Шляхи активізації музично-слухової діяльності майбутнього педагога-музиканта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи активізації музично-слухової діяльності майбутнього педагога-музиканта

Мартинюк Любов Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри музичного мистецтва, Кам'янець -Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Розмаїття музичної інформації, її вплив на величезну аудиторію висуває нові проблеми, зокрема, й проблему слухової діяльності особистості. Інноваційні тенденції сучасної мистецької освіти вимагають розробки ціннісних підходів до формування особистості музиканта-виконавця. Тиражування, репродукування музики у повсякденному житті засобами масової інформації, використання її як фону-емблеми для подачі інформації, зростання обсягу музичної інформації, яку людина повинна переробляти (сприймати, слухати), обумовлює те, що музика стає засобом специфічного інформаційного впливу на особистість. З усіх аспектів проблеми музично -виконавської діяльності в статті закцентовано увагу на музично-слуховій діяльності студентів - майбутніх викладачів музичного мистецтва, коли дефініця «слух» трактується як здібність до музичної активності та діяльності. Музично-слухова діяльність не є пасивно- споглядальним процесом. Результат її залежить від особливостей слухача і є адекватним музичному матеріалу. Інтонаційно-образна природа музики зумовлює як особливий характер її слухового сприйняття, так і специфіку шляхів пізнання її змісту за допомогою інтонаційно-образного осмислення музичної форми як процесу. Відтак процес розуміння музичного матеріалу, який складається з певної кількості музичних звуків, є організацією одиниць вищого порядку, коли відбувається диференціювання, аналіз музичних явищ у відповідних до контексту явищах і реалізації зв'язків, які створюють цей контекст.

У статті розглядаються особливості та шляхи активізації музично-слухової діяльності майбутніх педагогів, викладачів музичного мистецтва. Основна увага приділена виокремленю етапів музично-слухової діяльності студентів та рівнів розуміння ними музичного матеріалу; розкриваються особливості впливу музичної інформації у процесі виконавської діяльності; особливості творчої діяльності в ході прослуховування музики; виокремлено рівні пізнання музичного матеріалу; висвітлено авторське бачення продуктивної методики формування музично-слухової діяльності, що полягає в інтеграції моделі музичного мислення, теорії розуміння як компоненту мислення. музичний слуховий педагог мислення

Ключові слова: музично-слухова діяльність, особистість, музичне сприймання, уявлення, здібності, слух, мислення, творча уява, музична інформація, рівні пізнання, етапи, виконавська концепція, інтерпретація, аналітико-синтетичні операції.

Martyniuk Lyubov Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Musical Arts of Kamyanets- Podilsky National University named after Ivan Ogienko, Kamyanets-Podilsky

WAYS OF ACTIVATION OF MUSIC-HEARING ACTIVITY OF THE FUTURE TEACHER-MUSICIAN

Abstract. The diversity of musical information, its impact on a huge audience raises new problems, including the problem of auditory activity of the individual. Innovative trends in modern art education require the development of value-based approaches to shaping the personality of the musician-performer. Reproduction, reproduction of music in everyday life by the media, its use as a background emblem for presenting information, increasing the amount of musical information that a person must process (perceive, listen), determines that music becomes a means of specific informational influence on the individual. From all aspects of the problem of musical performance, attention is focused on the musical and auditory activities of students - future teachers of music, where the concept of "hearing" is interpreted as the ability to musical activity and activity. Musical-auditory activity is not a passive- contemplative process. Its result depends on the characteristics of the listener and is adequate to the musical material. The intonational and figurative nature of music determines both the special nature of its auditory perception and the specifics of ways of knowing its content through intonational and figurative understanding of the musical form as a process. Thus, the process of understanding musical material (which consists of a certain number of musical sounds) is the organization of higher order units, when there is differentiation, analysis of musical phenomena in accordance with the context and the realization of connections that create this context.

The article considers the features and ways to enhance the musical and auditory activities of future teachers, teachers of music. The main attention is paid to the separation of stages of musical and auditory activities of students and their levels of understanding of musical material; the peculiarities of the influence of musical information in the process of performing activity are revealed; features of creative activity during listening to music; the levels of knowledge of musical material are singled out; the author's vision of a productive method of forming musical-auditory activity, which consists in the integration of the model of musical thinking, the theory of understanding as a component of thinking.

Keywords:musical-auditory activity, personality, musical perception, imagination, abilities, hearing, thinking, creative imagination, musical information, levels of knowledge, stages, performance concept, interpretation, analytical-synthetic operations.

Постановка проблеми

Новітні тенденції сучасної освіти вимагають розробки ціннісних підходів до формування особистості. Постійне тиражування, репродукування музики у повсякденному житті засобами масової інформації, використання її як фону-емблеми для подачі інформації, зростання обсягу музичної інформації, яку людина повинна переробляти (сприймати, слухати), обумовлює те, що музика стає засобом специфічного інформаційного ускладнюючого впливу на особистість. З усіх аспектів проблеми музично - виконавської діяльності ми зупинимося на музично-слуховій діяльності студентів - майбутніх педагогів-викладачів музичного мистецтва, де поняття «слух» розумітимемо як здібність до музичної активності та діяльності.

Професійна виконавська діяльність учителя музики є однією з найбільш багатофункціональних видів у загальній педагогічній практиці і представляє собою цілий комплекс взаємозв'язків та діалектичних суперечностей інтелектуальної, когнітивної, перцептивної і рухової сфер людської психомоторної активності. Вона втілює гармонійне поєднання не тільки високого ступеня особистісного розвитку - інтелекту, відомої тріади музичних здібностей, виконавського і педагогічного досвіду, управлінських та організаційних здібностей, витонченої інструментальної техніки, але й налагодженої роботи таких психічних процесів, як воля, увага, сприймання, уява, мислення, випереджувальне відображення тощо. Потреба у розрізненні пізнавальної музичної діяльності особи, що має спеціальну підготовку, від діяльності «непрофесійного» слухача, в нашому випадку, майбутніх педагогів - музикантів, є окремою науковою проблемою. Проте музично нетреновані особи однаково сприймають незнайомі музичні мелодії; інколи навіть незалежно від віку. Це підтверджується дослідженнями когнітивних моделей музичного сприймання (коли тільки певну кількість «значущих одиниць» або музичних подій особа спроможна впізнати на кожному з рівнів). Завдяки укрупненню «значущих одиниць» людина може сприймати необмежену кількість інформації. І ця здатність не пов'язана з рівнем підготовки особи та складністю перцептивного завдання. Хоча й відомі певні відмінності, коли музика краще сприймається завдяки вищій розвиненості процесів угрупування. У зв'язку з чим виокремлюють рівні пізнання музичного матеріалу -- сенсорний, звуково- інтонаційний, емоційно-семантичний, інтегрально-семантичний (евристичний) -- які, на наше переконання, можуть бути істинними і для студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема слухової діяльності особистості розкривається у дослідженнях з різних галузей музичної педагогіки, музичної психології, психології мистецтва. Існуючі моделі слухання музики ґрунтуються на порівнювальній структурі перцептивного акту, що відображає багатомірність і багаторівневість музичного твору. Слухову діяльність розглядають: як «слуховий аналіз твору», де одиницею виміру є «звуковий об'єкт»; як процес схематизації і навіть спрощення інформації, яка об'єктивно міститься в музичному творі, аж до її «мозаїчності» [6, с. 58]. Відомі праці з вивчення процесу сприймання музики: як специфічного виду перцепції [4, с.316], визначення елементарних структур музичного сприймання [5, с. 40], особливостей сприймання мелодії [3, с. 96].

Сучасні дослідники вивчають проблеми сприймання музики як формування змісту у свідомості слухача, особливостей слухового простору (вдаваного чи реального) [1, с.104]. Зокрема, отримала визнання ідея про єдність простору і часу в музичному творі, яка виявляється як відповідна «подієвість», оскільки «музика - є саме становлення» [1, с.110]. Сприймання музичного твору розуміють як складний процес, де поєднуються емоційна та інтелектуальна сторони, зміст музичного матеріалу й особливості особистості. Ця єдність зумовлює явище музичного переживання з усіма специфічними і характерологічними особливостями [1, с. 116].

Когнітивні моделі музичного сприймання, створені наприкінці минулого століття, схильні враховувати й динамічний аспект перероблення музичної інформації. Вони ґрунтуються на принципі «від загального до часткового», який є не тільки законом розвитку сприймання в онтогенезі, а й закономірністю актуального становлення образу, коли сприймання музичного образу відбувається від цілого до все більш диференційованих структур [8, с. 389]. При цьому опрацювання інформації, її засвоєння відбувається «навпаки» - завдяки укрупненню «подій», які сприймаються.

Особливої уваги заслуговують дослідження, які так чи інакше розкривають особливості творчої діяльності в ході прослуховування музики. Дослідження творчої уяви в процесі діяльності музикантів виявили процеси осциляції внутрішніх і зовнішніх образів. Так, образи уяви не піддаються повному контролю суб'єкта. В ході створення і відтворення музики детермінованими є лише певні її аспекти, тоді як більшість залишаються відкритими уяві. Це є джерелом творчості. Розглядаючи музичну уяву як частковий випадок слухової уяви (де базовими компонентами є гучність, висота і тембр), вчені дійшли висновку, що в процесі сприймання якостей музики сильний вплив справляють її уявлювані якості [4, с. 320].

Метою цієї розвідки є розгляд особливостей музично-слухової діяльності студентів -- майбутніх викладачів музичного мистецтва, шляхів їх формування та активізації. Робочою гіпотезою є твердження, що вплив музики на особистість студента залежить від рівня організації музичної інформації. Кожен з етапів слухової діяльності містить елементи творчості. На всіх етапах процесу слухання можливі різні рівні розуміння музичного матеріалу. Міра розуміння музики майбутніх педагогів-викладачів музичного мистецтва, можливість відкриття в ній нового залежать від рівня оволодіння ними музичним матеріалом, що зумовлює той чи інший етап процесу слухання.

Виклад основного матеріалу

Розвиток музично-слухової діяльності для здобувачів вищої освіти -- майбутніх викладачів музичного мистецтва потребує науково-методологічного підґрунтя. Авторське бачення методики, що має бути продуктивною, є інтеграція моделі музичного мислення, теорії розуміння як компоненту мислення (де воно виступає як вирішення завдання), концепція творчості, конструктивного мислення. Стимулювання творчої діяльності студента в процесі музично-слухової діяльності є однією з провідних проблеми у розумінні сучасних підходів до її розвитку. Йдеться про створення можливостей для прояву та розвитку індивідуальних особливостей в ході музичної мисленнєвої діяльності студента. Методика спрямована на вирішення ним нових, раніше невідомих йому творчих музичних завдань. При цьому його діяльність спрямована на отримання і перетворення музичної інформації. В ході аналізу того чи іншого вирішення музичного завдання слід, з одного боку, враховувати потенційні можливості і попередні дії студента, а з іншого -- домінуючі тенденції і методи в його діях, пов'язані з характером слухової діяльності взагалі (пошуку аналогів, комбінування).

Відомо, що в осмисленні слухачем концептуальності музичного твору головним є його жанр. По відношенню до нього концепція композитора є базовою, а виконавська концепція виступає як окрема інтерпретація з багатьох можливих концепцій і жанру, і автора. У такому розумінні слухання музики можна поділити на певні етапи та рівні. На першому етапі сприймання музичного твору відбувається формування уявлень, обумовлених лише його звучанням; на другому інтерпретується комплекс змістових вихідних уявлень [2, с. 178].

Отже, на першому етапі відбувається визначення музичного інформаційного «поля» та часова організація музичного матеріалу. Результатом цього є ідентифікація групи звуків, які чує слухач, як музичних, їх стилістичного інтерпретування та організації у певні текстурні комплекси. У цій пізнавальній ситуації розуміння підлітком музичної інформації має форму розуміння-впізнавання,а саме розуміння музичного матеріалу має констатуючий характер. Особистість обмежується впізнаванням музичного факту, актуалізацією його змісту, сформованого у власному досвіді. Відтак, на початковому сенсорному рівні, тобто на рівні відчуттів, відбувається аналіз елементарних якостей звуків. У центрі уваги будуть найпростіші музично - акустичні характеристики звуку, а саме: висота, гучність, тривалість, тембр та їх найпростіші зв'язки (ритм тощо). Процес переживання відбувається як реакція свідомості, що виконує функцію орієнтації в образі зовнішнього світу. Характеристикою слухової діяльності такого рівня може слугувати думка О. Лосєва про те, що «множинність звуків, які складають музичний твір, сприймається як щось цілісне і просте, як щось водночас плинне і безформне. Це - рухома єдність у злитості» [4, с. 319].

За умови, коли рух мелодії і музичного твору в цілому здається слухачеві природним і закономірним, виникає суб'єктивне відчуття цілісності музичного твору. Спостерігається «розуміння-пригадування», коли слухачеві відомі найзагальніші ознаки музичного матеріалу, який він сприймає (жанр, стиль, відомий автор і т. ін.). За таких умов образ твору не розпадається, а складається в симультанну єдність: «Симультанні музичні уявлення... не можуть бути чисто слуховими або лише слуховими... Важливе значення в них мають моменти ...інтелектуальні» [1, с. 150]. В ході слухової діяльності особливу роль відіграє інтуїтивне мислення, для якого характерні ті ж механізми, що й відповідним рівням розуміння. Здогадка може бути результатом неусвідомлюваного впізнавання або пригадування, неусвідомлюваного пошуку аналогів, комбінування в процесі музичної мисленнєвої діяльності студента, внаслідок якої відбувається руйнування суб'єктивних стереотипів. Показниками творчості на цьому рівні слухової діяльності є «еталонування» [5, с. 29]: відбувається загальне ознайомлення з музичним твором, осмислення окремих елементів музичної інформації (тембр, ритм, гучність, темп); співвіднесення власних знань із запропонованою інформацією; доповнення одного виду інформації іншим; перехід до іншого рівня осмислення музичного твору в цілому.

На наступному (звуковисотно -інтонаційному) рівні відбувається пізнання на рівні сприймання, коли цілісний музичний звук «оцінюється» і переживається як частина мотиву, акорду (інтервалу), як щабель ладу. Тобто, увага звертається на музичну мову (засіб музичної виразності), найбільш узагальненим і найбільш типовим зв'язкам між звуками, оскільки звук у тій чи іншій музично-мовній системі набуває нових музичних якостей, хоча про музичний твір як такий на цьому рівні ще не йдеться. Розвиваючими завданнями цього рівня є усвідомлення того, що в системі певного музичного ладу (а далі -- музичного образу) звук стає стійким або нестійким; у системі часових відношень його тривалість позначається як довгий і короткий (цілий, четверть тощо). Зауважимо, що на цьому рівні доцільне використання як тембрального синтезу (визначення тембру засобами співставлення одночасно представлених тембрів), так і здійснення тематичного синтезу. Процес розуміння музичного матеріалу проявляється у формах розуміння - аналогізування і розуміння-комбінування. Результатом такого відображення і переживання співвідношення звуків є уміння розрізняти, сприймати, інтонувати фразу, мелодію тощо. Зауважимо, що саме в механізмах звуковисотного (а не абсолютного) слуху проявляється активність студента в процесі сприймання музики.

Наемоційно-семантичномурівні когнітивна музична діяльність відбувається у сферах мелодичного оформлення, гармонійного ладу та поліфонії, де інтонація стає вихідним моментом. Зокрема, здійснюється зворотний рух від музично-смислових одиниць композитора до формування цілісної семантично наповненої єдності у слухача. У свідомості актуалізується інтонаційна система відповідно до музичного досвіду. Йдеться не лише про встановлення можливих образно-асоціативних зв'язків, які відповідають тому чи іншому інформаційному комплексові, а, насамперед, про виявлення семантики, яка виникає в результаті взаємодії інформаційних моделей і конкретного музичного твору. Пізнавальна діяльність на цьому рівні спирається на добре розвинене ладове чуття, на довільність, стійкість музично -слухових і музично-ритмічних уявлень. Пізнавальна діяльність залежить від того, які саме властивості і характеристики музичного матеріалу підлягають осмисленню. Так, певний звук може бути складовою музичної теми, в якій набуває певної функції (тобто може виступати як первинний імпульс, використовуватися у творенні мелодії, завершувати музичну конструкцію тощо). Водночас цей же звук має особливі ладові, метроритмічні та інші функції. Він включений до системи звуковисотних, метроритмічних, тембрових відтінків, тобто до системи численних прямих і опосередкованих зв'язків з іншими звуками.

Можна припустити, що домінуючими рівнями розуміння на цьому етапі мають бути «розуміння-аналогізування» (проведення аналогій зі схожими інтонаційними ходами у музичному матеріалі, з елементами мелодій з інших творів тощо) та «розуміння комбінування» (усвідомлення місця звуку в музичних мотивах твору, значення цих мотивів у музичних фразах, темах тощо). При цьому зміст твору визначають як те, що формується у свідомості слухача, уявлення про самий твір, про оточуючий світ і слухача в ньому, а також про автора і виконавця. А в залежності від якості діяльності слухача (чує він чи лише слухає) зміст твору постає перед ним, формується у його свідомості в різному обсязі.

Показниками творчої діяльності цього рівня є здатність до побудови цілісного образу музичного твору; здатність сприймати й до певного рівня розуміти музичний матеріал, перетворювати його на відповідних рівнях організації музичної інформації; усвідомлення та оцінка створюваного образу; аналітичний і синтетичний шлях освоєння твору; прийняття рішення про відповідність або невідповідність власного образу музичного твору до образу твору, написаного автором.

На евристичному, інтегрально-семантичному рівні когнітивний процес відбувається у двох площинах: здійснюються послідовно-одночасна побудова музичного образу та аналітико-синтетичні операції в ході музичного мислення. Тут, залежно від того чи іншого поєднання дій, особистісних якостей слухача, специфіки поставленого музичного завдання, студент за допомогою різних тактик (впізнавання, гіперболізація, трансформація тощо) в думці співставляє окремі частини музичного твору. Це має стимулювати швидше усвідомлення і цілісніше переживання форми й структури твору. Емоційна і дискурсивна оцінки звучання дають можливість інтерпретувати його як змістовну семантичну структуру, а здобутий музичний досвід дає змогу будувати численні гіпотези, вгадувати (передбачати) подальший розвиток мелодії, гармонії тощо.

В процесі музично-слухової діяльності відбувається формування художнього образу, породженого сприйнятим музичним матеріалом, створюється інтонаційний фонд (завдяки музичній пам'яті), на основі якого осмислюються інтонаційні моделі в розгортанні музичного цілого. При цьому художнє (власне, музичне мислення в звукових образах) виконує функцію соціально-комунікативного ядра, яке з'єднує в систему створення і засвоєння музичних цінностей. При цьому творче, продуктивне музичне мислення слухача виступає як особливий вид мислення.

На цьому рівні пізнання процес розуміння набуває вигляду «руйнування стереотипів» та адекватного культурологічного розуміння музичного матеріалу. В процесі музичної мисленнєвої діяльності висуваються і перевіряються гіпотези, здогадки, виявляється новий та прихований змісти завдяки співставленню та аналізу концепції автора, виконавця і слухача, виявляються суперечності. Показниками творчої діяльності цього рівня є «ескізування» [5, с. 12]: образи музичного матеріалу постають як численні гіпотези, а осмислення загального образу музики відбувається як порівневе та поетапне осмислення часткових образів, які є системоутворюючими певного музичного твору. Відбувається внесення уточнень, співставлення власних основних образів в ході слухацької діяльності із заданими образами композитора, прийняття рішення про відповідність ескізу-образу до вимог художньо-естетичної цілісності музичного твору. Здійснюється кінцева деталізація та ескізування-утворення образів.

У процесі сприймання та розуміння музики слід враховувати як фізичні акустичні характеристики музичних звуків, так і їх «культурну» природу. Процес слухання завжди вимагає чогось більш або менш знайомого; якщо цього немає, то жодний музичний твір не здаватиметься легким для сприймання, а тим більше -- приємним. Музичне мислення слід організовувати за допомогою послідовних операцій, які утворюють етапи формування цілісного образу музичного твору (на кожному з етапів існують різні форми розуміння) завдяки специфіці організації музичного матеріалу. На кожному з рівнів пізнання у тій чи іншій мірі представлено елементи творчої діяльності, де, незалежно від рівня, проявляються індивідуальні особливості, які полягають, насамперед, в готовності до слухацької творчої діяльності, в наявності у конкретного слухача комплексу вмінь і здібностей до її здійснення взагалі або ж до її певних видів.

Висновки

Музично-слухова діяльність не є пасивно-споглядальним процесом. Результат її залежить від особливостей слухача і є адекватним музичному матеріалу. Інтонаційно-образна природа музики зумовлює як особливий характер її слухового сприйняття, так і специфіку шляхів пізнання її змісту за допомогою інтонаційно-образного осмислення музичної форми як процесу. Відтак процес розуміння музичного матеріалу (який складається з певної кількості музичних звуків) є організацією одиниць вищого порядку, коли відбувається диференціювання, аналіз музичних явищ у відповідних до контексту явищах (музичний мотив, фраза, створення тих чи інших, адекватних чи неадекватних образів тощо) і реалізації зв'язків (гармоничних, інтонаційних, метроритмічних, ладотональних, стильових тощо), які створюють цей контекст. У загальному вигляді механізм формування змістовних та змістових уявлень в ході музичної мисленнєвої діяльності студента потребує зосередження на особливостях проявів та стимулюванні його творчих здібностей. Вказані основні етапи, рівні, закономірності, які дають уявлення про складність музично-слухової діяльності та можливості і місце творчого мислення в ній, потребують подальшого вивчення.

Література:

1. Иванченко Г. В. Психология восприятия музыки: подходы, проблемы, перспективы. Москва: Смысл, 2001. 264 с.

2. Кадцын Л.М. Музыкальное искусство и творчество слушателя: Учеб. пособие для вузов. Москва: Высш. шк., 1990. 303с.

3. Костюк А.Г. Музичне виховання как предмет комплексного вивчення: зб. ст. Київ: Муз. Украина, 1986. 126с.

4. Лосев А. Ф. Основной вопрос философии музыки. Философия. Мифология. Культура. Москва: Политиздат, 1991. С. 315 - 335.

5. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці : сер. «Педагогічна». Київ : Знання, 1989. № 9. 48 с.

6. Мухина В. С. Возрастная психология. Феноменология развития, детство, отрочество. Москва: Академия, 2000. 456 с.

7. Теплов Б. М. Психология музыкальных спосібностей. Москва, 2003. 397с.

8. Delige I., Melen M. Cue abstraction in de representation of musical form // Perception and cognition of music / I. Delige, J. A. Sloboda et al (Eds.). Hove Pchihology Press; Taylor & Francis, 1997. P. 387 - 412.

References:

1. Ivanchenko, G. V. (2001). Psihologija vosprijatija muzyki: podhody, problemy, perspektivy [Psychology of music perception: approaches, problems, prospects]. Moskva: Smysl [in Russian].

2. Kadcyn, L.M. (1990). Muzykal'noe iskusstvo i tvorchestvo slushatelja [Musical art and creativity of the listener]. Moskva: Vyssh. shk. [in Russian].

3. Kostjuk, A.G. (1986). Muzichne vihovannja kak predmet kompleksnogo vivchennja [Musical education as a problem of complex studying]. Kii'v: Muz. Ukraina [in Ukrainian].

4. Losev, A. F. (1991). Osnovnoj vopros filosofii muzyki [The main issue of the philosophy of music]. Filosofija. Mifologija. Kul'tura. - Philosophy. Mythology. Culture, 315 - 335 [in Russian].

5. Moljako, V. O. (1989). Psihologichnagotovnist'do tvorchot praci [Psychologicalreadiness to creativy work]. Ki'i'v : Znannja [in Ukrainian].

6. Muhina, V. S. (2000). Vozrastnaja psihologija. Fenomenologija razvitija, detstvo, otrochestvo [Developmental psychology. Phenomenology of development, childhood, adolescence]. Moskva: Akademija [in Russian].

7. Teplov, B. M. (2003). Psihologija muzykal'nyh sposibnostej [Psychology of musical abilities]. Moskva [in Russian].

8. Delige I., Melen M. Cue abstraction in de representation of musical form // Perception and cognition of music / I. Delige, J. A. Sloboda et al (Eds.). Hove Pchihology Press; Taylor & Francis, 1997. P. 387 - 412.

Размещено на Allbest.ru