Деякі аспекти навчальної мотивації науково-педагогічних працівників з підвищення якості викладання земельного, аграрного, екологічного права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський регіональний центр Національної академії правових наук України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ДЕЯКІ АСПЕКТИ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ НАУКОВО- ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ З ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО, АГРАРНОГО, ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Носік В.В. доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент

головний науковий співробітник відділу забезпечення інтеграції

академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти

завідувач кафедри земельного та аграрного права

м. Київ

Реформування юридичної освіти в Україні передбачає застосування інноваційних підходів до навчальної мотивації науково-педагогічних працівників з підвищення якості викладання навчальних дисциплін з права, серед яких важливими у підготовці 51 висококваліфікованих правників є земельне, аграрне, екологічне право з огляду на виклики глобального, національного, регіонального, місцевого значення у сфері використання і охорони землі, продовольчої безпеки, екології, на існуючі проблеми державно - правового, економічного, соціального характеру з питань здійснення прав на землю та інші природні ресурси, охорони довкілля, недосконалість системи і структури чинного земельного, аграрного, екологічного законодавства, існуючі проблеми з формування освітніх програм з підготовки бакалаврів, магістрів, док - торів філософії права за спеціальностями земельне, аграрне, екологічне право, доктринальну невизначеність у підходах до формування суспільної свідомості і правосвідомості з питань правового регулювання земельних, аграрних, екологічних відносин у ринкових умовах відповідно до ЦСР на період до 2030 року. навчальний мотивація педагогічний викладання

За законом «Про вищу освіту» поняття «якість вищої освіти» визначається як відповідність умов провадження освітньої діяльності та результатів навчання вимогам законодавства та стандартам вищої освіти, професійним та/або міжнародним стандартам (за наявності), а також потребам заінтересованих сторін і суспільства, що забезпечується шляхом здійснення процедур внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості. Саме на досягнення якісних результатів навчання має бути вмотивована поведінка всіх науково-педагогічних працівників вищих юридичних навчальних закладів.

Навчальна мотивація науково-педагогічних працівників у юридичних вузах є складним соціальним явищем у системі підготовки правників вищої кваліфікації, яке можна розглядати у різних аспектах, включаючи й правовий з огляду на те, що науково-освітня діяльність в Україні регулюється нормами Конституції України, законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково -технічну діяльність», багатьма підзаконними нормативними актами та локальними актами вищих юридичних навчальних закладів.

Навчальна мотивація науково-педагогічних працівників юридичних вузів об'єктивно детермінована потребами та інтересами всіх учасників науково -освітнього процесу у формуванні людського капіталу, який у поєднанні з використанням землі та інших природних ресурсів є головними чинниками прогресивного економічного і соціального розвитку.

Саме людські знання у поєднанні з працею людини на землі стають визначальними чинниками у забезпеченні сталого роз - витку українського суспільства на інноваційній основі. Виходячи з такого розуміння методологічних основ правового регулювання земельних, аграрних, екологічних відносин мають формуватися правові, науково-освітні, навчально-методичні та інші підходи до навчальної мотивації науково-педагогічних працівників юридичних вузів з викладання земельного, аграрного та екологічного права як навчальних дисциплін у підготовці юристів вищої кваліфікації в Україні.

Навчально-мотиваційна діяльність науково-педагогічних працівників у підходах до підвищення якості викладання земель - ного, аграрного, екологічного права у юридичних вузах детермінована насамперед потребами та інтересами суб'єктивного характеру, а також залежить від багатьох об'єктивних чинників, які спонукають викладачів до постійного удосконалення навчальних планів, робочих програм, тематики лекцій, семінарських занять, пошуку інноваційних підходів до проведення семінарських і практичних занять для досягнення необхідних студентами знань і компетентності відповідно до передбачених стандартами освітніх чи науково-освітніх рівнів.

Суб'єктивні чинники необхідно розглядати як внутрішні мотиви, які спонукають особу до здійснення науково-освітньої діяльності з огляду на особливі психологічні, морально -етичні, виховні, інтелектуальні риси, життєвий і професійний досвід, рівень суспільної свідомості і правосвідомості тощо.

Водночас навчальна мотивація науково -педагогічних працівників з викладання права в значній мірі детермінована зовнішніми чинниками, які виступають стимулами до підвищення активізації дій і позитивної поведінки викладачів щодо забезпечення якості науково-освітньої діяльності на постійній основі. Напевно жодна з інших галузей українського права не відчуває такого впливу зовнішніх чинників на мотивацію науково -педагогічних працівників до постійного удосконалення навчально - освітньої і методичної роботи, як земельне, аграрне, екологічне право, що зумовлено особливостями предмету цих галузей національної правової системи.

За своєю юридичної природою і функціональним призначенням земельне, аграрне, екологічне право спрямовані на регулювання суспільних відносин на всіх етапах здійснення земельної і аграрної реформ, забезпечення екологічної безпеки, захист права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, зміцнення громадянської злагоди на землі України, реалізацію ЦСР на період до 2030 року, утвердження правопорядку у сфері використання і охорони землі як об'єкта права власності і основного національного багатства Українського народу.

Упродовж 30-ти років реформування земельних і аграрних відносин в Україні було започатковано і законодавчо закріплено більше шести юридичних моделей правового регулювання земельних, аграрних відносин, жодна з яких не була доведена до логічного завершення. Починаючи з 2020 року у земельному законодавстві закріплена чергова юридична модель земельної і аграрної реформ, яка не має одностайної підтримки у суспільній свідомості українського народу як власника землі за ст. 13 Конституції України.

Більше того, за 25 років дії Конституції України у чинному земельному законодавстві залишаються не визначеними і не реалізованими положення норм ст.13,14, 41 Основного закону держави щодо права власності на землю Українського народу, охорони землі як основного національного багатства, гарантування, здійснення і захисту права власності на землю, забезпечення рівного доступу до використання землі. Законопроектні ініціативи щодо закріплення у Конституції України положення про те, що основу аграрного виробництва мають становити фермерські господарства, залишаються не реалізованими.

Не мають завершення розпочаті у Конституційному суді України слухання за конституційними поданнями щодо офіційного тлумачення норм статей 13 і 14 Основного закону держави. У доктринах земельного, аграрного, екологічного права немає єдності у підходах до наукового тлумачення названих норм Конституції України. За таких обставин ЄСПЛ приймає рішення, у яких встановлюються факти про те, що держава Україна упродовж 20 років порушує права людини, зокрема, право на мирне володіння майном.

З огляду на названі вище суспільні і державно -правові явища у сфері земельних, аграрних, екологічних відносин упродовж 30 років відбувалося формування й утвердження у свідомості науково-педагогічних працівників позитивної мотивації до розвитку науки і викладання земельного, аграрного, екологічного права спочатку у КНУ імені Тараса Шевченка, Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого, Львівському державному університету імені Івана Франка, Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова, а згодом у всіх новостворених юридичних вузах України. Аналіз сучасного стану викладання названих навчальних дисциплін у юридичних вузах України показує, що з причин суб'єктивного характеру відбувається поступове зменшення кількості годин на викладання цих навчальних дисциплін, вивільнення висококваліфікованих працівників з навчального процесу, внаслідок чого у науково -педагогічних працівників, які продовжують свою науково -освітню діяльність, знижується рівень мотиваційної активності до підвищення якості освіти за цими дисциплінами.

Відтак зовнішні чинники можуть як спонукати науково - педагогічних працівників до підвищення якості викладання, так і відбивати у них бажання на будь які активні дії щодо інноваційного оновлення змісту, структури, методики навчальних дисциплін. Так, наприклад, з причин системного характеру та через існуючу інституційно-правову невизначеність із запровадженням в юридичних вузах підсумкової атестації випускників у формі єдиного кваліфікаційного іспиту постають практичні проблеми щодо внесення до предмету такого іспиту питань чи завдань, які б охоплювали одержані студентами знання і компетентності із земельного та аграрного права. Якщо цього не відбудеться, то у перспективі можуть бути проблеми з викладанням обов'язкових навчальних дисциплін із земельного та аграрного права, не кажучи вже про вибіркові навчальні дисципліни за цими предметами, а також проблеми з набором до аспірантури та підготовки висококваліфікованих працівників юридичних вузів. Адже офіційні стандарти з підготовки правників за освітніми рівнями «Бакалавр» і «Магістр» за спеціальністю 081 «Право» обмежують можливості кафедри 55 оперативно запроваджувати нові нормативні і спеціальні курси як реакцію на суспільні виклики у сфері земельних та аграрних відносин, викладати «Земельне право» та «Аграрне право» як обов'язкові навчальні дисципліни, забезпечувати правонаступність у підготовці кадрового резерву науково-педагогічних працівників для роботи на кафедрі, що може негативно проявитись у перспективі на підготовці правників із земельного та аграрного права, які зараз і у майбутньому так необхідні на ринку юридичних послуг в Україні як аграрно-індустріальній державі серед країн ЄС та інших держав світу Носік В.В. Земельне й аграрне право в умовах здійснення правової реформи в Україні: науково-освітні та практичні проблеми // Аграрне, земельне, екологічне, трудове право, право соціального забезпечення: здобутки та перспективи розвитку в Україні: тези доповідей учасників дистанційної наук.-практ. конф. до 10-річчя створення одноймених кафедр (м. Київ, 12 березня 2021 р.) / за заг.ред. проф. Іншина М.І., за ред. проф. В.В.Носіка, доц. Ковальчук Т.Г., ас. Мельник М.Б. - Київ: Освіта України, 2021. - С.87-92. Теж саме можна сказати і про екологічне право, природоресурсне право. За таких обставин істотно знижується рівень позитивної мотиваційної діяльності науково-педагогічних працівників до удосконалення викладання названих навчальних дисциплін, що негативно впливатиме на якість знань здобувачів вищої юридичної освіти за освітніми рівнями Бакалавр, Магістр, науково-освітнім рівнем Доктор філософії у галузі права.

Резюмуючи викладене, можна стверджувати, що за існуючих в українській системі вищої юридичної освіти підходів до розробки, затвердження і виконання державних стандартів за спеціальністю 081 Право, у яких не передбачається вивчення студентами вищих юридичних вузів земельного, аграрного, екологічного права як окремих навчальних дисциплін та включення їх до ЄДКІ для здобувачів відповідних освітніх рівнів, навчально - мотиваційна діяльність науково -педагогічних працівників не спонукатиме їх до удосконалення викладання цих дисциплін, внаслідок чого Україна у перспективі може позбутися високо - кваліфікованих фахівців, які відповідно до сучасних вимог на ринку юридичних послуг можуть якісно виконувати свої професійні обов'язки.

Размещено на Allbest.ru