Технолого-правові засади якості викладання державознавчих дисциплінНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський регіональний центр Національної академії правових наук України

Технолого-правові засади якості викладання державознавчих дисциплін

Тернавська В.М. кандидат юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу забезпечення інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти

Київ, Україна

Реформа вищої юридичної освіти, що триває в Україні, базується на таких основних принципах, як модернізація змісту вищої юридичної освіти; якість вищої юридичної освіти; технологізація освітнього процесу. Питання якості освіти є наріжним в системі освітньої політики України, оскільки якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства [1]. Підвищенню якості освіти сприяють модернізація змісту освітніх програм задля посилення конкурентоспроможності молодих спеціалістів, а також її технологізація шляхом впровадження новітніх технологій навчання з високим рівнем інформатизації освітнього процесу. В цілому, реформа вищої юридичної освіти потребує значних матеріально- технічних ресурсів, однак підвищення якості освіти у біль - шості залежить від професіоналізму викладача - рівня його професійних знань та умінь донести інформацію до студентів.

Професіоналізм та рівень кваліфікації викладача вищої школи є безпосередньо тими інструментами, за допомогою яких формується компетентність майбутнього спеціаліста в галузі права. Викладання державознавчих дисциплін, зокрема, конституційного права, має здійснюватися на високому науково-методичному рівні, оскільки ця галузь права має системоутворюючий характер. Крім того, освітнє законодавство України вимагає надання сучасній освіті наукового характеру [2]. Як слушно зауважує А. Бойко, викладачі юридичних дисциплін, повинні добре знати предмет навчальної дисципліни у таких розрізах, як теоретичне обґрунтування; історія генезису та формування особливостей правового регулювання відповідних суспільних відносин; правотворчість, включно з пояснювальними матеріалами до проектів нормативних актів; судова практика і проблеми правозастосування; порівняльний аналіз; міжнародне право і право Європейського Союзу [3, с. 93]. Все це вимагає високої інформаційної культури викладача, яка передбачає застосування раціональних прийомів пошуку, аналізу, відбору, систематизації, узагальнення та використання інформації, що стосується відповідної предметної галузі та суміжних галузей [4]. Відповідно, сучасний викладач вищої школи має постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, знайомитися з результатами нових теоретичних досліджень з актуальних питань теорії держави і права та конституційного права як вітчизняної юридичної науки, так і зарубіжної.

Разом з тим, викладач повинен не тільки мати необхідний рівень кваліфікації, вміти орієнтуватися в законодавстві, яке постійно оновлюється, але і володіти сучасними технологіями і методикою викладання [5, с. 75], вдосконалювати свою педагогічну майстерність. Сучасний викладач має однаково якісно забезпечувати викладання свого предмета як за очної, так і дистанційної форми здобуття вищої юридичної освіти. Ті часи, коли тематичний контент постачався виключно через лекційно-навчальний режим, залишилися в минулому, оскільки вища освіта в освітньому просторі ХХІ ст. - це складна професійна діяльність, яка вимагає поряд зі знанням предмета, також і технічних та педагогічних знань, які нечасто можна зустріти в одній особі [6].

Н. Оніщенко наголошує, що «юридична освіта як і кожна теоретико-прикладна проблема має враховувати нові підходи, способи і методи вивчення, так і відповідну методику її реалізації, оскільки являє собою систему не лише навчальних, але й виховних дій, спрямованих на створення умов для формування з самого початку навчання студента у вищій юридичній школі високого професійного рівня правової культури та правової свідомості» [7, с. 35]. Формування компетентностей правника нового типу зумовлює необхідність використання останніх педагогічних технік та технологій, за допомогою яких майбутнім фахівцям передаються спеціальні навички та вміння [8, с. 112].

Технологізація освітнього процесу передбачає цілісне використання у навчальному процесі оптимальної кількості навчальних компонентів, певним чином упорядкованих і адаптованих до суб'єктів навчання, які доводять навчання до відповідного рівня майстерності та досконалості, що оцінюється гарантованим досягненням необхідних результатів у засвоєнні знань, вихованні і розвитку особистості. Викладання не стільки мистецтво, скільки наука: інформація має посилатися таким чином, щоб вона була не тільки отримана, але і з розумним очікуванням могла повернутися [9, с. 11]. Аналізуючи різні дефініції поняття технологічності у дидактиці, можна виділити такі його основні ознаки: державознавчий викладання педагогічний

- постановка конкретних завдань та вироблення методів, способів їх виконання;

- взаємодія і цілісність трьох компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу і кваліфікації викладача;

- системний метод організації процесу навчання і засвоєння знань через взаємодію технічних і людський ресурсів;

- алгоритмізація спільної діяльності педагогів і суб'єктів навчального процесу.

Отже, педагогічна технологія як галузь педагогіки - це алгоритмізація засвоєння знань, умінь і навичок, що передбачає проектування майбутнього освітнього процесу та гарантію кінцевого результату.

У навчальному процесі важливим є правильне структурування навчального матеріалу з метою активізації пізнавальної діяльності студента. Структурування здійснюється шляхом виділення провідних знань, їх ущільнення та систематизації, формування у студента умінь логічного мислення, аналізу та узагальнення інформації. Метою структурування навчального матеріалу є формування системних знань.

Працюючи зі студентами різних курсів слід також враховувати психолого-вікові фактори. Як відомо, диференційований підхід найбільш результативний на початкових етапах навчання, коли необхідно в короткий термін часу, відведеного для вивчення дисципліни, заповнити прогалини у знаннях студентів, а також підвести кожного студента до комплексного інтегративного сприйняття навчального матеріалу. В умовах неоднорідної студентської групи диференційований підхід полягає й у тому, що потрібно оптимально враховувати і реалізовувати можливості кожного студента.

Таким чином, сучасний викладач повинен не лише мати необхідний рівень кваліфікації, вміти орієнтуватися в законодавстві, що постійно оновлюється, але і володіти сучасними технологіями і методикою викладання на основі врахування індивідуальних особливостей кожного студента та вікових характеристик студентської молоді.

Література

1. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ Президента України від 25.06.2013 р. № 344/2013. Урядовий кур'єр від 04.07.2013. № 117, / № 155 від 29.08.2013.

2. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 38-39. Ст. 380.

3. Бойко А. М. Окремі питання реформування вітчизняної правничої освіти. Реформування юридичної освіти: виклики часу. Збірник статей до ювілею доктора юридичних наук, професора Наталії Семенівни Кузнєцової / Від. ред. О.В. Кохановська та О.О. Кот. К.: ПрАТ «Юридична практика», 2019. С. 85-95.

4. Олійник Н. М. Інноваційні технології розвитку професійної майстерності педагога. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/ 316497/21130/1/203-206.pdf

5. Тернавська В. М., Ткаченко С. І. Проблеми правової освіти у вищих навчальних закладах України. Науковий Вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2010. Випуск 13. С. 74-77.

6. Mishra, P., & Koehler, M. J (2006). Technological pedagogical content knowledge: A framework for teacher knowledge. Teachers College Record, 108(6), P. 1017-1054. URL: https://www.tcrecord.org/content.asp?contentid=12516 [Google Scholar]

7. Оніщенко Н. Правова освіченість у контексті рівнів правової освіти. Віче. 2012. № 23. С. 35-37.

8. Кадала В. В. Проблеми та перспективи юридичної освіти у ХХІ столітті. Вища юридична освіта: історичний досвід та перспективи розвитку: матеріали регіонального круглого столу (м. Маріуполь, 22 лютого 2018 року). Маріуполь, 2018. С. 112- 115.

9. English for Technical University Teachers: Навчально- методичний посібник / О.М. Акмалдінова, О.Є. Бугайов, М.В. Карпенко та ін. К.: НАУ, 2005. 252 с.

Размещено на Allbest.ru