Щодо особливостей викладання постреформованого кримінального процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо особливостей викладання постреформованого кримінального процесу

Шумило М.Є.

доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, головний науковий співробітник відділу забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру Національної академії правових наук України, м. Київ, Україна

При вході до університету у Південній Африці є такий надпис: "Знищення будь-якої нації не потребує використання атомних бомб або ракет дальнього радіусу дії. Для цього достатньо зниження якості освіти і дозволу на обман на екзаменах тими хто вчиться. Пацієнти вмирають від рук таких лікарів, будівлі руйнуються від рук таких інженерів, справедливість втрачається від таких юристів і суддів, управління губиться від таких законодавців.

Крах освіти - це крах нації"

Проблему якості викладання юридичних дисциплін умовно можна розділити на два ключових сегменти: 1) змістовний і 2) процедурний (методика). Вони між собою органічно взаємопов'язані. У своєму короткому виступу, я частково зупинюся на особливостях змістовної складової при викладанні кримінального процесу в магістратурі в умовах зміни його "філософії".

Як правило, перед початком занять, з метою з'ясування рівня підготовки студентів з інших вузів я пропоную їм дати відповідь на декілька контрольних питань, а саме:

1) Яка мета кримінального процесу?

2) Що таке належна правова процедура?

3) Що ви розумієте під доказами у кримінальному процесі?

4) Яке визначення доказування в кримінальному процесі?

5) Який зміст ви вкладаєте у визначення притягнення до кримінальної відповідальності?

Серед різноманітних відповідей обов'язково студенти називають, наприклад, що метою кримінального процесу є встановлення об'єктивної істини слідчим і прокурором; цитують визначення доказів і доказування зразка 1958 року; притягнення до кримінальної відповідальності ототожнюють з повідомленням про підозру або пред'явленням обвинувачення, посилаючись на роз'яснення термінів у ст. 3 КПК 2012 рокна нну. Характерною ознакою таких відповідей є те, що вони їх не пов'язують із діяльністю суду, а відносять до компетенції органів досудового розслідування і прокурора. Водночас, новітніми положеннями європейської орієнтації унормованими у КПК 2012 року свої відповіді студенти не обґрунтовують, або не звертають на них увагу. Зауважу, що таку неприглядну картину маємо на фоні того, що хочемо надати молодому поколінню юристів сучасну європейську освіту. Які причини такого явища? На мій погляд, вони є об'єктивного і суб'єктивного характеру.

1. До числа об'єктивних чинників слід віднести те, що викладання кримінального процесу відбувається в перехідний період. Новий КПК 2012 року запровадив нову філософію, яка супроводжується "ефектом розриву з минулим". Дійсно, ідеологічно "розрив" має місце, але, на жаль, поки що не фактично. Теоретично кодифікація передбачає усунення невизначеностей у сфері права, та забезпечення стабілізації у регулюванні відповідних суспільних відносин. Як свідчить практика, такі функції кодифікації впроваджуються в реальності повільно. Окремі положення минулих наукових розвідок і законодавства є дуже 85 живучими у свідомості їх носіїв і тому впливають на тлумачення оновленого законодавства. Тому, з даних міркувань викладання кримінального процесу, нерідко, знаходиться у фазі юридичної невизначеності, або у полоні застарілих понять і категорій, сформованих в умовах адміністративно-командного режиму управління державою і суспільством.

1. Аналіз вітчизняного кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що під впливом адміністративно-командних чинників відбулося "зміщення" повноважень суду до органів досудового розслідування, що призвело до приниження його ролі в період дії радянського права. Суд був "придатком" виконавчої влади і вважався складовою адміністративно-командного механізму управління підконтрольною органам прокуратури. Всупереч загальновизнаним правовим засадам переваги надавалися органам досудового розслідування, зі штучним "привласненням" не характерних для них повноважень. Такі деструктивні наслідки опікування суду і приниженням його ролі у вирішенні соціальних конфліктів у минулому, на жаль, глибоко проникли у свідомість не одного покоління юристів, негативно вплинуло на стан наукових розвідок і законодавства. Тому до цього часу в наукових навчальних джерелах і законодавстві нерідко ототожнюється кримінальний процес і кримінальне судочинство, доказування з розслідуванням і кримінальним переслідуванням, стримується руйнація слідчого способу формування доказів, урівнюється повідомлення про підозру з притягненням до кримінальної відповідальності, без констатації вироком суду факту вчинення злочину особа звільняється від кримінальної відповідальності, нівелюється роль і значення обвинувального вироку як продукту судової діяльності у реалізації норм кримінального законодавства, судова діяльність залишається складовою системи стадій кримінального процесу, що суперечить вимогам статей 6 і 129 Конституції України.

Подолання таких деструктивних спотворень потребує чимало кваліфікованих зусиль і часу. Очевидно, живучість минулої спадщини призвела до того, що до цього часу при викладанні кримінального процесу не придається належної уваги значимості функції суду в структурі органів кримінальної юстиції. Тому майбутнім юристам з самого початку вивчення даного курсу треба формувати знання щодо функцій, мети і завдання суду у кримінальному провадженні, які полягають:

1) У захисті і поновленні порушених злочинами прав і закон - них інтересів потерпілих, шляхом засудження винуватих і при - значення їм справедливого покарання і відшкодування потерпілому шкоди спричиненої злочином;

2) Захисті особи від незаконного і необгрунтованого обвинувачення і іншого обмеження її прав і свобод шляхом виправдання невинних, звільнення їх від покарання, а також відновлення в порушених правах. Для суду дані напрями діяльності є рівноцінними, що відповідає призначенню судової влади.

Подання навчального матеріалу в такому напряму буде сприяти усуненню низки невизначеностей у чинному КПК. Це також передбачає заміну і корекцію значної долі фундаментальних понять і категорій сформованих в умовах дії радянського періоду права, як таких, що не відповідають змісту сучасного вітчизняного кримінального процесу.

2. На жаль, особливістю сучасного викладання кримінального процесу є те, що воно нерідко обмежується кримінальною процесуальною догматикою. З посиланням на закріплені в законодавстві визначення термінів (ст. 3 КПК 2012 року). Вони, на мою думку, змістовно обмежені і не відображають повноту юридичної природи процесуальних понять. Нерідко їх формулювання використовуються як стандарти у науковій і в навчальній діяльності. На мій погляд, такий підхід спрощує і обмежує уявлення про такі процесуальні явища. Біда нашої науки і освіти полягає в тому, що даних сферах діяльності використовуються та застосовуються визначення, а не поняття. Останні значно ширші і глибші за своїм змістом. Визначення - це лише перший крок для пізнання поняття як привід для вивчення певного явища. Феномен "поняття" це певна смислова конструкція, яка має стійку структуру різнорідних предметних смислів. Слово не можна ототожнювати із поняттями. Інакше таке описування перетвориться в скопище догм. Тому розтиражовані визначення можна вважати квазіпоняттями "домовинами для думки". З даного приводу слушне твердження О.С. Тагера: "Природньо, що в епохи і періоди, коли у всіх галузях права на черзі перегляд усталених поглядів і переоцінка цінностей, процесуальна догматика перестає бути достатньою в судовій галузі, тому що не може вирішити всіх завдань, які стоять перед юриспруденцією" (Право и жизнь. М.1924. Книга 1 с. 51).

3. На мою думку, значної шкоди викладанню кримінального процесу завдає натуралістичний підхід в оцінці соціально-правових явищ і сформованих на його основі теоретичних концепцій і окремих законодавчих норм. Одним із проявів натуралістичного мислення, обумовленого недооцінкою правової природи вироку є також надмірна "матеріалізація" інститутів підозри, обвинувачення і притягнення до кримінальної відповідальності. Поштовхом для цього послужив п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 в якому зазначено, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту виставлення особі обвинувачення у вчинені злочину.

4. Зоставляючи в стороні питання про змістову невизначеність юридичної конструкції "притягнення до юридичної відповідальності", хотів би звернути увагу на той факт, що в результаті хибного тлумачення змісту п. 3, де мова йдеться про стадію реалізації норм кримінального права, але не процесуальну стадію sensu stricto, в п. 14 ст. 3 чинного КПК роз'яснюється, що "притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчинені кримінального правопорушення". Таке хибне тлумачення позиції Конституційного Суду в КПК фактично нівелює юридичну функцію даних інститутів, що не може негативно не впливати на формування правосвідомості молодих юристів. На моє переконання, в стадії досудового розслідування зарано ставити питання про кримінальну відповідальність особи. Для цього спочатку необхідно в рамках належної судової правової процедури встановити її підстави шляхом змагального дослідження доказів. Підозра і обвинувачення - це процесуальні поняття, які означають лише офіційну постановку питання про можливу кримінальну відповідальність особи у вчиненні злочину. Тому особа вважається притягнутою до кримінальної відповідальності з моменту оголошення обвинувального вироку і до вступу його в законну силу. І лише після цього при - в разі браку оскарження вироку - наступає етап реалізації кримінальної відповідальності.

5. Гадаю, значної шкоди викладанню кримінального процесу завдає догма переваги матеріального над процесуальним як прояв недооцінки ролі судової діяльності у встановленні юридичного факту вчинення злочину.

Так, радянська школа права відзначалась чітко вираженим "матеріальним детермінізмом", оскільки філософською базою радянського правознавства був діалектичний матеріалізм, тому у всіх теоретико-правових конструкціях на перше місце ставився матеріальний елемент.

Це призвело до того, що на пострадянському просторі (Україна тут, на жаль, не виняток...) у науці кримінального права до цього часу панує позиція, що кримінальне процесуальне право є похідним від кримінального матеріального права. Тому не дивина, що розвиток кримінального і кримінально-процесуального законодавства, на жаль, відбувався (і далі відбувається) не синхронізовано і паралельно, а, скоріше, за різними віддаленими траєкторіями, на засадах своєрідного "галузевого сепаратизму". Через це домінантною в українській правовій науці стала теорія первинності виникнення кримінально - правових відносин (з моменту вчинення злочину), на ґрунті яких виникали вже вторинні, підпорядковані першим, відносини кримінально-процесуальні. юридичний викладання змістовний

Фактично така теоретична конструкція вже наперед визначала, задавала результати кримінально-процесуальної діяльності, сприяючи її обвинувальному ухилу, спрямовуючи її на забезпечення практичної реалізації абстрактної засади невідворотності покарання. Згідно такого підходу "базисне матеріально -правове відношення існує об'єктивно і само по собі пронизує всю кримінально-процесуальну систему, визначає суть всіх елементів кримінально-процесуальних відносин, форми і види роботи правоохоронних органів". Зрозуміло, що це не могло не впливати й на зміст законодавства в сфері кримінальної юстиції, знецінюючи таким чином самий юридичний характер діяльності органів розслідування і суду, виводячи за юридичні дужки права і свободи людини. Дана конструкція давала підстави, на мій погляд, помилково розглядати кримінальний процес як засіб примусової реалізації норм матеріального права.

6. Загально відомо, що досягнення певної мети завжди передбачає застосування відповідних засобів. Дане правило діє в сфері освіти. Тому не важко дійти до висновку, що одним із суб'єктивних факторів, який впливає на якість викладання є те, що ключовою фігурою у навчальному процесі є професійно підготовлений (науково і методично) науково -педагогічний працівник. На жаль, в умовах сьогодення втрачаються кращі вітчизняні традиції у становленні і вихованні науково - педагогічних кадрів. Збільшення кількості докторів і кандидатів наук з кримінального процесу, на мою думку, пропорційно не вплинуло на якість його викладання. Натомість, практично відсутня професійна методична підготовка науково -педагогічних працівників, щодо викладання галузевих юридичних дисциплін. Плюралістичний підхід до тлумачення норм законодавства і його практичного застосування ускладнює кримінально процесуальну діяльність. Тому виникає додаткова необхідність в поясненні правових позицій Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, рішень Верховного Суду., Доводиться також констатувати те, що навчальна робота обтяжується підготовкою різного роду матеріалів формального характеру. Це не дозволяє викладачам приділяти достатньо часу для підготовки проведення лекцій і семінарських чи практичних занять.

Відтак, є сенс встановити орієнтовні щотижневі і диференційовані нормативи навантаження з урахуванням часових витрат на підготовку до занять окремо для лекторів і тих, хто проводить семінарські і практичні заняття. На мій погляд, на якість викладання і навчання впливає рівень організованості навчального процесу, а саме, розподілу праці між лекторами і викладачами, які проводять семінарські і практичні заняття. Ефективне упорядкування у даній сфері, на мій погляд, передбачає використання правил функціональних систем, що означає "розподіл функцій між окремими її компонентами з одночасною кооперацією в процесі якої кожен виконує специфічну роль за рахунок відносної автономності з метою досягнення загального результату." Думаю, що це лише невелика частка проблем, обумовлених викладанням постреформованого кримінального процесу, усунення яких буде сприяти поліпшенню якості його викладання.

Размещено на Allbest.ru