Проектна діяльність як ефективна технологія громадянського виховання учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки та освітнього менеджменту

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Проєктна діяльність як ефективна технологія громадянського виховання учнів

Коберник Олександр Миколайович,

доктор педагогічних наук, професор

Анотація

У статті розкривається сутність та методика використання проектної технології в громадянському вихованні школярів. Стверджується, що проєктна технологія - це узагальнений сценарій програми спільної діяльності педагога і вихованців, за якої учні набувають знань, умінь і навичок у процесі планування й виконання навчальних та життєвих завдань, що постійно змінюються, а проєктування полягає в організації взаємодії учнів та педагога, яка, взаємообумовлюючи, дозволяє реалізувати змістовий, процесуальний та методичний компоненти процесу виховання. Проєктна діяльність, як важливий засіб громадянського виховання, дає учням можливість зв'язувати і співвідносити перспективні особистісні уявлення, отримані протягом навчання, із реальністю, в якій бувають вони самі, їх друзі, сім'ї, вчителі, із суспільним життям, з соціальними та політичними подіями, які відбуваються у межах громаді, країни в цілому. Освітньо-виховний потенціал проєктної діяльності полягає у можливості набуття учнями не тільки цілісних громадянських знань, підвищенні мотивації школярів до здобуття інформації про свій рідний край та Україну, опануванні найважливішими громадянськими якостями, а й у оволодінні навичками громадянської ініціативи у вирішенні актуальних соціальних питань на рівні селища, району, міста, регіону.

Сформульовані основні вимоги до застосування проєктної технології у громадянському вихованні учнів: наявність суттєвої суспільної проблеми дослідження, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення; практичне, теоретичне, пізнавальне значення очікуваних результатів проєктної діяльності; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структурування змістової частини проєкту; застосування дослідницьких методів, що передбачають певну послідовність дій, а саме: визначення проблеми і поставлених нею завдань дослідження; висунення гіпотези та шляхів її доведення; обговорення методів дослідження; обгрунтування способів оформлення кінцевих результатів (презентацій, захисту, творчих звітів, оглядів тощо); збирання, систематизація і аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.

Ключові слова: виховання, проектування, проектна технологія, соціальні проекти, громадянське виховання.

Kobernyk Oleksandr Mykolajovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of Pedagogy and Educational Management Department, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

PROJECT ACTIVITY AS AN EFFECTIVE TECHNOLOGY OF CIVIC EDUCATION OF STUDEVTS

Abstract

The article deals with the essence and methods of using project technology in civic education of schoolchildren. It is argued that project technology is a generalized scenario of joint teacher-student cooperation, in which students acquire knowledge, skills and abilities in planning and performing educational and life tasks that are constantly changing. In addition, projection is used to organize interaction between students and teachers and helps to implement the content, procedural and methodological components of education process. Also, project activity is an important means of civic education. It gives students the opportunity to connect and relate promising personal ideas gained during learning, with the reality in which they are themselves, their friends, family, teachers, social life, social and political events that take place within the community, the country as a whole. Indeed, the educational potential of the project activity enables students not only to acquire holistic civic knowledge, increase students' motivation to obtain information about their homeland and Ukraine, master the most important civic qualities, but also foster civic initiative skills in addressing pressing social issues at the level of settlement, district, city and region.

The basic requirements for the use of project technology in civic education of students are formulated: the presence of a significant social problem of research that requires integrated knowledge, research search for its solution; practical, theoretical, cognitive significance of the expected results of project activities; independent (individual, pair, group) activity of students; structuring the content of the project; application of research methods that involves a certain sequence of actions, namely: identification of the problem and its research objectives; proposing a hypothesis and ways to prove it; discussion of research methods; substantiation of methods of registration of final results (presentations, defense, creative reports, reviews, etc.); collection, systematization and analysis of the received data; summarizing, registration of results, their presentation; conclusions, putting forward new research problems.

Key words: education, design, project technology, social projects, civic education.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема громадянського виховання сьогодні є об'єктом особливої уваги в українському суспільстві. Це зумовлено соціальним замовленням на виховання молодого покоління громадян, які відповідально ставляться до своїх обов'язків, знають права і свободи, вміють відстоювати їх, глибоко усвідомлюють і поважають демократичні цінності, спроможні до інновацій, управління власною життєдіяльністю і справами суспільства. Саме такі громадяни здатні сприяти розбудові та захисту України, яка на найвищому законодавчому рівні закріпила за собою статус демократичної, правової, соціальної держави, прямує до утвердження громадянського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До визначення сутності громадянського виховання, окреслення його змісту та провідних напрямів реалізації зверталися І. Бех, М. Боришевський, П. Вербицька, О. Внукова, Н. Дерев'янко, К. Журба, В. Киричок, П. Кензьор, Л. Косарєва, Л. Крицька, Л. Момотюк, В. Оржехівський, В. Приходько, Л. Рехтета, О. Стебна, О. Сухова, О. Сухомлинська, К. Чорна, Г. Шевченко та інші.

Досліджуючи особливості організації громадянського виховання, науковці бачать його кінцевий результат у сформованості громадянських якостей (О. Сухомлинська), громадянської позиції (А. Гаязов, О. Сухова), громадянських цінностей (П. Кензьор), громадянської спрямованості (М. Бабкіна, М. Боришевський, В. Іванчук), громадянської відповідальності (О. Салтикова), громадянської культури (А. Бекірова, Н. Дерев'янко), громадянської компетентності (О. Кучер), громадянськості (М. Алексєєва, Т. Дем'янюк, І. Манюк, С. Рябов, Т. Умурзакова, Н. Чернуха, І. Яремчук).

Різні аспекти громадянського виховання набули висвітлення в працях зарубіжних дослідників (М. Бренсон, Дж. Дьюї, Д. Керр, Г. Кершенштейнер, Ч. Мерріам, С. Памон, Л. Розен), які бачили його сенс у тому, щоб привчити дитину узгоджувати свої вчинки із загальними інтересами, сформувати гармонійного, ефективно діючого громадянина, розвинути в особистості громадянську лояльність завдяки оволодінню нею суспільними знаннями і цінностями, громадянськими навичками, громадянськими якостями (відповідальність, дисциплінованість, повага до інших, ввічливість, толерантність тощо).

Мета статті полягає в розкритті можливостей застосування проєктної технології в громадянському вихованні школярів.

Виклад основного матеріалу

Насамперед детальніше зупинимося на ретроспективі педагогічної технології проєктування. Ще на початку XX століття проєкти почали активно запроваджуватись у педагогічну практику. Значний внесок у педагогічну теорію та практику цього періоду вніс Дж.Дьюї. Саме його педагогічні ідеї безпосередньо пов'язані з обгрунтуванням мети, завдань та змісту педагогіки проєктування, в основі якої закладена прогресивна теорія навчання і виховання. Відповідно до цього, увесь освітній процес організовується на основі самостійного вирішення дитиною проблем, які виникають у її практиці.

На нашу думку, особливої уваги заслуговують такі педагогічні ідеї вченого, котрі складають основу проектування, а саме: цілеспрямований розвиток здібностей дитини, які закладені природою; знання повинні мати практичне спрямування; систематичне залучення школярів до соціальних відносин, що є одночасно і метою, і результатом виховання; рефлексивне мислення як модель інтелектуального розвитку - найкорисніший засіб освіти для демократії [3].

Метод проєктів, як дидактична система, поширився не лише в США, але в інших європейських країнах, в Росії та Україні. Прихильники методу проєктів (В. Шульгін, М. Крупеніна) вважали його єдиним засобом для перетворення «школи навчання» у «школу життя», де набуті знання реалізовуватимуться у ході практичної діяльності учнів.

На сучасному етапі реформування вітчизняної освіти, визнаючи незаперечну цінність проєктної технології, виникла проблема її використання у різних сферах освітнього процесу: навчанні, вихованні, професійній підготовці. Вітчизняні дослідники нині осмислюють розуміння сутності проєктної технології, даючи їй різні трактування. На нашу думку проєктна технологія - це узагальнений сценарій програми спільної діяльності педагога і вихованців, за якої учні набувають знань, умінь і навичок у процесі планування й виконання навчальних та життєвих завдань, що постійно змінюються [4].

В основі цієї технології лежить не інформаційний, а діяльнісний та компетентнісний підходи, спрямовані на формування в учнів ключових компетентностей, зокрема й громадянської.

Аналіз педагогічного досвіду свідчить, що необхідні громадянські якості можуть бути засвоєні молодими громадянами лише через соціальну практику, коли вони усвідомлюють та сприймають вимоги суспільства, формують у собі відчуття суспільної приналежності та здатності успішно виконувати свою громадянську роль.

Проєктна діяльність як важливий засіб громадянського виховання, дає учням можливість зв'язувати і співвідносити перспективні особистісні уявлення, отримані протягом навчання, із реальністю, в якій бувають вони самі, їх друзі, сім'ї, вчителі, із суспільним життям, з соціальними та політичними подіями, які відбуваються у межах мікрорайону, країни в цілому. У процесі проєктної діяльності учні проявляють свою активну громадянську позицію, використовують свої знання, спілкуються та співпрацюють одне з одним.

Освітньо-виховний потенціал проєктної діяльності полягає також у можливості набуття учнями не тільки цілісних громадянських знань, підвищенні мотивації школярів до здобуття інформації про свій рідний край та Україну, опануванні найважливішими громадянськими якостями (патріотизм, громадянська відповідальність, самостійність тощо), а й у оволодінні навичками громадянської ініціативи у вирішенні актуальних питань на рівні селища, району, міста, регіону.

Саме під час розроблення і здійснення, наприклад, соціальних проектів учні активно залучаються до суспільного життя, прийняття суспільно важливих рішень, що є важливим компонентом демократії. Проектна діяльність надає учням можливість отримати перший досвід обговорення, впливу та контролю над суспільною політикою, набути знань, умінь та цінностей, необхідних для ефективного управління суспільною політикою і самоврядування. Крім цього, досліджуючи проблеми місцевої громади, учні обговорюють фундаментальні громадянські цінності демократичного співтовариства. Прикладом може бути спільне благо та індивідуальні права, влада більшості. Знання принципів та цінностей демократії допомагає учням бути активними і відповідальними громадянами.

Проєктна технологія надає можливість школярам досліджувати свою ідентичність через приналежність до місцевої громади, знайти своє місце в ній. Більшість молодих людей під час навчання в закладах загальної середньої освіти, в період переходу від конкретного мислення до абстрактного, починають роздумувати про складні суперечливі життєві проблеми, такі як добро і зло, справедливість і несправедливість тощо. В ці роки молоді люди формують своє ставлення до життя, набувають цінностей. І тому саме в шкільному віці необхідний досвід реальної громадянської участі, що допомагає досліджувати власні уявлення та їхній зв'язок із дійсністю.

Реалізовуючи різного роду проєкти учні стають повноправними членами місцевої громади, цінним ресурсом громадянської дії, чиї енергія, воля і прагнення набувають позитивної спрямованості та успішно використовуються під час вирішення суспільно важливих проблем. Тому то такі проєкти надають реальну можливість учням стати повноцінними громадянами. Адже участь в різних проєктах - це не тільки ефективний спосіб отримати знання, вміння і практичний досвід демократичного громадянства, але й чудова нагода залучити школярів до вирішення суспільно важливих проблем при взаємодії з органами влади та різними соціальними інституціями. Така участь допомагає школярам відчути свій зв'язок з суспільством, приналежність до нього, зробити особистий внесок до справи вирішення суспільно важливих проблем.

Вважаємо за доцільне відзначити, що процес організації проєктної діяльності учнів повинен відповідати наступним критеріям:

- орієнтація на інтереси вихованців, а також на актуальні для сьогодення проблеми; проведення самостійного дослідження, а не відтворення готової інформації з обраної теми;

- інтегративність (інтеграція знань з різних шкільних предметів); орієнтація на «кінцевий продукт» (матеріальний носій чи інший вид представлення результатів діяльності);

- удосконалення соціально-комунікативних навичок; партнерська роль педагога (вчитель виступає у ролі помічника, порадника, допомагає учням у пошуку різноманітних джерел інформації, виробленні оптимальних рішень щодо певної проблеми) [4].

Беручи за основу теоретичні положення та практичний досвід вітчизняної й зарубіжної педагогіки, розглянемо питання класифікації типів проектів. Значний внесок у розвиток теорії проектування зробила російська дослідниця Є. Полат. Її класифікація проєктів здійснена відповідно до предметно-змістової спрямованості, виділяючи монопроекти та міжпредметні проекти [6, с.73-75].

Відповідно до класифікації української дослідниці О. Пєхоти за географією реалізації проєкти можуть бути локальними, регіональними, національними та міжнародними. Відповідно до кількості, учасників розрізняють індивідуальні та колективні проєкти. За тривалістю проведення проєкти поділяються на короткотермінові та довготермінові [7, с. 143].

У залежності до домінуючого методу чи діяльності, можна розрізняти такі види проєктів: прикладні проєкти, які відрізняються чітко визначеним результатом діяльності його учасників; дослідницькі проєкти, що мають на меті організацію діяльності учнів, спрямовану на розв'язання творчих завдань із заздалегідь невідомим результатом; інформаційні проєкти, котрі скеровані на вивчення характеристик будь-яких процесів, явищ, об'єктів і передбачають їх аналіз та узагальнення виявлених фактів; рольові проєкти, в яких учасники виконують визначені ролі. Такі проєкти дозволяють не лише отримати нові знання, але й сприяють отриманню певного соціального досвіду.

Аналіз організації проєктної діяльності з учнівською молоддю дозволяє виділити такі її основні етапи: початковий, основний, завершальний.

На початковому етапі важливо виробити в учнів мотивацію до соціальної проблеми, оскільки особистий інтерес учнів сприяє усвідомленому підходу до виконання проєкту в цілому. Етап підготовки до роботи над проєктом передбачає створення ініціативної групи школярів, пошук чи вибір проблеми серед низки питань, котрі потребують вирішення; визначення теми на предмет необхідності, реальності здійснення, актуальності, суспільного значення; формулювання цілей та встановлення конкретних завдань; обговорення методів та засобів реалізації; збір необхідної початкової інформації; передбачення кінцевого результату; планування майбутньої діяльності; формування робочих груп і визначення завдання для кожної; розробку критеріїв контролю. Принциповим є колективне обговорення учнями всіх тверджень, що приймаються на основі узгодження їхніх інтересів, використовуючи різноманітні методи групової роботи (мозковий штурм, коло ідей, виявлення альтернатив, вибір оптимального варіанту).

Основний етап передбачає збір та аналіз інформації, отриманої на основі спостережень, особистого досвіду, взаємодії з компетентними спеціалістами чи свідчень, що містяться у друкованих виданнях, архівах, інтернеті тощо. Результати обговорюються школярами в групах, після чого висуваються ідеї, версії, варіанти вирішення проблеми. Висунуті гіпотези звіряються, зібрані матеріали готуються до захисту.

Успіх проекту значною мірою залежить від оформлення його результатів. Результатом проєктної діяльності є презентація та захист її кінцевого проєкту. Завершальний етап включає підготовку письмового звіту, а також виступ представників груп й консультантів проєкту на публічному представленні. Одночасно пакет документів передається рецензентам та експертам для висновків. Решта учнів школи знайомляться з матеріалами про проєктну роботу з інформації зі стендів. Під час усного захисту, що за формою нагадує процедуру обговорення наукової роботи, автори представляють і обгрунтовують актуальність, значення, новизну і логіку свого проєкту, відповідають на запитання слухачів та зауваження опонентів.

Проте роботу над проєктом не можна вважати завершеною без аналізу ходу та результатів своєї діяльності, тобто проведення рефлексії. Деякі проєкти можуть мати більше етапів, що визначається в кожному конкретному випадку.

Як свідчить наш досвід, учням важко самотужки опанувати технологію роботи над проєктом. Важлива роль на всіх етапах діяльності відводиться педагогу, котрий, з одного боку, є організатором проєктної діяльності, забезпечуючи громадянське становлення вихованців, а з іншого, рівноправним членом робочої групи і висуває власні цілі, аналізує ситуацію, пропонує цікаві ідеї для обговорення. Наставники можуть поділитися власним життєвим досвідом, допомогти школярам відшукати різнобічні джерела інформації щодо проблеми дослідження, посприяти у контакті із спеціалістам. Проте вони не повинні виконувати основну роботу: писати за школярів листи, телефонувати від їхнього імені, готувати матеріали чи ілюстрації тощо.

Узагальнення наукових джерел та педагогічної практики дає змогу сформулювати основні вимоги до застосування проєктної технології у громадянському вихованні учнів:

наявність суттєвої суспільної проблеми дослідження, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення (наприклад, дослідження екологічної проблеми у певному населеному пункті, створення репортажів щодо допомоги бійцям ООС, вивчення впливу місцевого телебачення на формування громадянського ідеалу сучасної молоді тощо);

практичне, теоретичне, пізнавальне значення очікуваних результатів (наприклад, звернення у відповідні служби про аварійний стан місцевої історичної пам'ятки; спільний з партнером по проєкту випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; організація фестивалю, збору коштів, озеленення чи прибирання території тощо);

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

структурування змістової частини проєкту;

застосування дослідницьких методів, що передбачають певну послідовність дій, а саме: визначення проблеми і поставлених нею завдань дослідження; висунення гіпотези та шляхів її доведення; обговорення методів дослідження (статистичних, експериментальних, спостережень тощо); обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентацій, захисту, творчих звітів, оглядів тощо); збирання, систематизація і аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.

Якщо навчальна проектна діяльність вихованців здебільшого виконується під час уроків і частково в позаурочний час, то соціальне проєктування не має жорстких обмежень у часі, і в місці застосування зусиль. Тут можлива жива практика, із справжніми суспільно вагомими результатами, які реально впливають на оточуючу дійсність.

Тому доцільним бачиться залучення учнів до розв'язання таких основних груп проблем, які обирають юні громадяни.

1. Проблеми сучасного суспільного життя країни: допомога українській армії, підтримка ровесників із шкіл, що евакуйовані із зони ООС, допомога школам, які розрушені внаслідок обстрілів тощо.

2. Проблеми школи та учнівської молоді: шкільна територія потребує впорядкування; у школі відсутній швидкісний інтернет, сучасні засоби навчання; школярі, особливо із сільської місцевості, мають обмежені можливості у вивченні іноземних мов; відсутність спортивного інвентаря, необлаштованість спортивного залу не сприяють фізичному розвитку школярів; відсутність коштів для забезпечення шкільної бібліотеки передплатними виданнями та іншою цікавою навчальною чи художньою літературою; рівень культури школярів під час спілкування повинен бути вищим; відсутні місця організації дозвілля молоді в позаурочний час; забезпечення учнів гарячим харчуванням у шкільній їдальні.

3. Проблеми місцевої громади: поблизу школи стоять рекламні щити, які рекламують тютюнові вироби та алкогольні напої; люди із травмами слухового апарату, які проживають у нашому населеному пункті, ізольовані від суспільства; у місцевому закладі дошкільної совіти відчувається нестача іграшок і канцелярського приладдя; люди похилого віку, які становлять більшість населення невеликого села, не мають повноцінного медичного обслуговування; одна з вулиць, на якій проживає багато учнів класу, потребує благоустрою або заборони проїзду вантажного транспорту тощо.

4. Екологічні проблеми: у населеному пункті (мікрорайоні) немає парку; місцеві підприємства забруднюють довкілля; сміттєзвалища немає, або воно невпорядковане чи знаходиться у невідповідному місці; проводиться невиправдане масове вирубування лісу, паркової зони; відсутнє озеленення окремих вулиць нашого села чи міста.

5. Проблеми, які пов'язані з обмеженням прав та свобод особистості: багато громадян не беруть участі у виборах. Особливо це проявляється під час виборів місцевого самоврядування; люди обурені тим, що виборча компанія відбувається із порушенням норм чинного законодавства; найініціативніші члени місцевої громади відчувають на собі тиск владних структур; місцеві засоби масової інформації тенденційно та однобоко подають інформацію; обмежена свобода слова; представники менш чисельної релігійної конфесії відчувають на собі тиск більшості.

Наприклад, деякі суспільні акції школярів України носять конкретну назву: «Лист бійцю ООС», «Збережімо річку», «Так! Світлофору школи», «Україна єдина» тощо.

Беручи участь в цих акціях, учнівські команди виявляють актуальні проблеми на рівні закладу освіти, мікрорайону, села, району, міста, держави і пропонують важливі варіанти їх вирішення. Спільна робота в команді дає змогу грунтовно встановити сутність проблеми, проаналізувати різноманітну інформацію, матеріали, документи, на основі яких розробляється соціальний проєкт. У процесі роботи над розв'язанням місцевих проблем школярі не лише акцентують увагу громади до них, але й нерідко здійснюють реальні кроки на шляху їх практичного розв'язання, а результати проєкту презентуються громадськості на місцевому, регіональному чи національному рівнях.

Особливого виховного успіху у використанні проєктної технології в громадянському вихованні школярів можна досягнути за умови залучення до реалізації проєктів дорослих - батьків, педагогів, представників громади та владних структур тощо. Вони концентрують свою увагу на тих моментах, де школярі найбільше потребували їхньої допомоги, а саме: під час планування діяльності; виборі найбільш оптимальних шляхів розв'язання проблеми; прогнозуванні наслідків діяльності; набутті навичок ділової комунікації та презентації результатів діяльності; порівняння здобутих результатів із запланованими; в процесі об'єктивної оцінки роботи над проєктом.

проектний громадянське виховання

Висновки

Отже, на підставі зазначеного вище, можемо стверджувати, що проєктна діяльність сприяє формуванню партнерських зв'язків між закладом загальної середньої освіти та суспільною практикою, дає змогу учням здобувати необхідні знання у суспільній акції, сприяє розвитку мотивації і активізує громадянську участь учнівської молоді. Організація суспільно - корисної проєктної діяльності із школярами дає змогу виділити такі її основні етапи: підготовчий (змістовий та технологічний аспект), планування проєктної діяльності (постановка проблеми, розробка та планування певної дії), дослідження проблеми та вибору шляху її розв'язання; діяльнісний (розв'язання проблеми, реалізація дії); презентація результатів; рефлексивний (оцінка та аналіз отриманих результатів).

Перспективи подальшого пошуку означеної проблеми вбачаємо у визначенні критеріїв оцінки ефективності різного роду соціальних проєктів, методики впровадження проєктної діяльності у різних сферах життєдіяльності школярів.

Література

1. Громадянин - Держава - Громадянське виховання. Антологія / Упорядники М.П.Рагозін, О.В. Сухомлинська. Донецьк: «Донбас», 2001.262 с.

2. Дерев'янко Н. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів/За ред. В. Костіва. Івано-Франківськ: Плай, 2002. 199 с.

3. Дьюї Д. Моє педагогічне кредо. Шлях освіти. 1998. №4. С. 50 -51.

4. Коберник О.М. Проектна технологія: теорія, історія, практика: монографія. Умань: ПП Жовтий, 2012. 229 с.

5. Курбатов В.И. Курбатова О.В. Социальное проектирование: учебное пособие. Ростов на Дону: «Феникс», 2001. 416 с.

6. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. Е.С.Полат. Москва: Академия, 2001. 272 с.

7. Освітні технології: навч.-метод. посібник / За ред. О.М.Пєхоти. Київ: А.С.К., 2002. 225 с.

8.Сухомлинська О.В. Громадянськість як феномен виховання. Теоретико- методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: 3б. наук. праць. Київ, 1999. Кн.2. С.6-12.

References

1. Gromadjanin - Derzhava - Gromadjans'ke vihovannja. Antologija / Uporjadniki M.P.Ragozrn, O.V. Suhomlins'ka. Donec'k: «Donbas», 2001.262 s.

2. Derev'janko N. Teoretichrn zasadi formuvannja gromadjans'ko'i' kul'turi shkoljariv / Za red. V. Kostiva. Іvano-Frankіvs'k: Plaj, 2002. 199 s.

3. D'ju'i' D. Moє pedagogkhne kredo. Shljah osv^^ 1998. №4. S. 50 -51.

4. Kobernik O.M. Proektna tehnologija: teorija, іstorіja, praktika: monografija. Uman': PP Zhovtij, 2012. 229 s.

5. Kurbatov V.I. Kurbatova O.V. Social'noe proektirovanie: uchebnoe posobie. Rostov na Donu: «Feniks», 2001. 416 s.

6. Novye pedagogicheskie i informacionnye tehnologii v sisteme obrazovanija / Pod red. E.S.Polat. Moskva: Akademija, 2001. 272 s.

7. Osvrtrn tehnologii': navch.-metod. poslbnik / Za red. O.MPhoti. Ki'i'v: A.S.K., 2002. 225 s.

8. Suhomlins'ka O.V. Gromadjans'kist' jak fenomen vihovannja. Teoretiko-metodichni problemi vihovannja dHe] ta u^nAs'ko!.' molodk 3b. nauk. prac'. Knv, 1999. Kn.2. S.6-12.

Размещено на Allbest.ru