Мотивація навчальної діяльності у процесі викладання цивільного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства

Київського регіонального центру

Національної академії правових наук України

Мотивація навчальної діяльності у процесі викладання цивільного права

Великанова М.М.

доктор юридичних наук, доцент,

в. о. провідного наукового співробітника

Сьогодні багато вищих навчальних закладів здійснюють підготовку юристів. І до теперішнього часу спеціальність «Правознавство» користується попитом серед абітурієнтів. Кожен із них, вступаючи до юридичного вишу чи на юридичний факультет, мріє стати успішним юристом: справедливим суддею, принциповим прокурором, доскіпливим слідчим, вправним адвокатом чи просто геніальним юристом-господарником. Ідеалізації цієї професії певним чином сприяють художні фільми (Суддя, Лінкольн для адвоката та ін..), серіали (Закон і порядок, Форс мажори і т.д.), різноманітні ток-шоу (Судові справи, Сімейний суд і т.п.) тощо. Не останню роль також відіграє і усталена у суспільстві думка про великі статки юристів. Проте, далеко не всі вступники усвідомлюють необхідність наполегливої праці для досягнення такого результату. Крім того, ми спостерігаємо уже кілька років поспіль перенасичення ринку праці спеціалістами-юристами, що своєю чергою призводить до знецінення цієї професії. Усе це є певними знаками, які вказують на потребу у переосмисленні підходів, методів, технологій підготовки юристів.

Проф. Р.А. Майданик у одній із своїх праць відзначає, що в умовах значного національного «перевиробництва» юристів при підготовці потенційно успішних спеціалістів-юристів необхідно переходити до виховання не тільки юридичних знань, що передбачають знання студентом законів і положень доктрини, а й інших необхідних компетентностей, які дозволять випускнику професійно працювати з перших днів вступу на посаду після отримання диплому. На його думку однією із найважливіших загальних компетентностей, потрібних сучасному юристу, є здатність до організації та планування, вміння приймати рішення і вирішувати проблеми, взаємодіяти в команді, співпрацювати з експертами в інших сферах, працювати в міжнародному середовищі [1, с. 517].

Приєднання України до Болонського процесу поставило перед національною освітою питання наближення до європейських стандартів, що дозволить випускникам працевлаштуватися у будь-якій країні Європи. Саме тому наша вища освіта перейшла до дворівневої системи підготовки спеціалістів, у тому числі і юристів: бакалаврата та магістратури. Така система передбачає зменшення аудиторного навантаження, але збільшення часу на самостійну роботу студентів. Звичайно, це має створити позитивний ефект, адже дозволить студентам самостійно організовувати свій час (а це формуватиме здатність до організації та планування), нестандартно підходити до вирішення поставлених завдань, консультуватися із іншими студентами чи кваліфікованими спеціалістами (тобто оволодівати навичками співпраці з експертами в інших сферах). Викладач же має лише контролювати рівень такої підготовки за допомогою тестів, контрольних робіт, екзаменів.

Проте, з іншого боку, збільшення кількості часу на самостійну підготовку студентів може підняти й ряд проблем. Так, Р.А. Майданик серед основних виділяє такі: 1) наявність організаційно-методичного забезпечення самостійної роботи студентів; 2) модернізація форм і змісту індивідуальної роботи студентів; 3) несистемність в об'єктивності оцінювання знань студентів; 4) неадаптованість рейтингової системи оцінювання знань студентів-юристів [1, с. 529].

Поряд із зазначеними, хотілося б звернути увагу і на проблему мотивації студентів до навчання. Мотивація є визначальним компонентом навчальної діяльності. Вона ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність особи, її готовність до засвоєння знань. Зачасти, навчальна мотивація формується ще на рівні середньої освіти, коли усвідомлюючи потреби та розрізняючи спонукання до діяльності, учень розуміє навіщо потрібно вчитися. Така потреба у навчанні може бути для нього лише засобом досягнення інших цілей (заслужити похвалу батьків, отримати атестат, уникнути покарання чи отримати грошову винагороду). Навчальна діяльність таких учнів не опосередковується пізнавальним інтересом. А тому, стаючи студентами, вони проєктують і на навчання в університеті таку (апробовану вже ними) навчальну діяльність. У моїй практиці траплялися випадки, коли студентів цікавив бал (зрозуміло, якомога вищий) тільки тому, що їх буде сварити мама (тато, бабуся тощо), вони не отримають стипендії, мама (тато і т.д.) хочуть бачити їх червоний диплом, а працювати юристами вони не будуть, а тому і знань та умінь їм не потрібно і тому подібне. Був навіть випадок, коли одна студентка заявила, що вона мріє стати відомою актрисою, але, оскільки, батьки не бажають платити за її навчання за омріяною спеціальністю, вона змушена навчатися там, де хочуть її батьки, тому їй взагалі не потрібні жодні знання у сфері юриспруденції, а лише цікавлять позитивні оцінки.

Найадекватнішим мотивом навчальної діяльності, звичайно, є пізнавальний інтерес. Пізнавальні інтереси - це група мотивів, пов'язаних зі змістом і процесом навчання та спрямованих на опанування способом певної діяльності [2]. І тут постає питання як сформувати пізнавальний інтерес до цивільного права?

Визначимо спочатку чинники зниження мотивації. За результатами психологічних досліджень такими чинниками є: 1) неправильний підбір навчального матеріалу, що призводить до недовантаження чи перевантаження студента; 2) невміння викладача будувати стосунки із студентами; 3) недостатньо диференційований підхід викладача до студентів; 4) низький рівень знань студента; 5) несформованість прийомів самостійної роботи; 6) негативні приклади товаришів [2].

Для мінімізації впливу зазначених чинників на мотивацію психологи рекомендують наступні прийоми.

Спеціальна організація навчальної діяльності. Цей прийом реалізується через створення навчально-проблемної ситуації. Зрозуміло, що використання цього прийому має бути різним при викладанні цивільного права залежно від форми заняття (наприклад, лекції чи семінару). Так, лекція, як ключова форма теоретичної підготовки, у переважній більшості, є монологом викладача, спрямованим на створення теоретичної бази у студента для підготовки до семінарського заняття. Загалом, лекція не передбачає дискусії, тобто зворотного зв'язку зі студентом. Дуже часто такий монолог викладача сприймається студентами як нудний, нецікавий, невартий їх уваги. Для активізації уваги та формування мотивації до навчання можна, якраз, скористатися прийомом створення навчально-проблемної ситуації. Тобто, на початку лекції поставити проблему (наприклад, із актуальної цивільної практики) і у ході лекції привести студентів до її розв'язання. На семінарському занятті, на відміну від лекції, де лектор, по великому рахунку, розв'язує проблему, цю проблемну ситуацію мають вирішити студенти. Завданням викладача є лише контроль за ходом розв'язання та оцінювання роботи студентів.

Наступним прийомом актуалізації навчальної мотивації є доступність змісту навчального матеріалу, що пропонується студентам. Так, проводячи лекцію із загальної частини цивільного права, лектор має враховувати, що слухачі ще не мають спеціальної підготовки, а тому і сприймання спеціальної термінології буде для них ускладненим. У такому разі змістовна частина лекції має бути побудована таким чином, щоб більшість термінів для студентів була зрозумілою. Спеціальні ж поняття мають окремо пояснюватися викладачем. Проводячи ж лекцію у студентів-магістрів, лектор може використовувати спеціальну термінологію без докладного її тлумачення, оскільки вони вже мають необхідні знання із цивільного права.

Прийом використання елементів гри є актуальним, здебільшого, на семінарських або практичних заняттях. Крім того, що цей прийом студенти, зазвичай, сприймають із великим ентузіазмом (тобто у студентів формується бажання ознайомитися із фабулою справи, знайти відповідні справі нормативні акти, аналогічні судові спори - а все це і є навчальною діяльністю), він також дозволяє сформувати у студентів нестандартність мислення, уміння працювати у команді, навички організації та планування. Використання елементів гри можна застосовувати при вивченні таких тем, як захист цивільних прав, укладення, зміна та розірвання договорів тощо.

І, нарешті, четвертим є прийом постійного створення та підкріплення ситуації успіху у студента. Звичайно навчальна діяльність, як і будь-яка інша, передбачає можливість допущення помилок, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить. Проте, на перший план має виходити саме позитивна реакція викладача на відповідальне ставлення студента до виконання певного навчального завдання. Наприклад, похвала за намагання викласти особисте бачення розв'язання певної проблеми, нехай навіть із недостатньою аргументацією. Робота ж над помилками має здійснюватися у доброзичливій формі і мати вигляд допомоги, а не покарання.

Таким чином, навчальна мотивація впливає на рівень реальної успішності навчальної діяльності, формування у студентів таких компетентностей, як здатність до організації та планування, вміння приймати рішення і вирішувати проблеми, взаємодіяти в команді, співпрацювати з експертами в інших сферах, працювати в міжнародному середовищі. У процесі навчання можна змінити навчальну мотивацію, застосовуючи прийоми спеціальної організації навчальної діяльності, доступності змісту навчального матеріалу, використання елементів гри, постійного створення та підкріплення ситуації успіху у студента.

мотивація навчальний цивільне право

Література

1. Майданик Р.А. Методические основы организации учебного процесса в юридическом высшем учебном заведении. Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 6 / под ред. Р.А. Майданика. К.: Алерта, 2015. С. 509-536.

2. Мотивація навчальної діяльності. URL: http://pidruchniki.com/17450602/psihologiya/motivatsiya_navchalno yi_diyalnosti (дата звернення: 08.05.2021).

Размещено на Allbest.ru