Психолого-педагогічні особливості етнокультурної компетентності майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

Симонян В.В.

здобувач вищої освіти ОНС Доктор філософії, спеціальність 015 «Професійна освіта (за спеціалізаціями)»

Мукачівський державний університет

У статті розглянуто основні поняття сутності етнокультурної компетентності педагога. Виокремлено суттєві передумови, які залежать від рівня етнокультурної компетентності майбутнього педагога. Розглянуто структурні компоненти психолого-педагогічної особливості етнокультурної компетентності майбутнього педагога.

Ключові слова: «етнос», «культура», «етнокультура», «етнокультурна компетентність».

The article considers the basic concepts of the essence of ethnocultural competence of a teacher. The essential preconditions which depend on a level of ethnocultural competence of the future teacher are allocated. The structural components of the psychological and pedagogical features of ethnocultural competence of the future teacher are considered.

Key words: «ethnos», «culture», «ethnoculture», «ethnocultural competence».

В умовах євроінтеграційного простору української освіти актуальним є проаналізувати особливості етнокультурної підготовки майбутнього педагога на формування практичних компетентностей в умовах полікультурного середовища. Така свідомість етнокультурної компетентності майбутнього педагога повинна розвиватись як носій професійної та мистецької освіти в цілому.

Для вдосконалення змісту дефініцій «етнос», «культура», «етнокультура», «компетентність» та «етнокультурна компетентність» акцентували своє бачення такі науковці - І. Бех, Г. Васянович, І. Зязюн, Н. Лисенко, Р. Скульський, О. Сухомлинська; окремі аспекти формування етнокультурної компетентності майбутнього педагога - О. Гуренко, В. Нечай- Велкова, та інші вчені; традиції етнопедагогіки як засобу формування національної ідентичності та самосвідомості - Р. Абдираімова, С. Борисова, Г. Волков, О. Красовська, Р. Осипець, Л. Паламарчук, В. Струманський, Д. Тхоржевський, М. Чепіль.

Перш ніж перейти до визначення змісту поняття «етнокультурна компетентність», доцільно розкрити поняття «етнос», «культура», «етнокультура» та «компетентність». У словнику іншомовних слів виокремлено поняття «етнос», як історично сформована стійка спільність людей - плем'я, народність, нація [11]. Науковець Ю. Бромлей вказує на природно-історичне походження етносів, що мають свою структуру до якої входять певні субетнічні групи, не порушуючи цілісності етносу [1]. Поняття «культура» було предметом вивчення багатьох гуманітарних наук (педагогічних, історичних, філософських, лінгвістичних, мистецтва, методики музичного виховання тощо) серед багатьох науковців. У словнику іншомовних слів, визначення дефініції «культура» констатовано таким чином: «культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства» [ 11]. Цікавою видається позиція А. Лесневської: «культура» виступає могутнім чинником творчого розвитку кожної людини [1].

На думку А. Панькіна, «етнокультура» виступає як особлива система, що включає «особливості ландшафту, флори й фауни, місць проживання етносу, архітектуру, систему охорони здоров'я, освіту й виховання, життєвий уклад, особливості історичних подій, релігії, етнографії, ритуалів і обрядів, народно - прикладної творчості, фольклору, музики, образотворчого мистецтва, культури міжособистісного спілкування, етикету тощо» [5, с.16]. Ознакою кожної культури є національний компонент, етнічні особливості, ідея народності, витоки її на основі рідної мови, історії, українознавства, етнології й націології.

Лисенко Н. акцентує увагу у своєму дослідження науковця, що етнокультурна компетентність сприяє розвитку національної самосвідомості, вихованню й навчанню людини, спираючись на етнокультурні традиції конкретного регіону. Н. Арзамасцева, І. Жуковський, О. Кузнецова та Н. Морова розглядають етнокультурну компетентність через засіб передачі культурного досвіду від одного покоління етносу до іншого [6]. В. Нечай-Велкова, виокремила етнокультурну компетентність майбутнього педагога, як теоретичну значущість (передбачає наявність маркерів етнічної самоідентифікації, а саме зовнішніх стимулів-орієнтирів та внутрішніх орієнтирів) і практичну, яка виступає елементом об'єктивності та суб'єктивності, що включає як творчу так і педагогічну діяльність через «занурення» в світ етнокультури; етнокультурна [2]. У своїх наукових працях О. Гуренко, виокремила той факт, що етнокультурна компетентність майбутнього педагога має бути підтримана колом його діяльності, відповідним «виконавством» що передбачає його призначення, роль, обов'язок [9]. На думку Л. Маєвської, етнокультурна компетентність педагога - це здатність вчителя вільно орієнтуватися у світі значень певної етнічної культури, розуміти мову цієї культури і вільно творити рідною мовою. Завдяки цьому вона відрізняє «своє» від «чужого» і навчає цьому інших представників спільноти [ 4].

Рівень сформованості етнокультурної компетентності залежить від соціокультурних і психолого-педагогічних та аутопсихологічних передумов, які впливають на процес формування етнокультурної компетентності педагога. етнокультурний педагог професійний

Перша передумова формування етнокультурної компетентності педагога - етнічна ідентифікація. Етнічна ідентифікація є результатом процесу етнічної соціалізації (етнізації) й означає усвідомлення індивідом своєї етнічної належності, прийняття статусу та ролей цієї етнічної спільноти. За М. Степко, Я. Болюбаш, В. Шинкарук, В. Грубінко, І. Бабин, маркерами етнічної самоідентифікації є: 1) зовнішні орієнтири-стимули ( етнотип, мова; культура, родина; відчуття «малої батьківщини»; спільність традицій, звичаїв; епос, історія етносу; відомі предки); 2) внутрішні орієнтири: самовідчуття, самопочуття в даному етносередовищі; внутрішньо етнічна близькість; емоційний зв'язок з етнічною спільнотою; особистий вибір -рішення [3]. Вітчизняні дослідники проаналізували те, що умовами підсвідомого засвоєння особою менталітету етносу є: досконале знання рідної мови; етнічна концепція особистості і її виховання; національна самосвідомість, що проявляється в національній ідентифікації, у формуванні уявлень про типові риси своєї етнічної спільноти, її цілісності; в усвідомленні спільності історичного минулого, уявлень про рідну культуру [3]. Друга передумова формування етнокультурної компетентності педагога - це поетапне включення в творчу діяльність шляхом «занурення» у світ етнічної культури -- педагога. Творча діяльність розглядається у наукових працях І. Ісаєва, А. Міщенка, В. Сластьоніна та інших, де творча діяльність розглядається як особливий вид діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим нагромаджених людством культури і досвіду, створення умов для особистісного розвитку. Третьою передумовою формування етнокультурної компетентності педагога ми вважаємо теоретичну підготовку здобувачів у галузі освіти і педагогіки в аспекті етнопедагогіки й етнопсихології як основи готовності до здійснення етнокультурного виховання.

Розглядаючи педагогічну підготовку як професійно важливу властивість і стійку характеристику особистості, виділимо в її структурі такі компоненти за М. Лук'янової [6]: диференційно-психологічний компонент (знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями згідно з індивідуальними і віковими характеристиками); соціально-психологічний компонент (знання про особливості навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності навчальної групи і конкретного учня в ній, про особливості стосунків вчителя з класом, про закономірності спілкування); аутопсихологічний компонент (знання вчителя про переваги власної діяльності, особливості своєї особистості та її характерні якості).

Отже, психолого-педагогічні особливості етнокультурної компетентності майбутнього педагога у нашому дослідженні визначено особистість педагога з високим професійним рівнем підготовленості, до педагогічної діяльності, що є досить важливим для становлення загальної культури педагога, самореалізації та вміння спілкуватися з іншими людьми в умовах полікультурності.

Список використаних джерел

1. Лесневська А. Культуровідповідність виховання як чинник розвитку творчого потенціалу молоді [Електронний ресурс] /А. Лесневська.

2. Нечай-Велкова В. А. Основні напрями формування етнокультурної компетентності як чинника європеїзації України / В. А. Нечай-Велкова // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб.наук.пр. - Запоріжжя: КПУ, 2020. - Вип. 68, Т. 2. - 252 с.

3. Вища освіта України і Болонський процес / авт. кол.: Ф. Степко, Я. Болюбаш, Д. Шинкарук, В. Грубінко, І. Бабин. - Тернопіль, 2004. - 384 с.

4. Етнокультурологія: словник-довідник / авт. укладач Л. М. Маєвська. - Житомир: ЖДУ, 2007. - 392 с.

5. Освіта дорослих: короткий термінол. словник / упоряд. Л. Лук'янова, О. Аніщенко. - Ніжин: Вид-во ПП М. Лисенко, 2014. - 108 с.

6. Лукьянова М. И. Психолого-педагогическая компетентность учителя / М. И. Лукьянова // Педагогика. - 2001. - № 10. - С. 112.

7. Лисенко Н. В. Етнокультурна компетентність сучасного педагога: психолого-педагогічний аспект [Електронний ресурс] / Н. В. Лисенко.

8. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI ст. / авт.кол.: В. Литвин, В. Андрущенко, А. Гуржій. - К.: Навчальна книга, 2004. - 672 с.

9. Гуренко О.І. Етнокультурна компетентність та її формування у студентів педагогічного університету: технологічний аспект

10. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения: в 2 т. / П. П. Блонский; под ред. А. В. Петровского. - Москва, 1979. - Т. 1. Педагогика. - 304 с.

11. Словник іншомовних слів [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru