Інформаційні технології та взаємооцінювання студентів вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Інформаційні технології та взаємооцінювання студентів вищих навчальних закладів

Родіонов Павло Юрійович кандидат економічних наук, доцент кафедри комп'ютерних мультимедійних технологій

Родіонова Олена Володимирівна старший викладач кафедри комп'ютерних мультимедійних технологій

проспект Любомира Гузара, 1, м. Київ



Анотація

Робота присвячена питанню інформаційного забезпечення взаємооцінювання студентів вищих навчальних закладів. Розглядаються принципи ефективного оцінювання студентів, відповідно до яких оцінювання має допомогти пояснити здобувачам освіти, якими мають бути показники самооцінювання, сприяти розвитку самооцінки та рефлексії у студентів, забезпечувати здобувачів освіти якісною інформацією щодо їх прогресу, заохочувати до діалогу між викладачем та студентами, створювати позитивні мотиваційні переконання, надавати можливості для підвищення результатів навчання та надавати викладачам інформацію щодо освітнього процесу.

Аналізується система взаємооцінювання студентів, компонентами якої запропоновано вважати її учасників, формат оцінювання, частоту оцінювання, інформаційне та технічне забезпечення. Розглядаючи переваги взаємооцінювання, привертається увага до того, що даний інструмент дозволяє залучити студентів до активної участі в освітньому процесі та зробити їх більш самостійними. Серед недоліків називається складність організації взаємооцінювання на деяких спеціальностях.

У роботі дається характеристика програмним продуктам та способам їх використання у взаємооцінюванні студентів. Факторами, що впливають на вибір конкретного програмного продукту, запропоновано вважати вартість, наявність функціоналу для спільної роботи, онлайн доступу та мобільної версії, а також зручність інтерфейсу користувача.

Як інструмент, що може грати позитивну роль у взаємооцінюванні студентів спеціальності 186 Видавництво та поліграфія пропонується вважати онлайн портфоліо, які за наявності інструментів спільної роботи та онлайн-доступу дозволяють використовувати взаємооцінювання у режимах дистанційного або змішаного навчання, синхронно або асинхронно.

Ключові слова: освітній процес, оцінювання успішності, взаємооцінювання, інформаційні технології, портфоліо студента.

Abstract

Rodionov Pavlo Yuriyovych PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Computer Multimedia Technologies, National Aviation University, Lubomyr Husar Ave., 1, Kyiv

Rodionova Olena Volodymyrivna Senior Lecturer of the Department of Computer Multimedia Technologies, National Aviation University, Lubomyr Husar Ave., 1, Kyiv,

INFORMATION TECHNOLOGIES AND PEER ASSESSMENT OF STUDENTS IN HIGHER EDUCATION

The work is devoted to the issue of information support of peer assessment of students of higher educational institutions. The principles of effective student assessment are considered, according to which assessment should help explain to students what self-assessment indicators should be, promote selfassessment and reflection in students, provide students with quality information about their progress, encourage dialogue between teachers and students, create positive motivational persuasion, provide opportunities to improve learning outcomes and provide teachers with information on the educational process.

The system of mutual evaluation of students is analyzed, the components of which are proposed to be its participants, evaluation format, frequency of evaluation, information and technical support. Considering the benefits of mutual evaluation, attention is drawn to the fact that this tool allows teachers to involve students in active participation in the educational process and make them more independent. Among the disadvantages is the difficulty of organizing mutual evaluation in some specialties.

The paper describes the software products and methods of their use in mutual evaluation of students. Factors influencing the choice of a specific software product are considered to be the cost, availability of functionality for collaboration, online access and mobile version, as well as the usability of the user interface.

As a tool that can play a positive role in the peer assessment to consider online portfolios, which with collaboration tools and online access allow the use of mutual evaluation in distance or blended learning, synchronously or asynchronously.

Keywords: educational process, performance evaluation, mutual evaluation, information technologies, student 's portfolio.



Вступ

Постановка проблеми. Глобалізація освітнього середовища, підвищення академічної мобільності учасників освітнього процесу та динамічні зміни, що відбуваються у сучасній освіті ставлять питання щодо пошуку шляхів підвищення якості освітнього процесу. У свою чергу, важливим фактором, який впливає на якість освіти є зворотній зв'язок між викладачами та здобувачами освіти. Наріжним каменем такого взаємозв'язку є оцінювання успішності студентів. Взаємооцінювання, як різновид оцінювання знань студентів може стати ефективним інструментом, який дозволить спонукати здобувачів освіти брати активну участь у навчанні та під іншим кутом оцінити власний прогрес. Говорячи про проведення взаємооцінювання, то слід зауважити, що важливу роль тут грає його належне інформаційне забезпечення. Саме питанню ефективної організації взаємооцінювання, що зважає на специфіку навчальної спеціальності та дисципліни, а також належному використанню інформаційних технологій у процесі взаємооцінювання присвячена дана робота.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями контролю успішності та взаємооцінювання студентів займалися такі вчені К. Дж.-- Топпінг, С. Р Касл, К. Дж. Макгуайр, А. Люкстон-Рейлі та інші. У своїх роботах вони досліджували питання взаємооцінювання та можливість використання інформаційних технологій для його проведення.

Метою статті є проаналізувати взаємооцінювання та інформаційні технології для його організації з точки зору евентуальності їх використанняу навчанні студентів вищих навчальних закладів.



Виклад основного матеріалу

Освітній процес складається з багатьох компонентів, кожен з яких є важливим та потребує відповідної уваги. На наше переконання, говорити про взаємооцінювання слід добре розуміючи відповідний контекст. Відповідно, у першій частині нашої роботи ми розглянемо питання щодо взаємооцінювання студентів спеціальності 186 Видавництво та поліграфія. Натомість друга частина статті буде присвячена питанню інформаційного забезпечення взаємоцінвання студентів.

Розглядаючи питання взаємооцінювання здобувачів освіти та роль інформаційних технологій у ньому, спочатку необхідно окреслити особливості освітнього процесу на конкретній спеціальності, що дозволить більш аргументовано розкрити суть даного різновиду контролю успішності студентів, а також окреслити місце інформаційних технологій у ньому.

Враховуючи, що створення, впровадження та модернізація системи оцінювання серед іншого має базуватися на потребах здобувачів освіти, ми спочатку зупинимося на можливих очікуваннях студентів від сучасного викладача вищої школи. Відповідно, ми можемо виділити наступні його функції:

1. Навчальна. Являючись професіоналом у своїй сфері, викладач у належний спосіб надає студентам сучасні знання з дисципліни.

2. Інформаційна. Викладач допомагає студентам орієнтуватися у потоках інформації, як пропонуючи релевантні інформаційні джерела, так і надаючи рекомендації щодо самостійного пошуку необхідної інформації.

3. Організаційна. Викладач організовує навчальний процес, обираючи релевантну форму подачі матеріалу, організовуючи канали інформаційного обміну між учасниками навчального процесу та спонукаючи студентів до самостійної роботи.

4. Надання зворотного зв'язку. Дана функція полягає у забезпеченні студентів об'єктивною інформацією щодо їхнього прогресу та індивідуальними рекомендаціями щодо виправлення можливих помилок та покращення їх особистих результатів.

5. Мотиваційна. Викладач спонукає студентів до активної участі у навчальному процесі.

Важливим видається наступним дослідити особливості навчання на конкретній спеціальності. Розглядаючи питання викладання на спеціальності 186 Видавництво та поліграфія, можна відмітити такі характерні риси навчального процесу, як:

1. Широке використання студентами та викладачами інформаційних технологій у навчальному процесі.

2. Значна кількість лабораторних робіт, яка може сягати 50% від усього об'єму академічного навантаження, тобто значну частину часу студенти працюють над проектами, використовуючи необхідне програмне забезпечення.

3. Складність встановлення формальних критеріїв щодо якості виконаних робіт, що позначається на процесі оцінювання студентів. Так, результатом роботи студента може стати проект макету багатосторінкового видання, оцінювання якого є комплексним питанням.

4. Наявність різноманітних онлайн-курсів та інформаційних джерел, які можна використовувати для самонавчання або поглиблення власних знань.

5. Можливість активного залучення студентів спеціальності до роботи над творчими проектами, що мають перспективи практичної імплементації.

Говорячи про проведення навчальних занять, то тут слід сказати наступне: у навчальному процесі серед іншого активно використовуються мультимедійні технології, а також платформи для онлайн-навчання, що дозволяє на належному рівні викладати дисципліни та робить можливим застосування методик змішаного навчання.

Оцінювання теоретичних знань та практичних навичок студентів під час вивчення дисциплін, що мають безпосередній зв'язок зі створенням оригінал-макетів видань здебільшого передбачає наступні кроки: студенти можуть отримувати бали за свою роботу під час лекційних занять та контрольних заходів; студенти можуть отримати бали за виконання та захист лабораторних робіт. Типова лабораторна робота полягає у виконанні завдання, що може бути пов'язане зі створенням графічної композиції та версткою видання, а також подальшою його підготовкою до друку. Так, результатом виконання лабораторної роботи може бути оригінал-макет рекламного постеру, настінного календаря або іншої поліграфічної продукції. Оцінювання таких робіт має свої складнощі, головні з яких наведено нижче.

1. Значна кількість параметрів, які підлягають оцінюванню.

2. Великі витрати часу на оцінювання, що пов'язано з необхідністю індивідуального підходу до кожної роботи.

3. Питання, що пов'язані з оцінюванням композиції видання, шрифтового оформлення, використаних кольорів та інших аспектів, що стосуються художньої естетики є достатньо складними, адже занадта формалізація критерїів оцінки може призвести до негативних наслідків.

Враховуючи специфіку студентських робіт та ставлячи на меті нівелювати прояви недосконалості системи оцінювання та можливої суб'єктивності, на нашу думку можна вживати наступні заходи:

1. Пропонувати до виконання завдання, що мають декілька шляхів вирішення та враховувати в процесі оцінювання вибір найбільш оптимального.

2. Передбачити можливість самоконтролю студентів, а також організувати здійснення контролю студентських робіт іншими студентами.

3. Приділяти особливу увагу висновкам до лабораторних та практичних робіт, які студенти можуть використовувати як інструмент для рефлексії на власний досвід роботи.

4. Передбачити публічний захист виконаних робіт, що дозволяє студентам представити свої роботи та отримати відгук.

5. Запрошувати стейкхолдерів, зокрема визнаних професіоналів у галузі, а також роботодавців до участі в оцінюванні прогресу студентів.

Спираючись на досвід викладання студентам спеціальності 186 Видавництво та поліграфія, зазвичай очікування студентів відносно оцінювання та зворотного зв'язку полягають у наступному:

1. Оцінки за виконані роботи є об'єктивними та неупередженими.

2. Виконані роботи оцінюються швидко та без затримок.

3. До оцінки додається відгук викладача, в якому зазначаються сильні та слабкі сторони роботи, а також шляхи виправлення недоліків.

Говорячи про зворотній зв'язок, слід окремо звернути увагу на положення, відповідно до яких система контролю успішності має будуватися. Так, у класичній роботі [1], що присвячена питанню оцінювання студентів, виділяють наступні принципи, на яких має ґрунтуватися зворотній зв'язок в освітньому процесі:

1. Допомагає пояснити студентам, якими мають бути правильні показники оцінювання, тобто цілі, критерії, очікувані стандарти. Як зазначено у роботі [2; 3], студенти можуть досягти цілей навчання, лише якщо вони розуміють такі цілі, мають деякий вплив на них та можуть оцінити власний прогрес. Розуміння цілей означає, що має бути певний рівень кореляції між цілями, поставленими студентами, та цілями, які спочатку поставлені викладачем. Однак дослідження демонструють значний рівень невідповідності між уявленнями викладачів і студентів про критерії оцінювання та стандарти.

2. Сприяє розвитку самооцінки та рефлексії у навчанні. Одним з ефективних способів розвитку саморегуляції серед студентів є надання їм можливості регулювати аспекти власного навчання та рефлексії щодо досягнутих результатів. Студенти вже задіяні в моніторингу невідповідностей між власними цілями та результатами, які вони досягають. Однак для того, щоб систематично розвивати здатність студентів до саморегуляції, викладачам необхідно створити більш структуровані можливості для самоконтролю і оцінювання прогресу досягнення цілей. Самооцінка є ефективним способом досягнення цього, так як спонукає студентів до аналізу власного прогресу у навчанні.

3. Надає студентам якісну інформацію про їхнє навчання. Хоча дослідження показують, що викладачі відіграють центральну роль у розвитку здатності студентів до саморегуляції, вони також є важливим джерелом зовнішнього зворотного зв'язку. Зворотній зв'язок від викладачів є джерелом, за допомогою якого студенти можуть оцінити прогрес і перевірити власні внутрішні цілі, критерії та стандарти. Окрім цього, викладачі більш ефективно можуть виявляти помилки в роботах студентів, ніж самі студенти.

4. Заохочує до діалогу викладача та студентів щодо навчання. У моделі саморегулювання, щоб зовнішній зворотний зв'язок був ефективним, студент має його розуміти, перш ніж його можна буде використати для продуктивного покращення. У літературі [4; 5] існує багато доказів того, що студенти не розуміють зворотний зв'язок, наданий викладачами та як результат не можуть вжити заходів для зменшення розбіжності між їхніми цілями та результатами, які вони хотіли б досягти. Подекуди зовнішній зворотній зв'язок ігнорує активну роль, яку студент повинен відігравати у розумінні такого зв'язку та використанні його для регулювання власної діяльності.

5. Створює позитивні мотиваційні переконання та самооцінку. Мотивація та самооцінка відіграють дуже важливу роль у навчанні та оцінюванні досягнень. Дослідження [6] показують, що залежно від їхніх переконань щодо навчання студенти мають якісно різну мотивацію. Такі розбіжності впливають як на реакції студентів на зовнішній зворотний зв'язок, так і їхню прихильність до саморегуляції навчання.

6. Надає можливості для скорочення розриву між поточною та бажаною продуктивністю здобувача освіти. Поки що зворотний зв'язок обговорювався з когнітивної чи інформаційної точки зору та з точки зору мотиваційної перспективи. Однак з точки зору саморегулювання слід розглянути, як зворотний зв'язок впливає на поведінку та навчальну роботу, яка проводиться. Постає питання щодо досконалості зворотного зв'язку, а також стосовно його потенціалу вести до змін у діяльності студента. Зовнішній зворотній зв'язок забезпечує можливість скоротити розрив між поточною та поточною продуктивністю студента [7].

7. Надає викладачам інформацію, яка може бути використана для внесення змін у процес викладання. Хороша практика зворотного зв'язку полягає не тільки в наданні доступної та корисної інформації студентам для покращення результатів їх навчання, але також має на меті надати необхідну інформацію освітянам.

Говорячи про інформаційні технології у взаємооцінюванні студентів, необхідним видається дати визначення даній дефініції. Відповідно до розповсюдженого тлумачення, взаємооцінювання полягає у забезпеченні студентам можливості для визначення рівня якості виконаних робіт або продуктивності інших студентів з рівним статусом. Оцінюванню можуть підлягати письмове та усне мовлення, презентації, портфоліо, виконання тестів або інші види робіт [8].

Розглянемо можливі позитивні та негативні сторони взаємооцінювання студентів. На думку автора [9], що досліджував дане питання, то його використання призводить до наступних результатів:

1. Сприяє освіті студентів.

2. Навчає студентів нести відповідальність за свої дії.

3. Надає студентам навички застосування стандартів і критеріїв.

4. Навчання студентів моделюванню їхньої діяльності.

5. Залучає студентів до оцінювання їхньої діяльності та оцінювання своїх одногрупників, що дозволяє набути досвід оцінювання та отримати користь від зворотного зв'язку.

6. Зменшує залежність від викладачів та підвищує незалежність в процесі оцінювання.

Зауважимо, що впровадження взаємооцінювання як невід'ємного атрибуту освітнього процесу має складнощі, серед яких найбільш значущими на нашу думку є наступні:

1. Обмеження на застосування даного методу під час викладання окремих дисциплін.

2. Низька мотивація здобувачів освіти, що може бути нівельовано, якщо студентам аргументовано пояснити переваги даного методу.

3. Складність врахування результатів взаємооцінювання при виставленні формальних оцінок.

На нашу думку, у розробленні системи взаємооцінювання особливо важливим є зробити її максимально наближеною до потреб учасників освітнього процесу, що має забезпечити її відповідне сприйняття.

Як видно з рисунку, основними складовими системи взаємооцінювання студентів є безпосередньо студенти та викладачі. Частота оцінювання, його формат та необхідне інформаційне забезпечення можуть варіюватися в залежності від особливостей спеціальності та потреб студентів, проте в контексті викладання студентам спеціальності 186 Видавництво та поліграфія дані складові можуть виглядати наступним чином (Табл. 1).

Таблиця 1 Компоненти системи взаємооцінювання студентів

Компонент	Характеристика
Учасники та їх ролі	Викладач є організатором та модератором, студенти приймають участь як реципієнти та надавачи зворотного зв'язку
Формат оцінювання	Письмова форма; учасники залишають коментар до роботи відповідно до встановлених критеріїв оцінювання на визначених онлайн платформах
Частота оцінювання	Після виконання кожної лабораторної роботи
Інформаційне забезпечення	Викладач надає студентам перелік питань, на які вони мають відповісти в процесі оцінювання роботи; питання можуть змінюватися в залежності від характеру роботи
Технічне забезпечення	Персональний комп'ютер, доступ до мережі Інтернет

[Джерело: Розроблено автором]

Як видно з таблиці, організація взаємооцінювання здобувачів освіти має кореляцію з сучасними вимогами до освітнього процесу та з потребами студентів щодо зворотного зв'язку. Можна говорити, що даний вид контролю може надавати позитивні результати та сприяти підвищенню якістю освітнього процесу. взаємооцінювання студент програмний

Враховуючи, що вагому роль у взаємооцінюванні студентів відіграють інформаційні технології, розглянемо нижче дане питання. Аналізуючи використання інформаційних технологій у взаємооцінюванні студентів, К. Дж.-- Топпінг у своїй роботі [10] зазначає, що на даний момент існує значне різноманіття можливих форм його реалізації.

Зокрема, використання всесвітньої мережі Інтернет дозволяє студентам комунікувати онлайн у веб-додатках у зручний час, синхронно або асинхронно. Однак асинхронний доступ може призвести до проблем у роботі недостатньо мотивованих здобувачів освіти. Ще одна перевага взаємооцінювання у мережі Інтернет полягає в тому, що це можна зробити анонімно, тому студенти не будуть знати, хто оцінює їх, і це може спонукати їх давати більш критичні відповіді.

У свою чергу, тип оцінюваних робіт може бути різним: дослідницькі пропозиції, навчальні матеріали, веб-конференції та проектні роботи різного роду, а також більш стандартні письмові завдання. Однак питання щодо довіри у такій ситуації є гострим, тому анонімне оцінювання часто використовується лише для перших етапів проекту [11].

Програмне забезпечення для організації та структурування взаємооцінювання. При застосуванні у великих за кількістю студентів академічних групах взаємооцінюванням важко управляти. Технологічні програмні засоби доступні для організації, структурування та підтримки взаємооцінювання [12]. До прикладів такого програмного забезпечення можна віднести Expertiza, PeerScholar та PeerGrade. Ці програмні системи для широкомасштабного управління взаємооцінюванням розподіляють студентів на тих, хто оцінює та тих, чиї роботи оцінюють, а також полегшує процес збору та узагальнення оцінок.

Використання відео у взаємооцінюванні дозволяє надавати критичні відгуки окремим виконаним роботам. Таку оцінку легко проводити на мобільному телефоні. У відео можуть міститися попередньо записані питання, які потребують відповіді на них.

Застосування електронних портфоліо є ефективним методом, так як дозволяє здобувачам освіти зберігати та демонструвати свої роботи. Викладач може організувати взаємооцінювання, після чого студент за необхідності вносить корективи у роботу та демонструю остаточний варіант. Також студент можна дати відповідь на коментарі викладача або одногрупника.

Соціальні медіа, такі як Facebook, можна використовувати як ефективну платформу для обміну роботами, відео, або зображеннями. Звичайно, студенти можуть використовувати ці платформи, незалежно від того, пропонує це викладач або ні. Слід зауважити, що соціальні мережі в освітньому закладі можуть бути заборонені відповідно до політики щодо використання студентами інформаційних технологій, проте для студентів вищих навчальних закладів як правило такі обмеження відсутні.

Вікі являють собою гіпертекстові веб-сайти для публікацій, які мають можливість спільного редагування. Вони використовуються для спільного виконання роботи та підходять для кількох ітерацій взаємооцінювання. Наприклад, вікі дозволяють провести експертну оцінку блогів.

Масові відкриті онлайн-курси, або Massive Online Open Courses. Це курси, що вільно доступні в мережі Інтернет, вони часто розроблені університетами. Проблема з даними курсами полягає в тому, що лише невелика частка студентів успішно закінчують курс.

Розглянувши можливі напрямки використання інформаційних технологій у процесі взаємооцінювання здобувачів освіти та беручи до уваги особливості навчання студентів спеціальності 186 Видавництво та поліграфія, вважаємо слушним звернути увагу на використання Інтернет-ресурсів, зокрема онлайн- портфоліо як перспективного інструменту, що надає студентам можливість обмінюватися та висловлювати свої думки стосовно виконаних проектів. У таблиці 1 розглянуто приклади програмного забезпечення, що надає можливість спільного перегляду та коментування мультимедійної інформації.

Таблиця 2 Програмне забезпечення для взаємооцінювання

Назва	Характеристика	Спосіб використання
Google Docs	Сервіс збереження та редагування файлів	Дозволяє створювати та поширювати відгуки. Для обміну роботами доцільно використовувати Google Disc
Behance	Соціальна медіа-платформа	Здобувані освіти мають змогу поширювати власні роботи та оцінювати проекти колег
Padlet	Ресурс для створення та спільного редагування інформації	Наявна можливість створювати та показувати онлайн-дошки, які містять відповідний контент
GitHub	Веб-сервіс для хостингу IT-проектів	Дозволяє розміщувати та завантажувати інформаційні продукти
Dribbble	Платформа для створення та перегляду портфоліо	Можливість створювати власні портфоліо та залишати коментарі до робіт сокурсників

[Джерело: Розроблено автором]

Як видно з таблиці, існує велике різноманіття інформаційних технологій, які можуть використовуватися для проведення взаємооцінювання. Такі інструменти в силу своєї природи можуть використовуватися в навчанні студентів різних спеціальностей. Процес вибору програмного продукту для взаємооцінювання пов'язаний з рядом факторів, які слід брати до уваги в залежності від спеціальності або дисципліни. До таких факторів можна віднести наступні:

1. Вартість програмного продукту. На даний момент, на ринку є достатня кількість умовно-безкоштовних або безкоштовних інформаційних продуктів. Як показує практика, у більшості випадків функціонал онлайн-ресурсів з можливістю безкоштовного або умовно-безкоштовного використання дозволяє організувати взаємооцінювання на високому методичному рівні.

2. Наявність можливості для спільної роботи. В першу чергу це дозволяє залишати коментарі щодо роботи, а також відповідати на критичні зауваження та рекомендації. Студенти мають можливість переглядати історію коментарів та опціонально внесених у роботу змін, що є критично важливим для самоаналізу.

3. Зручність використання інтерфейсу користувача. Час на вивчення роботи програмного продукту має бути незначним, інакше це може відволікати студентів від виконання завдань. Оптимальним є використання інформаційних технологій, які вимагають мінімального часу на освоєння або є знайомі студентам.

4. Можливість онлайн-доступу. Дозволяє використовувати взаємооцінювання в синхронному або асинхронному режимі. Також це дозволяє використовувати взаємооцінювання у режимі дистанційного або змішаного навчання.

5. Наявність мобільної версії. Така можливість дозволяє активно використовувати взаємооцінювання під час навчальних занять без використання додаткового обладнання. Зауважимо, що абсолютна більшість програмних продуктів, які можуть бути використані у процесі взаємооцінювання дозволяють використовувати їх за допомогою смартфона.

Аналізуючи практику проведення взаємооцінювання у режимі онлайн, автори зазначають [13], що інформаційно-комунікаційні технології можуть допомогти викладачам побудувати оцінку стратегії викладання, робити обґрунтовані судження про прогрес студентів, сприяти обміну відгуками та підтримкою спільного навчання. Деякі з принципів оцінювання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій можуть бути використані для досягнення балансу між оцінюванням як інструментом вимірювання навчальних досягнень здобувачів освіти та еволюціонувати до оцінювання, яке активно залучає студентів до процесів оцінювання власного навчання.



Висновки

Враховуючи вищесказане, взаємооцінювання є важливим інструментом, який дозволяє підвищити успішність студентів та виступає в якості додаткового мотивуючого фактора, що спонукає здобувачів освіти приймати активну участь в освітньому процесі. Використання інформаційно- комунікаційних технологій дозволяє підвищити якість взаємооцінювання як у синхронному, так і в асинхронному режимах навчання, що особливо цінним є в контексті дистанційного або змішаного навчання. Аналізуючи вибір інформаційних технологій, які можуть використовуватися для підтримки процесу взаємооцінювання, слід зауважити, що це багато у чому визначається специфікою спеціальності, конкретної дисципліни, а також потребами студентів. Проте, на нашу думку, головними факторами під час вибору конкретного програмного продукту є його вартість, можливість спільної роботи та простота у використанні. Відповідний вибір програмного продукту дозволяє уникнути проблем під час його використання та належним чином інтегрувати його у процес викладання та оцінювання знань.

В якості перспектив подальших наукових розвідок стосовно даного питання ми можемо окреслити проведення досліджень, що присвячені визначенню вплива взаємооцінювання на прогрес здобувачів освіти. Такі дослідження мають мати емпіричний характер та можуть дозволити конкретизувати потреби студентів, що дозволить у подальшому імплементувати їх в освітній процес.



Література

1. David J. Nicol & Debra Macfarlane-Dick (2006) Formative assessment and self-regulated learning: a model and seven principles of good feedback practice, Studies in Higher Education, 31:2, 199-218, DOI: 10.1080/03075070600572090

2. Black, P. & Wiliam, D. (1998) Assessment and classroom learning, Assessment in Education, 5(1), 7-74.

3. Sadler, D.R. (1989) Formative assessment and the design of instructional systems, Instructional Science, 18, 119-144.

4. Chanock, K. (2000) Comments on essays: do students understand what tutors write?, Teaching in Higher Education, 5(1), 95-105.

5. Hyland, P. (2000) Learning from feedback on assessment, in: A. Booth and P. Hyland (Eds) The practice of university history teaching (Manchester, Manchester University Press).

6. Dweck, C. (1999) Self-theories: Their Role in Motivation, Personality and Development (Philadelphia: Psychology Press).

7. Yorke, M (2003) Formative assessment in higher education: Moves towards theory and the enhancement of pedagogic practice, Higher Education, 45(4), 477-501.

8. O'Donnell, A.M., & Topping, K.J. (1998). Peers assessing peers: Possibilities and problems. In Topping, K. & Ehly, S., Peer-assisted learning (pp. 255-278). Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum.

9. Spiller, D. (2009). Assessment Matters: Self-Assessment and Peer Assessment. Teaching Development, The University of Waikato. Retrieved from http://www.waikato.ac.nz/tdu/pdf/ booklets/8_SelfPeerAssessment. pdf

10. Topping K. J. (2021) Digital Hardware for Peer Assessment in K-12 Schools and Universities. Front. Educ. 6:666538. https://doi.org/10.3389/feduc.2021.666538

11. Castle, S. R., and McGuire, C. J. (2010). An analysis of student self-assessment of online, blended, and face-to-face learning environments: Implications for sustainable education delivery. Int. Edu. Stud. 3 (3), 36-40. https://doi:10.5539/ies.v3n3p36

12. Luxton-Reilly, A. (2009). A systematic review of tools that support peer assessment. Comp. Sci. Edu. 19 (4), 209-232. https://doi.org/10.1080/08993400903384844

13. Selma Santos Rosa, Clara Pereira Coutinho, Maria Assun9ao Flores. (2016, June 21-23). Online Peer Assessment: Method and Digital Technologies. 2nd International Conference on Higher Education Advances, HEAd'16, 21-23 June 2016, Valencia, Spain.



References

1. David J. Nicol & Debra Macfarlane-Dick (2006) Formative assessment and self-regulated learning: a model and seven principles of good feedback practice, Studies in Higher Education, 31:2, 199-218, DOI: 10.1080/03075070600572090

2. Sadler, D.R. (1989) Formative assessment and the design of instructional systems, Instructional Science, 18, 119-144.

3. Black, P. & Wiliam, D. (1998) Assessment and classroom learning, Assessment in Education, 5(1), 7-74.

4. Chanock, K. (2000) Comments on essays: do students understand what tutors write?, Teaching in Higher Education, 5(1), 95-105.

5. Hyland, P. (2000) Learning from feedback on assessment, in: A. Booth and P. Hyland (Eds) The practice of university history teaching (Manchester, Manchester University Press).

6. Dweck, C. (1999) Self-theories: Their Role in Motivation, Personality and Development (Philadelphia: Psychology Press).

7. Yorke, M (2003) Formative assessment in higher education: Moves towards theory and the enhancement of pedagogic practice, Higher Education, 45(4), 477-501.

8. O'Donnell, A.M., & Topping, K.J. (1998). Peers assessing peers: Possibilities and problems. In Topping, K. & Ehly, S., Peer-assisted learning (pp. 255-278). Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum.

9. Spiller, D. (2009). Assessment Matters: Self-Assessment and Peer Assessment. Teaching Development, The University of Waikato. Retrieved from http://www.waikato.ac.nz/tdu/pdf/ booklets/8_SelfPeerAssessment. pdf

10. Topping K. J. (2021) Digital Hardware for Peer Assessment in K-12 Schools and Universities. Front. Educ. 6:666538. https://doi.org/10.3389/feduc.2021.666538

11. Castle, S. R., and McGuire, C. J. (2010). An analysis of student self-assessment of online, blended, and face-to-face learning environments: Implications for sustainable education delivery. Int. Edu. Stud. 3 (3), 36-40. https://doi:10.5539/ies.v3n3p36

12. Luxton-Reilly, A. (2009). A systematic review of tools that support peer assessment. Comp. Sci. Edu. 19 (4), 209-232. https://doi.org/10.1080/08993400903384844

13. Selma Santos Rosa, Clara Pereira Coutinho, Maria Assun9ao Flores. (2016, June 21-23). Online Peer Assessment: Method and Digital Technologies. 2nd International Conference on Higher Education Advances, HEAd'16, 21-23 June 2016, Valencia, Spain.

Размещено на Allbest.ru

...