Педагогічна культура та цінності вчителя початкової школи НУШ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічна культура та цінності вчителя початкової школи НУШ

Батрун Ірина Володимирівна, кандидат педагогічних наук, учитель російської мови та літератури, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 101, 61029, місто Харків

Анотація

Педагогічна культура викладача як система взаємопов'язана з ціннісною та світоглядними сферами особистості. Професійна культура вчителя початкової школи Нової української школи представлена сукупністю педагогічних цінностей, включених у цілісний освітній процес. Подано характеристику педагогічних цінностей як комплексу структурних та функціональних компонентів, що розкривають багатоманітність існуючих між ними зв'язків та відносин. Аналіз наукових досліджень дозволив висунути вирішення проблеми формування педагогічної культури вчителя початкової школи Нової української школи -- включення у процес інноваційної педагогічної діяльності. Педагогічна практика вчителя початкової школи грунтується на можливості пізнавальної діяльності мислення, емоційній активності духовного життя людини. Вона має свій шлях розвитку та досвід, коли уміння і навички систематизувалися, перетворювалися у теорії, концепції. Об'єктивне сприйняття педагогічних цінностей взаємоповязано із історичним, соціальним, економічним розвитком суспільства і упорядкуванням системи освіти, зокрема з сучасною цифровою цивілізацією. Сьогодні освітню систему неможливо вибудовувати без аксіологічного підходу. Вибір ціннісного шляху як методологічної основи сучасної освіти задає ефективність рішень проблем різного рівня в соціальній, науковій, економічній сфері. У педагогічній сфері аксіологія повязана з феноменом культури, розкриває її зміст, в якій зосереджені педагогічні цінності. Цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Також цінності -- соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба. Звичайно під цінностями маються на увазі основні принципи устрою родини, суспільства і держави, що поділяютьі більшістю громадян.

Ключові слова: педагогічна культура, цінності, структура педагогічної культури, НУШ.

Abstract

PEDAGOGICAL CULTURE AND VALUES OF NUSH PRIMARY SCHOOL TEACHER

Batrun Irina Vladimirovna, Candidate of Pedagogical Sciences, Teacher of Russian Language and Literature, Kharkiv Secondary School of I-III Grades № 101

The pedagogical culture of the teacher as a system is interconnected with the value and worldview spheres of the individual. The professional culture of primary school teachers of the New Ukrainian School is represented by a set of pedagogical values included in the holistic educational process. The characteristics of pedagogical values as a set of structural and functional components that reveal the diversity of existing connections and relationships between them are given. The analysis of scientific research allowed to put forward a solution to the problem of forming the pedagogical culture of primary school teachers of the New Ukrainian School - inclusion in the process of innovative pedagogical activities. Pedagogical practice of primary school teachers is based on the possibility of cognitive thinking, emotional activity of human spiritual life. It has its own path of development and experience, when skills and abilities were systematized, transformed into theories, concepts. Objective perception of pedagogical values is interconnected with the historical, social, economic development of society and the ordering of the education system, in particular with modern digital civilization. Today, the educational system cannot be built without an axiological approach. The choice of the value path as a methodological basis of modern education determines the effectiveness of solving problems of different levels in the social, scientific and economic spheres. In the pedagogical sphere axiology is connected with the phenomenon of culture, reveals its content, in which pedagogical values are concentrated. Value is considered to be any material or ideal phenomenon that is important to the person or society for which it acts, expends the forces for which it lives. Values are also the socially accepted ideas of most people about what goodness, justice, patriotism, love, and friendship are. Of course, values mean the basic principles of the family, society and state, shared by the majority of citizens.

Key words: pedagogical culture, values, structure of pedagogical culture, NUS.

Постановка проблеми

педагогічна культура вчитель школа

Простір вивчення поняття педагогічної культури вчителя у світовій практиці досить широке. Проте проблема її формування залишається актуальною і сьогодні. Наукові дослідження, присвячені педагогічній культурі, розглядають дане визначення як складне, інтегративне, соціально-педагогічне явище, яке включає в себе єдність педагогічних цінностей, технологій, методологій, творчу самореалізацію особистості діяльності педагога. Як багатоаспектне явище воно має власну структуру, яка визначає відносини між його компонентами. Дане уявлення дає підставу звернутися до аналізу окремої сторони професійно -педагогічної культури - її аксіологічного компонента.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Феномен педагогічної культури пов'язаний з розвитком методології, теорії та практики педагогічної освіти. Значущими є праці щодо проектування інноваційних педагогічних і виховних систем В. Докучаєва, Е. Караваєва, М. Кларіна, Л. Козака, О. Пєхоти, А. Цимбалару, Н. Шмирьова. У фундаментальних працях з народної, зокрема родинної педагогіки М. Стельмаховича, В. Скуратівського С. Бабишина, Г. Довженок, розкриваються мета, завдання, принципи і методи українського народного виховання, вказується на залежність від потреб громадськості, об'єктивних законів суспільного розвитку.

Проблеми патріотичного виховання молоді та значущість загальнолюдських та національних цінностей представлено у наукових працях вітчизняних учених: І. Беха, М. Боришевського, О. Вишневського, П. Ігнатенка, О. Киричука, Б. Кобзара, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Г. Філіпчука.

Значущимими є праці із дослідження цінностей українського народу, що відповідають його ментальності, національному характеру, світогляду І. Стельмаховича, професорів І. Беха, О. Вишневського, В. Євтуха, М. Євтуха, Г. Лозко, П. Ігнатенка, П. Кононенка, В. Кононенка, А. Кузьмінського, В. Кузя, A. Марушкевич, Ю. Руденка, Б. Ступарика, П. Щербаня, науковців М. Антонця, О. Березюк, В. Гнатюка, Л. Горяної, І. Маруненко, В. Мосіяшенка, B. Постового, В. Скуратівського, О. Сухомлинської, Є. Савявко, А. Фасолі.

Проблема виховання патріотизму підростаючого покоління висвітлена у працях Г. Біленької, Г. Бугайцева, В. Вербеця, Є. Голибарда, В. Гонського, Г. Гуменюка, М. Жулинського, П. Матвієнка, Б. Мисака, Н. Міщенка, В. Огнєва, В. Панасюка, І. Пилипіва, А. Погрібного, В. Рижих, Ю. Руденка, П. Ігнатенка, М. Павленка, В. Коваля, О. Шефер.

Вчитель-патріот В. Сухомлинський, особливості його педагогічної спадщини стали предметом вивчення науковців К. Авраменко, М. Антонець, І. Бех, А. Богуш, І. Батрун, Л. Бондар, Н. Дічек, І. Зязюн, В. Кузь, О. Савченко, М. Сметанський, О. Юзик, О. Сухомлинська, А. Борисовський, Б. Кваша, М. Мухін, В. Риндак, С. Соловейчик, З. Ткченко, Т. Тоцька [4; 2; 5; 6; 11; 17; 7; 14; 15; 10; 9].

Мета статті - дослідження особливостей педагогічної культури та цінностей учтеля у початкових класах Нової української школи.

Виклад основного матеріалу

Аксіологічний підхід грунтується на ідеях пізнавального і практичного підходу. Аксіологічний напрям у філософії почав формуватись у другій половині XIX ст. в працях Г. Лотце, В. Віндельбанда, Г. Ріккерта. Завдяки цьому вибудовується система цінностей особистості та культурних, соціальних факторів.

Відомий вчений А. Тоффлер у збірнику «Цінності і майбутнє» писав: перед людством відкриті сьогодні багаті і різноманітні можливості подальшого розвитку, «але яке майбутнє воно вибере, буде залежати від цінностей, що визначать процес прийняття ним рішень».

Їх значний внесок у тому, що вчені сформулювали та обґрунтували ціннісний підхід як методологічне підґрунтя у вивченні цього питання. Аксіологічний підхід - система принципів, які були сформульовані лаконічно, ємно і цілісно: гуманістична система цінностей має рівноправність філософських поглядів, разом з тим зберігаючи різноманітність культурної та етнічної самобутності традиція та творчість виступають рівнозначною складовою; використання досвіду минулого і можливості розкриття духовності в теперішньому і майбутньому; людина, будучи суб'єктом свого розвитку, вільна у виборі життєвого шляху, екзистенційно дорівнює з іншими і соціокультурно прагматична; вираження діалогу та подвижництва.

Об'єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси й емоційні переживання утворюють єдиний феномен цінності. Цінності включають в себе когнітивний і емоційний компоненти, знання та оцінку. Ці компоненти мають протилежні логічні властивості. Знання фіксують суще, цінності -- належне; в знаннях людина абстрагується від своєї зацікавленості, в оцінці, навпаки, стверджує свій інтерес. У знаннях людина усвідомлює предметну вираженість світу, в оцінці з'ясовує, чи відповідає дійсність її потребам. Оцінювання дійсності має зворотне щодо пізнання спрямування на оцінювача. Тому ціннісний рівень свідомості має потужний духовний потенціал самоудосконалення людини, її самотворення. Перетворюючи дійсність, людина надає їй ціннісну функцію. Значну роль у розробку сучасної системи національно-патріотичного виховання внесла К. І. Чорна, у праці «Виховання громадянина, патріота, гуманіста» вона сформулювала методичні засади патріотичного виховання підростаючого покоління. За її висновками, пріоритетним є особистісно орієнтоване виховання національно свідомого громадянина-патріота, яке передбачає утвердження людини як найвищої цінності [16].

Виходячи з представленої сутності аксіологічного підходу у вигляді даної системи, ми можемо зробити висновок, що основним завданням її є прояв гуманістичного сенсу науки, орієнтованого на особистість пізнає і творить, а значить, що йде по творчому шляху. Таким чином, буде зароджуватися і розвиватися сутність самої культури. Таким чином, відмінною рисою ціннісного підходу є його гуманістично орієнтоване людинознавство, що охоплює всі розділи духовної культури. Звідси ми можемо встановити, що особистість у цьому підході є головною цінністю, а внаслідок цього самоціллю

соціального прогресу. Розглядаючи аксіологічні основи у освітній діяльності, варто відзначити, що теорія цінностей більш обширна по відношенню до гуманістичної спрямованості. Саме тому ми можемо дійти до дослідження аксіологічного підходу з боку методологічної основи педагогічних завдань, і в першу чергу нас цікавить розвиток педагогічної культури вчителя НУШ, це взаємопов'язано з розв'язанням проблеми формування молоді на засадах педагогіки гуманізму, впровадження ідей «школи радості» В. О. Сухомлинського, становлення громадянина-патріота, готового самовіддано розбудовувати Україну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти громадянському миру й злагоді в суспільстві [3].

У праці «Розмова з молодим директором школи» В. Сухомлинський зазначає: «Навчання - це насамперед взаємовідносини між людьми, обмін духовними цінностями, взаємна віддача сердечної доброти, співчуття. Усе шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності» [13, с. 496].

Процес навчання та виховання в Україні у ХХІ ст., впровадження концепції «Нова українська школа» обумовлює формування особистості патріота на засадах педагогіки партнерства, утвердженні національних цінностей, технологіях особистісно-орієнтованого та інклюзивного навчання. Українські науковці О. Бандура, Н. Волошина, В. Неділько, Є. Пасічник, М. Пентилюк, Б. Степанишин доводять, що педагогіка партнерства передбачає гуманізацію навчання і морально-етичне, естетичне, патріотичне виховання учнів.

Проблема суб'єктності людини та роль освітнього середовища у її формуванні завжди були центром наукових досліджень. Вчені прагнуть як можна точніше обґрунтувати особливу цінність освіти для особистості. З іншого боку наука є наслідком взаємин людини як окремої одиниці та цілого суспільства. У той же час рівень цінності освіти і формування професійно- педагогічної культури визначається сукупністю таких взаємовідносин. Основна форма, у якій функціонують цінності, -- ідеал -- взірець, дещо досконале, вища мета прагнень. Цим словом, з одного боку, називають вищий ступінь цінного або найкращого, завершений стан будь -якого явища.

До таких базових, загальнолюдських цінностей належать цінності добра (блага), свободи, користі, істини, правди, творчості, краси, віри. Підсумковою цінністю є благо як єдність істини, добра і міри. Благо виступало вищим життєвим орієнтиром людини, узагальнювало в собі і вищу мету її існування, і спосіб життя.

Що для людини найважливіше, вона з'ясовує на рівні фундаментального вибору, коли визначає свою особистість. Вищими цінностями можуть бути: здоров'я, сім'я, кохання, свобода, мир, війна, держава, праця, істина, честь, споглядання, творчість.

Важливо формувати світогляд дитини та вміння жити в умовах глобального суспільства. Життя - концепт, який містить у собі творчий сенс, поняття тісно пов'язане досвідом людини.

За В. Сухомлинським патріотичні і моральні ідеї трансформуються в стійкі духовні утворення - погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації - за умови, коли особистість добуває їх дослідницьким, трудовим, евристичним шляхом з певної системи знань, відомостей, художньо-естетичних образів, національних. Удосконалення в учнів світоглядної свідомості патріота відбувається шляхом оновлення змісту освіти, який за своїм обсягом і характером має відображати насамперед ідейно-ціннісне багатство рідного народу і вищі здобутки світової культури, сприйняті скрізь призму національної свідомості.

Участь вихованців у суспільно корисній праці, яка має патріотичне спрямування, має носити дієву форму розвитку обов'язку і відповідальності перед Батьківщиною.

Ставлення вихованців до свого фізичного і психічного здоров'я необхідно розглядати не тільки як їх особисту справу, а й як вияв відповідальності перед суспільством і державою.

Сьогодення вимагає щоби педагог був фасилітатором, тьютором, коучем який би спрямовував дитину до самостійного здобуття знань, творчості вихованців, їхньої самоосвіти і самовиховання[12].

Таким чином, виховна робота в ЗЗСО та закладах позашкілля має здійснюватися за напрямками «партіотичний», «соціальний», «трудовий», «художньо-естетичний», «екологічний» (за В. Сухомлинським) на засадах педагогіки співробітництва учнів, їхніх батьків та громадськості й має бути спрямована на реалізацію Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку та зміцнення моральних засад суспільства, впровадження ідей Концепції Нової української школи. Ціннісне ставлення до суспільства й держави у виховній системі ЗЗСО має виявлятися у формуванні в учнів почуттів патріотизму, національної свідомості, правосвідомості, політичної культури та культури міжетнічних відносин, а також формування громадянських цінностей. До основних громадянських цінностей належить моральна і правова культура, яка виявляється в почутті власної гідності, внутрішньої свободи особистості, здатної виконувати свої рольові обов'язки, у дисциплінованості, повазі до інших громадян, до держави, владних структур, у гармонійному поєднанні патріотичних, національних та міжнаціональних почуттів та також формування умінь життєвих: громадянськості, толерантності доброзичливості, витримки, оптимізму, врівноваженості.

Проблема моральних цінностей у педагогіці завжди була предметом дискусій і вимагала принципового підходу до її вивчення. Вона тісно пов'язана з вихованням та освітою людини. Німецький філософ Н. Гартман писав про моральні цінності в педагогіці таке: «Керівними в ній є якраз справжні цінності формування характеру, - такі як послух, старанність, завзятість, жертовність, відповідальність. Але, подібно до права, вона більше налаштована на засоби їх здійснення, ніж на чисте схоплювання їх структури. Вона передбачає як пізнане те, що етика лише намагається схопити» [8, с. 281].

Сучасний освітній процес є системою цінностей НУШ.

Цінністю кожного суспільства, у тому числі Європейського Союзу є безпека країни, що, по суті, безпосередньо пов'язана з можливістю життя даного суспільства. Іншою такою життєво важливою цінністю є економіка, що забезпечує насамперед задоволення матеріальних потреб людей у виді товарів і послуг. Важливою цінністю держави як країни є культура, медицина, охорона здоров'я і побут, тобто ті форми безпосереднього буття, у яких протікає повсякденне життя індивіда і родини. Наука є однією з найважливіших цінностей будь-якої держави. З наукою тісно пов'язані освіта і навчання. Це значить, що вони повинні постійно бути в центрі уваги всякої держави. Громадянський мир - важлива цінність суспільства і задача держави.

У постійно мінливих умовах необхідно знаходити інноваційний підхід до сучасних проблем, і саме на сучасну цифрову освіту покладається складне завдання - навчити засобам розвитку творчого та критичного мислення, розвитку емоційного інтелекту та м'яких навичок, а також виховати в особистості моральну та громадянську чесноту. При цьому варто враховувати комп'ютерні технології як засіб досягнення нових можливостей в освіті, а значить, і застосування нових підходів в освітній діяльності. Найголовніше -- при цьому різноманітті розуміти, що за новими технологіями стоїть людина, яка є своєю системою цінностей.

Проблеми освіти з позиції аксіологічних сенсів, спираються на філософію та естетику.

Розвиток професійно-педагогічної культури вчителя НУШ неможливий без прийомів і способів вирішення професійних завдань за допомогою педагогічної етики.

Успішність професійної діяльності безпосередньо залежить від власних ціннісних установок, крім цього, здійснюючи її, викладач опановує новими педагогічними цінностями. Вони суб'єктивуються, розширюються, завдяки чому процес навчання і виховання стає унікальним.

Педагогічні цінності вчителя НУШ мають стати потужним імпульсом у розвитку професійно-педагогічної діяльності.

Процес суб'єктивного, психічного сприйняття існує разом із загальнолюдськими цінностями та збагачується новими, в результаті професійної діяльності, педагогічними цінностями -- із цього складається картина внутрішнього світу.

За цим критерієм визначається включеність до професійної культури. У рамках цієї культури ми розглядаємо внутрішній світ викладача як сукупність особистісних якостей, вектор професійної діяльності та самосвідомість у професійно-педагогічному просторі.

Сьогодні маємо професійний стандарт вчителя початкової школи, що містить у собі цілі, завдання, загальний зміст, уявлення про суб'єкт та об'єкт, принципи, методи.

Статус педагогічних цінностей у системі цілого педагогічного знання, а також як аксіологічна позиція змінює освітній процес. Суспільно -педагогічні цінності формуються в межах вітчизняного соціуму, вони регламентуються зведенням певних правил і впливають на процес виховання особистості.

Зміни у вітчизняній освіті вимагають від учителів та науковців переосмислення. Сучасна школа потребує ідей розвитку особистості відповідно до сучасних потреб суспільства та впровадження ідей концепції «Нова українська школа» та концепції «школи радості «В. Сухомлинського», а саме: новий зміст освіти заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві; системний підхід до процесу виховання, має формувати цінності; педагогіка ґрунтується на партнерстві між учнем, вчителем та батьками; освітній процес орієнтується на потреби учня, забезпечуючи особистісний розвиток дитини.

Професійно-групові цінності сучасного вчителя НУШ орієнтовані на діяльність фахівців-предметників або вчителя початкової школи. Завдяки представленій групі цінностей у педагогічній діяльності з'являються нові ідеї, зароджуються гіпотези, концепції, встановлюються норми та вдосконалюються методи. Головною особливістю професійно-групових цінностей є пізнавально- діяльнісна система.

Індивідуально-особистісні цінності -- складна соціально-психологічна система, що має усвідомлений сенс, що відображає взаємини людини зі світом і має ієрархію ціннісних смислів суб'єкта освіти. Важливими складниками є цінності якості розглядають значення і сенс особистісних професійно значущих якостей педагога. Викладач як суб'єкт професійно-педагогічної діяльності включає різноманітність взаємопов'язаних індивідуальних, соціально - моральних, комунікативних та інших якостей особистості.

За цією категорією цінностей можна визначити мотиваційну спрямованість педагога НУШ на свою діяльність, її готовність і активність до вирішення професійних завдань. Іншими словами, модель аксіологічного «Я» складається із системи ціннісних орієнтацій. У свою чергу, проблемі цінних орієнтацій вчені присвятили безліч дослідницьких робіт. К. А. Абульханова - Славська висунула ідею про сильний взаємозв'язок і взаємообумовленість ціннісної та смислової систем, яка безпосередньо пов'язана з емоційно - вольовими компонентами [1]. Ця система є внутрішнім орієнтиром, завдяки якому відбувається повноцінна педагогічна діяльність.

Реалізація педагогом цінностей відбувається відповідно до вчинків спираються на вирішення професійно-освітніх, виховних та особистісно- розвиваючих завдань освіти. Професійне володіння цінностями-засобами вчителем НУШ можливе лише на основі поглиблених психолого-педагогічних знань.

У структурі професійно-педагогічної культури цінності знання формуються завдяки теоретико-пізнавальній функції. Реалізація гносеологічної складової необхідна для вибудовування основи аксіологічної функції, так як без теоретичних і методологічних положень неможлива професійна діяльність викладача.

Цінності є основою комунікації, співпраці та співтворчості, є динамічно мінливою системою, тому що в педагогічній реальності не існує перманентних ситуацій і реакцій. Особливості професійної діяльності вчителя НУШ повязані із основними ідеями, які стали основою концепції «Нова українська школа», які Василь Олександрович розвинув у своїх працях, зокрема: любов до дитини; розвиток творчих сил кожної окремої особистості в умовах колективної співдружності на основі етико-естетичних цінностей, інтересів, потреб, які спрямовані у кінцевому підсумку на творчу працю; культ природи, природа як найважливіший засіб виховання почуття прекрасного і гармонії; розробка демократичних педагогічних засобів і методів навчання й виховання (повага, заохочення, опора на позитивне); звернення до внутрішнього світу дитини, опора на її сили, внутрішні потенції, підтримка і розвиток того здорового, що є в кожній особистості; розвиток ідеї «радості пізнання», тобто емоційне сприйняття процесу навчання; демократизація структури управління навчально-виховним процесом у ЗЗСО.

Висновки

Таким чином, представлена система цінностей вчителя НУШ сприяє суб'єктивній спрямованості, педагогічній спрямованості, власній актуалізації у своїй професійній діяльності в ЗЗСО.

Аксіологічний аспект педагогічної культури вчителя НУШ передбачає побудову складної системи професійно-педагогічних цінностей, вибір і обґрунтування її компонентів, врахування змін під впливом цифрового суспільства, що відбуваються в сучасному педагогічному просторі.

Література

1. Абульханова-Славская К. А. Психология и сознание личности. - Москва: Московский психолого-социальный институт, 1999. - 224 с.

2. Авраменко К. Б. Використання ідей В. О. Сухомлинського у формуванні творчої особистості майбутніх педагогів. URL: file:///C:/Users/Work/Desktop/Downloads/ Nvmdup_ 2015_2_3.pdf

3. Андрущенко В. Філософія освіти в сучасній Україні: стан та перспективи розвитку // Вища освіта України. 2005. № 4. С.5 - 13.

4. Антонець М. Я. Сучасні проблеми діяльності вчителя у педагогічній спадщині Василя Сухомлинського. - Київ: Четверта хвиля, 2013. - 224 с.

5. Батрун І. В. Освіченість як чинник розвитку школярів у спадщині В. О. Сухомлинського // Педагогічна майстерня. 2014. № 4. С. 2 - 6.

6. Батрун І. В. Освіченість як чинник розвитку школярів у спадщині В. О. Сухомлинського // Педагогічна майстерня. 2014. № 5. С. 12 - 14.

7. Волканова А. Ідеї В. Сухомлинського в сучасному освітньому просторі. URL: http://us.bdpu.org/ideji-v-suhomlynskoho-v-suchasnomu-osvitnomu-prostori.html

8. Гартман Н. Этика. - Санкт-Петербург: Фонд «Университет», 2002. - 705 с.

9. Дічек Н. П. Діалог етичних дискурсів: повчальність у спадщині

B. О. Сухомлинського як продовження культурної традиції // В. О. Сухомлинський у роздумах сучасних українських педагогів. - Луганськ: ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2012. -

C. 283 - 292.

10. Рацул А. Б. Сухомлинський про сімейно-шкільне та родинне виховання // Наукові томах. - Київ: Радянська школа, 1976. - Том 4. - С. 393 - 619.

записки КДПУ імені В. Винниченка. 2008. № 78 (1). С. 276.

11. Сікорський П., Герцюк Д Василь Сухомлинський. - Львів: Бадікова Н. О., 2018. - 252 с.

12. Сухомлинська О. В. Цінності освіти і виховання. - Київ: АПН України, 1997. - 224 с.

13. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи // Вибрані твори в 5

14. Ткаченко З. Невичерпне джерело мудрості // Дитячий садок. 2011. Вересень. С. 3 - 4.

15. Тоцька Т. Використання літературних творів В. Сухомлинського // Дошкільне виховання. 2017. № 11. С. 11 - 12.

16. Чорна К. І. Виховання громадянина, патріота, гуманіста. - Київ: ХІК, 2004. - 96 с.

17. Юзик О. П. Вивчення ідей В. Сухомлинського в шкільництві та вищій школі Польщі // Реформування сучасної освіти: діалог із Василем Сухомлинським. Матеріали регіональної науково-практичної конференції (Рівне, 20 вересня 2018 р.). - Рівне: 2018. URL: http://roippo.org.ua/upload/iblock/bb7/tezi.rar.

References:

1. Abulhanova-Slavskaja, K. A. (1999). Psihologija i soznanie lichnosti [Psychology and consciousness of personality]. Moscow: Moskovskij psihologo-socialnyj institut [in Russian].

2. Avramenko, K. B. (2022). Vykorystannia idei V. O. Sukhomlynskoho u formuvanni tvorchoi osobystosti maibutnikh pedahohiv [The use of V. O. Sukhomlinsky's ideas in the formation of the creative personality of future teachers]. Retrieved from http: file: /// C: /Users/Work/Desktop/Downloads/Nvmdup_2015_2_3.pdf [in Ukrainian].

3. Andrushchenko, V. (2005). Filosofiia osvity v suchasnii Ukraini: stan ta perspektyvy rozvytku [Philosophy of education in modern Ukraine: the state and prospects of development]. Vyshcha osvita Ukrainy - Higher education in Ukraine, 4, 5 - 13 [in Ukrainian].

4. Antonets, M. Y. (2013). Suchasni problemy diialnosti vchytelia u pedahohichnii spadshchyni Vasylia Sukhomlynskoho [Modern problems of teacher activity in the pedagogical heritage of VasylSukhomlynsky]. Kyiv: Chetverta khvylia [in Ukrainian].

5. Batrun, I. V. (2014). Osvichenist yak chynnyk rozvytku shkoliariv u spadshchyni V. O. Sukhomlynskoho [Education as a factor in the development of students in the legacy of V. O. Sukhomlinsky]. Pedahohichna maisternia - Pedagogical Workshop, 4, 2 - 6 [in Ukrainian].

6. Batrun, I. V. (2014). Osvichenist yak chynnyk rozvytku shkoliariv u spadshchyni V. O. Sukhomlynskoho [Education as a factor in the development of students in the legacy of V. O. Sukhomlinsky]. Pedahohichna maisternia - Pedagogical Workshop, 5, 12 - 14 [in Ukrainian].

7. Volkanova, A. (2022). Idei V. Sukhomlynskoho v suchasnomu osvitnomu prostori [Ideas of V. Sukhomlinsky in the modern educational space]. Retrieved from http: http://us.bdpu.org/ideji- v-suhomlynskoho-v-suchasnomu-osvitnomu-prostori.html [in Ukrainian].8. Gartman, N. (2002). Jetika [Ethics]. St. Petersburg: Fond «Universitet» [in Russian].

9. Dichek, N. P. (2012). Dialoh etychnykh dyskursiv: povchalnist u spadshchyni V. O. Sukhomlynskoho yak prodovzhennia kulturnoi tradytsii [Dialogue of ethical discourses: instructive in the legacy of V. O. Sukhomlinsky as a continuation of cultural tradition] . V. O. Sukhomlynskyi u rozdumakh suchasnykh ukrainskykh pedahohiv - V. O. Sukhomlinsky in the reflections of modern Ukrainian teachers. Luhansk: LNU imeni Tarasa Shevchenka, 283 - 292 [in Ukrainian].

10. Ratsul, A. B. (2008). Sukhomlynskyi pro simeino-shkilne ta rodynne vykhovannia

[Sukhomlinsky on family-school and family upbringing]. Naukovi zapysky KDPU imeni V. Vynnychenka - Scientific notes of KSPUnamed after V. Vynnychenko, 78 (1), 276 [in Ukrainian].

11. Sikorskyi, P., Hertsiuk, D. (2018). Vasyl Sukhomlynskyi [Vasyl Sukhomlynsky]. Lviv: Badikova N. O. [in Ukrainian].

12. Sukhomlynska, O. V. (1997). Tsinnosti osvity i vykhovannia [Values of education and upbringing]. Kyiv: APN Ukrainy [in Ukrainian].

13. Sukhomlynskyi, V. O. (1976). Rozmova z molodym dyrektorom shkoly [Conversation with a young school principal]. Vybrani tvory v 5 tomakh - Selected works in 5 volumes (Vols. 4), (pp. 393 - 619). Kyiv: Radianska shkola [in Ukrainian].

14. Tkachenko, Z. (2011). Nevycherpne dzherelo mudrosti [Inexhaustible source of wisdom]. Dytiachyi sadok - Kindergarten, September, 3 - 4 [in Ukrainian].

15. Totska, T. (2017). Vykorystannia literaturnykh tvoriv V. Sukhomlynskoho [The use of literary works of V. Sukhomlinsky]. Doshkilne vykhovannia - Preschool education, 11, 11 - 12 [in Ukrainian].

16. Chorna, K. I. (2004). Vykhovannia hromadianyna, patriota, humanista [Education of a citizen, patriot, humanist]. Kyiv: KIK [in Ukrainian].

17. Yuzyk, O. P. (2018). Vyvchennia idei V. Sukhomlynskoho v shkilnytstvi ta vyshchii shkoli Polshchi [Study of V. Sukhomlynsky's ideas in schooling and higher school in Poland]. Reformuvannia suchasnoi osvity: dialoh iz Vasylem Sukhomlynskym. Materialy rehionalnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Rivne, 20 veresnia 2018 r.) [Reforming modern education: dialogue with Vasyl Sukhomlynsky. Proceedings of the regional scientific-practical conference (Rivne, September 20, 2018)]. Rivne. Retrieved from http: http://roippo.org.ua/upload/iblock/bb7/tezi.rar [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru