Розвиток цифрової компетентності у умовах соціально-економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСП «Кам'янець-Подільський фаховий коледж» НРЗВО «Кам'янець-Подільський державний інститут»

Заклад вищої освіти «Подільський державний університет»

Розвиток цифрової компетентності у умовах соціально-економічного розвитку

Динич Альона Юріївна,

викладач ІІ категорії циклової комісії суспільно-гуманітарних та фундаментальних дисциплін,

Семенишена Руслана Володимирівна,

кандидат педагогічних наук, доцент, асистент кафедри технічного сервісу і загальнотехнічних дисциплін

м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Розглядаються аспекти розвитку людського капіталу в умовах цифрової економіки на формування інклюзивних процесів як у світі, так і для регіонів України. Відзначено вплив процесів цифровізації в розвитку технологій, зайнятість населення, рівень інтелектуального капіталу, процеси поляризації суспільства. Цифровізація забезпечує фундаментальні перетворення в усіх сферах життя і діяльності людини. Технології стають далеко не тільки двигуном розвитку нових галузей, а й знаходять важливі соціальні ролі, вносячи вагомий внесок у вирішення проблем суспільства, таких як старіння населення, соціальне розшарування, екологічні проблеми і зміна клімату. За допомогою передової науки і прогресивних технологій виникає «розумне» суспільство, що базується на нових цінностях орієнтації на потреби людини, гнучкості, креативності. Під впливом цифровізації кардинально змінюються ринок праці, охорона здоров'я, освіта, просторовий розвиток. Виявлено необхідність поліпшення інститутів соціального забезпечення, цифрових навичок та грамотності населення з метою збільшення доступності освіти та формування людського капіталу, здатного адаптуватися під постійні технологічні перетворення, а також розвинених електронних ідентифікаційних систем. Цифровізація стає причиною технологічного ускладнення і зникнення ряду традиційних професій внаслідок автоматизації відповідних процесів та трудових операцій і одночасно появи нових професій і зростання попиту на працю, яка не алгоритмізується, і творчість («людське в людині»). Обґрунтовано висновок, що держава має відігравати провідну регулюючу роль у процесах економічного розвитку, зміцнюючи «аналогові» основи цифрової економіки, розширення соціально-економічного підприємництва. Визначено, що рушійною силою економічного зростання є інформаційно-комунікаційні технології, що зумовлюють розвиток нового економічного устрою - цифрової економіки. Розглянуто сутність цифрової економіки, як типу економіки, де ключовими факторами та засобами виробництва є цифрові дані (бінарні, інформаційні тощо) та мережеві транзакції, а також їх використання як ресурсу, що дає змогу істотно збільшити ефективність та продуктивність діяльності та цінність для отриманих продуктів та послуг. Цифрова трансформація означає інтеграцію цифрових технологій у всі сфери бізнесу. Ця інтеграція призводить до принципових змін у тому, як діють громадяни, підприємства та організації, як вони забезпечують цінність для себе, своїх працівників, клієнтів, партнерів, досягаючи власних та спільних, економічних та соціальних цілей швидше, дешевше та з новою якістю. Цифрові технології стали базою для створення нових продуктів, цінностей, властивостей та, відповідно, основою отримання конкурентних переваг на більшості ринків. Висунувши нові вимоги до освіти, цифрові та інформаційні технології почали трансформувати людський капітал.

Ключові слова: цифрова економіка, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), економічний устрій.

Abstract

Development of digital competence in the conditions of socio-economic development

Dynych Alona Yuriivna Lecturer of the II category of the cycle commission of social-humanitarian and fundamental disciplines, VSP «Kamyanets-Podilsky professional college» NRZVO «Kamyanets-Podilsky state institute», Kamyanets-Podilsky

Semenyshena Ruslana Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Assistant of the Department of Technical Service and General Technical Disciplines, Podolsk State University, Kamianets-Podilskyi

Aspects of human capital development in the digital economy for the formation of inclusive processes both in the world and for the regions of Ukraine are considered. The influence of digitalization processes in the development of technologies, employment, level of intellectual capital, polarization processes of society is noted. Digitalization provides fundamental transformations in all spheres of human life and activity. Technology is becoming not only the engine of new industries, but also finding important social roles, making a significant contribution to solving societal problems such as aging, social stratification, environmental problems and climate change. With the help of advanced science and advanced technologies, a «smart» society emerges, based on new values of focusing on human needs, flexibility, creativity. Under the influence of digitalization, the labor market, health care, education, and spatial development are changing dramatically. The need to improve the institutions of social security, digital skills and literacy of the population in order to increase access to education and the formation of human capital capable of adapting to constant technological change, as well as developed electronic identification systems. Digitization is causing technological complexity and the disappearance of a number of traditional professions due to the automation of relevant processes and labor operations and the emergence of new professions and growing demand for non-algorithmic labor and creativity («human in man»). Role in the processes of economic development, strengthening the «analog» foundations of the digital economy, the expansion of socio-economic entrepreneurship. It is determined that the driving force of economic growth is information and communication technologies that determine the development of a new economic system - the digital economy. The essence of the digital economy as a type of economy, where the key factors and means of production are digital data (binary, information, etc.) and network transactions, as well as their use as a resource that can significantly increase efficiency and productivity and value for products and value. services. Digital transformation means the integration of digital technologies into all areas of business. This integration leads to fundamental changes in the way citizens, businesses and organizations operate, how they provide value for themselves, their employees, customers, partners, achieving their own and common, economic and social goals faster, cheaper and with new quality. Digital technologies have become the basis for the creation of new products, values, properties and, consequently, the basis for gaining competitive advantage in most markets. With new demands on education, digital and information technologies have begun to transform human capital.

Keywords: digital economy, information and communication technologies, economic system.

Основна частина

Постановка проблеми. Широкомасштабне застосування ІКТ та, зокрема, інтернет-технологій, привело до формування глобального інформаційного суспільства та цифрової економіки.

В основі цього фундаментального процесу лежить глибока цифрова трансформація економіки та соціальної сфери. Цифрова трансформація економіки належить важлива роль у прискоренні темпів світового економічного розвитку, підвищенні продуктивності праці в існуючих галузях, формуванні нових ринків та галузей, а також у досягненні сталого інклюзивного економічного зростання. При цьому цифрова трансформація соціальної сфери стає потужним каталізатором та фактором посилення інклюзивності: завдяки їй швидше та ефективніше налагоджуються зв'язки між різними спільнотами, відбувається обмін інформацією, ідеями та продуктами. Ключовою перевагою цифрової економіки перед традиційною є реалізація можливості автоматичного управління всією системою (або окремими компонентами), а також її практично необмежене масштабування без втрати ефективності, що дозволяє

значно підвищувати ефективність управління економікою (господарською діяльністю і ресурсами країни в різних галузях) на мікро- та макрорівнях.

Трансформація ринку праці залежить від розвитку цифрової економіки. Ця трансформація має комплексний характер і відбувається поступово, мірою залучення в цифрову економіку дедалі більшої кількості традиційних секторів економіки. зростання цифрової економіки сприятиме появі безлічі нових економічних можливостей. Прогнозується, що цифрові дані можуть використовуватися з метою вирішення багатьох соціальних проблем, можуть сприяти поліпшенню економічних і соціальних показників, розвитку інновацій та підвищенню продуктивності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Єдиного підходу до визначення поняття «цифрова економіка» на міжнародному рівні поки що не склалося через комплексну та динамічну природу цього феномен. Найбільш вагомими є дослідження таких авторів, як Л. Кіт, І. Маліка, А. Філіпенко, О. Джусов, С. Апальков, К. Краус, О. Голобородько та інші. Водночас значна кількість проблем щодо бачення концепції цифрового розвитку, ефективні способи залучення інновацій у розвиток цифрової економіки залишаються не досить розкритими. У недавніх дослідженнях відзначається проникнення елементів цифрової економіки на всю економіку і заявляється, що її більше не можна описувати як окрему частину чи підмножину традиційної економіки. Науковці Т.В. Поснова, Г.Т. Карчева, С.М. Веретюк, С.В. Коляденко, В.В. Апалькова, досліджуючи цифрову економіку з різних аспектів, деталізували її структурні компоненти та виявили чинники активізації розвитку на прикладі розвинених країн світу. Науковці Н.М. Краус, Г.Т. Карчева розкрили практичні аспекти реалізації можливостей цифрової економіки, навели приклади її функціонування за сучасних умов світового інформаційного простору Також вказується на те, що цифрова економіка ширша, ніж електронна комерція та електронний бізнес: вона включає підприємницьку діяльність, комунікацію та надання послуг у всіх галузях, включаючи транспорт, фінансову сферу, обробний сектор, освіту, охорону здоров'я, сільське господарство та інші галузі, роздрібну торгівлю, ЗМІ, сферу розваг та ведення бізнесу із застосуванням цифрових технологій.

Мета. теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка структурно-змістовної моделі педагогічних умов організації дистанційного навчання студентів з особливими потребами у ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. До відмінних рис сучасного етапу економічного розвитку відносять не лише широкомасштабне використання нових цифрових технологій (таких як штучний інтелект, прогнозна аналітика, адитивні технології, інтернет речей), але й залучення до економічного обігу накопичених масивів цифрових даних про суб'єктів та процеси економічної діяльності. При цьому розвиток окремих традиційних секторів економіки йде нерівномірно, стираються межі між суміжними областями, створюються нові, що раніше не існували галузі діяльності, виникають принципово інші бізнес - моделі.

Важливо, щоб країни вживали продумані заходи, спрямовані на формування цифрової економіки та отримання з цього переваг, щоб збільшити кількість робочих місць, підвищити конкурентоспроможність країни, забезпечити більшу диверсифікацію виробництва, створити комфортні умови для ведення бізнесу та стимулювати інновації для розвитку та покращення необхідних послуг.

Процеси цифрової трансформації характеризуються великою складністю та багато вимірністю. На них впливає безліч різних факторів, найбільш суттєві з яких необхідно вміти своєчасно виявляти та вимірювати для того, щоб ухвалювати вірні стратегічні рішення, планувати розвиток за ключовими напрямками та здійснювати коригуючий вплив на основі зворотного зв'язку.

У світі накопичено досить великий досвід у справі вимірювання розвитку та використання цифрових технологій. Разом з тим, ціла низка нових технологій і явищ цифрової економіки поки що не потрапляє у поле зору статистичного спостереження та потрібні спільні зусилля для модернізації міжнародних стандартів спостереження та розробки процедур вимірювання різних аспектів цифрової економіки, включаючи визначення її розмірів.

Істотний внесок у моніторинг розвитку інформаційного суспільствав цілому та використання ІКТ у різних сферах діяльності належить міжнародним організаціям. Так, спеціалізоване агентство ООН-Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) з кінця 1990-х років регулярно веде дослідження та видає звіти про стан справ на глобальному рівні з точки зору доступу до ІКТ та їх використання, регулярно уточнюючи концептуальні засади спостереження. Серед створених ним інструментів моніторингу насамперед необхідно назвати Індекс розвитку ІКТ та Кошик цін на послуги ІКТ, що публікуються з 2009 р. та входять до щорічної аналітичної доповіді про вимірювання інформаційного суспільства, а також Глобальний індекс кібербезпеки, який публікується з 2014 року.

Найважливіші результати моніторингових досліджень містяться у матеріалах OECD (2014) [1-3] у співпраці з міжнародною бізнес-школою INSEAD з 2001 р. готує та публікує щорічний Глобальний звіт про інформаційні технології, частиною якого є індекс готовності до мережевого світу. INSEAD спільно з Корнельським університетом та Всесвітньою організацією з інтелектуальної власності з 2009 р. розробляє щорічний Глобальний індекс інновацій та відповідний аналітичний звіт.

Для оцінки поточної ситуації з розвитком цифрової економіки використано методику оцінки цифрової економіки розроблену Всесвітнім банком у співпраці з Інститутом розвитку інформаційного суспільства різних країн світу. В основу методики покладено результати досліджень, отримані міжнародними організаціями (ОЕСР, МСЕ, Світовим економічним форумом та ін.), провідними світовими консалтинговими фірмами, представниками галузей, а також Світовим банком. Загальна концептуальна схема оцінки на баченні процесів розвитку цифрової економіки, представлена у доповіді про світовий розвиток 2016 «Цифрові дивіденди», в якому аналізуються соціально - економічні ефекти розвитку цифрової економіки («цифрові дивіденди») та умови отримання цих дивідендів.

Цифрова економіка-економічна діяльність, заснована на розвитку та використання цифрових технологій - аналізується за трьома основними аспектами цифрової трансформації суспільства та економіки:

• фактори (основи) розвитку цифрової економіки;

• рівень використання цифрових технологій для трансформації ключових сфер діяльності (державного сектору, бізнесу), а також домогосподарствами та населенням;

• вплив цифрових технологій на соціально-економічний розвиток (економічне зростання, робочі місця, якість послуг).

Аналізується весь комплекс факторів (основ) розвитку цифрової економіки, які об'єднані у три групи:

• нецифрові основи (державна політика, лідерство та інститути, людський капітал, ділове середовище, НДДКР та інновації, інформаційна безпека та довіра), що формують сприятливі умови у розвиток цифрової економіки;

• цифрові основи (телекомунікаційна інфраструктура, центри обробки даних, цифрові платформи та ін.), що створюють інструменти для цифрової трансформації;

• цифровий сектор економіки (ІКТ-сектор та сектор контенту та ЗМІ), є рушійною силою цифрової трансформації.

Використання цифрових технологій аналізується стосовно державного сектора, приватного сектору, населення та домогосподарств. Нарешті, у рамках методики розглядаються соціально-економічні ефекти цифрової трансформації.

Методика спрямована на діагностику поточної ситуації; результати діагностики можна використовувати формування плану подальших дій [4].

За своєю структурою методика обмежена за охопленням та забезпечує: базову оцінка поточного стану зрілості цифрової економіки країни; виявлення ключових прогалин, проблем та можливостей у розвитку цифрової економіки; визначення сфер, які вимагають більш ретельного аналізу до прийняття політичних заходів чи здійснення інвестицій. Думка про те, що результатами економічного зростання мають користуватися широкі верстви суспільства, який завжди отримувало загальну підтримку. Традиційні підходи в економіці протягом тривалого часу були зосереджені скоріше на ролі ринкових сил як двигун економічного зростання, а не на забезпеченні справедливих результатів економічного розвитку під впливом ринкових сил.

Однак на практиці внаслідок проведення політики повного невтручання держави в економіку зростає кількість свідчень небажаних результатів, таких як посилення нерівності доходів та збереження рівнів бідності, що послаблює згуртованість суспільства. Зокрема, було зазначено, що у більшості країн погіршуються можливості для гідного життя населення. Крім того, на думку ОЕСР, високі рівні нерівності негативно позначаються на довірі населення до ринків, що, у свою чергу, може надавати негативний вплив на довгострокове зростання та макроекономічну стабільність. Більш того, такі небажані результати ще більш очевидні в країнах з ринковою економікою, що формується, де вони, як правило, сприяють і так несприятливому розшарування суспільства [5].

Згодом кількість людей, які розуміють, що економічний розвиток та зростання повинні забезпечувати добробут і благополуччя для всіх, збільшується, в тому числі серед науковців та осіб, які визначають політику на національному та міжнародному рівнях. Таке зростання поінформованості громадськості зумовило розширення визнання та розуміння того, що зростання має бути інклюзивним.

У контексті Порядку денного 2030 це поняття також чітко має на увазі, що зростання має бути одночасно стабільним, поступальним у довгостроковій перспективі та водночас екологічно стійким. Відповідно до економічної теорії існує ряд додаткових передумов для забезпечення стабільного та поступального зростання більш довгостроковій перспективі. Зокрема, це означає, що процес зростання повинен мати широку основу і охоплювати всі сектори економіки, спираючись головним чином на галузі, які пов'язані з природними ресурсами.

Стабільність економіки також свідчить про її стійкість до зовнішніх чинників. Країни, відкриті для міжнародної торгівлі та схильні до впливу потоків капіталу, вразливі перед зовнішніми чинниками, оскільки міжнародні торгові та фінансові ринки схильні до коливань. Нестійкість джерел доходу та інвестицій може зробити економічне зростання нестабільним та короткостроковим, тому країнам необхідно підвищувати стійкість своєї економіки до зовнішніх чинників. Деякі автори стверджують, що для забезпечення сталого зростання в країнах із недостатньо розвиненою економікою потрібні інституційні рішення, спрямовані на усунення існуючих збоїв у роботі ринків. Крім того, якщо ці збої в функціонування ринкових механізмів пов'язані зі слабкими правами власності, політика має бути спрямована на реформування системи управління з метою зміцнення прав власності [6].

Ще одна проблема, що стоїть перед такими країнами, полягає в тому, що в них, як правило, є лише невелика кількість секторів, які стали (або можуть стати) конкурентоспроможними на міжнародних ринках, тому їх перспективи вступу на шлях зростання, що спирається на широку основу, обмежені. Підтримка інклюзивного зростання в цих умовах вимагає створення нових конкурентоспроможних секторів та просування існуючих конкурентоспроможних секторів вгору по ланцюжку якості та створення вартості. Що стосується екологічної стійкості, то необхідно також враховувати той факт, що її зв'язок із скороченням масштабів злиднів та економічним зростанням є досить складною. Як показує досвід багатьох країн, підвищення доходів на душу населення та досягнення високих темпів економічного зростання часто пов'язано з збільшенням викидів двоокису вуглецю. Прагнення екологічної стійкості може, навпаки, припускати відмову від деяких можливостей зростання зі шкідливими екологічними наслідками Отже, така політика може призвести до зниження темпів зростання у короткостроковій перспективі, що, у свою чергу, може мати негативні наслідки скорочення масштабів злиднів. У зв'язку з цим особи, визначальні політику, можуть стикатися з суперечливими цілями та змушені робити складний компромісний вибір щодо свого політичного порядку денного дня.

У контексті Порядку денного 2030, крім економічного та екологічного складових, поняття «стійкий розвиток» має третю, дуже важливу складову - соціальну. Не вдаючись у поглиблене обговорення, можна загалом припустити, що поняття інклюзивного зростання в представленому вище визначенні значною мірою відображає деякі ключові елементи соціальної складової сталого розвитку. У цьому сенсі семантика цих понять багато в чому збігається, і в наступній частині деякі з цих термінів будуть використовуватися як взаємозамінні.

Іншими словами, розуміння інклюзивного та сталого зростання, втілене в Порядок денний 2030, має на увазі, з одного боку, наявність численних макро- і мікрофакторів, що визначають високі темпи економічного зростання, та взаємозв'язків між ними, а з іншого боку - структури розподілу результатів економічного зростання. Воно також пов'язане з цілим рядом аспектів, які носять не чисто економічний характер, а стосуються соціальної складової розвитку та охорони природи. Як зазначалося вище, ринкові сили власними силами необов'язково забезпечують інклюзивне і стале зростання. Економічне зростання може набувати таких рис головним чином внаслідок цілеспрямованих заходів політики урядів країн, які включили такі цілі до свого політичного порядку денного. Крім того, для забезпечення інклюзивності та стійкості потрібні довгострокові стратегічні зусилля як у плані розробки та здійснення широкого кола економічних стратегій, так і щодо інституційної підтримки реалізації такого політичного порядку денного (у деяких випадках під час створення нових інститутів).

Висновки. Як відомо, у багатьох країнах у дослідженнях якості життя населення використовуються не тільки монетарні критерії (рівень доходів, витрат, заощаджень тощо), але й численні немонетарні оцінки. Останні спираються, крім іншого, на виявлення різного роду суб'єктивних та об'єктивних депривацій (позбавлень чи обмежень), які є перешкодами на шляху підтримання населенням притаманних йому способу та умов життя. Доцільність таких оцінок актуалізується невирішеністю в Україні та окремих її регіонах багатьох інфраструктурних питань, з якими пов'язане повсякденне життя людей, а також імплементацією концепції інклюзивного збалансованого розвитку (англ. inclusive sustainable development), яка орієнтує політиків і дослідників на пошук можливостей доступу якомога більшої кількості людей до різноманітних ресурсів, у т.ч. ресурсів простору. В свою чергу, просторовий підхід в оцінці депривацій дозволяє вивчати реальні умови життя не тільки вразливих (в плані фізичного стану) чи позбавлених (внаслідок впливу різного роду факторів) верств, але й населення загалом, включаючи найбільш забезпечених, економічно активних, фізично здорових осіб тощо.

Література

1. Measuring the Digital Economy: A New Perspective. Paris: OECD Publishing, 2014. 156 p,

2. The Global Information Technology Report 2016.

3. Geneva: World Economic Forum and INSEAD, 2016. 307 p.

4. Чирва О.Г. Умови та чинники стратегічного управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=5022

5. Міжнародна організація праці. URL: https://geneva.mfa.gov.ua/posolstvo/2609-labour

6. Краус Н.М., Краус К.М., Марченко О.В. Платформена економіка: наратив інновацийного становлення підприємницьких університетів та філософія розвитку на засадах цифровізації. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2020/8.pdf

References:

1. Measuring the Digital Economy: A New Perspective. Paris: OECD Publishing, 2014. 156 p.

2. The Global Information Technology Report 2016.

3. Geneva: World Economic Forum and INSEAD, 2016. 307 p.

4. Chirva O.G. Umovi ta chinniki strategichnogo upravlinnja resursnim potencialom sil's'kogospodars'kih pidpriemstv [Conditions and factors of strategic management of resource potential of agricultural enterprises]. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=5022 [in Ukrainian].

5. M^hnarodna orgarnzadja расі [International Labor Organization].

geneva.mfa.gov.ua Retrieved from https://geneva.mfa.gov.ua/posolstvo/2609-labour [in Ukrainian].

6. Kraus, N.M., Kraus, K.M., Marchenko, O.V. Platformena ekonomika: narativ innovacijnogo stanovlennja pidprwmnic'kih universitetiv ta filosofija rozvitku na zasadah cifrovizaci'i [Platform economics: the narrative of innovative formation of business universities and the philosophy of development on the basis of digitalization]. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2020/8.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru