Побудова змісту підготовки майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій

Annotation

Buluilding content training technologies of preparing future specialists for the implementation of healthcare saving technologies

I. Usatova, PhD, Senior Lecturer, V. Tkachenko, A. Vedmediuk, PhD, Associated Professor, Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy, Ukraine.

In the article on the basis of scientific and pedagogical sources the ways of perfection of the system of professional education with the purpose of preparing the future specialist for the practical realization of the idea of health saving of the nation at all stages of educational activity are analyzed and solved; the general structure of the system of quality assurance of education at the higher educational institution level is substantiated; determined the effective use of didactic principles; new approaches to the development of content, forms and methods of professional training of specialists in the new formation; the content of professional training of future specialists is investigated, covering the set of knowledge, skills and abilities, possession of which enables to work for the chosen type of profession; The set of principles, functions and factors that influence the content of the training is outlined in the curricula and programs of higher education institutions. An analysis of the structure of training of future specialists in higher education institutions is presented, which predicts mastery of a complex of professional and personal components of a future specialist. The peculiarities of preparation of future specialists for the implementation of health-saving technologies in the educational programs offered by educational establishments have been clarified. Types of variety of industrial and research practices are shown, forms and methods of teaching are named.

The content of the professional training of future specialists is characterized, the prerequisites for creating the concept of forming the future specialists' willingness to carry out innovative activity are outlined; conditions of effective use of health-saving technologies are formulated, essential characteristics and stages of preparation of future specialists in educational establishments are explained; The basic provisions are substantiated, the observance of which ensures the training of new formation specialists for the implementation of health-saving technologies. It is noted that the capacity for self-organization is the basis of successful professional activity of the future specialist and the educational disciplines of the programs of preparation of domestic higher education institutions are observed, the study of which contributes to the formation of the competence of selforganization. The essence of the problem under consideration and the technology of its solution are revealed.

Keywords: future specialist, general principles, health-saving technologies.

Постановка проблеми

На шляху вступу України до глобалізованого економічного простору дедалі важливішим є процес підготовки висококваліфікованих фахівців. Очевидним є факт, що модернізація економіки України неможлива без підготовки молодих кадрів із відповідним рівнем кваліфікації, оскільки саме вони здатні гнучко реагувати на нововведення, генерувати принципово нові ідеї, впроваджувати новітні технології, обслуговувати технологічно оновлене устаткування, адаптоване до сучасних вимог інноваційного суспільства.

Сучасне суспільство зазнає кардинальних змін, зокрема відбувається реформування системи вищої освіти України. Ці проблеми потребують особливої уваги, постійної модернізації змісту вищої професійної освіти, досягнення варіативності та гнучкості навчальних планів і програм, їхньої швидкої та вчасної реакції на запити суспільства.

У нинішньому контексті професійна підготовка майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій повинна мати випереджальний характер, зважати на багаторівневість вищої професійної освіти.

Необхідність в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності, на думку О. Дубасенюк, зумовлена такими обставинами: соціально-економічні перетворення у суспільстві; науково-технічний процес, що вмотивовує необхідність оновлення системи вищої освіти, методології й технології організації навчально-виховного процесу в закладах вищої освіти; посилення гуманітаризації змісту освіти; зміна обсягу та складу навчальних дисциплін, уведення нових навчальних предметів; використання нових організаційних форм і технологій навчання; застосування педагогічних новацій [4, с. 4].

І. Гринченко наголошує, що відповідності змісту вищої освіти вимогам соціального замовлення досягають завдяки розширенню структури, змісту навчання [2, с. 76]. В. Шмельов зазначає, що технологія формування наукового знання починається з пізнання змісту та процесу побудови навчального матеріалу, рівня засвоєння студентами необхідних знань, визначення здібностей та особливостей складу учнів. Автор зауважує, що, транс- формуючи зміст навчального матеріалу в навчальний предмет, необхідно інтегрувати професійні вміння і зміст навчального матеріалу [14, с. 16].

Згідно з академічним тлумачним словником української мови, зміст - це суть, внутрішня особливість чого-небудь; розумна основа, мета, призначення чого-небудь [8]. На думку С. Клепка, визначення змісту освіти є важливим інтеграційним процесом у системі сучасних знань, які характеризують світ знань, необхідних для успішності особистості; визначення змісту освіти натомість впливає на процеси організації наукового знання [9, с. 28].

Беручи до уваги дослідження І. Зязюна щодо окреслення змісту педагогічних знань і С. Ніколаєнко, які зазначають, що для формування змісту педагогічних знань майбутнім фахівцям потрібні такі знання: методологічні (знання загальних принципів вивчення педагогічних явищ, закономірностей соціалізації навчання та виховання); теоретичні (знання цілей, принципів змісту методів і форм педагогічної діяльності, закономірностей формування й розвитку особистості дитини); методичні (знання основ методики навчання і виховання); технологічні (знання способів і прийомів навчання та виховання) [12, с. 284].

Як слушно зауважує О. Красовська, основою для відбору змісту навчального матеріалу є принципи, які є не вихідним пунктом дослідження, а його заключним результатом. На думку дослідниці, принцип - це інструментальне вираження педагогічної концепції, представлене в категоріях діяльності, методичне вираження пізнаних законів і закономірностей, знання про цілі, сутність, зміст, структуру навчання, виражене у формі, яка дає змогу використовувати їх як регулятивні норми практики [10, с. 29].

Водночас у побудові змісту освіти майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій існують суперечності: між значущістю здоров'язбережувальних технологій для педагогічної роботи та браком теоретико-методичного підґрунтя у процесі професійної освіти; між орієнтацією на нові моделі навчально-виховного процесу у вищій школі й неналежним рівнем опрацювання теоретичних, методичних засад і педагогічних умов, а також недостатнім програмно-методичним і технологічним забезпеченням. Необхідність розв'язання цих суперечностей потребує переосмислення цілей, завдань і змісту підготовки майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій відповідно до вимог сучасної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему побудови змісту сучасної системи розвитку освіти інноваційного типу вивчали вітчизняні й зарубіжні дослідники: А. Алексюк, Ю. Бабанський, Дж. Гарднер, М. Дичківська, Л. Ланда, З. Петрасинський, І. Підласий, С. Поляков, Г. Селевко, П. Уайтфілд Л. Штефан та ін. Учені довели, що досягнути ефективності навчально-виховного процесу можна через дотримання певної системи дидактичних принципів. Наголосимо, що винятково значущим для майбутнього фахівця є вміння ефективно використовувати загально-дидактичні принципи (науковості освіти й навчання; єдності теорії і практики, освіти й навчання; систематичності й послідовності; розвивального та виховного характеру навчання; доступності; структурної єдності предметного та процесуального аспектів змісту освіти; взаємозв'язку змісту, форм і методів навчання); специфічні принципи формування змісту професійної підготовки (узгодженість змісту освіти з цілями підготовки майбутніх фахівців, а також основними видами професійної діяльності фахівців у ході навчання; принципи випереджального (прогностичного) характеру змісту освіти; принципи врахування закономірностей професійного становлення. Ураховуючи це, можна визначити мету та завдання дослідження. Вона полягає у проведенні аналізу шляхів реформування й обґрунтуванні напрямів модернізації змісту підготовки майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій.

Викладення основного матеріалу

професійний дидактичний фахівець здоров'язбереження

На наш погляд, традиційний формат побудови навчального процесу ускладнює формування високого рівня фахової компетентності і професійно значущих якостей майбутнього фахівця.

В "Українському педагогічному словнику" зазначено, що "зміст освіти випливає з її основної функції - прилучити молодь до загальнолюдських і національних цінностей; це - система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок і способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодіти учень у процесі навчання. Автор зазначає, що зміст освіти повинен спрямовуватися на досягнення основної мети виховання - формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості - громадянина України; зміст освіти повинен будуватися на науковій основі" [13, с. 137].

Як слушно зауважує С. Гончаренко, на зміст освіти впливають об'єктивні чинники, які зумовлюють потреби суспільства в розвитку робочої сили; розвиток науки й техніки, супроводжуваний появою нових ідей, теорій і докорінними змінами в техніці й технології, і суб'єктивні чинники, що розкривають політику керівних сил суспільства й методологічні позиції вчених [13, с. 137]. Систему професійної підготовки майбутніх фахівців потрібно вибудовувати на усталених принципах безперервності освіти, її фундаменталізації, інтегративності, гуманізації тощо [13, с. 108].

Отже, зміст професійної підготовки майбутніх фахівців охоплює сукупність знань, умінь і навичок, володіння якими дає змогу працювати за обраним видом професії, а також сукупність принципів, функцій і чинників, що впливають на зміст підготовки, поданий у навчальних планах і програмах закладів вищої освіти. Структура підготовки в закладах вищої освіти прогнозує оволодіння комплексом професійно-особистісних компонентів майбутнього фахівця.

Зміст професійної підготовки майбутніх фахівців має бути структурно-функціональним, для цього потрібно неодмінно зважати на характер і потреби соціального замовлення щодо підготовки висококваліфікованих і конкурентоспроможних спеціалістів, окреслювати мету й завдання майбутньої професійної діяльності, принципи та підходи науково-методичного забезпечення процесу навчання студентів, які, на наше переконання, взаємопов'язані та взаємозалежні, оскільки, доповнюючи один одного, утворюють цілісну структурну систему змісту професійної підготовки майбутніх фахівців. Г. Остапенко, О. Циганок, С. Жесткова доречно наголошують, що педагогічні умови мають віддзеркалювати структуру підготовки майбутніх фахівців в умовах фахового навчання у вищому освітньому закладі [6, с. 80].

Отже, умовою формування належного рівня професійної підготовки майбутніх фахівців вважаємо інтеграцію теоретичної та практичної професійної підготовки студентів шляхом модернізації змісту, форм і методів навчання щодо професійного становлення майбутнього фахівця-професіонала в реалізації здоров'язбережувальних технологій.

Організацію навчального процесу в межах освітньо-кваліфікаційної підготовки майбутніх фахівців регламентує, зокрема, навчальний план. "Це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно- логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їхнього вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю" [3, с. 274].

Як стверджують Л. Дольнікова, Л. Цубов, "у сучасному закладі вищої освіти організація навчального процесу відбувається за діалектичного відмирання застарілого і народження нового, що вимагає наповнення новим змістом начальних програм як нормативних, так і вибіркових дисциплін навчальних планів, готовності закладів вищої освіти створити умови підготовки і формування компетентного випускника, особлива роль під час підготовки якого належить фундаментальній підготовці" [3, с. 274].

Конкретними шляхами реорганізації змісту освіти, характерними для сучасних освітніх реформ у більшості країн є: кількісне зростання навчального часу для вивчення дисципліни, так і структурною перебудовою програм курсу з включенням нових наукових досягнень, наданням програмам якостей гнучкості, відкритості, варіативності; посилення уваги до вивчення іноземних мов, зумовлене активізацією глобалізаційних тенденцій. Вивчення іноземної мови розглядається як засіб посилення конкурентоздатності особистості на ринку праці, так і як засіб активізації міжкультурного спілкування та співробітництва [7, с. 148-149].

Зміст освітньо-професійних програм підготовки фахівців формується на основі встановлених компетентностей (загальних і спеціальних (фахових, предметних)) і результатів навчання. На магістерському рівні надається поглиблена підготовка із загального та професійного циклів, формується готовність і відповідні компетентності для виконання виробничих завдань на основі якісно нових знань і науки. Метою навчання в магістратурі є підготовка до педагогічно-професійної та наукової діяльності. Зміст кожної навчальної дисципліни циклів загальної та професійної підготовки має формуватися з урахуванням наукової галузі знання, вимог професійної діяльності, безперервної самоосвіти і професійного саморозвитку майбутнього фахівця та проектуватися на майбутню професійну діяльність і розвиток загальних і професійних компетентностей. Основна мета циклу загальної підготовки - це формування загальних компетентностей фахівця. Магістр повинен бути широко ерудованим фахівцем, володіти фундаментальною науковою базою, що дозволяє йому орієнтуватися в комплексі світоглядних проблем сучасної науки, опанувати логіку розвитку наукового знання, психологію наукової творчості, опрацювати методологію досліджень [7, с. 189].

Зауважимо, що в навчальних закладах України існує проблема вибіркових дисциплін. Найперше, контент вибіркових дисциплін обумовлений ресурсами факультету чи інституту, викладається в конкретному семестрі й обмежений визначеною кількістю студентів, що, насправді, не є свідченням реалізації студентами вибору. Широко використовуваними у процесі підготовки майбутніх викладачів вищої школи такі організаційні форми навчання: проблемні лекції, лекції-дискусії, практичні заняття, стажування магістрантів у закладах вищої освіти, самостійна робота (виконання творчих завдань, розробка проектів робочих програм, конспектів різних видів занять, аналіз науково-методичної літератури й нормативних документів), курсове проектування, науково-дослідна робота. Засвоєння теоретичних знань і формування практичних умінь у процесі магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи у вітчизняних закладах вищої освіти забезпечується методами роботи, які розвивають мислення, формують практичні уміння й досвід творчої діяльності. Із-поміж таких: лекційний метод (у різних його проявах); дискусія; методи контекстного навчання, практико орієнтоване навчання, методи інтерактивного навчання; міні-тренінги; портфоліо, кейс-метод, презентації та ін. [7, с. 216].

Н. Мирончук зазначає, що "у динамічних і часто непередбачуваних умовах професійних реалій сучасний фахівець вищої школи повинен мати сформовані на належному рівні уміння взаємодіяти у нестандартних ситуаціях, критично мислити, працювати з різними джерелами інформації, обирати ефективні способи поведінки в конкурентному середовищі, бути здатним до неперервної самоосвіти, самоудосконалення, розвитку професійної кваліфікації, пошуку і реалізації нових, ефективних форм організації професійної освіти та професійної діяльності" [11, с. 108]. Автор стверджує, що "такі вимоги актуалізують потребу самоорганізації суб'єктів освіти як інваріанту цілісного процесу організації професійної освіти і професійної діяльності. Відтак із-поміж загальних компетентностей майбутніх викладачів вищої школи, які формуються освітньо-професійними програмами підготовки, мають бути здатності, які відображають самоорганізаційні навички фахівця:

- критично мислити, адаптуватися до суспільних змін і викликів; використовувати набутий особистісно-професійний досвід для розв'язання фахових і життєвих ситуацій;

- здатність до рефлексії власного освітнього і професійного досвіду; критичної оцінки результатів діяльності; готовність до постійного саморозвитку і самовдосконалення;

- здатність до особистої відповідальності й автономної ініціативи в складних непередбачуваних ситуаціях, у професійних або еквівалентних контекстах, пов'язаних із освітою" [11, с. 108].

Уміння організувати себе та власну професійну діяльність є основою успішної майбутньої професійної діяльності фахівців нової формації до реалізації здоров'язбережувальних технологій, запорукою його особистісного зростання.

Головна мета самоорганізації особистості полягає в тому, щоб максимально використовувати особистісний потенціал, свідомо керувати процесом своєї життєдіяльності, підсилювати й ефективно використовувати внутрішні ресурси та долати зовнішні обставини як у професійній, так і в особистісній сферах, досягати успіху ефективним шляхом [11, с. 110].

Висновки

Обґрунтовано необхідність створення й реалізації цілісного науково-методичного супроводу підготовки майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій, що збагатить і розширить зміст підготовки майбутніх кадрів, поглибить окремі розділи навчальних дисциплін, спрямовані на формування теоретичної і практичної готовності студентів до реалізації здоров'язбережувальних технологій.

Удосконалення структури змісту підготовки майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій дало змогу посилити ефективність фахової підготовки майбутніх спеціалістів до застосування новітніх технологій, змістити акцент зі значущості процесів засвоєння інформації студентами молодших курсів на самостійний пошук її студентами старших курсів, для набуття професійної компетентності.

Доведено, що завдяки безперервному зв'язку між окремими етапами навчання та ступенями освіти, осмисленням наявних знань і підкріпленням їх новими, узгодженістю кожного компонента освіти, студент стає активним об'єктом педагогічної дії, отримує змогу поліпшити рівень самостійності, пізнати себе як суб'єкта життєдіяльності, експериментувати у сфері здоров'язбереження, саморозвиватися як професіонал, який уміє оперувати здоров'язбережувальними технологіями.

З'ясовано, що найважливішою складовою професійної підготовки студентів закладів вищої освіти є практика, завдання, зміст, організаційні форми, методичне забезпечення якої повинні сприяти оволодінню студентом основами професійних умінь, навичок у єдності фахівця високої кваліфікації, а також допомогти йому у формуванні професійно значущих якостей його особистості. Практика є потужним інструментом поліпшення їхнього фахового становлення, допомагає реалізувати потребу в самоосвіті, створює умови для ефективної праці майбутніх фахівців, відбору доцільних методів і прийомів педагогічного впливу; актуалізує пізнавальні інтереси студентів; нейтралізує формалізм у системі оцінювання; стимулює бажання ініціювати, перебувати в пошуку альтернативних варіантів розв'язання стандартних і проблемних ситуацій.

Загальний огляд навчальних програм підготовки майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій у межах аналізованого напряму засвідчує деяку специфіку змісту навчальних дисциплін циклу професійної підготовки, що зумовлене ресурсами закладів вищої освіти. Зміст загального та професійного циклів навчальних планів підготовки магістрів сформовано з урахуванням загальних і спеціальних компетентностей майбутніх фахівців. Практична підготовка майбутніх фахівців до реалізації здоров'язбережувальних технологій здійснюється у процесі виробничої й науково-дослідницької практик, які характеризуються видовим різноманіттям у вітчизняних закладах вищої освіти.

У статті наголошено, що ефективність здоров'язбережувальних технологій залежить від набору здоров'язбережувальних компетенцій, які допомагають формуванню діяльнісної позиції студента в навчально-виховному процесі, розвитку особистісних професійних якостей, здібностей, навичок і знань майбутніх фахівців. Раціональне поєднання самостійних та індивідуальних завдань, застосування опанованих знань та аудиторного практичного досвіду, умінь у процесі розв'язання професійних ситуацій, спрямованих на реалізацію здоров'язбережувальних технологій, сприяють розвиткові творчого мислення, формуванню в майбутніх фахівців потреби у самоосвіті, самопізнанні та прагнення до самовиховання.

Список використаних джерел

1. Батечко Н. Сучасні підходи до формування змісту підготовки майбутніх викладачів вищої школи в умовах магістратури / Н. Батечко // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2013. - Вип. 4. - С. 5-20.

2. Гринченко І. Сучасні напрями впровадження інновацій в професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури [І. Гринченко // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. - Серія: Педагогічні науки / Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка. - Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. - Вип. 64. - С. 103-107.

3. Дольнікова Л. Організаційно-педагогічні формування системи інтегрованих знань студентів як передумови підвищення їх фахової компетенції / Л. Дольнікова, Л. Цубов // Вісн. нац. ун-ту "Львівська політехніка". - 2012. - №739. - С. 273-278.

4. Дубасенюк О. Інноваційні навчальні технології - основа модернізації університетської освіти / О. Дубасенюк // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін: зб. наук.-метод. пр. / за ред. О. Дубасенюк. - Житомир: ЖДУ, 2004. - С. 3-14.

5. Однолеток Т. Професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури як педагогічна проблема / Т. Однолеток, М. Лянной // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. журн. / за ред. С.С. Єрмакова. - Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2009. - №9. - С. 107-109.

6. Остапенко Г. Структурні компоненти готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації здоров'язбережувального навчально- виховного середовища загальноосвітньої школи / Г. Остапенко, О. Циганок, С. Жестков // Вісн. Запоріз. нац. ун-ту. - Серія: Фізичне виховання і спорт. - 2012. - №1 (7). - С. 78-85.

7. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: навч. посіб. / А.А. Сбруєва. - К.: Суми: Ред.-вид. відділ СДПУ, 1999.

8. Словник української мови: у 11 т. - К.: Наук. думка, 1972. - Т. 3.

9. Клепко С. Інтеграція і поліморфізм знання у вищій освіті / С. Клепко // Філософія освіти. Наук. часопис. - 2005. - №2. - С. 20-36.

10. Красовська О. Принципи відбору та структурування змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у галузі мистецької освіти засобами інноваційних технологій / О. Красовська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. - 2014. - Вип. 9. - С. 37-40.

11. Мирончук Н. Наступність змісту практичної підготовки майбутніх учителів у ВНЗ / Н Мирончук Н. // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / Ін-т інновац. технолог. і змісту освіти Міністерства освіти і науки України. - К., 2014. - Вип. 81. - С. 106-110.

12. Ніколаєнко С. Проблема структури професійно-педагогічної культури вчителя / С. Ніколаєнко, С. Ніколаєнко // Світогляд - Філософія - Релігія. - 2013. - Вип. 4. - С. 277-285.

13. Український педагогічний словник / за ред. С.У. Гончаренка. - К.: Либідь, 1997.

14. Шмелев В. Оптимизация процесса подготовки студентов института физической культуры к профессиональной деятельности на основе модели специалиста: автореферат диссертации на соискание ученой степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / В. Е. Шмелев. - СПб., 2002.

References

1. Batechko N. Suchasni pidxody' do formuvannya zmistu pidgotovky' majbutnix vy'kladachiv vy'shhoyi shkoly' v umovax magistratury' / N. Batechko // Pedagogichny'j proces: teoriya i prakty'ka. - 2013. - Vy'p. 4. - S. 5-20.

2. Gry'nchenko I. Suchasni napryamy' vprovadzhennya innovacij v profesijnu pidgotovku majbutnix uchy'teliv fizy'chnoyi kul'tury' [ / I. Gry'nchenko // Visny'k Zhy'tomy'rs'kogo derzhavnogo universy'tetu im. I. Franka. - Seriya: Pedagogichni nauky' / Zhy'tomy'r. derzh. un-t im. I. Franka. - Zhy'tomy'r: vy'd-vo ZhDU im. I. Franka, 2012. - Vy'p. 64. - S. 103-107.

3. Dol'nikova L. Organizacijno-pedagogichni formuvannya sy'stemy' integrovany'x znan' studentiv yak peredumovy' pidvy'shhennya yix faxovoyi kompetenciyi / L. Dol'nikova, L. Czubov // Visny'k nacional'nogo un-tu "L'viv politexnika". - 2012. - №739. - S. 273-278.

4. Dubasenyuk O. Innovacijni navchal'ni texnologiyi - osnova modernizaciyi universy'tets'koyi osvity' / O. Dubasenyuk // Osvitni innovacijni texnologiyi u procesi vy'kladannya navchal'ny'x dy'scy'plin: zb. nauk.-metod. pr. / za red. O. Dubasenyuk. - Zhy'tomy'r: ZhDU, 2004. - S. 3-14.

5. Odnoletok T. Profesijna pidgotovka majbutnix uchy'teliv fizy'chnoyi kul'tury' yak pedagogichna problema / T. Odnoletok, M. Lyannoj // Pedagogika, psy'xologiya ta medy'ko-biologichni problemy' fizy'chnogo vy'xovannya i sportu: naukovy'j zhurnal I za red. prof. S.S. Yermakova. - Xarkiv: XDADM (XXPI), 2009. - №9. - S. 107-109.

6. Ostapenko G. Strukturni komponenty' gotovnosti majbutnix uchy'teliv fizy'chnoyi kul'tury' do organizaciyi zdorov'yazberezhuval'nogo navchal'no-vy'xovnogo seredovy'shha zagal'noosvitn'oyi shkoly' / G. Ostapenko, O. Cyganok, S. Zhestkov // Visny'k Zaporiz'kogo nacional'nogo un-tu. - Seriya: Fizy'chne vy'xovannya i sport. - 2012. - №1 (7). - S. 78-85.

7. Sbruyeva A.A. [Porivnyal'na pedagogika] I Navchal'ny'j posibny'k. - K.: Sumy': Redakcijno-vy'davny'chy'j viddil SDPU, 1999.

8. Slovny'k ukrayins'koyi movy': v 11 tomax. - K.: Naukova dumka, 1972. - T. 3.

9. Klepko S. Integraciya i polimorfizm znannya u vy'shhij osviti / S. Klepko // Filosofiya osvity'. Naukovy'j chasopy's. - 2005. - №2. - S. 20-36.

10. Krasovs'ka O. Pry'ncy'py' vidboru ta strukturuvannya zmistu profesijnoyi pidgotovky' majbutnix uchy'teliv pochatkovoyi shkoly' u galuzi my'stecz'koyi osvity' zasobamy' innovacijny'x texnologij / O. Krasovs'ka // Onovlennya zmistu, form ta metodiv navchannya i vy'xovannya v zakladax osvity'. - 2014. - Vy'p. 9. - S. 37-40.

11. My'ronchuk N. Nastupnist' zmistu prakty'chnoyi pidgotovky' majbutnix uchy'teliv u VNZ I N My'ronchuk N. // Novi texnologiyi navchannya: nauk.- metod. zb. / In-t innovacz. texnolog. i zmistu osvity' Ministerstva osvity' i nauky' Ukrayiny'. - K., 2014. - Vy'p. 81. - S. 106-110.

12. Nikolayenko S. Problema struktury' profesijno-pedagogichnoyi kul'tury' vchy'telya I S. Nikolayenko, S. Nikolayenko II Svitoglyad - Filosofiya - Religiya. - 2013. - Vy'p. 4. - S. 277-285.

13. Ukrayins'ky'j pedagogichny'j slovny'k I za red. S.U. Goncharenko. - K.: Ly'bid', 1997.

14. Shmelev V. Optimizatsiya protsessa podgotovki studentov instituta fizicheskoy kulturyi k professionalnoy deyatelnosti na osnove modeli spetsialista: avtoreferat dissertatsii na soiskanie uchenoy stepeni kand. ped. nauk: spets. 13.00.04 "Teoriya i metodika fizicheskogo vospitaniya, sportivnoy trenirovki, ozdorovitelnoy i adaptivnoy fizicheskoy kulturyi" I V.E. Shmelev. - Sankt-Peterburg, 2002.

Размещено на allbest.ru