Формування мотивації до фізичної підготовки в учнів старших класів

(студентка III курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент

Черній В.П.

У статті висвітлена проблема вироблення в учнів позитивної мотивації до занять фізичними вправами задля підвищення рівня фізичної підготовленості учнівської молоді. Проведене дослідження показало, що уведення індивідуальної картки самоконтролю фізичної підготовленості учнів; періодичний контроль за рівнем фізичної підготовленості молодих людей; спостереження за результатами у рухових тестах сприяють формуванню мотивації до фізичної підготовки в учнів старших класів, розвитку фізичних якостей, прагненню у молоді до фізичного самовдосконалення.

Ключові слова: мотивація, рівень фізичної підготовленості, учні старших класів, фізична підготовка.

Постановка проблеми. Статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що значна частина учнів загальноосвітніх навчальних закладів має незадовільну або досить низьку фізичну підготовленість і нездатна досягти тих стандартів здоров'я, які відповідають узгодженому світовою науково-спортивною громадськістю рівневі. Це обумовлено, насамперед, наступними чинниками: малорухливий спосіб життя, шкідливі звички, нераціональне харчування, матеріально-соціальні чинники, психологічні стреси тощо [2, 5, 6]. Систематичні заняття фізичною культурою є ефективним вирішенням окресленої проблеми, сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, всебічному розвитку, покращенню працездатності та зниженню втомлюваності школярів.

Отже, проблема дослідження обумовлена необхідністю вироблення в учнів позитивної мотивації до занять фізичними вправами задля підвищення рівня фізичної підготовленості учнівської молоді.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Більшість учених у галузі фізичної культи і спорту (Л. Волков, Т. Круцевич, В. Лях; Б. Сермєєв, А. Сухарєв та ін.) зауважують, що критерієм ефективності процесу фізичного виховання має бути рівень здоров'я дітей та молоді, рівень їхньої фізичної підготовленості. Водночас науковці Б. Ашмарін, Я. Бєльський, Л. Матвєєв, Т. Круцевич, О. Куц, С. Сулиш, Б. Шиян, В. Язловецький наголошують на тому, що у більшості випадків спостерігається утилітарна установка на фізичний розвиток і фізичну підготовленість підлітків. Дослідники Г. Безверхня, Т. Круцевич наполягають на тому, що для формування мотивації на уроках фізичної культури слід застосовувати різні засоби, методи та прийоми стимулювання, впроваджувати інноваційні технології для стимулювання та формування стійкої мотивації до фізкультурно-спортивної діяльності, як важливого складника здорового способу життя й гармонійного розвитку особистості.

Виклад основного матеріалу. Підлітковий вік є одним із сприятливих періодів для залучення до регулярних занять фізичною культурою та удосконалення режиму рухової активності [6]. Оптимальний рівень загальної фізичної підготовленості є основою процесу фізичного вдосконалення. Удосконалення фізичного розвитку, а отже - зміцнення здоров'я відбувається за рахунок розвитку фізичних якостей, особливо тих, які сприяють покращенню загального рівня здоров'я та функціональних можливостей організму [7].

Підґрунтям для проведення педагогічного експерименту стали результати, які були отримані під час проведення анкетування. Так, виявлено, що основними мотивами відвідування практичних занять з фізичної культури для учнів 9, 11 класів є підвищення рівня фізичної підготовленості (41% та 38%). Для визначення фізичної підготовленості підлітків використовували рухові тести, спрямовані на оцінку кожної фізичної якості. Вивчено рівень розвитку таких рухових якостей учнів, як гнучкість, швидкісно-силові, швидкісні, координаційні та силові здібності. Для визначення рівня фізичної підготовленості було взято шість обов'язкових контрольних вправ: біг 60 м, біг 4х9 м, стрибок у довжину з місця, нахил тулуба із положення сидячи, піднімання тулуба в сід за 30 с, що наведені в програмі фізичної культури для 9-11 класів [1].

Тестування рівня розвитку загальної витривалості за показниками «човникового бігу 4*9 м» дозволяє констатувати, що у більшості юнаків вона розвинена недостатньо. Так, в порівнянні з нормативами оцінок даного тестування [3, 4] школярі мають рівень підготовленості нижче середнього (рис. 1). Щодо показників розвитку спеціальної витривалості (біг на 1000 м), то результати тестування школярів досягали середнього рівня підготовленості (рис. 1).

мотивація фізична підготовка учень картка самоконтроль

Рис. 1. Рівні фізичної підготовленості учнів за результатами комплексного тестування витривалості на початку експерименту, %.

Дослідники (Я. Вайнбаум, Т. Круцевич, А. Соломонко [4]) відзначили слабкий взаємозв'язок між рівнем розвитку сили різних м'язових груп. Недостатній розвиток м'язової сили призводить до розвитку порушень опорно-рухового апарату та функцій органів черевної порожнини. Так, за результатами тестування м'язової сили виявлено, що показники тестів на визначення вибухової сили плечового пояса і рук (підйом в сід за 30 с), статичної силової витривалості м'язів рук і плечового пояса (утримання на кистьовому динамометрі зусилля 30-50% від максимального, вис на зігнутих руках) і розвитку динамічної силової витривалості ніг в учнів знаходяться на середньому рівні фізичної підготовленості. Середній результат нахилу вперед з положення сидячи у юнаків склав10,5±1,19 см, тобто на межі низького рівня фізичної підготовленості (рис. 2).

1. Стрибок у довжину з місця, см

2. Нахил вперед з положення сидячи, см

3. Піднімання тулуба в сід (30 сек), кількість раз

4. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи, раз

5. Утримання на кистьовому динамометрі зусилля 30-50% від максимального, с.

Рис. 2. Рівні фізичної підготовленості учнів за результатами комплексного тестування м'язової сили на початку експерименту,%.

Отримані результати в контрольних випробуваннях фізичної підготовленості та їхній аналіз дають підставу стверджувати, що в учнів старших класів результати не відповідають віковим нормативним вимогам. Тож з метою формування мотивації до фізичного самовдосконалення в учнівської молоді була введена індивідуальна картка самоконтролю фізичної підготовленості учнів (за О. Іщенко, Т. Круцевич), в якій тестування фізичної підготовленості учні записували самостійно на початку та в кінці навчального року, де визначали прогрес своїх досягнень [2, 4]. Даний контроль рівня фізичної підготовленості учнів надав можливість побачити недоліки в фізичній підготовленості молоді, індивідуально спланувати фізичні навантаження, реально оцінити рівень досягнень і систематично їх корегувати, а для учнів це було стимулом мотивації для самовдосконалення своїх фізичних здібностей.

Отже, отримані результати експериментальних досліджень свідчать про ефективність уведення індивідуальної картки самоконтролю фізичної підготовленості учнів, застосування якої дозволить здійснити вибір адекватних форм, методів, засобів, спрямованих на удосконалення фізичних якостей молодих людей.

Висновки. Результати дослідження свідчать про ефективність уведення індивідуальної картки самоконтролю фізичної підготовленості учнів. Періодичний контроль рівня фізичної підготовленості учнів надав можливість побачити недоліки в фізичній підготовленості молоді, індивідуально спланувати фізичні навантаження, реально оцінити рівень досягнень і систематично їх корегувати. Це вплинуло на підвищення рівня фізичної підготовленості учнів. Проведені дослідження показали, що спостереження за результатами у рухових тестах сприяють формуванню мотивації до фізичної підготовки в учнів старших класів, розвитку фізичних якостей, прагненню у молоді до фізичного самовдосконалення.

Перспективи подальших наукових пошуків. Формування у школярів стійкої мотивації до фізкультурно-оздоровчої діяльності як важливого складника здорового способу життя молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М. Д. Зубалія. Київ, 1997. 35 с.

2. Іщенко О.С. Педагогічні умови формування мотивації підлітків до занять фізичним вихованням. Спортивний вісник Придніпров'я. 2015. № 2. С. 64-68.

3. Круцевич Т.Ю. Методичні рекомендації з комплексного тестування фізичного стану школярів в умовах фізичного виховання загальноосвітньої школи. Київ : Наук. Світ, 2006. 24 с.

4. Круцевич Т.Ю,. Воробйов М. І., Безверхня Г.В. Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді : навч. посібн. Київ : Олімп. л-ра, 2011. 224 с.

5. Кунашенко М. Мотиваційні пріоритети до занять фізичною культурою і спортом підлітків 7-9 класів. Спортивний вісник Придніпров'я. 2010. №1. С. 22-24.

6. Саїнчук М. Динаміка ціннісної установки старшокласників в їх мотивації до занять фізичною культурою. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2011. №. 1. С. 62-66.

7. Томенко О.А. Взаємозв'язок між показниками соматичного здоров'я, рухової активності, теоретичної підготовленості, оволодіння руховими діями та мотиваційно-ціннісної сфери школярів. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2011. № 3. С. 148-150.