Художнє навчання в освітніх закладах Кам’янеччини на зламі XIX – ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Художнє навчання в освітніх закладах Кам'янеччини на зламі XIX - ХХ століть

Урсу Наталія Олексіївна,

доктор мистецтвознавства, професор

Підгурний Іван Станіславович,

кандидат мистецтвознавства, доцент, зав. кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

Гуцул Іван Андрійович,

кандидат мистецтвознавства, доцент

м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Стаття присвячена розгляду художньої освіти у Кам'янці-Подільському у другій половині ХІХ - першій половині ХХ століття. Формування індивідуальних здібностей особи, підвищення її творчої спроможності та креативних сторін - нагальна проблема наукового підходу до мистецької освіти, яка вимагає детального теоретичного дослідження та практичного втілення. У статті звертається увага на комплексний характер навчання й виховання, єдність у впровадженні художніх знань, умінь й навичок - здатність сприймати і оцінювати твори мистецтва, акцентувати розгляд діапазону мовних художньо-творчих понять, схильність до теоретичної (мистецтвознавчої) або практичної (живопис, малюнок, графіка, etc.) сторін образотворчої діяльності, захопленість творами мистецтва чи процесом творення. Художники-педагоги Кам'янеччини віддзеркалювали культуру свого часу і, переважно, належали до кола прогресивного демократичного середовища, виступаючи активними учасниками відродження національної культури. У статті зроблена спроба узагальнення досвіду і систематизації методів та прийомів, які використовували викладачі мистецтва у художньо - педагогічної діяльності. Акцентується увага на методиці особистісного навчання, завдяки якому художня школа Кам'янця існувала як єдиний живий організм, наповнений творчістю та натхненням. Висвітлюється професійна система організації навчально-виховного процесу, талановита педагогічна діяльність кам'янецьких художників-педагогів, які намагалися впроваджувати теоретичне та практичне навчання і виховання в гармонійній єдності, особистим прикладом захоплювали учнів, піднімаючи їх на новий щабель розуміння і усвідомлення художніх явищ у світі.

Ключові слова: художня школа, особистісне навчання, методика художнього навчання, художник-педагог, учень.

Abstract

Art education in educational institutions of Kamianets region at the break of XIX-XX centuries

Ursu Nataliya Oleksiivna Doctor of Art Criticism, Professor, Kamianets - Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi

Pidhurnyi Ivan Stanislavovych Candidate of Art History, Associate Professor, Head Department of Fine and Decorative Arts, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University; Kamianets-Podilskyi,

Hutsul Ivan Andriyovych Candidate of Art History, Associate Professor, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi,

The article is devoted to the consideration of art education in Kamianets-Podilsky in the second half of the XIX - first half of the XX century. Formation of individual abilities of a person, increase of his creative ability and creative aspects is an urgent problem of scientific approach to art education, which requires detailed theoretical research and practical implementation. The article draws attention to the complex nature of teaching and education, unity in the implementation of artistic knowledge, skills, and abilities - the ability to perceive and evaluate works of art, emphasize the range of linguistic artistic and creative concepts, inclination to theoretical (art) or practical (painting, drawing, graphics, etc.) aspects of art, enthusiasm for works of art or the process of creation. Artistic Educators of Kamianets Region reflected the culture of their time and, above all, belonged to the circle of progressive democratic environment, being active participants in the revival of national culture. The article attempts to generalize the experience and systematize the methods and techniques used by art teachers in artistic and pedagogical activities. Emphasis is placed on the method of personal learning, thanks to which the art school of Kamianets existed as a single living organism, full of creativity and inspiration.

Highlighted the professional system of organization of educational process, talented pedagogical activity of Kamianets artists-teachers who tried to introduce theoretical and practical training and education in harmonious unity, personal example captivated students, raising them to a new level of understanding and awareness of artistic phenomena in the world.

Keywords: art school, personal education, methods of art education, artist-teacher, student.

Основна частина

Постановка проблеми. Формування культурного потенціалу людини у царині художнього навчання повинна бути спрямована на формування особистісного підходу не лише до учнів, студентів, викладачів, а й до будь - якого художнього або культурного починання чи явища. Розвиток індивідуальної обдарованості особи, підвищення її творчої активності та креативних якостей - актуальна проблема художньо-педагогічної науки, яка вимагає детального теоретичного обґрунтування та практичного впровадження. Це важливе завдання повинно реалізовуватись наскрізним чином: починаючи з дитячого садку, продовжуючись у початковій і середній школі, й не закінчуватися на різних етапах навчання кожної конкретної людини. Творчими повинні бути: підхід до вирішення шляхів особистісної художньої освіти, програми з методико-практичного забезпечення, розробка кожного заняття або уроку. Безумовно, варто звернути увагу на комплексний характер навчання й виховання, цілісність у впровадженні художніх знань, умінь й навичок - здатність сприймати і оцінювати твори мистецтва, акцентувати розгляд діапазону мовних художньо-творчих понять, схильність до теоретичної (мистецтвознавчої) або практичної (живопис, малюнок, графіка, etc.) сфер образотворчої діяльності, захопленість творами мистецтва чи процесом творчості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В історії педагогіки мистецтва є досить згадок про те, як талановиті художники-педагоги намагалися впроваджувати теоретичне і практичне навчання та виховання в єдності, особистим прикладом захоплювали учнів, піднімаючи їх на новий щабель розуміння і усвідомлення художніх явищ у світі.

Художники Кам'янеччини були характерними представниками культури своєї епохи і, в основному, належали до широкого кола демократичного середовища, виступаючи активними учасниками відродження національної культури. Вони залишили яскраву спадщину, яка переконливо свідчить про незаперечні цінності, що були їм притаманні, і відповідно, зумовлювали зацікавленість їхньою творчістю та ними самими. Тому не дивно, що в останні роки серед українських мистецтвознавців пожвавився інтерес до художньої та педагогічної діяльності митців Кам'янця-Подільського другої половини XIX - першої половини ХХ століття. Обраний період - час виникнення художніх шкіл та мистецьких навчальних закладів на Поділлі, зазначений відродженням інтересу до народної творчості, прагненням знайти своє національне обличчя, поглибити етнічну свідомість на тлі різних стилів і течій. Тому, саме в цей час з'являються палкі і харизматичні особистості, які прагнуть розвивати художню освіту, а також створювати творчі гуртки для залучення широких мас населення до основ художньої культури [6, С. 216].

Проблема дослідження художньо-педагогічної спадщини художників Кам'янця-Подільського актуальна й тому, що до сьогоднішнього часу в ній залишилося багато білих плям, невідомі характерні особливості творчості деяких видатних художників-педагогів, їхні методи та прийоми викладання теорії, практики та історії мистецтва. Досі ці питання перебували майже поза увагою сучасних вчених в Україні. Даний матеріал є складовою частиною проблеми дослідження педагогічної спадщини художників Поділля з метою узагальнення досвіду і систематизації методів та прийомів, які використовували художники-педагоги у художньо-педагогічної діяльності.

Мета статті - розгляд художньої освіти у Кам'янці-Подільському у другій половині ХІХ - першій половині ХХ століття.

Виклад основного матеріалу. Серед авторів, що займалися

дослідженням творчості деяких художників і оцінкою їх внеску в розвиток національної художньої освіти, зокрема Кам'янеччини, можна назвати Ольгу Володимирівну Ерн (Гаґенмейстер) - дочку кам'янецького художника, директора художньо-промислової школи (пізніше технікуму) у

Кам'янці-Подільському, графіка і майстра кераміки, Володимира Гаґенмейстера (1887-1938). О. Ерн збирає відомості про батька і публікує матеріали в художніх виданнях Україні. В.В. Рубан в 1990 році випускає книгу «Забуті імена», розповіді про українських художників XIX - початку ХХ ст. У книзі йдеться про невідомих або забутих українських художників, життя і діяльність яких мало або зовсім не вивчені. У 2000 році опублікована стаття Сергія Білоконя «Білі ворони» Подільського друкарства [1, с. 33-45], де висвітлюються життєві та творчі шляхи В. Розвадовського (1875-1943), В. Гаґенмейстера, М. Роота, аналізується їх внесок в українське мистецтво і художньо-педагогічну скарбницю. Матеріали, що торкаються художньої освіти на Кам'янеччині, вміщені у розвідках Р. Шмагала та О. Попика. З професійної точки зору охарактеризована художньо-педагогічна діяльність

В. Гаґенмейстера у статті Н.А. Урсу «Педагогіка мистецтва в спадщині Володимира Гаґенмейстера» [6, С. 216-223].

Українське образотворче та декоративно-прикладне мистецтво не виникло на порожньому ґрунті. Воно росло, вдосконалювалося, кристалізувалося на основі національних традицій, ментальності, усвідомлення власної гідності та значущості. Літературні джерела та архівні матеріали дозволяють досить виразно охарактеризувати місце і роль художників минулих століть, а також простежити, як вже у XVI ст. розширюється коло художників - городян, які відігравали значну роль у зближенні мистецтва з життям пересічних подолян. XVII століття в Україні було перехідним періодом у навчанні малювання шляхом учнівства в монастирських локаціях, а також в галузі виникнення художніх шкіл. Цей етап характеризується своєрідною адаптацією місцевих майстрів до кращих традицій європейських стилів ренесансу і бароко. Тут виняткову роль відіграли ідеї патріотичного підйому, що панували у державі, які плідно відбивалися на демократизації українського мистецтва, на усвідомленні власної етнічної тотожності.

Виконуючи соціальні замовлення, живопис, хоча нерівномірно, розвивався на всіх землях України. Найбільш видатними були художні центри Львова та Києва. У XVII-XVIII ст. окрім іконопису починають розвиватися й інші жанри: пейзажний, історичний, побутовий. Особливого розвитку набуває портрет.

Зображувальна діяльність художників XVII-XVIII століття на Поділлі безумовно залежала від економічних, соціальних та етнографічних умов того часу. Поступово виникають малювальні школи, зростає число художників - людей світських міщанського походження. Нерідко художники належали до духовенства, проте, насамперед, це були ченці. Іноді за пензель бралися і представники українського дворянства. Наприклад, Анастасія Полуботок займалася іконописом, а польська поміщиця Беата Чацька, яка жила у своєму маєтку Сілець, що на Волині, писала портрети.

Місто Кам'янець-Подільський, як і все Поділля, здавна славився своїми народними традиціями і високою художньою культурою. На рубежі XVI-XVII ст. на Поділлі працював художник Аггей Касперовський-Оксенович, маляр-єзуїт Мартин Ситкевич, Юрій і Христофор Радзивіловські, трінітарський монах Йосип Прахтль, які також мали своїх учнів. Розвивалась традиційна, академічна школа іконопису та живопису, існував відомий в Україні та за кордоном ювелірний цех, що дало основу для зростання на подільських землях нових поколінь майстрів у художній і педагогічній сфері.

У духовному житті українського народу в XIX ст. спостерігається посилений інтерес до свого історичного минулого, до багатовікових досягнень культури, до народного мистецтва та етнографії. Розширюються тематичні горизонти українського живопису, вони збагачуються новими сюжетами і пронизують усі рівні суспільного життя. У творах станкового живопису глибше розкриваються події, що відбувалися в реальному житті народу. Виникає спроба художньо осмислити героя свого часу, нові взаємини, які складалися у суспільстві, знайти і затвердити сучасні художні цінності, умовні ідеали.

Загальному зростанню і збагаченню українського мистецтва у другій половині XIX - початку XX ст. послужив розвиток художньої освіти в Україні [3]. Свою лепту внесли і кам'янецькі художники-педагоги, такі як І.А. Васьков,

В.К. Розвадовський, В.М. Гаґенмейстер, Д.А. Жудін, А.Л. Грен та інші. На жаль, довгий час ці художники-педагоги не привертали увагу дослідників, їх творчість не розглядалося, а педагогічний внесок не мав ніякого значення. Проте не можуть не захоплювати життєві шляхи цих художників, особистостей, вчителів малювання - представників когорти майстрів минулого, які зробили вагомий внесок у справу поширення образотворчої грамоти, прилучення до мистецтва великої кількості учнів - від повітових училищ до університетів. Їх діяльність відчутно впливала на формування естетичних смаків, на духовну атмосферу у колах міської інтелігенції. Обмежена вузькою сферою попиту, їх робота, хоча часто і не мала широкого суспільного резонансу, все ж залишила помітний слід в історії культурного життя України.

Твори, виконані художниками, вчителями малювання, свідчать про те, що їх професійний рівень був дуже різний. Деякі були художниками високого класу, але більшість мали багато спільного з творчістю самобутніх або цехових майстрів. Одним з таких художників і є Іван Андрійович Васьков, який більше п'ятдесяти років викладав малювання в повітових училищах і гімназіях [5, С. 136-137]. Як згадують його учні, зокрема відомий український художник М. Бурачек, І. Васьков був стриманим, педантичним майстром академічної школи. Наполягав, головне, на малюнку, на Рафаелі, антиках, сприймаючи їх як муміфіковані зразки, хоча навколо з'являлися нові течії та стилі у мистецтві. Він закладав конкретні тверді основи малюнка, які давали стабільний фундамент для майбутньої власної творчості [2, С. 5].

Підтримував і впроваджував у навчальний процес правила та закони академічної школи й В'ячеслав Костянтинович Розвадовський - учень професора Архипа Куїнджі, організатор художньої школи-інтернату для

селянських дітей у Кам'янці-Подільському. Художник-педагог почав організовувати пересувні виставки для села, на яких читав лекції з мистецтвознавства. На заняттях з живопису вчив реалістично зображати навколишню дійсність; всі образи повинні були бути виконані з відображенням глибокого внутрішнього змісту й почуттів. У колективі, який він очолював, завжди царювала доброзичлива, творча атмосфера. Працюючи разом з учнями, надихаючись одним художнім запалом, В'ячеслав Костянтинович передавав свої вміння «з рук в руки». Школа, створена в Кам'янці В. Розвадовським, була яскравим осередком мистецтва, творчості, передової думки і національних традицій.

Традиційного напрямку дотримувався і Дмитро Ананійович Жудін - викладач Кам'янець-Подільського єпархіального жіночого училища,

талановитий художник і педагог. Його вміння спілкуватися з учнями, методи і прийоми викладання заслуговують пильної уваги з боку вчених. Він першим на Поділлі вводить у навчальний процес живопис на пленері - малювання на природі. Багато часу приділяє вивченню анатомії людини, лінійної та повітряної перспективи. Працює у техніці олійного живопису, пише в основному портрети. Велика любов до Кам'янця, його околиць, виводила Дмитра Ананійовича на вулицю, захоплювала пейзажами, привертала старовинними архітектурними спорудами і просто щирими, усміхненими обличчями кам'янчан. У його роботах Кам'янець - невелике старе місто із затишними вуличками, дворами, де повільно тече життя, зі своїми емоціями та почуттями. Кожен твір наповнений глибоким змістом і реалістичною правдою. Цьому Дмитро Жудін навчав і своїх вихованців.

До академічної школі в образотворчому мистецтві можна віднести і діяльність Олександра Львовича Грена (1898-1983), щоправда лише ранній період його творчості. Пізніші композиції О. Грена близькі до авангардного напряму. Митець пише ті об'єкти, які щодня потрапляють на очі: звичайні яблука, груші, гути, часник, цибуля, глазурований посуд. Живою дійовою особою в його роботах виступає подільський килим, з характерною для даної землі семантикою орнаментальних мотивів, метафорикою колірної гами і гармонією образів. Значний багаж знань в галузі етнографії, культури та історії віддзеркалюється на полотнах художника у своєрідній манері - у стилі кубофутуризму. Роботи виглядають декоративно, в той же час не втрачають свого живописного звучання. Як згадують його учні, Олександр Львович був завжди тактовний і уважний, мистецтво розкривав перед дітьми, як загадковий світ: з таємницями минулого і сміливими кроками у майбутнє.

Мальовнича школа О. Грена одночасно і академічна, і декоративна, вона дає можливість трактувати традиційне мистецтво в рамках сучасних течій, поєднати полярні манери, дозволяє творчо зростати.

Безсумнівно, окрім академічної та авангардної шкіл у Кам'янці розвивалось і декоративно-прикладне мистецтво, яке в ті часи визначається особливим інтересом до народних традиційних форм. Хоча з плином часу деякі галузі прикладного мистецтва старіють, істотно змінюється співвідношення його жанрів, у суспільстві помітно підвищується інтерес до творів цього виду мистецтва, насамперед вони починають розглядатися з естетичної точки зору. Це стало причиною прийняття заходів щодо збереження та подальшого розвитку народних промислів, створення майстерень і училищ, колекціонування творів народного та декоративного мистецтва, організації спеціальних виставок і появи мистецтвознавчих досліджень та публікацій [3, С. 11].

Художники-педагоги своїм талантом і творчістю розвивали і примножували народне мистецтво, несли його людям, передавали молодому поколінню. До даної когорти належить Володимир Миколайович (Карл Ріхард) Гаґенмейстер і Костянтин Іполитович Кржемінскій. Вони підхопили факел мистецької освіти в Кам'янці, пронесли його через роки, запалили вогник творчості в серцях вихованців.

В. Гаґенмейстер і К. Кржемінскій були викладачами, а В. Гаґенмейстер й директором, художньо-промислової майстерні у Кам'янці-Подільському. На початку педагогічної діяльності, незважаючи на невеликий педагогічний досвід, Володимир Миколайович з притаманною йому енергією створює умови для поглибленої художньої освіти учнів, приділяючи велику увагу розширенню кількості та якості вивчення спеціальних художніх предметів, добре розуміючи, що без міцної образотворчої бази неможливо говорити про творчість і подальшу плідну професійну діяльність вихованців. Вдосконалюється вивчення рисунку, багато уваги приділяється технікам акварельного живопису; вводиться творчий малюнок. Чимало часу віддається технології керамічної справи, ліпленню, поглибленому вивченню мальовничого малюнку ангобами для декорування керамічних виробів; відроджується художній текстиль - виготовлення орнаментальних килимів, вишивання; літографська справа набуває професійного рівня. Особлива увага зверталася на вивчення і виконання малюнків простих і складних геометричних фігур та предметів з метою використання набутих навичок у декоративному малюванні. За розповідями колишніх учнів цієї школи: Тамари Сис та Івана Мазура, більш серйозним стає вивчення лінійно-конструктивної і повітряної перспектив, вводяться вправи на пошук гармонійних пропорційних співвідношень, визначення рельєфності і просторовості форм за допомогою світлотіні, матеріальності - завдяки характерній поверхні, фактурі. Пропонуються вправи для тренування зорової пам'яті.

Важливим нововведенням в педагогіку мистецтва стало застосування педагогічного малюнку, виконуваного вчителем на дошці, коли окремі вузлові місця уроку Володимир Миколайович демонстрував крейдою. На початку століття педагогічний малюнок на дошці вважався новаторським прийомом, тим більш безцінним був внесок В.М. Гаґенмейстера у педагогіку мистецтва. Кожен рух педагога, кожна лінія, проведена на дошці, повинні були бути впевненими, бездоганними. Цей малюнок дозволяв демонструвати поетапне малювання об'єктів зображення, наочно демонстрував особливості форми, конструкції, тектоніки предметів, допомагав усвідомити закономірності композиційного розташування натури на аркуші паперу. Малюнок на дошці, як правило, використовують художники, що мають особливу педагогічну чутливість, вміння заохочувати учнів під час виконання малюнка до співпраці. Завжди є небезпека втратити увагу слухачів, якщо педагог довго малює, відвернувшись спиною до аудиторії. Вчитель повинен часто відходити від дошки, віддалік аналізувати намальоване на дошці, що допомагає запобіганню помилок у пропорціях предметів більшого розміру. В. Гаґенмейстер сміливо впроваджував педагогічний малюнок у свою викладацьку діяльність і мав добрі результати [6, С. 220].

Освоєння літографської справи разом з колегою К. Кржемінскім мало неабияке значення для тодішнього Кам'янця. Три роки спільної діяльності художників-педагогів дали прекрасні результати: світ побачив справжні зразки подільського мистецтва. Як згадують учні Костянтина Іполитовича, Д.Ф. Головко - народний художник України, Г. Петрашевич - скульптор, він умів розпізнати справжній талант, до вихованців ставився завжди з повагою і розумінням [4, С. 55-56].

Висновки. Завдяки методиці особистісного навчання, художня школа Кам'янця існувала як єдиний живий організм, дихала повітрям творчості та натхнення. Професійна система організації навчально-виховного процесу, талановита педагогічна діяльність кам'янецьких художників-педагогів, зокрема В. Гаґенмейстера, сприяла вихованню багатьох відомих художників і мистецтвознавців. Серед них Михайло Ліщинер, Зінаїда Єфремович, Микола Олійник, Тамара Сис, Зінаїда Мельник, Юхим Гаврилюк, Сергій Кукурудза, Микола Мітін, Ніна Сулковська та ін. Художньо - педагогічний досвід В. Гаґенмейстера і його результати переконливо доводять необхідність пошуку нестандартних рішень в процесі впровадження стратегії індивідуального підходу до кожного учня. Мудрий художник-педагог, особистість, завжди залишає стежку для творчих проявів вихованців у межах поставлених завдань, допомагає виховувати особистісні здібності й таланти.

Художники намагалися впроваджувати теоретичне та практичне навчання і виховання в єдності, особистим прикладом захоплювали учнів, піднімаючи їх на новий щабель розуміння і усвідомлення художніх явищ у світі. Саме такий творчий підхід можна знайти в художньо-педагогічній практиці розглянутих вище викладачів мистецтва.

Проблема, піднята в статті, вимагає подальшого вивчення, обговорення, дослідження, глибинного аналізу залежності творчого процесу від методів і прийомів викладання, впливу особистості художника-педагога на розвиток творчої уяви, нестандартного мислення, ціннісного ставлення учнів до мистецтва.

Література

1. Білокінь С. «Білі круки» Подільського друкарства // Пам'ятки культури України. Київ, 2000. №3-4. С. 33-45: іл.

2. Бурачек М. Моє життя / М. Бурачек // Малярство і скульптура, 1936. №6. С. 5.

3. Історія українського мистецтва. Мистецтво другої половини ХІХ-ХХ століття. Під ред. В.І. Касіяна, В.А. Афанасьєва, Л.П. Затенацького. Київ, 1970. Т. 4. книга 2.

4. Камінська Л.К. Короткий життєпис художника Кржемінського К.І. // Подільське братство. Кам'янець-Подільський, 1993. №3. С. 55-56.

5. Рубан В.В. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ - нач. ХХ века. Київ: Наукова думка, 1990. С. 136-137.

6. Урсу Н.О. Педагогіка мистецтва у спадщині Володимира Гаґенмейстера // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя. Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. С. 216-223.

References

1. Bilokin S. (2000). «Bili kruky» Podilskogo Drukarstva //Pamiatky Kultury Ukrainy, Kyiv [«White crows» Podolsk printing //Cultural monuments of Ukraine, Kyiv]. №3-4. 33-45: fig. [in Ukrainian]

2. Burachek M. (1936) Moe Zuttya [My life]. M. Burachek Maliarstvo i Skulptura [M. Burachek Painting and Sculpture] №6. 5. [in Ukrainian]

3. V.I Kasiyan, V.A Afanasyev, L.P Zatenatsky (1970). Istoria Ukrainskogo Mystetskya XIX-XX. Kyiv [History of Ukrainian art, second half of the XIX-XX centuries., Kyiv] Vol. 4. book 2. [in Ukrainian]

4. Kaminska L. K (1993). Korotkiy zuttepys hudoznyka Krzeminskogo K.I [A short biography of the artist Krzheminsky KI] Podilske Bratstvo Kamianets-Podilsky [Podolsk Brotherhood. Kamianets-Podilsky], №3., 55-56. [in Ukrainian]

5. Ruban V.V. (1990) Zabytye Imena. Raskazy ob Ukrainskih hudoznikah XIX-nach. XX veka [Forgotten names. Stories about Ukrainian artists of the XIX - early Twentieth century]. Kyiv: Naukova Dumka, 136-137. [in Russian]

6. Ursu N.O. (2002) Pedagogika Mystetstva u Spadsheni Volodymura Gagenmeystera [Pedagogy of art in the legacy of Vladimir Hagenmeister] Istoria Pedagogiku I Stryktyri Profesiynoi Pidgotovky Vchutelia Kamianets-Podilsky: Abetka-Nova [History of pedagogy in the structure of teacher training, Kamianets-Podilsky] 216-223 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru