Інноваційні методи і форми проведення семінарських занять при підготовці студентів зі спеціальності "Історія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ І ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ПРИ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ІСТОРІЯ»

Кінд-Войтюк Наталія Василівна кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та археології, Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк



Анотація

Стаття присвячена дослідженню інноваційних методів і форм проведення семінарських занять при підготовці студентів зі спеціальності «Історія».

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті закріпила положення про те, що підготовка конкурентоспроможних фахівців є центральним завданням модернізації освіти, провідним принципом державної освітньої політики.

Вагомим аспектом професійної діяльності кожного фахівця є постійне поповнення й оновлення знань. Обсяг інформації, необхідний для плідної роботи за фахом, невпинно зростає. Вивчений матеріал швидко втрачає актуальність і потребує оновлення.

Першочерговою є проблема формування таких якостей людини, які дають можливість самостійно засвоювати нову інформацію, розвивати вміння та навички, необхідні для виконання діяльності на високому професійному рівні. Тому вітчизняна модель професійної підготовки, яка була спрямована в основному на передачу молодому спеціалістові необхідних знань, умінь і навичок, втрачає свою значущість. Сьогодні при викладанні кожної навчальної дисципліни, у тому числі й історії, університети України широко використовуються як традиційні, так і нетрадиційні методи навчання.

Жодним чином не відмовляючись від традиційних методів навчання у вищій школі, все частіше стали використовувати нетрадиційні методи, оскільки вони більше активізують студентів, розвивають їхні індивідуальні здібності, ерудицію й уяву, сприяють діалогові між викладачем і студентами, виявленню часом суперечливих проблем.

Призначення семінарських занять із історії: розвивати самостійність студентів; вдосконалювати та поглиблювати закріплені знання; розвивати вміння і навички роботи з додатковою та довідковою літературою; вчитися виділяти головне; вчити студентів користуватися різними формами роботи.

Ключові слова: семінар, диспут, дискусія, кейс, полеміка, «мозковий штурм», «дерево рішень», дебати, колоквіум, симпозіум.



Abstract

Kind-Voytiuk Nataliya Vasylivna Candidate of Historical Sciences, Assistant profesor of the Department of History of Ukraine and Archaeology, Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk

INNOVATIVE METHODS AND FORMS OF CONDUCTING SEMINAR CLASSES IN THE TRAINING OF STUDENTS IN THE SPECIALTY "HISTORY"

The article is devoted to the research of innovative methods and forms of conducting seminar classes in the preparation of students majoring in "History".

The national doctrine of education development of Ukraine in the 21st century established the provision that the training of competitive specialists is the central task of education modernization, the leading principle of the state educational policy.

An important aspect of the professional activity of every specialist is the constant replenishment and updating of knowledge. The volume of information necessary for fruitful work in the profession is constantly growing. The studied material quickly loses its relevance and needs to be updated.

The first priority is the problem of forming such human qualities that make it possible to independently learn new information, develop the skills and abilities necessary to perform activities at a high professional level. Therefore, the domestic model of professional training, which was aimed mainly at imparting the necessary knowledge, skills and abilities to a young specialist, is losing its significance. Today, when teaching every academic discipline, including history, Ukrainian universities widely use both traditional and non-traditional teaching methods.

By no means abandoning traditional methods of teaching in higher education, non-traditional methods are increasingly being used, as they make students more active, develop their individual abilities, erudition and imagination, contribute to the dialogue between the teacher and students, and the identification of sometimes controversial problems.

Purpose of history seminar classes: to develop students' independence; to improve and deepen established knowledge; develop skills and abilities to work with additional and reference literature; learn to highlight the main thing; teach students to use different forms of work.

Keywords: seminar, dispute, discussion, case, polemic, "brainstorming", "decision tree", debate, colloquium, symposium.



Постановка проблеми

Важливою метою розбудови української держави є розвиток всебічно розвиненої, активної та відповідальної особистості, яка вміє швидко приймати рішення в умовах постійних змін, адекватно реагувати, гнучко змінювати поведінку. Суттєві зміни, що мають місце у житті українського суспільства, нові соціальні умови його розвитку також підсилюють необхідність розвитку активності, самостійності та відповідальності як особистісних та професійних рис успішного фахівця.

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті закріпила положення про те, що підготовка конкурентоспроможних фахівців є центральним завданням модернізації освіти, провідним принципом державної освітньої політики.

Вагомим аспектом професійної діяльності кожного фахівця є постійне поповнення й оновлення знань. Обсяг інформації, необхідний для плідної роботи за фахом, невпинно зростає. Вивчений матеріал швидко втрачає актуальність і потребує оновлення.

Тому навчання, орієнтоване лише на запам'ятовування, не може задовольнити сучасні вимоги до фахівця. Першочерговою є проблема формування таких якостей людини, які дають можливість самостійно засвоювати нову інформацію, розвивати вміння та навички, необхідні для виконання діяльності на високому професійному рівні. Тому вітчизняна модель професійної підготовки, яка була спрямована в основному на передачу молодому спеціалістові необхідних знань, умінь і навичок, втрачає свою значущість.

Сьогодні при викладанні кожної навчальної дисципліни, у тому числі й історії, у ВНЗ України широко використовуються як традиційні, так і нетрадиційні методи навчання.

Жодним чином не відмовляючись від традиційних методів навчання у вищій школі, все частіше стали використовувати нетрадиційні методи, оскільки вони більше активізують студентів, розвивають їхні індивідуальні здібності, ерудицію й уяву, сприяють діалогові між викладачем і студентами, виявленню часом суперечливих проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз попередніх досліджень показує зростання уваги до використання нетрадиційних методів навчання у вищій школі. Деякі аспекти застосування нетрадиційних, зокрема інтерактивних, методів навчання розглянуто у працях С. Вітвицької [1], І. Дичківської [2], А. Кузьмінського [3], В. Нагаєва [4], В. Ортинського [5], В. П'ятницької [6], О. Резван О. [8], В. Стинської [10], Г. Цехмістрової [13-14]. Однак комплексне використання нетрадиційних методів навчання, зокрема семінарських занять з історії, для підготовки майбутніх істориків з урахуванням засад ще не дістало належного розгляду.

Мета статті - дослідження інноваційних методів і форм проведення семінарських занять при підготовці студентів зі спеціальності «Історія».

Виклад основного матеріалу

Семінарське заняття з історії - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених завдань, до котрих студенти готуються заздалегідь.

Семінарські заняття проводяться з однією академічною групою. Перелік тем семінарських занять визначається силабусом дисципліни.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття виставляються у навчальний журнал. Отримані студентом оцінки за семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Типи семінарських занять із історії:

Семінар з використанням евристичної бесіди:

• постановка та вирішення пізнавальних завдань;

• використання запитань і організація відповіді студентів. Семінар-диспут:

• студенти в ситуаціях полеміки вчаться аргументовано захищати свої ідеали, думки, переконання, ідеї;

• наявність питань, що розглядаються;

• вибір методів роботи студентів.

Семінар з виступами студентів:

• видача індивідуальних завдань студентам;

• виконання студентами рефератів, доповідей, повідомлень;

• наявність обговорюваних питань чи проблем;

• форми роботи для вирішення питань, проблем. Міждисциплінарний семінар:

• наявність проблемних запитань, запитань з декількох навчальних дисциплін;

• обговорення проблемних запитань;

• вибір форм і методів роботи студентів.

Комбіноване семінарське заняття:

• постановка навчальних завдань;

• наявність цих завдань;

• доповіді, реферати, повідомлення, які переходять у розгорнуту бесіду або дискусію.

Семінар-практикум:

• наявність запланованих питань;

• складання відповідно до плану завдань творчого, пошукового та дослідного характеру;

• обговорення та вирішення поставлених завдань.

Види семінарських занять [3].

Рекомендуються такі види семінарських занять:

- Семінар-колоквіум - активна жвава бесіда на зазначену в плані тему, коли і викладач, і студенти ставлять запитання, в обговоренні яких беруть участь усі студенти.

- Семінар-вивчення першоджерел - обговорення і аналіз історичних джерел, їх критика, дешифрування, коментування та реконструкція історичних фактів.

- Семінар-диспут - дискусія навколо проблем, які по-різному тлумачаться, висвітлюються вченими різних наукових напрямків( шкіл) або в різних країнах.

- Семінар-рольові ігри - висвітлення позицій політичних діячів, відомих педагогів та вчених, з'ясування їх поглядів при висвітленні проблем розвитку суспільства у вигляді ділової гри.

- Семінар-симпозіум - обговорення усних виступів і підготовлених рефератів.

- Метод ситуацій (кейс-метод) - використання опису реальних соціальних і економічних ситуацій, аналіз ситуацій, вияснення суті проблеми, пропонування можливих розв'язків і вибір кращих з них. Форми і методи семінарського заняття урізноманітнюються в залежності від характеру навчальної дисципліни, теми, особливостей студентської аудиторії та її реальних можливостей. Рекомендується також проводити змішані (комбіновані) види семінарських занять.

Кожне семінарське заняття має містити елементи дискусії між студентами і активну участь всіх присутніх.

На семінарських заняттях практикується використання мультимедійних і відеоматеріалів та Інтернет.

Призначення семінарських занять із історії: розвивати самостійність студентів; вдосконалювати та поглиблювати закріплені знання; розвивати вміння і навички роботи з додатковою та довідковою літературою; вчитися виділяти головне; вчити студентів користуватися різними формами роботи. Вимоги до семінарських занять із історії

• високий організаційний, науково-методичний рівень семінарських занять;

• проведення семінарського заняття після прочитання циклу лекцій на відповідну тему навчальної дисципліни;

• виділення науково обґрунтованого об'єму літератури самостійної роботи при підготовці до семінару;

• наявність графіка групових та індивідуальних консультацій за темою семінарського заняття.

Якісні характеристики семінарського заняття із історії:

• ефективність навчально-виховного впливу на студентів;

• відповідність планів семінарських занять програмі курсу;

• підготовка викладача, змістовність вступного і заключного слова викладача, характеристика доповідей студентів;

•

• глибина розгляду основних питань, уміння встановлювати міждисциплінарні зв'язки.

• активність студентів;

• взаємодія в різних формах роботи;

• порядок обліку і контролю.

Викладач під час проведення семінарського заняття здійснює:

• контроль відвідування;

• контроль якості виступів студентів, виконаної ними роботи;

• характеристику відповідей студентів, вказує на недоліки, шляхи та засоби їх подолання;

• виставлення кожному студенту оцінки.

Структура семінарського заняття із історії:

Організаційна частина

- ознайомлення з темою та планом заняття;

- визначення критеріїв оцінювання.

Навчально-дискусійна частина

- диспут на визначену тему за повідомленим планом;

- виступи доповідачів та їх опонентів;

- робота зі студентами, що не взяли участі в диспуті, але готові до відповіді;

- рецензування та обговорення рефератів;

- "мозковий штурм";

- класичний семінар (семінар із історії з виступами студентів) відповідей;

- висновок, узагальнення з кожного питання.

Заключна частина

- мотивована оцінка роботи студентів;

- поточний контроль знань.

Студент повинен заздалегідь знати тему і мету семінару, отримати план або перелік питань, що виносяться на семінарське заняття. Питання до семінарського заняття формулюються так, щоб студент мав змогу мислити або висловлювати свої думки. Семінарське заняття повинно сприяти тому, щоб студенти самостійно дійшли висновків і узагальнень щодо теми, яка виноситься на семінар. На семінарському занятті бажано застосовувати дискусійний характер, а студенти матимуть змогу формувати систему поглядів на те чи інше явище. Найцікавішим буде той семінар, який ставитиме для студентів певну проблематику, носитиме дискусійний характер [1].

Головна мета семінарського заняття полягає не в механічному повторенні теоретичного курсу (змісту лекцій), а в напруженій роботі думки, високій пізнавальній активності, виробленні практичних навичок застосування матеріалу.

Методичні рекомендації до семінарського заняття повинні мати такі елементи:

- номер і тему заняття;

- мету і завдання заняття;

- план семінару;

- за потреби словник або визначення найбільш важливих термінів, понять

тощо;

- контрольні питання;

- порядок проведення семінару;

- критерії оцінювання роботи студента на семінарі;

- рекомендовану літературу та джерела інформації щодо теми, яка розглядаються.

Методичні вимоги до організації семінарського заняття:

*Наявність стабільного розкладу семінарських занять.

*Обговорення і затвердження на засіданні кафедри планів семінарських занять як організуючого фактора самостійної роботи студентів.

*Укладання списків рекомендованої літератури з поділом її на основну і додаткову із зазначенням сторінок першоджерел, що належать до конспектування (у відповідності з бюджетом часу, відведеного для самостійної роботи з даної дисципліни згідно вимог силабусу).

*Наявність методичних рекомендацій до семінарських занять.

*Забезпечення занять наочно-ілюстрованими матеріалами, сучасними комп'ютерними засобами навчання, письмовими завданнями, тестами тощо.

Важливу роль в удосконалюванні методики навчання відіграє впровадження у практику семінарських занять нетрадиційних методів активного навчання. Найбільш ефективними серед них є такі методи, як-от ігрове проектування й аналіз конкретних ситуацій (кейс-метод).

Такі заняття проводяться, зазвичай, на І курсі головним чином з метою ознайомлення студентів зі специфікою самостійної роботи, а також з літературою, джерелами, методикою роботи над ними. На просемінарах студенти готують реферати на певні теми й обговорюють їх з учасниками просемінару, роблять за допомогою викладача висновки й узагальнення.

Семінари, які широко застосовуються на ІІ-ІІІ курсах, особливо спеціальні семінари на випускних IV-V курсах, спрямовуються на вироблення в студентів дослідницького підходу до вивчення матеріалу. Спецсемінар - спеціально організоване спілкування починаючих дослідників з певної проблеми. Успіх спецсемінару ще більш, аніж просемінару та семінару, залежить від того, хто їм керує. Спецсемінар, керований провідним фахівцем, набуває характер наукової школи, яка привчає студентів до колективного мислення та творчості. Наприкінці заняття керівник, як правило, робить повний огляд заняття в широкому науковому плані, розкриваючи обрії подальшого дослідження проблем, формуючи інтерес студентів до науки [11].

У вищій школі встановилися типи семінарських занять: семінар, що націлений на поглиблене вивчання певного систематичного курсу та тематично міцно пов'язаний з ним; семінар, призначений для ретельного опрацювання окремих, найбільш важливих і типових у методологічному відношенні тем курсу чи навіть однієї теми; семінар або спецсемінар дослідницького типу, присвячений більш ретельній розробці часткових проблем науки [12]; семінари- практикуми, присвячені обговоренню рівних варіантів розв'язання практичних ситуаційних задач і завдань.

При ігровому проектуванні відтворюється процес створення або вдосконалювання умовного або модельованого об'єкта. В основі технології проведення таких занять лежать три стрижневих елементи: 1) механізм визначення функціонально-рольових інтересів учасників ігрового проектування; 2) алгоритм розробки проекту; 3)механізм "експертної оцінки" проекту або ігрового "випробування проекту в дії". Такі технології навчання особливо ефективні, якщо вони реалізуються безпосередньо на підприємстві, де здійснюються впровадження нововведень, розробка й освоєння інновацій, що перетворюють ігрове проектування в моделювання реальних процесів [9, с. 37].

Аналіз конкретних ситуацій сприяє формуванню в майбутнього фахівця вміння формулювати й вирішувати завдання (проблему) у певних обставинах. Ситуаційні завдання суттєво відрізняються від навчальних завдань-вправ: якщо там завжди сформульована умова та вимога, то в ситуаційному виробничому завданні, як правило, таких параметрів немає.

Майбутньому фахівцеві під час вирішення подібних завдань необхідно, насамперед, розібратися в реальній ситуації, визначити, чи існує проблема, у чому власне вона полягає, самостійно визначитись, що йому відомо й що треба здійснити для ухвалення рішення.

Ситуаційне завдання може мати кілька варіантів рішення, які виявляться прийнятними в конкретній ситуації, що вимагає від фахівця вміння обрати з них найбільш оптимальний. У такий спосіб розвивається здатність визначати раціональні способи аналізу проблемної ситуації та шляхи її вирішення.

Аналіз конкретних ситуацій або кейс-метод - це ситуаційне завдання та інформація, необхідна для її вирішення, що розміщена в спеціальній папці (конверті).

Кейс (від англ, case - випадок, обставина, стан справ; доказ, аргумент) - модна та досить поширена форма проведення економічних занять і здійснення контролю знань студентів і дорослих за окремою темою, конкретним курсом, а також для розроблення міждисциплінарних завдань і занять на професійну компетентність [11] у ході семінарських занять з будь-якої дисципліни.

Конструктор кейс-методу.

1. Вивчення студентами тексту та змісту ситуації позааудиторно.

2. Ознайомлення зі структурою кейсу (ситуацією, наявними умовами, вимогами до результатів тощо).

3.

4. Постановка викладачем завдання за кейсом.

5. Об'єднання студентів у малі групи.

6. Робота студентів у малих групах.

7. Презентація роботи груп.

Ігрове проектування та кейс-метод можуть бути застосовані в якості окремої частини семінарського заняття та значно покращити якість його проведення.

Існує досить поширена думка, що лекції та семінари повинен проводити один викладач. За цих умов можливі єдиний підхід до бачення окремих тем чи питань курсу, послідовність і чіткість засвоєння матеріалу, здійснення систематичного контролю за самостійною роботою студентів. Проте, це не завжди можливо, тому зазвичай семінарські заняття проводить асистент чи старший викладач кафедри.

Ефективність семінарського заняття можна визначити за наступними критеріями [13, с. 14]:

• цілеспрямованість: постановка проблеми, прагнення пов'язати теорію з практикою, з використанням матеріалу в майбутній професійній діяльності;

• планування; виділення головних питань, пов'язаних з профілюючими дисциплінами, наявність у списку нової літератури;

• організація семінару: вміння викликати та підтримувати дискусію, конструктивний аналіз усіх відповідей і виступів, наповненість навчального часу обговоренням проблем, поведінка самого викладача;

• стиль проведення семінару: пожвавлений, з постановкою гострих питань, сприяння дискусії, збудження думки, прагнення висловити думку та ін.;

• відносини "викладач-студент": вимогливі, поважні;

• управління групою: швидкий контакт із студентами, упевнена поведінка в групі, розумні та справедливі взаємини зі студентами;

• зауваження викладача: кваліфіковані, узагальнені, конкретизовані;

• студенти ведуть записи на семінарах: регулярно, рідко, не ведуть.

Проблем на семінарі можна розглянути кілька, і всі обов'язково

розв'язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, прийняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи.

Діалог - це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку - різних груп студентів, з другого - студентів і викладача з метою спільного пошуку рішення. Тому воно направлено на пошук спільних знаменників, розширення і можливу зміну власного погляду, відвертість у взаємовідносинах. Як доводять дослідження, групові дискусії сприяють засвоєнню 50% матеріалу.

Дискусії - це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми. Корисні тим, що дають можливість активізувати розумову діяльність студентів, уміння висловлювати власні думки, використовувати набуті знання.

„Мозкова атака” достатньо популярний засіб навчання у дискусії. Ведучий пропонує якусь проблему або життєву ситуацію, для її вирішення пропонується якомога більше альтернативних засобів, які потім аналізуються самими студентами.

Форми організації дискусії.

„Дерево рішень” - метод усіх можливих варіантів. Цей метод застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення, подіїї в минулому. Студенти мають зрозуміти механізм складних рішень, роль викладача - заносити (можна залучати студентів) у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення студенти заповнюють таблицю.

Результати обговорюються, викладач порівнює отримані результати, відповідає на поставлені запитання. Дискусія проходить у стилі телевізійного ток-шоу.

Методика проведення дискусії:

1. Викладач ставить проблему, студенти її обговорюють. У дискусії беруть участь за регламентом 3-5 студентів.

2. Інші студенти через 15-20 хвилин беруть участь в обговоренні.

3. Після закінчення дискусії викладач підбиває підсумки, дає оцінку учасникам дискусії.

Структуровані дебати. Це змагання між двома командами.

Основні умови:

• кожна команда повинна ретельно готувати свої аргументи: вирішити, які пункти, підтверджені джерелами та документами, висувають виступаючі, бути готовими до аргументів супротивників;

• учасники дебатів виступають послідовно.

Перемога надається команді, яка більш ефективно й аргументовано довела свої позиції і спростувала протилежні.

До активних форм навчання, які сприяють засвоєнню до 70% матеріалу, відносяться рольові ігри. Під час їх проведення розігруються ситуації, які студентам не траплялися у повсякденному житті. Кожна рольова гра може тривати декілька хвилин, за цей час студент має розіграти певну ситуацію всіма придатними для цього засобами. Метою рольових ігор є допомога студентам у дослідженні їх почуттів, думок та дій у вільній сприятливій обстановці. Рольові ігри можуть дати багатий матеріал для обговорення.

Методика проведення:

• сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра;

• визначити відповідно до сценічних ситуацій дійових осіб, їх кількість;

• вибрати спостерігачів рольової гри;

Рольові ігри імітують реальні життєві події, тому вони повинні стосуватися проблем, на які немає однозначної відповіді. Викладач, не нав'язуючи своє бачення, може підкреслити ті моменти, в яких вдалося досягти згоди, і залишити відкритими ті, які потребують подальшого обговорення.



Висновки

навчання студент професійний науковий

Нові потреби суспільства й особистості визначили соціальне замовлення до системи вищої освіти. Навчальна діяльність дуже специфічна, й у першу чергу тому, що організовується не суб'єктом діяльності, не тим, кого навчають, а іншою людиною; у вищій школі - викладачем. Кінцевою метою навчання є формування способу дій, що забезпечують здійснення фахівцем майбутньої професійної діяльності.

Зміст семінарських занять у вищій школі має бути професійно спрямованим, забезпечувати розкриття на конкретних прикладах єдності теорії та практики. Застосовувані методи навчання повинні сприяти формуванню в студентів творчого підходу, залучати їх до активної пізнавальної діяльності. Підготовка викладача до семінару має певні особливості. Необхідно мати на увазі, що семінарські заняття проводяться за планом, відповідним програмі дисципліни, затвердженим кафедрою університету, а обсяг і зміст матеріалу, навіть провідні форми та методи роботи на семінарі, у більшості випадків, розробляються заздалегідь провідними фахівцями.

Таким чином, у сучасній педагогіці має місце багатоваріантність форм і методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань студентами, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшому житті.



Література

1. Вітвицька С. Основи педагогіки вищої школи. К.: Центр навчальної літератури, 384 с.

2. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. К.: Академвидав, 2020. 352 с.

3. Кузьмінський А. Педагогіка вищої школи: навч. Посібник. К.: Знання, 2021. 486 с.

4. Нагаєв В. Методика викладання у вищій школі: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2017. 232 с.

5. Ортинський В. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2019. 472 с.

6. П'ятницька В. Основи наукових досліджень у вищій школі. К.: Центр навч. літ-ри, 116 с.

7. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник / [Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.]; за ред. З.Н.Курлянд. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання, 2005. - 399 с.

8. Резван О. Методика викладання у вищій школі. Харків, ХНАДУ: «Міськдрук», 2020. 152 с.

9. Стеценко В. Організація практичної підготовки студентів у магістратурі. Нові технології навчання: науково-методичний збірник. К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2004. Вип. 37. С. 37 - 43.

10. Стинська В. В. Методика викладання у вищій школі. Методичні рекомендації. Івано-Франківськ, 2016. 65 с.

11. Туркот Т. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Кондор, 2021. 628 с.

12. Фіцула М. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. К.: Академвидав, 2006. 351 с.

13. Цехмістрова Г. Методологічне обґрунтування проведення семінарських занять у вищих навчальних закладах. Проблеми освіти. К., 2001. Вип. 24. С. 14 - 25.

14. Цехмістрова Г. Основи наукових досліджень: навчальний посібник. К.: Видавничий Дім «Слово», 2020. 240 с.

15. Шейко В. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. К.: Знання, 2020. 307 с.

16. Якса Н. Основи педагогічних знань: навч. Посібник. К.: Знання, 2019. 357 с.



References

1. Vhvic'ka, S. (2020). Osnovi pedagogiki vishhoi shkoli [Basics of higher education pedagogy]. K.: Centr navchafnoi hteraturi [in Ukrainian].

2. Dichdvs'ka, І. (2020). Innovacijni pedagogichni tehnologi'i [Innovative pedagogical technologies]. K.: Akademvidav [in Ukrainian].

3. Kuz'mms'kij, A. (2021). Pedagogika vishho'i shkoli [Pedagogy of the higher school]. K.: Znannja [in Ukrainian].

4. Nagaєv, V. (2017). Metodika vikladannja u vishhij shkoH [Teaching methods in higher education]. K.: Centr uchbovoi hteraturi [in Ukrainian].

5. Ortins'kij, V. (2019). Pedagogika vishhoi shkoli [Pedagogy of the higher school]. K.: Centr uchbovoi hteraturi [in Ukrainian].

6. P'jatnic'ka, V. (2021). Osnovi naukovih doslidzhen' u vishhij shkoli [Fundamentals of scientific research in higher education]. K.: Centr navch. ht-ri [in Ukrainian].

7. Kurljand, Z.N., Hmeljuk, R.I., Semenova, A.V. ta іп. (2005). Pedagogika vishhoi shkoli [Higher school pedagogy]. (vol. 1-2). K.: Znannja [in Ukrainian].

8. Rezvan, O. (2020). Metodika vikladannja u vishhij shkoli [Teaching methodology in higher education]. Hardv, HNADU: «Mra^druk» [in Ukrainian].

9. Stecenko, V. (2004). Orgamzadja praktichnoi pMgotovki studenhv u mag^ri^ur! [Organization of practical training of students in the master's degree]. Novi tehnologi'inavchannja - New learning technologies, 37, 37 - 43. [in Ukrainian].

10. Stins'ka, V. V. (2016). Metodika vikladannja u vishhij shkoli [Teaching methodology in higher education]. Іvano-Frankіvs'k [in Ukrainian].

11. Turkot, T. (2021). Pedagogika vishhoi shkoli [Higher education pedagogy]. K.: Kondor [in Ukrainian].

12. Fraula, M. (2006). Pedagogika vishhoi shkoli [Pedagogy of the higher school]. K.: Akademvidav [in Ukrainian].

13. Cehmіstrova, G. (2001). Metodolograhne obiTuntuvannja provedennja semmars'kih zanjat' u vishhih navchal'nih zakladah [Methodological justification of conducting seminar classes in higher educational institutions]. Problemi osviti - Problems of education, 24, 14 - 25. [in Ukrainian].

14. Cehmratrova, G. (2020). Osnovi naukovih doslidzhen' [Fundamentals of scientific research]. K.: Vidavnichij Dm «Slovo» [in Ukrainian].

15. Shejko, V. (2020). Organizacija ta metodika naukovo - doslidnic'koi dijal'nosti [Organization and methodology of scientific and research activity]. K.: Znannja [in Ukrainian].

16. Jaksa, N. (2019). Osnovi pedagogichnih znan' [Basics of pedagogical knowledge]. K.: Znannja [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...