Формування професійної компетентності майбутнього вихователів ЗДО у процесі вивчення фахових дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛІВ ЗДО У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

Найда Руслана Григорівна

кандидат педагогічних наук, доцент, голова циклової комісії, ВСП «Дубенський педагогічний фаховий коледж Рівненського державного гуманітарного університету»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей формування професійної компетентності майбутніх вихователів в системі фахової передвищої освіти. Наголошено, що професійна компетентність реалізується через структурні компоненти, які мають вкрай важливе значення для формування конкурентоспроможного фахівця в дошкільній галузі. Актуальність наукової статті полягає у наявності проблемних питань реалізації шляхів формування професійної компетентності у закладах фахової передвищої освіти в сучасних умовах розвитку освіти. Проаналізовано наукові погляди вчених з питання визначення поняття компетентність та професійна компетентність та виокремлено групу вчених, які розглядають компетентність як синтез характеристик особистості. Окрема увага зосереджена на тому, що підходи до змісту структурних компонентів компетентності потребують ґрунтовного оновлення у зв'язку із викликами цифрового суспільства та роботи з дітьми покоління Альфа. Встановлено, що процес формування професійної компетентності майбутніх вихователів в закладах дошкільної освіти в системі фахової передвищої освіти потребує розроблення та імплементації нової концепції педагогічного мислення. З'ясовано, що змістовий, мотиваційно-ціннісний, операційно-діяльнісний, комунікативний та дослідницько-рефлективний компоненти вимагають глибокого аналізу з позиції синергетичного підходу до змісту професійної компетентності.

Отже, з метою удосконалення змісту професійної компетентності та шляхів формування її у майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти доцільно було б провести теоретичне дослідження, яке б висвітлило стан окресленої наукової проблеми та запропонувало механізми методичної реалізації удосконалення підходів до формування професійної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.

Ключові слова: професійна компетентність, заклад фахової передвищої освіти, змістовий, мотиваційно-ціннісний, операційно-діяльнісний, комунікативний та дослідницько-рефлективний компоненти.

професійний компетентність дошкільний вихователь

Abstract

The formation of professional competence of future educators in the process of studying professional disciplines. Naida Ruslana Hryhorivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Chairman of the cycle committee, Separate structural Unit "Dubno Teacher Training College of Rivne State University of the Humanities"

The article is devoted to the studying of the peculiarities of the formation of professional competence of future educators in the higher education system. It is emphasized that professional competence is implemented through structural components that are extremely important for the formation of a competitive professional in the pre-school education. The relevance of the research is in the presence of problematic issues in the implementation of ways to form professional competence in the institutions of higher education in contemporary conditions of education development. The scientific views of investigators on the definition of competence and professional competence are analyzed, and a group of experts considering competence to be a synthesis of personality characteristics is singled out. Particular attention is paid to the fact that the approaches to the content of the structural components of competence need to be thoroughly updated in response to the challenges of the digital society and interaction with Alpha generation children. It is established that the process of formation of professional competence of future educators in preschool education in professional higher education requires the development of the new, innovative concept of pedagogical thinking and its implementation in practice. It is found out that the content, motivational-value, operational-activity, communicative and research-reflective components require indepth analysis according to the standpoint of a synergistic approach to the content of professional competence. Therefore, in order to improve the content of professional competence and ways to form it in future educators of pre-school education, it would be expedient to conduct a theoretical study, that would highlight the condition of the scientific problem and offer a decision plan for methodological implementation of amended approaches to professional competence for future educators.

Keywords. Professional competence, institution of higher education, content, motivational-value, operational-activity, communicative and research-reflective components

Постановка проблеми

Формування нової генерації українського суспільства традиційно вимагає перегляду існуючих підходів до виховання, розвитку та навчання дітей дошкільного віку. Процес підготовки фахівців, які спроможні забезпечити цю вимогу, потребує переформатування та оновлення. Проте процес трансформації системи підготовки майбутніх вихователів не відкидає традиційні підходи. Більше того, дані підходи беруться як основопокладаючі під час переформатування методологічних засад формування професійних компетентностей майбутніх фахівців.

Однак, підходи до організації освітнього процесу з підготовки фахівців дошкільної галузі, на нашу думку, вимагають глибокого аналізу з точки зору стану проблеми формування нового педагогічного мислення - синтетичного мислення. Зміна поколінь завжди вносила в педагогічну освіту нові наративи. Осмислення в необхідності яких, приведе нас до риторичного питання під час навчання майбутніх вихователі щодо конфлікту поколінь. На сучасному етапі розвитку освіти, ми маємо колаборацію покоління L і покоління Z. Тому одним з першочергових завдань на сьогодні, у ході підготовки вихователів, є інтегрування спільних інтересів та цінності обох поколінь. Особистість - «сучасниця» власної епохи, яка має конкретно історичний характер [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняному педагогічному дискурсі обґрунтовано методологічні і теоретичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти (Л.Артемової, А Богуш, Г. Бєлєнької, Л. Зданевич, Н. Гречаник, І. Дичківської, Н. Лисенко, Т. Поніманської, Л. Семушиної); проаналізовано особливості освітнього процесу на основі компетентнісного підходу (П.Лузан, В.Радкевич, А.Хуторський); обґрунтовано сучасні парадигми синтетичного педагогічного мислення (Т.Байбара, Г. Дружиніна. С. Каргін, Ю. Кулюткін, В.Семичеко, В.Шморгун).

Аналіз особливостей професійної діяльності вихователів ЗДО здійснено у наукових роботах О.Василеської, Я. Калузької, К. Крутій, О.Ліннік, Л. Поздняк, О. Янушевич та ін..

Водночас, проблема формування професійної компетентності майбутніх фахівців дошкільної галузі в закладах фахової передвищої освіти недостатньо теоретично обґрунтована.

Метою статті є аналіз процесу формування професійної компетентності в умовах вивчення фахових дисциплін в закладах фахової передвищої освіти. У зв'язку з окресленою метою, було вирішені завдання: вивчення змісту компонентів професійної компетентності: мотиваційно-ціннісного, змістового, операційно-діяльнісного, комунікативного та дослідницько-рефлективного.

Виклад основного матеріалу

Професійна компетентність як поняття є синтезованим утворенням, що інтегрує наративи особистісних та професійних характеристик. У зв'язку з цим, ми розділяємо підходи до визначення «професійної» компетентності відомих українських вчених А. Богуш, Ю.Батур, І.Родигіної, В. Гриньової, М. Голованя, І. Зязюн та ін.. Так, А. Богуш визначає компетентність як якісну властивість особисто та її (особистості) комплексну характеристику[2]. І.Зязюн розкриває сутність професійної компетентності, як інтеграцію знань, рівень професійної самосвідомості, індивідуально -типові особливості й професійно-значущі якості[3].

Думку щодо інтегральної характеристики професійної компетентності висловлює В. Сластьонін. У своїх працях вчений наголошує на синтезі ділових та особистісних якостей спеціаліста [6, с.34].

На думку А.Маркової, компетентність представлена як поєднання психічних якостей, які дають змогу діяти самостійно та відповідально [8,с.6]. Л. Мітіна професійну компетентність розглядає через гармонійне співвідношення елементів дієвої і комунікативної підструктур [9].

Опрацювавши різні підходи до визначення професійної компетентності, вважаємо, що професійна компетентність є складним синтезованим утворенням із психічних, професійних та соціальних компонентів. Успішне формування якої залежить від якісної професійно-практичної підготовки майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти (ЗДО).

Професійна компетентність майбутнього вихователя ЗДО формує спектр фахових компетентностей, які визначають її інтегральну сутність. Фахові компетентності охоплюють теоретичні знання, практичні уміння та здатність приймати рішення для розв'язання освітніх завдань. Когнітивні, діяльнісні та аксіологічні сутності професійних компетентностей визначають компетентнісний склад поняття. Ми схиляємося до думки, що традиційні підходи щодо реалізації методів навчання студентів потребують переосмислення, логічного упорядкування з співвідношенні із власного особистісною структурою та цивілізаційними викликами. Тобто, майбутньому фахівцю, студенту коледжу, необхідно сформувати новий тип педагогічного мислення, яке використовуватиме не готові шаблони, інсайти, а ґрунтуватиметься на синтезі знань, буде практично-зорієнтованим.

Вважаємо, що успішна професійна підготовка майбутніх вихователів в коледжі може бути забезпечена через реалізацію змісту компонентів професійної компетентності: мотиваційно-ціннісного, змістового, операційно- діяльнісного, комунікативного та дослідницько-рефлективного. Запропоновані компоненти утворюють структуру професійних компетентностей.

Показником мотиваційно-ціннісного компоненту професійних компетентностей у ході викладання фахових дисциплін являється мотиваційна складова. Іншими словами, вмотивованість здобувача коледжу у ході вивчення фаховим методик та розуміння ним цінності отриманих знань для майбутньої професії. Визначений компонент допомагає встановити ступінь усвідомлення кола професійних обов'язків у майбутньому. Корекція професійної спрямованості та усвідомлення значущості обраної професії допомагає на 1 -2 курсах навчання в коледжі підготувати студента до успішного оволодіння майбутнього фаху при вивченні безпосередньо дисциплін професійно - практичного циклу. Переконані, що формування професійної компетентності необхідно розпочинати саме з окресленого компоненту, так як успіх будь -якої праці (інтелектуальної чи фізичної) залежить від мотиву в першу чергу [10]. Однак, під поняттям мотиваційний компонент ми розглядаємо як внутрішній та зовнішній подразник, що стимулює до набуття професійної компетентності. Під час вивчення фахових дисциплін студентів необхідно вчити ставити професійні цілі, звертаючи вагу на сам процес, а не на результат. Тобто, в разі невдачі особистість повинна це сприйняти як досвід та бути готовою спробувати іще раз. Формування мотиваційно-ціннісного компоненту лежить не лише у площині педагогічного процесу, в ході якого відбувається професійне становлення майбутнього фахівця, а й у площині молекулярної біології та нейрофізіології, твердження яких допомагають з'ясувати механізм успішної реалізації структурних складових професійної компетентності.

Змістовий компонент професійної компетентності здобувачів закладу фахової передвищої освіти (ЗФПО) охоплює сукупність науково -теоретичних знань з дисциплін професійно-практичного циклу підготовки, технологій та методик для вирішення професійних завдань із врахуванням інноваційних процесів. Змістовий компонент професійної компетентності є рухомим. Оновлення, доповнення змісту методик вимагають соціальні та технологічні зміни. Механізм наповнення змісту навчання студентів спеціальності дошкільна освіта передбачає врахування аксіологічних, соціальних та наукових підходів. Дидактичні принципи змістовного компонента професійної компетентності забезпечать майбутньому фахівцю дошкільної освіти гнучкість та фундаментальність у становленні як конкурентоспроможного фахівця. За результатами дослідження проведеного в Гарвардському і Стенфордському дослідницьких інститутах було зпрогнозовано перелік навичок, які будуть затребуванні у 2025 році. Серед запропонованих десяти навичок, перші позиції займають навички аналітичного мислення, інноваційність та активне навчання і стратегії навчання [11]. Таким чином, змістовий компонент професійної компетентності в сучасних умовах розвитку фахової передвищої освіти повинен орієнтуватися не лише на якісне наповнення змісту, але й стратегічно обумовлене викликам сьогодення.

Реалізація системи педагогічних знань на практиці забезпечить успішне виконання освітніх завдань. Такий підхід до результативної підготовки майбутнього вихователя відображений в операційно-діяльнісному компоненті професійної компетентності. У фаховій підготовці практична діяльність є невід'ємною складовою формування професійної особистості. Сьогодні коледжі мають можливість визначати самостійно шляхи реалізації завдань практичного вектора. Більше того, фахова передвища освіта зорієнтована на підготовку фахівця-практика. Логічним доповненням теоретичного змісту фахових дисциплін є практична апробація знань у закладах дошкільної освіти .

Комунікативний компонент майбутніх вихователів формується у ході теоретичного та практичного навчання. Здатність студента встановлювати та підтримувати контакт з дітьми, батьками та педагогічним колективом являється запорукою успішної реалізації освітніх завдань у професійній діяльності. Уміння комунікувати, розпізнавати емоційний стан співбесідника, будувати діалог стратегічно та продуктивно із врахуванням соціальних ролей на сьогодні залишаються важливими елементами професійної компетентності.

На часі постала проблема комунікації як функції обміну думками в процесі життєдіяльності та передача досвіду наступним поколінням. В епоху цифрового розвитку людство втрачає здатність транслювати свої думки. В більшості особистість використовує мову внутрішню. У дослідженнях Л. Виготського [12] багато уваги приділяється внутрішній мові, яка є синтезом мислення й мови. Наступним етапом формування комунікативної здатності виступає мова зовнішня, яка зафіксована в знакові, слові, виражена звуком і засобом комунікації. В результаті чого ми маємо синтез внутрішньої та зовнішньої мови, синтетичну думку, яка виражена мовою. Думка, озвучена в ході комунікації транслює природу свідомості людини. Характерним явищем цього процесу, за словами Л.Фейєрбаха, є абсолютно неможливим для однієї людини і можливе для двох. [13, C.165]

У процесі формування комунікативного компонента майбутнього вихователя представлені позиції вчених постають неабияк актуально. Особливу увагу потребує первинне занурення студента у майбутню професію, коли здобувач знайомиться з понятійним апаратом, який згодом має зрозуміти їх значення та ретранслювати. Перекомпонування мислительної структури породжує новий, зовсім невідомий, для майбутнього вихователя рівень свідомості. «Якщо порівняти думку з хмарою, що нависла проливним дощем слів, то мотивацію думки ми повинні були б .. .уподібнити вітру, що приводить у рух хмари» [13, С. 357].

Таким чином, комунікативний компонент являється не лише транслятором ідей, думок, а й актом одночасної присутності мислеобразу у зовнішньому і внутрішньому світі. На нашому думку для професійного становлення майбутнього фахівця дошкільної освіти це є вкрай важливо.

Перед студентом коледжу, який отримав базову або загальну середню освіту постають нові завдання, цілі, ідеї. Навчання та оволодівання чогось нового здійснюватиметься в кожному окремому випадку індивідуально. Така специфіка являється природнім психолого-педагогічним процесом, що організовується в цілісний образ предмету та змісту професійної діяльності. Реалізація визначеної діяльності забезпечує дослідницько-рефлексивний компонент. Головною метою навчання має стати «розуміння набутих знань, розуміння самого себе, розуміння інших, нарешті розуміння самого життя» [14,С.19-23].

В ході розуміння опанованого матеріалу, формується досвід пізнання, досвід професійний. У кожного студента передусім є індивідуальний досвід пізнання, особливостей та специфіки майбутньої професії, яким синтезується із життєвим досвідом. Співжиття у студентському колективі формує колективний досвід, втілений у символах, цінностях, діях. Занурення у професійно - педагогічну діяльність забезпечує розвиток певного рівня теоретичного мислення, яке спонукає до пізнання через дослідну діяльність. Американський біохімік Альберт Сен-Дьйорді звертав увагу на те що, кожні шість років відбуваються пошуки інформації, що вимагають удосконалення способів та методів пізнання. Дослідницько-емпірична діяльність студента забезпечується об'ємом необхідних знань. З точки зору фізіології, сформована потреба передбачає ціль. Жива система людини спроможна сфокусуватися на перспективі реалізації цілей. Наша біологічна система (мозок) вибудовує варіанти можливостей, зокрема наявного досвіду для досягнення мети та результату. За І.Л.Павловим, результат необхідний системі транслює про здатність. Оцінити знання можливо через практичну дію. Синтезуючи змістовий та дослідно-рефлексивний компоненти професійної компетентності майбутнього вихователя дітей дошкільного віку дозволяє здійснювати вибір нових підходів до педагогічної діяльності у формі інноваційних та модернізаційних заходів. Рефлективність як складова компетентності, характеризується [15] рівнем самоорганізації освітньої реальності; гнучкістю та трансформаційними діями особистості, що забезпечує функціональність та саморозвиток майбутнього фахівця. Д.О. Леонтьєв виокремлював три форми рефлексивності, що спрямовані на вміння зосереджуватися на внутрішньому стані, власних переживаннях; вмінні споглядати на себе і свої вчинки зі сторони; деструктивний підхід до оцінки реальності. [16, C.145-150].

Синтез усіх компонентів (мотиваційно-ціннісного, змістового, операційно- діяльнісного, комунікативного та дослідницько-рефлексивного) спрямований на формування особистісного змісту компетентнісного фахівці. Відтак професійна компетентність майбутніх вихователів визначається не процесами свідомості, а синтезуючим актом педагогічної діяльності.

Висновки

Проведений теоретичний аналіз структурних компонентів професійної компетентності дає підстави для наступних висновків:

- Процес формування професійної компетентності майбутніх вихователів ЗДО в умовах закладу фахової передвищої освіти повинен ґрунтуватися на предметному характері педагогічної діяльності. Вагому ролі у створенні поняття професійної компетентності відводиться загальним та якісним (відмінним) ознакам педагогічної діяльності.

- Реалізація змісту професійної компетентності у діяльності майбутнього фахівця дошкільної освіти здійснюється через компоненти компетентності. Якісні показники компетентності формуються в процесі цілеспрямованої систематичної роботи, самого суб'єкта освітнього процесу. Особливості галузі дошкільної освіти визначають смислове наповнення компонентних структур компетентності. Реалії наративів сучасного соціуму вимагає імплементувати модернізаційні та інноваційні технології роботи зі студентами в ході становлення останніх як конкурентоспроможними фахівцями.

- Компаративний аналіз процесу формування особистості студента в умовах фахової передвищої освіти, засвідчив, що дана проблема є недостатньо вивченою та дослідженою. Об'єктивними є фактори різновекторного трактування компонентів професійної компетентності майбутніх вихователів в контексті синергетичної парадигми.

Перспективи подальшої наукової роботи полягають в емпіричному дослідженні процесу формування професійної компетентності майбутнього вихователя дітей дошкільного віку в умовах закладу передвищої освіти.

Література

1. Ананьев Б.Т. Человек как предмет познания. СПБ.: Питер.2010. 288с.

2. Богуш А.М. Компетентнісний підхід до мовленнєвого розвитку дошкільників. Педагогічна і психологічна наука в Україні.Т.2.К.: Педагогічна думка. 2007. С.155-170

3. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 2004. 335с.

4. Зязюн І.А. Синергетичні параметри педагогіки як детермінанти креативного навчання. Креативна педагогіка.2012.№5. С.7-13

5. Зязюн І.А. Філософія педагогічної дії [Монографія]. Черкаси: Вид.від ІНУ імені Богдана Хмельницького, 2008.608с.

6. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика. 6-е изд. М.: 2007. с. 98.

7. Педагогічна майстерність: Підручник; За ред. І. А. Зязюна. К.: Вища шк., 1997. с.34.

8. Маркова А. К. Психология профессионализма. М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. 280 с.

9. Митина Л. М. Психология труда и профессионального развития учителя: Учеб. пособие для студ. высш. пед. уч. Заведений. М.: Изд. Центр «Аадемия», 2004

10. Карпенчук С.Г., Семенюк-Іванюк Л.Ю. Нове педагогічне мислення: теорія і практика. Науково-методичний посібник. Рівне: ТОВ «Принт Хауз», 2013.

11. Иванов Д. Путь к вершине. Факторы успеха. Что важнее: soft skills или hard skills? Управление человеческим потенциалом. 2010. № 3. URL: http://www.colloquium.ru/ article/hard_soft/hard_soft.php. (дата обращения 20.04.20).

12. Выготский Л.С.Мышление и речь.Изд.5, испр.М.:Лабиринт, 1999. 352 с.

13. Леонтьев А.А. Выготский Л.С. Кн.для учащхся 9-11 кл.серед.шк. М.: Просвещение, 1990. С.165

14. Нестеренко В.Г. Навчання і розуміння. Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти. Збірник матеріалів міжрегіонального науково-практичного семінару (28-30 березня 1996р.) К. :Рівне, 1997.С.19-23

15. Карпов А.В. Психология рефлексивных механизмов деяльности. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2004., 424с.

16. Леонтьев Д.А.,Лаптева Е.М.,Осин Е.Н., Салихова А.Ж. Разработка методики дифференциальной диагностики рефлексивности. Рефлексивные процессы и управление. Сборник материалов VII Междунар.симпозиума 15-16 октября 2009 г, Москва. под ред. В.Е. Лепского. М.:Когито-Центр, 2009, с.145-150

17. Фурман А.В. Теорія навчальних проблемних ситуацій: психолого-дидактичний аспект: [Монографія].Тернопіль: Астон, 2007.164с.

18. Ословская И.М. Ключевые компетенции в образовании: их смисл, значение и способы формирования. Директор школы. 2006.№8. С.64-69

References

1. Ananev B.T. (2010). Chelovek kak predmet poznanyia [Man as an object of knowledge]. SPB: Pyter [in Russia].

2. Bohush A.M. (2007). Kompetentnisnyi pidkhid do movlennievoho rozvytku doshkilnykiv [Competence approach to speech development of preschoolers]. Pedahohichna i psykholohichna nauka v Ukraini - Pedagogical andpsychological science in Ukraine, T.2. [in Ukrainian].

3. Semychenko V.A. (2004). Psykholohiia pedahohichnoi diialnosti [Psychology of pedagogical activity], K.: Vyshcha shkola. [in Ukrainian].

4. Ziaziun I.A. (2012). Synerhetychni parametry pedahohiky yak determinanty kreatyvnoho navchannia [Synergetic parameters of pedagogy as determinants of creative learning]. Kreatyvna pedahohika - Creative pedagogy , 5, S.7-13 [in Ukrainian].

5. Ziaziun I.A. (2008). Filosofiia pedahohichnoi dii [Philosophy of pedagogical action]. Cherkasy: Vyd.vid INU imeni Bohdana Khmelnytskoho [in Ukrainian].

6. Slastenyn V.A., Ysaev Y.F., Shyianov E.N. (2007). Pedahohyka [Pedagogy], M. [ in Russia].

7. Ziaziuna I. A. (1997) (Eds.). Pedahohichna maisternist [Pedagogicalskills], K.: Vyshcha shk [in Ukrainian].

8. Markova A. K. (1996). Psykholohyiaprofessyonalyzma [Psychology of professionalism], M.: Mezhdunarodnui humanytarnui fond «Znanye» [in Russia].

9. Mytyna L. M. (2004). Psykholohyia truda y professyonalnoho razvytyia uchytelia [Psychology of work and professional development of teachers]. M.: Yzd. Tsentr «Aademyia» [in Russia].

10. Karpenchuk S.H., Semeniuk-Ivaniuk L.Iu. (2013). Nove pedahohichne myslennia: teoriia i praktyka [New pedagogical thinking: theory andpractice], Rivne: TOV «Prynt Khauz» [in Ukrainian].

11. Yvanov D. (2010). Put k vershyne. Faktoru uspekha. Chto vazhnee: soft skills yly hard skills? [The way to the top. Success factors. Which is more important: soft skills or hard skills?]. Upravlenye chelovecheskym potentsyalom - Human resource management, 3. Retrieved from

12. http://www.colloquium.ru/ article/hard_soft/hard_soft.php. [in Ukrainian],

13. Vuhotskyi L.S. (1999). Mbshlenye y rech [Thinking and speech], M.: Labyrynt [in Russia],

14. Leontev A.A. Vuliotskyi L.S. (1990). Kn.dlia uchashchkhsia 9-11 kl.sered.shk [Book for students in grades 9-11]. M.: Prosveshchenye [in Russia],

15. Nesterenko V.H. (1997). Navchannia i rozuminnia [Learning and understanding], Psykholoho-pedahohichni problemy humanizatsii shkilnoi osvity. Zbirnyk materialiv mizhrehionalnoho naukovo-praktychnoho seminaru - Psychological and pedagogical problems of humanization of school education. Collection of materials of the interregional scientific-practical seminar. K. :Rivne, S.19-23 [in Ukrainian],

16. Karpov A.V. (2004). Psykholohyia refleksyvnbkh mekhanyzmov deialnosty [Psychology of reflexive mechanisms of activity], M.: Yzd-vo «Ynstytut psykholohyy RAN» [in Russia],

17. Leontev D.A.,Lapteva E.M.,Osyn E.N., Salykhova A.Zh. (2009). Razrabotka metodyky dyfferentsyalnoi dyahnostyky refleksyvnosty. Refleksyvnue protsessu y upravlenye [Development of methods for differential diagnosis of reflexivity. Reflexive processes and control.]. Sbornyk materyalov VII Mezhdunar.sympozyuma 15-16 oktiabria 2009 h - Proceedings of the VII International Symposium October 15-16, 2009, s.145-150 [in Russia],

18. Furman A.V. (2007). Teoriia navchalnykh problemnykh sytuatsii: psykholoho- dydaktychnyi aspekt [Theory of educational problem situations: psychological and didactic aspect]. Ternopil: Aston [in Ukrainian].

19. Oslovskaia Y.M. (2006). Kliuchevue kompetentsyy v obrazovanyy: ykh smysl, znachenye y sposobu formyrovanyia [Key competencies in education: their meaning, significance and ways of formation], Dyrektor shkolb- School principal. 8. S.64-69 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru