Культурна грамотність в освітньому процесі майбутніх фахівців туристичної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурна грамотність в освітньому процесі майбутніх фахівців туристичної галузі

Полєжаєв Юрій Григорович, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, доцент кафедри іноземних мов професійного спілкування, Національний університет «Запорізька політехніка»

Анотація

У статті розкрито сутність поняття «культурна грамотність», зазначено, що культурна грамотність в епоху інформатизації набуває нового сенсу та перспектив, залишаючись ключовим моральним чинником професійної культури фахівця з туризму.

Окреслено складники культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму - 1) мотиваційний (показники: прагнення до самовираження у спілкуванні; активізація власних можливостей на толерантність у подоланні труднощів в оволодінні професією; орієнтація на програмування процесу спілкування в професійному середовищі; спрямування на самовдосконалення професійної культури); 2) аксіологічний (показники: усвідомлення культурної грамотності як особистісної цінності; розуміння змісту висловлювань, запитань, формулювання відповідей іноземною мовою; ціннісне ставлення до майбутньої професійної діяльності; прагнення до навчально-професійної взаємодії); 3) когнітивний (показники: знання лексичних та граматичних норм професійного мовлення; знання комунікативних тактик і стратегій з метою подолання мовних бар'єрів і налагодження ефективної взаємодії зі співрозмовниками у процесі професійної діяльності; інформаційна обізнаність і високий ступінь засвоєння системи необхідних та достатніх комунікативних знань у контексті вивчення фахових і нефахових дисциплін; вміння працювати з різними видами інформаційних джерел та аналізувати, узагальнювати й систематизувати отриману інформацію); 4) комунікативний (показники: здатність до самоконтролю у комунікативній взаємодії; навички планування власних дій з метою вирішення завдань майбутньої професійної діяльності; вміння застосовувати комунікативні стратегії для подолання конфліктних ситуацій; професійно-комунікативні вміння); 5) поведінково-діяльнісний (показники: оцінка та самооцінка власних вчинків і висловлювань; самоконтроль уникнення непорозуміння; вміння прогнозувати результат дій; здатність грамотно планувати свою фахову діяльність, зокрема професійну комунікацію).

Висвітлено окремі аспекти формування культурної грамотності майбутніх фахівців з туризму в процесі професійної підготовки.

Підкреслюється, що майбутній фахівець з туризму має бути не лише компетентним, конкурентоспроможним, але й культурно грамотним.

Ключові слова: вища освіта, вміння, знання, індустрія туризму, культура, культурна грамотність, майбутній фахівець з туризму, розвиток, формування.

Abstract

Cultural literacy in the educational process of future specialist's in the tourism industry

Polyezhayev Yuriy Hryhorovych Candidate of Sciences in Social Communications, Associate Professor Associate Professor at the Department of Foreign Languages of Professional Communication, National University "Zaporizhzhya Polytechnic"

The article highlights scientific approaches to understanding of concepts “cultural literacy”. The paper notes that in the new information age cultural literacy acquires the new meaning and perspective, it remains the key moral factor in specialists' professional culture, as well as a feature of their professionalism. The component structure of cultural literacy of future specialist is revealed. The main components of cultural literacy are motivational, axiological, cognitive, communicative, and behavioral. The article describes criteria for each component of cultural literacy of a future specialist. The criteria for the motivational component are personal-oriented criterion (the desire for self-expression in communication; the activation personal capacity for tolerance in overcoming difficulties in mastering a profession) and vocational-oriented criterion (orientation towards programming of communication process in the professional environment; orientation towards selfimprovement of professional culture).

The axiological criteria consists of identity values (awareness of cultural literacy as personal values, understanding of the content of speech, questions, and responses) and professional values (values for future professional activity, desire for educational and professional interaction). The cognitive component criteria are described as follows: content-speech criterion (knowledge of lexical and grammatical norms of professional speech; knowledge of communicative tactics and strategies to overcome language barriers and establish effective interaction with interlocutors in the process of professional activity); information-competence criterion (information awareness as well as mastering the system of necessary and sufficient communicative skills in the context of studying core and non-core disciplines; the ability to work with different types of information sources and skills to analyze, summarize and systematize the information obtained). The criteria for communicative component are communicative-interpersonal criterion (the ability of self-control in communicative interaction; skills of planning personal actions in order to solve tasks of future professional activity) and communicative-practical criterion (the ability to apply communicative strategies to overcome conflict situations; professional- communicative skills). The criteria for behavioral component are performanceevaluation criterion (evaluation and self-evaluation of personal actions and statements; self-control in order to avoid misunderstandings) and prognostic-activity criterion (ability to predict the outcome of actions; ability to plan the establishment of mutual understanding in professional communication). The work puts emphasis on the importance of cultural literacy formation among university graduates as well as their skillfulness and competitiveness development.

Keywords: culture, cultural literacy, development, formation, future specialist in tourism, higher education, knowledge, skills, tourism industry.

Постановка проблеми

Підвищенню авторитету держави на міжнародній арені, популяризація культурних і духовних надбань народу в усьому світі сприяє туристична галузь, зокрема фахівці з туризму. Сфера туристичної індустрії чинить значний вплив на розвиток національної економіки. Як свідчить світовий досвід, туристична сфера - це суттєвий показник культурного розвитку кожної цивілізованої держави.

Туризм - важливий чинник формування, збереження, популяризації та примноження національної культури; дієвий засіб формування світогляду особистості - з одного боку й поглиблення інтеграційних процесів на європейському континенті - з іншого.

Втіленню цих планів у життя сприяє якісна професійна підготовка фахівців з туризму, зокрема формування у них культурної грамотності й посиленню уваги до цього питання в освітньому процесі майбутніх фахівців туристичної сфери. Стійкі модернізаційні тенденції зумовили впровадження інноваційних методів і форм навчання студентів, виокремлення нових аспектів компетентності випускників закладів вищої освіти й напрямків та шляхів її формування. У контексті глобалізації актуалізується потреба в підготовці фахівців з високим рівнем культурної грамотності. Культурна грамотність є своєрідним ключем до встановлення міжкультурної та міжмовної взаємодії між людьми у різних сферах суспільного життя, в тому числі - в професійній діяльності.

Професійна підготовка культурно грамотних фахівців з туризму - запорука їхньої фахової компетентності, сформованої на високому рівні, володіння іноземними мовами на рівні, достатньому для здійснення якісного професійного іншомовного спілкування. Суспільні очікування щодо туристичних послуг та вимоги до майбутніх фахівців галузі туризму посилюють актуальність порушеної в статті проблеми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У науково-педагогічній літературі дослідженню теоретичних і методичних засад професійної підготовки фахівців сфери туризму та вивченню різних аспектів туристичної сфери присвятили свої наукові праці багато вчених: Н. Антонюк, Ю. Занько [1] (досвід і проблеми реалізації державної політики України у сфері туризму), О. Бартошук [2] (зарубіжний досвід розвитку індустрії туризму), А. Близнюк, Л. Давиденко, Н. Коніщева [3] (шляхи вдосконалення розвитку сфери туризму), О. Давидова [6] (моделі розвитку туристичної діяльності), І. Кравчук [7] (перспективи впровадження зарубіжного досвіду розвитку туризму), М. Мальська [8] (теоретичні засади туристичного бізнесу) та ін.

Проблему культурної грамотності порушено в дослідженнях О. Музальова [9], С. Федоренко [10], Е. Гірша [12] та інших науковців.

Культурна грамотність в епоху інформатизації набуває нового сенсу та перспектив, в той же час, залишаючись ключовим моральним чинником професійної культури фахівця з будь-якої спеціальності, однією з ознак їхнього професіоналізму. Це підкреслює актуальність порушеної проблеми.

Мета статті: розкрити сутність поняття «культурна грамотність»; окреслити складники культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму; висвітлити окремі аспекти формування культурної грамотності майбутніх фахівців з туризму в процесі професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу

Поняття грамотності в широкому розумінні в царині наукових досліджень є поліморфічним, динамічним, різноманітним: культурна грамотність, інформаційна грамотність, медіаграмотність, кроскультурна грамотність, екологічна грамотність, трансграмотність тощо [9].

Культурна грамотність розглядається як «загальний культурний код, втрата якого загрожує культурним та інтелектуальним розривом поколінь [10, с. 100]; як «система базових знань (у всіх сферах людської діяльності), необхідна людині для того, щоб орієнтуватися в сучасному світі» [12, с. 83] тощо.

Дослідниця С. Федоренко стверджує, що «культурна грамотність є певною мірою загальним культурним кодом, втрата якого загрожує культурним та інтелектуальним розривом поколінь. Вона також зумовлена ступенем приналежності до певних культурних фонових знань» [10].

Оскільки культурна грамотність - найдинамічніший складник міжкультурної компетенції, вона потребує перманетного збагачення культурною інформацією.

На думку Е. Гірша існують такі рівні міжкультурної компетенції залежно від ролі, яку він відіграє в окремо взятій ситуації спілкування: рівень, необхідний для виживання; рівень, достатній для входження в чужу культуру; рівень, що забезпечує повноцінне існування в новій культурі - її «привласнення»; рівень, що дозволяє в повній мірі реалізувати ідентичність мовної особистості [12].

Складником культурної грамотності вважають знання, що слугують фундаментом для формування комунікативного простору культури людини, зокрема іншомовного.

У наш час складних перетворень і змін майбутньому туристові конче необхідно володіти культурною грамотністю для того, щоб не тільки адекватно орієнтуватися в реальному динамічному світі й усьому, що відбуваються навколо, а й зуміти за потреби розповісти іншим, зрозуміло та вичерпно представити інформацію про екскурсії, тури, подорожі, країни, міста, етнічні особливості народів, історичні й культурні пам'ятки тощо.

У сучасних умовах вивчення іноземної мови у вищих закладах освіти є важливим напрямком оптимізації підготовки нової генерації спеціалістів, максимального задоволення освітніх потреб особистості і суспільства, диференціації професійної підготовки, умовою, за якою наша країна входить до світового освітнього простору.

Складниками культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму, на нашу думку, є:

1) мотиваційний - показниками його виступають: прагнення до самовираження у спілкуванні; активізація власних можливостей на толерантність у подоланні труднощів в оволодінні професією; орієнтація на програмування процесу спілкування в професійному середовищі; спрямування на самовдосконалення професійної культури;

2) аксіологічний показниками його виступають: усвідомлення культурної грамотності як особистісної цінності; розуміння змісту висловлювань, запитань, формулювання відповідей іноземною мовою; ціннісне ставлення до майбутньої професійної діяльності; прагнення до навчально-професійної взаємодії;

3) когнітивний показниками його виступають: знання лексичних та граматичних норм професійного мовлення; знання комунікативних тактик і стратегій з метою подолання мовних бар'єрів і налагодження ефективної взаємодії зі співрозмовниками у процесі професійної діяльності; інформаційна обізнаність і високий ступінь засвоєння системи необхідних та достатніх комунікативних знань у контексті вивчення фахових і нефахових дисциплін; вміння працювати з різними видами інформаційних джерел та аналізувати, узагальнювати й систематизувати отриману інформацію;

4) комунікативний показниками його виступають: здатність до самоконтролю у комунікативній взаємодії; навички планування власних дій з метою вирішення завдань майбутньої професійної діяльності; вміння застосовувати комунікативні стратегії для подолання конфліктних ситуацій; професійно-комунікативні вміння;

5) поведінково-діяльнісний показниками його виступають: оцінка та самооцінка власних вчинків і висловлювань; самоконтроль уникнення непорозуміння; вміння прогнозувати результат дій; здатність грамотно планувати свою фахову діяльність, зокрема професійну комунікацію.

На формування мотиваційного складника культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму, на наш погляд, суттєво впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. Серед об'єктивних виокремлюємо: адаптованість студента до навчального процесу, організаційні форми навчальної діяльності тощо. Серед суб'єктивних - потребу студентів у професійних знаннях, рівень їхнього інтелектуального розвитку, здібностей тощо.

Як зазначає О. Давидова, будь-яка дія походить з мотиву, тобто переживання суб'єктом чогось значущого тільки для нього, того, що надає дії сенсу. Свідома дія спрямовується на мету, яка повинна бути усвідомлена індивідом. Переживання суб'єктом мети дії є спонуканням до її виконання, її джерелом, нарешті - виступає як її мотив [6].

Суттєво впливає на мотивацію розвитку культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму інформаційна потреба як основа пізнавальної мотивації. Як відомо, інтерес до майбутньої професії - це один з мотивів навчання, оскільки вища освіта передбачає підготовку студента до майбутньої професії, зокрема формування в нього професійної культури, насамперед, культурної грамотності.

Аксіологічний складник культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму передбачає ціннісне ставлення до грамотності й культури загалом, означає оцінно-позитивне сприйняття естетичних якостей мови та сформованість інтересу до міжособистісної взаємодії в процесі освітньої й майбутньої професійної діяльності, цінування культурної різноманітності, глибоке усвідомлення людини як найвищої цінності, інтерес до різних мов і міжкультурного спілкування, розуміння ролі мови в контексті культурної грамотності та способів її використання як механізму впливу та дії.

Когнітивний складник культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму охоплює знання культури, традицій, історії, мови, норм моралі та правил поведінки в суспільстві в контексті національних, європейських та світових культур.

Загалом, сформованість культурної грамотності є потужним підґрунтям для навчання впродовж життя й комунікативної взаємодії. Культурна грамотність може виражатися засобами рідної чи іноземних мов.

Комунікативний складник культурної грамотності майбутнього фахівця з туризму є важливим у структурі їхньої професійної компетентності взагалі й частиною загальної культури , оскільки мова не може бути відокремленою від культури, і саме за допомогою мови ми конструюємо й деконструюємо нашу культуру, дізнаючись, хто ми та якими ми є [13].

Адже культуру не можна зрозуміти без знання мови, бо відповідне використання мови також буде залежати від рівня культурних знань, що свідчить про їхній тісний взаємозв'язок. Мова є основним маркером для багатьох місцевих груп у всьому світі, й слід зауважити, що в історії були такі періоди, коли мові присвоювали роль маркера етнічної ідентичності [11].

Комунікативний складник культурної грамотності майбутніх фахівців з туризму передбачає здатність успішно комунікувати, налагоджувати конструктивний діалог, співпрацювати, виявляючи толерантність і культуру спілкування, вміння слухати й чути інших, проявляти креативність для встановлення міжмовної комунікації.

Поведінково-діяльнісний складник культурної грамотності майбутніх фахівців з туризму передбачає здатність шукати, аналізувати, оцінювати й використовувати різні типи джерел інформації, аргументовано і переконливо формулювати усні та письмові висловлювання, інтерпретувати образні й абстрактні ідеї, вміння переживати емоції в різних формах культури, передбачати хід подій та наслідки власних дій тощо.

Учені виокремлюють напрямки педагогічного знання у сфері туризму: педагогіка особистості туриста, педагогіка туристської комунікації, педагогіка гостинності, педагогіка туристичної діяльності тощо.

Оскільки професійна діяльність майбутнього фахівця з туризму є багатоаспектною, це зумовлює різновекторного підходу до формування у студентів культурної грамотності, що забезпечує динамізм та індивідуальну траєкторію їхнього становлення як фахівців.

Під час професійної підготовки необхідно балансувати між теоретичними (лекції, семінари, конференції тощо) та практичними формами організації освітнього процесу (практичні заняття, майстер-класи, ділові ігри, професійно спрямовані тренінги тощо).

У процесі практичних занять застосовуються колективні, групові, парні та індивідуальні форми навчальної діяльності студентів. Вибір викладачем форми роботи залежить від змісту навчального матеріалу, від етапу заняття тощо.

Для самостійної роботи з іноземної мови для майбутніх фахівців з туризму обираються завдання, що сприяють:

1) розвитку навичок роботи з іноземними професійно орієнтованими джерелами інформації (вони реалізуються у формі читання, перекладу, творчого переосмислення інформації та подальшого її використання), словниками, довідниками, періодикою іноземною мовою;

2) формуванню та подальшому розвитку навичок вільного усного мовлення в межах загальноосвітніх тем і професійної тематики.

У цьому контексті важливу роль відіграє позааудиторна робота студентів, спрямована на поглиблення практичних навичок туристичної діяльності майбутніх фахівців (конкурси, змагання, дні здоров'я, тематичні тижні віртуального знайомства з культурою країн світу, дні професії, святкування Міжнародного дня туризму тощо).

Також слід приділяти належну увагу й достатньо часу для практичного оволодіння студентами фаховими вміннями та навичками в умовах безпосередньої професійної діяльності (в екскурсійному бюро, на екскурсійних маршрутах, туристичній фірмі тощо).

На залишається поза увагою й питання інформаційних технологій в освітньому процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з туризму (робота з програмним забезпеченням туризму; інтерактивні форми роботи, зокрема «Віртуальна подорож», «Віртуальна екскурсія», «Віртуальна туристична фірма» тощо).

Варто зауважити, що в освітньому процесі професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму значущим є врахування потреб і вимог до розвитку їхньої культури, зокрема культурної грамотності, їхніх інтересів і здібностей. З огляду на це до навчального плану введено дисциплін за вибором студента, що сприяють поглибленню набутних професійних знань, удосконаленню фахових вмінь і навичок, усвідомленню навчальної інформації щодо методик дослідження туристичного потенціалу території, вивченню попиту на новий туристичний маршрут, визначення комплексу комунікативних підходів тощо.

Поєднання різних форм освітньої діяльності в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з туризму сприяє їхній здатності до розв'язання професійних завдань у сфері туристичної індустрії.

У контексті культурної грамотності слід акцентувати увагу на сутності поняття «іншомовна комунікативна культура майбутнього фахівця туристичної сфери», яке тлумачать як інтегративну характеристику, що визначає комунікативно-професійний статус особистості й охоплює спрямованість на комунікацію, здатність до використання іноземної мови в певному соціально-культурному середовищі, внутрішню готовність до міжкультурної взаємодії в професійній сфері.

Актуальною в сучасних умовах військової агресії та продовження практики, розпочатої в період пандемії, проведення занять за змішаною та дистанційною формами навчання є й формування культурної грамотності майбутніх фахівців з туризму в цьому форматі освітнього процесу. В цьому контексті мережа Інтернет стала головним засобом навчання, в освітній процес активно задіюються можливості інтерактивних засобів тощо.

У процесі формування культурної грамотності студентів педагогічне співробітництво викладача та майбутніх фахівців на заняттях з англійської мови охоплює не лише збагачення активного словника англомовної лексики, оволодіння знаннями з граматики іноземної мови, розвиток культури спілкування, опанування мовними та мовленнєвими нормами, а й поглиблене знайомство з культурними особливостями англійської мови, з духовними надбаннями й менталітетом її носіїв, з історичними пам'ятками країн, де ця мова є державною.

Слід наголосити на тому, що всі студенти, як і викладачі, є рівноправними суб'єктами освітнього процесу. Організація інтерактивного навчання включає: моделювання професійних завдань; використання дидактичних і рольових ігор; пошук варіантів вирішення проблемних ситуацій; створення «ситуації успіху» тощо. Головний принцип такої інтеракції - постійна взаємодія та співпраця, міжмовна комунікація, в якій викладач непомітно виступає координатором інтерактивної взаємодії. В такому культурно спрямованому освітньому середовищі відбувається справжня творчо-культурна самореалізація майбутніх фахівців.

Студенти активно включаються в процес виконання поставленого завдання, пропонують власне бачення способів його вирішення, культурнотолерантно доводять свою думку, аргументуючи її конкретними фактами, прикладами тощо.

Як свідчить багаторічна практика роботи на кафедрі іноземних мов професійного спілкування, найефективнішим у контексті формування культурної грамотності студентів засобами англійської мови є поєднання традиційних і нестандартних методів навчання.

Результативними можна назвати: проблемні й інтерактивні лекції; дискусії та бесіди «за круглим столом»; аналіз і прогнозування перебігу мовленнєвих ситуацій; ділові та комунікативні ігри; навчальні конференції; презентації; захист проєктів тощо.

Варто наголосити на значущості використання словесних методів у процесі формування культурної грамотності, спрямованих на активний пошук майбутніми фахівцями нової інформації, що є найдотичнішою до їхньої спеціальності. Так, наприклад, лекцію-діалог можна застосовувати й на початку вивчення теми, що активізує сприйняття студентами раніше незнайомого матеріалу, їхнє критичне мислення (critical thinking) та дивергентне (латеральне мислення (lateral thinking). В діалозі на рівноправних засадах активізується розумова діяльність майбутніх фахівців; зростає ефективність колективної роботи в групах; формується готовність до командної діяльності, спільного пошуку найефективніших шляхів розв'язання поставлених завдань.

Під час інтерактивних форм роботи: уможливлюється виявлення викладачами рівня обізнаності майбутніх фахівців з основами культурної грамотності; з'ясовується спрямованість інтересів і рівень мотивації студентів до культурного розвитку й самовдосконалення. Проблемні лекції спонукають студентів до самостійності, використання знань з суміжних дисциплін, генерації нових ідей, оригінальності в побудові фразових формулювань тощо.

Педагогічна взаємодія є основою інтерактивного навчання, при якому створюються комфортні освітні умови, де для студентів моделюються ситуації успіху, в якій вони можуть виявити свій рівень культурної грамотності. Цікавими й розвивальними для студентів є творчі завдання у вигляді презентацій іноземною мовою (орієнтовні теми: «Види туризму» «Туристична галузь України», «Туристична привабливість і туристичні ресурси України», «Туристичні ресурси Великої Британії», «професійна діяльність в індустрії туризму» тощо). Ефективною формою роботи стали віртуальні екскурсії містами та екзотичними місцями різних країн. Студент супроводжує екскурсію розповіддю іноземною мовою, одногрупники ставлять йому запитання, на які отримують відповідь.

Ефективним методом колективної пошукової діяльності студентів у процесі формування в них культурної грамотності засобами англійської мови є «мозковий штурм», який спонукає до активного критичного та латерального мислення. Викладач під час таких занять забезпечує колективну участь усіх студентів в обговоренні ідей, може допомагати майбутнім фахівцям у формулюванні власних думок англійською мовою.

У процесі створення студентських проектів вдосконалюються професійні знання, вміння та навички, що сприяє творчому самовираженню та професійній самореалізації майбутніх фахівців.

Під час тренінгів відбувається оволодіння вміннями вислуховувати й розуміти один одного та висловлювати свою думку й побажання так, щоб зробити співрозмовника зацікавленим у діалозі.

Такі форми роботи сприяють розвитку культурної грамотності майбутніх туристів та їхньої полікультурної компетентності.

Метою вивчення дисциплін «Іноземна мова (за професійним спрямуванням)», «Ділова іноземна мова» тощо є практичне оволодіння студентами іноземною мовою спеціального вжитку шляхом розвитку їхньої іншомовної комунікативної, професійної, соціальної та загальнокультурної компетентності. Студенти навчаються різним зразкам мовної поведінки; у них формуюються вміння адекватно реагувати й діяти у професійних і побутових контекстах полі культурного середовища; розвиваються навички усного (діалогічного й монологічного) мовлення, письма, функціонального читання, формування вмінь складання анотацій та реферування іншомовних текстів фахової тематики; майбутні фахівці з туризму оволодівають методикою та прийомами самоосвіти, розвиток навичок іншомовної діяльності.

У процесі оволодіння іноземними мовами збагачується особистісний, культурний і професійний потенціал майбутніх фахівців з туризму. Безперечно, іншомовна підготовка студентів вимагає якісно нових підходів до змістового та організаційно-методичного наповнення лінгводидактичної діяльності. В цьому контексті головним є комунікативний підхід до навчання іноземної мови, що особливо актуально в підготовці майбутніх фахівців з туризму, оскільки він полягає у створенні ситуацій, максимально наближених до реально-професійних, які часто зустрічаються в міжмовній комунікації в межах професійної діяльності.

Навчання культурної грамотності повинно не тільки дати майбутнім фахівцям з туризму певну суму знань, а і сформувати комплекс компетенцій, що гуртуються на знаннях (соціальних, полікультурних, інформаційних тощо), досвіді, цінностях. Це передбачає наявність у суб'єкта освіти: мовної та комунікативної компетенції - спроможності вибирати й реалізовувати програми мовленнєвої поведінки залежно від здатності людини орієнтуватися в різноманітних комунікативних ситуаціях.

культурний грамотність туризм мова

Висновки

Отже, на нашу думку, культурна грамотність є комплексною системою знань, цінностей і регулятивів людської діяльності, що забезпечує адекватне сприйняття й розуміння отриманої інформації; виступає засобом ефективної міжкультурної взаємодії та міжмовної комунікації; дає змогу орієнтуватися в сучасному світі безперервних динамічних трансформацій і перебувати в гармонії з ним; впливає на життя й кар'єру особистості в умовах глобалізації. Надзвичайно важливою в контексті формування культурної грамотності майбутніх фахівців є їхня культурна обізнаність та самовираження як розуміння й повага до культури інших народів.

Культурна грамотна особистість позитивно й зацікавлено ставиться до світу загалом, проявляючи відкритість, готовність бути учасником культурного життя свого народу, суспільства, в якому живе і здійснює професійну діяльність. Особливо це стосується професійної підготовки майбутніх фахівців з туризму. Адже саме туристична індустрія є тим потужним соціально-економічним і політичним чинником, який визначає розвиток економіки та політику багатьох країн і регіонів світу, їхню міжнародну інтеграцію. Належне функціонування та розвиток туристичної галузі в Україні може стати можливим завдяки впровадженню ефективного державного регулювання.

Література

1. Антонюк Н.В., Занько Ю.С. Державна політика України у сфері туризму: досвід і проблеми реалізації. Вісник Львівського університету. Серія «Міжнародні відносини». 2008. Вип. 24. С. 7-12.

2. Бартошук О.В. Моделі розвитку індустрії туризму (зарубіжний досвід). Держава і регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2011. № 2. С. 62-68.

3. Близнюк А.М., Давиденко Л.І., Коніщева Н.Й. Механізми державного регулювання сфери туризму: сутність і шляхи удосконалення. Вісник ДІТБ. Серія «Економіка, організація і управління підприємствами (у туристичній сфері)». 2007. № 11. С. 76-84.

4. Васильєва Н.А., Зубкович Л.М. Організація роботи медперсоналу під час епідемії грипу та профілактичні заходи. Медсестринство. 2010. № 4. С. 22-24.

5. Воробйова С.Г. Структура, критерії і рівні готовності студентів до творчого рішення дидактичних задач. Рідна школа. 2002. № 4. С. 42-45.

6. Давидова О.Г. Моделі державного регулювання розвитку туристичної діяльності: світовий досвід. Ефективна економіка. 2012. № 10.

7. Кравчук І.В. Державне регулювання розвитку туризму: зарубіжний досвід та перспективи впровадження. Вісник Львівського національного університету. Серія «Міжнародні відносини». 2008. Вип. 24. С. 134-141.

8. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: навчальний посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 360 с.

9. Музальов О. Теоретико-методичні засади формування професійної культури у процесі навчально-виховної діяльності. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2013. № 3. С. 141-151.

10. Федоренко С. Грамотність як комплексний педагогічний феномен у вищій освіті США. Вища освіта України. 2014. № 3. С. 97-102.

11. Haarmann H. (1999). History. In J.A. Fishman (Ed.), Handbook of language & ethnic identity (pp. 60-76). New York: Oxford University Press.

12. Hirsh E., Kett J., Trefil J. (2002). The New Dictionary of Cultural Literacy: What Every American Needs to Know. Boston - New York.

13. Lull J. (2000). Media, communication, culture: A global approach (2nd ed. ed.). Cambridge: Polity Press.

References

1. Antoniuk N.V., Zanko Yu.S. (2008). Derzhavna polityka Ukrainy u sferi turyzmu: dosvid i problemy realizatsii [State policy of Ukraine in the field of tourism: experience and problems of implementation]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia «Mizhnarodni vidnosyny» - Bulletin of Lviv University. International Relations Series. Vyp. 24. C. 7-12. [in Ukrainian].

2. Bartoshuk O.V. (2011). Modeli rozvytku industrii turyzmu (zarubizhnyi dosvid) [Models of development of the tourism industry (foreign experience). State and regions]. Derzhava i rehiony. Seriia «Ekonomika ta pidpryiemnytstvo» - Economics and Entrepreneurship Series. № 2. S. 62-68. [in Ukrainian].

3. Blyzniuk A.M., Davydenko L.I., Konishcheva N.Y. (2007). Mekhanizmy derzhavnoho rehuliuvannia sfery turyzmu: sutnist i shliakhy udoskonalennia [Mechanisms of state regulation of tourism: the essence and ways to improve]. VisnykDITB. Seriia «Ekonomika, orhanizatsiia i upravlinnia pidpryiemstvamy (u turystychnii sferi)» - DITB Bulletin. Series "Economics, organization and management of enterprises (in the field of tourism) ". № 11. S. 76-84. [in Ukrainian].

4. Vasyljjeva N.A., Zubkovych L.M. (2010). Orghanizacija roboty medpersonalu pid chas epidemiji ghrypu ta profilaktychni zakhody [Organization of medical staff during the flu epidemic and preventive measures]. Nursing. Vol. 4. P. 22-24 [in Ukrainian].

5. Vorobjova S.Gh. Struktura, kryteriji i rivni ghotovnosti studentiv do tvorchogho rishennja dydaktychnykh zadach [Structure, criteria and levels of readiness of students for creative solution of didactic problems]. Native school. 2002. Vol. 4. P. 42-45 [in Ukrainian].

6. Davydova O.H. (2012). Modeli derzhavnoho rehuliuvannia rozvytku turystychnoi diialnosti: svitovyi dosvid [Models of state regulation of tourism development: world experience]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy. № 10. [in Ukrainian].

7. Kravchuk I.V. (2008). Derzhavne rehuliuvannia rozvytku turyzmu: zarubizhnyi dosvid ta perspektyvy vprovadzhennia [State regulation of tourism development: foreign experience and prospects for implementation]. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Mizhnarodni vidnosyny» - Bulletin of Lviv National University. International Relations Series. Vyp. 24. S. 134-141 [in Ukrainian].

8. Malska M.P., Khudo V.V., Tsybukh V.I. (2003). Osnovy turystychnoho biznesu : navchalnyi posibnyk [Fundamentals of tourism business: a textbook]. Lviv : Vydavnychyi tsentr LNU im. I. Franka. 360 s. [in Ukrainian].

9. Muzal'ov O. (2013). Teorety'ko-metody'chni zasady' formuvannya profesijnoyi kul'tury' u procesi navchal'no-vy'xovnoyi diyal'nosti [Theoretical and methodical ambush the formation of professional culture in the process of initial and mental activity]. Pedagogy and psychology of professional education. Vol. 3. 141-151 [in Ukrainian].

10. Fedorenko S. (2014). Hramotnist yak kompleksnyi pedahohichnyi fenomen u vyshchii osviti SShA [Literacy as a complex pedagogical phenomenon in US higher education], Higher education in Ukraine. Vol. 3. P. 97-102 [in Ukrainian].

11. Haarmann H. (1999). History. In J. A. Fishman (Ed.), Handbook of language & ethnic identity (pp. 60-76). New York : Oxford University Press.

12. Hirsh E., Kett J., Trefil J. (2002). The New Dictionary of Cultural Literacy: What Every American Needs to Know. Boston - New York.

13. Lull J. (2000). Media, communication, culture: A global approach (2nd ed. ed.). Cambridge: Polity Press.

Размещено на Allbest.ru