Екологічна освіта: право чи обов’язок?

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

Кафедра цивільного права та процесу

Екологічна освіта: право чи обов'язок?

Марич Х.М., к.ю.н., доцент

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей здобуття екологічних знань, умінь та навичок на різних рівнях екологічної освіти. У статті проаналізовано правові норми, що визначають можливість і обов'язковість здобуття екологічних компетентностей. Автором також розкривається специфіка екологічної просвіти, що має допоміжний характер і не замінює екологічної освіти.

Ключові слова: екологічна освіта, екологічна просвіта, екологічна свідомість, права, обов'язки.

Аннотация

Ключевые слова: экологическое образование, экологическое просвещение, экологическое сознание, права, обязанности.

Annotation

Kh.M. Marych, candidate of juridical sciences, associate Professor of Department of Civil Law and Process of the Educational-Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education of Lviv Polytechnic National University

Виклад основного матеріалу

Політика України в сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки на період до 2030 року, згідно затвердженої стратегії (Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» [7]), до основних інструментів реалізації відносить і освіту в інтересах збалансованого (сталого) розвитку, що дасть змогу встановити методологічні основи та запровадити безперервну екологічну освіту.

Зміст безперервної екологічної освіти та виховання, відповідно до Концепції екологічної освіти України, затвердженої рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 2001 року [5], повинен включати дві ланки - формальну і неформальну. До першої ланки відносяться загальна система освіти, яка існує в Україні на таких рівнях: дошкільна, шкільна, позашкільна, професійно-технічна, вища та післядипломна освіта. Друга ланка системи екологічної освіти та виховання має просвітній характер, формує екологічну свідомість і культуру населення (засоби масової інформації, церкви, громадські екологічні та просвітні об'єднання, партії та інш.). правовий екологічний освіта просвіта діти

Визначення формальної і неформальної видів освіти закріплене в Законі України «Про освіту» [6] у ст. 8, зокрема формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою; неформальна освіта - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій. Окрім, формальної і неформальної, виділено ще інформальну освіту (самоосвіту), яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

Як бачимо, в Концепції екологічної освіти України та Законі України «Про освіту» закріплено різні підходи до ланок/видів освіти, що не сприяє врегулюванню освітньо-виховних відносин у галузі екології. Тому прийняття Закону України «Про екологічну освіту» забезпечить визначеність змісту і структури екологічної освіти, а також стане правовою основою для розроблення дієвих механізмів її практичного впровадження.

Розмежовуючи поняття «екологічна освіта» та «екологічна просвіта», слід пам'ятати, що через різні форми і методи, обидві спрямовані на досягнення єдиної мети - формування екологічно свідомого суспільства з відповідними цінностями та моделями поведінки.

При цьому, специфіка формування екологічних компетентностей (знань, умінь, навичок) в рамках екологічної освіти, визначається складовими системи освіти і рівнями освіти. Так, діти старшого дошкільного віку обов'язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти [6], а одним з освітніх напрямів для дошкільнят є напрям «Дитина в природному довкіллі».

Враховуючи, що саме дошкільний вік є періодом інтенсивного засвоєння норм і правил поведінки, рівень дошкільної освіти, що є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні, стає фундаментальним для формування у дітей екологічних цінностей та відповідних моделей поведінки.

Саме дошкільнята через модель пізнання - наслідування формують власну поведінку, і в цей період важливо дорослим, зокрема батькам і педагогічним працівникам закладів освіти, що забезпечують здобуття дошкільної освіти дітям відповідного віку, показати власними прикладами як дбати про навколишнє природне середовище, а також пояснити необхідність і важливість такої поведінки для збереження планети.

Обов'язковою в Україні є повна загальна середня освіта, що здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти [4; 6]. Визначення екологічної компетентності серед ключових компетентностей в Державному стандарті початкової освіти [3], і в Державному стандарті базової середньої освіти [2], забезпечує продовження екологічної освіти.

Початкова освіта тривалістю чотири роки і базова середня освіта тривалістю п'ять років є основною ланкою екологічної освіти. Тому екологічна освіта учнів має забезпечити виховання відповідального, шанобливого ставлення до навколишнього природного середовища та подальший свідомий вибір відповідної поведінки.

Екологічна освіта учнів - це компетентності не лише природничі, але для різних вікових категорій, і соціальні, економічні, правові. Наприклад, враховуючи вікові особливості розвитку учнів, доцільним є засвоєння ними знань про екологічні права і обов'язки, їх реалізацію та захист, види відповідальності за екологічні правопорушення тощо.

Оптимальним є співвідношення теоретичних знань та практичних навичок, які необхідні зокрема для розуміння ролі людини в природі і принципів сталого розвитку, визначення та аналізу екологічних проблем, прогнозування наслідків впливу антропогенної діяльності на довкілля, усвідомлення важливості раціонального природокористування, ощадного ресурсо- та енергоспоживання, створення і реалізації екологічних проектів, участі у природоохоронних заходах.

Знання, уміння та навички в рамках екологічної освіти учні повинні здобувати як через інтегрування екологічної складової в існуючі освітні курси, так і викладання окремих спеціалізованих навчальних дисциплін. Організація навчального процесу на рівнях обов'язкової освіти, де екологічна компетентність одна з ключових, в свою чергу є своєрідною гарантією, що забезпечує, визначене в екологічному законодавстві (ст. 9, ч. 1, п. ж Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») [8], право кожного громадянина України на одержання екологічної освіти.

При цьому, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ч. 2 ст. 7) [8], встановлює обов'язок отримання екологічних знань, як кваліфікаційної вимоги для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів і призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища, що забезпечує продовження екологічної освіти, однак для вузької цільової аудиторії.

Проте екологічні проблеми сьогодення та недостатній рівень екологічної культури не лише дітей та молоді, але і дорослого населення України, вимагають створення та забезпечення умов для підвищення екологічної свідомості, впродовж усього життя людини. І саме еколого- просвітня діяльність, яка спрямована на формування особистості, що розуміє та відчуває свою відповідальність перед довкіллям і живе в гармонії з ним, дозволяє максимально охопити різні верстви та категорії населення.

Екологічна просвіта, особливо дорослого населення, покликана змінити існуючі у суспільстві тенденції споживацького ставлення до навколишнього природного середовища, прищепивши людині знання і навички ощадливого використання ресурсів та збереження довкілля, зокрема, і через поширення інформації про стан навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, екологічні загрози тощо.

При цьому, еколого-просвітня діяльність проявляється не стільки в навчанні, як у формуванні у людей стійких екологічних переконань та установок на дотримання правил дружньої до довкілля поведінки. Екологічна просвіта не може замінити існуючі рівні освіти, а має лише допоміжний характер, оскільки вона орієнтована насамперед на поглиблення базових загально-природничих і екологічних знань, доповнення теоретичних знань чуттєвим, психоемоційним сприйняттям природи.

Забезпечити масове інформування громадськості в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в рамках екологічної просвіти можна за допомогою засобів масової інформації, в тому числі через поширення соціальної природоохоронної реклами.

Соціальна реклама природоохоронного характеру, використовуючи інформаційний та емоційний вплив, дозволяє ефективно впливати на світогляд людей, мотивує до екологічно доцільної поведінки і викликає потребу природоохоронної діяльності.

Висновки

Таким чином, як екологічна освіта, так і екологічна просвіта спрямовані на гармонізацію взаємовідносин суспільства з довкіллям, через формування у людей відповідального ставлення до власної діяльності у природі та впровадження у їх повсякденне життя моделей сталого споживання.

На сучасному етапі, формування і підвищення екологічної свідомості суспільства важливим є комплексний підхід, що передбачає збалансовані навчальний процес та просвітню діяльність.

При цьому, екологічна освіта, як організований навчальний процес засвоєння екологічних знань, умінь і навичок на різних рівнях освіти, певною мірою забезпечує реалізацію визначеного в екологічному законодавстві права кожного громадянина України на одержання екологічної освіти. Основне ж завдання держави в освітньо-виховних відносинах - забезпечити кожній людині можливість отримати знання та набути навички необхідні для захисту та поліпшення довкілля, що стане предметом подальших наукових досліджень.

Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти (Державний стандарт дошкільної освіти): наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2021 р. №33.

2. Державний стандарт базової середньої освіти: постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. №898.

3. Державний стандарт початкової освіти: постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. №688).

4. Конституція України від 28 червня 1996 р. №254к/96-ВР.

5. Про концепцію екологічної освіти України: рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 2001 р. №13/6-19.

6. Про освіту: закон України від 5 вересня 2017 р. №2145-VTTT.

7. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року: закон України від 28 лютого 2019 р. №2697-VTTT.

8. Про охорону навколишнього природного середовища: закон України від 25 червня 1991 р. №1264-XTT.

References

1. Bazovyi komponent doshkilnoi osvity (Derzhavnyi standartdoshkilnoi osvity): nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 12 sichnia 2021 r. №33.

2. Derzhavnyi standart bazovoi serednoi osvity: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 30 veresnia 2020 r. №898.

3. Derzhavnyi standart pochatkovoi osvity: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 liutoho 2018 r. №87 (u redaktsii postanovy Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 24 lypnia 2019 r. №688).

4. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. №254k/96-VR.

5. Pro kontseptsiiu ekolohichnoi osvity Ukrainy: rishennia kolehii Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 20 hrudnia 2001 r. №13/6-19.

6. Pro osvitu: zakon Ukrainy vid 5 veresnia 2017 r. №2145-VTTT.

7. Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku: zakon Ukrainy vid 28 liutoho 2019 r. №2697-VTTT.

8. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: zakon Ukrainy vid 25 chervnia 1991 r. №1264-XTT.

Размещено на allbest.ru