Використання рольових ігор у процесі підготовки майбутніх вихователів до професійного спілкування з дітьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Використання рольових ігор у процесі підготовки майбутніх вихователів до професійного спілкування з дітьми

Попович Оксана Михайлівна, доктор педагогічних

наук, доцент, декан педагогічного факультету

Граб Ольга Володимирівна, аспірантка

Анотація

У статті здійснено аналіз наукових доробок щодо застосування викладачами закладів вищої освіти рольових ігор у підготовці майбутніх вихователів. На основі аналізу наукової літератури визначено стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці; уточнено сутність поняття «рольова гра»; окреслено особливості застосування рольових ігор та їх місце у процесі успішної професійної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти. Схарактеризовано завдання та функції рольових ігор. Окреслено роль викладача та здобувачів під час використання в освітньому процесі активних методів навчання. Здійснено порівняльний аналіз рольової гри із традиційними методами навчання. Теоретично обґрунтовано позитивний вплив рольових ігор на формування у здобувачів практичних навичок. Автором виокремлено переваги використання рольових ігор в освітньому процесі закладу вищої освіти.

Використання рольових ігор в освітньому процесі закладів вищої освіти передбачає динамічний процес проведення занять та формування активної особистості, здатної гнучко адаптуватися до зміни змісту й умов професійно-педагогічної діяльності. Рольова гра займає чільне місце у соціальному формуванні людини, як суб'єкта пізнання та діяльності. У порівнянні з іншими методами навчання, рольові ігри, відзначаються простотою і доступністю у використанні, для пізнання навколишньої дійсності та оволодіння знаннями, уміннями, практичними навиками. Вони дають можливість здобувачам проявити себе, продемонструвати свій рівень підготовки та особисті якості.

Встановлено, що застосування рольових ігор у процесі підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до професійного спілкування з дітьми надає можливість створити власний п рофесійний стиль відповідно до своїх поглядів, принципів та орієнтацій, постійно здійснювати пошук оптимальних освітніх форм навчання, здійснювати педагогічний експеримент, сприяти швидкому опануванню навчального матеріалу, а також підвищити стимуляцію здобувачів вищої освіти до саморозвитку та самореалізації у професійній сфері.

Ключові слова: активні методи навчання, заклад вищої освіти, рольова гра, здобувачі.

Popovych Oksana Mykhaylivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Dean of the Faculty of Pedagogy, Mukachevo State University

Hrab Olga Volodymyrivna Graduate student, Mukachevo State University

THE USAGE OF ROLE GAMES IN THE PROCESS OF PREPARING FUTURE EDUCATORS FOR THE PROFESSIONAL COMMUNICATION WITH CHILDREN

Abstract

The article has analyzed scientific developments regarding to the usage of role games by teachers of higher educational institutions in the training of future educators. Based on the analysis of scientific literature, we have determined the state of the investigated problem in pedagogical theory and practice; have clarified the sence of the concept of "role game"; have outlined the peculiarities of the usage of role games and their place in the process of successful professional training of future specialists in preschool education. The authorss of the article have characterized tasks and functions of role-playing games. The role of the teacher and learners during the usage of active learning methods in the educational process also has been outlined. We have carried out a comparative analysis of the role-playing games with traditional teaching methods. The positive impact of role-playing games on the formation of practical skills in graduates has been theoretically substantiated. The author has highlighted the advantages of using role-playing games in the educational process of a higher educational institution.

The usage of role-playing games in the educational process of higher educational institutions has involved a dynamic process of conducting classes and forming an active personality capable of flexibly adapting to changes in the content and conditions of professional and pedagogical activity. Role-playing games occupy a prominent place in the social formation of a person as a subject of cognition and activity. Compared to other learning methods, role-playing games have been characterized by simplicity and accessibility in usage for learning the surrounding reality and mastering knowledge, skills, and practical skills. They give applicants the opportunity to prove themselves, to demonstrate their level of training and personal qualities.

It has been established that the usage of role-playing games in the process of preparing future educators of preschool educational institutions for professional communication with children provides an opportunity to create one's own professional style in accordance with one's views, principles and orientations, to constantly search for optimal educational forms of learning, to carry out a pedagogical experiment, to promote the rapid mastery of educational material, as well as to increase the stimulation of higher education seekers to self-development and self-realization in the professional sphere.

Keywords: active learning methods, higher educational establishment, role play, applicants.

Вступ

Постановка проблеми. Фундаментальні цивілізаційні зміни останньої третини ХХ сторіччя поставили на порядок денний питання про перехід до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань та перспективних високоефективних технологій. Пріоритетний розвиток покликані отримати освітні технології, що відіграють роль каталізатора як науково-технічного, так і соціально-економічного розвитку суспільства.

Зорієнтованість на активне навчання стала одним із значних компонентів стратегії розбудови професійної освіти у закладах вищої освіти. Велике значення в активізації процесів навчання відіграє комплексне та цілеспрямоване використання технічних засобів, проте домінуючим фактором, що визначає якість освіти залишається активність здобувача. Активні методи навчання охоплюють усі види аудиторних занять із здобувачами. Для вдосконалення та активізації освітнього процесу у вищій школі велике значення має облік особливостей вузівського навчання, яке потребує перебудови у здобувачів стереотипів щодо майбутньої професійної діяльності.

Активне навчання передбачає ініціювання викладачем зміни у свідомості здобувача з пасивної та безвідповідальної відповідно на активну та умотивовану до професійного зростання. Є. Гончарова та У. Гончарова вважають, що зміна формату подання матеріалу у вигляді рольової гри сприяє прийняття студентом на себе провідної ролі під час якої він чи вона конструює власне навчання, замінюючи участь викладача із джерела отримання готової інформації на провідника та посередника цього процесу [3, с. 61]. Як наслідок, здобувач освіти починає свідомо керувати процесом власного навчання. Такий спосіб ставлення студентів до навчання відповідає тенденціям сучасної освітньої системи України [1]. І. Школа вважає, що творення умов для ініціювання студенту провідної ролі у власному навчанні відіграє особливе значення у підготовці майбутніх вихователів, які мають впроваджувати у майбутній практичній діяльності з дітьми дошкільного віку сучасні інноваційні практики. Отже, безперервна наявність освітніх технологій має стати віссю, на яку має орієнтуватися їхня підготовка. Таким чином майбутнє покоління вихователів зможе ефективно виконувати свою роботу та передавати сучасні знання своїм вихованцям [7, с. 308].

Слово інтерактив від англійського слова interact. «Inter» - це «взаємний», «act» - діяти. Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти перебуваючи у діалозі із кимось (людиною) або чимось (наприклад, комп'ютером). Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія викладача та студента.

Попит на випускника педагогічного вишу на ринку праці визначається його компетентністю та мобільністю. Ефективність освітнього процесу залежить від того, як здійснюється навчання: індивідуально чи колективно, в авторитарних чи гуманістичних умовах, з опорою на увагу, сприйняття, пам'ять чи весь особистісний потенціал здобувача, за допомогою репродуктивних чи активних методів навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблеми використання активних методів навчання в умовах закладів вищої освіти приділяли увагу Л. Гапоненко, Є. Гончарова, Е. Гончарова, І. Школа, J. Shwerdfeger, Н. Rosenbuch, М. Knight та інші. Науковці наголошують на тому, активізація навчання здобувачів може відбуватись як за допомогою урізноманітнення форм і методів навчання, так і шляхом вдосконалення організації та управління освітнім процесом в цілому. Так, Л. Галаєвська зазначає, що активні методи стимулюють пізнавальну діяльність студентів і будуються переважно на діалозі, що передбачає вільний обмін думками про шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми [1, c. 14]. Т. Хома акцентує увагу на можливостях різних методів навчання у сенсі активізації навчальної діяльності, вони залежать від природи та змісту відповідного методу, способів їх використання, майстерності викладача. Використання активних методів навчання дозволяє викладачеві створити позитивний мікроклімат у групі, що створюватиме атмосферу вільного спілкування під час заняття. У сучасних умовах ринкових відносин є різні підходи до підвищення якості підготовки студентів у закладі вищої освіти. До того ж у викрадача виникає потреба створювати такі дидактичні умови, які б змінили мотивацію студентів до навчання на краще [6]. Активна пізнавальна діяльність самого здобувача призводить до формування уміння творчо мислити, використовуючи професійні компетенції, які застосовуються у процесі практичної діяльності.

Використання активних методів навчання у викладанні педагогічних та психологічних дисциплін обумовлено низкою причин: по-перше, здобувачі мають не лише отримати знання, а й уміти застосовувати їх у конкретній практичній ситуації. Такі методи навчання, як «кейс-метод», «рольові ігри», «круглі столи» значно активізують освітній процес. Вони сприяють злагодженій взаємодії здобувачів та викладачів. Задля покращення якості освітнього процесу у закладах дошкільної освіти пріоритетне значення відіграє особистість вихователя, його професійні якості та можливості, можливість долати стереотипи у повсякденній роботі, а також зорієнтованість на навчально-пізнавальну діяльність. Реалізація компетентнісного підходу в освіті, що полягає в необхідності опанування здобувачами загальними та професійними компетентностями, вимагає упровадження в освітній процес активних методів навчання, до яких належать рольові ігри.

Існує низка досліджень, у яких висвітлюються різноманітні аспекти застосування рольової гри в освітньому процесі закладів вищої освіти. Так, різними авторами здійснюються спроби використання рольових ігор у процесі навчання студентів-медиків (H. Jing, S. Dao-jie), вчителів (P. Kilgour, D. Reynaud, M. Northcote, M. Shields) та інші. Проте аспекти застосування рольових ігор у системі підготовки майбутніх вихователів є малодослідженими.

Мета статті - дослідження особливостей використання рольової гри у процесі навчання майбутніх вихователів.

Виклад основного матеріалу

Рольова гра являє собою навчальний метод, який широко використовується для формування навичок, оскільки змушує здобувачів думати про людей, які виконують їх роль. Метод рольової гри відрізняється багатьма унікальними способами. Незважаючи на його здатність спонукати учасників до швидкого розуміння, вона також має потенціал для перетворення теоретичних концепцій у експериментальний формат. Отже, рольова гра представляє сьогодні один з найбільш перспективних методів навчання.

Перші рольові ігри були розроблені та проведені в 60-х роках ХХ століття у США як інструмент пошуку управлінських рішень в умовах невизначеності та багатофакторності. Їх основоположниками були Ч. Абт, К. Грінблат, Ф. Грей, Г. Грем, Г. Дюпюї, Р. Дьюк, Р. Прюдом та інші). Дослідження переваг та наслідків упровадження означеної практики датуються 1970-ми роками. На сьогоднішній день попит на рольові ігри продукований появою активних методів та підходів щодо активізації ролі здобувачів у їхньому навчанні. У цьому контексті рольова гра охарактеризовується як ефективний інструмент для впровадження у будь-якій педагогічній діяльності.

Рольова гра займає чільне місце у соціальному формуванні людини, як суб'єкта пізнання та діяльності. Міжнародна асоціація з імітаційного моделювання та ігор (ISAGA) об'єднує професіоналів, які створюють посібники, курси, каталоги та довідники з ділових ігор. Означеною міжнародною асоціацією регулярно проводяться конференції, школи та семінари для популяризації та обміну досвідом фахівців у галузі ігрового моделювання.

На думку Л. Гапоненко, рольова гра - є простий у застосуванні спосіб пізнання людиною навколишньої дійсності, найбільш доступний шлях до оволодіння знаннями, уміннями, навичками. У науковому колі існує багато варіацій цього поняття, а саме: симуляція «simulation», гра «game», рольова гра «role-play», гра-симуляція «simulation-game», рольова симуляція «roleplay simulation», and рольова гра «role-playing game» тощо [2, с. 200].

Так, кембриджський міжнародний словник (Cambridge International Dictionary of English) схарактеризовує рольову гру як презентацію суб'єктом типу поведінки, що притаманна обраній ролі. Роль схарактеризовується як уподібнене відтворення рис інших людей, які причетні до конкретної ситуації [15]. G. Zagal та S. Deterding схарактеризовують рольову гру як соціально-орієнтовану діяльність людини, що відбувається в ігровому середовищі. Тлумачення рольової гри як соціальної сутності означає, що вона піддається історичним змінам і культурним відмінностям. Науковці акцентують увагу на тому, що більш точне визначення означеної дефініції стає можливим лише стосовно конкретної соціальної групи у певний момент часу [21, с. 28]. P. Kilgour, D. Reynaud, M. Northcote та M. Shields пропонують таку дефініцію «рольова гра» - це соціально орієнтована людська діяльність, у якій учасники беруть на себе певну роль або функцію і керуються окресленими рамками та правилами суспільної поведінки [13, с. 12]. H. Acharya, R. Reddy, A. Hussein та Т. Pettit визначають рольову гру як форму відтворення предметного та соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання таких систем відносин, які є типовими для цієї діяльності в цілому [8]. Таке відтворення досягається шляхом упровадження у взаємодію із здобувачами знакових засобів, моделей, якостей та ролей, що властиві іншим людям.

Зазначимо, що у контексті нашого дослідження, сутність рольової гри полягає у моделюванні реальної життєвої ситуації, у даному випадку практичної діяльності вихователя закладу дошкільної освіти. У змодельованій ситуації майбутній вихователь реалізовує певну роль і взаємодіє з іншими учасниками освітнього процесу. Отже підсумуємо, рольова гра - це активний метод навчання, що передбачає моделювання ситуації діяльності, яку використовують у процесі навчання здобувачів з метою напрацювання відповідних професійних функцій. Рольова гра використовується в освітньому процесі як метод занурення у виробничу ситуацію, яка дозволяє застосовувати отримані знання під час теоретичних занять на практиці, в умовах взаємодії тих, які навчаються між собою, у команді, для досягнення окресленої наставником мети.

Поява та розвиток рольової гри зумовлено тим, що перед навчанням постали нові завдання: не лише дати студентам знання, а й забезпечити розвиток пізнавальних інтересів та здібностей, творчого мислення, умінь та навичок самостійної інтелектуальної праці. Адже активне навчання передбачає таку організацію та здійснення освітнього процесу, яка спрямована на всіляку активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів за допомогою широкого, бажано комплексного, використання як педагогічних (дидактичних), так і організаційно-управлінських засобів [6].

Під час рольової гри здобувачі імпровізуючи розігрують різні ролі як правило без використання готових сценаріїв. Сюжет гри може відображати як знайомі події, так і такі, з якими студенти ще не стикались. Під час розігрування незнайомих сценаріїв здобувачі мають застосувати творчість і критичне мислення, щоб далі програвати обрану роль. Залежно від тематики та змісту, рольова гра може відбуватись як декілька днів так і навіть цілий семестр.

Рольова гра протиставляється традиційним методам навчання, де викладач лише відтворює теоретичний зміст матеріалу, а здобувачі напрацьовують певні навички, запропоновані під час освітнього процесу. Означений формат навчання передбачає подання теоретичних положень у готовому вигляді, з подальшим поясненням їх змісту та виконання здобувачами практичних завдань у вигляді вправ, без урахування рівня опанування матеріалу конкретним студентом. Запропоновані вправи переважно мають відтворювальний характер. Упродовж всього процесу взаємодії студенти мають мовчати, втручаючись лише тоді, коли викладач надає їм можливість це зробити. У цьому типі навчання акцент робиться на запам'ятовування. Отже, рольова гра є освітнім методом, у якому учасники беруть на себе певну роль, розігрують та імпровізують цю роль. Основні принципи цієї гри зазвичай визначаються за реалістичними критеріями, які максимально наближають учасників до реальності.

Професійне становлення фахівця дошкільної освіти обумовлено засвоєнням професійних дій та норм відносин учасників виробничого процесу. Рольові ігри як активний метод навчання при вдалому застосуванні дозволяють розв'язати одночасно три освітні завдання. По-перше, дозволяє викладачу ефективно здійснювати організацію та керівництво процесом навчання. Позиція викладача під час рольової гри постійно змінюються. Спочатку він виступає як інформатор, потім організатор та консультант і, нарешті, виконує функцію узагальнення та оцінки діяльності окремого здобувача та всієї групи в цілому. Рольова гра сприяє розширенню можливостей засвоєння студентами знань, істотно підвищує зацікавленість у вивченні теоретичного матеріалу, зважаючи на той факт, що всі учасники рольової гри мають різні інтереси, зумовлені їхньою ігровою роллю та завданням. Так, один здобувач, зреалізовує роль дитини, а інший - вихователя; один виконує роль директора закладу дошкільної освіти, інший - методиста тощо. У результаті кожен із учасників рольової гри набуває досвіду вирішення ситуації зі своїх індивідуальних позицій.

Науковці Н. та S. Бао-|іе зазначають, що під час рольової гри відпрацьовуються бажані способи поведінки і студент вивчає навички та компетенції, необхідні для певної поведінки. Результати дослідження вчених показали, що оцінка навичок у групі рольових ігор була значно кращою, ніж у контрольній групі (Р <0,05), і рольова гра була схвалена більш ніж 80% студентів [11]. Дослідження О. Zagal та Б. Беїегді^ свідчить про ефективність рольового навчання, що підвищує результативність освітнього процесу на поглибленому рівні. Науковці також зазначають, що використання рольових ігор у навчанні студентів підвищує працездатність та витривалість студентів під час навчання, створюючи позитивний досвід, оскільки таким чином вони не лише досягають успіху під час застосування навичок у реальному педагогічному середовищі, але й відчувають впевненість у професійному зростанні. Крім того, надаючи студенту можливість програвати ролі різних суб'єктів освітнього процесу, діапазон навчання суттєво розширюється, покращуючи міжпредметні зв'язки [21, c. 54].

У наукових доробках S. Shapiro та L. Leopold наголошується, що форми участі викладача у рольовій грі студентів можуть бути найрізноманітнішими, але в жодному разі не нав'язуванням власної думки. Найкраще комунікувати зі студентами шляхом тонко розрахованого управління шляхом дискусії через окреслення проблемних питань, що потребують продуктивного мислення і творчого пошуку рішення. Це можливо тоді, коли викладач висловлює власну думку лише у порядку вилучення висновків із висловлювань студентів та аргументовано спростовує помилкові судження. Зрозуміло, що позиція викладача може співпадати з думками студентів, оскільки вони з'явилися в результаті наведених питань викладача. Але саме такими прийомами можна не лише спрямовувати дискусію у змістовне, інтелектуально-пізнавальне обговорення теоретичних питань, а й конструювати спільну продуктивну діяльність, тим самим впливаючи на особистісну позицію студентів, конструюючи їхню освітню діяльність [17, c. 125].

По-друге, забезпечити залучення здобувачів до участі у виконанні окресленого завдання незалежно від їх рівня активності. Здобувачі спільно напрацьовують практичні дії, що спрямовані на розробку та упровадження оптимального рішення. Рольові ігри дозволяють моделювати різноманітні освітні ситуації, проектувати способи дії в умовах запропонованої моделі, демонструвати процес систематизації теоретичних знань з метою розв'язання певного педагогічного завдання.

Дослідження T. Pourghaznein, H. Sabeghi, та K. Shariatinejad показали, що рольова поведінка покращує обізнаність, ставлення та практику студентів у фаховій галузі [16]. Рольова гра спонукає здобувачів до практичної діяльності через оволодіння навчальним матеріалом. Передбачається використання такої системи послідовних дій, що спрямовані головним чином не на виклад викладачем готових знань, їх запам'ятовування та відтворення, а на самостійне оволодіння здобувачами знаннями та вміннями у процесі активної практичної діяльності. Особливість рольової гри полягає у тому, що у підґрунтя закладено спонукання до практичної та розумової діяльності, без якої немає руху вперед в оволодінні знаннями.

По-третє, під час рольової гри викладач може визначити прогалини у підготовці здобувачів. Для викладача, який оцінює студентів, задіяних до рольової гри, також є свої безперечні плюси. Найчастіше при письмових чи усних перевірках знань здобувачі намагаються механічно запам'ятати, не зосереджуючись на змісті матеріалу, як наслідок, вони потім відчувають труднощі під час його використання у практичній діяльності. В умовах рольової гри викладач бачить прогалини у знаннях здобувачів, які можуть надалі застосовуватись для більш детального аналізу того чи іншого матеріалу. Отже, безперечною перевагою рольових ігор є те, що вони вдало поєднують теорію та практику, сприяючи формуванню у здобувачів професійних знань та практичних навичок.

За правильної організації рольової гри здобувачі освіти здійснюють діяльність яка є професійною за формою, але навчальною за своїм змістом та результатом. Зазначимо, що варто акцентувати увагу студентів, що рольова гра завжди спрощує реальну ситуацію. Окресленість рольової гри межами конкретного освітнього завдання позбавляє її динамічності та поштовху до розвитку. Зазвичай студенти мають справу зі «зрізами» різних стадій розвитку ситуації. Найвища ефективність рольових ігор у порівнянні з більш традиційними формами навчання досягається не лише за рахунок максимально повного відтворення ситуації реальної професійної діяльності, але й за умови повного особистісного включення здобувачів в ігрову ситуацію, активного міжособистісного спілкування, наявності яскравих емоційних хвилювань успіху або невдачі. У рольовій грі присутня двуплановість мети. З одного боку викладач має реалізовувати план навчальний, який передбачає створення умов максимально наближених до реальної професійної ситуації, а з іншого дотримуватись плану умовного (ігрового).

Перевагою активних методів навчання є їх узгодженість із соціокультурним підходом, розробленим Л. Виготським де мова та діалог розглядаються як рушійні фактори навчання та розуміння [5, с. 54]. У наш час домінує теорія згідно якої навчання найкраще відбувається у процесі взаємодії між людьми та світом у якому вони співіснують. Це означає, що найкращим способом навчання є активна творча взаємодія між людьми, між учасниками і предметом навчання, а не просте вивчення тексту, що описує певний предмет чи явище, або взаємодію із ним.

рольова гра вихователь

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз рольової гри із традиційними методами навчання

Рольова гра є багатофункціональним активним методом навчання. Так, навчальна функція сприяє розвитку пам'яті, уваги, загальних умінь та навичок. Здатність майбутніх вихователів творчо вирішувати професійні завдання передбачає розвиненість на високому рівні творчого мислення та когнітивної гнучкості. Застосування рольової гри у навчанні здобувачів вищої освіти за напрямом 012 «Дошкільна освіта» допомагає створити умови для їх активізації. Означена функція рольової гри дуже значуща, оскільки дозволяє активізувати у навчанні предметний та соціальний контексти майбутньої професійної діяльності, змоделювати більш якісно у порівнянні з традиційним навчанням умови формування особистості майбутнього фахівця дошкільної освіти. Отже, розумова діяльність здобувачів набуває системного характеру, виробляється гнучкість мислення та дій, вміння орієнтуватися у конкретній практичній ситуації. Рольова гра є дуже гнучкою навчальною діяльністю, що створює умови для варіації та фантазії.

Виховна функція. Позитивний ефект від застосування рольових ігор розповсюджується на весь освітній процес в цілому, бо викладач створює умови не тільки для висловлювань здобувачів під час обговорення задля виформовування науково-аргументованого погляду, але й ініціює зрощування особистого ставлення кожного здобувача до обговорюваної проблеми, усвідомлення ними власної світоглядної та моральної позиції.

Релаксаційна функція рольової гри забезпечує створення сприятливого соціально-психологічного клімату у групі під час вирішення означеного завдання. Як і будь-яка гра, вона передбачає вільний вибір гравцями ролі, незважаючи на такі параметри як вік, національність, соціальні стереотипи тощо. Вона створює сприятливу атмосферу для зняття емоційної напруженості.

Комунікативна функція забезпечує встановлення емоційних контактів між всіма учасниками. Саме рольова гра дає змогу здобувачам опинитися в уявній обстановці, де вони можуть напрацювати навички взаємодії з дітьми та іншими учасниками освітнього процесу. Через процес постановки себе на місце конкретної особи здобувачі починають краще розуміти, співпереживати іншим, навчаються керувати своїми емоціями і легко вирішувати конфлікти. Ситуація рольової гри сприяє покращенню навичок спілкування. Коли здобувачі взаємодіють разом, вони дізнаються нові слова та вирази від інших учасників. Використовуючи професійні терміни, вони стають впевненими комунікаторами та уважними слухачами. У рольових іграх здобувач має змогу застосовувати різні комунікативні прийоми що сприяє покращенню взаємодії між усіма учасниками та підсилити мотивацію до професійного зростання. Дослідження H. Acharya, R. Reddy, A. Hussein та Т. Pettit показало, що рольовий підхід покращує комунікативні навички на початку, під час та наприкінці спілкування [8]. Дослідження Т. Крамаренко показало, що використання демонстративних методів покращує базові комунікативні навички [4].

Рольова гра має великі можливості мотиваційно-спонукального плану. В умовах навчання не так просто у здобувачів викликати ініціативність до висловлювання. Під час застосування методів традиційного навчання, викладач має так описати або схарактеризувати освітню ситуацію, щоб виникла атмосфера спілкування, яка у здобувачів викликає бажання висловлювати власні думки. Натомість в умовах рольової гри точно окреслені викладачем «обставини» створюють загальний спонукальний фон, а чітко визначена роль звужує ситуацію до суб'єктивного бачення студентом означених подій. Як наслідок, у здобувачів освіти посилюється особистісна причетність до всього, що відбувається. Студент долучається до ситуації, хоча й не через власне «я», але через «я» відповідної ролі. Вживаючись у роль відповідного персонажа здобувачі виявляють суттєво більшу зацікавленість фахово зорієнтованими ситуаціями.

Для впровадження рольової гри у процес підготовки майбутніх вихователів викладач має дотримуватись чіткої структури її проведення, щоб кожен здобувач мав змогу повною мірою брати участь у моделюванні запропонованої ситуації. У наукових працях G. Zagal та S. Deterding виокремлюється чотири етапи реалізації рольової гри [21]. Розглянемо кожен етап більш детально.

1 етап - підготовка та пояснення теми викладачем. На цьому етапі викладач має зосередитись на темі, визначити та схарактеризувати ролі учасників, скласти чіткий план, зібрати матеріали та підготувати необхідне обладнання та матеріли для попереднього ознайомлення учасників, зорганізувати та налаштувати студентів на спільну роботу. Зосередитись та вжитись у визначену роль студентам можуть допомогти рольові картки. Так Л. Хенд, наголошує, що подальші етапи реалізації рольових ігор якісно можуть покращитись за рахунок використання рольових карток. Означена рольова картка містить в собі узагальнену інформацію (зміст, завдання, умови реалізації обраної ролі, загальні рекомендації до її програвання, ідеї або акценти які варті уваги) [12].

Другий етап передбачає підготовку студентів до участі в рольовій грі. Після того, як викладач обрав ролі та створив інструкції, гра структурується на окремі конкретні завдання-ситуації. Виконання студентами окреслених завдань обмежено у часі, щоб студенти залишалися організованими і не перевтомились. На цьому етапі є доречним надати студентам можливість, не обмежуючи у часі, проаналізувати обрані ролі, сформулювати запитання до викладача, опанувати поведінкову особливості відтворення ролі. Знайомство із роллю є особливо необхідною діяльністю у ситуації, коли студенти вперше беруть участь у рольовій грі. Також якщо студенти вперше опановують такий вид навчання, варто надати чіткі та змістові поради, підкріпивши їх конкретними прикладами. Підготовка студентів також може передбачати участь викладачів, які читають традиційні лекції або здійснюють наставницьку діяльність групи. Вони можуть допомогти студентам в обговоренні, за необхідності надати консультації та скерувати учасників гри до виконання рольової або імітаційної діяльності.

Третій етап передбачає реалізацію здобувачами рольових дій. Передбачається, що на третьому етапі студенти мають самостійно організувати та відтворити завдання ситуації, проте викладач може продовжувати здійснювати організаційні дії щодо залучення до діяльності окремих студентів або спрямування їх дій відповідно до обраної ролі. У ситуації, коли рольова гра триває упродовж опанування декількох тем, то є логічним періодично здійснювати м'яке керівництво окремими групами учасників, періодично здійснюючи нагадування студентам щодо дотримання окреслених роллю правил або застосування відповідних до ситуації певних навичок спілкування. Під час відтворення рольових ситуацій викладач (або викладачі) займають позицію спостерігачів, і, у разі необхідності, вигукуватимуть певні інструкції. Викладач може виступати в якості модератора, якщо студентам потрібно отримати відповіді на запитання або може просто надати фіт-бек у кінці ігрового процесу для того, щоб викладачі змогли переконатись, що створені умови дозволяють студентам якнайкраще відтворити ролі. V. ТеуІог зазначає, що після завершення гри студентам також можуть задаватись запитання рефлексивного характеру, як-от: Чи відчуваєте ви себе у безпеці, для того щоб експериментувати з обраною роллю, не переймаючись зробити неправильні висновки? Чи дозволялось вам проявляти емоції, якщо це необхідно? Чи виказувалась повага до ваших ідей? Чи схвалювався прояв вами індивідуальності? Чи встановились між учасниками довірливі відносини? [18].

Заключним етапом рольової гри є обговорення та рефлексія. Це найважливіший етап впровадження рольових ігор. Здобувачі та викладачі мають ґрунтовно проаналізувати діяльність для того, щоб сформувати подальше уявлення про прийняті рішення та поведінку, що були продемонстровані. На основі зворотного зв'язку викладачі можуть детально розповісти про певні навчальні завдання, прояснити будь-які непорозуміння або навіть зробити деякі корективи для майбутніх рольових ігор. Крім обговорення змісту виконаного завдання, викладачі мають обговорити зі здобувачами ступінь включення кожного учасника гри. Елементи саморефлексії можуть бути присутні упродовж усього ігрового процесу та після кожного етапу, щоб викладач (або викладачі) мали чіткі уявлення про те, як відбувається хід рольової гри.

Висновки

Отже, рольова гра є гнучким та ефективним інструментом здобуття майбутніми вихователями професійного теоретичного і практичного досвіду. Рольові ігри можуть бути потужним навчальним інструментом підготовки здобувачів дошкільної освіти. Перевага рольових ігор у порівнянні з іншими методами навчання відзначається тим, що вони дозволяють викладачу одночасно зреалізувати два освітніх завдання: з одного боку, надати можливість здобувачам проявити себе, продемонструвати свій рівень підготовки та особисті якості, творчо підходити до вирішення окресленого завдання у непередбаченій ситуації, а з іншого боку м'яко організовувати та контролювати таку рольову взаємодію. Використовуючи в освітньому процесі із майбутніми вихователями рольові ігри викладачі відмічають такі переваги як гнучкість їх застосування, сприяння швидкому опануванню здобувачами матеріалу, а також підвищення почуття відповідальності та самоконтроль, стимуляція здобувачів вищої освіти до саморозвитку.

Література