Якість викладання як елемент системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЯКІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Назаров І.В.

доктор юридичних наук, доцент, головний науковий співробітник відділу інтеграції академічної та університетської правової науки та розвитку юридичної освіти Київського регіонального центру Національної академії правових наук України м. Київ, Україна

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року (далі - Закон) якість вищої освіти - це відповідність умов провадження освітньої діяльності та результатів навчання вимогам законодавства та стандартам вищої освіти, професійним та/або міжнародним стандартам, а також потребам заінтересованих сторін і суспільства, що забезпечується шляхом здійснення процедур внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості.

Система внутрішнього забезпечення якості (система забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти), в свою чергу, передбачає здійснення наступних процедур і заходів в контексті забезпечення якості викладання:

- щорічне оцінювання науково -педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному веб -сайті закладу вищої освіти, на інформаційних стендах та в будь -який інший спосіб;

- забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників;

- забезпечення публічності інформації про освітні програми, ступені вищої освіти та кваліфікації;

- забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату тощо.

Також Законом передбачено, що система внутрішнього забезпечення якості закладу вищої освіти за поданням останнього оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти на предмет її відповідності вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти, що затверджуються Національним агентством.

У Річному звіті Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за 2020 рік [1] на підставі матеріалів аналітичного звіту, підготовленого Тарасом Фініковим та Віталієм Терещуком в рамках проєкту ОБСЄ з підтримки зусиль України в утвердженні верховенства права та захисту прав людини та опитувань, проведених самим Національним агентством, проаналізовано системи внутрішнього забезпечення якості у вітчизняних закладах вищої освіти.

В опитуванні Національного агентства взяли участь 183 заклади вищої освіти більшість з яких державної форми власності (81 %), а також прийняли участь заклади комунальної (7 %) та приватної (12 %) форм власності. І значна увага в межах опитування була приділена отриманню та аналізу інформації, на підставі якої можна робити висновки щодо якості викладання.

Серед інструментів, які є поширеними серед закладів вищої освіти в контексті оцінки якості викладання, наводяться наступні:

- регулярні опитування студентів стосовно якості роботи конкретних викладачів;

- проведення підсумкового контролю з дисципліни (заліку/екзамену) іншим викладачем;

- ректорські контрольні роботи;

- оцінювання обсягу та якості розробленого викладачем навчально-методичного забезпечення дисципліни (підручників/посібників, практикумів тощо);

- оцінювання наукової активності викладача (кількість наукових публікацій, участь у наукових конференціях тощо);

- оцінювання позааудиторної активності викладача (проведення олімпіад і конкурсів, керування науковими гуртками тощо).

Але цікавим є не можливий інструментарій (якій не використовується кожним закладом у повному обсязі), а вибір більш поширених або менш поширених. З метою оцінки якості викладання найчастіше використовується оцінювання наукової активності викладача (систематично використовують 96,7% закладів) і рідше за інших використовується проведення підсумкового контролю з дисципліни (заліку/екзамену) іншим викладачем (систематично використовують 34,4% закладів, не систематично - 47,5%).

Що стосується оцінки ефективності інструментів для отримання інформації стосовно якості викладання (максимальний бал - 5), і в цьому випадку заклади вищої освіти, що проходили опитування, вважають оцінювання обсягу та якості розробленого викладачем навчально-методичного забезпечення дисципліни (підручників/посібників, практикумів, тощо) найбільш ефективним інструментом (4,39 бали), а найменш ефективним - проведення підсумкового контролю з дисципліни (заліку/екзамену) іншим викладачем (3,44 бали).

Також в межах опитування було бажання з'ясувати які заходи заохочування використовуються закладами вищої освіти з метою підвищення якості викладання. Серед найбільш системно застосовуваних закладами було названо «Індивідуальні бесіди керівника з викладачем» (застосовують майже всі заклади вищої освіти, і переважна більшість систематично), «Формування та оприлюднення рейтингів викладачів» (використовують більшість закладів вищої освіти), «Зобов'язання викладача пройти курси підвищення кваліфікації, тренінги тощо» (реалізовують майже всі заклади вищої освіти). В той же час такий інструмент як «Преміювання найкращих викладачів» систематично використовують лише половина закладів вищої освіти. А «Диференціація заробітної платні в залежності від результатів оцінювання» практикується систематично у 13,7 % закладів вищої освіти та несистематично у 25,7 % закладів. Особливо цікаво такі результати виглядають на фоні оцінки ефективності заходів для підвищення якості викладання, коли за п'ятибальною шкалою заклади вищої освіти, що пройшли опитування, преміювання найкращих викладачів оцінили на 4,56, а диференціацію заробітної плати в залежності від результатів оцінювання на 3,54.

Окрему увагу варто звернути на забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти (у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату) як елемент підвищення якості викладання. В цьому контексті нам також може допомогти аналіз діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, але вже у межах акредитації освітніх програм. Станом на квітень 2021 року Національним агентством розглянуто матеріали щодо 2144 освітніх програм з боку закладів вищої освіти всіх форм власності. У відомостях самооцінювання 180 освітніх програм в межах їх характеристик за критерієм 5 та критерієм 10 закладами вищої освіти було повідомлено про фіксацію порушень академічної відповідальності. І лише в одному із зазначених випадків мова йшла про порушення академічної доброчесності з боку викладача (в інших випадках порушення було допущено і зафіксовано з боку здобувачів вищої освіти). У всіх інших освітніх програмах заклади запевнюють, що в межах освітньої діяльності випадків порушення академічної доброчесності не траплялись.

Аналіз всіх наведених даних як за результатами роботи Національного агентства, так і результатів досліджень окремих науковців свідчить про відсутність як чіткого розуміння серед закладів вищої освіти в чому полягає якість викладання і як її потрібно вимірювати, так і великого бажання працювати або змінюватися у цьому напрямку. Обраний для використання інструментарій, в тому числі з метою стимулювання підвищення якості викладання, вже не відповідає сучасним реаліям і потребує суттєвого корегування.

інструмент викладання академічний вищий

Література

1. Річний звіт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти / За заг. ред. С. Квіта та О. Єременко. - К. : Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, 2021. - 364 с.

Размещено на Allbest.ru