Формування педагогічної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування педагогічної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу

Сидоренко Тетяна Дмитрівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музикознавства, інструментальної та хореографічної підготовки факультету мистецтв, Криворізький державний педагогічний університет, пр-т Гагаріна, 54, м. Кривий Ріг

Анотація

Науковці XXI століття різних країн об'єднуються на основі гуманного відношення до дитинства, педагогічної допомоги та підтримки дитини, яка має життєві проблеми, виховання толерантної особистості людини та громадянина, укоріненого в національну та загальнолюдську культуру. Слід зазначити, що вся педагогічна класика оцінює особистість учителя як вирішальний фактор виховання молоді. Нове розуміння ролі людського фактору в соціальному житті, перехід з предметного на особистісно- орієнтоване навчання ставить перед вищими педагогічними навчальними закладами завдання підготовки вчителів, яким був би властивий високий рівень сформованості педагогічної культури.

Курс «Педагогіка» є провідним у системі педагогічної підготовки вчителя. Він концентрує в собі методологічні й теоретичні положення педагогічної науки, питання організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та спрямований на формування у майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до здійснення соціально-педагогічних функцій учителя. музичне мистецтво педагогічна культура

Вивчення майбутніми вчителями цього курсу передбачає орієнтацію їх на оволодіння провідними концептуальними теоріями, законами та закономірностями з позиції розуміння загальнофілософського плану людської діяльності, усвідомлення студентами основних властивостей загального феномену педагогічної діяльності, зокрема цілеспрямованості, предметності, перетворювального характеру, детермінованості соціальними умовами.

Уведення в навчальний план запропонованої дисципліни «Школяр, його розвиток та виховання» покликане розглянути дитину як біологічний та соціальний утвір в єдності та на основі взаємозв'язку педагогіки з іншими науками. Його призначення полягає в допомозі майбутнім учителям музичного мистецтваусвідомити значущістьпедагогічної наукита умінні

використовувати її у розв'язанні практичних педагогічних проблем, визначити оптимальні шляхи вдосконалювання рівня професіоналізму й педагогічної майстерності.

Ключові слова: майбутній учитель музичного мистецтва, педагогічна культура, педагогіка співробітництва, педагоги-новатори, гуманістична спрямованість, моральне виховання.

Sidorenko Tetyana Dmitrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Musical Studies, Instrumental and Choreographic Training of the Faculty of Arts of the Krivorizky State Pedagogical University, Gagarin Ave., 54, Kryvyi Rih,

FORMATION OF PEDAGOGICAL CULTURE OF THE FUTURE TEACHER OF MUSIC ART IN THE PROCESS OF STUDYING DISCIPLINES OF PEDAGOGICAL CYCLE

Abstract. Scientists of the XXI century of different countries unite on the basis of humane treatment of childhood, pedagogical assistance and support of a child with life problems, education of a tolerant personality of a person and a citizen rooted in national and universal culture. It should be noted that all pedagogical classics evaluate the teacher's personality as a decisive factor in educating young people. A new understanding of the role of the human factor in social life, the transition from subject to personality-oriented learning puts before higher pedagogical educational institutions the task of teacher training, which would be characterized by a high level of pedagogical culture.

The course «Pedagogy» is conducted in the system of pedagogical training of the teacher. I am concentrating in my own methodological and theoretical position of pedagogical science, nutrition of the organization of the primary-vocational process in the global education school and directing the future teachers to the readiness to develop the social and pedagogical functions of the teacher.

The study of future teachers of this course involves their focus on mastering the leading conceptual theories, laws and patterns from the standpoint of understanding the general philosophical plan of human activity, students' awareness of the basic properties of the general phenomenon of pedagogical activity.

The introduction into the curriculum of the proposed discipline «Schoolboy, his development and upbringing» is designed to consider the child as a biological and social entity in unity and on the basis of the relationship of pedagogy with other sciences. Its purpose is to help future music teachers to understand the importance of pedagogical science and the ability to use it in solving practical pedagogical problems, to identify optimal ways to improve the level of professionalism and pedagogical skills.

Keywords: future teacher of music art, pedagogical culture, pedagogy of cooperation, pedagogues-innovators, humanistic orientation, moral education.

Постановка проблеми

Вступ суспільства на шлях реформації означає, передусім, безпосереднє визнання пріоритету культури в усіх його сферах.

Моральний та духовний прогрес суспільства визначається рівнем сформованості культури особистості. Тільки в живильній атмосфері культури можливо виховати людину, яка прагне до самореалізації та володіє почуттям суспільної відповідальності, яка вміє критично мислити та цінувати духовні й матеріальні багатства, накопичені людством, вміє поважати особистість, чуйну до постійних змін у світі та здатну творчо збагатити його. Ці процеси пов'язані з вихованням, школою, яка має виконати свою культуротворчу функцію.

Професійний розвиток особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва починається у вищому навчальному закладі, де формуються його професійно значущі якості, творчі здібності, потреби, загальний рівень культури за умови, що це буде спеціальна підготовка, яка передбачає рік-два поглибленого вивчення педагогічних та психологічних дисциплін. Саме з огляду на це, вчителям мистецьких дисциплін важливо поєднувати мистецтвознавчі знання з педагогічною діяльністю. Теорія та практика повинні бути нероздільні з методикою викладання. Підготовка студентів на мистецьких факультетах здійснюється, насамперед, в умовах розвитку їх творчих здібностей, здобуття нових знань, умінь та навичок з дисциплін мистецького циклу [2].

Вироблення у студентів так званого «вчительського образу» залежить від того, яку установку буде сформовано у них на першому курсі й процесу становлення особистості педагога впродовж навчання у закладі вищої освіти. Молоді люди на цьому етапі (соціально-психологічне становлення) перебувають у стані емоційно-напруженого пошуку змісту життя, самопізнання та самоствердження, мають великі потенційні можливості для особистісного розвитку. Їх соціальна позиція визначається соціокультурною, психологічною та професійною незавершеністю, що є стимулом розвитку їх особистості, підвищення рівня свідомості, зростання духовної культури. Майбутній учитель музичного мистецтва має бути людиною творчою - не лише на художніх теренах, а й на педагогічному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковому обґрунтуванню проблеми сприяли праці вчених-педагогів: К. Данилова, Б. Єсипова, Л. Занкова, Ф. Корольова, А. Піскунова, М. Резніченко, М. Скаткіна, В. Сластьоніна, О. Шевнюк, В. Шульгіна та ін., які присвячено процесам навчання, наочності та активізації студентів у навчанні та іншим важливим питанням педагогіки.

Науковці стверджують, що педагогіка як наука є початком цілісної психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів, яка «покликана сприяти оволодінню ними теоретичних основ сучасної педагогічної науки, розвитку професійного мислення готувати до усвідомленого оволодіння професійними вміннями та навичками необхідними для ефективної роботи у сучасній школі» [5, с. 7]. На нашу думку вона є частиною культури, тому має розглядатися як елемент культури. Така проблема формування особистості вчителя одержала якісно нову конкретизацію в дослідженнях сучасних українських учених (Є. Барбіна, В. Бондар, В. Буряк, В. Гриньова, О. Дубасенюк, І. Григор'єва, І. Зязюн, О. Киричук, В. Моляко, О. Мороз, Д. Ніколенко, Л. Нечепоренко, В. Паламарчук, О. Пономарьов, О. Пєхота, О. Савченко, С. Сисоєва, Г. Троцко, М. Шкіль, П. Щербань та ін.). У наукових працях цих авторів підкреслюється взаємозв'язок культури й освіти, що вимагає від учителів глибоких знань і власних переконань, творчого мислення, здатності самостійно орієнтуватися в стрімкому потоці різноманітної інформації. Педагогічна культура вчителя як складова входить у світову культуру сучасності де педагогічні проблеми мають загальнокультурне значення. Тому важливо зміцнити зв'язок педагогіки з культурою.

Мета статті - обґрунтування необхідності опанування майбутніми вчителями музичного мистецтва дисциплін педагогічного циклу задля ефективності формування у них педагогічної культури.

Виклад основного матеріал

Важлива увага у підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва спрямована на формування професійних компетенцій. Вони відповідають головному культурно-просвітницькому виду професійної діяльності, на який орієнтовані програми бакалаврату «Музичне мистецтво». При цій головній діяльнішій домінанті чи ненайголовніше місце посідає науково-дослідна та педагогічна діяльності [3].

Під час вивчення дисциплін педагогічного циклу твори мистецтва слід розглядати як педагогічне джерело. Звичайно, вони насамперед є художньою цінністю. Але, крім того, мають змістовну сторону, а зміст можна розглядати й з позиції педагогіки. Для розширення бази джерел педагогіка звертається до ряду допоміжних наукових дисциплін: до педагогічної бібліографії, хронології, мовознавства, археографії, етнографії тощо.

Курси «Загальна педагогіка», «Педагогіка», «Педагогічна майстерність майбутнього вчителя» є провідними у системі педагогічної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва. Вони концентрують у собі методологічні й теоретичні положення педагогічної науки, основні питання організації навчально- виховного процесу в загальноосвітній школі та спрямовані на формування у майбутніх учителів готовності (теоретичної, практичної, психологічної) до здійснення соціально-педагогічних функцій учителя.

Однак, їх потенціал, на нашу думку, є недостатнім. Уведення в навчальний план запропонованої нами дисципліни «Школяр, його розвиток та виховання» покликане розглянути дитину як біологічний та соціальний утвір в єдності та на основі взаємозв'язку педагогіки з іншими науками. Цей курс доповнює цикл психолого-педагогічних дисциплін. Формуванню педагогічної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва при його вивченні сприятиме наявність цілісної уяви про дитину та методи її вивчення, формування професійного ставлення до школяра.

Курс включає шість тем, які діляться на три блоки. Перший блок називається «Вчитель», його призначення - формування у студентів «учительського образу», ознайомлення з життям і діяльністю вчителів, яким був притаманний високий рівень педагогічної культури (Я. Корчак, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, О. Захаренко та ін.). Майбутні вчителі повинні усвідомлювати, що обраний ними шлях не тільки важливий та благородний, значимий у функціонуванні нашого суспільства, але й дуже складний, вимагає повної самовіддачі. Образ учителя творять його розум, ерудиція, майстерність, зовнішній вигляд.

Для того, щоб перша лекція цього блоку не повторювала першу лекцію у День знань, ми провели її з використанням перегляду студентами відеоматеріалів про вчителів, фрагменту кінофільму «Хористи», прослуховування уривків із драматичної поеми Івана Драча «Дума про вчителя», цитат із роботи В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям», повідомленням про видатних музикантів-педагогів А. Веделя, М. Березовського, М. Лисенка, М. Монтессорі, Б. Бартока, Су Сібато, Судзукі та ін. Ми прагнули, щоб образ таких вчителів став для студентів еталоном, щоб професія, яку вони обрали, диктувала стиль їх життя та поведінки.

На практичних заняттях з тем цього блоку студенти ознайомлювалися з педагогічною творчістю вчителів-новаторів. Переш, ніж розпочати заняття, ми попросили студентів дати відповідь на запитання: «Що Ви знаєте про педагогіку співробітництва?». У більшості студентів це питання викликало утруднення.

Для продовження заняття всіх студентів розподілили на мікрогрупи, кожна з яких самостійно вивчала педагогічну діяльність одного (на вибір) з новаторів України (Д. Кайгородова, І. Гончаренка, В. Шаталова, М. Палтишева, М. Гузика, Г. Сазоненко, М. Босенко, С. Бєлухи, С. Гавриш), а потім на занятті подавала колективний звіт про свою роботу у вигляді реферату або інсценізації уроків, позакласних заходів за методикою цього педагога. Самостійна робота мікрогруп спрямовувалася викладачем, бо на першому курсі студенти ще не можуть виділяти головне в методиці, найчастіше їх увагу привертають цікаві факти та приклади із книг педагогів-новаторів. Усі виступи супроводжувалися презентацію матеріалу.

Вже на цьому етапі роботи майбутні вчителі, виявивши педагогічні здібності, отримали творчі завдання: познайомитися з науковими працями вказаних педагогів, скласти «Пам'ятку вчителя-початківця»; розпочати роботу над скарбничкою педагогічних матеріалів (опис прийомів спілкування вчителя з учнями, які стали відомі в результаті перегляду фільмів, читання книжок, періодичної педагогічної преси, знайомства з народною педагогікою та ін., нотатки власних спостережень за учнями та діяльністю вчителів), які б сприяли особистісно-орієнтованому навчанню та вихованню.

Другий блок - «Учень». Реалізація ідей педагогіки співробітництва, демократизації та гуманізації школи, висунутих сучасними вимогами життя, передбачає спільний пошук учителя та дітей. У центрі уваги вчителя повинна бути особистість учня, його внутрішній світ і здоров'я. Отже, знайомити студентів з віковими, статевими та індивідуальними особливостями дітей, з методами вивчення учнів та учнівського колективу необхідно вже на першому курсі.

Заняття блоку «Учень» дозволяли розкрити перед першокурсниками значення та структуру вміння вчителя вивчати вікові особливості, індивідуальні якості дітей, ставити вимоги до розвитку своєї особистості. Студенти дізнавалися про чинники, що впливають на розвиток особистості, переймалися співчуттям до сучасного школяра, оточеного багатьма зовсім не дитячими проблемами, переживали занепокоєння за його майбутнє. З великим бажанням студенти відвідували шкільні уроки в різних вікових групах учнів та виконували мікродослідження з теми «Статево-вікові та індивідуальні особливості молодшого школяра, підлітка, старшокласника» (на вибір) за рекомендованою викладачем схемою. Виконання таких завдань стало поштовхом до дослідницької діяльності.

На практичному занятті, після представлення студентами результатів мікродослідження були зроблені висновки про те, що незнання учителем вікових особливостей учнів, невміння діагностувати їхні особистісно- психологічні якості сприяють виникненню авторитарної позиції вчителя, яка несумісна з педагогічною культурою майбутнього вчителя музичного мистецтва.

Третій блок - «Педагогічне спілкування». Вважаємо, що кожен учитель повинен розуміти своє завдання не тільки як навчання-перевірку, але як виховання-допомогу, що є метою нової філософії освіти, яка сьогодні формується в Україні - особистісна орієнтація процесів навчання і виховання учнів. Вміння цілеспрямовано, з позицій загальнолюдської культури, здійснювати педагогічне спілкування не тільки на уроках, але і в позаурочній час, зазвичай викликає найбільші труднощі у студентів. Тому ми звернулися до вивчення методики колективних творчих справ, яка дозволяє краще познайомитися з вихованцями, спостерігати їх у колективній справі з різних боків. Часто під час організації та проведення колективних творчих справ так звані «важкі» учні виявляють свої кращі якості, допомагаючи тим самим і майбутньому вчителю помітити в них більше позитивних рис. Це дає початок формуванню гуманістичної педагогічної позиції майбутнього вчителя. Оволодіння студентами цією методикою сприяло не тільки засвоєнню першокурсниками прийомів педагогічного спілкування, але й формуванню у них творчих, організаторських, комунікативних здібностей.

Усі заняття, як лекційні, так і практичні, намагалися будувати творчо, підключати форми та методи навчання, які активізують спілкування викладача зі студентами: ділову гру, диспут, мікродослідження в школі, підготовку рефератів, презентації. Багатий матеріал для роздумів над досліджуваним питанням нам дали письмові роботи першокурсників на теми «Вчитель, на якого чекають», «Вчитель у моєму житті», «Помилка вчителя», «Вчитель у цифровому освітньому середовищі», «Особистість учителя сучасної школи». Проаналізувавши їх разом зі студентами, спільно побудували модель сучасного вчителя - вчителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури. Кожен студент поставив перед собою мету: орієнтація в процесі професійної підготовки на цю модель. Усе це сприяло розвитку як потребнісно- мотиваційного компонента педагогічної культури, так і закладалося підґрунтя для формування когнітивного й духовно-морального компонентів.

Заняття цього блоку стали для студентів школою майстерності в організації колективних творчих справ. Аналізуючи колективні творчі справи, студенти були одностайні в думці: «Ця методика зближує вчителів і учнів, сприяє формуванню демократичних гуманних стосунків між вчителями та учнями, формує у вчителів довіру до учнів, педагогічні вміння (організаторські, комунікативні, перцептивні, виховні)».

Паралельно до занять з курсу «Школяр...» більшість студентів відвідували заняття педагогічного гуртка, які передбачали формування емоційно-комунікативного сегменту педагогічної культури особистості майбутнього вчителя. Для цього передбачалося вирішення таких завдань: збагачувати уявлення студентів про вчителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури, сприяти формуванню ідеалу; виховувати гуманістичні почуття у ставленні до учнів; розвивати рефлексію як своєї діяльності в цілому, так і діяльності учнів і взаємин з ними, творчі здібності майбутніх учителів; сприяти накопиченню у них досвіду творчої педагогічної діяльності.

У процесі гурткових занять майбутні вчителі музичного мистецтва виступали з повідомленнями про своїх улюблених учителів, які вплинули на вибір ними життєвого шляху; обговорювали матеріали періодичної преси, які присвячені проблемам школи, дитинства, виховання. Заняття відбувалися в атмосфері доброзичливості, особливого емоційного піднесення та приязного спілкування, що допомагало першокурсникам отримати своєрідний позитивний заряд, повірити в свої сили та можливості, усвідомити свій вибір, значення вчительської професії в суспільстві та в душах учнів. Бесіди про вчителя, його призначення переростали в розмови про сутність людського життя взагалі та сприяли формуванню морально-етичних переконань.

Результати нашої роботи засвідчують, що вже до кінця першого курсу у майбутніх учителів відбулися деякі зміни в мотивах вибору професії. Якщо до початку введення курсу «Школяр...» переважними мотивами були пізнавальні (інтерес до предмета) - 45,0% й 47,0% й утилітарні - 30,0% й 28,0% (в експериментальних і контрольних групах відповідно), то на даному етапі на перший план в експериментальних групах вийшли професійні - 36,0% (у контрольних групах- 20,0%) і моральні - 20,0% (у контрольних групах - 18,0%) мотиви. У контрольних групах, як і раніше, переважають пізнавальні (38,0%) й утилітарні (24,0%) мотиви, та зниження цих показників за рахунок зростання показників перших двох мотивів менш значне, ніж в експериментальній групі.

Зарано говорити про педагогічну позицію, що сформувалася у першокурсників, але в їхніх письмових роботах наприкінці першого студентського року переважали такі висловлення: «Я проти командних відносин (стосунків) у школі - я за людські відносини (стосунки) між учителем і учнем. Я за виховання довірою, за педагогіку співробітництва».

Цілеспрямована робота з формування у майбутніх учителів першого року навчання у закладі вищої освіти поваги до особистості дитини, прагнення зрозуміти мотиви її вчинків, відмови від авторитаризму як такого, що не відповідає принципам гуманізму і заважає нормальному розвитку учня забезпечила позитивні зміни в структурі особистості першокурсника. Підсумкові роботи «Учитель, якого чекають» і «Що я хочу привнести в школу» показали, що першокурсники, здебільшого, прийняли модель учителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури й налаштовані на її активне освоєння в процесі професійної освіти.

Другий етап був основним і включав навчання студентів на ІІ-ІІІ курсах. Головна його мета - формування в них установки на позицію вчителя- вихователя та потреби в оволодінні когнітивним і духовно-моральним компонентами педагогічної культури майбутнього вчителя музичного мистпецтва. Основні завдання етапу: оволодіння студентами професійними знаннями й уміннями на високому рівні; розвиток здібностей; формування гуманістичної педагогічної позиції; удосконалення професійно-особистісних якостей з орієнтацією на модель учителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури.

Організовуючи експериментальну роботу в процесі викладання педагогічних дисциплін на ІІ-ІІІ курсах, ми поставили такі конкретні завдання: підвищити інтерес майбутніх учителів до педагогіки взагалі та педагогічної культури зокрема; виробити усвідомлене прагнення й потребу до підвищення особистого рівня педагогічної культури:а) сформувати установку на необхідність придбання теоретичних знань з педагогічних дисциплін на високому рівні; б) розвинути педагогічні здібності, особистісні професійно значущі якості; в) вдосконалити педагогічні вмінння й досягти оволодіння ними на творчому рівні більшістю студентів; г) розвинути потребу в самовдосконаленні шляхом самоосвіти й самовиховання.

Згідно навчального плану експериментальних груп на ІІ курсі передбачено вивчення майбутніми вчителями загальної педагогіки, а на ІІІ -- педагогічної майстерності майбутнього вчителя.

Практично кожна тема з цих дисциплін орієнтує студентів на необхідність отримання глибоких знань для успішного здійснення професійної діяльності. Розуміння й прийняття майбутнім учителем нової філософії освіти - особистісно- орієнтованої, знання сучасних концепцій навчання, оволодіння новими освітніми технологіями виступають елементами його педагогічної культури.

Розкриваючи перед майбутніми вчителями зміст кожної теми дисципліни, ми особливу увагу звертали на висвітлення особливостей навчально-виховної роботи з різними категоріями учнів (з особливими освітніми потребами та ін.), створення для них ситуації успіху у навчанні, що, на нашу думку, сприяло формуванню гуманістичної педагогічної позиції вчителя.

Вивчення студентами розділу загальної педагогіки дає можливість поглибити їх знання щодо педагогічної діяльності видатних українських педагогів А. Макаренка та В. Сухомлинського, в центрі уваги яких завжди була особистість учня з його позитивними та негативними проявами характеру та поведінки. Їх педагогічна позиція розглядається нами як важливий елемент їх педагогічної культури.

Розкриваючи перед майбутніми вчителями питання морального виховання, ми особливу увагу звертали на те, що тільки той вчитель може здійснювати таке виховання, якому властиві високі моральні якості, та приводили приклади з життя вчителів, які в часи важких випробувань здійснили героїчні вчинки в ім'я своїх учнів. Всесвітньо відомий подвиг польського вчителя Януша Корчака, який разом із своїми учнями загинув у крематорії концентраційного табору. При нападі терористів на школу в місті Беслані (2004 рік) з 59 учителів цієї школи загинули вісім. П'ять із них - вчителі початкових класів. За словами очевидців, вчителька початкових класів Емма Каряєва, яка загинула разом із своєю дочкою спасла 15 учнів свого класу. Першим у школі, за свідченнями очевидців, був розстріляний вчитель фізкультури Іван Каніді, який зняв вибухівку з декількох учнів. Він відмовився від пропозиції терористів покинути приміщення школи, не вважаючи можливим залишити в біді своїх підопічних і безстрашно протестував проти кожного звірства, яке здійснювалося ними.

При розгляді питань інших тем ми лейтмотивом проводили думку про те, що у серйозних недоліках сьогоднішнього шкільного виховання винні не тільки несприятливі умови, погано виховані учні та їх батьки. Вчителі, вихователі повинні визнати і свою частину вини в кризі, яка має місце у виховному процесі. Низький рівень педагогічної культури вихователя, на нашу думку, став причиною відчуження вихованців. «Поведінка, яка організовується за допомогою авторитарних вимог, - підкреслює І. Бех, - штовхає дитину на пристосовництво; вона не розвиває позитивної мотивації вчинків» [1, с. 3].

Наступною умовою у формуванні педагогічної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва була реалізація в процесі експериментальної роботи принципів висунутих педагогами-новаторами і орієнтованих на формування нового педагогічного мислення, на пошуки нової організації виховання й освіти в цілому. Ми намагалися в організації занять з дисциплін педагогічного циклу, у виховній роботі зі студентами реалізувати такі принципи:

1. Відносини викладача зі студентами будуються як спільна творча діяльність; принцип педагогічного спілкування - не зі своїми знаннями до студента, а зі студентами до науки та її глибин.

2. Домінантою виховання стає особистісний підхід, абсолютне визнання достоїнства (гідності) кожної особистості, її права на вибір, власне

судження, самостійний вчинок. Змінюються акценти: особистість студента - не об'єкт виховання, а суб'єкт діяльності. Особистісний підхід припускає організацію виховного процесу як взаємовпливу особистостей. Саме такий підхід до студента сприяє формуванню в нього почуття соціальної відповідальності.

3. Освіта й самоосвіта ґрунтуються на особистій зацікавленості людини, гармонійно поєднаної з колективними прагненнями.

4. Самоконтроль і самоорганізація - перші кроки у формуванні управлінських навичок майбутнього фахівця, необхідний елемент культури міжособистісного спілкування.

5. Значний вплив на формування особистості має інтелектуальний фон групи, колективу, його творча атмосфера. Створення його є таким же важливим педагогічним завданням, як і формування особистісних якостей.

6. Принцип виховання в трудовій діяльності реалізується тільки за умови її насичення творчими й морально-естетичними елементами, які здатні й можуть перетворити її в радість, зробити нормою ініціативу, винахідливість і заповзятливість.

7. Нові значеннєві константи освіти припускають і нове педагогічне середовище - співдружність педагогів-однодумців у творчому вихованні майбутніх колег. Формування культури майбутнього вчителя музичного мистецтва неможливе без культури викладачів вищої школи.

На перший погляд, у цих педагогічних ідеях і принципах, якщо їх розглядати окремо, немає будь-яких відкриттів. Однак, зібрані в систему, узагальнені єдиною творчою й моральною настановою, вони «здобувають силу, стають гармонійною та цілісною платформою для мудрої педагогічної дії» [4, с. 28]. Використання принципів педагогіки співробітництва у роботі зі студентами допомагало розвитку їхніх творчих здібностей, розкріпаченню індивідуальностей, сприяло налагодженню контактів на особистісно-діяльнісній основі, формуванню гуманістичної педагогічної позиції майбутніх учителів і прагненню їх до самоосвіти й самовиховання.

Важливим засобом ефективності процесу формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного мистецтва було використання крім традиційних форм навчальної роботи (лекції, семінарські й лабораторно- практичні заняття) і нових, які вимагають активної творчої діяльності. Як відомо, культура може реалізуватися й розвиватися через різноманітність видів діяльності. Тому освіта, якщо вона за змістом і багатством форм стає культуротворчою, націлена на нестандартні, евристичні, пошукові засоби й методи формування культури майбутнього вчителя, що спираються на потреби, ініціативу й пошук самих студентів. Тільки така освіта здатна розвивати особистість. Крім того, ми намагалися вводити нові форми і з метою поглиблення інтересу майбутніх учителів до педагогічних дисциплін, що сприяло розвитку мотивації професійної діяльності в цілому, викликало захопленість нею.

Проведені нами заняття включали групи вправ на усвідомлення й прийняття моделі вчителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури, на формування окремих компонентів культури, на засвоєння і перенесення у сферу навчальної діяльності взаємозв'язку етичного й естетичного в особистості вчителя. Застосовувалися вправи для вироблення в студентів професійних установ і навичок морально-етичної діяльності та спілкування. З цією метою ми використовували емоційно-стимулюючі методи та форми роботи: розв'язання проблемних педагогічних завдань; педагогічні ігри з використанням літературних творів, живопису; робота в мікрогрупах; моделювання ситуацій етико-моральної поведінки й спілкування вчителя.

Так, студенти повинні були запропонувати варіанти етико-моральної поведінки вчителя в різних ситуаціях. Ґрунтуючись на теоретичних знаннях, вони наводять приклади ситуацій зі шкільної практики - поведінкових реакцій учня на «педагогічне безкультур'я» вчителя. Школяр може «зняти» емоційні переживання образи, почуття неповноцінності, приниження, свідомо або несвідомо нанесені йому вчителем, що не володіє педагогічною культурою, такими шляхами: агресії (у тому числі вербальної, тобто брутальності); захисного ігнорування й зневаги (учень робить вигляд, що йому однаково); прямого відходу, уникання; блазнювання (відіграє роль клоуна в класі); самовиправдання (у тому числі за допомогою брехливих прикрашань або викликаючи до себе почуття жалю).

Знання механізмів поведінки дитини допомагає формуванню у майбутніх учителів комунікативних і перцептивних умінь: правильно будувати відносини з учнями, вірно реагувати на ті або інші дії дітей тощо. В основі цього - професійна морально-етична поведінка вчителя, що допомагає йому будувати відносини з дітьми на рівні загальнолюдської культури. Установку на таку поведінку й формували ми в процесі занять зі студентами.

Педагогічна культура вчителя вимагає від нього глибокого знання особистості школяра, володіння методами педагогічної діагностики. Однак, аналіз відповідей студентів на запитання анкети, вивчення психолого- педагогічних характеристик учнів, складених у процесі педагогічних практик, бесіди зі студентами й молодими вчителями показали, що вони зазнають труднощів під час визначення індивідуальних особливостей школярів, у процесі складання розгорнутих характеристик дитини з елементами прогнозування й практичних рекомендацій.

У процесі проведення практичних занять ми поставили завдання ліквідації цих прогалин у знаннях студентів, зокрема, шляхом уключення їх у рольові ігри, що вимагають не тільки знання вікових та індивідуальних особливостей школярів, але й уміння прогнозувати їхній особистісний розвиток, планувати виховну роботу з учнями, а також сприяють розвитку педагогічного мислення студентів як елемента їхньої культури. Максимально наближена до реальних умов професійної діяльності, гра спонукала до самостійного пошуку засобів, прийомів досягнення навчальної мети. У процесі гри студенти «вишукували» і формулювали проблеми, конкретизували завдання, аналізували свої дії. У результаті в них формується рефлексивне ставлення до способів дій: усвідомлення того, як я дію, чому дію саме так. В ігровій взаємодії часто виявляється непродуктивність стандартного мислення, стереотипних дій, підвищується поріг бачення психолого-педагогічних проблем, актуалізується творчий розумовий потенціал. У остаточному підсумку це формує професійну поведінку майбутнього вчителя, підвищує в цілому, його педагогічну культуру.

Практика показала, що в процесі навчання студентів розв'язувати педагогічні завдання доцільно використовувати орієнтовну схему (алгоритм) рішення завдання, наприклад: 1) уважно вдуматися в зміст аналізованої ситуації, в характер дій і вчинків як учителя, так і учнів; 2) виявити сутність суперечностей, що є джерелами виникнення й розвитку ситуації; 3) продумати й сформулювати гіпотезу вирішення проблеми; 4) розробити найбільш доцільну версію реалізації гіпотези, зіставити її з іншими можливими версіями; 5) підготуватися до захисту висунутої гіпотези і шляхів її реалізації.

Вплив експериментальної роботи на досягнення поставлених нами завдань, зокрема, на якість придбаних знань, умінь, розвиненість здібностей ми визначали за допомогою самооцінки. У нашому дослідженні самооцінка відігравала двояку роль: з одного боку, вона була засобом інформації про якість підготовки до того або іншого виду діяльності, про ступінь розвиненості особистісних якостей, здібностей, з іншого, - засобом удосконалювання якості процесу навчання у закладі вищої освіти.

Виправдала себе й така форма роботи, як гра-змагання, де студенти показували не тільки свої знання, вміння й навички (розробити й захистити проект школи майбутнього - «Школа, у якій я буду працювати»; зрозуміти педагогічну ситуацію і знайти правильне рішення - «Я вчитель, я впораюсь...»; продемонструвати навички культури й техніки мовлення - «Учимося говорити правильно...» та ін.), але й естетичні можливості: розробити проект оформлення кабінету початкових класів - «Мій кабінет»; виразно прочитати напам'ять уривок з літератури - «Послухайте, діти...»; продемонструвати свої творчі здібності, уміння педагогічно доцільно виражати свої почуття за допомогою невербальних засобів спілкування - «Вчитель-артист» (інсценування тексту байок П. Глазового, Є. Дудара за допомогою міміки й пантоміміки), що сприяє розвитку краси рухів, образного мислення й фантазії. Все це позитивно впливало на розвиток у майбутніх учителів їх творчих задатків, креативного мислення.

Висновки

Педагогічна культура вчителя - це системна характеристика, тому її формування в процесі педагогічної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва повинно мати системний, поетапний характер. Дослідження підтвердило, що процес формування педагогічної культури майбутнього вчителя детерміновано низкою дидактичних умов: здійснення

«наскрізного» підходу до вирішення проблеми, тобто коли вона розглядається як головна мета й результат педагогічної підготовки у вищому навчальному закладі й має системний, поетапний характер; виконання викладачами педагогічних дисциплін системи навчально-виховних функцій на цільовому, процесуальному йконтрольно-аналітичномурівнях; внесення

культурологічних і культуротворчих елементів у зміст дисциплін педагогічного циклу; створення в студентів чіткої позитивної установки на підвищення особистого рівня педагогічної культури.

У перспективах: дослідження специфіки підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва в плані нової шкільної політики, аксіологічних основ його педагогічної діяльності.

Література:

1. Бех І. Д. Виховання особистості: підручник для вищих навчальних закладів. Київ : Либідь, 2008. 840 с.

2. Шульгіна В. Д. Українська музична педагогіка: підручник для підручник для вищих навчальних закладів. Вид. 3-тє, допов. Київ : НАКККіМ, 2016. 264 с.

3. Єремеєва В. М. Педагогіка. Загальний курс: навчально-методичний посібник. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. 228 с.

4. Ягупов В. В. Педагогіка: навчальний посібник. Київ : Либідь, 2002. 560 с.

5. Ярошинська О. О. Загальні основи педагогіки: навчально-методичний посібник. Умань : РВЦ «Софія», 2008. 152 с.

References:

2. Shulgina V. D. (2016). Ukrayins'ka muzychna pedahohika: pidruchnyk dlya pidruchnyk dlya vyshchykh navchal'nykh zakladiv [Ukrainian music pedagogy: textbook for textbook for higher education]. Publishing by 3rd, supplemented, Kyiv. 264 [in Ukrainian].

3. Yeremeeva V. M. (2014). Pedahohika. Zahal'nyy kurs: navchal'no-metodychnyy posibnyk [Pedagogy. General course: educational and methodical manual]. Published by ZhSU. I. Franko. Zhytomyr. 228 [in Ukrainian].

4. Yagupov V. V. (2002). Pedahohika: navchal'nyy posibnyk [Pedagogy: tutorial]. Kyiv. Lybid. 560 [in Ukrainian].

5. Yaroshynska O. O. (2008). Zahal'ni osnovy pedahohik: navchal'no-metodychnyy posibnyk [General basics of pedagogy: educational and methodical manual]. Uman. RVC "Sofia". 152 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru