Організація науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти

Вступ

Постановка проблеми. Беручи до уваги цілі та вимоги, які ставить перед нами сучасна система освіти України, а саме спрямованість державної політики на розвиток наукового складника в освітній галузі, можна зробити висновок, що одне з провідних місць на всіх сходинках підготовки спеціалістів із вищою освітою займає науково-дослідницька діяльність. Залучення студентів закладів вищої педагогічної освіти до науково-дослідницької діяльності закладає підвалини для повноцінної трудової діяльності майбутніх фахівців, розвитку суспільства і держави, значних наукових досягнень. Проблема активізації науково-дослідницької діяльності полягає не у відсутності бажання здобувачів вищої освіти і викладачів займатися науковою діяльністю, а у відсутності, з одного боку, правильної організації науково-дослідної роботи, а з іншого - у відсутності чітко окреслених педагогічних умов розвитку науково-дослідницької діяльності у закладах вищої освіти.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що до проблем організації науково-дослідницької діяльності у закладах вищої освіти зверталися А. Алексюк, Н. Гордій [1], І. Зязюн [2], А. Конвер- ський [9], О. Крушельницька [4], О. Микитюк [7], О. Пєхота [11], І. П'ятницька-Позднякова [12], З. Слєпкань [14] та інші науковці.

Метою статті є аналіз сутності, змісту та форм організації науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти в контексті їхньої професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Актуальність проблеми зумовлена тим фактом, що сучасні підходи закладів вищої освіти України до формування системи й удосконалення змісту, форм і методів науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти як одного з важливих чинників підготовки висококваліфікованих кадрів характеризуються певними особливостями, що потребують вивчення й узагальнення. Науково-дослідницька діяльність, що пронизує систему підготовки майбутніх фахівців упродовж періоду навчання у закладі вищої педагогічної освіти, характеризується тісним системним міжпредмет- ним взаємозв'язком, передбачає озброєння здобу- вачів вищої освіти методологією дослідницької роботи, сприяє не лише поглибленню і розширенню знань, а й збагачує світогляд майбутніх фахівців, стимулює розвиток самостійності, творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей кожної особистості [11].

Науково-дослідницька діяльність є вагомим компонентом професійної підготовки майбутніх педагогів. Вона базується на двох глибоко взаємопов'язаних видах діяльності: дослідницькій та науковій. О. Савенков визначає дослідницьку діяльність як «особливий вид інтелектуально-творчої діяльності, що породжується в результаті функціонування механізмів пошукової активності і побудований на основі дослідницької поведінки» [13]. Розглядаючи дослідницьку (пошукову) діяльність студентів як освітню технологію, А. Леонтович доволі чітко підкреслює, що вона передбачає виконання студентами під керівництвом фахівця навчальних дослідницьких завдань із заздалегідь невідомим рішенням, зміст яких спрямовано на створення уявлень про об'єкт чи явища навколишнього світу [6]. Автор переконаний, що будь-яке дослідження має структуру наукового. Сучасні дослідники розглядають науково-дослідницьку діяльність як інтелектуальну працю, що спрямована на отримання знань, умінь і навичок, а науково-дослідницьку діяльність студентів (НДДС) - як «системне утворення, яке має свою структуру, зміст і форми» [15]. Більш розгорнуте визначення поняття «науково-дослідницька діяльність студентів» формулює О. Курганов. Він пропонує розглядати науково-дослідницьку діяльність студентів як форму організації освітнього процесу, спрямованого на отримання знань, що мають об'єктивну новизну, а також на формування дослідницьких умінь і навичок. Якісна відмінність поняття «науково-дослідницька діяльність», на його думку, полягає у тому, що воно визначає «динамічну систему специфічного виду взаємодії суб'єкта зі світом, яка включає сукупність мотивів, цілей, форм, методів і засобів пошуку нового об'єктивного, системно-організованого і обґрунтованого знання» [5].

Аналіз літератури з теми дослідження дає змогу констатувати, що науково-дослідницька діяльність здобувачів вищої освіти - це: 1) діяльність, що спрямована на отримання і використання нових знань; 2) компонент професійного становлення майбутніх учителів, що нерозривно пов'язаний із навчальним процесом; 4) динамічна система, що включає логічно пов'язані елементи філософського, соціокультурного, освітнього плану; 5) творча діяльність дослідника. Ґрунтуючись на висновках, отриманих у дослідженнях розглянутих авторів, визначимо науково-дослідницьку діяльність здобувачів вищої освіти як особистісно і соціально значиму продуктивну діяльність, яка здійснюється в рамках освітнього процесу у вищій школі засобами пізнання згідно з логікою наукового пошуку, продуктом якої є суб'єктивно нові знання про досліджувані об'єкти або специфічні методи дослідження. Відзначимо, що в результаті такого роду діяльності суб'єктивний характер «відкриттів» може набувати певну об'єктивну значимість і новизну. Своєю чергою, поняття «науково-дослідницька діяльність здобувачів вищої освіти» включає три взаємопов'язаних елементи: 1. Навчання студентів елементам дослідницької діяльності; організації та методики наукової творчості. 2. Наукове дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів. 3. Науково-дослідницька діяльність студентів як елемент просвітницької пропаганди досягнень науки і техніки.

Науково-дослідницька діяльність здобувачів вищої освіти є обов'язковою і визначається навчальним планом. Основною метою організації та розвитку науково-дослідницької діяльності є підвищення рівня наукової підготовки майбутніх педагогів; збереження та відтворення інтелектуального потенціалу закладу вищої освіти; подальший розвиток інтеграції науки та освіти.

Головними завданням науково-дослідницькій діяльності є: оволодіння методами, методиками самостійного розв'язання педагогічних завдань та методологією наукового пізнання; формування дослідницьких умінь і навичок глибокого аналізу, синтезу, узагальнення, інтерпретації отриманих результатів, абстрактного мислення, планування і прогнозування результатів своєї діяльності, ефективної організації праці; поглиблене вивчення навчального матеріалу; оволодіння навичкам роботи в наукових колективах; ознайомлення з методами організації творчої роботи; сприяння успішному розв'язанню актуальних проблем науки та соціального розвитку суспільства; надання допомоги здобувачам вищої освіти у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму; необхідність постійного оновлення й удосконалення своїх знань; створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах закладу вищої освіти резерву вчених, дослідників, викладачів [1].

Аналіз літератури дав змогу виділити такі напрями організації науково-дослідницької діяльності: підвищення якості освітнього процесу за рахунок спільної участі здобувачів вищої освіти і викладачів у виконанні різних науково-дослідницьких робіт; участь здобувачів вищої освіти у проведенні прикладних, пошукових і фундаментальних наукових досліджень; підтримка і розвиток наукових шкіл закладу освіти в руслі наступності поколінь; розвиток у здобувачів вищої освіти вмінь самостійного обґрунтування наукових суджень і висновків; надання здобувачам вищої освіти можливостей у процесі навчання спробувати свої сили у різних напрямах сучасної науки.

О. Ярошенко виокремлює такі основні принципи реалізації науково-дослідницької діяльності у закладі вищої освіти на рівні студента: принцип самостійності (студенти проявляють високий ступінь самостійності, а не діють лише за вказівкою чи розробленим викладачем алгоритмом); принцип опори на попередній досвід дослідницької діяльності студента (урахування досвіду, набутого у школі, малій академії наук, під час практичних занять із фундаментальних дисциплін тощо); принцип елективності (на всіх етапах формування готовності студентів до науково-дослідницької діяльності їхні наміри і пропозиції щодо вибору теми і предмета індивідуального дослідження є вирішальними, а самому вибору передує формулювання викладачами достатньої кількості і різноманітних за складністю тем науково-дослідницької діяльності студентів); принцип ініціативності (рішення студента є вирішальним у виборі теми, форми, місця, часу проведення науково-дослідницької діяльності); принцип усвідомленості (розуміння студентом характеристик науково-дослідницької діяльності, особистих можливостей з її виконання); принцип гласності результатів науково-дослідницької діяльності (наявність і використання різних каналів трансляції здобутих студентами наукових результатів на окремих етапах проведення дослідження; принцип керованості (можливість і реалізація вибору форм і тематики науково-дослідницької діяльності студентів не позбавляє їх права на те, щоб дослідженням керував досвідчений, зацікавлений у результатах науково-дослідницької діяльності студента науково-педагогічний працівник, для якого ця робота належить до професійних обов'язків) [3].

Науково-дослідницька діяльність здобувачів вищої освіти, виступаючи продовженням і поглибленням освітнього процесу, надає здобувачам вищої освіти можливість виявити творчу іні--ці- ативу, перевірити у ході виконання практичних і лабораторних робіт вивчений матеріал, учить збирати, систематизувати, аналізувати й узагальнювати його, самостійно вести науково-дослідницьку роботу [9]. О. Крушельницька звертає увагу на те, що успішне виконання здобувачам вищої освіти науково-дослідницької роботи буде ефективною за дотримання таких умов, як: активна участь студентів у дослідницькій діяльності протягом усього періоду навчання; поступове ускладнення завдань з орієнтацією студента за напрямом його спеціальності; забезпечення взаємодії в науковій роботі студентів усіх курсів; тісний зв'язок наукової роботи з навчальною і науковою діяльністю кафедри. Дослідниця стверджує, що правильно організована науково-дослідницька діяльність здобувачів вищої освіти забезпечує: формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження; оволодіння спеціальністю та досягнення високого професіоналізму; розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань; прищеплення студентам навиків самостійної науково-дослідницької роботи; розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання в практичній роботі, залучення здібних студентів до розв'язання наукових проблем, що мають велике значення для теорії і практики; необхідність оновлення й удосконалення своїх знань; створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання резерву вчених, викладачів, дослідників [4].

Зміст і форми науково-дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти мають відповідати основним напрямам науково-дослідницької діяльності закладу вищої освіти, факультету. З. Слєп- кань умовно поділяє форми науково-дослідницької роботи студентів на дві основні групи: 1) ті, що є складовою частиною освітнього процесу: підготовка наукових рефератів на задану тему; виконання дослідницьких лабораторних робіт і домашніх завдань, що містять елементи творчого пошуку; дослідницькі завдання на період усіх видів практики; навчальні наукові семінари; виконання курсових робіт, дипломних (кваліфікаційних) проєктів; 2) ті, що виконуються в поза навчальний час: робота в наукових гуртках, творчих секціях, лабораторіях; виконання держ- бюджетних та за власною ініціативою наукових робіт; проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, комп'ютерного центру тощо; написання статей, тез, доповідей до наукових конференцій; участь у конкурсах, предметних олімпіадах [14].

Наукове дослідження слід розглядати як процес, що складається з чітких послідовних дій, під час якого заздалегідь виконані дії є необхідною умовою для виконання наступних. Основні етапи педагогічного дослідження зводяться до такого: усвідомлення відсутності знань про щось як суперечності та виникнення потреби в нових знаннях; визначення предмету дослідження; вивчення літератури і минулого досвіду; висунення робочої гіпотези; накопичення емпіричної інформації, педагогічних фактів; первинний аналіз фактів; корекції в дослідницькій роботі; завершальний аналіз, висновки, узагальнення; оформлення матеріалів дослідження у вигляді доповіді, наукової статті, методичних рекомендацій, монографії, кваліфікаційної роботи [10].

В. Нагаєв пропонує такі етапи науково-дослідницької діяльності залежно від рівня сформованості знань здобувачів вищої освіти, що проводиться під час навчання. Перший етап передбачає залучення студентів І-ІІ курсів, яких ознайомлюють з основами наукових досліджень. У результаті студенти набувають навичок самостійної роботи з поглибленого вивчення фундаментальних наук, отримують конкретне уявлення про специфіку вибраної спеціальності. Особливу увагу слід приділяти виробленню вмінь працювати з науковою літературою. Формами науково-дослідницької діяльності можуть бути: підготовка студентами наукових рефератів, доповідей; складання бібліографічних списків за конкретними темами; участь у виготовленні навчально-методичних матеріалів. Другий етап розпочинається з ІІІ і продовжується на IV курсі, коли студенти беруть безпосередньо участь у науково-дослідницькій роботі кафедр. Ці дослідження проводяться під час виконання практичних і семінарських занять, курсових робіт, проходження виробничої практики, а також підготовки кваліфікаційної роботи бакалавра. Дієвою формою є підготовка наукових доповідей і рефератів, які заслуховуються й обговорюються на наукових гуртках, семінарах, конференціях різного рівня тощо. Перед початком виробничої практики студентам видаються індивідуальні завдання, які включають елементи наукового дослідження. Третій етап - це робота студентів, які отримують вищу фахову кваліфікацію магістра, тобто V-VI курсів. У цей період вирішального значення набуває практична підготовка, яка завершується написанням кваліфікаційної роботи. До цього студент упродовж двох-трьох, а то й п'яти-шести років бере участь у кафедральних дослідженнях [8]. До вищевказаних форм науково-дослідницької роботи у поза навчальний час В. Нагаєв відносить: участь в організації і проведенні наукових олімпіад регіонального, всеукраїнського та міжнародного рівнів; участь в організації і проведенні наукових семінарів та конференцій; участь в організації і проведенні виставок творчих та наукових робіт; оцінювання професійних ситуацій, які вивчаються на лекціях та семінарських заняттях; участь у роботі наукових лабораторій, центрів університету; участь у виконанні наукової тематики кафедр; участь у конкурсі наукових грантів на університетському, регіональному, всеукраїнському, міжнародному рівнях; збирання й аналіз інформаційних даних для дипломного проєктування і наукових публікацій; запровадження творчих наукових проєктів (створення студентських наукових відділів, освітньо-наукових шкіл, центрів, рад тощо) [8].

О. Ярошенко звертає увагу науковців на умови, які можуть наповнити новим змістом науково-дослідницьку діяльність здобувачів вищої освіти, урізноманітнити її форми, сформувати стійкий інтерес до наукових досліджень: створення в університеті наукових шкіл та активна участь у них студентів; урізноманітнення форм і способів організації науково-дослідницької діяльності студентів (об'єднані міжуніверситетські науково-дослідні проєкти, наукові пікніки, естафети тощо); розроблення і поширення банку дослідницьких методик; залучення до викладання у вищій школі вчених науково-дослідних установ; підвищення якості інформаційного забезпечення дослідницької діяльності та її результатів; відкриття в університетах наукових лабораторій, центрів наукових досліджень, центрів інновацій, відділів та інших інституцій організації наукових досліджень здобувачів вищої освіти; дослідницька спрямованість змісту всіх навчальних дисциплін та виробничих практик; розширення переліку навчальних дисциплін за вибором студентів, метою яких є формування науково-дослідницької компетентності майбутніх фахівців; налагодження рівноправних, партнерських стосунків між викладачем і студентами у процесі науково-дослідницької діяльності; створення системи стимулювання науково-дослідницької діяльності студентів і викладачів, діяльності науково-педагогічних працівників університету з організації наукових досліджень студентів [3].

науковий дослідницький професійний

Висновки і перспективи подальших досліджень

Аналіз наукових робіт дає змогу констатувати, що науково-дослідницька діяльність є ефективним засобом розвитку здобувача вищої освіти як майбутнього фахівця, коли вона координується, контролюється і спрямовується кафедрою, окремими викладачами. Правильно організована науково-дослідницька діяльність дає змогу здобувачам вищої освіти проникнути в сутність питання, що досліджується, ґрунтовно в ньому розібратися; формує в них такі цінні якості, як працелюбність, організованість, ініціативу, силу волі, дисциплінованість, охайність, активність, цілеспрямованість, творчий підхід до справи, самостійність мислення; підвищує культуру їхньої розумової праці, розвиває в них уміння самостійно набувати і поглиблювати знання, є важливим елементом формування їхньої професійної компетентності.

Література

1. Гордій Н.М. Організація науково-дослідної роботи студентів ВНЗ. URL: http://www.rusnauka.com/ 3_SND_2010/Pedagogica/58239.doc.htm.

2. Зязюн І.А. Педагогічне наукове дослідження у контексті цілісного підходу. Порівняльна професійна педагогіка. 2011. № 1. С. 19-30.

3. Концепція та методологія реалізації науково-дослідницької діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу університетів: монографія / за ред. О.Г. Ярошенко. Київ, 2016. 178 с.

4. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень. Київ: Кондор, 2009. 205 с.

5. Курганов А.В. Формирование готовности студентов гуманитарного вуза к психолого-педагогическому исследованию: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.01. Казань, 2008. 21 с.

6. Леонтович А.В. Исследовательская деятельность учащихся. Сборник статей. Москва: МГДД (Ю)Т, 2003. URL: http://education.simcat.ru.

7. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота у вищих навчальних закладах - основа якості управління освітою. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. 2011. Вип. 35. С. 71-82.

8. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі. Київ: Центр учбової літератури, 2007. 232 с.

9. Основи методології та організації наукових досліджень / за ред. А.Є. Конверського. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 352 с.

10. Основи науково-педагогічних досліджень: навчальний посібник / І. Аносов та ін. Мелітополь, 2015. 218 с.

11. Пєхота О.М., Єрмакова І.П. Основи педагогічних досліджень; 2-е вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2013. 287 с.

12. П'ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі. Київ, 2003. 116 с.

13. Савенков А.И. Психологические основы исследовательского подхода к обучению. Москва, 2006.480 с.

14. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. Київ: Вища школа, 2005. 239 с.

15. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. Київ: Знання, 2008. 310 с.

References

1. Hordii N.M. (2010) Orhanizatsiia naukovo-doslidnoi roboty studentiv VNZ [Organization of research work of students of higher educational establishments]. URL:http://www.rusnauka.com 3_SND_2010/ Pedagogica/58239.doc.htm.

2. Zyazun I.A. (2011) Pedahohichne naukove doslidzhennia u konteksti tsilisnoho pidkhodu [Pedagogical scientific research in the context of a holistic approach]. Comparative professional pedagogy. Vol.1. 19-30.

3. Yaroshenko O.H. (2016) Kontseptsiia ta metodolohiia realizatsii naukovo-doslidnytskoi diialnosti subiek- tiv navchalno-vykhovnoho protsesu universytetiv: monohrafiia [The concept and methodology of research activities subjects of the educational process of universities: monograph.]. Кугу.

4. Krushelnytska O.V. (2009) Metodolohiia ta orhanizatsiia naukovykh doslidzhen [Methodology and organization of scientific research]. Куту: ^ndor.

5. Kurhanov A.V. (2008) Formyrovanye hotovnosty studentov humanytarnoho vuza k psykholoho-pedaho- hycheskomu yssledovanyiu: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: 13.00.01. [Formation of readiness of students of humanitarian high school for psychological and pedagogical research (Ph.D Dissertation)]. Thesis. Kazan.

6. Leontovych A.V. (2003) Yssledovatelskaia deiatelnost uchashchykhsia [Research activities of students]. Collection of articles. Moscow: MGDD (Yu) T. URL: http://education.simcat.ru

7. Mykytiuk O.M. (2011) Naukovo-doslidna robota u vyshchykh navchalnykh zakladakh - osnova yakosti upravlinnia osvitoiu [Research work in higher educational institutions is the basis of the quality of education management]. Collection of scientific works of the Kharkiv National Pedagogical University named after G.S. Skovoroda «Tools for education-al and research work». Vol. 35. P.71-82.

8. Nahaiev V.M. (2007) Metodyka vykladannia u vyshchii shkoli [Methods of teaching in high school]. Kyiv: Center for Educational Literature.

9. Konverskyi A.Ye. (2010) Osnovy metodolohii ta orhanizatsii naukovykh doslidzhen [Fundamentals of methodology and organization of scientific research]. Kyiv.

10. Anosov I., Elkin M., Holovkova M., Korobchenko A. (2015) Osnovy naukovo-pedahohichnykh doslidzhen [Fundamentals of scientific and pedagogical research: textbook. manual]. Melitopol.

11. Piekhota O.M., Yermakova I.P. (2013) Osnovy pedahohichnykh doslidzhen

16. [Fundamentals of Pedagogical Research]. 2nd ed. Kyiv: Knowledge.

12. Piatnytska-Pozdniakova I.S. (2003) Osnovy naukovykh doslidzhen u vyshchii shkoli [Fundamentals of Scientific Research in Higher School]. Kyiv.

13. Savenkov A.Y. (2006) Psykholohycheskye osnovy yssledovatelskoho podkhoda k obuchenyiu [Psychological bases of the research approach to training]. Moscow.

14. Sliepkan Z.I. (2005) Naukovi zasady pedahohichnoho protsesu u vyshchii shkoli [Scientific principles of pedagogical process in high school]. Kyiv: High School.

15. Sheiko V.M. (2008) Orhanizatsiia ta metodyka naukovo-doslidnytskoi diialnosti. [Organization and methods of research activities]. Kyiv: Knowledge.

Размещено на Allbest.ru