Сучасні методи профорієнтаційної роботи як умова формування в учнів нуш здібностей планувати та реалізовувати персональний освітньо-професійний маршрут

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ МЕТОДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ НУШ ЗДІБНОСТЕЙ ПЛАНУВАТИ ТА РЕАЛІЗОВУВАТИ ПЕРСОНАЛЬНИЙ ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНИЙ МАРШРУТ

профорієнтація самовизначення освітній професійний маршрут

Постановка проблеми. Профорієнтація учнів - пріоритетне державне завдання. Зараз учні включені в різноманітні профорієнтаційні формати: від профорієнтаційних тестів, які проходять більшість учнів, до екскурсій на підприємства, гуртків, профорієнтаційних програм, включення у профорієнтаційний напрямок добровольчої діяльності. Сміливо можемо визначити важливі завдання у профорієнтаційному напрямку, звертаючи увагу на вибудовування системи сучасної профорієнтації, на ранню профорієнтацію, місію педагога у визначенні нахилів учня та допомоги йому розвинутися у тому напрямку, де він демонструє здібності.

Професійна проба забезпечує занурення учнів у спеціально змодельоване професійне середовище, яке передбачає виконання завдань, пов'язаних із певною професією тощо.

В учнів викликають інтерес професійні проби з різними професійними компетенціями: підприємництво, промисловий дизайн, веб-дизайн, інформаційна безпека, інтернет речей, електроніка, ландшафтний дизайн, ветеринарія, викладання у молодших класах, робототехніка, кібербезпека, медицина, психологія, юриспруденція та ін. Практичною значимістю участі у профорієнтаційних заходах є отримання рекомендацій щодо вибору подальшої професійної траєкторії.

Для студентів реалізуються проекти, в рамках яких студент може подати результати дослідження, розроблені програми та проекти та отримати запрошення на стажування з подальшим працевлаштуванням. Майбутній спеціаліст має можливість апробувати свої інновації на базі конкретної установи, працювати під керівництвом досвідченого наставника. Таким чином, вибудовування індивідуальної освітньої траєкторії має здійснюватися спільно з педагогом-навігатором з використанням можливостей освітнього середовища (загальна освіта, профорієнтаційні заходи тощо).

Актуальність дослідження, по-перше, пов'язана з дефіцитом сучасних технологій профорієнтації, діагностичного інструментарію.

По-друге, дуже швидко змінюється світ професій. В даний час створено атлас актуальних професій, в якому постійно оновлюєтся список затребуваних професій, професій, в яких роботи не зможуть повністю замінити людину, і т. д. При організації профорієнтаційних заходів педагогам та психологам необхідно орієнтуватися на сучасну інформацію, обговорювати професії, які є актуальними в даний час, і які будуть затребувані через певну кількість часу тощо.

По-третє, змінюється і той, хто навчається, і, відповідно, повинні змінюватися і використовувані профорієнтаційні технології. Необхідно враховувати, що в сучасних дітей має місце залежність від цифрових технологій, є труднощі у встановленні прямого контакту з людьми тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз основних підходів та концепцій зарубіжних дослідників дозволяє стверджувати, що західні дослідники у професійному самовизначенні бачать, як зараз заведено говорити, ресурс, потенціал і водночас стимул індивідуально-особистісного розвитку. Аналізуючи шляхи та механізми саморозвитку, вчені наголошують на індивідуальних відмінностях, необхідності їх всебічного вивчення, починаючи з раннього дитинства, та створення для цього необхідних умов. А. Маслоу, розглядаючи самоактуалізацію як вершину запропонованої ним піраміди потреб, у своїй концепції професійного самовизначення цю саму дефініцію розглядає як прагнення людини самовдосконалюватися, що, своєю чергою, бачиться можливим переважно у праці, зокрема «через захопленість роботою реалізувати себе у значній справі» [2]. Г. Олпорт у своїх дослідженнях наголошує на потребі у досягненні нових вершин, постійному розвитку та вдосконаленні, розглядаючи їх як основну умову людської активності [3].

Д. Холланд - автор профорієнтаційної методики - стверджує належність більшості оптантів одного з шести типів особистості, описаних ученим. Вибір професії, що відповідає типу особистості, багато в чому є запорукою та успіхом професійних досягнень та кар'єрного зростання [4]. Е. Гінцберг підходить до проблеми професійного розвитку з позиції динаміки, розглядає його як тривалий процес, що передбачає прийняття професійних життєво важливих рішень, можливість компромісу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Як основні внутрішні чинники виступають престиж професії, особливості ринку праці та професій, головним внутрішнім фактором є індивідуальні особливості особистості [5]. Д. Сьюпер, говорячи про професійне самовизначення, поділяє позицію, близьку до описаної вище, запроваджуючи поняття особистісної Я-концепції. Співвіднесення власного досвіду, особистісних особливостей із соціальними вимогами та умовами вчений розглядає як найважливіший механізм професійного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Професійне самовизначення вітчизняними вченими розглядається як процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності; процес та результат формування у підлітка готовності самостійно планувати та реалізовувати перспективи персонального освітньо-професійного маршруту. Е. Ф. Зеєр розглядає професійне самовизначення як «визначення свого місця у світі професій, знаходження особистішого сенсу у роботі» [7], А. К. Маркова професійне самовизначення пов'язує з визначенням людини себе щодо вироблених у суспільстві критеріїв професіоналізму [8], Є. А. Клімов професійне самовизначення співвідносить із «самоорієнтуванням» учня [9], Н. С. Пряжніков визначає сутність професійного самовизначення як «пошук та знаходження особистісного сенсу у обраній трудовій діяльності» [10], Л. М. Мітіна професійне самовизначення характеризує як прояв психічного розвитку людини в процесі професіоналізації [11].

Профорієнтація перестає бути окремим епізодичним заходом в школі. З'являється попит на інший тип профорієнтації - персоналізований, завдяки якому дитина зможе дізнатися про свої сильні сторони, інтереси, сформулювати життєві цілі і на цій основі вибрати те, чим реально хоче займатися, тобто збудувати свій персональний освітньо-професійний маршрут. Таким чином, виникає потреба в організації психолого-педагогічної підтримки учня на шляху вибудовування освітньо-професійного маршруту.

О. С. Газман розглядає педагогічну підтримку як особливу сферу діяльності педагога, спрямовану на стимулювання самостановлення дитини як індивідуальності [12]. Н. Н. Михайлова, С. М. Юсфін, розвиваючи підхід О. С. Газмана, визначають педагогічну підтримку як педагогічну діяльність, що підкріплює дитину у ситуації виявлення ним своєї слабкості та допомагає йому подолати її за рахунок індивідуальних здібностей та можливостей [13].

Психолого-педагогічну підтримку можна визначити як систему психолого- педагогічної діяльності, яка створює умови для вибудовування учнями індивідуальної освітньої траєкторії, що розглядається як шлях освоєння універсальних та професійних компетенцій, що формується учасником спільно з педагогом з використанням можливостей освітнього середовища [14] (профорієнтаційні програми та проекти, професійні змагання, професійні проби, стажування та т. д.). У цьому важлива актуалізація процесу самопізнання; створення ситуацій, у яких можна «спробувати себе» у різних видах діяльності, підтримка та розвиток корисних ініціатив; включення того, хто навчається в майбутню професійну діяльність, що передбачає конкретні практики; надання допомоги у визначенні напрямів свого саморозвитку.

Є. І. Ісаєв зазначає, що навчальна діяльність на середній та старшій щаблях школи набуває «форм проектної та власне дослідницької діяльності» [15]. Саме ці форми діяльності відповідають логіці розвитку людини на етапі підліткового віку та ранньої юності. Інтерес у підлітків викликає дослідницька робота, проектна діяльність, навчальне експериментування, спільна наукова робота з викладачем тощо. Для старшокласника значну допомогу у виборі професії може надати індивідуальний освітній маршрут, діяльність з формування професійного самовизначення (проба себе, участь в олімпіадах і конкурсах, добровольчої діяльності та ін.).

Пропонована нами програма психологічного супроводу школярів НУШ у період вибору профілю навчання передбачає участь соціального педагога, класного керівника, педагога-психолога, завдання яких - познайомити учнів з різними видами праці та професіями; вивчити схильності, особливості та професійні інтереси учнів, сформувати у школярів суспільно істотні мотиви вибору професії, особисті якості, допомагають їм самостійно прийняти рішення про професійне самовизначення. Для підлітків розроблено програму розвиваючих профорієнтаційних занять, мета якої - створити умови для підвищення готовності підлітків до самовизначення та свідомого вибору варіанта майбутнього навчання.

Завдання програми: 1) підвищити знання підлітків про світ професій, зміст різних видів професій, 2) створити умови для самопізнання, вміння адекватно оцінювати свої сильні та слабкі сторони, співвідносити їх до вимог професійної діяльності тощо. У табл. 1 представимо ф рагмент змісту програми.

Фрагмент змісту програми психологічного супроводу
школярів НУШ у період вибору профілю навчання

У нашому дослідженні взяли участь 95 учнів 8 -х класів м. Києва. Для вивчення професійних нахилів у старших підлітків нами були використані такі психодіагностичні методики: «Вивчення здібностей учнів» (КОС) (В. В. Синявський, В. А. Федорошин); «Мотиви вибору професії» (Р. В. Овчарова); диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) (Є. А. Клімов); тест Д. Голланда «Визначення типу особистості».

Аналіз результатів дослідження дозволяє зробити такі висновки: більшість підлітків (58,6%) віддають перевагу типу професії «людина - людина». Порядку половини учнів мають гарний рівень комунікативних (54,73%) та організаторських (52,32%) здібностей, що допоможе їм у професійній діяльності, більша частина опитуваних (75,53%) не має усвідомленого вибору професії. Лише у 23% підлітків мотиви вибору професії добре усвідомлювані та носять внутрішній індивідуально та соціально значимий характер. Переважаючими соціально-професійними типами стали соціальний (44%), реалістичний (36%) та заповзятливий (28%).

Нами розроблено програму для старших підлітків з метою активізації професійного та особистісного самовизначення учнів. Завдання програми: розширити знання та уявлення учнів про світ професій, познайомити з правилами вибору професії, розвинути здібності до цілепокладання та цілереалізації, сформувати адекватне уявлення учнів про своє професійне потенціальне на основі самодіагностики та знання сучасного світу професій.

Як ще одна мета психологічного впливу вважаємо важливим розглянути особливості роботи з батьками підлітків та старшокласників. Батьківська некомпетентність, небажання та невміння чути, розуміти, приймати та поважати вибір та бажання власної дитини стають причинами конфліктів, неконструктивних рішень, переживань. Встановлення ряду батьків на те, що «батьки поганого не забажають», «вони життя прожили і знають краще, що й як...» часом небезпідставна. Тим часом, будучи впевненими у своїй правоті, батьки не беруть до уваги точку зору дитини, знецінюють її, відмовляються «слухати» своїх дітей, починають давити, інколи шантажувати.

В силу вищесказаного вважаємо важливим ефективно та своєчасно організувати роботу з батьками у період вибору професійного шляху, прийняття рішення про майбутню професію. Досить добре зарекомендували себе такі форми роботи з батьками, як батьківські збори, індивідуальні та групові консультації, у тому числі спільно з учнями, анкетування, залучення батьків для виступів перед учнями, батьківські клуби, профорієнтаційні семінари спільно з учнями, у тому числі зі зміною ролей та подальшим їх обговоренням. У роботі з батьками вважаємо за важливе підвищити компетентність, створити умови для конструктивного діалогу, співпраці, можливості обговорення, прийняття рішення на основі взаємоповаги дітей та батьків.

Результати дослідження дозволяють сформулювати пропозиції щодо вдосконалення системи сучасної профорієнтації: 1) у цей час необхідно вибудовувати систему сучасної профорієнтації; для цього важливо визначити, до яких професій потрібно готувати учнів, виявити їх схильності та інтереси, проводити роботу з професійного самовизначення; 2) на кожному етапі дитинства важливо вивчати специфіку співвідношення стійких характеристик віку з тими особливостями, що набуваються в сьогоднішній конкретно- історичній ситуації, змін у постановці та досягненні професійних цілей для усвідомленого вибору професії; 3) актуалізувати ранню профорієнтацію учнів, починаючи з 6-го класу; 4) активно включати учнів та їхніх батьків у процес самовизначення; 5) профорієнтаційну роботу слід розглядати та вибудовувати як інтегральну складову навчально-виховної роботи освітньої організації; 6) розвивати активну профорієнтаційну діагностику, комплексну діагностику з використанням комп'ютерних систем, профорієнтаційну діагностику осіб з обмеженими можливостями здоров'я; 7) використовувати інформаційні, активізуючі, розвиваючі, діагностико-консультаційні методи; 8) обґрунтувати систему підготовки фахівців, готових та здатних вести профорієнтаційну роботу на якісно новому рівні; 9) систематично вивчати запити педагогів, психологів про нові технології ведення профорієнтаційної роботи; 10) організувати профорієнтаційну роботу з використанням можливостей освітнього середовища, соціальних партнерів, потреб регіону; при цьому важливо спрямовувати вихованців на соціокультурні зміни, у тому числі ставлення до себе, інших людей, до отримання нових знань; 11) готувати добровольців профорієнтаційної спрямованості, розвивати 12) інститут наставництва, спрямований формування культури професійного самовизначення; 13) поширювати ефективні практики профорієнтаційної роботи з учнями.

Таким чином, вивчення особливостей професійного самовизначення учнів із подальшим використанням сучасних профорієнтаційних технологій сприятиме підвищенню ефективності професійного самовизначення дітей та молоді в Україні.

Література:

1. Асмолов А. Г. О профессиях будущего. [Електронний ресурс] - Режим доступу:ййр8://уо§а2е1а.ги/аг1іс1е8/2018/9/5/диа1і1у_оГ_ейиса1іоп/4551а1ек8апйг_а8шо1оу_о_рго fessiyah_buduschego.

2. Маслоу А. Мотивация и Личность. СПб.: Издательство Питер, 2006. 352 с.

3. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды. М.: Смысл, 2002. 462 с.

4. Ho11and Y. L. (1968) Ехрїогайощ of а Ійеогу оf уосайопаї Лоісе // J. Appl. Psycho1. - London. V. 52. № 1. Р. 13-27. (in English).

5. Оссирайопаї ^оісе. (1951) An АрргоаЛ to а Оепегаї ^еогу / Е. Оі^Ье^,

S. W. Grnsbu^, S. Axe1rad, J. L. Негша. №w York: СоїишЬіа ипіуегеіїу Press; London: Oxforц ипіуегеііу Press. 271 р. (іп Eng1ish).

6. Super D. Е., Bahn M. Y. (1971) Оссирайопаї psycho1ogy. - London: Таущїоск. 2009 р. (іп Eng1ish).

7. Зеер Э. Ф. Психология профессий. М.: Академический Проект, Фонд «Мир», 2008. 336 с.

8. Маркова А. К. Психология профессионализма. М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. 312 с.

9. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения. М.: Изд. центр «Академия», 2010. 304 с.

10. Вітомський Ю.Л., Бондаренко С.Ю., Гученко К.В. Логотерапія В.Є. Франкла та тези екзистенційного аналізу крізь призму сенсу досвіду профорієнтаційної роботи за кордоном у контексті психологічної проблеми. ^е XI Іпїетайопаї Science Со^егепсе «Modern aspects of science and practice», November 30 - December 03, 2021, Melbourne, Australia. P. 495-504.

11. Бондаренко С.Ю., Вітомський Ю.Л. Поняття та сутність психологічної теорії вини в кримінальному праві. Актуальні проблеми кримінального права [Текст] : матеріали XII Всеукр. наук.-теорет. конф., присвяч. пам'яті проф. П. П. Михайленка (Київ, 18 листоп. 2021 р.) / [редкол.: В. В. Чернєй, С. Д. Гусарєв, С. С. Чернявський та ін.]. - Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2021. С. 48-51.

12. Бондаренко С.Ю., Вітомський Ю.Л. Вина як прояв суспільних відносин у структурі психології девіантної поведінки через призму проблематики юридичної психології. «Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»)»: журнал. 2021. № 4(4) 2021. С. 341-353.

13. Бондаренко С.Ю., Вітомський Ю.Л. Психологічна теорія як онтологія походження держави, чи спроба вгамувати економічний детермінізм? The X International Science Conference «Science foundations of modern science and practice», November 23 - 26, 2021, Athens, Greece. Р. 200-210.

14. Bondarenko S.Y., Vytomski Y.L. Conceptualism of education management: challenges of globalization. Розвиток самоефективної особистості: інтеграція зусиль суспільства, школи, родини: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 04 лист. 2021 р.). / ред. колегія: В.В. Сиченко, Т.О. Гальцева, Г.М. Стояцька, О.Г. Хватова. Дніпро: КЗВО «ДАНО» ДОР», 2021. C. 96-100.

15. Пряжников Н. С. Профессиональное самоопределение: теория и практика. Москва.: Изд. центр «Академия», 2008. 320 с.

16. Митина Л. М., Кореляков Ю. А., Шавырина Г. В. Личность и профессия: психологическая поддержка и сопровождение / под ред. Л. М. Митиной. Москва.: Изд. центр «Академия», 2005. 336 с.

17. Газман О. С. Неклассическое воспитание: от авторитарной педагогики к педагогике свободы. - М.: МИРОС, 2002. С. 178.

18. Михайлова Н. Н., Юсфин С. М. Педагогика поддержки. - М.: МИРОС, 2001. 208 с.

19. Исаев Е. И. Психологическая антропология как составляющая педагогического образования // Антропологические перспективы психологического образования педагога: сборник научных трудов, посвященный 65-летнему юбилею доктора психологических наук, профессора Е. И. Исаева. - Тула: Изд-во Тул. гос. пед. ун-та им. Л.Н. Толстого, 2017. С. 5-17.

20. Сыманюк Э.Э., Печеркина А. А., Закревская О.В. Особенности профессионального самоопределения учащихся старшего подросткового возраста // Перспективы науки и образования. 2019. № 6 (42). С. 192-202.

21. Васильева Е.Н., Щербаков А. В. Гендерная специфика личностного компонента в структуре карьерного потенциала на начальном этапе обучения в вузе // Психологическая наука и образование. 2020. Т. 25. №1. С. 26-35.

22. Диагностический комплекс изучения потенциала профессионального развития личности обучающихся 8-9 классов / Е. В. Мялкина, Е.П. Седых, Д.И. Воронин, Т.Е. Федосеева, Н.Н. Куимова // Перспективы науки и образования. 2019. № 4 (40). С. 204-214.

23. Психолого-педагогические основы образования и развития конкурентоспособных кадров: монография / под ред. С.В. Пазухиной. - Гродно: ООО «ЮрСаПринт», 2017. С. 74-122.

24. Попов А.А. Сущность профильного обучения старшеклассников // Молодой ученый. 2015. № 17. С. 561-563.

Размещено на Allbest.ru