Форми та засоби фізичного виховання для студентів спеціальних медичних груп

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Форми та засоби фізичного виховання для студентів спеціальних медичних груп

Коцур Ярослав

Засобами фізичного виховання в спеціальних медичних групах є дозовані фізичні вправи, а також природні фактори природи і раціональне, гігієнічно обґрунтований режим, що забезпечує оздоровчий вплив на організм, що виключає формування шкідливих звичок. Основним засобом є фізичні вправи.

У заняттях застосовують фізичні вправи, які викликають допустимі, які відповідають функціональним можливостям організму реакції серцево-судинної і дихальної систем. Ступінь навантаження строго контролюють і регулюють. У початковому періоді занять використовують вправи малої інтенсивності, збільшують ЧСС на 25-30% від вихідного рівня. Згодом включають дозовані навантаження середньої інтенсивності, що підвищують ЧСС на 40-45%, а також вправи великої інтенсивності (при достатній адаптації організму до фізичних навантажень), що підвищують ЧСС на 70-80%. Субмаксимальні і максимальні фізичні навантаження в заняттях з учнями спеціальних медичних груп не застосовують.

Основою тренувального процесу є використання вправ на витривалість, що найбільш сприятливий вплив на діяльність серцево-судинної і дихальної систем.

Вправи на силу і швидкість включають в заняття спочатку обережно, а потім, по мірі адаптації займаються до фізичних навантажень, приступають до тренування і цих якостей.

Корисні фізичні вправи з предметами (гімнастичні палиці, м'ячі, булави тощо), так як вони підвищують емоційну насиченість занять, роблять їх більш цікавими.

У заняттях використовують дозований біг. Спочатку його застосовують у вигляді легких пробіжок в повільному темпі, а потім поступово підвищують навантаження за рахунок збільшення довжини долається дистанції (але не за рахунок прискорення бігу). Такий методичний прийом сприяє вихованню витривалості і не дозволяє перейти межу, що відокремлює аеробні навантаження від анаеробних. При перших ознаках втоми слід перевести займаються на ходьбу.

Особливістю занять у спеціальних медичних групах є велика кількість спеціальних вправ, направлено впливають на окремі системи організму ослаблені.

У заняттях зі спеціальними медичними групами застосовують вправи з різних видів спорту. Перевага цих вправ полягає в їх прикладному значенні.

В заняття включаються вправи на гімнастичних снарядах (змішані висы на низькій перекладині, кільцях), танцювальні вправи, стрибки в довжину і висоту з короткого розбігу, ходьба на лижах по слабопересеченной місцевості до 1 - 1,5 км, елементи спортивних ігор. Потім гімнастичні вправи ускладнюються, ширше використовуються елементи спортивних ігор, дистанція пересування на лижах по среднепересеченной місцевості подовжується до 2-3 км, вводиться метання м'ячів і гранат вагою 250-500 м, штовхання набивного м'яча вагою 2-3 кг.

У спеціальних медичних групах рекомендується проводити уроки змішаного типу, так як різноманітність використовуваних засобів і своєчасне їх чергування підвищують інтерес до занять, надають їм емоційне забарвлення і попереджають появу стомлення. Використовуючи різні методи виконання вправ (груповий, поточний і кругової), поступово підвищують щільність занять до 50-70%.

Схема уроку не відрізняється від загальноприйнятої, він складається з трьох частин: вступної, основної та заключної. Зміст і тривалість частин уроку мають деякі особливості: вступна частина триває до 20 хв і складається головним чином з загальнорозвиваючих вправ, що виконуються в середньому і повільному темпі; в основній частині проводиться навчання лише одному виду руху, широко використовуються рухливі ігри середньої інтенсивності або елементи спортивних ігор, застосовуються також спеціальні вправи, характер яких залежить від захворювання; заключна частина триває близько 5-7 хв і містить повільну ходьбу, дихальні вправи, вправи на виховання правильної постави, на розслаблення м'язів і на увагу.

Основою методики занять при серцево-судинних захворюваннях є застосування фізичних вправ з постійно зростаючою навантаженням на серцево-судинну систему (у відповідності з рівнем функціональної підготовленості що займаються, ступенем адаптації до фізичних навантажень).

Загальні положення методики занять у спеціальних медичних групах при захворюванні серцево-судинної системи:

1) у груповому занятті необхідно здійснювати індивідуальний підхід з урахуванням функціональної підготовленості що займаються;

2) при навчанні фізичним вправам повинен дотримуватися принципу від простого до складного;

3) фізичні вправи повинні бути прості та доступні кожному хто займається;

4) вправи у підготовчій частині заняття повинні відповідати вирішення задач основної частини;

5) у заняття необхідно включати дихальні вправи статичного і динамічного характеру;

6) крива фізіологічного навантаження повинна поступово підвищуватися в основній частині заняття і знижуватися до вихідної або близькою до неї величини у заключній частині;

7) заняття повинні проводитися систематично.

При захворюваннях серцево-судинної системи фізична навантаження спочатку дається на дрібні і середні групи м'язів в цілях поліпшення периферичного кровообігу, потім на більш великі - для тренування серцевого м'яза. Найбільш ефективні в цьому відношенні вправи на витривалість (ходьба, біг, плавання, лижі тощо), виконуються без надмірної напруги, з поступовим збільшенням навантажень.

Необхідно ретельно стежити за реакцією серцево-судинної системи на фізичне навантаження. В перші місяці занять можливе почастішання пульсу до 95-105 уд/хв, потім, по мірі адаптації серця до навантаження - до 130-140 уд/хв (для учнів 5-7-х класів) і до 140-150 уд/хв (для учнів старших класів). Після виконання більш інтенсивних вправ необхідні паузи відпочинку.

Учням з юнацькою гіпертонією протипоказані різкі нахили голови, різкі зміни положення тіла, вправи з напруженням, затримкою дихання, висы вниз головою, перекиди. Для поступової тренування функції вестибулярного апарату в заняття слід включати вправи на рівновагу і координацію рухів, а для зниження підвищеного тонусу артеріальних судин - вправи на розслаблення і дихальні вправи.

При захворюваннях органів дихання фізична культура повинна бути спрямована насамперед на зміцнення організму, підвищення його опірності до несприятливих факторів, загартовування. У зв'язку з цим заняття за можливості слід проводити на відкритому повітрі. У них рекомендується включати ходьбу, дозований біг, елементи спортивних ігор.

Однією з основних завдань фізичного виховання ослаблених учнів є навчання їх правильному диханню. У процесі навчання використовують різні типи дихання: грудне, черевне і змішане, так як в залежності від положення тіла або вживаного вправи раціональним може виявитися той або інший тип дихання.

Важливим завданням фізичного виховання в групах із захворюваннями органів дихання є формування правильної постави, а при необхідності - корекція її порушень.

Для учнів, які мають порушення постави, у заняття необхідно включати вправи для м'язів поясу верхніх кінцівок, спини і живота, що сприяють утворенню природного м'язового корсета, який утримує тіло в правильному положенні.

Навчальна робота в школі, технікумі, вузі, а також домашня робота нерідко пред'являють високі вимоги до статичної витривалості м'язів тулуба. Тривалі одноманітні пози, нерівномірне навантаження на праву і ліву сторони тулуба викликають стомлення м'язів і негативно позначаються на поставі, особливо в ослаблених учнів. Зниження сили м'язів внаслідок тривалого сидіння і загальної гіпокінезії може призвести до розвитку плоскостопості.

Методика занять при ожирінні повинна бути спрямована на поліпшення діяльності органів кровообігу, дихальної системи, зміцнення опорно-рухового апарату, підвищення загальної працездатності, зниження ваги і т. д.

При екзогенному типі ожиріння заняття повинні бути тривалими, в них повинні використовуватися навантаження на великі групи м'язів, на розвиток і зміцнення черевного преса. Вправи слід виконувати інтенсивно і з великою амплітудою. Велике місце слід відводити спеціальним дихальним вправам.

При ендогенному типі ожиріння методика занять інша: знижується загальна навантаження, фізичні вправи виконуються за участю середніх груп м'язів, в середньому темпі.

Якщо порушена діяльність серцево-судинної системи, то методика виконання фізичних вправ повинна відповідати застосовується при серцево-судинних захворюваннях, але при цьому необхідно враховувати ступінь і тип ожиріння.

При захворюваннях суглобів і периферійної нервової системи використовуються переважно вправи, спрямовані на збільшення рухливості в суглобах, зміцнення м'язової системи і нервово-м'язового апарату. Учням з функціональними захворюваннями нервової системи рекомендуються вправи на увагу та координацію рухів, гри в чергуванні з вправами на розслаблення і дихальними вправами.

Крім основної форми занять - уроку - в спеціальних медичних групах проводяться ввідна гімнастика, фізкультурні паузи. Ці форми занять забезпечують вирішення однієї з основних завдань фізичного виховання учнів - підвищення фізичної та розумової працездатності.

Основне значення вступної гімнастики полягає в поліпшенні адаптації організму до умов майбутньої діяльності протягом дня. З цією метою застосовують комплекс фізичних вправ, що включає 8-12 вправ. Число повторень кожної вправи - 6-8 разів. Тривалість вступної гімнастики-15-20 хв. До неї входять фізичні вправи для всіх м'язових груп і дихальні вправи. Під впливом вступної гімнастики поліпшується діяльність органів кровообігу і дихання, зорового і слухового аналізаторів, полегшується процес переробки інформації, покращується самопочуття, появляється відчуття бадьорості.

Основне завдання фізкультурних пауз - забезпечити активний відпочинок організму в процесі навчальної діяльності. Фізкультурні паузи включають 8-10 вправ (кількість повторень кожної вправи - 6-8 разів). Загальна тривалість фізкультурної паузи-10-15 хв. До неї включають вправи для різних груп м'язів. Під впливом фізкультурних пауз вдається зняти напругу в діяльності тих систем, які ослаблені в учнів спеціальних медичних груп,- систем кровообігу і дихання. Активний відпочинок у формі фізкультурної паузи сприяє поліпшенню роботи судин мозку, підвищенню уваги, зосередженості і розумової працездатності, нормалізації рухового режиму учнів з порушеннями в стані серцево-судинної і дихальної систем.

Учні, віднесені до спеціальної медичної групи, особливо потребують систематичному загартовуванні організму. Оздоровчий вплив фізичних вправ значно підвищується, якщо їх поєднувати з загартовуванням. З цією метою заняття фізичними вправами проводяться у спрощеній одязі, з дотриманням температурних норм і відповідної моторної щільності уроку, з використанням рухливих ігор і елементів спорту на відкритому повітрі.

Література

гімнастика адаптація фізичний захворювання

1. Арефьєв В. Г. Основи теорія та методики фізичного виховання: підручник для студ. К.: вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. 327 с.

2. Бендель В. П., Ковальчук К.М., Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини: навч. посібник. Луцьк.: «Надстир'я», 1996. 104 с.

3. Основи підготовки студентів в провідних видах спорту НТУУ «КПІ»: навч.-метод. посібник / під загал. ред. доц., к.п.н. В. О. Гетмана, Ю. В. Новицького. Київ: НТУУ «КПІ», 2007. 187 с.

4. Присяжнюк С. І., Оленєв Д. Г. Курс лекцій з фізичного виховання: навч. посібник для студентів технічних вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр НУБіП України, 2015. 420 с.

Размещено на Allbest.ru