Підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи в міжкультурному просторі: досвід Канади

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОБОТИ В МІЖКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: ДОСВІД КАНАДИ

Молнар Тетяна Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики початкової освіти, Мукачівський державний університет

Анотація

У статті описано досвід Канади щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в міжкультурному освітньому просторі. Зокрема, окреслено провідні ідеї канадського полікультурного виховання, як- от: створення і фінансування програм боротьби з расизмом у канадських установах і закладах, відновлення прихильності «канадіанізму» («Canadianism»); побудова інтегрованого, соціально згуртованого суспільства; врахування потреб населення тощо.

Встановлено, що метою полікультурного виховання у шкільній освіті Канади є виховання особистості, здатної повноцінно реалізувати свої можливості та досягати високого рівня розвитку, набуття нею знань, вмінь і стратегій підтримки міжперсональних і міжгрупових відносин, необхідних для функціонування в плюралістичному суспільстві; виховання позитивного ставлення до членів інших етнокультурних груп.

Виокремлено завдання полікультурного виховання в шкільній освіті Канади: створення рівних можливостей для полікультурного виховання всіх учнів; врахування різних національних і соціальних чинників у полікультурній освіті; формування в учнів досвіду взаєморозуміння і поваги до різних культур; активне залучення соціальних та громадських інституцій до здійснення полікультурного виховання дітей і молоді; стимулювання громадянської активності молоді через виховання соціальної справедливості в освіті.

Зроблено висновок, що особливості підготовки вчителів до полікультурного виховання учнів у школах Канади передбачають: оволодіння студентами знаннями про культурну різноманітність світу; формування уявлень про культурні відмінності як джерело суспільного прогресу та самовдосконалення; формування поважного ставлення до рідної культури та стимулювання пізнавального інтересу до інших культур; розвиток знань, умінь і навичок міжкультурного спілкування.

Ключові слова: міжкультурність, міжкультурний простір, полікультурне виховання, підготовка вчителя.

Abstract

Molnar Tetiana Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theory and Methodics of Primary Education, Mukachevo State University

THE PREPARATION OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS TOWARDS WORKING IN MULTYCULTURAL SPACE: THE CANADIAN EXPERIENCE

The article has described Canada's experience in preparing future primary school teachers to work in an multycultural educational space. In particular, we have outlined the leading ideas of Canadian multicultural education, such as: creation and financing of programs to combat racism in Canadian institutions and establishments, restoration of commitment to "Canadianism"; building an integrated, socially cohesive society; taking into account the needs of the population, etc.

It has been established that the purpose of multicultural education at Canadian schools is to educate individuals who are able to fully realize their potential and achieve a high level of development, acquiring knowledge, skills and strategies to support interpersonal and intergroup relations necessary for a pluralistic society; fostering a positive attitude towards members of other ethnocultural groups.

The author of the article has highlighted the objectives of multicultural education in Canadian education, such as: creating equal opportunities for multicultural education for all students; taking into account various national and social factors in multicultural education; formation of students' experience of mutual understanding and respect for different cultures; active involvement of social and public institutions into the implementation of multicultural education of children and youth; stimulating civic activity of young people through the education of social justice in education.

It also has been concluded that the peculiarities of teacher training in multicultural education of students in Canadian schools include: students' knowledge of the cultural diversity of the world; formation of ideas about cultural differences as a source of social progress and self-improvement; formation of respect to native culture and stimulation of cognitive interest to other cultures; development of knowledge, skills and abilities of intercultural communication.

Keywords: interculturality, intercultural space, multicultural education, teacher training.

Постановка проблеми

Міжкультурний простір є однією із характерних ознак глобалізації суспільства на початку ХХІ століття. Вирішення цієї проблеми тісно пов'язане із впровадженням ідей міжкультурності в освіту.

Питанню міжкультурної освіти підростаючого покоління в умовах багатонаціонального суспільства присвячено ряд документів міжнародного рівня. Важливість міжкультурної взаємодії окреслюється в Загальній декларації прав людини, прийнятій Організацією Об'єднаних Націй [5], у Декларації незалежності США [3], а також багатьох документах Європейського Парламенту та Європейської Комісії. Документи вищеозначених поважних інституцій стверджують цінність культурного розмаїття та запобігають фактам будь-якої дискримінації в освітніх установах і спільнотах завдяки пропагуванню демократичних принципів соціальної справедливості. Здебільшого, означені документи підкреслюють роль саме закладів освіти у формуванні цінностей, притаманних та необхідних для демократичного суспільства.

Офіційне визнання необхідності розвитку толерантного підходу до вирішення питань міжкультурності на світовому рівні знайшло свій розвиток у «Декларації принципів толерантності» [4]. У документі зазначено, що виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання, яке має сприяти розробці навчальних методик для формування толерантності, виявляти культурні, соціальні, економічні, політичні й релігійні чинники нетерпимості, що призводять до насильства й відчуження. Освітня політика повинна сприяти покращенню взаєморозуміння, зміцненню солідарності й толерантності в спілкуванні як між окремими особами, так і між етнічними, соціальними, культурними, релігійними й мовними групами.

Слід зазначити, що основними засадами міжкультурної освітньої політики в розвинених країнах світу є створення можливостей для збереження власної культурної ідентичності індивіда, а також ефективної міжкультурної взаємодії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науковці зосереджують увагу на таких аспектах проблеми міжкультурності: становлення міжкультурної освіти (Л. Гончаренко, В. Кузьменко); сучасні концепції розвитку освіти й освітнього простору (Л. Чередник); розвиток міжкультурної компетентності педагогів (О. Березюк, Н. Величко); діалог культур (О. Слоньовська). Принципове значення в контексті означеної проблеми мають дослідження, присвячені проблемі толерантності (О. Біда, А. Молчанова); регулюванню відносин людей різних національностей (Б. Ананьєв, П. Гальперін); різним аспектам формування етнічної ідентичності й культури міжнаціональних відносин (Т. Атрощенко, П. Кендзьор).

Позитивний досвід у сфері міжкультурної освіти, формуванні толерантності в підростаючого покоління демонструє Канада.

Створення концепцій виховання в багатонаціональному середовищі в Канаді обґрунтовано в працях канадських учених-педагогів (М. Ешворт, Д. Беррі, Д. Коннер, П. Горскі, Ф. Генрі, Р. Калін, М. Ледох, К. Мудлі), де представлено філософське, культурологічне та педагогічне підґрунтя, уточнено поняття, цілі, принципи міжкультурної освіти, запропоновано шляхи втілення, прийоми і методи навчання та виховання в полікультурному середовищі, визначено критерії ефективності полікультурної освіти. Окремим аспектам розвитку школи і педагогіки Канади присвячено дослідження українських науковців В. Погребняка, О. Слоновської та ін.

Мета статті - здійснити аналіз теоретичних засад і практичного досвіду полікультурного виховання учнів у шкільній системі освіти Канади та окреслити рекомендації для ефективної реалізації означеного процесу в закладах освіти України.

Виклад основного матеріалу

У 1971 році Канада стала першою країною в світі, яка прийняла офіційну політику мультикультуралізму. Різноманітним є етнічний склад населення країни (станом на 2010 р.): англо-канадці - 28%, франко-канадці - 23%, інші європейці - 15%, індіанці - 2%, інші - 6%, змішаного походження - 26%. У канадському поліетнічному просторі виформовуються такі важливі загальнолюдські риси особистості: честь, повага, взаєморозуміння, терпимість, формується «правильна» багатонаціональна ідентичність, активізується «висока» громадянсько-правова культура.

Освіта в Канаді - це паралельні процеси навчання й виховання, які відбуваються у процесі міжкультурної взаємодії великих і малих етносів та спрямовані на встановлення сприятливих відносин взаємообміну і взаєморозуміння між представниками різних культур. Відпрацьована система виховання культурних і етнічних цінностей усіх учасників міжкультурного діалогу, створення загального міжкультурного простору, в якому кожна особистість визначає свою приналежність до тих чи інших мов і субкультур, - такими є сучасні завдання виховання, що визначають політику навчання багатонаціональної держави Канади [6].

Цікавим для нашого дослідження є провідні ідеї канадського полікультурного виховання, як-от: створення і фінансування програм боротьби з расизмом у канадських установах і закладах, відновлення прихильності «канадіанізму» («Canadianism»); побудова інтегрованого, соціально згуртованого суспільства; врахування потреб населення тощо, та чинники їх актуалізації (демографічний, соціальний, політичний та педагогічний).

На переконання О. Свиридюк, під полікультурним вихованням у шкільній освіті Канади розуміється інтердисциплінарний процес, який забезпечує повноцінний розвиток потенційних і критичних здібностей учнів незалежно від відмінностей, що ґрунтуються на расовій, етнічній, гендерній і класовій стратифікації суспільства, та передбачає глибоке усвідомлення ними поглядів, умінь і навичок, які є необхідними для життя в плюралістичному суспільстві [8]. Науковець виокремлює такі завдання полікультурного виховання в шкільній освіті Канади: створення рівних можливостей для полікультурного виховання всіх учнів;

- врахування різних національних і соціальних чинників у полікультурній освіті;

- формування в учнів досвіду взаєморозуміння і поваги до різних культур;

- активне залучення соціальних та громадських інституцій до здійснення полікультурного виховання дітей і молоді;

- стимулювання громадянської активності молоді через виховання соціальної справедливості в освіті [8].

Як зазначає О. Свиридюк, в закладах загальної середньої освіти Канади проблема полікультурного виховання пронизує зміст навчальних програм усіх шкільних дисциплін. Аналіз навчальних програм із суспільних наук (social studies education) в Канаді виявляє чіткий передбачений прогрес від знання про різноманітність через прийняття і повагу до справедливості. Дослідницею розкрито та проаналізовано змістово-методичне забезпечення полікультурного виховання в закладах загальної середньої освіти Канади.

Встановлено, що метою полікультурного виховання в сучасній шкільній освіті Канади є виховання особистості, здатної повноцінно реалізувати свої можливості та досягнути високого рівня розвитку, набуття нею знань, вмінь і стратегій підтримки міжперсональних і міжгрупових відносин, необхідних для функціонування в плюралістичному суспільстві; виховання позитивного ставлення до членів інших етнокультурних груп. Організацією виховних заходів (лекцій, бесід, екскурсій тощо) переважно займається директор школи і зацікавлені у цьому вчителі. У кожній школі є так звані «резервні учителі», які допомагають педагогам-предметникам організовувати освітній процес. Щодня учителі говорять учням, що означає бути щирим громадянином своєї країни [8]. Кожна школа і кожний клас в цій країні можуть бути місцем, де вчителі та учні сприймаються і визнаються незалежно від раси, культури, релігії або мови.

Значна частина педагогів Канади тісно пов'язують питання міжкультурного виховання з досягненням національної ідентичності. Заклади освіти беруть за основу існуючі моделі, розроблені вченими- мультикультуралістами, і втілюють їх у практику, враховуючи особливості шкіл і специфіку національного складу учнів. Школярі мають стати думаючими, турботливими людьми, хорошими сусідами. Учений- мультикультураліст G. Vud так визначає цінність шкільного середовища для учнів: «Школа - це місце, де учні отримують перші знання про суспільство. Тут діти спілкуються з людьми, які не є їхніми родичами і в такий спосіб взаємодіють із тими, хто відмінний від них» [2, с. 123].

Так, F. Levrau і P. Loobuyck, досліджуючи мультикультуралізм, зазначають, що це і політична філософська парадигма, і тип політики, яка особливо чутлива до можливості того, що ліберальні демократії можуть вплинути на етнічні меншини, щоб змусити їх асимілюватися на культуру більшості. Мультикультуралізм - незалежно від багатьох варіацій, які він містить - захищає ідею про те, що соціальні інститути мають забезпечувати такий же ступінь поваги, визнання та пристосування до ідентичності етнокультурних меншин, як вони традиційно ставляться до ідентичності більшості. Мультикультуралісти виступають за всі види заходів меншин чи групових прав для захисту та/або просування мовної, етнокультурної та релігійної різноманітності, щоб запобігти зобов'язанню чи очікуванню того, що меншини будуть говорити мовою більшості або переймати її звичаї та втрачати свою самобутність [10].

Вчителі в Канаді стикаються з багатьма проблемами під час підготовки навчальних планів, адже вони мають ураховувати можливості своїх учнів і визначити спектр мовних та культурних груп, повинні забезпечувати рівні освітні можливості для всіх учнів. Педагоги запроваджують певні культурні альтернативи, сприяють проявам терплячості щодо різних етнічних груп. Вводять компоненти міжкультурного виховання у свої робочі програми, які не мають жодних обмежень щодо використання методів виховання.

Як зауважує І. Бахов [1], у процесі полікультурного виховання в шкільній освіті Канади використовують різноманітні організаційні форми:

масові - свята, загальношкільні збори, суботники, тематичні тижні, фестивалі, олімпіади, виставки тощо;

групові - уроки, лекції, гуртки, класні години, екскурсії, ігри-подорожі, проєктування, спілкування і праця в колективі тощо;

індивідуальні - громадські доручення (черговий, санітар, журналіст тощо), дослідження в бібліотеці, написання листів, учнівські презентації або польові роботи;

індивідуальні завдання, індивідуальна підготовка і участь у конкурсах, вікторинах та ін.

Особливості підготовки вчителів до полікультурного виховання учнів у школах Канади передбачають: оволодіння студентами знаннями про культурну різноманітність світу; формування уявлень про культурні відмінності як джерело суспільного прогресу та самовдосконалення; формування поважного ставлення до рідної культури та стимулювання пізнавального інтересу до інших культур; розвиток знань, умінь і навичок міжкультурного спілкування [8].

У Канаді підготовка вчителів початкової школи здійснюється на базі університетів або університетських коледжів, на які покладено відповідальність за академічну підготовку студентів та присвоєння їм ступенів бакалавра й магістра. Це стало можливим завдяки урядовій політиці та проведенню низки ефективних реформ. Зазначимо, що в цій країні кожна провінція розробляє свої стандарти професійної діяльності вчителів, у яких передбачено перелік тих компетентностей, якими вони мають володіти, викладено основні принципи, відповідно до яких у школі здійснюється освітній процес. Дотримання кожним учителем початкової школи Канади професійних стандартів дає змогу забезпечити якісною освітою учнів молодшого шкільного віку, сприяє індивідуальному розвитку кожної дитини, створює умови для творчого розвитку особистості, формує необхідні знання та вміння учнів критично мислити й осмислено робити свій вибір [7, c. 70]. Такий підхід забезпечує школу кваліфікованими кадрами, які здатні організовувати освітній процес на належному рівні. У майбутніх педагогів формуються навички толерантного ставлення до всіх учнів, незалежно від статі, раси, національності.

У Канаді тривалість педагогічної практики, як правило, визначається вчительськими асоціаціями спільно з закладами вищої освіти відповідно до положень про сертифікацію вчительської професії, декларацій шкільних рад і угод про співпрацю з університетами чи коледжами в кожній окремій провінції, і тому може значно відрізнятися - від 2 до 15 тижнів на навчальний рік. На прикладі Університету Квінс (Кінґстон, Онтаріо) можна проаналізувати підготовку бакалавра освіти (навчання за програмою здобуття (першої) вищої освіти), що передбачає чотирирічний курс із вибором наприкінці першого року спеціалізації: початкова й молодша (до 6 класу) чи середня й старша (7-12 класи) загальна освіта.

К. Шихненко у дослідженні «Розвиток теорії освітніх змін у педагогічній думці США» наводить приклад, що кожна педагогічна практика розпочинається з кількох «днів орієнтації», присвячених з'ясуванню організаційних питань, уточненню завдань, консультаціям із керівниками від університету й школи, отриманню й підготовці необхідних довідок, документації тощо. Упродовж першого року навчання педагогічна практика, оскільки спеціалізацію ще не обрано, рівномірно розподіляється між початковою чи молодшою та старшою школою. Майбутні вчителі мають широкі можливості для її проходження: від половини навчального дня й до повного тижня чи будь-якої їх комбінації; єдиною умовою є попереднє планування перебування в школі на початок навчального року [9].

Для нашого дослідження цікавим є міркування І. Бахова щодо корисності визначеного компонента практичної підготовки впродовж четвертого курсу, а саме: «альтернативної практики» (тривалість 3 тижні), зміст якої обирається студентами відповідно до власних інтересів із запропонованих варіантів: суспільне виховання в етнокультурній громаді; міжнародна співпраця в полікультурному контексті (проводиться в інтернаціональних школах або за межами Канади й зосереджується на вивченні / викладанні культурологічних курсів та іноземних мов); соціальна робота й глобальне виховання (загальні проблеми освіти й виховання у світовому масштабі, освіта як умова забезпечення соціальної справедливості) тощо [1].

Як показує аналіз наукових джерел, програма педагогічної практики для студентів відділення «Початкова освіта» складається з трьох етапів. На першому, що починається у вересні, студенти відвідують школу щотижня. Цей етап триває впродовж двох місяців. Доречно зазначити, що розробники канадських програм передбачили поступове входження студентів у педагогічну діяльність (пропедевтична практика). Студентів залучають до таких видів діяльності:

- відвідування районного ресурсного центру чи вчительського центру (де зібрано дидактичні матеріали та навчально-методичне забезпечення для проведення уроків у школі);

- спостереження уроків учителів у різних класах, діяльності учнів одного класу в різних ситуаціях (у класі, спортивній залі, на дитячому майданчику);

- спілкування з учителями та іншими працівниками школи, індивідуальна чи групова робота з учнями, розробка і проведення фрагментів уроків (у малих групах чи в цілому класі).

Майбутні педагоги беруть участь у щотижневих семінарах, на яких обговорюють відвідані уроки. Вони вчаться оцінювати учнівські роботи, допомагають учням виконувати завдання, читають книги для групи дітей чи всього класу під час перерви або після уроків.

І. Бахов зазначає, що канадські науковці здійснюють послідовний моніторинг і конструктивну критику недоліків у практичній підготовці майбутніх учителів до професійної діяльності в полікультурному просторі, зокрема, виокремлюють: розбіжності між змістом академічних курсів теоретичного навчання в університеті й знаннями, вміннями та навичками, яких вимагає практична діяльність учителя; брак професіоналізму й непідготовленість учителів - керівників практики від школи в галузі полікультурного виховання і, як наслідок, ігнорування ними цього напряму соціально-педагогічної діяльності; стереотипну зосередженість професійно зорієнтованої діяльності студентів під час практики на змісті й методиці навчальних дисциплін, які їм викладаються; недостатню увагу шкільному колективу й громаді як середовищу становлення й розвитку особистості та її полікультурної свідомості; відсутність або недостатність особистісної спрямованості педагогічного процесу, що виявляється у неврахуванні майбутніми вчителями соціокультурних характеристик школярів [1].

Висновки

виховання освіта канада культура

Результати аналізу теоретичних засад і практичного досвіду полікультурного виховання учнів у шкільній системі освіти Канади уможливлює формулювання рекомендацій для ефективної реалізації означеного процесу в закладах освіти України.

Першочерговими завданнями сучасного етапу розвитку теорії і практики міжкультурного виховання у вітчизняній системі освіти вважаємо: усвідомлення широким загалом педагогічних і науково-педагогічних працівників актуальності завдань міжкультурного виховання і доцільності використання кращих надбань канадських учених у цій галузі; модернізацію освітніх програм закладів загальної середньої освіти, підручників, планів позакласної та позашкільної роботи відповідно до мети і завдань міжкультурного виховання; планування в освітньо-професійних програмах підготовки майбутніх учителів початкових класів шляхів реалізації міжкультурного виховання здобувачів початкової освіти та врахування особливостей педагогічної діяльності в етнічно різноманітному учнівському середовищі школи.

Література

1. Бахов І. Педагогічна практика майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей у поліетнічному освітньому середовищі Канади. Актуальні питання гуманітарних наук. Вип 29. Том 1. 2020. С. 192-202.

2. Висоцька О. В. Канадський досвід міжкультурного виховання толерантної особистості. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. 2012. № 1 (236). С. 122-126.

3. Декларація незалежності США (1999).

4. Декларація принципів толерантності.

5. Загальна декларація прав людини (1948).

6. Іваничко І., Розлуцька Г. Досвід Канади у підготовці дітей та молоді до життя в полікультурному світі. Abstracts of VI International Scientific and Practical Conference. SH SCW «NEW ROUTE» Athens, Greece. 2020. Pp. 38-41.

7. Носовець Н. М. Професійна підготовка майбутніх учителів у країнах західної Європи. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - 2015 (120). С. 68-72.

8. Свиридюк О. В. Полікультурна підготовка майбутнього вчителя до роботи в загальноосвітніх закладах Канади. Проблеми підготовки сучасного вчителя: зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Умань: ФОП Жовтий О.О., 2014. Вип. 9, ч. 2. С. 321-326.

9. Шихненко К. І. Розвиток теорії освітніх змін у педагогічній думці США (кінець XX - початок XXI століття): дис... канд. пед. наук: 13.00.01, Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка. Суми, 2015. 200 с.

10. Levrau F., Loobuyck P. Introduction: mapping the multiculturalism-interculturalism debate. CMS 6, 13 (2018).

References

1. Bakhov, I. (2020). Pedahohichna praktyka maybutnikh uchyteliv humanitarnykh spetsial'nostey u polietnichnomu osvitn'omu seredovyshchi Kanady [Pedagogical practice of future teachers of humanities in the polyethnic educational environment of Canada]. Aktual'ni pytannya humanitarnykh nauk - Current issues of the humanities, 29,192-202 [in Ukrainian].

2. Vysotska, O.V. (2012). Kanads'kyy dosvid mizhkul'turnoho vykhovannya tolerantnoyi osobystosti [Canadian experience of intercultural education of tolerant personality]. Visnyk Luhans'koho natsional'noho universytetu imeni Tarasa Shevchenka - Bulletin of Taras Shevchenko National University of Luhansk, 1 (236), 122-126 [in Ukrainian].

3. Deklaratsiya nezalezhnosti SSHA [Declaration of Independence of the United States].

4. Deklaratsiya pryntsypiv tolerantnosti [Declaration of the principles of tolerance].

5. Zahal'na deklaratsiya prav lyudyny [Universal Declaration of Human Rights].

6. Ivanychko, I., Rozlutska, G. (2020). Dosvid Kanady u pidhotovtsi ditey ta molodi do zhyttya v polikul'turnomu sviti [Canadian experience in preparing children and youth for life in a multicultural world]. Abstracts of VI International Scientific and Practical Conference. SH SCW «NEW ROUTE» Athens, 38-41 [in English].

7. Nosovets, N.M. (2015). Profesiyna pidhotovka maybutnikh uchyteliv u krayinakh zakhidnoyi Yevropy Professional training of future teachers in Western Europe]. Visnyk Chernihivs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu - Bulletin of Chernihiv National Pedagogical University, 120, 68-72 [in Ukrainian].

8. Svyridyuk, O.V. (2014). Polikul'turna pidhotovka maybutn'oho vchytelya do roboty v zahal'noosvitnikh zakladakh Kanady [Multicultural training of future teachers to work in secondary schools in Canada]. Zbirnyk naukovyh prats Umans'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Pavla Tychyny - Problems of modern teacher training: collection of scientific works of Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, 9, 321-326 [in Ukrainian].

9. Shikhnenko, K.I. (2015). Rozvytok teoriyi osvitnikh zmin u pedahohichniy dumtsi SSHA (kinets' XX - pochatok XXI stolittya) [Development of the theory of educational change in pedagogical thought in the United States (late XX - early XXI century)]. Extended abstract of candidate's thesis. Sumy [in Ukrainian].

10. Levrau, F., Loobuyck, P. (2018). Introduction: mapping the multi culturalism-interculturalism debate, 13.

Размещено на Allbest.ru