Умови ефективного використання наочності на уроках історії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Умови ефективного використання наочності на уроках історії

Оксана Горбатюк

ж. Кам'янець-Подільський

Анотація

У статті висвітлено особливості одного з дидактичних принципів педагогіки - наочності. Визначено умови, за яких буде ефективним використання наочності на уроках історії. Наведено приклади основних засобів історичної наочності: картини, ілюстрації підручника, умовно-графічної, тобто вираження історичних явищ за допомогою умовних знаків (схематичні плани, схеми, діаграми, графіки, таблиці); краєзнавство. Запропоновано з метою підвищення пізнавальної діяльності та мотивації до навчання учнів на уроках історії використовувати такий засіб наочності, як створення історичної листвки та в подальшому проведення конкурсу на кращу з них. історія урок наочність педагогіка

Ключові слова: освіта, вчитель, учень, наочність, сприйняття, зображення.

Abstract

The article highlights the features of one of the didactic principles of pedagogy - clarity. The conditions under which the use of visual aids in history lessons will be effective are determined. Examples of the main means of historical clarity are given: picture, illustration of the textbook, conditionally graphic, ie expression of historical phenomena by means of symbols (schematic plans, schemes, diagrams, graphs, tables); local lore.

In order to increase cognitive activity and motivation to teach students in history lessons, it is proposed to use such a means of visualization as the creation of a historical leaflet and further competition for the best of them.

Key words: education, teacher, student, clarity, perception, image.

Сьогодні в сучасній освіті відбуваються значні зміни. Їх суть полягає в акцентуалізації діяльнісної парадигми, в основі якої провідне місце займає особистість дитини, її вміння та здібності, готовність до саморозвитку. Відповідно з цим, основним результатом освіти стає опанування універсальних навчальних дій, які визначаються як "вміння вчитися". Іншими стають завдання сучасного навчання - навчити школярів самостійно отримувати інформацію з різних джерел, критично її інтерпретувати, систематизувати і перетворювати в знання, які можна надалі використовувати в інформаційному суспільстві ХХІ століття. Даний процес неможливий без застосування наочності на уроках. Наочність у навчанні сприяє сприйняттю об'єктів і процесів навколишнього світу у школярів формуються уявлення, які відображають об'єктивну дійсність. Завдяки наочності явища, що сприймаються, аналізуються та узагальнюються у зв'язку з навчальними завданнями. Наочність на уроках історії сприяє вираженню ступеня доступності та зрозумілості психічних образів об'єктів пізнання. Крім того, в процесі створення образу сприйняття об'єкта задіяні увага, мислення і пам'ять. Це пояснюється тим, що створення образу відбувається після його усвідомлення і аналізу, а також співвідноситься із уже наявними знаннями учня. Наочність є однією з унікальних форм, яка дозволяє зробити цікавою і захоплюючою роботу учнів, тому дана тема є актуальною.

Аналіз наукової літератури останніх років свідчить про те, що проблемою використання наочності на уроках історії займаються провідні українські дидакти та методисти. Особливості становлення та впровадження принципу наочності у педагогічний процес висвітлено у працях О. Бандровського, Д. Десятова, О. Же- ліби, Ю. Комарова, М. Короткової, Т. Ладиченко, О. Мокрогуз, О. Фідрі, О. Худобець, О. Шульга, А. Шульга, Г. Яковенко. Вчені Є. Белянкова, Е. Крутова, С. Ковригіна, І. Чорнух, І. Щурінова розглядають питання використання умовно-графічної наочності для підвищення ефективності роботи на уроках історії. Науковці Д. Буяр, Д. Гаргаєва, Д. Діденко, А. Канаєва, М. Реймер виділяють основні напрямки роботи з історичними картинами та ілюстраціями на уроках історії.

Одним з основних дидактичних принципів педагогіки давно вважається принцип наочності навчання. Відомо, що успішне навчання залежить від ступеня залучення до сприйняття усіх органів почуттів людини. У сучасній дидактиці поняття принципу наочності відноситься до різних видів сприйняття (зоровим, слуховим, чуттєвим і ін.). Так, наочним називається навчання, при якому уявлення та поняття формулюється в учнів на основі безпосереднього сприйняття досліджуваних явище або за допомогою їх зображення.

У сучасному розумінні шкільної практики термін "наочність" вживається найчастіше у трьох значеннях:

1) як певний об'єкт (засіб, зокрема реальний предмет, запис);

2) як деяка властивість (наочність реальних предметів, знання, мислення);

3) як певна діяльність людини (сприйняття і використання засобів наочності).

Відмітимо, що на уроках історії наочність не обмежується лише чуттєвим спогляданням і формуванням будь-яких уявлень. Завдяки засобам наочності вчитель полегшує пізнання історичних термінів, явищ, фактів.

Використання наочності на уроках історії дає можливість сучасному вчителю вирішити такі завдання (рис. 1):

Рис. 1. Завдання, які вирішує сучасний вчитель за умови використання наочності на уроках історії

Джерело: складено автором на основі [1; 2; 3].

Застосування наочності в загальноосвітніх школах на уроках історії буде більш ефективним при дотриманні таких умов:

* вчитель орієнтується на вікові особливості учнів і особливості так званого кліпового мислення (здатність швидко переключатися між різними за сенсом фрагментами інформації та швидко її обробляти) дітей;

• вчитель пропонує різноманітні нестандартні форми організації навчання історії;

• учень бачить готовий продукт своєї навчальної діяльності;

• в учнів буде формуватися інтерес до предмету не тільки на основі особливостей предметного історичного матеріалу, але і завдяки зміцненню міждисциплінарних зв'язків у процесі навчання.

Безумовно, наочність відіграє велику роль на уроках історії, проблемою яких є обмеженість учнів у сприйнятті подій минулого. Наочне навчання розвиває пам'ять і мову, а також уяву, спостережливість, підтримує постійний інтерес до історичного минулого.

Засоби наочності у даний час стають ще більш різноманітними. Традиційні карти і дошки замінюються інтерактивними картами. Даний принцип допомагає зробити урок цікавішим, жвавішим, допомагає учню опинитись у світі описуваної події (рис. 2)¹.

Рис. 2. Інтелектуальна карта під час вивчення історії України

Зазначена карта була сформована впродовж одного уроку. Упроцесі актуалізації знань учнів "виросли гілки" Городельська та Кревська унії. У процесі сприйняття та усвідомлення нового матеріалу "виросла гілка" Люблінська унія. Отже, учні вчаться виокремлювати найголовніші поняття серед великого обсягу інформації та вкладати їх у ментальну структуру.

Одним з найпоширеніших засобів історичної наочності є картина, а при її відсутності ілюстрація підручника. Перш ніж працювати з картиною, спочатку проводиться підготовка до її сприйняття (сенс, назва, автор, демонстрація), потім первинне сприйняття, після якого необхідне усвідомлення окремих деталей, їх аналіз і, нарешті, збагачене розуміння цілісної картини на основі встановлених зв'язків між окремими частинами і ракурсами твору та виведення з аналізу деталей.

Особливим видом наочності є умовно-графічна, на основі якої відбувається вираження історичних явищ за допомогою умовних знаків (схематичні плани, схеми, діаграми, графіки, таблиці). Наприклад, за допомогою схематичного рисунка зображуються найбільш характерні риси предмета, відбувається формування понять.

Рисунок крейдою на дошці виконується у ході усного викладу і служить його зоровою опорою. Як правило, це дуже простий, живий рисунок, який відтворює образ матеріальних предметів, людей, військових битв. За допомогою схематичного зображення вчитель розкриває явище в його логічній послідовності, визначаючи темп і в потрібний момент перериваючи або відновлюючи образотворчий ряд. На уроках частіше використовують схематичні зображення, коли на дошці під час пояснення з'являються лінії, стрілки, квадрати, кружки. Це елементи умовно-графічної наочності (рис. 3)².

Рис. 3. Схематичний рисунок під час вивчення історії України Як бачимо з рис. 3, схема - це графічне зображення історичної дійсності, де окремі частини, ознаки явища зображуються умовними знаками - геометричними фігурами, символами, написами, а відносини і зв'язки позначаються їх взаємним розташуванням, зв'язуються лініями і стрілками.

Варто зазначити, що в даний час деякі вчителі історії намагаються приділити увагу такому засобу наочності, як краєзнавство. Безумовно, даний засіб наочності сприяє самостійній діяльності учнів, дослідженню, пошуку. Крім того, учень може працювати не тільки в рамках уроку, а й за його межами. Таким чином, на уроках історії застосовуються експонати музею, на матеріалах музею пишуться реферати та доповіді³.

Засоби наочності допомагають учням самим формулювати теми дослідження, займатися пошуком і збором джерел, виробляти історичний аналіз теми. В результаті, у дітей формується аналітичний підхід до вирішення багатьох життєвих проблем, вміння орієнтуватися в потоці інформації, відрізняти достовірне від фальсифікації тощо.

Ефективним засобом наочності є вивчення історичних подій у конкретній місцевості, що має особливе виховне та освітнє значення. Діти можуть аналізувати історичні події, які представлені в близькому оточенні. Практично у кожній школі в кабінеті історії є "музейний куточок", оснащений різними речовими пам'ятками минулого, творами мистецтва і предметами побуту минулих часів. Музейна експозиція значно полегшує засвоєння курсу історії України, робить знання учнів більш глибокими.

Шкільний музей сприяє взаємозв'язку історичного минулого з сучасністю, в процесі розкриття суспільних відносин, різних термінів і понять про український народ і його уклад, у вивченні техніки, науки, економіки та культури. Крім того, використання краєзнавчого матеріалу допомагає створити сприятливі умови для виконання й організації різних завдань творчого характеру, широкого використання місцевих джерел і самостійної роботи школярів, а також застосування різноманітних елементів пошуку і дослідження.

З нашої точки зору, ефективним засобом наочності на уроках історії є створення історичної листівки. Цей метод підходить для роботи з персоналіями. Учням спочатку пропонується ознайомитися з поняттям "листівка", так як воно дещо застаріле й часто розуміється ними інакше, ніж учителем. Щоб уникнути непорозумінь, краще спочатку домовитися про базове поняття. Зокрема, під листівкою можна розуміти картку, зроблену з метою відправлення поштою без конверта, або в якості подарунку. Таким чином, листівками визнаються і картки, не призначені для відправлення поштою, але такі, що задовольняють загальноприйняті розміри листівок.

Можливо, буде доцільним познайомити учнів з історією листівок. Це можна зробити, запропонувавши їм прочитати підібрану вчителем інформацію або зробити доповідь. Допомогти у такому пізнавальному процесі може філокартія, історична дисципліна, що вивчає історію листівок. Дізнавшись історію листівок, подивившись різні її види, еволюцію, учням буде легше створити власну. До того ж, перегляд листівок відповідає "кліповому" мисленню, що також мотивує учнів на діяльність, захопить процесом, викличе емоційне сприйняття досить складної пізнавальної роботи.

Далі учням необхідно запропонувати для ознайомлення ряд історичних листівок, зроблених учителем або учнями старших класів, а потім обговорити її елементи, відмінні риси від вітальної. Доцільно пояснити учням, що на листівці обов'язково повинен розташовуватися портрет історичної особи і короткий надпис до зображення, який характеризує персону або її діяльність. Оформлення, композиція, підбір матеріалу - це творчість учня. В цілому, подібна діяльність носить пізнавальний характер: учні ознайомляться з візуальними образами історичних персоналій, дізнаються про їх життя і діяльність, вивчать джерела особистого походження тощо. Створення історичної листівки може застосовуватися і не тільки щодо персо- налій, а й у вивченні історії культури, що передбачає ілюстративність. У даному випадку об'єктом вивчення будуть твори мистецтва, пам'ятники літератури або архітектури (рис. 4).

Рис. 4. Створення історичної листівки

Подібна форма роботи має такі переваги: по-перше, варіативність тем реалізації проєкту; по-друге, творчий підхід, образність і ілюстративність перетворюють таку складну роботу із створення історичної листівки у цікаву, пізнавальну діяльність; по-третє, образність і ємкість інформації, відображені в листівці, дозволяють краще запам'ятовувати складну й об'ємну історичну інформацію (пам'ятники культури і особи історичних персон стають впізнаваними); по-четверте, наочно-практичний метод привабливий для учнів, так як вони не бачать труднощі в реалізації завдання проєкту (на першому етапі робота з ілюстративним матеріалом сприймається більше як "розвага", як щось знайоме, що є хорошим мотиваційним ресурсом); по-п'яте, робота з ілюстративним матеріалом контрастує у відношенні до роботи з текстом, отже, це можливість урізноманітнити діяльність учнів; по-шосте, робота з листівкою сприяє подальшому розвитку творчих здібностей учнів (розміщення матеріалу, його оформлення, вибір шрифтів та інших складових дизайну листівки).

З іншого боку, складання історичних листівок - це складне завдання. Воно вимагає пошукової роботи: портрети, інформація про особу; систематизація матеріалу: знайдена текстова інформація вимагає істотного скорочення, щоб фрази на листівці були одночасно ємкими і інформативними. Розуміння складності завдання може привести до небажання його виконувати або формального підходу до його виконання. Вчителю слід враховувати це й продумати подальші дії. Можливо, провести конкурс листівок, щоб учні включилися у процес змагання. Саме цей фактор може стати мотивацією до подолання труднощів у складанні історичної листівки. Крім того, можна запропонувати учням зробити складені ними листівки подарунковими до якого-небудь свята, що також буде додатковим стимулом у виконанні завдання.

У результаті наочність збагачує образне мислення, забезпечує міцність знань, сприяє розвитку мови, пам'яті, здійснює емоційний вплив на учнів.

Робота над наочним матеріалом сприяє розвитку логічного мислення учнів, так як вона вимагає виконання низки розумових дій - аналізу та синтезу, процесів порівняння та узагальнення. Вона призводить до утворення в учнів уявлень і елементарних понять. Упродовж вивчення історії наочні образи служать опорою уявлень, понять і суджень. Без них вивчення історії залишається на рівні механічного запам'ятовування слів.

Також необхідно відмітити, що наочне навчання на уроках історії відіграє особливу роль. Учнями безпосередньо не сприймаються події, що відбувались у минулому, так як вони є унікальними. Тому у якості важливого джерела історичних знань доцільно застосовувати різноманітні наочні засоби. З їх допомогою відбувається сприйняття історичних подій через "живе споглядання". Наочне навчання залучає не лише почуття у процесі сприйняття минулого, але й мислення та виконує ряд функцій. У першу чергу, використовую - чи наочні засоби навчання, в учнів створюються достовірні, зорові образи історичного минулого. Наочні засоби навчання конкретизують історичні факти, долають модернізацію минулого в уявленнях учнів. Наочність служить опорою для розкриття сутності історичних явищ, формування основних історичних понять і закономірностей, забезпечує більш глибоке їх засвоєння ⁴.

Зоровий образ конкретизує історичні уявлення та поняття, сприяє відтворюючій і творчій уяві, служить опорою для узагальнень і висновків, для розуміння закономірності історичного процесу. Тому в умовах сучасної системи історичної освіти наочність набуває особливо великого значення. Наочність робить більш ефективними методи викладання, економить час і підвищує якість навчання історії.

Отже, можна зробити висновок, що засоби наочності у навчанні - це дидактичний принцип, відповідно до якого знання будуються на конкретних образах, що сприймаються учнями. Вони збагачують пізнавальні інтереси учнів, створюють при певних умовах підвищене емоційне ставлення учнів до навчальної роботи, забезпечують різнобічне формування образів, сприяють міцному засвоєнню знань. Наочність на уроках історії дозволяє навчити учнів формулювати проблему, здійснювати пошук інформації з теми, реалізовувати роботу з різноманітними джерелами інформації, представляти отримані результати і зміцнювати міждисциплінарні навички.

Примітки