Методологічна культура як характеристика професійного світогляду майбутнього соціального працівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічна культура як характеристика професійного світогляду майбутнього соціального працівника

Кравцов Віталій Олександрович кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки спеціальної та соціальної освіти, Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький

Анотація

У статті висвітлено теоретичні засади формування методологічної культури соціального працівника. Обґрунтовано авторське розуміння сутності й змісту методологічної культури як важливої характеристики професійного світогляду соціального працівника.

Визначено, що професійний світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності, до професії й до себе. Основу його становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу, суспільство та професію і стали внутрішньою позицією особистості.

Обґрунтовано, що професійний світогляд виявляється у поведінці та діяльності людини (соціальній та професійній) і визначається оптимальним засвоєнням знань, законів, теорій, готовністю обстоювати свої ідеали, погляди, переконання у щоденній поведінці та професійній діяльності.

Професійний світогляд майбутнього соціального працівника визначено як інтегровану професійну характеристику у цілісній структурі особистості, складову загального світогляду, що уособлює систему ґрунтовних соціальних та професійно значущих знань та умінь, сприйняті гуманістичні та професійні цінності, сформовані принципи та норми поведінки та діяльності, розвинуті морально-етичні та особистісні якості, визначається рівнем сформованості загальнокультурної та професійної компетентності, професійної позиції та самоідентифікації.

У змісті професійного світогляду майбутнього соціального працівника виокремлено такі складові: гносеологічна (знання, уявлення, світоглядні підходи); аксіологічна (цінності, ідеали, переконання); нормативно-діяльнісна (професійні норми, моральні принципи, якості).

Методологічну культуру майбутнього соціального працівника визначено як цілісне багаторівневе і багатокомпонентне утворення у структурі особистості, що містить знання фахової методології, володіння методами і методологією наукового пізнання, розумову діяльність в режимі методологічної рефлексії, розвинуті здібності критичного аналізу професійної діяльності, систему інтеріоризованих педагогічних та загальнолюдських цінностей, котрі визначають професійну свідомість. Проаналізовано зміст методологічної культури як характеристики професійного світогляду майбутнього соціального працівника.

Ключові слова: методологічна культура, методологія, майбутній соціальний працівник, світогляд, професійний світогляд.

Kravtsov Vitaliy Oleksandrovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Pedagogy of Special and Social Education. Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University, Shevchenka St., 1, Kropyvnytskyi

METHODOLOGICAL CULTURE AS A CHARACTERISTIC OF THE PROFESSIONAL WORLDVIEW OF A FUTURE SOCIAL WORKER

Постановка проблеми

У сучасних умовах функції соціального працівника суттєво поширюються та ускладнюються, що зумовлює більш високі вимоги до його професійної підготовки. Майбутній фахівець у галузі соціальної роботи має володіти розвинутим професійним світоглядом, бути готовим до творчої практичної діяльності, володіти навичками самостійної праці й професійного самовдосконалення, ураховувати реальні умови соціального середовища, у якому здійснюється професійна діяльність.

Аналіз сучасної наукової літератури, зокрема праць Є.Бондаревської, С.Гончаренка, В.Краєвського та ін., засвідчує, що відповідність сукупності означених вимог можлива за умови сформованості у майбутнього фахівця розвинутої методологічної культури, що робить актуальним дослідження теоретичних засад та практики її формування. Крім того, розгляд цілісного процесу професійного становлення особистості соціального працівника із культурологічних позицій, з урахуванням надбань суміжних наук соціально- гуманітарного профілю, його спрямування на формування методологічної культури, сприятиме подоланню актуальних проблем сучасної професійної освіти, а саме - оптимізації формування наукового світогляду та фахової компетентності соціального працівника в умовах глобалізації та інформатизації соціального, наукового і освітнього життя, ефективного розвитку професійно значущих якостей та характеристик.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Слід відзначити, що дослідження процесу формування методологічної культури представників різних професій здійснено у працях О.Бережнової, Є.Бондаревської, Г.Валєєва, І.Зязюна, В.Краєвського, О.Лаврентьєвої, С.Сисоєвої, В.Сластеніна, та ін. Учені приділяли увагу вивченню методологічної культури насамперед в контексті дослідження теоретичних засад, сутності, структури й технологій формування професійної культури педагога. Зокрема такий підхід спостерігається у працях

О.Барабанщикова, Є.Бондаревської, О.Гармаш, І.Зязюна, В.Краєвського, Н.Ничкало, В.Радула, В.Сластеніна, С.Сисоєвої та ін.

Вихідні положення формування методологічної культури розкривалися у процесі дослідження структури, особливостей, закономірностей професійної діяльності (К.Абульханова-Славська, С.Вершловський, І.Зязюн, Н.Кузьміна, Ничкало, О.Савченко, В.Семиченко, В.Сластенін) сутності та технологій формування професіоналізму фахівця (С.Вершловський, Б.Гершунський, А.Деркач, Р.Стернберг, Е Харгріверс та ін).

Крім того, незважаючи на суттєвий внесок науковців в розробку сутності, змісту, умов формування та розвитку професійного світогляду (П.Атаманчук, Бургун, К. Дмитрієва, Т. Железнова, А. Жохов, Л.Реутова, Л.Фатєєва, М. Фроловська та ін..) аспект формування професійного світогляду та методологічної культури майбутнього соціального працівника наразі є малодослідженим.

Мета статті - визначити теоретичні підходи до інтерпретації змісту та умов формування методологічної культури майбутнього соціального працівника як характеристики його професійного світогляду.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що існує декілька підходів до визначення сутності та змісту професійного світогляду. Зокрема, з позицій філософії світогляд - це система цілої низки компонентів, “елементів” свідомості людини (уявлень, знань, поглядів, переконань, віри тощо), котрі становлять духовно-практичне утворення і розкривають, яке місце займає людина в світі, як вона ставиться до світу і до самої себе. Ключовим елементом світогляду з позиції філософії є погляди та переконання людини.

З позицій психології поняття світогляду наближене до визначень, сформульованих у філософії. Так, у словнику за редакцією М. Чапки та У.Контні зазначено, що світогляд - форма суспільної свідомості людини, система її поглядів на природу і суспільство, через які вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття та діяльності, визначає своє місце і призначення в ньому. До світогляду людини входять політичні, моральні, естетичні, економічні, природничі та інші погляди, які в своїй сукупності свідчать про той чи інший ступінь усвідомлення, осмислення особистістю реальної дійсності, про глибоке чи поверхневе її розуміння. Світогляд є надбанням особистості і становить основу її спрямованості [1, С. 400]. В.Шапар зазначив, що “світогляд - це система поглядів на об' єктивний світ та місце в ньому людини, на ставлення людини до навколишньої дійсності та до самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання та діяльності, ціннісні орієнтації ” [2, С. 456].

Проблемі розвитку світогляду студента в процесі вивчення соціально- педагогічних дисциплін присвячено праці А.Сущенка, А.Найдьонової, П.Коваля та ін. На їхню думку, розвиток ціннісних орієнтацій у процесі професійної підготовки має здійснюватись у трьох основних напрямках: формування загального ціннісного відношення студентів до професії; формування професійного образу студента; розвиток ціннісних орієнтацій образу майбутньої діяльності.

Таким чином, у студентів має сформуватися система професійно важливих ціннісних орієнтацій, які визначатимуть ставлення особистості до особливостей професії, показуватимуть змістовну сторону, основу професійної діяльності, її мету, а засоби регулюватимуть поведінку особистості в професійній діяльності [3, С. 32].

Аналіз визначених у галузевому Стандарті вимог до професійної підготовки соціального працівника дозволив визначити, що професійний світогляд майбутнього соціального працівника має ряд особливостей, що багато в чому пояснюється впливом професійної діяльності на особистість. Одна з таких особливостей полягає в тому, що соціальний працівник взаємодіє з клієнтами в специфічних умовах, не завжди має можливість спостерігати за їхньої діяльністю в реальному житті. В результаті виникає загроза втратити особистісну ідентичність, замінивши її на професійну або "розчинитись" в клієнтах, а також загроза психічних порушень через постійні зіткнення з проблемними сторонами життя і психічною патологією.

Соціальна педагогіка та соціальна робота віднесені до професій, які вимагають великого емоційного навантаження, відповідальності і мають вельми невизначені критерії успіху.

Відомий вчений С.Гончаренко визначає світогляд як форму "...суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття й діяльності, визначає і сприймає своє місце й призначення в ньому" [4, С. 291]. Складовими світогляду при цьому виокремлюються: узагальнені уявлення про світ та людину, про зміст людського життя, система переконань, принципів та ідеалів. Формування світогляду відбувається в ході засвоєння духовної культури людства, пануючих у суспільстві поглядів (політичних, моральних, естетичних, правових, релігійних тощо), а також духовних почуттів, які є основою для віри і переконаності у реальності відповідних громадянських, моральних, естетичних і пізнавальних ідеалів.

Отже, професійний світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності, до професії й до себе. Основу його становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу, суспільство та професію і стали внутрішньою позицією особистості.

Професійний світогляд виявляється у поведінці та діяльності людини (соціальній та професійній) і визначається оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій, готовністю обстоювати свої ідеали, погляди, переконання у щоденній поведінці та професійній діяльності.

Як правило, у змісті професійного світогляду виокремлюють такі складові:

- знання, уявлення, світоглядні підходи (гносеологічна складова);

- цінності, ідеали, переконання (аксіологічна складова);

- професійні норми, моральні принципи, якості (нормативно-діяльнісна складова).

Отже, професійний світогляд майбутнього соціального працівника є інтегрованою професійною характеристикою у цілісній структурі особистості, складовою загального світогляду, що уособлює систему ґрунтовних соціальних та професійно значущих знань та умінь, сприйняті гуманістичні та професійні цінності, сформовані принципи та норми поведінки та діяльності, розвинуті морально-етичні та особистісні якості, визначається рівнем сформованості загальнокультурної та професійної компетентності, професійної позиції та самоідентифікації.

Слід відзначити, що у традиційному уявленні методологічна культура розуміється як культура наукової діяльності. При цьому науковці виходять з того, що фахівець у своїй професійній діяльності фахівець має насамперед вміти самостійно конструювати соціально-педагогічний процес: ставити мету, формулювати завдання, гіпотезу, застосовувати адекватні методи тощо.

Складовими методологічної культури при цьому визначаються: методологічні знання філософського, загальнонаукового, конкретно-наукового і технологічного рівня; здатність до проектування й організації навчально- виховного процесу:усвідомлення, формулювання й творче вирішення педагогічних задач, методична рефлексія.

У межах філософського підходу методологічна культура визначається через перелік певних якісних, як правило зовнішніх, мінливих показників та механізмів їх прояву в професійно-педагогічній діяльності чи в окремих її аспектах; як деяка конструкція, що «сама-в собі-себе-показує».

На думку О.Лаврентьєвої, методологічна культура виходить із певної педагогічної філософії, представленої в його педагогічній концепції як системі основних педагогічних ідей і принципів, що визначають педагогічний світогляд, цілі й зміст діяльності вчителя. В основі такої концепції лежить система уявлень щодо сутності людини, її призначення, місця й ролі професійної освіти в її становленні, а також стосовно цілей і завдань педагогічної діяльності загалом і власної зокрема. Ці концептуальні ідеї, розпредметнені методологічною культурою,стаютьінтегрованими

особистісними переконаннями, тобто закладеними в фундамент професійної діяльності диспозиціями педагога [5].

В межах діяльнісного підходу професійна діяльність визначається сутністю буття людини (як суб'єкта) у сфері професії. У цьому контексті, безумовно, процес становлення методологічної культури слід інтерпретувати як складову процесу формування професійногосвітогляду майбутнього

соціального працівника (як утворення, що, на нашу думку, найбільш повно характеризує інтеріоризацію особистістю системи професійно важливих знань, умінь, навичок, установок, традицій, цінностей, атрибутів тощо та пов'язаний з цим особистісний розвиток) й погодитись із методологами педагогіки

О.Анісімовим, В.Загвязінським, В.Краєвським, В.Полонським, котрі пов'язують формування методологічної культури з діяльнісно-конструктивним підходом до освіти і розвитку.

В межах акмеологічного підходу є розуміння методологічної культури як певного феномену, що багатовимірно характеризує стан особистості педагога, є умовою досягнення ним найвищих показників в особистісно-професійному розвитку, соціально-професійній діяльності, творчості.

Відповідно, методологічна культура може бути представлена як образ ідеального професійного буття особистості, що включає гносеологічну й методологічну інтерпретацію його професійної діяльності. Цей образ відображує внутрішній духовний стан особистості. Завдяки цьому створюється концепція, стратегія професійного мислення, поведінки й діяльності. соціальний працівник професійна свідомість

Слід відзначити, що існує декілька підходів щодо визначення змісту методологічної культури. Представники першої, опираючись на праці В.Краєвського, розглядають зміст методологічної культури переважно через методологічну рефлексію (як уміння аналізувати власну наукову та практичну діяльність), а також - здатність (вміння і здібності) до наукового узагальнення, критичного аналізу й творчого застосування певних концепцій, форм і методів пізнання, управління, конструювання педагогічного процесу. Інша група науковців намагається розширити зміст методологічної культури, вводячи до нього аксіологічний компонент, систему мотивації. Зокрема, В.Сластенін вважає, що крім знань та вмінь, до методологічної культури слід віднести наступні позиції:

1. Перетворення педагогічної теорії в метод пізнавальної діяльності.

2. Намагання виявити єдність та спадкоємність психолого-педагогічних знань в процесі їх історичного розвитку.

3. Критичне ставлення до положень, аргументів, які знаходяться у площині педагогічної свідомості.

4. Рефлексія передумов, процесу і результатів власної пізнавальної діяльності, а також думок інших учасників процесу навчання та виховання.

5. Доказові спростування антинаукових позицій в галузі людинознавства.

6. Розуміння і прийняття світоглядних та гуманістичних функцій педагогіки та психології [6].

Крім того, методологічну культуру слід розглядати з позицій системного підходу, як цілісну, складноієрархічну систему у професійній структурі особистості, що складається і функціонує у взаємодії:об'єктивної

(мобікультурні об'єкти та реалії) та суб'єктивної (відбиток культури у свідомості) її форм, раціональної та емоціонально-чуттєвої її складових, культурно-іноваційнихмеханізмів та властивих культурі способів забезпечення самоідентифікації.

Спираючись на вищенаведені наукові джерела, методологічну культуру ми розглядаємо як характеристику професійного світогляду, цілісне багаторівневе і багатокомпонентне утворення у структурі особистості соціального працівника, що містить знання фахової методології, володіння методами і методологією наукового пізнання, розумову діяльність в режимі методологічної рефлексії, розвинуті здібності критичного аналізу професійної діяльності, систему інтеріоризованих педагогічних та загальнолюдських цінностей, котрі визначають професійну свідомість.

Спробуємо визначити зміст професійного світогляду майбутнього соціального працівника через змістовні характеристики методологічної культури.

1. Гносеологічний компонент світогляду пов'язаний зі знаннями про довкілля і суспільство, соціальними цінностями, а також із самооцінюванням власного суспільного статусу, тобто спирається на фонові знання особистості. Варто зауважити, що соціальний працівник має орієнтуватися в соціокультурному й інформаційному просторі професійного середовища та будувати професійну взаємодію (переважно комунікативну) на основі безпосереднього переживання ситуації й опосередкованого ставлення до неї. При цьому інформація як змістовна категорія зумовлена так званими «фоновими знаннями» особистості [7].

Вважаємо, що категорія «фонові знання» відображають гносеологічну, сутність світогляду, виявляється у психологічній структурі світогляду, основними компонентами якого є: світоглядні знання (ті, які є життєво важливими для людини та становлять систематизований результат її інтелектуальної діяльності); цінності (те, що є значущим для людини та відповідає її актуальним потребам, ідеалам, особистісним смислам); переконання (суб'єктивний інтелектуально-емоційний здобуток людини, що відображає мотиви її ставлення до світу, певні ідеали, норми, вчинки, які слугують орієнтирами у її житті).

Безумовно, важливе значення у змісті методологічної культури мають методологічні знання. У структурі методологічного знання виокремлюють чотири рівні:філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий і технологічний.

Зміст першого, філософського рівня методології складають загальні принципи пізнання і категоріальний апарат науки вцілому. Другий рівень - загальнонаукова методологія - утворюють теоретичні концепції, які використовуються всіма або до більшістю наукових дисциплін. Третій рівень - конкретно-наукова методологія, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, які використовуються тією або іншою науковою дисципліною. Методологія конкретної науки включає як проблеми, специфічні для наукового пізнання в даній галузі, так і питання, що висуваються на вищих рівнях методології, такі, наприклад, як проблеми системного підходу або моделювання в дослідженнях. Четвертий рівень - технологічна методологія - визначають методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, що забезпечують отримання достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включатися в масив наукового знання. На цьому рівні методологічного знання мають чітко виражений нормативний характер.

Всі рівні методологічного знання утворюють складну систему, між ними існує певна супідрядність. При цьому філософський рівень виступає як змістовна основа будь-якого методологічного знання, визначає світоглядні підходи до процесу пізнання і перетворення дійсності.

Крім того, необхідно враховувати, що одними з найбільш важливих вимог до професійної підготовки майбутнього соціального працівника є формування у нього професійного мислення, здатності до аналізу наукової літератури, організації науково-дослідної діяльності, професійної рефлексії власної професійної діяльності. У цьому контексті вища школа має бути орієнтованою на розв'язання головного завдання - формування не просто фахівця високої для своєї галузі знань кваліфікації, а фахівця такого рівня професійної культури, коли вся його діяльність свідомо спрямовується набутими методологічно ефективнимифілософсько-світоглядними настановами.

1. Найбільш поширеним у наш час є культурологічний підхід до розуміння цінностей. Його прибічники (С.Анісімов, А.Арнольдов, Л.Буєва,

A. Здравомислов, М.Каган та ін.) вважають, що цінності є якісними характеристиками певної культури, висвітлюють систему значень, смислів та пріоритетів, характерних для певної культури чи цивілізації, уособлюють світоглядні характеристики духовного життя людини і суспільства.

Слід також відзначити, що окремі науковці (В.Вілков, Л.Коган,

B. Омельченко та ін.) пов'язують поняття цінностей та становлення ціннісних орієнтацій особистості з формуванням сенсу (смислу) життя і діяльності. Так О.Коган поняття “смисл” розглядає через ціннісне самовизначення людини, звертає увагу на той факт, що вона може одночасно належати різним “мікросередовищам”, які можуть мати на нього різновекторні впливи.

Однією з провідних характеристик методологічної культури майбутнього соціального працівника є спрямованість (система цінностей), що представлена у вигляді блоку цілей і його критеріїв. Серед останніх слід виділити такі критерії: усвідомленість цінностей і відношення до них; дії по вибору цінностей; реалізація їх як особистісних цілей діяльності.

Загальнолюдські цінності - це світоглядні ідеали, моральні норми, які відображають духовний досвід усього людства. Вони становлять основу моральності особистості, являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей, таких як: доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей тощо.

В сучасних умовах важливе значення для професійної діяльності соціального працівника мають громадянські цінності, основу яких складає громадянськість - духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, що зумовлена її державною самоідентифікацією, патріотизмом. З цим пов'язане лояльне ставлення людини до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, відчуття власної гідності, знання і повага до прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння домагатися дотримання власних прав.

Ядром системи цінностей соціального працівника є професійні цінності, які реалізуються в процесі практичної дії в системі «людина - людина» і виражаються в повазі клієнта як людини і індивіда, визнання самоцінності кожного клієнта, адекватності реакції на ексклюзії, що відбуваються в суспільстві, громаді. Отже, взявши за основу характерні потреби особистості і співвідносячи їх з професією соціального працівника, її гуманістичним смислом, можна назвати такі групи професійних цінностей соціальних працівників:

-цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, цінності альтруїстичного характеру;

-цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується і примножує етичні принципи, норми, знання тощо);

-цінності, пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження і самовдосконалення особистості соціального педагога чи соціального працівника і досягнення професіоналізму діяльності.

Інтериоризовані, особистісно значущі цінності та ідеали є основою світоглядних переконань соціального працівника. Переконання - це ядро та смисл світогляду як такого, оскільки саме переконання і з'єднують думку з дією, втілюють ідею у практичну діяльність. Немає переконань - немає і світогляду, він або не сформувався, або девальвувався. Зречення переконань або розчарування в них - завжди особистісна трагедія, тому що переконання є ідеєю, яка пройшла крізь серце людини, пережита і вистраждана нею.

2. Соціальна робота являється одним із способів реагування суспільства на нову соціальну ситуацію, її проблеми, можливості. Крім того, це один з найважливіших інструментів соціального контролю. Тому важливою характеристикою методологічної культури соціального працівника є сформованість у нього професійної та соціальної позиції.

Вважаємо, що професійна позиція соціального працівника має різні контексти: особист існий який виявляється в роботі фахівця з клієнтами й виражається в професійних діях, зумовлених індивідуальним ставленням до кожної конкретної людини; професійний., що зумовлює вираження соціальним працівником через позицію свого культурного розвитку, цілей діяльності, прагнень здійснювати результативну роботу, розвиватись як творча особистість.

Розвиток професійної позиції забезпечує ефективність роботи соціального працівника; дозволяє формувати у них широкий світогляд, систему культурних і суспільних цінностей на основі власного життєвого досвіду; забезпечує результативність форм, методів і засобів впливу, які застосовуються соціальним працівником під час роботи з клієнтами; сприяє формуванню людини як особистості. Професійна позиція виражає готовність соціального працівника до виконання свого професійного призначення відповідно до вимог і запитів суспільства й визначається усвідомленим, відповідальним ставленням його до діяльності та до себе як суб'єкта діяльності.

Розкриття творчого потенціалу, креативності особистості, творча самореалізація в професійній діяльності також є важливою умовою становлення її професіоналізму. Методів розвитку креативності особистості існує чимало: одні з них пов'язані з підвищенням культури рефлексії, інші - із стимулюванням особливого психічного стану творчої активності - натхнення, треті - із застосуванням методів активізації пошуку ідей, четверті - з розвитком здібностей, п'яті - з пошуком внутрішніх спонукальних причин активізації творчої активності. Важливо відзначити, що всі вони сприяють творчій самореалізації і зростанню професіоналізму особистості соціального працівника і можуть без обмеження застосовуватися на практиці.

Слід наголосити, що суб'єкт праці прагне до особистісно-професійного розвитку і досягнення високого рівня професіоналізму у тому випадку, коли у нього сильні, але адекватні мотиви професійних досягнень і професійної самореалізації. На думку одного із засновників гуманістичної психології К.Роджерса, поведінка і діяльність людини завжди регулюється певним об'єднуючим мотивом - потребою актуалізації.

Мотиви діяльності майбутнього соціального працівника можуть бути усвідомленими і неусвідомлюваними і, на нашу думку насамперед пов'язані з пізнавальними процесами, а також - з потребою одержати професію і відповідну кваліфікацію. Сукупність таких інтеріоризованих мотивів утворюють мотивацію особистості соціального працівника як систему чинників, що спонукають до відповідної активності, до дії або бездіяльності в певних ситуаціях.

Висновки

Отже, не претендуючи на повноту й вичерпність висвітлення даної проблеми в межах цієї статті, вважаємо, що методологічна культура є важливою характеристикою професійного світогляду майбутнього соціального працівника, визначає адекватність сприйняття ним професійної дійсності, спроможність до організації творчої професійної діяльності на наукових засадах, здатність до самоаналізу й самоактуалізації, активно формується у процесі цілісної взаємодії студента з соціокультурним простором вищого навчального закладу. Оскільки наявність у майбутнього соціального працівника засобів саморозвитку пов'язана з адекватним теоретичним розумінням організованості його самосвідомості, визначеного на основі категорії культуростворюючої дії, слід, на нашу думку, розглядати процес формування його професійного світогляду у контексті культурно-значеннєвої реальності, тобто - як обумовлений взаємодією простору професійної діяльності, соціокультурного простору та освітнього процесу.

Література:

1. Соціально-психологічний словник / Авт.-уклад. М. Чапка, У. Контни., м. Мисловіце, 2010. 519 с.

2. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник. Харків, 2004. 640 с.

3. Сущенко А. В. Гуманізація педагогічної діяльності як інноваційний процес / Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки: зб. наук. праць. Київ - Запоріжжя, 2012. Вип. 29. С. 32-34.

4. Український педагогічний словник / за ред. Гончаренка С. У. Київ, 1997. 376 с.

5. Лаврентьєва О.О. Методологічна культура вчителя: у пошуках концептів професійної діяльності // Теорія і практика професійного становлення особистості в соціокультурному просторі: монографія. Дніпропетровськ: Акцент, 2014.

6. Сластенин В.А.Рефлексивная культура и профессионализм учителя.

Педагогическое образование и наука. 2005. № 3. С.37-43.

7. Руденко Л.А. Формування світогляду майбутніх фахівців соціономічних професій: гносеологічний аспект. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2017., С. 35-36.

References:

l.Sotsial'no-psykholohichnyy slovnyk (2010) / Avt.-uklad. M. Chapka, U. Kontny. [Socio- psychological dictionary] - m. Myslovitse. [in Poland].

2.Shapar V.B. (2004) Psykholohichnyy tlumachnyy slovnyk. [Psychological explanatory dictionary]. Kharkiv [in Ukrainian].

3.Sushchenko A. V. (2012). Humanizatsiya pedahohichnoyi diyal'nosti yak innovatsiynyy protses. [Humanization of pedagogical activity as an innovative process.]. Pedahohika i psykholohiya formuvannya tvorchoyi osobystosti : problemy i poshuky: zb. nauk. prats'. - Pedagogy and psychology of creative personality formation: problems and searches: coll. Science. work. Kyiv - Zaporizhia, Issue. 29. pp. 32-34. [in Ukrainian].

3. Ukrayins'kyy pedahohichnyy slovnyk / za red. Honcharenka S. U. (1997). [Ukrainian pedagogical dictionary / ed. Goncharenko S.U]. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Lavrent'yeva O.O. (2014) Metodolohichna kul'tura vchytelya: u poshukakh kontseptiv profesiynoyi diyal'nosti. [Methodological culture of a teacher: in search of concepts of professional activity]. // Teoriya i praktyka profesiynoho stanovlennya osobystosti v sotsiokul'turnomu prostori: monohrafiya. - / Theory and practice of professional development of personality in socio-cultural space: monograph. Dnepropetrovsk: Accent. [in Ukrainian].

6.Slastenin V.A. (2005) Refleksivnaya kul'tura i professionalizm uchitelya. [Reflective culture and teacher professionalism]. Pedagogicheskoye obrazovaniye i nauka. № 3. S.37-43. - Pedagogical education and science. 2005. No. 3. P.37-43.

7.Rudenko L.A. (2017) Formuvannya svitohlyadu maybutnikh fakhivtsiv sotsionomichnykh profesiy: hnoseolohichnyy aspekt. [Formation of the worldview of future specialists of socionomic professions: epistemological aspect]. Pedahohika i psykholohiya profesiynoyi osvity, S. 35-36. - Pedagogy and psychology of vocational education. 2017., pp. 35-36. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru