Упровадження енвайронментальної освіти в систему професійної підготовки вчителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Упровадження енвайронментальної освіти в систему професійної підготовки вчителів

Шапран Юрій Петрович доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри біології, методології і методики навчання, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Шапран Ольга Іллівна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри загальної педагогіки і педагогіки вищої школи, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

енвайронментальна освіта учитель

У статті розглянута історія становлення, джерела й особливості енвайронменталізму як нової ідеології та природоохоронного руху. Авторами визначено сутнісні ознаки енвайронментальної освіти, доведено відмінність понять «екологічна освіта» й «енвайроментальна освіта» в складовій екологічної свідомості. Закцентовано увагу на підходи науковців до розгляду різновидів екологічної свідомості, а саме: глобалістична (перебуває у залежності від рівня прояву дбайливого ставлення особистості до довкілля); екоцентрична (зорієнтованість на екологічну доцільність, гармонійність взаємин людини й природи; сприйняття природних об'єктів як повноправних суб'єктів; утримання балансу прагматичної і непрагматичної взаємодій із природою). У статті доводиться теза щодо наступності в опануванні екологічних понять, їх ґрунтовного усвідомлення і розуміння; діяльнісної складової енвайронментальної освіти, що є індикатором сформованості в людини екологічної компетентності як інтегративної якості особистості. Охарактеризовано різні форми (використання ресурсів Інтернет-мережі, розв'язання кейс-стаді, проведення екологічних бесід із власними презентаціями та відеофільмами, освітніх тренінгів, екологічне волонтерство, організація квестів очищення місцевості від забруднень, екологічних ярмарків, сортування побутових відходів, екотуризму тощо) і методи навчання (інтерактивні, проблемні, дослідницькі, фото - і відеофіксації енвайронментальні дії тощо) енвайронментальної освіти в процесі професійної підготовки майбутніх учителів.

За результатами проведеної експериментальної роботи встановлено, що у власній діяльності майбутні вчителі в переважній більшості виявляють естетичну установку на природу (перший ранг у студентів другого-четвертого курсів, другий - першого), мають поверхневі екологічні знання (показники зростають за роками навчання і коливаються у межах від 0,77 до 2,11 балів), епізодично проявляють дбайливе ставлення до природи (від 67,92% у студентів першого курсу до 79,17% - у магістрантів), що засвідчило низький рівень прояву екологічної свідомості здобувачів вищої освіти.

Ключові слова: енвайронменталізм, енвайронментальна освіта, екологічна освіта, екологічна свідомість, екологічна компетентність.

Abstract

Shapran Yurii Petrovich Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Biology, Methodology and Teaching Methods of Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Shapran Olha Illivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of General Pedagogy and Higher School Pedagogy of Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

INTRODUCTION OF ENVIRONMENTAL EDUCATION INTO PROFESSIONAL TEACHER TRAINING

Key words: environmentalism, environmental education, ecological education, ecological consciousness, ecological competence.

Постановка проблеми

Сучасні підходи до організації діяльності вищої педагогічної школи характеризуються якісними відмінностями, котрі проявляються у формуванні професійної компетентності майбутніх учителів як суб'єктів освітнього середовища, які існують в умовах глобальної екологічної кризи. Розвиток освітнього середовища в педагогічних закладах вищої освіти пов'язаний із упровадженням у практику роботи інноваційних методів, форм і технологій навчання майбутніх учителів, котрі сприяють їх відповідальному ставленню до перетворень природи в середовищі проживання із урахуванням сучасних енвайронментальних ідей.

О. Кириленко зазначає: «Екологічна деградація та екологічна криза, які спостерігаються у сфері взаємодії суспільства та природи, виступають факторами розвитку нової наукової парадигми - інвайронменталізму (енвайронменталізму), а також розвитку нового напряму досліджень і політики сталого розвитку. Збереження навколишнього природного середовища набуло значення найбільш гострої проблеми розвитку глобального суспільства та актуального напряму державної політики. Дана проблема викликана негативними для природи планети наслідками соціального, науково-технічного прогресу, який призводить до значного зменшення природних ресурсів, забруднення природного середовища відходами виробництва та споживання. Все це погіршує умови життя на планеті у прискореному темпі, може призвести до екологічної катастрофи. У такому аспекті екологічна політика на національному та глобальному рівнях вимагає значної активізації, підвищення ефективності, інтеграції зусиль з боку науковців, усіх суб'єктів політики та громадянського суспільства» [1, С. 91].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні ідеї енвайронменталізму розкриваються у роботах таких дослідників як M. Bookchin, A. Maples, W. Catton і R. Dunlap, D. Pirages і P. Ehrlich та ін.

Для нашого дослідження були обрані напрацювання українських науковців (О. Кириленко, Р. Колісніченко, М. Мальований, О. Мандрик, Н. Матвєєва, Х. Мітюшкіна, М. Орфанова, О. Пастернак та ін.). Авторами детально проаналізовані бази даних Web of Science й Scopus за останні роки та використані статті авторів, які розкривають проблему енвайронментальної освіти молоді й дорослих для сталого розвитку, а саме: O. Alvarez-Garcia, J. Sureda-Negre, R. Comas-Forgas; Boca Gratiela Dana, Saracli Sinan; J. Braus,

D. Wood; EDL. Chavez, MNL. Chavez, JAV. Menendez; I. Davey; P. Fensham, J. Hunwick, W. Jacobson; D. Goldman, B. Yavetz, S. Peier; A. Kyridis, Mavrikaki, H. Tsakiridou, J. Daikopoulos, H. Zigouri; M. Munardji, N. Kholis, N. Mufidah; Ningrum, Zarah Beby, Herdiansyah, Herdis; J. Sureda-Negre, M. Oliver-Trobat, A. Catalan-Fernandez, R. Comas-Forgas; T. Tal; P. Van Petegem, A.Blieck, J. B. Pauw; V. Zeqir, M. Behxhet, K. Zenel та ін.

Метою статті є характеристика сучасних форм і методів енвайронментальної освіти в Україні. Мета дослідження конкретизується у проставлених завданнях, а саме: визначенні провідних ідей енвайронменталізму й сутнісних ознак поняття «енвайронментальна освіта»; з'ясуванні відмінностей у розумінні термінів «екологічна освіта» й «енвайронментальна освіта»; виокремленні типів глобалістичної свідомості в залежності від проявів дбайливості у ставленні до довкілля; з'ясуванні особливостей екологічної свідомості екоцентричного типу; перевірці ефективності сучасних форм і методів енвайронментальної освіти молоді; здійсненні аналізу емпіричних даних проведеного експериментального дослідження підготовки майбутніх учителів до енвайроментальної освіти учнів (за вербальною асоціативною методикою «ЕЗОП» С. Дерябо і В. Ясвіна та розв'язанням комплексу проблемних екологічних ситуацій).

Виклад основного матеріалу

Енвайронментологія (від англ. Environment - навколишнє оточення} - це наука про навколишнє до людини середовище й їх взаємний уплив один на одного. У більш широкому трактуванні під енвайронментологією розуміється науковий напрямок, що вивчає комплекс проблем використання, охорони й відтворення умов довкілля. Енвайронменталізм, як нова ідеологія і новий рух, виник на початку XX-го ст. у США, у 70-ті роки цього століття ця парадигма набувала переусвідомлення за часів екологічної кризи. Його джерелами стали соціалреформістські орієнтації: консерваціонізм (забезпечення економічного зростання, запобігання нераціональних витрат у природокористуванні), біоцентризм (збереження природи) й екологізм (запобігання порушенню екологічних процесів). Концептуальними основами зазначеного наукового напрямку виступають сучасні теорії і вчення, а саме: наукова теорія природокористування; учення про охорону природи; сучасна концепція сталого розвитку суспільства. Саме нова енвайронментальна парадигма істотно розширила трактування екосистеми й відносин у ній, стала новим етапом розвитку соціально-екологічної теорії, що заснована на широкому розмаїтті міждисциплінарних зв'язків соціально- гуманітарних наук.

A. Maples розглядає енвайронменталізм у якості сукупності державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, котрі забезпечують раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів й сприяють мінімізації антропогенного впливу на довкілля [2, С. 106]. Погоджуємося із переконанням науковця, що в світі створено велику кількість міжнародних організацій, які імплементують природозахисну діяльність, а саме: ООН (UN), Глобальний фонд навколишнього середовища (GEF), World Wild Fund for Nature (WWF), Всесвітнє товариство захисту тварин (WSPA), Міжнародний Зелений Хрест (IGC), Ґрінпіс (Greenpeace), Європейська агенція довкілля (ЄАД), Міжнародний союз охорони природи (IUCN), Глобальна мережа для екологічної науки та екологічних технологій (Global Nest), International Federation of Institute for Promising Progress (IFIPP), International Institute Environment and Development, (IIED), International Union for the Conservation of Nature (IUCN) тощо. Безперечною є та обставина, що енвайроментальний підхід виступає одним із елементів теорії і практики сталого розвитку суспільства як керованого соціального розвитку на основі встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства й захистом інтересів майбутніх поколінь у здоровому довкіллі, що імплементований у діяльність провідних міжнародних організацій та державну політику різних країн світу. Отже, основна ідея глобального соціоприродного переходу суспільства до сталого розвитку полягає у виживанні, стабільному існуванні людства і його подальшому поступовому розвитку.

У сучасних міжнародних документах ЮНЕСКО розповсюджений термін «енвайронментальна освіта». Під егідою цієї організації період із 2005-2014 рр. названий Генеральною асамблеєю ООН «Десятиліттям освіти для Сталого розвитку». У 2004 р. Європейською економічною комісією ООН розроблена «Стратегія освіти для сталого розвитку», котра включена в систему формальної, а також у програми неформальної освіти.

Сьогодні енвайронментальна освіта розглядається як міжпредметне поле інтеграції біології, хімії, фізики, екології і географії. Для її визначення у вітчизняній педагогічній науці використовується дефініція «екологічна освіта». Цей термін за сутнісними ознаками виявляє дещо обмежену, переважно біологічну, інтерпретацію і не може повноцінно характеризувати енвайронментальну освіту як досліджуваний феномен.

Різницю у розумінні термінів екологічна й енвайронментальна освіта Х. Мітюшкіна, О. Пастернак, Н. Матвєєва вбачають у тому, що екологічна освіта сприяє пізнанню природи, а енвайронментальна освіта зорієнтована на розв'язання соціально-екологічних проблем. На думку науковців, особлива увага повинна акцентуватися на екологічну свідомість, що передбачає розуміння руху людства до єдиної глобальної цілісності. Процес інтеграції природничих наук, їх взаємне проникнення, гуманізація природознавства, поглиблення інтегруючих взаємозв'язків між різними напрямками наукового знання сприяють здійсненню ідей глобальної цілісності [3, C. 219]. Підтримуємо наукову позицію цих науковців, що поняття «екологічна освіта» й «енвайронментальна освіта» різняться в аспекті екологічної складової свідомості. Філософія енвайронментальної освіти значно глибша, ніж екологічної, бо передбачає піклування людей не лише про себе та природні ресурси, але й про здоров'я прийдешніх поколінь.

Важлива роль в організації екологічної освіти належить закладам вищої освіти, адже зміст освітніх програм вміщує екологічну складову. Цьому сприяють також ряд обставин, а саме: студенство становить великий відсоток молодого покоління; кожна країна вразлива перед стихійними лихами та деградацією; молоде покоління успадковує відповідальність за захист довкілля; студенти спроможні навчати інших; вони є поколінням ІТ, а тому швидка комунікація та поширення інформації є для них нормальним способом життя [4].

У процесі професійної підготовки здобувачів вищої освіти доцільно систематично використовувати базові екологічні поняття, котрі покликані забезпечити реалізацію екосистемного підходу, а саме: ноосфера, біосфера, екосфера, коеволюція, екосистема, популяція, біоценоз, довкілля, екологічна рівновага, екологічна безпека, екологічна політика, екологізація, природокористування, суспільство, сталий розвиток тощо.

Вище наведені поняття є базовими для усвідомлення молоддю екологічних проблем у процесі реалізації енвайронментальної освіти. Їх використання дозволяє простежити взаємозв'язок діяльності людини з природою, сприяє усвідомленню особистістю факторів становлення екологічної рівноваги, визначає раціональні шляхи природокористування й охорони довкілля, детермінує становлення екологічної політики сучасного суспільства. Варто зазначити, що важливою умовою при опануванні цими поняттями є дотримання принципу наступності, їх чітке усвідомлення і розуміння сутнісних ознак у процесі провадження енвайронментальної освіти. Говорити про сформованість екологічного понятійного апарату здобувачів освіти можна лише у вищій школі. Особливого знання екологічна термінологія набуває у процесі професійної підготовки учителів природничих спеціальностей, які в майбутньому самі навчатимуть школярів основам природозбереження і природокористування.

Безперечним є той факт, що енвайронментальна освіта повинна бути спрямована не лише на розширення розуміння сучасних екологічних понять, але й на розвиток екологічної свідомості. На основі енвайронментальної парадигми С. Дерябо і В. Ясвін сформулювали особливості екологічної свідомості екоцентричного типу, для якої притаманні: зорієнтованість на екологічну доцільність, гармонійність взаємовідносин людини й природи; сприйняття природних об'єктів як повноправних суб'єктів; баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії із природою [5, C. 12-13]. Отже, під екологічною свідомістю розуміється сукупність екологічних уявлень, дбайливого ставлення до природи, відповідних стратегій і технологій взаємодії із нею у процесі життєдіяльності.

Р. Колісніченко в своєму дослідженні звертається до поняття «глобалістична свідомість», котра вміщує у собі екологічну складову і є важливим детермінантом збереження екосистем планети й порятунку біоти від антропогенної діяльності. Науковець зазначає, що в екологічному контексті глобалістична свідомість сучасного суспільства не є однорідною. За ставленням до розв'язання глобальних проблем у сфері взаємовідносин людини й природи (у залежності від рівня прояву дбайливого ставлення до природи), вчений виокремлює наступні її типи: екодеструктивний, антропоцентричний,

екоспоживацький, екотрадиційний, енвайронментальний, священно-етичний, природоцентричний та антропофобський. Автор також виокремлює ще один тип глобалістичної свідомості - природонейтральний [6, C. 204). Науковець доводить, що саме енвайронментальна глобалістична свідомість відрізняється високим ступенем усвідомлення особистістю глобальних екологічних загроз, стійким прагненням до реалізації ефективних способів їх гуманного розв'язання [6, C. 209].

Інші типи глобалістичної свідомості у поєднанні з низьким рівнем усвідомлення глобальних екологічних проблем, стають детермінантою примітивного, викривленого сприйняття людьми природних явищ, формування неадекватних уявлень щодо еталонної моделі взаємовідносин особистості й природи, споживацького ставлення до довкілля, радикальних природоохоронних заходів, таких як: відмова від більшості досягнень сучасної цивілізації, ведення аскетичного способу життя, звуження асортименту й обсягів промислового виробництва, дотримання вегетаріанства тощо.

За дослідженнями Boca Gratiela Dana, Saracli Sinan установлено розрив між розвиненою екологічною свідомістю у студентської молоді та їх незацікавленістю у здійсненні реальної екологічно спрямованої діяльності. За переконанням учених цей дисбаланс можна подолати за рахунок зміщення співвідношення частки екологічних знань на користь практичної природоохоронної діяльності з пріоритетним використанням конкретних методів морального та громадянського виховання [7].

У процесі проведення експериментальної роботи встановлено, що ефективною формою розвитку енвайронментальних знань студентів є їх залучення до інформаційно-просвітницької діяльності зі здобувачами загальної середньої освіти під час педагогічних практик. Студенти мають великі можливості щодо висвітлення наявних екологічних проблем серед дітей молодшої, базової і старшої школи з використанням власно створених презентацій та відеофільмів. Важливими в цьому процесі є організація і проведення різноманітних екологічних тренінгів, під час яких учасниками освітнього процесу напрацьовуються раціональні шляхи розв'язання певних екологічних проблем. Використання таких форм роботи сприяє формуванню власної природоохоронної позиції у здобувачів вищої освіти, заохочує до активного реагування на наявні екологічні проблеми, спонукає до віднаходження раціональних шляхів їх розв'язання, долучення до практичної діяльності в означеній сфері. Варто закцентувати увагу на тій обставині, що ефективність такої роботи значно підвищується у разі використання регіональних матеріалів і контентів, які добре відомі здобувачам освіти (не раціональне використання природніх ресурсів, масові вирубки лісів, порушення агротехніки вирощування культурних рослин, антропологічний пресинг на природоохоронні ділянки й санітарні зони водойм, небезпечні викиди суб'єктів природокористування тощо) й долучення їх до активної волонтерської екодіяльності з подальшим висвітленням у мережевих системах.

Екологічне мислення майбутніх учителів біології розвивається у процесі використання методу case-study, що використовується для короткотермінового навчання, на основі реальних, або вигаданих ситуацій. Кейс-метод - це ділова гра в мініатюрі, бо поєднує в собі майбутню професійну діяльність із ігровою. Сутнісними ознаками цього методу є те, що навчальний матеріал подається студентам у вигляді мікропроблем, а знання набуваються ними в результаті активної творчої і дослідницької діяльності при розв'язанні проблемних ситуацій. Кейс-метод виступає специфічним практично-проблемним методом організації освітнього процесу, методом дискусій із точки зору стимулювання і мотивації здобувачів освіти. У ньому присутні наочна характеристика практичної проблеми й демонстрація пошуку способів її розв'язання. Практика показує високу ефективність кейс-методу при використанні місцевих матеріалів, що пов'язані з розглядом екологічних ситуацій, проблем охорони довкілля, видового різноманіття регіональної флори й фауни, поширенням інфекційних захворювань, пандемій, дотриманням раціонально обґрунтованого способу життя, використанням генетично-модифікованих організмів у сільськогосподарському виробництві і при виробництві продуктів харчування тощо.

Ще одна причина низької екологічної свідомості населення криється у пасивності самих людей. Елементами енвайронменталізму є не лише теоретичні світоглядні орієнтації щодо гармонізації відносин людини з довкіллям, а також практичний світовий екологічний рух. Діяльнісна складова енвайронментальної освіти визначає рівень усвідомлення людьми ідей енвайронменталізму, проявами яких є їх певні соціальні поведінкові реакції, наприклад, утилізація новорічних ялинок у спеціальних пунктах, відмова від використання пластикових пакетів й одноразового посуду, сортування побутових відходів, утилізація умовно небезпечних побутових предметів (що вміщують важкі метали: ртуть, свинець), раціональне використання продуктів харчування тощо. Погоджуємося із твердженням Chavez EDL, Chavez MNL, Menendez JAV, що діяльнісний компонент енвайронментальної освіти повинен базуватися «на трьох основних критеріях: гнучкість дій із логічним порядком, їх динамічність із акцентом на підготовку та відкритість до творчості» [8, C. 64). Саме діяльнісна складова засвідчує сформованість у людини екологічної компетентності як інтегративної якості особистості, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлювати їх наслідки для довкілля.

У той же час, активна життєва позиція громадян щодо екологічної ситуації у країні і світі відкриває нові можливості залучення молоді до енвайронментальної освіти. Продуктивною формою енвайронментальної освіти є волонтерська діяльність, а саме: проведення квестів очищення місцевості від забруднення («Звільни планету від бруду», «День Довкілля», «Бережи й люби свій край», «Надай шанс жити», створення оптимальних умов середовища існування рідкісних тварин і рослин тощо). Ініціаторами цієї справи виступає певна група людей, яка за допомогою соціальних мереж ознайомлює не лише учасників освітнього процесу, але й місцеве населення про проведення відповідних заходів. Цікавою є така форма звітності про пророблену роботу як розміщення в інтернет-мережі відеоматеріалів, фотографій певної території до і після прибирання. Спільна робота з екологічного прибирання зближує учасників різних вікових груп, надає можливість відчути радість праці на природі, усвідомити власний внесок у захист довкілля на засадах енвайронментальних ідей.

Ефективною у практиці енвайронментальної освіти є використання такої форми роботи як екологічний ярмарок, де студенти разом із учнями та їх батьками виготовляють різні вироби із природних матеріалів та демонструють на шкільних виставках. За бажанням окремі виставкові матеріали можна придбати за символічну ціну, а кошти спрямувати на природоохоронну діяльність або придбання лабораторного обладнання, необхідного для проведення моніторингових досліджень. Учні з великим задоволенням створюють ікебани, квіткові композиції, різноманітні вироби різної тематики, використовуючи при цьому черепашки м'якунів, колекції тварин, коріння і пагони рослин, шишки голонасінних, жолуді дуба, оперення птахів тощо. Проведення екологічних ярмарків сприяє посиленню екологічної співпраці між учнями, учителями, батьками й представниками об'єднаних територіальних громад.

Не новою, але дуже дієвою є проблема сортування населенням побутових відходів. Ця проблема потребує не лише роз'яснення, але й злагодженої роботи комунальних служб й освітніх установ. Ефективною у цьому плані виявилася робота, що була зорієнтована на розміщення контейнерів для відходів безпосередньо в коридорах закладів загальної середньої освіти. Останні повинні мати естетичний вигляд й належне оформлення. Диференційоване сортування скла, пластику, кольорових металів, виробів із поліетилену відбувається щоденно на очах в учасників освітнього процесу різних вікових груп і є надзвичайно повчальним для дітей молодшої школи. Чергові консультанти з числа старшокласників, за необхідності, надають допомогу при виборі контейнера. Отже, для багатьох людей, а особливо майбутніх учителів, екологічно грамотна поведінка сьогодні стає стилем життя, який має бути сформованим і в їх вихованців.

Цікавою формою енвайронментальної освіти є екотуризм. На жаль, Україна у всьому світі переважно відома як зона Чорнобильського лиха - катастрофи на атомній станції, у якій існує Зона відчуження. У той же час туристичні поїздки до цієї зони - перспективний туристичний напрямок, який охоплює такі різновиди туризму як екологічні, пізнавальні, ностальгічні тури. Згідно до Указу Президента України №512/2019 «Про деякі питання розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у Чорнобильській зоні відчуження затверджено нові водні та повітряні маршрути, які передбачають пересування річками Прип'ять та Уж. Загалом відвідувачам пропонується 21 маршрут у цій зоні. Таку зацікавленість громадськості до цих турів можна пояснити важливістю усвідомлення ідей екології та виживання людства в епоху застосування атомної енергії та сучасних технологій. Варто зазначити, що останнім часом набувають розвитку на теренах нашої держави інші види туризму: зелений, краєзнавчий, сільський, природоохоронний, спортивний тощо. Екологічні маршрути можуть охоплювати незаймані, живописні природні ландшафти, або території проживання людей, на яких збережена автентичність буття українського народу. Отже, цілеспрямована й систематична організація екотуризму сприяє розвитку екологічної свідомості населення.

Усі вище описані форми й методи енвайронментальної освіти використовувалися у практиці нашої роботи у процесі формування екологічної компетентності майбутніх учителів природничих спеціальностей. Із метою доведення їх ефективності була проведена відповідна експериментальна робота.

Вимірювання вихідного рівня екологічної компетентності здійснювалося із майбутніми вчителями біології (278 студентів) шляхом визначення типу домінуючої установки респондентів щодо природи (вербальна асоціативна методика «ЕЗОП» В. Ясвіна, С. Дерябо), проявів знань, умінь та навичок у сфері екологічної діяльності за експертною оцінкою та розв'язанням студентами комплексу проблемних ситуацій, що визначали здатність респондентів до ситуативної екологічно ефективної діяльності в довкіллі й побуті (Університет Григорія Сковороди в Переяславі).

Діагностична методика «ЕЗОП» вміщує 12 пунктів. Її використання надало можливість виокремити чотири типи установок респондентів за відношенням до довкілля: естетичну (природа - об'єкт краси), когнітивну (природа - об'єкт дослідження, отримання екологічних знань), етичну (природоохоронну) і прагматичну (природа - джерело ресурсів).

У процесі експерименту використовувалися також авторські ситуативні тести, у яких були змодельовані типові проблемні ситуації, що виявлялися у професійній і побутовій сферах. Типи поведінкових реакцій студентів у природі оцінювалися за допомогою відповідної шкали.

При визначенні типів домінуючих установок установлено, що в респондентів першого курсу переважаючою була етична установка на природу, яка проявлялася у розумінні необхідності її охорони (33,96%). Естетична установка займала другий ранг (26,41%), прагматична - третій (22,64%). Варто зазначити, що когнітивна установка на природу проявлялася лише в 16,98% респондентів (найнижчий рівень).

У респондентів другого курсу превалюючою виявилася естетична установка (31,67%). У той же час когнітивна (частота вибору - 23,33%), етична (23,33%) і прагматична (21,66%) установки проявлялися більш-менш однаково.

У студентів третього курсу переважала естетична установка на природу (33,33%), а етична (24,07%), прагматична (частота вибору - 20,37%) і

когнітивна (частота вибору - 22,22%) проявлялися рівномірно.

У студентів четвертого курсу домінуючою виявилася естетична установка на природу (31,37%). Частота вибору когнітивної й етичної установок склала 25,49%, а прагматичної - лише 17,65% (найнижчий рівень).

У третини магістрантів переважаючою зафіксовано естетичну установку на природу (частота вибору - 33,33%). Когнітивна й етична установки у них проявлялися однаково (частота вибору кожної - по 25,00%). Закономірним і прогнозованим виявився той факт, що прагматична установка на природу посіла найнижчий ранг (16,67%).

Отже, за результатами проведеного дослідження виявлені певні закономірності. Домінуючою установкою на природу була естетична (перший ранг у здобувачів вищої освіти другого-четвертого курсів, другий - першого курсу). Прагматична й когнітивна установки на природу проявлялися приблизно однаково й займали нижчі ранги. У студентів другого, третього, четвертого курсів і майбутніх магістрів прогнозовано превалювала когнітивна установка (відповідно 23,33% і 21,66%, 22,22% і 20,37%, 25,49% і 17,65%, 25,00% і 16,67%), у студентів першого - прагматична (22,64% і 16,98%, 19,44% і 16,67% відповідно).

Найвищий показник дбайливого ставлення до природи зафіксовано в майбутніх бакалаврів (21,57%). Індиферентне ставлення до природи переважно виявлялося у студентів першого - третього курсів (26,42%, 40,00%, 29,63% відповідно). Отримані експериментальні дані можна обґрунтувати не сформованістю у студентської молоді екологічної свідомості.

У здобувачів вищої освіти переважав епізодичний прояв дбайливого ставлення до природи, показники якого перебували в діапазоні від 67,92% (перший курс) до 79,17% (у магістрантів).

Спеціальні знання із екології, як навчального предмету, визначалися шляхом аналізу письмових відповідей студентів на проблемні запитання. Кожному піддослідному пропонувалось виконати десять завдань. За правильне виконання одного завдання студенти отримували від експертів по 0,5 балів. Підрахунок загальної кількості балів здійснювався шляхом їх сумування.

Студенти-природничники виявили поверхневі й не систематичні екологічні знання. У процесі діагностування рівнів екологічних знань досліджуваних встановлено, що середнє значення цього показника зазнавало певного зростання від першого - другого курсів (0,77 - 0,61 бали) до четвертого (1,58 балів). Майбутні магістри продемонстрували найвищий показник - 2,11.

Отже, проведений аналіз отриманих результатів засвідчив, що у власній діяльності здобувачі вищої освіти в переважній більшості виявляли естетичну установку на природу, володіли поверхневими екологічними знаннями, епізодично проявляли дбайливе ставлення до природи, що доводить низький рівень прояву екологічної свідомості.

Результати нашого експерименту узгоджуються із дослідженнями сучасних науковців (O. Alvarez-Garcia, J. Sureda-Negre, R. Comas-Forgas, 2015; V. Zeqir, M. Behxhet, K. Zenel, 2019). Ці дослідження доводять, що майбутні вчителі під час навчання у закладах вищої освіти здобувають низький рівень екологічних компетенцій та базових екологічних знань, хоча вони, зазвичай, позитивно ставляться до екологічної освіти [9, C. 77]; екологічна обізнаність населення перебуває на досить низькому рівні [10, C. 98).

Повторний зріз рівнів екологічної компетентності респондентів після застосування сучасних форм і методів енвайронментальної освіти засвідчив, що в експериментальній групі (140 студентів) суттєво збільшився високий рівень екологічної компетентності (від 1,43% до 19,29%), який характеризувався дбайливим ставленням респондентів до природи (поведінкові реакції студентів супроводжувалися активною життєвою позицією щодо виявлення і раціонального розв'язання різноманітних екологічних проблем, усвідомленням наслідків антропогенного впливу на природні об'єкти, пропонуванням творчих підходів щодо їх розв'язання; виявом високого рівня екологічних знань, природо безпечним стилем діяльності у довкіллі, сприйняттям природи як об'єкта охорони).

Середній рівень екологічної компетентності зазнав дещо меншого зростання (від 50,00% до 57,86%). Він характеризувався не стійким проявом дбайливого ставлення до природи (поведінкові реакції здобувачів освіти виявляли ситуативний характер, мали позитивне або негативне спрямування, студенти, зазвичай, усвідомлювали наслідки антропогенного впливу на довкілля, але часто займали пасивну позицію спостерігача й не докладали особливих зусиль щодо їх розв'язання; вони виявляли поверхневі або фрагментарні екологічні знання і демонстрували нераціональний стиль діяльності в природному середовищі, переважно володіли прагматичною й естетичною установками на природу).

Низький рівень екологічної компетентності майбутніх фахівців суттєво знизився (від 48,57% до 22,86%). Такі здобувачі вищої освіти характеризувалися байдужим ставленням до природи (поведінкові реакції респондентів, зазвичай, мали негативні прояви й не були спрямовані на збереження природи, вони демонстрували споживацький і нераціональний стиль діяльності у довкіллі). Можна зробити висновок, що отриманий результат був детермінований низьким рівнем екологічних знань респондентів і їх прагматичною установкою на природу.

У студентів контрольної групи (138 студентів) відбулося незначне зростання їх чисельності з середнім рівнем прояву екологічної компетентності (від 47,10% до 51,45%) за рахунок зниження відсотку респондентів із низьким рівнем (від 52,90% до 48,55%). Студентів із дбайливим ставленням до природи у контрольних групах не виявлено [11, C. 270-272].

Висновки

Отже, в сучасному світі під упливом явищ глобалізації, соціальних і природних катаклізм зароджуються процеси формування енвайронментальної парадигми на підґрунті розвитку екоцентричного типу екологічної свідомості людей. Для екологічної свідомості екоцентричного типу притаманні: зорієнтованість на екологічну доцільність, відсутність протиставлення людини й природи; баланс прагматичної і споживацької взаємодії із природою. Енвайронменталізм є концептуальною основою сучасної політики сталого розвитку, яку активно підтримують ООН і чисельні міжнародні організації у галузі природоохоронної діяльності. Стратегії сталого розвитку орієнтують людство на поширення енвайронментальних цінностей, збереження екосистем, упровадження у практику нових ресурсозбережувальних технологій і стратегій.

Створення нової системи глобальної енвайронментальної освіти спрямовано на розвиток екологічної свідомості й мислення молоді.

Під екологічною свідомістю розуміємо сукупність екологічних уявлень, дбайливого ставлення до природи, відповідних стратегій і технологій взаємодії із нею у процесі життєдіяльності. Саме енвайронментальна глобалістична свідомість відрізняється високим ступенем усвідомлення усіх глобальних екологічних загроз, стійким прагненням до реалізації ефективних способів їх гуманного розв'язання.

Така свідомість веде до сформованості у людини екологічної компетентності як інтегративної якості високо мотивованої особистості, що проявляється у рівні її екологічної освіти та готовності до реалізації особистісного потенціалу під час творчої педагогічної діяльності, вдосконаленні набутого досвіду та прагненні до безперервної самоосвіти впродовж життя.

Із метою розвитку екологічної свідомості студентської молоді заклади вищої освіти повинні зорієнтувати свої освітньо-професійні програми підготовки фахівців на діяльнісну складову (використання сучасних технологій навчання, волонтерська природоохоронна діяльність).

Література

1. Кириленко О. М. Інвайронменталізм та політика сталого розвитку в контексті глобальних проблем. Панорама політологічних студій. Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. 2015. Вип. 13. С. 90-97.

2. Maples, A. (2005). Sustainable Development: New Research. Nova Publishers, 215 p.

3. Мітюшкіна Х.С., Пастернак О.М., Матвеева Н.М. Фахівець еколог на сучасному ринку праці (роль екологічної освіти). Вісник Маріупольського державного університету. Сер.: Економіка. 2017. Вип 14. С. 217-225.

4. Center for Sustainable Energy and Environmental Engineering. Available online: http://www.ecu.edu/cs-cet/sustainability/ (дата звернення 30.03.2022).

5. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на- Дону: Фенікс, 1996. 480 с.

6. Колісніченко Р. М. Глобалістична свідомість як чинник трансформації політичної культури та подолання глобальних проблем людства: дис. ... доктора політич. наук: 25.00.03 «Політична культура та ідеалогія» / НПУ імені М. П. Драгоманова. Київ, 2017. 497 с.

7. Boca, Gratiela Dana, Saragli, Sinan. (2019). Environmental Education and Student's

Perception, for Sustainability. Sustainability. №11(6). 1553. Р.2-18. URL:

https://www.mdpi.com/2071-1050/11/6/1553/htm (дата звернення 2.04.2022).

8. Chavez, EDL; Chavez, MNL; Menendez, JAV. (2019). Pedagogical strategy of environmental education in function of a healthy life at the university of Guayaquil. Revista Conrado. Vol. 15. No. 70. P. 63-66.

9. Alvarez-Garcia, O.; Sureda-Negre, J.; Comas-Forgas, R. (2015). Environmental Education in Pre-Service Teacher Training: a Literature Review of Existing Evidence. Journal of Teacher Education for Sustainability. Vol. 17. No. 1. P. 72-85.

10. Zeqir, V.; Behxhet, M.; Zenel, K. (2019). Pro-ecological Views of Kosovar Teachers Measured by Endorsement of the New Ecological Paradigm Statements. Journal of Teacher Education for Sustainability. Vol. 21. No. 1. P. 88-102.

11. Шапран Ю.П. Формування професійної компетентності майбутніх учителів біології: [монографія]. Переяслав-Хмельницький: «Вид-во К С В», 2013. 334 с.

References

1. Kyrylenko, O. M. (2015). Invaironmentalizm ta polityka staloho rozvytku v konteksti hlobalnykh problem [Environmentalism and sustainable development policy in the context of global issues]. Panorama politolohichnykh studii. Naukovyi visnyk Rivnenskoho derzhavnoho humanitarnoho universytetu -- Panorama of political science studies. Scientific Bulletin of Rivne State University for the Humanities, 13. 90-97 [in Ukrainian].

2. Maples, A. (2005). Sustainable Development: New Research. Nova Publishers, 215 p.

3. Mitiushkina, Kh. S., Pasternak, O. M. & Matvieieva, N. M. (2017). Fakhivets ekoloh na suchasnomu rynku pratsi (rol ekolohichnoi osvity) [Ecologist in the modern labor market (the role of environmental education)]. VisnykMariupolskoho derzhavnoho universytetu. Ser.: Ekonomika -- Bulletin of Mariupol State University. Ser .: Economics. 14, 217-225 [in Ukrainian].

4. Center for Sustainable Energy and Environmental Engineering. Available online: http://www.ecu.edu/cs-cet/sustainability/ (дата звернення 30.03.2022).

5. Deryabo, S. D., Yаsvin, V. A. (1996). Ekologicheskaya pedagogika i psihologiya [Environmental Pedagogy and Psychology]. Rostov-na-Donu: Feniks [in Russian].

6. Kolisnichenko, R. M. (2017). Hlobalistychna svidomist yak chynnyk transformatsii politychnoi kultury ta podolannia hlobalnykh problem liudstva [Globalist consciousness as a factor in the transformation of political culture and overcoming the global problems of mankind]. Doctor's thesis. Kyiv: NPU imeni M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

7. Boca, Gratiela Dana, Saragli, Sinan. (2019). Environmental Education and Student's Perception, for Sustainability. Sustainability. №11(6). 1553. Р.2-18. URL:

https://www.mdpi.com/2071-1050/11/6/1553/htm (дата звернення 2.04.2022).

8. Chavez, EDL; Chavez, MNL; Menendez, JAV. (2019). Pedagogical strategy of environmental education in function of a healthy life at the university of Guayaquil. Revista Conrado. Vol. 15. No. 70. P. 63-66.

9. Alvarez-Garcia, O.; Sureda-Negre, J.; Comas-Forgas, R. (2015). Environmental Education in Pre-Service Teacher Training: a Literature Review of Existing Evidence. Journal of Teacher Education for Sustainability. Vol. 17. No. 1. P. 72-85.

10. Zeqir, V.; Behxhet, M.; Zenel, K. (2019). Pro-ecological Views of Kosovar Teachers Measured by Endorsement of the New Ecological Paradigm Statements. Journal of Teacher Education for Sustainability. Vol. 21. No. 1. P. 88-102.

11. Shapran, Yu. P. (2013). Formuvannya profesiynoi kompetentnosti maybutnikh uchyteliv biolohiyi [Formation of professional competence of future biology teachers]. Pereiaslav- Khmelnytskyi: «Vyd-vo KSV» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru