Взаємодія закладу дошкільної освіти та родин вихованців як умова педагогічної освіти батьків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія закладу дошкільної освіти та родин вихованців як умова педагогічної освіти батьків

Швець Оксана Вікторівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики дошкільної та початкової освіти Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Анотація

Стаття представляє актуальну проблему сучасної дошкільної освіти - взаємодію закладу дошкільної освіти та родин вихованців з точки зору сутності соціального виховання дитини дошкільного віку та відповідно інше бачення ролі батьків у цьому процесі: активні учасники освітнього та виховного процесів, які знають свої права та обов'язки, вміють їх реалізувати в сучасному суспільстві. виховання дошкільний родина

У статті окреслено три види педагогічної культури в структурі педагогічної освіти батьків (конструктивну, організаційну та комунікаційну), трактовано поняття "взаємодія", як особистісний контакт вихователя і вихованця, наслідком якого є взаємні зміни їх поведінки, діяльності, відносин, установок та "педагогічна освіта", як певна сума психолого- педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, які батьки здобувають під час навчання та формування у них практичних умінь з виховання дітей.

Авторка статті наголошує, що взаємодія закладу дошкільної освіти та вихованців повинна передбачати нероздільний процес з єдиною метою, орієнтований не лише на спільні зусилля закладу дошкільної освіти і сім'ї у вихованні дітей дошкільного віку, а й на їх виховну співпрацю під час цього взаємозалежній діяльності у системі стосунків батьків і педагогів на партнерських засадах, передбачають взаємну доброзичливість і повагу. Також описано завдання під час взаємодії закладу дошкільної освіти та сім'ї, наведено тематику диференційованих групових занять та індивідуальної просвітницької діяльності для батьків дітей дошкільного віку.

Акцентовано увагу на тому, що виховання дітей у сім'ї не завжди успішне, бо негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, незадовільні житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Окреслено недоліки взаємодії сім'ї і закладу дошкільної освіти та зауважено, що сучасні батьки не завжди розуміють, що, орієнтуючись на традиційному змісті, формах і методах навчання дитини, практикуючи застарілі схеми виховання, цим не сприяють актуалізації потенціалу дитини в повній мірі.

Ключові слова: взаємодія, заклад дошкільної освіти, батьки, педагогічна освіта, виховання, права, обов'язки.

Shvets Oksana Viktorivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Theory and Methods of Preschool and Primary Education of Kremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Academy named after Taras Shevchenko

INTERACTION OF PRESCHOOL EDUCATION INSTITUTION AND FAMILIES OF PUPILS AS A CONDITION FOR PEDAGOGICAL EDUCATION OF PARENTS

Abstract. The article presents an urgent problem of modern preschool education - the interaction of preschool education and families of pupils in terms of the essence of social education of preschool children and, accordingly, a different vision of the role of parents in this process: active participants in educational processes. are able to implement them in modern society. The article outlines three types of pedagogical culture in the structure of pedagogical education of parents (constructive, organizational and communication), interprets the concept of "interaction" as a personal contact between educator and pupil, resulting in mutual changes in their behavior, activities, attitudes and attitudes, as a certain amount of psychological, pedagogical, physiological, hygienic and legal knowledge that parents acquire during training and the formation of their practical skills in raising children. The author of the article emphasizes that the interaction between preschool and pupils should include an inseparable process with a single goal, focused not only on the joint efforts of preschool and family in raising preschool children, but also on their educational cooperation during this process. Its implementation involves the only directed interaction in interdependent activities in the system of relations between parents and teachers on a partnership basis, provide for mutual friendliness and respect. The tasks during the interaction of the preschool institution and the family are also described, the topics of differentiated group classes and individual educational activities for parents of preschool children are given. Emphasis is placed on the fact that raising children in a family is not always successful, because it is negatively affected by objective (incomplete family, unsatisfactory living conditions, insufficient material support) and subjective (weak pedagogical position of parents) factors . The shortcomings of the interaction between the family and the preschool institution are outlined and it is noted that modern parents do not always understand that focusing on the traditional content, forms and methods of teaching a child, practicing outdated parenting schemes, does not fully realize the child's potential.

Key words: interaction, preschool institution, parents, pedagogical education, upbringing, rights, responsibilities.

Постановка проблеми. Зміни в суспільних сферах та культурно-освітні процеси, які відбуваються в Україні, формують нові відносини між сім'єю і закладом дошкільної освіти (надалі - ЗДО). Батьки дітей дошкільного віку все частіше стають суб'єктами освітнього простору, виступають замовниками освітніх послуг, беруть активну участь у визначенні основних пріоритетів навчання і виховання особистості, що зростає. Узгодження виховних впливів, спільної взаємодії сім'ї і ЗДО як основних інститутів соціалізації особистості та подолання притаманних сучасному соціуму вад зумовлює потребу в педагогічно грамотних батьках, здатних до реалізації завдань освіти й виховання.

Сучасна педагогіка, заклад дошкільної освіти і сім'я потребують науково обґрунтованих положень, рекомендацій, які стануть основою для формування і підвищення рівня педагогічних компетентностей суспільства. Наявні суперечності соціального, психолого-педагогічного характеру, відсутність новітніх досліджень щодо форм та методів удосконалення педагогічної освіти батьків, засвідчують актуальність даної проблеми і потребують глибшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У 90-х роках ХІХ ст. ідеї педагогічної освіти батьків формувалися з акцентом на забезпечення ефективності сімейного виховання дітей різного віку на етапі дошкільного дитинства. Найпоширенішим шляхом реалізації педагогічної світи батьків були публікації на сторінках періодичних видань, які містили психолого-педагогічне спрямування (твори, наукові роздуми, спогади, статті-щоденники, статті-обмін думками, перекладні статті, поради тощо), а також конкретні методичні розробки для батьків ("Як виховати генія?", "Що робити, якщо дитина не слухає Вас?", "Хто такі хороші батьки?", "Коли дитину вчити читати?".

Актуальність та необхідність організації педагогічної освіти батьків як основи для пошуку шляхів вирішення проблем виховання охарактеризовано в низці нормативних документів, серед яких: закони України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про охорону дитинства", Концепції "Нова українська школа"; Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року; Проєкті Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років, а також в міжнародних документах - Конвенції ООН про права дитини, Європейській конвенції про здійснення прав дітей, "Гаазькій Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей" та ін. [7, с. 417].

Так, Т. Алексєєнко підкреслював у своїх працях необхідність практичної спрямованості педагогічної освіти батьків, бо підготовка батьків до виховання дітей не може базуватися на надання їм тільки відповідного мінімуму теоретичних знань, а необхідно виробити відповідні педагогічні уміння і навички щодо догляду за дитиною, турботи про неї, створення умов для розвитку, навчання і виховання дитини [2, с. 67]. Так, З. Равкіна визначала педагогічну освіту батьків як: певну суму психолого-педагогічних, фізіолого- гігієнічних і правових знань, які батьки здобувають під час навчання та формування у них практичних умінь з виховання дітей [5, с. 13]. Вона наголошувала на необхідності засвоєння батьками наукових знань з питань сімейного виховання шляхом цілеспрямованої педагогічної освіти. Науковець І. Гребенников окреслював педагогічну підготовленість батьків через призму їхнього ставлення та відношення до виховання дітей, а також із практичною діяльністю, що здійснюють вони вдома по відношенню до дитини [5, с. 33].

Основоположні засади формування педагогічної освіти батьків як важливої умови взаємодії ЗДО і сім'ї окреслено в працях зарубіжних (Л. Ази, Дж. Байярд, Т. Гордон, Дж. Джінотт, М. Джеймс, І. Ільїн, Я. Коменский, Ю. Левков, П. Лесгафт, Й. Песталоцці, Б. Спок, В. Титаренко, А. Фромм, Ю. Хямяляйнен та ін.) та вітчизняних учених (А. Алексюк, О. Антонової, Т. Алексєєнко, І. Бех, О. Коберник, В. Кузь, А. Макаренко, С. Соловейчик, М. Стельмахович, B. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.) [1; 2; 3; 5; 6; 7; 8]. Питання педагогічної освіти батьків розглядаються в працях філософів (В. Бенін, О. Пономарьов та ін.); практичкуючих соціологів (А. Антонов, І. Кон, М. Юрій та ін.); психологів (І. Гребенніков, В. Кравець, Р. Овчарова, С. Щербакова та ін.); акмеологів (А. Деркач, О. Дубасенюк, О. Нагула, Н. Кузьміна таін.); андрагогів (О. Аніщенко, Г. Лактіонова, О. Огієнко, Г. Троцко та ін.) [2, с. 80-81].

Наукові розвідки щодо окремих аспектів означеної проблеми були предметом дослідження дисертаційних робіт, зокрема: організаційно - методичні питання педагогічної просвіти та самоосвіти батьків (С. Івасішина, В. Бенера, О. Добош, І. Дубінець та ін.); особливості соціально-педагогічної роботи із сім'єю (Т. Алєксєєнко, В. Безлюдна, О. Безлюдний, Н. Гузій, Л. Канішевська, В. Оржеховська, Т. Федорченко та ін.); культура родинних взаємин (Л. Гончар, Г. Іванюк, О. Косарєва, І. Кулик, І. Новик, О. Степанов, І. Сіданіч та ін.); взаємодія сім'ї і ЗДО як дієвий чинник виховання дитини (К. Десятник, О. Докукіна, Т. Кравченко, У. Шостак та ін.) [2; 4; 5].

Попри наявну значну кількість наукових праць і належне висвітлення науковцями різних аспектів проблем, дотичних до досліджуваної, цілісне виконання завдань щодо взаємодії закладу дошкільної освіти та родин вихованців висвітлено побіжно, тому метою публікації вбачаємо характеристику особливостей взаємодії закладу дошкільної освіти та родин вихованців як умови педагогічної освіти батьків.

Виклад основного матеріалу. Сім'я, як і ЗДО, - це свого роду посередник між особистістю дитини, яка формується, і суспільством. Батькам дітей дошкільного віку необхідно проектувати ті якості та здатності, які знадобляться дитині для життя у майбутньому. Сучасні соціально-економічна та політична ситуація в Україні зумовлюють необхідність перегляду сутності соціального виховання дитини дошкільного віку і диктують відповідно інше бачення ролі батьків у цьому процесі. Щоденно кількість дітей, що потребує батьківського виховання зростає. В силу певних (але таких різних у кожній окремій сім'ї) обставин діти різного віку потребують батьківської підтримки, турботи, допомоги у розв'язанні певних завдань, а батьки не завжди можуть знайти підхід до своєї дитини, демонструють свою байдужість, або ж навпаки своєю гіперопікою також шкодять їй [4, с. 24].

Питання взаємодії закладів дошкільної освіти з батьками вихованців завжди знаходилося в полі зору науковців. Дослідниці Л. Буніна та О. Богініч стверджують, що усвідомлене батьківство - прояв загальної культури особистості, а також її якісна характеристика, ступінь готовності до виховання [4, с. 23]. Наголосимо, що для формування усвідомленого батьківства необхідні заходи щодо розвитку педагогічної освіти батьків (формування виховних умінь і навичок, розширення обсягу знань психолого-педагогічного спрямування та ін.), а результатом такої діяльності - усвідомлення батьками визначної ролі власної поведінки та здатність створювати позитивну атмосферу в родині, сприятливі умови для гармонійного розвитку дитячої особистості [7, с. 418].

Науковець І. Гребенников наголошує, що феномен "педагогічна освіта батьків" характеризує певний рівень педагогічної підготовленості батьків, що виражається в процесі сімейного виховання дітей і відображає ступінь зрілості батьків як вихователів. Він же виділяє 3 види педагогічної культури в структурі педагогічної освіти батьків:

1) конструктивну (вибір мети і програми, а також форм і методів виховання);

2) організаційну (організацію життя й діяльності дітей (режим, працю, відпочинок);

3) комунікативну (полягає у налагоджуванні взаємостосунків між самими батьками, батьками й дітьми, між членами сім'ї та іншими людьми) [4, с. 29].

Для обґрунтування особливостей процесу формування педагогічної освіти батьків дітей дошкільного віку важливе розкриття сутності взаємодії сім'ї і ЗДО, тому звернемося до тлумачення поняття "взаємодія". У найзагальнішому сенсі взаємодія - це причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами, що впливають один на одного [5, с. 100]. У педагогіці наукове обґрунтування категорія "взаємодія" отримала у другій половині XX ст. оскільки суспільство, створюючи соціальні інститути, які забезпечують виховання підростаючого покоління, було і є глибоко зацікавленим в їхній взаємодії, зокрема в актуалізації та підвищенні виховного потенціалу сім'ї та ЗДО. З педагогічного погляду взаємодія - це особистісний контакт вихователя і вихованця, наслідком якого є взаємні зміни їх поведінки, діяльності, відносин, установок [1, с. 119].

Взаємодія передбачає активну діяльність обох сторін, погодження способів досягнення цілей, отримання певного продукту спільної діяльності. Психологи (Г. Андреєва, Є. Артамонова, Є. Єкжанова, Л. Виготський, С. Рубінштейн та ін.) уважають, що взаємодія є процесом безпосереднього або опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, що породжує їхню взаємну обумовленість і зв'язок [1, с. 87].

У психології взаємодія розглядається як механізм спілкування, який позначає процес впливу суб'єктів (об'єктів) один на одного, викликаного потребами спільної діяльності та направленого на зміни в стані, поведінці та особистості партнера. Виникаючі зв'язки між суб'єктами (об'єктами) в процесі спільної діяльності переводить спілкування в площину міжособистісної взаємодії [3, с. 108].

Міжособистісну взаємодію розглядають: у широкому розумінні як випадковий або умисний, приватний або публічний, короткочасний або довготривалий, вербальний або невербальний особистий контакт двох і більше людей, що призводить до взаємних змін у їхній діяльності, стосунках, поведінці і установках; у вузькому розумінні як систему взаємозумовлених індивідуальних дій, пов'язаних циклічною причинною залежністю, при якій поведінка кожного з учасників виступає одночасно й стимулом, і реакцією на поведінку інших [4, с. 29]. Отже, культура винайшла два ефективних для виховання людини інститути - ЗДО і сім'ю.

На початку ХХ століть виникає ідея взаємодії ЗДО та сім'ї у вирішенні завдань всебічного розвитку та виховання дитини дошкільного віку, що знайшло своє відображення у роботах (П. Лесгафта, А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича, К. Ушинського, І. Беха та ін. дослідників. Особливого значення координації виховних вимог у процесі взаємодії соціальних інститутів у питаннях виховання дитини надавав П. Лесгафт, зокрема, він акцентував увагу на таких положеннях:

1) забезпечення правильних гігієнічних умов дитячого розвитку, без нього не може бути правильного духовного розвитку дитини;

2) відсутність сваволі в діях дорослих (батьків або вихователів);

3) сувора відповідність слів і справ при поводженні з дитиною, оскільки на неї головно впливає справа, а не слово;

4) повага до особистості дитини з самого початку життя [5, с. 23].

Праці A. Макаренка [6 та ін.] спрямовують на вирішення таких завдань під час взаємодії ЗДО та сім'ї:

1) навчити батьків правильно виховувати своїх дітей і знайти шляхи результативної взаємодії цих соціальних інститутів;

2) визначати шляхи взаємодії сім'ї і ЗДО чи школи, спрямовані на благо дитини;

3) шукати нові шляхи взаємодії школи з сім'єю (застарілі методи (моралі, суспільного осуду і т. д.) вважав недієвими і навіть шкідливими [6, с. 408].

Цікавим є те, що В. Сухомлинський вважав, що формування педагогічної освіти є складовим компонентом педагогічної культури в сім'ї (наявність необхідних психолого-педагогічних знань і виховних умінь у батьків), що суттєво збагатило теорію взаємодії сім'ї і ЗДО, школи новими ідеями та поглядами. Порівнюючи вчителя з лікарем, В. Сухомлинський писав: "Як лікар досліджує безліч факторів, від яких залежить здоров'я людини, так і педагог повинен досліджувати духовний світ дитини. Наше спілкування з нею лише тоді є вихованням, коли в наших руках наукові знання про її особистість, коли ми опираємося не на випадкові успіхи, а на науковий аналіз" [7, с. 420]. Зазначимо, що такого роду підхід можливий лише за умови комплексного аналізу питань взаємодії "вихователі-батьки-діти", який передбачає діагностику, цілепокладання, планування, організацію роботи і контроль.

Для прикладу, К. Ушинський у своїх працях підкреслював необхідність узгодження виховних впливів на дитину з боку сім'ї і школи. він вважав, що шкільне виховання повинно бути логічним продовженням домашнього і акцентував увагу на значущості всебічної взаємодії цих найважливіших соціальних інститутів. Виконання цього завдання він убачав у єдності цілей і поглядів сім'ї і школи [8, с. 213].

Очевидно, що ефективність організації процесу формування педагогічної освіти батьків, яка є однією з визначальних умов успішного навчання та виховання дитини, залежить від налагодженої системи взаємодії сім'ї та ЗДО. Разом із тим, як зазначає дослідниця В. Кириченко, кожен із цих важливих соціальних інститутів виховання дитини не завжди має достатній ресурсний потенціал для вирішення проблем дитинства поодинці. Ситуація загострюється через те, що ізольованість або ігнорування одного чи іншого призводять до розбалансованості й послаблення обопільних виховних впливів на дитину. Результат виховання і розвитку значно корелює зі стосунками, що склалися між ЗДО і батьками дошкільників, конструктивністю їх взаємодії та рівнем педагогічної освіти суб'єктів цього процесу [7, с. 417].

У сучасній соціокультурній ситуації організацію взаємодії найбільш ефективно здійснювати з урахуванням системного підходу, який дозволяє розглядати взаємодію сім'ї та ЗДО у формуванні педагогічної освіти батьків як сукупність закономірних, функціонально пов'язаних складових цілісної системи, що сприяє цілеспрямованому формуванню педагогічної освіти та культури батьків.

Ряд дослідників (Л. Аза, В. Оржеховська, В. Кириченко, Г. Ковганич, В. Постовий, О. Степанов та ін.) переконані у тому, що виховання дітей у ЗДО і сім'ї - це нероздільний процес з єдиною метою, орієнтований не лише на спільні зусилля ЗДО і сім'ї у вихованні дітей дошкільного віку, а й на їх виховну співпрацю під час цього процесу. Його здійснення передбачає єдино спрямовану взаємодію у взаємозалежній діяльності у системі стосунків батьків і педагогів на партнерських засадах, передбачають взаємну доброзичливість і повагу [1, с. 96].

Так, автори родинної педагогіки Б. Ковбас та В. Костів та М. Голець пропонують тематику диференційованих групових занять та індивідуальної просвітницької діяльності для батьків дітей дошкільного віку:

1. Анатомо-фізіологічні та індивідуально-психологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку.

2. Рухливі ігри та фізичний розвиток дітей дошкільного віку.

3. Роль книги у розвитку дитини. Батьки й техніка дитячого читання.

4. Формування інтелектуальної культури. Розвиток ранньої обдарованості дитини. Комп'ютерні ігри.

5. Особливості комунікативного розвитку дітей дошкільного віку. Діти і спілкування, формування колективістських умінь і навичок, індивідуалізація дитини.

6. Формування елементів духовної культури дитини. Діти і Бог, діти і релігія.

7. Особливості морального розвитку дітей дошкільного віку. Формування елементів культури поведінки дітей дошкільного віку.

8. Формування трудових умінь і навичок у дітей дошкільного віку.

9. Естетичний розвиток дітей дошкільного віку. Включення дітей дошкільного віку у різні види дитячої творчості.

10. Прищеплення дітям дошкільного віку любові до природи (флори і фауни).

11. Організація і проведення сімейного дозвілля. Діти і телебачення.

12. Формування умінь і навичок здоров'язбереження [5, с. 108].

Актуальними та важливими для нашого дослідження є наукові праці Л. Назаренко та І. Новик, якими виділено чотири групи респондентів-батьків, що відрізняються між собою рівнем теоретичних знань і характером готовності бути партнером педагогічного колективу [7, с. 419]. Представимо характеристику означених груп у рисунку 1.2.

Роль взаємодії ЗДО і сім'ї підкреслено у законодавчій базі: Закон України "Про освіту" (2017), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. (2002), постанова "Про Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні" (2004), Указ президента "Про національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року" (2013), Концепції "Нова українська школа" (2016) та ін.

В Указі Президента України "Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року" (2013) наголошено на реалізації в освітніх програмах ідеї посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, розширення можливості впливу родин учнів на навчально-виховний процес, на взаємодію сім'ї і закладів освіти у справі виховання і соціалізації дітей та молоді [7, с.420].

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (2021) передбачає новий зміст освіти, заснований на педагогіці, що ґрунтується на партнерстві між дошкільником, вихователем і батьками, що виступає одним з ключових компонентів, з яких складається формула співпраці ЗДО з батьками. Щоб забезпечити системність і послідовність процесу формування педагогічної освіти батьків важливо уже з першого року навчання і виховання дітей у ЗДО зробити батьків співучасниками педагогічного процесу [2, с. 70].

Важливою частиною побудови конструктивних відносин, як між батьками і дітьми, так і між батьками і педагогами, є визначення і врахування ціннісних орієнтацій. Батьки, відповідно до чинного Закону України "Про освіту" (2017) виступають органом громадського самоврядування в закладах освіти. Відповідно до статті 28 цього Закону "громадське самоврядування в закладі освіти - це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти" [2, с. 81].

Так, І. Єсьман аналізуючи 55 статтю Закону України "Про освіту" (2017) свідчить про чітко визначені права батьків, зокрема:

1) захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; звертатися до закладів освіти;

2) органів управління освітою з питань освіти;

3) обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти; брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти тощо [7, с. 418].

Поряд з правами у цій же статті націлено і на обов'язках батьків, зокрема:

1) сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

2) поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

3) дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

4) дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності) та ін. [5, с. 65].

Для усвідомленого впливу батьків на фізичний, розумовий, моральний, емоційно-вольовий розвиток дитини, яка починає відвідувати ЗДО, потрібні спеціальні знання. Наголосимо, що батькам неприпустимо спиратися лише на нечіткі уявлення, власну індивідуальну практику, поради сторонніх, без урахування узагальненого досвіду виховання, його наукових основ. Настанова В. Сухомлинського: "Педагогіка потрібна всім!" особливо актуальна сьогодні, адже важливо, щоб батьки актуалізували питання своєї педагогічної освіти, усвідомлюючи особисту відповідальність за виховання дитини [5, с. 55]. Бути батьками - це велике мистецтво. Виховання дітей у сім'ї не завжди успішне, бо негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, незадовільні житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники.

На рівноцінності взаємодії ЗДО з батьками дітей та важливості педагогічної освіченості батьків наголошував і Л. Гузар: "Батьки передають школі зобов'язання виховувати дітей, а школа вже має дальше робити, як вважає, як хоче. Ні, я думаю, що тут треба зрозуміти, що тут починається нова спільна праця. Що тепер школа допомагає батькам продовжувати процес виховування. І тому батьки мусять бути присутні. Я пригадую, знову ж з дитячих років. З часу до часу як я на різних рівнях був - чи то народна школа, чи пізніше трошки були батьківські конференції (так називалися). Я не пригадую, як часто це бувало, здається, що досить часто. І зараз діти мусять відчути, що вони є під оком батьків, але батьки тепер також використовують співпрацю, поміч учителів" [3, с. 160].

Так, О. Нагула наголошує на таких недоліках взаємодії сім'ї і ЗДО:

1) низький рівень педагогічної просвіти батьків і невміння вихователів ЗДО активізувати їх у реалізації виховних завдань щодо виховання гуманістичних цінностей у дітей;

2) малоефективність традиційних форм і методів роботи ЗДО з батьками, узагальнений характер взаємодії, що проявляється в хаотичному використанні індивідуальних, групових, колективних форм роботи ЗДО з батьками [4, с. 28].

Висновки

Основне завдання сім'ї як фундаментального виховного інституту для дитини - створити сприятливі умови для її емоційного, морального, духовного, фізичного, інтелектуального, психологічного благополуччя. Зазвичай, у щоденних клопотах сучасні батьки не завжди розуміють, що, орієнтуючись на традиційному змісті, формах і методах навчання дитини, практикуючи застарілі схеми виховання, цим не сприяють актуалізації потенціалу дитини в повній мірі. Відповідальні батьки витрачають багато зусиль, щоб їхні діти максимально самореалізувалися в житті, але ці зусилля не завжди дають очікувані результати, що великою мірою залежить і від системи сімейних цінностей, рівня особистісної культури кожного з батьків, у тому числі педагогічної освіти.

Таким чином, у підвищенні педагогічної освіти батьків беруть участь багато організацій та установ, однак перше місце посідає ЗДО, бо саме тут зосереджені основні педагогічні кадри, спроможні вести роботу з батьками на необхідному науково-методичному рівні.

Література

1. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема. Киев: Наукова думка,1993. 128 с.

2. Алєксєєнко Т.Ф. Формування педагогічної культури сучасної молодої сім'ї: дис. ... канд. пед. наук. Київ, 1994. С. 67-89.

3. Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності: навч. посіб. Київ: Академвидав, 2009. 248 с.

4. Братусь І. В. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення виховного потенціалу громади. Київ: Науковий світ, 2004. С. 23-29.

5. Голець М. І. Етика матері і дитини: Нарис з історії виховання дітей раннього віку: навч. посіб. К.: Вища школа, 2005. 159 с.

6. Макаренко А.С. Сочинения в 7-ми томах. М. : Изд-во АПН РСФСР, 1950. Т. 4. 496 с.

7. Новик І. М., Ткаченко К.О. Педагогічне просвітництво батьків. Молодий вчений. 2017. № 12. С. 417-420.

8. Ушинский К.Д. О народности в общественном воспитании. Пед.соч.: В 6 т. М.: Педагогика, 1988. Т. 1. 416 с.

9. References:

10. Aza L. A. Vospitanie kak filosofsko-sociologicheskaja problema. Kiev : Naukova dumka,1993. 128 s.

11. Alekseenko T. F. Formuvannja pedagogichnoi kul'turi suchasnoi molodo'i sim'i: dis.... kand. ped. nauk. Kiiv, 1994. S. 67-89.

12. Beh І. D. Psihologichni dzherela vihovnoi majsternosti: navch. posib. Kiiv : Akademvidav, 2009. 248 s.

13. Bratus' І. V. Usvidomlene bat'kivstvo jak umova povnocinnogo rozvitku ditini ta pidvishhennja vihovnogo potencialu gromadi. Kiiv: Naukovij svit, 2004. S. 23-29.

14. Golec' M. І. Etika materi i ditini: Naris z istorii vihovannja ditej rann'ogo viku: navch. posib. K.: Vishha shkola, 2005. 159 s.

15. Makarenko A. S. Sochinenija v 7-mi tomah. M. : Izd-vo APN RSFSR, 1950. T. 4. 496 s.

16. Novik І. M., Tkachenko K. O. Pedagogichne prosvitnictvo bat'kiv. Molodij vchenij. 2017. № 12. S. 417-420.

17. Ushinskij K. D. O narodnosti v obshhestvennom vospitanii. Ped.soch.: V 6 t. M.: Pedagogika, 1988. T. 1. 416 s.

Размещено на Allbest.ru