Методичний інструментарій викладання курсу "Громадянська освіта" в закладах освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА» В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

У статті на основі власного досвіду викладання змістового модуля «Громадянська освіта та методика її викладання» в контексті освітніх компонентів «Методика викладання історії в школі» та «Методика викладання суспільно-гуманітарних дисциплін» для здобувачів вищої освіти історичного факультету КПНУ імені Івана Огієнка висвітлюється авторське бачення суспільно-практичної значущості ключових тематичних блоків та апробованого методичного інструментарію їх викладання.

Ключові слова: методичний інструментарій, громадянська освіта, заклади освіти, громадянськість, медіаграмотність.

In the article on the basis of own experience of teaching the content module «Civic education and methods of its teaching» in the context of educational components «Methods of teaching history at school») and «Methods of teaching social sciences and humanities» for students higher history KPNU I. Ohiienko highlights the author's vision of the socio- practical significance of key thematic blocks and proven methodological tools for their teaching.

Key words: methodical tools, civic education, educational institutions, citizenship, media literacy.

Однією з якісних характеристик та водночас критерієм ефективності у контексті суспільно-практичної значущості сучасної системи освіти є її спроможність формувати активного, свідомого й критично мислячого громадянина. В реаліях нашого сьогодення це надзвичайно важливе завдання, адже навіть через 30 років з часу відновлення незалежності України у більшій мірі можна говорити про «ситуативність громадянського суспільства», що виявляє характерні для власне нього якості у найбільш кризові моменти суспільно-політичного розвитку, однак не функціонує на «постійно діючій основі». Причому в контексті історичного розвитку українського суспільства - це результат тривалого підневільного становища народу, внаслідок чого сформувався «комплекс громадянської безпорадності» - зневіра у власних можливостях займати активну життєву позицію, впливати на життя суспільства, своєї громади тощо.

У такій ситуації надзвичайно важливого значення набуває освітня сфера, завдання якої сформувати активне громадянське суспільство шляхом озброєння молоді конструктивною суспільною активністю, поєднаною з глибоким усвідомленням відповідальності за свої дії та вчинки. Проте, відразу ж виникає питання - яким чином досягти визначеної мети?

Найпершим, як на нашу думку, винятково важливим завданням є формування в молоді (учні/студенти) досвіду та навичок життя у демократичному суспільстві, конкретні зразки поведінки, притаманні для такої політичної культури. Складність реалізації цих завдань в умовах наших реалій зумовлена тим, що якщо розвинуті демократії проходили цей шлях упродовж багатьох століть, то українському суспільству потрібно пройти його надзвичайно швидко - в межах декількох поколінь. А це означає, що такого досвіду і прикладів поведінки потрібно навчати в закладах освіти - як загальної середньої, так і вищої.

Тому надзвичайної актуальності набуває викладання в системі гуманітарної освіти курсу «Громадянська освіта», адже саме його викладання (у поєднанні з іншими навчальними дисциплінами гуманітарного напряму, зокрема історією) передбачає набуття молоддю необхідних знань і досвіду життя в демократичному суспільстві.

У контексті пропонованого переліку затверджених МОН програм, підручників і посібників та визначених у них тематичних блоків, як на нашу думку, найбільшу увагу вчителям/викладачам на заняттях слід звертати на ті блоки, які стосуються соціалізації особистості, демократичних цінностей, механізмів взаємовідносин громадян і держави та сутності сучасного інформаційного простору - і все це обов'язково в історичному контексті (в іншому випадку втрачається механізм формування в учнів/ студентів національної свідомості, ідентичності, шанування національної пам'яті, цінності власної самостійної держави!).

Як на наше переконання, у комплексі їх вивчення здатне забезпечити учнівську й студентську молодь цілим рядом компетентностей, серед яких найважливішою вважаємо саме громадянськість. Річ у тім, що вона містить потужний потенціал - громадянські знання, на основі яких в молоді формуються уявлення про форми та конкретні способи участі в різних сферах життя суспільства, а також конкретні практичні вміння і навички, максимально наближені до реалій життя у суспільстві.

Винятково важливим є тематичний блок, який стосується соціалізації особистості. Насамперед на відповідному занятті слід чітко пояснити, що соціалізація - це процес формування соціальних якостей людини як представника певного суспільства, як втілення соціально значимих рис суспільства в конкретній людині через її адаптацію і соціальну активність¹. Під час семінарських занять з курсу «Методика викладання історії в школі» (в контексті змістового модуля «Громадянська освіта та методика її викладання»), відповідаючи на питання найдієвіших і найвпливовіших чинників соціалізації особистості, здобувачі вищої освіти спеціальності «Історія» зазначають найбільше на таких з них, як друзі та однолітки. А це означає, що оточення молодої людини - «друзі - однолітки» має бути свідомим і соціально активним у здоровому конструктивному сенсі, адже саме за таких умов вплив такого оточення матиме позитивний результат.

Цікаво, що надання переваги молоддю фактору «друзі - однолітки» аргументовується ними тим, що в такому середовищі відбувається «вільна соціалізація» через «безбар'єрне спілкування», що, за їх словами, не завжди присутнє в сім'ї чи закладі освіти - тут молодь зазначає про «обмежену (не повну/не достатню) соціалізацію», яка, на їх думку, не дозволяє «розкритись особистості». У світлі такої системи світосприйняття молоді важливість її соціалізації через посередництво системи освіти набуває вкрай важливого значення, чому і мають допомогти заняття з курсу «Громадянська освіта». Зокрема, молодь має усвідомити, що саме соціалізація окремої молодої людини та молоді як соціальної групи є вирішальною з точки зору важливості формування особистості, її соціальних якостей, світогляду, ціннісних якостей і пріоритетів².

А досягти такого усвідомлення можна шляхом обговорення різного характеру взаємопов'язаних між собою питань і проблем: комунікація і комунікабельність, солідарність - конкурентність, соціальна мобільність, полікультурність, конфліктність та шляхи її вирішення, стереотипне мислення, дискримінація й упередження та їх вплив на світогляд сучасної молоді тощо.

У контексті тематичного блоку - «Демократичні цінності» надзвичайно важливо донести до учнівської/студентської молоді сутність поняття демократія. В термінологічних словниках й енциклопедіях подано чисельну кількість різних його тлумачень, але як на наш погляд, максимально просто і водночас глибоко суть терміну розкрив свого часу А. Лінкольн: «влада народу, через посередництво самого народу, для народу». Обговорюючи цю формулу на заняттях, обов'язково варто наголошувати на тому, що успішність її життєвої реалізації залежить від кожного громадянина, а саме від його активної участі в житті суспільства через участь у різних сферах життя своєї громади. Молодь має розуміти, що саме від активної підтримки щоденного функціонування цієї формули власне і залежить «здоров'я» громадянського суспільства.

Далі необхідно розкрити структуру та сутність громадянських прав і свобод в умовах демократичного суспільства, зокрема детально ознайомити здобувачів освіти з основними поколіннями прав і свобод громадянина: фундаментальні (право на життя, приватну власність, свобода совісті), політичні (право на свободу об'єднання з іншими громадянами для захисту своїх інтересів і прав, свобода думки і висловлювань, право обирати і бути обраними), соціальні (право на працю та належні її умови, право на вільне обрання професії та місця проживання, право на житло, охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення, право на екологічну безпеку) та культурні (заборона дискримінації у користуванні правами і свободами за такими ознаками: стать, національне та соціальне походження, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні та інші переконання; право меншин на збереження своєї культурної самобутності) права і свободи³.

Після цього можна переходити до з'ясування сутності цілого ряду демократичних цінностей: свобода, верховенство права, рівноправність, справедливість, гідність, відповідальність, повага до різноманіття, громадянськість. Причому, значно кращим буде усвідомлення їх сутності за умови активної участі самих здобувачів освіти в аргументації важливості кожного складника. Для цього пропонуємо на заняттях (попередньо сформувавши декілька команд) вибудувати з заздалегідь підготовлених карток «ієрархію цінностей» з подальшою аргументацією кожною з команд їх авторського проєкту з запропонованою послідовністю цінностей.

Дуже важливо, щоб за результатами обговорення «ієрархії цінностей» у свідомості молоді утвердилося розуміння тісного взаємозв'язку між усіма зазначеними цінностями, який можна сформулювати у вигляді своєрідної формули - «свобода самореалізації в умовах демократичної рівності і соціальної справедливості»⁴. Водночас, важливо наголосити на правильному розумінні та сприйнятті поняття «свобода», яке часто молоддю сприймається як вседозволеність - «що хочу, те і роблю», не завжди усвідомлюючи, що свобода дій обов'язково передбачає відповідальність за них.

Надзвичайно важливу увагу потрібно приділяти на заняттях також і тому, щоб здобувачі освіти чітко могли відрізняти цінності від інтересів, що надзвичайно актуально для світогляду сучасної молоді, у свідомості якої ці поняття у більшості випадків накладаються одне на одне з переважаючим значенням саме інтересів. Тут важливо розтлумачити, що інтерес постає як усвідомлена потреба в економічному (власність, гроші, інші матеріальні ресурси), політичному (владна посада) та символічному (звання, титул, популярність, репутація) формах капіталу. А цінності визначають смислові, тобто, духовні, орієнтири життя індивідів і соціальних груп⁵. Постійно слід наголошувати, що високий ступінь функціонування громадянського суспільства, його якість є максимальними тоді, коли зазначені цінності обираються й дотримуються громадянами в якості своїх життєвих принципів, переконань й устремлінь, а не під примусом з боку держави, чи від страху зазнати якихось санкцій. Цінності є справжніми тоді, коли у них відчувається внутрішня потреба.

Слід пам'ятати, що саме від правильного розуміння різниці між двома зазначеними поняттями - інтереси та цінності - залежить не лише формування здорового світогляду особистості молодої людини, а й її подальша життєва позиція, а звідси роль у суспільстві (конструктив/деструктив), державотворчих процесах та власне характер відносин з державою - а звідси - перспективи демократичного розвитку країни. Адже відомо, що демократія успішно функціонує тоді, коли громадяни поділяють її цінності, принципи й ідеали, тобто за умов демократичної культури.

У змісті тематичного блоку, що стосується усвідомлення молоддю механізмів взаємовідносин громадян і держави, досить високу результативність забезпечує організація на заняттях невеличких тренінгів з проблематики, максимально наближеної до реалій життя, наприклад обговорення проблем функціонування певної територіальної громади з розподілом у групі учнів/ студентів конкретних ролей і функцій з подальшим їх включенням у певну ситуацію (за словами здобувачів освіти, «розігруючи» експериментальні ситуації реалістичного характеру, вони вчаться «виживати», тобто здобувають необхідний життєвий досвід). Важливим є те, що в контексті такої діяльності молодь наближається до відповіді на питання - як саме особа може впливати на життя громади (суспільства).

Надзвичайно важливим на заняттях з «Громадянської освіти» (і не тільки, це стосується усіх освітніх компонентів, а особливо гуманітарного напряму) є формування критичного мислення. В умовах сучасного інформаційного суспільства формування цієї компетентності у дуже великій мірі залежить від стану медіаосвіти, завдання якої забезпечити належну медіаграмотність молоді. На наше переконання, саме вона в умовах сьогоднішніх викликів є тією інтелектуальною площиною, що становить собою фундамент сучасної національної безпеки нашої держави.

Головна мета медіаграмотності - розвинути в студентів критичну автономію відносно медіа, сформувати глибоке усвідомлення того, що якщо людина підготовлена до сприйняття інформації, здатна повноцінно зрозуміти і критично проаналізувати її - значить вона може протистояти маніпуляційним впливам, дивитися на світ самостійно, приймати власні рішення⁶, а значить - бути впевненою у собі, що є запорукою успіху не лише якоїсь конкретної особистості, але й всього суспільства та держави.

В умовах сучасних викликів інформаційного суспільства, в якому ми живемо, а також зважаючи на труднощі та виклики, які постали перед нашою державою, ключовими завданнями навчання через посередництво системи освіти медіаграмотності сьогодні є, насамперед, формування здорової інформаційної гігієни, зокрема навчити споживати якісний інформаційний продукт і покращити смаки до інформації, сформувати практичні вміння працювати з інформацією (піддавати сумніву весь інформаційний потік, відрізняти інформацію від пропаганди, фейків). Саме у випадку успішної реалізації зазначених завдань можна говорити про підвищення стійкості молоді перед дестабілізуючою силою та масштабністю неправдивої інформації.

У контексті практичної реалізації зазначених завдань на заняттях з «Громадянської освіти» й озброєння учнів/студентів конкретним інструментарієм здійснення критичного аналізу різного характеру і походження медіамеседжів важливо також розкрити сутність ключових понять і термінів: медіаосвіта, медіаграмотність, медіапростір, медіакультура, меседж, маніпуляція, фейк, дезорієнтація, джинса, пропаганда, кіберпростір, медіакілер тощо.

Далі важливо ознайомити студентів з існуючими маніпулятивними технологіями, що активно використовуються сьогодні: дезінформація, техніка «сендвіча», міфи, покликання на анонімний авторитет, емоційний резонанс, свідоме замовчування небажаних фактів, підміна понять, маніпуляція цифрами, висмикування із контексту, використання «експертів» тощо (найкраще для цього використовувати презентаційну методику навчання, а також підбір відповідних відеоматеріалів). Причому вчителям/викладачам слід пам'ятати, що медіаграмотність це не процес автоматичного опанування новими технологіями, а швидше потужний і дієвий засіб допомогти учасникам освітнього процесу, які живуть у світі, що залежить від технологій, це засіб відновлення тієї сили, яку колись особистості надавала традиційна грамотність⁷.

Після розкриття змісту та специфіки різноманітних маніпулятивних технологій слід детально зупинитися на роз'ясненні сутності способів протидії інформаційній маніпуляції й пропаганді, зокрема наголосити, що одним з найефективніших методів є вироблення звички постійно ставити питання до всього, що ми бачимо, читаємо, чуємо. В цьому контексті важливо пояснити здобувачам освіти перелік дуже простих правил критичного сприйняття інформації, з допомогою яких шляхом аналізу можна декодувати будь-які медіамеседжі: не вір заголовку; не вір всякому джерелу (важлива новина дублюється багатьма джерелами інформації); не довіряй невідомим «експертам»; завжди перевіряй дату інформаційного повідомлення. Все це у комплексі сприятиме виробленню в учнів автоматичної навички «включати мізки» щодо сучасного інформаційного різноманіття та однозначно підвищить суспільну стійкість перед дестабілізуючою силою неправдивої інформації. Для унаочнення важливості набуття досвіду критичного аналізу інформації досить цікавим є демонстрація невеличкого відеоролику «Медіаграмотність - must have сучасного українця».

Для покращення засвоєння матеріалу можна запропонувати здобувачам освіти проаналізувати декілька версій однієї і тієї ж події, висвітленої у різних засобах масової інформації, після чого учні/студенти можуть спробувати самостійно підготувати «репортаж» про певну подію (для цього береться якась одна подія, яку висвітлюють різні групи учнів/ студентів). Причому, слід навчати здобувачів освіти акцентувати головну увагу саме на медіамеседжах - контенті, що передає конкретний засіб (медіа), аніж на технологіях або, наприклад, телеканалах, за допомогою яких ці меседжі передаються⁸. Головне - аналіз власне медіамеседжу!

Окрім того, учнівська та студентська молодь за результатами розгляду тематичного блоку з медіаграмотності має усвідомити сутність концепту «усі медіамеседжі - конструкти»⁹, що допомагає зосередити увагу не лише на самому інформаційному повідомленні, але й на тому, хто стоїть за його появою, а також те, яким чином і для чого (для кого) його виготовлено. В результаті формуються знання та цілий ряд навичок, які визначають медіаграмотність особистості, зокрема:

• доступ - мати фізичний доступ до сучасних медіатехнологій та високоякісного контенту та знати, як використовувати ці технології ефективно;

• розуміння - сприймати прості однозначні меседжі, які надходять з медіаджерел, як необхідну передумову для досягнення здатності ставити аналітичні питання стосовно цих меседжів;

• усвідомлення - звертати достатньо уваги, щоб помічати наявність медіамеседжів та їхню роль у нашому житті;

• аналіз - декодувати медіамеседжі з метою критично та самостійно їх осмислювати;

• оцінювання - робити свідомі обґрунтовані судження про цінність або користь медіамеседжів для певних цілей;

• творення - створювати медіамеседжі для різноманітних цілей і використовувати численні медіаформати;

• рефлексія - розмірковувати, яким чином особистий досвід і цінності впливають на реакцію та на створення медіамеседжів, а також оцінювати весь спектр потенційних наслідків вироблення різних медіамеседжів для самого себе та для інших (користь/шкода);

• участь - ініціювати або приєднуватися до спільних заходів, які вживаються як результат використання інтерактивних медіа-технологій (соціальні мережі та ін.)¹⁰.

Отже, в умовах сучасних викликів інформаційного суспільства та конкретних проблем функціонування нашого суспільства та держави надзвичайно важливого значення набуває викладання курсу «Громадянська освіта» (як в закладах загальної середньої, так і вищої освіти), завдання якої - сприяти формуванню свідомого, активного та критично мислячого громадянина. Успішність досягнення цієї мети залежить від методичного і методологічного інструментарію вчителів/викладачів, з допомогою якого власне і є можливим формування цілого спектру актуальних сьогодні компетентностей, покликаних забезпечити повноцінне функціонування громадянського суспільства.

соціалізація цінність медіа грамотність маніпулятивний

Примітки:

1. Сівчук П.І. Проблеми соціалізації молоді в умовах соціально-політичних трансформацій / / Матеріали Міжнародної науково-технічної конференції «Фундаментальні та прикладні проблеми сучасних технологій» до 100 річчя з дня заснування НАН України та на вшанування пам'яті Івана Пулюя (100 річчя з дня смерті), 22-24 травня 2018. Тернопіль: ТНТУ, 2018. С. 10. URL: http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/25520/ 2/MNTK_2018 _ 2018_Sivchuk_P_I-Problems_of_youth_socialisation_10-11.pdf

2. Там само.

3. Амельченко Н. Цінності об'єднаної Європи. Київ: ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив», 2013. С. 10-11, 34-38. URL: https://parlament.org.ua/upload/docs/European_Values.pdf

4. Там само. С. 33.

5. Там само. С. 3.

6. Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: підручник для вчителів / Перекл. з англ. С. Дьома. Київ, 2017. С. 40.

7. Там само. С. 39.

8. Там само. С. 53.

9. Там само. С. 55.

10. Там само. С. 60.

Размещено на Allbest.ru