Інноваційні підходи у підготовці фахівців з фізичної культури і спорту до викладання спортивних дисциплін

Размещено на http://allbest.ru

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ДО ВИКЛАДАННЯ СПОРТИВНИХ ДИСЦИПЛІН

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри спортивних дисциплін і туризму, Дрогобицький державний університет імені Івана Франка

Анотація. Вимоги Нової Української школи ставлять перед системою підготовки фахівців сучасні виклики і перспективи. Школа потребує активного, критично мислячого, зорієнтованого на потреби учнів педагога. Такий вчитель може зацікавити учнів, розвивати та формувати їх, проводити науково-дослідну роботу, прививати їм відповідальність та збереження природи і ресурсів, любов до рідної землі.

Формат перегляду підходів до реалізації шкільної програми з «Фізичної культури» вимагає цілісно-зорієнтованих, фізично підготовлених, впевнених у своїх рішеннях педагогів. Цю проблему можуть розв'язати майбутні фахівці з фізичної культури і спорту. Отримані ними компетентності з викладання спортивних дисциплін дають можливість сформувати бережливе ставлення до власного здоров'я у сучасних умовах, мотивувати дітей до рухової активності. Сформувати соціальну активність, відповідальність та екологічну свідомість, готовність брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку для майбутніх поколінь, дотримання демократичних принципів у фізкультурній діяльності. Фізична культура служить засобом для духовного, емоційного, соціального і фізичного становлення, для дотримуватися здорового способу життя і формувати безпечне життєве середовище.

У статті розкриваються інноваційні підходи до викладання спортивних дисциплін, вміння та їх застосування під заняття з фізичної культури і спорту. Показано, якими компетентностями володіє фахівець з фізичної культури і спорту, для реалізації процесу фізичного виховання у закладах загальної середньої освіти та за її межами. Доведено, що застосування запропонованих підходів допомагає реалізації завдань програми «Фізична культура». Визначено, важливість окреслених підходів у сформуванні особистісного фонду рухових умінь і навичок, бережливого ставитися до природних ресурсів, використання здобутих навичок для безпеки життєдіяльності та захисту країни.

Ключові слова: фізична культура, спорт, освітнє середовище, інноваційні підходи, підходи, фахівець.

Kondratska Galyna Dmytrivna

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Sports Disciplines and Tourism of Drohobych Ivan Franko State University

INNOVATIVE APPROACHES IN THE TRAINING OF SPECIALISTS IN PHYSICAL CULTURE AND SPORT FOR THE TEACHING OF SPORTS DISCIPLINES

Abstract. The requirements of the New Ukrainian School pose modern challenges and prospects to the training system. The school needs an active, critical thinker, teacher-oriented teacher. Such a teacher can interest students, develop and shape them, conduct research, instill in them responsibility and conservation of nature and resources, love for their homeland.

The format of reviewing approaches to the implementation of the school program in "Physical Culture" requires a holistic, physically prepared, confident in their decisions teachers. This problem can be solved by future specialists in physical culture and sports. Their competencies in teaching sports provide an opportunity to form a caring attitude to their own health in modern conditions, to motivate children to physical activity. To form social activity, responsibility and ecological consciousness, readiness to take part in the decision of questions of preservation of environment and development of a society, awareness of importance of sustainable development for the future generations, observance of democratic principles in physical culture activity. Physical culture is a means of spiritual, emotional, social and physical development, to maintain a healthy lifestyle and create a safe living environment.

The article reveals innovative approaches to the teaching of sports, skills and their application in physical education and sports. It is shown what competencies a specialist in physical culture and sports has to implement the process of physical education in general secondary education and beyond. It is proved that the application of the proposed approaches helps to implement the objectives of the program "Physical Culture". The importance of the outlined approaches in the formation of the personal fund of motor skills, careful treatment of natural resources, the use of acquired skills for life safety and protection of the country is determined.

Keywords: physical culture, sports, educational environment, innovative approaches, approaches, specialist.

Постановка проблеми. Проблема формування фізичної готовності різних груп населення є на сьогодні актуальною, оскільки наше суспільство потребує фізично підготовлених, особистісно-зорієнтованих, впевнених у своїх рішеннях громадян. Цю проблему частково можуть розв'язати майбутні фахівці з фізичної культури і спорту, оскільки отримані ними компетентності з викладання спортивних дисциплін дають можливість сформувати бережливе ставлення до власного здоров'я у сучасних умовах, ознайомити з механізмами його зміцнення, навчити використовувати фізичні вправи для безпеки життєдіяльності та продуктивності праці, захисту своє країни та її громадян. Впровадження реформи освіти Нова Українська школа, мета якої створити школу, в якій буде приємно навчатись і даватиме учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті, також вимагає оновлення шкільних програм з «Фізичної культури».

Протягом останніх років проведено чимало досліджень присвячених вдосконаленню змісту програми з «Фізичної культури» для учнів 1-11 класів, адже в Україні значною мірою знизилися показники здоров'я у випускників шкіл. Нормативно-правові документи: Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про фізичну культуру і спорт», Концепція розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року (2020 р.), Концепція розвитку щоденного спорту у закладах освіти (2021 р.) приводять до думки, про необхідність аналізу використання спортивних дисциплін у різних вікових періодах розвитку дитини.

Саме такий підхід дає можливість переглянути принципи та підходи у підготовці студентів у ЗВО. Зробити акцент на інноваційному зрушенні вибору і засвоєнні видів спорту та методик формування рухової активності дітей різного віку. Вміння прислухаються до думки учнів, критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. це один із підходів у формуванні активного і дієвого фахівця.

У статті розкриваються інноваційні підходи до викладання спортивних дисциплін, вміння та їх застосування під занять з фізичною культурою і спортом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Впродовж останніх років проведено чимало досліджень присвячених діагностиці та статистиці фізичної підготовки молоді, адже в Україні значною мірою знизилися показники здоров'я і фізичної підготовки населення. Тому на порядку денному перегляд змісту шкільних програм з «Фізичної культури» для учнів Нової Української школи.

На початок ХІХ століття проведено безліч досліджень, які присвячувались проблемі використання інновацій у системі фізичного виховання різних груп населення. Так, закордонні науковці пропонують: К. Діль [1] програму покращення здоров'я та управління стресом для підлітків; R. Rehman, S. Fatima [2] інновації в перевернутій класній кімнаті як модель навчання для полегшення синхронного та асинхронного навчання під час пандемії.

Українські науковці, такі як В. Корягін, О. Блавт, Б. Шияна, Л. Сергійчук, В. Шаповаленко, А. Твеліна також досліджують проблему впровадження інновацій у процес фізичного виховання молоді. Розроблені інноваційні технології та моделі підготовки фахівців з фізичної культури та спорту мають впливати дієвіше на формування компетентностей, які запропоновані шкільною програмою з «Фізичної культури» [3].

Аналіз теоретико-методологічних засад розвитку фізичної культури і спорту, дає можливість прослідкувати, які траєкторії розвитку фізичної культури і спорту існують на сьогоднішній день.

Т. Лозова [4] ваважає, що необхідною умовою підвищення ефективності навчання майбутніх фахівців ЗВО є формування у них готовності до обраної майбутньої професійної діяльності. Тому, використання в освітньому процесі з фізичного виховання науковообґрунтованих інноваційних та оздоровчих методик, програм, технологій є на сьогодні дуже актуальним. Однак, авторка підкреслює про наявність ряду суперечливих питань, які вимагають нагального розв'язання, а саме між: сучасними вимогами до здоров'я, розумової та фізичної працездатності, фізичної підготовленості майбутніх спеціалістів і реальним станом їх мотиваційно-ціннісного ставлення до здорового способу життя, здатністю до виконання майбутніх професійних обов'язків; об'єктивною необхідністю впровадження системи сучасного науково-методичного забезпечення навчання студентів у процесі використання методик, які спрямовані на покращення фізичної працездатності на заняттях з фізичного виховання та наявністю розрізнених безсистемних і неузгоджених знань з цього питання; необхідністю узгодження форм, методів і засобів навчання з вимогами часу та перевантаженням традиційних підходів у навчанні студентів на заняттях з фізичного виховання.

О.Кочан [5] пропонує широкий спектр новітніх інформаційних та сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій у процесі фізичного виховання з поєднанням рекреативних та психо-регулятивних форм та методів. Дослідник приділив багато уваги щодо інноваційних підходів використання у фізкультурно-спортивній діяльності планшетного комп'ютера, пульсометрів, гаджетів, 3-D технологій, динамічно керованих моделей, безконтактних сенсорних систем. Науковець пропонує впровадження сучасних технологій на уроках із легкої атлетики, волейболу, гімнастики, туризму, баскетболу, хортингу та надання практичних рекомендацій щодо їх упровадження та використання в процесі фізичного виховання.

А.Колесник [6] вважає, що головне призначення уроку фізичної культури - забезпечити учням сприятливі умови для успішного засвоєння навчальної програми. При цьому уроки є лише формою організації навчальної діяльності вчителя та учнів, у рамках якої здійснюється їх взаємоузгоджена діяльність, спрямована на оволодіння знаннями, вміннями і навичками, підвищенню рівня розвитку фізичних якостей школярів. У нинішньому світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для сучасного суспільства, впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов'язані з так званими «високими технологіями».

Також дослідниками Н. Пангелова [7], О. Школа, О. Грищенко, Л. Грищенко [8], було розкрито та охарактеризовано різноманітні педагогічні інноваційні технології, їх практичне застосування на різних формах занять, окреслює фізичну культуру як складову частину загальної культури суспільства, спрямовану на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально- вольових та інтелектуальних якостей людини з метою гармонійного формування її як особистості. Усвідомлювати, що фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвиток дружніх стосунків тощо.

Тому виникає потреба більш детально дослідження професійної реалізації фахівців фізичної культури і спорту з використанням інноваційних підходів до викладання спортивних дисциплін.

Мета статті: розкрити інноваційні підходи у реалізації майбутній фахівець з фізичної культури і спорту, їх рівень компетентності до викладання спортивних дисциплін.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати інноваційні підходи у підготовці фахівців з фізичної культури і спорту до викладання спортивних дисциплін;

2. Визначити рівень знань студентів щодо самостійного використання інноваційних підходів;

3. Розкрити шляхи формування компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту до викладання спортивних дисциплін.

Виклад основного матеріалу. Використанням інноваційних технологій в системі фізичного виховання молоді безперечно залежить від самого вчителя, його професіоналізму, творчості й майстерності, і безперечно - бажання впроваджувати цей напрямок в практику своєї професійної діяльності. Спостереження за учнями 1-11 класів у процесі інноваційної форми діяльності впродовж уроку дозволяє визначити позитивні чинники впливу на формування рівня компетентності з фізичної культури. Проведена рефлексія освітнього процесу з фізичної культури приводить до думки, що заняття обраним видом спорту та фізичними вправами майже у всіх учнів підвищує рівень свідомої активності під час виконання вправ, при цьому кожен учасник групи може обирати інтенсивність виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати процес виконання, під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров'я, особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження, подібна форма діяльності учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному - сприяти його підтримці або підвищенню.

Загалом є два шляхи осучаснення навчального процесу в закладах вищої освіти фізкультурного профілю:

1. Модернізація традиційного навчання, його переорієнтація на ефективну організацію засвоєння певних соціальних зразків. Ця модернізація розв'язує традиційні дидактичні завдання освіти;

2. Інноваційний підхід до навчального процесу, де головною метою є особистісний розвиток студентів і їхню здатність опановувати новий досвід на ґрунті цілеспрямованого формування творчого і критичного мислення, рольового та імітаційного моделювання [3,9].

Інноваційні технології та їх елементи відіграють важливу роль у фізичному вихованні школярів. На уроках фізичної культури ці технології дозволяють в більшій мірі вирішувати завдання фізичного виховання, підвищувати інтерес до уроку, задовільнити учнів в руховій активності, підвищити рівень здоров'я та рівень розвитку фізичних якостей [9].

Під час проведеного дослідження показано рівень оволодіння студентами блоками теоретичниих, спортивних психолого-педагогічних, медико-біологічних, соціально - гуманітарних дисциплін під час їх вивчення.

Рис. 1. Компоненти формування компетентностей студентів спеціальності Середня освіта (Фізична культура).

Підготовка фахівців з фізичної культури відбувається за принципом ступінчатого впливу на рівень досягнення компетентностей (див. Рис. 1).

За результатами дослідження теоретичні дисципліни (вступ до спеціальності, ТМФВ, загальна теорія підготовки спортсменів, професійна майстерність, основи наукових досліджень) сприяють формуванню особистісних уявлень про престижність високого рівня здоров'я, фізичної культури та фізичної підготовленості, творчий підхід до застосування рухових дій у різних умовах для різних груп населення, здатність до оперування знаннями про рухову активність, розширення рухового досвіду з метою розвитку фізичних якостей (див. Рис. 1).

Вивчення спортивних дисциплін, а саме легкої атлетики з методикою викладання, гімнастики з методикою викладання, спортивні та рухливі ігри з методикою викладання, плавання з методикою викладання відбувається з використання методів (відео відображення рухів учня, рефлексія допущених помилок, спостереження і аналіз власних рухів, записник поетапне формування фонду рухових вмінь окремої дитини) сприяє розумінню дієвої методики для формування рухової активності учнів.

Засвоєння блоку психолого-педаагоічних, медико-біологічних та соціально-гуманітарних дисциплін формує у студентів власну психічну та соціально-психологічну сфери особистості; усвідомлює значення фізичної/рухової активності для підтримання стану здоров'я та задоволення у процесі фізичного виховання.

Реалізація вчителя вимагає вивчення та засвоєння засобів мотивації учнів до рухової активності (історія виду спорту або окремого спортсмена, майстер-класи, відео уроки, інтеграція фізичних вправ для визначення рівня фізичної готовності).

Вміння фахівця завдяки функціонального підходу навчити, закріпити і використовувати різні види рухової активності: пересування, вправи з різними м'ячами, різноманітні стрибкові та ігрові вправи для розуміння і вибору виду спорту у початковій школі.

Для реалізація шкільної програми з «Фізичної культури» для учнів середньої школи, необхідне використання діяльнісного підходу у навчанні запропонованих модулів. Окреслені програмою модулі вимагають від учителя фізичної культури вміння ознайомити дітей з фізичними вправами, навчити техніки виконання фізичних вправ; систематично цікавитися ставленням дітей до фізичної культури, виявити усвідомлене значення до рухової активності для підтримання стану здоров'я та задоволення рівня рухової активності у процесі фізичного виховання. Такий підхід формує власну психічну та соціально- психологічну сфери особистості засобами фізичного виховання.

У підготовці фахівців з фізичної культури і спорту важливими є вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, які забезпечують формування в учнів компетентність екологічної безпеки та сталого розвитку - націлений на формування в учнів соціальної активності, відповідальності та екологічної свідомості, готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку для майбутніх поколінь (див. Рис. 1).

Також блок психолого-педагогічних дисциплін формує у студентів знання про формування в учнів засобами фізичного виховання громадянської відповідальності, тобто вміння ефективно співпрацювати з іншими у процесі фізичного виховання, виявляти солідарність та зацікавлення у спільному розв'язанні проблем, здійснювати критичну і практичну рефлексію, в ухваленні спільних рішень в досягненнях мети, формування відповідальності та розуміння цінностей фізичної культури, дотримання демократичних принципів у фізкультурній діяльності (див. Рис. 1).

Блок медико-біологічних дисциплін забезпечує студентів знаннями для формування в учнів засобами фізичної культури і спорту компетентності збереження здоров'я і безпеки життєдіяльності, а саме духовного, емоційного, соціального і фізичного становлення, дотримуватися здорового способу життя і безпечного життєвого середовища (див. Рис. 1).

Також важливими у підготовці фахівців з фізичної культури і спорту є історія та історія фізичної культури, культурологія, що в свою чергу формує національну свідомість загальної культури, світоглядних орієнтирів.

Спортивні дисципліни та теорія і методика фізичного виховання сприяють формуванню компетентностей студентів про формування рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій.

Важливим у формуванні студента є розвиток екологічного стилю мислення і поведінки, дослідницьких життєзабезпечувальних навичок.

Результати проведеного дослідження приводять до думки, що стимулювання до самоусвідомлення формує перший крок до занять спортом. Важливим моментом є рівень оволодіння студентами сучасними технологіями, методиками, інноваційними засобами, які використовуються в процесі навчання та формування професійної компетентності. Форми та методи організації самостійної, індивідуальної навчальної і науково-дослідної діяльності сприяють насиченню освітнього і пізнавального процесу, що буде спонукати майбутнього вчителя до дієвої праці із задоволенням потреб учнів [9].

Успіх обраного напрямку роботи в системі фізичного виховання безперечно залежить від самого вчителя, його професіоналізму, творчості й майстерності, і безперечно - бажання впроваджувати цей напрямок в практику своєї професійної діяльності [10].

Освітнє середовище вимагає під час планування процесу фізичного виховання учнів дотримуватися таких принципів:

> дитиноцентричний;

> особисто-орієнтований;

> аксіологічний;

> акмеологічний;

> інтегративний.

Проведенні спостереження під час педагогічної практики дають можливість виділити позитивні ознаки під час занять фізичною культурою: у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ, кожен учасник групи може обирати власний темп виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати процес виконання, під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров'я, особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження, подібна форма діяльності учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному - сприяти його підтримці або підвищенню. список літератури: отже, на підставі представленого матеріалу можна стверджувати, що використання інноваційних технологій які впроваджуються на уроках фізичної культури сприяє формуванню стійкої мотивації щодо збереження здоров'я, фізичного розвитку та фізичної підготовки, розширює руховий досвід, формує практичні навички для самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку, допомагає розвитку творчої особистості, удосконаленню та підвищенню особистого результату [10].

інноваційній викладання спортивні дисципліни

Рис.2. Чинники, які впливають на заняття фізичними вправами

Спосіб життя має найбільший вплив на вибір виду спорту, а чинники, які формують потребу занять руховою активністю у свою чергу, закладають фундамент характеру дитини: вміння досягати мети, працювати в команді, розширення світогляду, формування здатності приймати рішення відповідно до ситуації, а також забезпечення гарного самопочуття, зміцнення захисних сил організму та розкривання його потенційних можливостей (Рис. 2).

Підготовка фахівців з фізичної культури та спорту на сучасному етапі розвитку освіти має здійснюватися відповідно до вимог освітніх програм, враховуючи компетентності:

> управління етапами роботи вчителя і учня;

> планування відповідно до вимог програми;

> науковості, перспективи модернізації освітнього процесу, освітні цілі, положення педагогічної науки та методики викладання дисципліни;

> системності, що передбачає взаємодію частин та цілого в організації навчального середовища, в результаті чого фізичний розвиток є цілісним утворенням;

> технологічної, вміння поєднання фізичної підготовки учнів, педагогічної майстерності вчителя і типу уроку [3].

У сучасному суспільстві освітній процес в системі фізичного виховання диктується новими соціально-економічними умовами та соціальними запитами. Необхідність та бажання до змін, чогось нового у становленні вчителя фізичної культури, використання мотиваційного, функціонального, діяльнісного, культурологічного, аксіологічного підходів має сформувати готовність майбутнього фахівця працювати в НУШ, реалізовуючи оновлені програми з «Фізичної культури».

Висновки. Запропонована система підготовки фахівців з фізичної культури і спорту має відбуватися з посиланням на дитиноцентричний; особисто-орієнтований; аксіологічний; акмеологічний; інтегративний принципи планування та побудови освітнього процесу.

Під час вивчення і засвоєння теоретичних, спортивних, психолого- педагогічних, медико-біологічних, соціально-гуманітарних блоків дисциплін пропонується звертати належну увагу на використання мотиваційного, функціонального, діяльнісного, культурологічного, аксіологічного підходів та інноваційних форм та методів викладання навчального матеріалу, що забезпечить якісний рівень успішності студентів.

Ґрунтуючись на результати досліджень вітчизняних та закордонних науковців, власний практичний досвід роботи в закладі вищої освіти, ми розробили та обґрунтували методику підготовки фахівців з фізичної культури і спорту.

У зв'язку з цим, саме використання запропонованих принципів і підходів, наповнить процес підготовки фахівців з фізичної культури і спорту в ЗВО успішним розв'язанням навчальних ситуацій, методиками навчання фізичних вправ, видів спорту, що є важливим чинником підвищення якості освітнього процесу, про це засвідчать результати дослідження.

Визначено, що одним із головних завдань освітнього процесу в ЗВО фізкультурного профілю є розвиток у студентів критичного мислення і логічної послідовності вибору фізичних вправ для формування рухової активності, наукової обґрунтованості вибору засобів та методів, які доповнюють традиційні методики навчання і виховання під час занять фізичною культурою і спортом.

Література:

1. Diehl K. A. Program for Improving Health and Stress Management for Adolescents from Low-income Families: Integrating Behavioral Coping Skills, Nutrition Education and Yoga . Journal of Adolescent Health. 2014. Vol. 54 (2). Pages 73-80. DQI:http://dx.doi.org/10.1016/j.jadohealth.2013.10.159 [in Romania].

2. R. Rehman, S.S. Fatima, “An innovation in Flipped ClassRoom: A teaching model to facilitate synchronous and asynchronous learning during a pandemic”. Pakistan Journal of Medical Sciences, 2021, vol. 37(1), pp. 131- 136. DOI: 10.12669/pjms.37.1.3096

3. Інноваційні технології на уроках фізичної культури: веб-сайт. URL: https://multiurok.ru/files/ innovatsiini-tiekhnologhiyi-na-urokakh-fizichnoyi-.html

4. Лоза Т. О. Обґрунтування необхідності впровадження інноваційних технологій в процес фізичного виховання студентської молоді науковий журнал Молодий вчений 2015. №2. С.197-500

5. Качан О.А. Упровадження інноваційних технологій у фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність закладів освіти: навчально-методичний посібник Слов'янськ: Витоки, 2017. 138 с.

6. Колесник А.С. Використання інноваційних технологій під час занять з фізичної культури. Молодий вчений. 2018. № 11(2). С. 553-558 http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2018_ 11%282%29__15

7. Пангелова Н. Є. Особливості використання спортивно-ігрового методу в процесі занять фізичними вправами з дошкільниками в умовах природного середовища Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди Наук.-теор. зб. Переяслав-Хмельницький, 2005. С. 128-133.

8. Школа О.М., Грищенко О.І., Грищенко Л.К. Використання інноваційних технологій в процесі навчання студентів та організації змагань з різних видів спорту. Saintific Journal «Saience К^с».Серія: Педагогічні науки, 2014. № 3. С. 59-63.

9. Гружевський В. О. Доцільність використання інноваційних технологій у формуванні особистісно-орієнтованої мотивації студентів до фізичного виховання Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. № 3. 2014. С. 19-24.

10. L. Berezovska, G. Kondratska, A. Zarytska, K. Volkova, T. Matsevko, “Introduction of New Forms of Education in Modern Higher and Vocational Education and Training”, International Journal of Higher Education, 2020, vol. 9, pp. 107-118. DOI: https://doi.org/10.5430/ijhe.v9n7p107

Размещено на Allbest.ru