Дистанційна освіта: особливості викладання галузевих юридичних дисциплін у період карантинних обмежень

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Науково-дослідний інститут публічного права

Відділ науково-правових експертиз та законопроектних робіт

Дистанційна освіта: особливості викладання галузевих юридичних дисциплін у період карантинних обмежень

Криворучко Л.С., д.ю.н., п.н.с.

м. Київ, Україна

Освіта є одним із базових прав людини, закріпленим у 26 статті Декларації прав людини, ст.53 Конституції України [2] і Законі України «Про освіту» [3]. Якість та доступність освіти мають прямий вплив на доходи, зайнятість, розвиток, здоров'я та соціалізацію людей. Впровадження в Україні дистанційної форми освіти триває близько двадцяти років і було розпочато із експериментального запровадження дистанційного навчання Міністерством освіти і науки України в 2002 р., програм розвитку системи дистанційного навчання, затверджених Кабінетом Міністрів України, розроблення положення про дистанційне навчання, яке з годом вдосконалювалося, змінювалося у відповідності до розвитку світових технологій. Завданням дистанційного навчання є забезпечення громадянам можливості реалізації конституційного права на здобуття освіти та професійної кваліфікації, підвищення кваліфікації незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання відповідно до їх здібностей. дистанційний навчання заклад освіта негативний карантинний

На теперішній час поняття, порядок організації та запровадження дистанційного навчання у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти або структурних підрозділах вищих навчальних закладів, наукових і освітньо-наукових установ, що здійснюють післядипломну освіту з метою навчально-методичного, науково-методичного, інформаційного забезпечення організації навчально-виховного процесу за дистанційною формою визначено Положенням про дистанційне навчання, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 №466 (зі змінами і доповненнями) [1], тощо.

Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій [1]. Метою дистанційного навчання є надання освітніх послуг шляхом застосування у навчанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до державних стандартів освіти; за програмами підготовки громадян до вступу у навчальні заклади, підготовки іноземців та підвищення кваліфікації працівників.

Перехід на дистанційне навчання у зв'язку з пандемією COVID-19 спричинив погіршення якості і доступності освіти, загострення низки освітніх нерівностей. На початку пандемії 90% навчальних заклади по всьому світу були зачинені. Весною 2020 року всі навчальні заклади в Україні перейшли на дистанційне навчання. Через кілька місяців в Україні було запроваджено «адаптивний карантин», який передбачав поділ України на зони епідеміологічної безпеки: «зелену», «жовту», «помаранчеву» і «червону». Відповідно до цього заклади загальної середньої освіти постійно переходили з дистанційного на змішане навчання і навпаки, натомість заклади вищої освіти переважно залишалися на дистанційному навчанні [4].

Загальнодержавний перехід на дистанційне навчання громадян впровадив певний деструктив в освітній процес, що негативно відобразився на якості в організації навчання і в якості отримання знань відповідно до державних стандартів освіти. Організація освітнього процесу в умовах карантину не врегульована на достатньому державному рівні, про що свідчить системна від - сутність державно-правових актів щодо даних питань.

Відтак, слід виокремити певні негативні тенденції дистанційного навчання в умовах карантинних обмежень, які слід вивчити і мінімізувати на державному рівні :

- тенденція відсутності досвіду у викладачів щодо дистанційного навчання в умовах карантинних обмежень;

- відсутність навиків у викладачів щодо використання технологій дистанційного навчання у педагогічній діяльності;

-

- відсутність практичних рекомендацій викладачам щодо методик проведення дистанційного навчання;

- відсутність у викладачів навичок навчання за допомогою освітніх онлайн-інструментів, цифрових технологій, навичок зворотного зв'язку з освітянами з метою оцінки прогресу засвоєння навчального матеріалу в умовах дистанційного навчання в умовах карантинних обмежень;

- відсутність забезпеченості технічним обладнанням вдома у викладачів і здобувачів, відсутність вдома стаціонарних комп'ютерів, ноутбуків, телефонів, смартфонів ставить під сумнів надання і отримання освітніх послуг в цілому;

- відсутність телекомунікаційного зв'язку і низька швидкість інтернету, що унеможливлює в повній і якісній мірі надавати викладачам навчальний матеріал і унеможливлює отримувати знання здобувачам освітніх послуг. Проблема даної складової є глибшою, адже отримувачі освітніх послуг з сіл і міст мають різні умови до інформаційних ресурсів, різні швидкісні характеристики інтернету, в деяких місцевостях інтернету не має взагалі, вбачається принцип нерівності у наданні і отриманні освітніх послуг, економічної нерівності, що є дискримінацією та порушенням конституційних гарантій визначених ст.53 Конституції України;

- у зв'язку з мінімізацією роботи викладачів у навчальних процесах (відправка теми і завдання дистанційно) відбувається підміна понять: самостійне навчання замінює поняття дистанційного навчання, оскільки опрацювання навчального матеріалу є самостійним навчанням, але не дистанційним, що у висновку змінює суть завдання і мети дистанційного навчання;

- фінансове навантаження на малозабезпечених сімей (безкоштовне харчування, забезпечення навчальною літературою, забезпечення технічним обладнанням вдома, тощо);

- зростання кількості домашнього насильства, тощо.

Організація освітнього дистанційного процесу в умовах карантинних обмежень на теперішній час має свої системні складності, які слід вивчати, досліджувати і поступово зменшувати на державному рівні. Держава повинна забезпечити право на рівний і якісний доступ усіх громадян до освіти, надати умови на здобуття освітніх послуг з дотриманням державних стандартів у всіх навчальних закладах в умовах карантинних обмежень, оновити освітні методики навчання у навчальних закладах в умовах карантинних обмежень, впровадити додаткове навчання викладачів щодо набуття і вдосконалення навичок роботи за допомогою освітніх онлайн-інструментів, цифрових технологій, навичок зворотного зв'язку з освітянами в умовах дистанційного навчання в умовах карантинних обмежень та вжити заходи щодо безперервності і доступності освіти для всіх учасників освітнього процесу.

Література

1. Положенням про дистанційне навчання: Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 №466 (зі змінами і доповненнями).

2. Конституція України: Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №30, ст. 14.

3. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII (зі змінами і доповненнями).

4. Аналітична записка підготовлена у рамках проекту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союз : освіта в умовах пандемії у 2020/2021 році: аналіз проблем і наслідків: веб-сайт.

5. Звіт про посилення нерівності через пандемію: веб-сайт.

6. Аналітична довідка щодо тенденцій організації дистанційного навчання у закладах фахової передвищої та вищої освіти в умовах карантину у 2020/2021 навчальному році: веб-сайт.

7. Donnelly R., Patrinos A.H. Is the Covid-19 slide in education real: веб-сайт.

Размещено на allbest.ru