських закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) - 50 вчителів та 150 дітей, сільських ЗЗСО - 50 вчителів та 150 дітей. За посадою в ЗЗСО вибірка педагогічних працівників включає: вчителів (83), директорів ЗЗСО (3), заступників директорів (6), педагогів-організаторів (2), практичних психологів (2), соціальних педагогів (2), асистентів вчителя в інклюзивному класі (2).

Відповіді вчителів на питання «Назвіть складнощі, з якими стикаються педагоги вашої школи протягом останнього року в роботі з учнями, які були у стресі?» дозволили визначити такі основні категорії: складно знайти контакт з дітьми (43%), сварки між дітьми (27%), проблеми вдома впливають на поведінку дітей (25%), батьки не йдуть на контакт (24%), діти і батьки зневажливо ставляться до вчителів (24%), неналежне виховання дітей батьками (23%), порушення поведінки у дітей, складно утримувати їх увагу (22%). Розглянемо детально категорії, що відображають уявлення вчителів про самих дітей.

У найбільшій категорії «Складно знайти контакт з дітьми» об'єднані твердження, що вбачають причину складнощі контакту в певних рисах і станах дитини (замкнутість дитини; недостатня довіра дітей до вчителів; дитина мала досвід булінгу; складнощі через те, що у дитини негаразди або дитина закомплексована), у певних об'єктивних обставинах, що заважають успішному контакту вчителя і дитини (через вікову різницю між учителями і дітьми, через переповненість класів і дефіцит уваги до дитини, через карантин), через недостатній досвід вчителя у спілкуванні з дітьми.

У категорії «Сварки між дітьми» ми бачимо звернення до ситуацій, в яких вчителю складно працювати, і водночас це емоційно насичені для дітей ситуації. Це ситуації конфлікту між дітьми викликані агресивністю або девіантною поведінкою когось з дітей; ситуації, де конфлікт спровокувала майнова нерівність; ситуації, де жорстокість виявляється до тих, які «якісь не такі»; суперечності через конкуренцію і невміння дружити.

У категорії «Проблеми вдома впливають на поведінку дітей» отримані висловлювання демонструють різні наслідки домашніх стресів на стан і поведінку дитини в школі. Це може бути емоційна пригніченість, закомплексованість, закритість, розпач, бажання привернути увагу.

У категорії «Порушення поведінки у дітей, складно утримувати їх увагу» йдеться переважно про неуважних і немотивованих до навчання, а також гіперактивних дітей, з якими вчителю складно.

Таким чином, на думку вчителів, їм складно знайти контакт з дитиною через певні риси і стани дитини, об'єктивні обставини та недостатній досвід вчителя.

Таблиця 1

Уявлення, що виникають у учнів з проблемами та вчителів під час взаємодії в класі

На тлі в цілому схожих взаємних негативних уявлень педагогів і учнів, можна виділити і деякі розбіжності. Так педагоги описують дітей, як тих, хто не довіряє їм і не вміє дружити з іншими учнями. Натомість діти описують педагогів як авторитарних, які тиснуть і залякують учнів, не залишають свободи і нав'язують свою думку, поводяться з ними агресивно. Педагоги виокремлюють певні характеристики учнів, які можуть розумітись як пояснювальні конструкти їх складнощів у взаємодії з учнями, а саме: гіперактивність; брак уваги та концентрації; намагання привернути до себе увагу; нестача комунікаційних навичок, необхідних для дружнього спілкування. Учні, натомість, описують педагогів як тих, з ким їм неприємно спілкуватись, які несправедливі і викликають у них почуття страху та недовіри. Очевидним результатом такого негативного ставлення один до одного є зростання агресивних, конфліктних комунікацій між педагогами і проблемними учнями, кожна з яких стає ще одним підтвердженням вже наявного негативного образу і посилює замкнуте коло ескалації проявів насильства у закладі освіти. Педагоги пояснюють своє невдоволення дітьми, їх нездатністю підтримувати дружні стосунки і не адекватними проявами поведінки, тоді як діти намагаються уникнути близького контакту з педагогами, бояться і не довіряють їм. Обидві сторони взаємодії переживають її як протистояння чи загрозу.

Важливим під час дослідження було виявити уявлення та очікування учнів стосовно того, що треба зробити вчителям, щоб учні почували себе у школі безпечно. Не менш важливим було з'ясувати, що готові робити вчителі, щоб допомогти учням з вразливих верств населення почувати себе більш комфортно у закладах загальної середньої освіти. Всі ці дані представлені у таблиці 2.

Таблиця 2