Закарпатські педагоги про роль підручника в навчанні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Закарпатські педагоги про роль підручника в навчанні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Key words: primary school, textbook, O. Dukhnovych, A. Voloshyn, O. Markush, Transcarpathia.

Метою нашої публікації є вивчення поглядів закарпатських педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ століття на роль підручника в початковій школі. підручник пізнавальний грамота

Проблема визначення ролі та створення підручників для початкових класів була також предметом наукових розробок А. Волошина, якого по праву можна було назвати послідовником ідеї народності навчання. На це вказують створені ним посібники для вчителів «Педагогіка і дидактика для учительських семінарій» (1923), «Педагогіка і дидактика» (1924, 1935), «Педагогічна психологія» (1930, 1932), «Методика народно-шкільного навчання» (1935) та ін. Зокрема, педагог у навчально-методичній праці «Методика народно-шкільного навчання» (1935) розробив методичні рекомендації для викладання різних навчальних предметів у початковій школі (навчання грамоти, читання, рідна мова, математика, ручна праця, музика і співи, природа, фізична культура, малювання та ін.). Вагому роль у формуванні особистості молодшого школяра, його національного та духовного становлення, на думку А. Волошина, відігравали уроки навчання грамоти, рідної мови та читання: «В мові проявляється ціле духовне життя народу. З материнською мовою дитина перебирає не лише слова, але і спосіб думання, почування і бажання. Це означає духове сполучення, духовний зв'язок між членами родинного дому і цілого народу» [1, с. 44]. Відтак, зміст підручників, на його думку, повинен бути насичений творами, з яких можна «черпати моральний світогляд, дозрілої любови до родини, одушевлення до добродійств» [1, с. 44]. Окрім того, навчання читанню повинно не тільки формувати предметні знання, але й будуватися на літературних доробках рідного народу: «наша література є досить багата, й багата вона особливо чистотою морального духа, демократизмом і патріотизмом» [1, с. 59]. Практична реалізація теоретичних висновків А. Волошина відбулася через укладання та зміст підручників для закарпатських шкіл першої половини ХХ століття, а саме: «Азбука угро-руського и церковно-славянского чтенія» (1904, 1908, 1913, 1916, 1919, 1920, 1921, 1924 рр.), «Наука о числах для 1 и 2 кл. нар. школи» (1919), «Наука о числах для 3 кл. нар. школи» (1919), «Наука о числах для 4 кл. нар. школи» (1919) та ін. Головну ідею А. Волошина в контексті підручникотворення можна висловити його ж цитатою: «Хочеме переробити давню книжну школу на нову, діяльну, давню аристократичну, на демократичну, школу формалізму на школу науково-обосновану, на школу правди, на школу поправді практичну і руську» [1, с. 1].

Роль підручника як засобу навчання та виховання високо оцінив також і О. Маркуш - закарпатський педагог, вчитель, який на початку ХХ століття працював над питаннями вдосконалення методики навчання грамоти, а також над створенням шкільних підручників («Рідне слово» (1923), «Зорниця» (1924) та ін.). Так, на сторінках тогочасних педагогічних часописів («Наш рідний край», «Учитель») О. Маркуш зауважував на головних завданнях початкової освіти: «Одна з найважніших задач рідної школи: научити читати-писати. Однако нова школа і новий модерний учитель не може задовольнитися тільки тим, якщо діти навчатся читати і писати. Нова школа має возбудити окрем сего любов до книг і до читаня. З нової школи має виходити учень, який знає і буде поза школою обертати книжку і котрий читанєм і самообразованєм доповнить ті знання, які подала йому школа і які він у житті потребує» [3, с. 33]. Відтак, на думку педагога підручник повинен сприяти стимулюванню пізнавального інтересу та активності молодшого школяра вже з самого початку навчання: «возбудити любов і інтерес до читаня має достигнути вже перша книжка, з якої починаємо вчити читати, писати і значитъ Букварь» [3, с.33]. Окрім того, «нова педагогія, - на думку О. Маркуша, - потребує від Букваря, аби був дітям милим і цікавим. Новий Буквар не може містити в собі хаотично зложених слов і складів, шаблонних, банальних описів - але по можливості вже спочатку має давати дітям зрозумілі, цікаві слова, речення, дитячі приповідки, приказки, казочки» [3, с.33]. Разом з тим, педагог зауважував, що сам по собі підручник не є визначальним у навчальному процесі, його значущість визначається педагогічною майстерністю вчителя: «ніколи не можна предписовати Букварю то, що учитель як має переробити сей поданий матеріал. Бо метода і поступ учителя має залежати від його художества, від психологічного настрою учителя і дитини. Однако Букварь дає деяку основу до роботи вчителя, щоби не блудив по хибних дорогах, щоб використав вигоди, які були дотепер досягнуті ...» [4, с. 130]. Шкільний підручник, на думку О. Маркуша, покликаний також сприяти формуванню естетичної культури школяра «естетика - красне, не менш розложеня друку, яке приємно вражає на око» та культури розумової праці «гігієна вимагає виразно, легко читаний друк» [4, с. 130]. Теоретичні узагальнення щодо ролі підручника О. Маркуш втілив у букварі «Зорниця: Перша книжечка до читання для руських дітей» (1925), який на конкурсі підручників у м. Празі був нагороджений першою премією. «Буквар, - зазначав О. Маркуш, - не єсть сухим учебником, буквар єсть милою книжкою, яку має мала дитина розуміти і радісно обертати і читати. Ціль Букваря не єсть учити замість вчителя, але викликати інтерес до читаня і до книжки. А це може зробити тілько Буквар з інтересним текстом» [3, с. 36]. Як бачимо, роль підручника закарпатськими педагогами першої половини ХХ століття зводиться не тільки як засобу навчання, але і як засобу формування особистості школяра, стимулювання пізнавальної активності, інтересу до учіння тощо.

Таким чином, закарпатські педагоги другої половини ХІХ - початку ХХ століття не тільки теоретично обґрунтували роль підручника як засобу навчання та виховання в національній початковій школі, але й практично реалізували свої погляди на сторінках укладених ними підручників. Перспективними, на наш погляд, дослідженнями стануть наукові розробки нових підручників та посібників для учнів початкової школи з урахуванням новітніх досягнень у сфері педагогіки та методики початкової освіти, використання інноваційних та інформаційних технологій, при цьому не втративши зв'язок з національними традиціями вітчизняного підручникотворення.

Література

1. Волошин А. Методика народно-шкільного навчання (На правах рукопису) / А. Волошин. - Ужгород, 1935. - 113 с.

2. Духнович О. Твори: у 4-х томах / О. Духнович. - Пряшів, 1967. - Т. 2. - 649 с.

3. Маркуш А. О научованию читаня / А. Маркуш // Учитель. - 1924. - Рочник V. - С. 33-34.

4. Маркуш А. Читаня-писаня в елементарній класі / А. Маркуш // Учитель. - 1925. - Рочник VI. - С.129-137.

5. Фізеші О. Й. Виховна спрямованість змісту букварів в українських школах Закарпаття (друга половина ХІХ - кінець ХХ століття): монографія / О. Й. Фізеші. - Херсон: Айлант, 2008. - 208 с.