Особливості застосування інтерактивних технологій на уроках у початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Молнар Т.І. кандидат педагогічних наук, доцент, доцент

кафедри теорії та методики початкової освіти

Сарканич К.В. здобувачка вищої освіти спеціальність

013 «Початкова освіта», перший (бакалаврський) рівень вищої освіти

Анотація

У статті порушується проблема використання інтерактивних технологій в освітньому процесі початкової школи. На основі аналізу наукової літератури визначено сутність інтерактивних технологій навчання, їх класифікацію, окреслено методичні рекомендації щодо ефективного застосування інтерактивних технологій на уроках у початковій школі.

Ключові слова: групова робота, інтеракція, інтерактивне навчання, інтерактивні технології.

Annotation

The article raises the issue of the use of interactive technologies in the educational process of primary school. Based on the analysis of the scientific literature, the essence of interactive learning technologies, their classification, methodological recommendations for the effective use of interactive technologies in lessons in primary school are outlined.

Key words: group work, interaction, interactive learning, interactive technologies.

Виклад основного матеріалу

Головний стратегічний напрямок розвитку системи освіти відповідно до завдань Національної доктрини розвитку освіти України - трансформація освіти у світовий простір, вирішення проблеми особистісно орієнтованого навчання, тобто такого навчання, в якому особистість учня була б у центрі уваги педагога, а пізнавальна діяльність дитини була б провідною. Реалізація такого підходу закладає основи гуманізації сучасної школи, сприяє утвердженню діалогічного підходу до навчального спілкування, уможливлює організацію ефективної педагогічної взаємодії учасників освітнього процесу.

Одними з основних інновацій у галузі початкової освіти є інтерактивні технології навчання. Навчання має бути спрямоване не стільки на засвоєння готових науково-практичних знань, а на можливість продукування нових знань, на розвиток креативності школярів, гнучкості мислення, на моделювання нових способів пізнання.

Розробкою елементів інтерактивного навчання почали займатися ще в першому десятиріччі минулого століття. Подальші розробки елементів інтерактивного навчання можна знайти у працях В. Сухомлинського, учителів- новаторів 70-80-х років (Ш. Амонашвілі, Є. Ільїна, С. Лисенкової, В. Шаталова та ін.). Зокрема, В. Сухомлинський закликав спеціальними заходами і прийомами підтримувати бажання учнів бути першовідкривачами. Це стало підґрунтям для виникнення теорії та практики розвивального навчання.

Проблема застосування інтерактивних технологій в освітньому процесі була в центрі уваги таких дослідників, як О. Єльникова, Г. Коберник, О. Комар, Т. Кравченко, М. Крайня, В. Мельник, Л. Пироженко, Н. Побірченко, О. Пометун та ін., які обґрунтовують доцільність застосування інтерактиву для посилення ефективності освітнього процесу.

Інтерактивні технології навчання як технології, що сприяють соціальному становленню особистості, розглянуті в роботах Б. Ананьєва, Л. Виготського. Проблемам інтерактивного спілкування присвячені наукові праці М. Богомолової, Б. Ломова, Р. Немова, Л. Петровської, Л. Уманського та ін.

Мета статті - обґрунтувати дидактичні засади та методичні рекомендації щодо ефективного застосування інтерактивних технологій на уроках у початковій школі.

Останнім часом зростає зацікавленість науковців та вчителів -практиків до сутнісної характеристики інтерактивних технологій та їх використання у практиці навчання. Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про те, що інтерактивні технології розглядаються в контексті особистісно орієнтованих технологій. Їх ознаки можна знайти в технології кооперованого навчання, діалогічного навчання, ігрових технологіях, технології організації групової навчальної діяльності тощо.

Зокрема, групова форма навчальної діяльності в порівнянні з іншими організаційними формами має низку значних переваг: за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший; висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; формується вміння співпрацювати; формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми; розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль). Групова навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці. Педагог, який звик використовувати традиційні методи навчання та форми роботи, не завжди готовий до такого співробітництва, до правильно організованої колективної діяльності учнів, метою якої є не просто щось робити разом, а досягати успіху у вирішенні спільного завдання. Головне завдання полягає в тому, щоб навчити дитину думати самостійно і використовувати отриманні знання для вирішення різноманітних проблем, розвивати творче мислення школярів, навчити їх гнучко адаптуватися до змінних життєвих ситуацій.

Інтерактивне навчання є певним різновидом активного навчання. Як відомо, освітній процес в активній формі сприяє напруженій розумовій роботі суб'єкта навчання, стимулює самостійність, активність, розвиває творче мислення. Дослідження психологів підтверджують, що школяр, читаючи очима, може запам'ятати 10 % інформації, слухаючи - 26 %, обговорюючи - 70 %, навчаючи інших - 95 % [7, с. 9].

Раніше в педагогічній літературі термін «інтерактивні технології навчання» не вживався, а використовувалися поняття «технологія активного навчання», «активні методи навчання», «інтерактивне навчання». На сьогодні немає єдиного підходу у визначенні понять «інтерактивне навчання», «інтерактивні методи навчання», «інтерактивні технології навчання». Одні й ті самі інтерактивні технології в одних працях названі технологіями, в інших - методами, у третіх - прийомами [1; 2; 5; 6].

Ключовим у розумінні психологічної основи інтерактивних технологій є поняття інтеракції.

Слово «інтерактив» прийшло до нас від англійського слова «interact», де слово «inter» означає - взаємний і «act» - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачену мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність [3].

В «Енциклопедії освіти» зазначається, що інтерактивне навчання - це навчання, яке побудоване на взаємодії того, хто навчається, з навчальним середовищем, яке є сферою досвіду, що засвоюється [4, с. 107].

Українські дидакти О. Пометун та Л. Пироженко зазначають, що «суть інтерактивного навчання полягає в тому, що освітній процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання» [8, с. 9].

Із вказаного вище випливає, що інтерактивне навчання - це навчання у взаємодії, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності школярів, що відбувається у формі діалогу (полілогу) між учнями, учнями і вчителем, учнівськими міні-групами на засадах співробітництва та співтворчості.

Пометун О. і Пироженко Л. запропонували класифікацію інтерактивних технологій навчання в залежності від форм (моделей) навчання, в яких реалізуються інтерактивні технології. Таким чином, залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності учнів інтерактивні технології навчання об'єднані в 4 групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання.

2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання.

3. Інтерактивні технології ситуативного моделювання.

4. Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань [8, с. 27].

Використання технологій кооперативного навчання дає можливість змінювати форми діяльності учнів, зосереджувати увагу на головних питаннях уроку та сприяє досягненню ними високих результатів засвоєння знань. Все це є надзвичайно важливим та актуальним, оскільки сприяє ефективному засвоєнню навчальної інформації. О. Пометун і Л. Пироженко визначають кооперативну форму навчальної діяльності як «форму організації навчання в малих групах учнів, які об'єднані загальною навчальною метою» [8, с. 24]. При цьому вчитель керує освітнім процесом за допомогою завдань, якими він спрямовує учнів на досягнення загальної мети. Все це дозволяє співробітничати зі своїми ровесниками, відкриває для них можливості спілкування та сприяє досягненню високих результатів засвоєння знань, формуванню необхідних умінь та навичок. Такими моделями є «Робота у парах», «Ротаційні трійки», «Два-чотири-всі разом», «Карусель», «Робота в малих групах», «Акваріум», «Діалог», «Синтез думок», «Спільний проект», «Пошук інформації», «Коло ідей» та ін.

Використання технологій колективно-групового навчання передбачає фронтальну, спільну роботу всього класу з вирішення певної проблеми. Завдання вчителя - активізація учнів у пошуку вирішення проблеми. Кожен, хто навчається, висловлює думки, свою позицію, не боячись осуду, неприйняття його точки зору. Проблема може мати і декілька способів вирішення, кількість висунутих пропозицій щодо вирішення проблеми в кінцевому підсумку обов'язково призведе до її якісного вирішення і досягнення мети навчання. Робота в навчальній групі сприяє формуванню комунікативних навичок, подоланню психологічних бар'єрів. Технологія колективно-групового навчання поєднує систему методів і прийомів, спрямовану на організацію учнів для самостійного набуття знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі пізнавальної та практичної діяльності. До інтерактивних технологій колективно-групового навчання віднесені технології: «Обговорення проблеми у загальному колі», «Мікрофон», «Незакінчені пропозиції», «Мозковий штурм», «Навчаючись - учусь», «Мозаїка», «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем», «Дерево рішень» та ін.

Технології ситуативного моделювання. Модель навчання у грі - це побудова освітнього процесу за допомогою включення учня у гру. Ігрова модель навчання покликана реалізувати комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; допомога у розвитку творчої уяви; зростання співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки тощо. За ігрової моделі учасники освітнього процесу перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означеними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як інструктор, суддя, тренер. Арсенал інтерактивних ігор досить великий. Поширення в останні роки набули стимуляційні та рольові ігри.

Технології опрацювання дискусійних питань. Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дають можливість визначити власну позицію, формують навички відстоювати свою думку, поглиблюють знання з обговорюваної проблеми («Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Зміни позицію», «Неперервна школа думок (Нескінчений ланцюжок)», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», «Дебати» та ін.).

Спостереження за роботою вчителів-практиків дає змогу зробити висновок, що інтерактивне навчання захоплює учнів новизною, дозволяє вести міжпредметну розмову під час проведення уроків, сприяє задоволенню навчальних інтересів школярів а також забезпечує фундаментальне засвоєння та глибоку перевірку набутих знань. Інтерактивні технології здатні вирішити багато завдань, які стоять перед початковою школою, але це не означає, що вони повинні витіснити інші форми й методи навчання.

Організація інтерактивного навчання вимагає відповідної підготовки вчителя, його особистого досвіду інтерактивної взаємодії. Вчитель, який застосовує ці методи, повинен бачити доцільність їх використання на своєму уроці, підбирати прийоми роботи відповідно до типу уроку, етапу уроку, виходячи з індивідуально-психологічних особливостей школярів. Необхідно завчасно планувати використання інтерактивних методів, при цьому, роботу доцільно розпочинати з більш простих технологій.

Інтерактивне навчання має свої закономірності та алгоритм реалізації. Першим етапом організації інтерактивного навчання є мотивація навчальної діяльності. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми, забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в процесі спільної діяльності, чого від них чекає вчитель. Наступним етапом є інструктування вчителем учнів щодо правил проведення інтерактивної вправи, завдань, які необхідно вирішити. Бажано домовитись про правила поведінки. Важливим етапом є підбиття підсумків та оцінювання результатів уроку. Мета - усвідомлення того, що було зроблено на уроці: чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: Що нового дізналися? Яких навичок набули? Наскільки це може бути корисно в житті? Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: Що було найбільш вдале? Що учням сподобалося? Що слід змінити в майбутньому? Важливо, щоб самі діти змогли сформулювати відповіді на всі питання. Завершальним етапом являється рефлексія. Рефлексія як найважливіший принциповий момент інтерактивного навчання передбачає, що активні дії учнів уже завершені й учень розмірковує про спосіб їх виконання, результати діяльності, можливість подальшого застосування набутих знань і навичок. Рефлексивна контрольно-оцінювальна діяльність передбачає включення кожного учня у взаємоконтроль і взаємооцінку. Наприклад, можна використовувати оціночні карти, мета яких - навчити адекватно оцінювати себе й інших. Також можна запропонувати учням зробити короткі записи - обґрунтування оцінки у вигляді похвали, побажання тощо [9].

Таким чином, інтерактивні технології навчання є процесом активного пізнання, заснованим на взаємодії, діалозі рівноправних суб'єктів - вчителя та учнів, за наявності спільної мети навчання, запланованого результату, що протікає в атмосфері взаємної підтримки, співтворчості та співпраці. Це технології, що включають в себе чітко спланований результат навчання, використання окремих інтерактивних методів та прийомів, що забезпечують активний характер взаємодії учасників освітнього процесу. Впровадження інтерактивних технологій у практику початкової школи - вимога часу, але цей процес повинен складати певну систему, яка має адекватну логіку впровадження та алгоритм нарощення складності.

Список використаних джерел

1. Вахрушева Т. Теоретичні основи інтерактивної технології навчання / Т. Вахрушева // Нові технології навчання. 2016. № 46. С. 19-22.

2. Грицюк О. Практичне використання інтерактивних методів навчання на уроках у початковій школі / О. Грицюк // Початкове навчання та виховання. 2011. № 27. С. 2-9.

3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська. К.: Аккадемвидав, 2004. 325 с.

4. Енциклопедія освіти / Академ. пед. наук України; гол. ред. В. Г. Кремень. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

5. Комар О. Інтерактивні методи як інноваційна діяльність сучасного вчителя початкової школи / О. Комар // Початкова школа. 2010. № 7. С. 47-49.

6. Нісімчук А. С. Сучасні педагогічні технології / А. С. Нісімчук, О. С. Падалка, О. Т. Шпак. К., 2010. 368 с.

7. Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. 2014. № 10. С. 8-10.

8. Пометун О. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / О. Пометун, Л. Пироженко. К., 2012. 135 с.

9. Ткачук О. Ще раз про інтеракцію / О. Ткачук // Відкритий урок. 2014. № 12. С. 22-25.

Размещено на Allbest.ru