Виховання толерантності учнів як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru

Виховання толерантності учнів як педагогічна проблема

Ягоднікова Вікторія Вікторівна доктор педагогічних наук, професор, Проректор з науково-педагогічної та інноваційної діяльності, КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради»

Солнцева Олена Анатоліївна здобувач вищої освіти поза аспірантурою, завідувачка, Одеський обласний центр практичної психології та соціальної роботи, кафедра психології соціальної роботи та інклюзивної освіти, КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради»

Анотація.

толерантність моральний гендерний

Стаття присвячена проблемі виховання толерантності учнів. Проаналізовано сутність поняття «толерантність» в наукових джерелах. У цьому зв'язку було уточнено, що толерантність є інтегральною якістю особистості, що відображає активну моральну позицію і готовність до конструктивної взаємодії з людьми і групами незалежно від їх національної, соціальної, релігійної, гендерної приналежності, поглядів, світогляду, стилю мислення і типу поведінки, сприяє успішному самоствердженню особистості та її самореалізації у суспільстві. Проаналізовано особливості феномену толерантності в педагогіці й освіті.

З'ясовано, що толерантність є основою педагогічної взаємодії вчителя і учня, сутність якої полягає у створенні оптимальних умов для навчання приймати іншого як важливого і цінного, критичного ставлення до власних вчинків та думок, розуміння цінності збереження різноманітності світу, збагачення досвіду конструктивної поведінки, що, в свою чергу, забезпечує виховання толерантності учнів. Виховання толерантності учнів є особливою формою зв'язку між учасниками освітнього процесу, в ході якого і в наслідок якого відбувається взаємне збагачення інтелектуальної, емоційної та дієвої сфер учасників цього процесу.

Доведено, що ефективним методом виховання толерантності учнів є власний приклад педагога. Виокремлено основні вимоги до педагога. Доведено, що активна толерантна позиція вчителя є передумовою успішності виховання толерантності учня, атолерантність є важливою професійною якістю педагога.

Перспективи подальших досліджень зазначеної проблеми вбачаються у визначенні, обґрунтуванні і розробці педагогічних умов, механізмів, психолого-педагогічного та організаційно-методичного супроводу виховання толерантності учнів.

Ключові слова: толерантність, виховання, учні, педагог, педагогічна взаємодія, власний приклад педагога.

Yahodnikova Victoria Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Deputy-rector in Scientific-pedagogical work and Innovative activity of the Odesa Regional Academy of in-Service Education of the Odesa Regional Council

Solntseva Olena Anatoliyvna Аpplicant outside the postgraduate degree of Doctor of Philosophy, Head of the Odesa Regional Center of Practical Psychology and Social Work, The Department of Psychology, Social Work and Inclusive Education, of the Odesa Regional Academy of in-Service Education of the Odesa Regional Council

EDUCATION OF TOLERANCE AMONG STUDENTS AS A PEDAGOGICAL PROBLEM

Abstract

The article is devoted to the problem of educating tolerance among students. The essence of the concept of «tolerance» in scientific sources has been analyzed. In this context, It has been clarified that a tolerance is an integral quality of the individual, reflecting an active moral position and readiness for constructive interaction with people and groups, regardless of their national, social, religious, gender affiliation, views, worldview, style thinking and type of behavior, contributes to the successful self-affirmation of the individual and its selfrealization in society. It was analyzed the peculiarities of the phenomenon of tolerance in pedagogy and education.

It has been found that a tolerance is the basis of pedagogical interaction between a teacher and a student, the essence of which is to create optimal conditions for learning to accept others as important and valuable, to be critical of one's own actions and thoughts, to understand the value of preserving the diversity of the world, to enrich the experience of constructive behavior, which, in turn, ensures education of tolerance among students. Education of students' tolerance is a special form of communication between the participants of the educational process, during which and as a result of which there is mutual enrichment of the intellectual, emotional and effective spheres of the participants of this process.

It has been proven that an effective method of educating tolerance among students. is the teacher's own example. The main requirements for the teacher are highlighted. It is proven that the active tolerant position of the teacher is a prerequisite for the success of educating the student's tolerance, and tolerance is an important professional quality of the teacher.

Prospects for further research of the mentioned problem can be seen in the definition, substantiation and development of pedagogical conditions, mechanisms, psychological-pedagogical and organizational-methodological support for education of tolerance of students.

Keywords: tolerance, education, students, teacher, pedagogical interaction, teacher's own example.

Постановка проблеми

Сучасний світ по-новому бачить індивідуальну свободу особистості. Процеси глобалізації, швидкопливність життя, міграція, становлення нового характеру відносин між людьми на особистому рівні та між спільнотами загострили проблему ідентичності, яка була, є і залишиться надалі нездоланним проявом суспільної природи людини. Саме процес глобалізації спонукає до нових, непередбачуваних рішень і можливостей розвитку та благополуччя людей різних держав та народів, але в той же час глобалізація може призвести до небезпечних викликів і загроз для суспільства.

Тому одним із викликів сьогодення є протиріччя між новими реаліями та сформованими способами буття людей, протистояння між універсальними цивілізаційними стандартами і цінностями національно- культурної ідентичності. В цьому контексті фондована соціальною, етнічною і культурною різноманітністю, прагненням до стабільності соціальних стосунків, толерантність є своєрідним критичним показником часу, стратегії і тактики міждержавних, міжнародних, національних та етнічних, міжгрупових та міжособистісних відносин. Як повага до представників різних етнічних культур, релігійних вподобань та політичних поглядів, толерантність виступає необхідною умовою розвитку взаємодії сучасного людства.

Отже, сьогодення вимагає від особистості не лише усвідомлення зростаючої глобальної взаємозалежності між народами та націями, а й розуміння необхідності продуктивної співпраці, готовності до конструктивної участі в діалозі. Зважаючи на те, що толерантність не притаманна людині від народження, її сформованість є результатом спеціально організованого процесу виховання та соціалізації, то актуальною проблемою сучасної педагогіки й освіти є виховання толерантності учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний науковий дискурс активізує розмаїття наукових розвідок щодо різних аспектів феномену толерантності, зокрема присвячених визначенню концептуальних ідей толерантності у вимірі педагогіки й освіти, його змісту та структури: О. Брюховецька, І. Волков, О. Довгополова, О. Докукіна, О. Дубасенюк,К. Жура, І. Залєсов, В. Кремень, О. Матієнко, А. Молчанова, С. Літвінова, Н. Якс, Ю. Яценко та ін.

Науково-методичні, психолого-педагогічні засади виховання,формування і розвитку толерантності особистості стали предметом дослідження І. Беха, Л. Бернацької, Т. Білоус, С. Герасимова, О. Гриви, В. Кочергіна, В. Лапи, А. Ремньової, О. Савченко, О. Скрябіної, І. Таргонія, В. Шаліна та ін.

Незважаючи на чисельні наукові доробки дослідників щодо різних аспектів феномену толерантності, особливості її формування, залишається недостатньо вивченим і розробленим питання виховання толерантності учнів в сучасному закладі освіти.

Метою даної статті є розкриття сутності проблеми виховання толерантності учнів.

Виклад основного матеріалу

Проблема толерантності та її виховання потребує, насамперед, звернутись до змісту поняття «толерантність». Так, у довідковій літературі зазначено, що цей термін (від лат. «tolerantia») походить від латинського дієслова tolero - нести, тримати, а також переносити, зберігати, годувати, залишатися.

Основою толерантності, як визначено в Енциклопедії освіти, є визнання прав інших на життя, смерть, волю і гідність; доброзичливе сприймання у своєму соціальному середовищі представників інших культур, визначення позитивних аспектів різноманітності і уміння цінувати різноманітні прояви людей; здатність бачити спільні, взаємовигідні для різних людей цілі й інтереси і домагатися їх досягнення; визнання взаємозалежності людського існування [11, с. 1018].

В «Декларації принципів толерантності» це поняття тлумачиться як повага та визнання рівності, відмову від домінування і насильства, визнання багатомірності і багатоманітності людської культури, норм, вірувань і відмову від зведення цієї багатоманітності до якоїсь однієї точки зору [3]. Тобто толерантність у європейському співтоваристві розглядається як універсальна цінність людства, яка є складовою сучасної культури.

Аналіз наукових джерел свідчить, що поняття «толерантність» є багатоаспектним, багатофункціональним і багаторівневим, характеризується міждисциплінарністю, що підтверджується студіюваннями у філософії, психології, біології, медицині, політології, культурології, історії, соціології, етнології, а також педагогіці. Зважаючи на різні підходи і аспекти дослідження цього феномену слід зазначити, що в сучасній науці толерантність розглядається, переважно, як: принцип людських взаємовідносин, соціальна цінність, особистісна якість, інтегральна характеристика особистості.

Нам імпонує наукова позиція (Г. Гайдук, О. Грива, Г. Підласий, О.Шаюк та ін.), що визначає толерантність не пасивною якістю особистості, яка базується суто на терпимості, а наголошує на тому, що це є особистісною

якістю, що виявляється в активній моральній позиції і готовності до конструктивної взаємодії.

Варто зазначити, що сучасна парадигма освіти базується на розумінні толерантності як інтегральної характеристики суб'єктів освітнього процесу, що передбачає їхню активну позицію, яка проявляється у шанобливому ставленні до інших суб'єктів цього процесу [11, с. 1017].

Важливими для нашого дослідження є висновки А. Ремньової, яка досліджуючи толерантність у школярів, довела, що толерантність є загальнолюдською інтегрованою якістю особистості, що виявляється у здатності підлітка без агресії сприймати відмінні від його власних судження, спосіб життя, характер поведінки, зовнішність і будь-які інші особливості людей, які його оточують, і встановлення з ними таких стосунків, де панує довіра, товариськість, компроміс, співпраця, співпереживання та психологічний комфорт [10].

Отже, узагальнюючи вищезазначене, вважаємо, що толерантність є інтегральною якістю особистості, що відображає активну моральну позицію і готовність до конструктивної взаємодії з людьми і групами незалежно від їх національної, релігійної, соціальної, гендерної приналежності, світосприйняття, поглядів, стилю мислення і типу поведінки, сприяє успішному саморозкриттю особистості та її самореалізації у соціумі.

Дослідники толерантності в освіті О. Грива та В. Кочергін виділяють декілька особливостей даного педагогічного феномену, передусім, його впливовість у таких сферах як зміст освіти, а саме зміст різних культур і особливостей соціальних груп, історія культур, їх взаємовідносини, організація діяльності на основі співробітництва, що допомагає розвивати терпиме ставлення до представників різних культур, подолання упереджень стереотипів та установок на негативне ставлення до представників інших культур, зміна комунікативних установок, гармонізація впливу соціального середовища, забезпечення можливості отримання рівного досвіду, рівного статусу всіма, хто навчається, незалежно від національності, віросповідання, соціального статусу [2].

Слід зазначити, що наукові здобутки дослідників сприяли виникненню нового напряму досліджень - педагогіки толерантності, основу якої складає система педагогічної взаємодії, що будується на взаємоповазі учасників освітнього процесу. Втім проблема толерантності висвітлена у сучасній парадигмі «педагогіки співробітництва», «педагогіки діалогу», «педагогіки ненасилля», «педагогіки партнерства», які розглядають досягнення позитивних результатів у вихованні дітей за умови врахування їхніх інтересів, надання їм права вільного вибору, чуйного ставлення до них та адекватного прийняття всіх їхніх позитивних і негативних особливостей (І. Волков, С. Лисенков, А. Молчанова та ін.) [7].

В цьому контексті актуальним є визначені О. Максимовою особливості виховання толерантності, які виявляються в єдності двох завдань:

розвиток готовності;

підготовленості людини до співіснування з іншими людьми, спільнотами, обставинами і прийняття їх такими, якими вони є.

Дослідниця уточнює, що «готовність - це внутрішній стан, мотивація, бажання і здатність позитивного ставлення до об'єкта, а підготовленість - практичні уміння комунікації і розуміння, уміння розібратися, увійти в світ іншого, його обставини і мотиви, динамічне середовище» [6, с. 53].

Таким чином толерантність, за висновками О. Максимової, це мета та результат виховання, яке супроводжується формуванням певних соціальних установок, а з іншого боку - якість особистості, яка виявляється у поведінці і вчинках [6, с. 49].

В контексті нашого дослідження принциповою є позиція вітчизняних науковців (І. Бех, Л. Завірюха, В. Калошин, В. Шалін та ін.), за твердженням яких толерантність як особлива особистісна риса, може бути сформована відповідною педагогічною взаємодією. Зважаючи на те, що педагогічна взаємодія є основою процесу виховання, а також найбільш гуманно спрямований, особистісно-орієнтований спосіб організації освітнього процесу в закладах освіти, то виховання толерантності учнів є особливою формою зв'язку між учасниками освітнього процесу, в ході якого відбувається взаємне збагачення інтелектуальної, емоційної та дієвої сфер учасників цього процесу.

Важливим в цьому контексті є прояв інтересу до життя дитини, її переживань, спілкування, від якого очікують взаємної довіри, поваги, розуміння, врахування внутрішньої мотивації поведінки, встановлення з дитиною довірливих взаємин, створення атмосфери співробітництва, співтворчості.

Отже, на нашу думку, толерантність є основою педагогічної взаємодії вчителя і учня, сутність якої полягає у створенні оптимальних умов для навчання приймати іншого як важливого і цінного, критичного ставлення до власних вчинків та думок, розуміння цінності збереження різноманітності світу, збагачення досвіду конструктивної поведінки, що, в свою чергу, забезпечує виховання толерантності учнів.

Зважаючи на те, що педагогічна взаємодія реалізується через спілкування і спільну діяльність, то для виховання толерантності важливого значення набуває формування навичок співпраці. На думку Л. Бернадської навички співпраці слід розвивати в контексті відмінностей. Дослідниця акцентує увагу на тому, що при організації спільного навчання діти мають можливість працювати з тими, кого можна назвати «іншими». Таким чином, необхідне соціально-педагогічне середовище, в якому є підтримка виникаючих змін смислових сфер взаємодіючих суб'єктів, що володіють відмінностями [1].

Принциповими для нашого дослідження є висновки В. Лапи, яка досліджуючи проблему формування комунікативної толерантності старшокласників у процесі внутрішкільної інтеграції в умовах інклюзивного навчання довела, що рівень толерантності, у тому числі комунікативної, старшокласників закладів інклюзивної освіти вище за рівень комунікативної толерантності учнів загальноосвітніх закладів [5].

Таким чином спільне навчання в інклюзивному просторі закріплює індивідуальні моделі взаємин з іншими людьми, які сприяють свідомому ставленню до інших як рівноправних учасників процесу взаємодії.

Зауважимо, що ефективним методом виховання є власний приклад педагога,що полягає у повазі до відмінностей між людьми, визнанні інакшості, відмову від прагнення змінити його за своїм зразком.Тому толерантний педагог сприяє вихованню толерантності в учнів.

Варто зазначити, що толерантність є важливою професійною якістю педагога, котра виявляється в активній моральній позиції та готовності до конструктивної взаємодії з іншими учасниками педагогічного процесу, характеризується виявленням гуманності, терпимості, доброзичливості, спрямованістю на вирішення конфліктних ситуацій в професійній сфері на ненасильницькій основі [9].

Серед основних вимог, які постають перед педагогом, О. Докукіною виокремлено: вивчення психології, прийняття і розуміння культурної ідентичності школярів, аналіз власних культурних у переджень і робота щодо їх подолання, критичне мислення і здатність до рефлексії, вміння вирішувати конфлікти, керуючись принципами ненасилля, вміння організувати навчальний процес як діалог між носіями різних культур, створення атмосфери толерантності, поваги і ствердження культурних традицій в учнівському колективі [4].

Аналіз наукових джерел і педагогічної практики дає підстави додати до таких вимог вміння організовувати суб'єкт-суб'єктну взаємодію, спільну активності учасників освітнього процесу, створювати необхідні умови для виховання особистісних якостей толерантності.

Узагальнюючи вищевикладане зазначимо, що активна толерантна позиція вчителя є передумовою успішності виховання толерантності учня. Тому важливим є не тільки розуміння толерантності як діалогу, співпраці, взаєморозуміння, але і визначення стратегії розвитку толерантності педагогів, зокрема розвитку ціннісного ставлення до іншої людини, прийняття інакшості і різноманітності, вдосконалення комунікативних навичок на основі рефлексії та самодіагностики.

Висновки

Толерантність є міждисциплінарною, багатоаспектною, поліфункціональною і багаторівневою категорією, в сучасній науковій думці не зводиться до терпимості і пасивної поведінки, а розглядається як інтегральна якість особистості, що сприяє активній моральній позиції,

прагненню до співпраці, конструктивної взаємодії, успішному самоствердженню особистості та її самореалізації у суспільстві.

Вважаємо, що основою виховання толерантності є педагогічна взаємодія, яка забезпечує оптимальні умови для розвитку особистісних якостей толерантності учнів. Найефективнішим методом виховання толерантності учнів є власний приклад педагога.

Перспективи подальших досліджень зазначеної проблеми ми вбачаємо у визначенні, обґрунтуванні і розробці педагогічних умов, механізмів, психолого-педагогічного та організаційно-методичного супроводу виховання толерантності учнів.

Література

Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Л.В. Бернадська. - Київ, 2009. - 20 с.

Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища: монографія / О.А. Грива. - Київ: ПАРАПАН, 2005. - 228 с.

Декларація принципів толерантності: ХХУІІІ сесія Генеральної конференції держав членів ЮНЕСКО. - Париж: ООН, - 1996.

Докукіна О. М. Сутність, структура та особливості розвитку толерантності особистості / О. М. Докукіна // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук, праць. - Київ: Інститут проблем виховання АПН України, 2006. -№ 9. - С. 91-96.

Лапа В.М. Формування комунікативної толерантності старшокласників у процесі внутрішкільної інтеграції в умовах інклюзивного навчання: дисертація канд. психол. наук: 19.00.07 / Лапа Віра Миколаївна. - Харків: Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, 2019. - 217с.

Позиція толерантності вчителя НУШ / Максимова О.О. // Система підготовки майбутніх фахівців у контексті становлення Нової української школи: монографія; за заг. редакцією В. Є. Литньова, Н. Є. Колесник, Т. В. Завязун. - Житомир: Вид. О. О. Євенок, 2019. - 344 с.

Молчанова А.О. Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога: навч. посіб. / А.О. Молчанова. - Київ: Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2013. - 188 с.

Таргоній І.В. Формування толерантності студентів педагогічних коледжів у позаурочній діяльності: дисертація докт. філософії: 011 / Таргоній Іванні Василівна. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2020. - 247 с.

Ремньова А.Г. Виховання толерантності учнів 5-7 класів у процесі вивчення історії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / А.Г. Ремньова. - Київ, 2011. - 21 с.

Енциклопедія освіти. Під загал. ред. В. Г. Кремень, В. І. Луговий, О. М. Топузов, С. О. Сисоєва, О.І. Ляшенко та ін. - Київ: Юрінком Інтер, 2021. - 1144 с.

References

Bernadska, L. V. (2009). Vykhovannia tolerantnosti v uchniv 5-7 klasiv shkil-internativ u pozauroclinii diialnosti [The upbringing of tolerance in 5-7 forms of general education boardschools]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Instytut problem vykhovannia Akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy [in Ukrainian].

Hryva, O. A. (2005). Sotsialno-pedahohichni osnovy formuvannia tolerantnosti u ditei i molodi v umovakh polikulturnoho seredovyshcha [Sociopedagogical bases of formation of tolerance at children and youth in the conditions of multicultural environment: monograph]. Kyiv: PARAPAN [in Ukrainian].

Deklaratsiia pryntsypiv tolerantnosti [Declaration of principles of tolerance]. (1996). XXVIII sesiia Heneralnoi konferentsii derzhav chleniv YUNESKO - XXVIII session of the General Conference of UNESCO member states. Paryzh: OON [in English].

Dokukina, O. M. (2006). Sutnist, struktura ta osoblyvosti rozvytku tolerantnosti osobystosti. [The essence, structure and peculiarities of the development of personality tolerance]. Teoretyko-metodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi - Theoretical and methodological problems of raising children and school youth. (pp.91-96). Kyiv: Instytut problem vykhovannia APN Ukrainy [in Ukrainian].

Lapa V.M. (2019). Formuvannia komunikatyvnoi tolerantnosti starshoklasnykiv u protsesi vnutrishkilnoi intehratsii v umovakh inkliuzyvnoho navchannia [Formation of communicative tolerance of high school students during intraschool integration in terms of inclusive education]. Candidate's thesis. Kharkiv: Kharkivskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytetim. H.S. Skovorody [in Ukrainian].

Maksymova, O.O. (2019). Pozytsiia tolerantnosti vchytelia NUSh [The position of tolerance of the teacher of the new Ukrainian school]. Systema pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv u konteksti stanovlennia Novoi ukrainskoi shkoly [The system of training future specialists in the context of the formation of the New Ukrainian School]. Zhytomyr: Vyd. O. O. Yevenok [in Ukrainian].

Molchanova, A.O. (2013). Tolerantnist yak tsinnisna osnova profesiinoi diialnosti pedahoha: posibnyk [Tolerance as a Valuable Basis of Teacher Professional Activity]. Kyiv: Instytut pedahohichnoi osvity i osvity doroslykh NAPN Ukrainy [in Ukrainian].

Tarhonii I.V. (2020). Formuvannia tolerantnosti studentiv pedahohichnykh koledzhiv u pozaurochnii diialnosti [Formation of tolerance of students of pedagogical colleges in extracurricular activities]. Candidate's thesis. Rivne: Rivnenskyi derzhavnyi humanitarnyi universytet [in Ukrainian].

Remnova, A.H. (2011). Vykhovannia tolerantnosti uchniv 5-7 klasiv u protsesi vyvchennia istorii [The education of tolerance of the students of 5-7th forms in the process of study of history]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Nats. Ped. un-t im. M.P. Drahomanova [in Ukrainian].

Kremen, V. H., Luhovyi, V. I., Topuzov, O. M., Sysoieva, S.O. & Liashenko, O. I. (2021). Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of education]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru