Професійне самовдосконалення викладача галузевих юридичних дисциплін як умова якісної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійне самовдосконалення викладача галузевих юридичних дисциплін як умова якісної освіти

викладач педагогічний самоаналіз юридичний

Шимон С.І., доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри підприємницького та корпоративного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

Ключовими факторами, які впливають на якість юридичної освіти, завжди були і залишаються професійна компетентність та педагогічна майстерність викладача. Яскраві постаті вчених і водночас талановитих викладачів відіграють визначальну роль у становленні особистості правознавця, спогади про них назавжди закарбовуються у свідомості студентів. В літературі зустрічається чимало спогадів про унікальні лекції видатних учених, і, як правило, саме вони стали вирішальними для вибору професійної спеціалізації майбутніх юристів. У таких спогадах передусім ідеться про викладацький талант лектора, вміння захопити аудиторію, особливі «родзинки», які приваблювали студентів, перетворювали кожну зустріч з викладачем в особливе дійство. Наприклад, колишні студенти Є.А. Флейшиць, із захопленням згадували, що кожну наступну лекцію вона починала тими самими словами, якими завершувала попередню.

В сучасних умовах освітньої діяльності, особливо враховуючи перехід до змішаної системи навчання, яка передбачає проведення он-лайн занять, ще гостріше постає питання про педагогічний ідеал викладача юридичних дисциплін. Педагогічний ідеал варто розуміти як сукупність таких професійних та особистісних якостей науково-педагогічного працівника, які можуть слугувати взірцем для наслідування; при чому таким взірцем, який викликає щире бажання діяти так само, силою якого можна нейтралізувати негативні, небажані установки і викладачів-послідовників, і студентів. Під впливом такого прикладу у свідомості студентів формується й ідеал висококваліфікованого юриста, який володіє і глибокими професійними знаннями, і кращими особистісними якостями, і людськими чеснотами. Власне такий результат є метою освітньої діяльності у сфері вищої освіти.

Водночас неможливо ігнорувати ті радикальні зміни соціокультурної ситуації в державі, які сталися в останні десятиліття і продовжують діяти, ускладнюючи проблему професійно-педагогічної компетентності сучасного викладача як сукупності компетенцій та професійно значимих якостей особи, які необхідні для ефективної науково-педагогічної діяльності.

Як правило, виокремлюють два головні складники діяльності викладача вишу: педагогічну та науково-дослідну роботу. У нормативно-правових актах Міністерства освіти і науки України вирізнено більше видів роботи викладача: навчальна, навчально-методична, науково-дослідна, організаційна та виховна. Загальні уявлення про професійно-педагогічну компетентність дозволяють виділити низку компетентностей викладача, які можна згрупувати в кілька груп: загальнокультурні, ціннісні, навчально-пізнавальні, інформаційні, комунікативні, соціально-трудові тощо. Окреме місце серед них посідає компетентність професійного самовдосконалення, яка є необхідною умовою не тільки розвитку відповідного фахівця, але й його виживання у професійній діяльності у сфері вищої освіти, адже на ринку праці вже спостерігається конкуренція викладачів правознавчих дисциплін.

Професійне самовдосконалення слід розглядати як усвідомлену цілеспрямовану діяльність викладача щодо підвищення власного фахового рівня, розширення професійного світогляду, розвитку професійно важливих якостей особистості, які відповідають стандарту педагогічної діяльності, соціальним умовам у сфері вищої освіти.

Професійне самовдосконалення викладача галузевих юридичних дисциплін здійснюється відповідно до особистої програми розвитку, яку кожен персонально визначає для себе як науково-педагогічний працівник. Першим етапом у процесі формування такої програми має бути самоаналіз професійно-педагогічної діяльності. У процесі такого самоаналізу необхідно з максимальною об'єктивність відповісти для себе на низку запитань та порівняти реальне з бажаним: як саме характеризується його діяльність і якою вона має бути, щоб забезпечувала високу якість освіти?

Не зачіпаючи проблем науково-дослідницької діяльності та звертаючись до суто педагогічної роботи, виділимо такі питання - об'єкти для самоаналізу: а) якість розробленого викладачем методичного забезпечення навчального курсу: відповідність нормативним вимогам і рівню розвитку відповідної галузі права та доктрини; б) змістовне наповнення навчального контенту для лекційних (семінарських) занять: наявність необхідної, сучасної та корисної інформації, наповненість прикладами правозастосування; здатність зацікавити студентів; логічність структурованості матеріалу; доступність форми подання інформації; в) додаткові освітні послуги, які забезпечує викладач: керівництво науковим гуртком з відповідної галузі права; кураторство у студентській юридичній клініці; проведення додаткової індивідуально-консультативної роботи, її форми; керівництво конкурсними науковими роботами тощо; г) засоби активізації навчальної діяльності студентів, які застосовує викладач: вирішення юридичних кейсів, робота в малих групах, ділові ігри; зміст творчих завдань для студентів тощо; ефективність цих засобів; д) педагогічні навички викладача: уміння володіти аудиторією, якість усного мовлення та публічних виступів, володіння риторикою; е) стосунки зі студентами: ступінь порозуміння зі студентською аудиторією; їх відповідність правилам академічного поводження; наявність конфліктів і непорозумінь; об'єктивність оцінювання тощо; є) результати навчальної діяльності студентів: ступінь опанування ними навчального курсу; зацікавленість навчальною дисципліною; рівень успішності; особливі досягнення (перемоги в олімпіадах, конкурсах тощо); ж) заходи, які вживав викладач для підвищення власної професійно - викладацької компетентності в останній рік: стажування в практикуючій організації, проходження курсів з навчання роботі з он-лайн платформами; участь у науково-практичних семінарах за предметом навчального курсу; складання іспитів для отримання свідоцтва на здійснення адвокатської діяльності тощо; з) уміння створювати позитивний настрій в аудиторії; уміння володіти власним емоційним станом, контролювати хід думок, власну поведінку у спілкування зі (складними) студентами тощо; и) об'єктивність самооцінки викладача як професіонала та особистості (реальна, занижена, завищена).

На основі результатів такого самоаналізу слід визначити проблеми у викладацькій діяльності, способи їх виправлення та скласти перспективну (наприклад, на 3 роки) й робочу (на найближчі півроку) програми професійного розвитку і самовдосконалення викладача.

Програма може бути більш чи менш стислою або деталізованою в залежності від того, про який вид діяльності і про виправлення яких проблем ідеться. Так, якщо існує потреба в осучасненні знань викладача із проблем практики правозастосування з відповідних галузей права, то програма може передбачати вивчення матеріалів судової практики, стажування в органах суду чи адвокатурі, відвідування науково-практичних семінарів (вебінарів), скажімо в рамках діяльності Акредитованих курсів в Ligal High School і подібно.

Якщо вдосконалення потребує робота з активізації навчальної діяльності студентів, то доцільно окреслити всі недоліки, відмічені у процесі самоаналізу, та замінити їх ефективними засобами, методами, прийомами роботи. Наприклад, якщо викладач у процесі заняття часто ставить питання, які мали б спонукати студентів до дискусії, але одразу ж сам відповідає на них, то цей підхід має замінюватися заохоченням студентів до активного діалогу для пошуку відповіді на питання. Якщо викладач видає студентам завдання вирішувати практичні задачі, які ніколи не вирішувалися в аудиторії - натомість має впроваджуватися практика вирішення практичних задач в аудиторії та їх докладний аналіз за обов'язкової участі студентів.

Задля вдосконалення навчальної діяльності в контексті способів подання навчального матеріалу також варто діяти шляхом заміни старих установок на нові, продуктивніші. Наприклад, якщо в процесі самоаналізу з'ясовано, що на лекції викладач не дотримується плану лекції, допускає часті повтори думок, не підводить підсумків, не відповідає на запитання студентів, проводить лекцію у вигляді безперервного монотонного монологу, то програма самовдосконалення має передбачати заміну таких непродуктивних методів на більш дієві: чітко визначати ціль і завдання лекції, оголошувати план лекції та безумовно його дотримуватися, наводити короткі висновки з кожного питання; висловлювати власне ставлення до дискусійних питань з їх докладним аналізом; застосовувати різноманітні способи подання інформації (з ілюстрацією прикладами); «оживляти» аудиторію короткими відступами, обов'язково пов'язаними з темою заняття.

Надзвичайно важливою є комунікативна компетентність викладача, над удосконаленням якої має безперервно працювати кожен, насамперед, з урахуванням особливостей психології колективу студентів (кожної академічної групи). Завдання викладача - створювати позитивний емоційний настрій в студентській аудиторії та утримувати його упродовж всього заняття. У разі, якщо в процесі самоаналізу щодо цього питання, виявлено такі деструктивні явища, як зверхність у ставленні до студентів, недоброзичливість, переважання менторських інтонацій, негативних коментарів, негативних оцінок особистостей (і відповідей), відсутність емоцій, одноманітність навчальних прийомів та засобів впливу викладача на студентів, то його завданням є замінити ці прийоми продуктивними засобами комунікації зі студентською аудиторією: доброзичливий настрій, акцентування уваги на позитивних досягненнях студентів, усіляке схвалення та підтримка, позитивне оцінювання студентських ініціатив, організація діяльності студентів (натомість управління їхньою поведінкою).

Важливо пам'ятати, що саме перенесені в аудиторії емоції змінюють суб'єктивний досвід особистості студента, формують його систему шкал та оцінок, а це істотно впливає на ставлення студента і до відповідної правознавчої дисципліни, і до майбутньої правничої професії.

Размещено на Allbest.ru