Контент-аналіз тезаурусу кваліфікаційного призначення адміністративного апарату освітніх інституцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ТЕЗАУРУСУ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АПАРАТУ ОСВІТНІХ ІНСТИТУЦІЙ

Петровська Ольга Вікторівна, РИБ-студентка кафедри

освіти дорослих, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ

Анотація

Здійснено аналіз змісту категорій понятійно-категоріального апарату педагогічної розвідки вивчення та уточнення дефініцій у напрямі адміністрування освітніх інституцій. Досліджено надбання академічної та правочинної спадщини національного регулювання публічного управління й адміністрування у сфері освіти, науки та інноватики. Удосконалено у авторському тлумаченні категорії визначень «адміністратор», «адміністрування», «адміністративний апарат», «адміністрація».

Сформульовано у розлогому тлумаченні, що до адміністративних належать кваліфікаційні посадові вимоги управлінського апарату - найвище керівництво та заступники, уповноважені керівники структурно -організаційних адміністративних підрозділів академічної спільноти, а саме професійно підготовлені організатори, управлінці, менеджери з числа адміністраторів (педагогів, представників професорсько -викладацького складу, завідувачів проблемно-тематичних та спеціально-дослідницьких моніторингових, міждисциплінарних, проектно-конструкторських, інформаційно-технологічних дорадчих та консалтингових, дозвіллєвих та рекреаційно -просвітницьких центрів), системних адміністраторів інформаційно-аналітичних підрозділів та громадських представників органів самоврядування та зв'язків зі забезпечення доступу громадськості до соціально-екологічних даних спроможних забезпечувати соціально-громадянську відповідальність адміністраторів у системі ноосферноорієнтованої освіти впродовж життя. Визначено, що як правило, на адміністративні посади призначаються випускники з вищою освітою, які набули професійного досвіду, мають відповідні адміністративні здібності, що відповідно унормовуються, і спрямовують свої зусилля на професійний розвиток, удосконалення пролонгованих компетентностей для пожиттєвої зайнятості та забезпечення якості управління соціокультурними формами (освітньо-науковими, адміністративними, наглядовими, моніторинговими, інформаційно- аналітичними та експертними системами вищої школи та післядипломної підготовки) та якості й безпеки життя колективу, в цілому, й окремих особистостей, зокрема.

Ключові слова: адміністратор; адміністративний апарат; адміністрування; адміністрація; заклади освіти; заклади загальної середньої освіти; заклади вищої освіти; адміністративні органи управління за рівнями юрисдикції.

Abstract

Petrovska Olga Viktorivna, PhD-student in the Department of Adult Education, National Pedagogical Dragomanov University, Kyiv, Ukraine, Kyiv

CONTENT ANALYSIS OF QUALIFICATION THESAURUS IN THE ADMINISTRATIVE APPARATUS OF EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The research deals with the content analysis of the conceptual categories used in the pedagogical science, focused on the study and refinement of term definitions used in the educational institution administration. The research looks thorough the academic and legal heritage, gained in the spheres covering the national regulation of public administration and administration in the field of education, science and innovation. The author's interpretation of the term definitions such as "administrator", "administration process", "administrative apparatus", "administration" is improved.

The broad understanding of the administrative qualification job requirements for the management staff includes the requirements for the top managers and deputies, authorized heads of structural and organizational administrative units in the academic community including professionally trained organizers and managers among administrators (teachers, faculty members, providers of thematic and special research monitoring, interdisciplinary, design, informational and technological advising and consulting, leisure and recreational educational centers), system administrators in analytical subdivisions and public representatives of self-government bodies and people, who have access to public relations and socio- environmental data, being capable of ensuring the social and civic responsibility of administrators in the system of noosphere-oriented education throughout life. It is determined that people appointed to administrative positions are usually the graduates with higher education, who have already gained some professional experience, have appropriate administrative skills, and they focus their efforts on professional development, improvement of extended competencies for lifelong employment and quality management of socio-cultural forms (educational, scientific, administrative, supervisory, monitoring, analytical and expert systems of higher education and postgraduate training) and the quality and safety of team's life, in general, and all individuals, in particular.

Keywords: administrator, administrative apparatus, administration process, administration, educational institutions, general secondary education institutions, higher education institutions, administrative governing institutions according to the levels of jurisdiction.

Постановка проблеми

Актуалізація педагогічної розвідки вивчення та уточнення дефініцій у напрямі адміністрування освітніх інституцій обумовлена необхідністю модернізації соціокультурних форм сфери освіти, науки та інноватики впродовж життя на засадах сталого розвитку, а також імплементації правового та технічного регулювання освітнього адміністрування, його публічного позиціонування для розлогої амплітуди різночинних категорій здобувачів освіти та зацікавлених сторін з метою синергетичної трансформації освітнього процесу з синхронізацією міжнародної академічної мобільності правового та соціального захисту його учасників. Загалом пріоритетним є формування та забезпечення методологічного потенціалу системної методології управління освітньо-науковими системами та соціокультурними формами їх організації за семантичним призначенням. Тому, потребує удосконалення тезаурус кваліфікаційної відповідності визначень категорій в напрямі управління та адміністрування освітніх інституцій з метою розроблення методики організації освітнього проектування професійного розвитку майбутніх, діючих та резерву представників адміністративного апарату.

Актуалізація проблематики дає підстави для виокремлення наявних суперечностей:

- між соціальним замовленням на висококваліфікованих адміністраторів різного рівня й функціоналу забезпечення, модернізації освітньо-наукових систем та соціокультурних форм їх організації та діючими вимогами правового і технічного регулювання їх підготовки, професійного розвитку зі пролонгованою зайнятістю впродовж життя академічно достойних;

- між статично організованою системою традиційної професійної підготовки адміністраторів і необхідністю удосконалення методики організації освітнього проектування для професійного розвитку адміністраторів;

- суспільними вимогами гармонізації системних адміністративних дій на об'єкти освітнього менеджменту та рівнем якості підготовки та професійного розвитку адміністраторів освітніх інституцій;

- між упорядкуванням кваліфікаційних вимог до адміністраторів та академічним потенціалом освітніх інституцій щодо формування методологічних засад організації освітнього проектування для їх професійного розвитку за сферами працевлаштування у професійних середовищах зайнятості.

Зважаючи на процес децентралізації з урахуванням реформування системи освіти та її правового регулювання, наріжним постає питання уніфікації архітектоніки адміністративно -управлінського апарату, його ранжування та встановлення кадрової кваліфікаційної відповідності.

Перерозподіл ролей, функціоналу, відсутність чіткого нормативного регулювання, а також надання академічної свободи як закладам освіти, так і громадам в цілому, спровокувало розгубленість у прийнятті управлінських рішень і неоднозначність організації адміністративних структур, що призвело до полістрокатості тлумачень тезаурусу проблеми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Основні напрямки наукових доробків вітчизняних та закордонних представників академічної сфери виокремлено у проблематиці педагогічних розвідок: методології управління системами та забезпечення розвитку професіоналізму, формування професійних компетентностей В. Афанасьєв [3], Л. Вовк [4], С. Кузьмін[10], М. Месарович [11], Я. Такахара [11], М. Сетров [14].

Мета: удосконалення понятійно-категоріального апарату напряму публічного управління і адміністрування сфери освіти, науки та інноватики та забезпечення відповідності кваліфікаційного призначення адміністраторів освітніх інституцій.

Завдання: контент-аналіз аксіологічного змісту понять у довідкових, наукових джерелах та засобах правового і технічного регулювання; системний аналіз таксономічної відповідності кваліфікаційних категорій адміністраторів у тезаурусі наукового дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження

Стрімка трансформація освітнього середовища, глобалізаційні процеси, надані адміністративна і юридично-правова автономії закладів освіти, спонукають до аналізу і пошуку оптимальної управлінської структури, означення та перерозподілу функціональних обов'язків існуючих управлінських структур, шляхом формально-логічного дослідження нормативно-правових баз, здійснення прогностичного аналізу.

Загально прийняті тлумачення проаналізовано у ході контент-аналізу тезаурусу кваліфікаційного призначення тлумачень адміністративних дефініцій у енциклопедичних та довідкових онлайн-джерелах, правових актах, дорадниках та технічних регламентах врегулювання понятійно-категоріального апарату:

1. У загальнодоступній багатомовній онлайн-енциклопедії, якою опікується «Фонд Вікімедіа»:

- популяризується трактування адміністративного органу управління як адміністрація установи, що здійснює певні владні повноваження в особі керівника (заступників та керуючих структурними одиницями, менеджерів які адмініструють організаційно -управлінські рішення обов'язкового виконання для підлеглих), обмежені структурою окремої організації;

- визначення «адміністрація підприємства» у тому числі інституційної організації як адміністрацій інституцій сформульовано з авторською уніфікацією як орган, що здійснює врегулювання установ та організації в межах юрисдикцій в особі керівника і укомплектування адміністративного врегулювання, окрім керівництва, заступниками та уповноваженими у розподілі посадової субординаційно-координаційної взаємодії делегованої керівництвом адміністраторам структурно-організаційних підрозділів задля здійснення публічно-управлінських та адміністративних рішень в обов'язковому порядку доручених для виконання згідно виконавської дисципліни організації;

- поняття «адміністративне керівництво» відноситься до сфери офіційного оприлюднення сайту або або ЕВ сайту належить системним адміністраторам щодо обладнання серверу та програмного сервісу з розбудовою та статистичною метрикою задля забезпечення квалітології системного аналізу, контент-діагностики управління інформацією у публічній сфері та адміністрування нею.

2. У академічному тлумачному словнику української мови філологічно сформульовано: «Адміністрація - керівний орган установи, організації, підприємства» [1], «адміністратор - керівник установи, організації, підприємства» [2].

3. У документах правового регулювання згідно Закону України «Про державну службу» [7]:

- державне рангування посад адміністраторів найвищих категорій розрізняється у класифікації посад державних службовців (за критеріями організаційно-правових рівнів установи з вакансією, кваліфікаційних вимог до посади і її місця в структурі держадмінуправління). Кадровий резерв на адміністративні посади складають випускники закладів вищої освіти (далі - ЗВО) з професійним практично-корисним досвідом організаційної роботи та мають необхідні адміністративно-управлінські якості, здібності, здатності професійної компетентності згідно унормованих кваліфікаційних вимог з готовністю до самовдосконалення та самоменеджменту і спроможних до самоосвіти та професійного розвитку для забезпечення якісної модернізації при управлінні соціокультурними формами інституційної організації та формування професійних середовищ зайнятості з гарантіями якості і безпеки життя спільнот загалом і кожної особи зокрема;

- державна служба - особливий вид неангажованої та автономної публічної, професійної системної діяльності з адміністративного виконання управлінських завдань державного функціоналу, щодо: системного аналізу держполітики, експертизи стратегем та проектів державного врядування, транскордонних імплементацій на концептуальному глобальному, національному, галузевому і регіональному рівнях; формування базових сервісів забезпечення доступності до якісних адмінпослуг; держконтроль правового регулювання, управління ресурсами, майном, персоналом;

- посади державної служби поділяються на категорії:

Категорія «А» (вищий корпус держслужби, «перші» керівники), I, II, III ранги: Державний секретар КМУ та його заступники, державні секретарі міністерств; керівники ЦОВВ, які не є членами КМУ, та їх заступники; керівники апаратів КСУ, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступники, керівники секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступники, Голови Державної судової адміністрації України та його заступники; керівники державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

Категорія «Б» (заступники керівників держорганів, керівники структурних підрозділів, територіальних органів), III, IV, V, VI ранги, керівники та їх заступники: структурних підрозділів Секретаріату КМУ; керівники структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, їх заступники; територіальних органів та державних органів керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій та їх апаратів апеляційних та місцевих судів, та підрозділів їх апаратів; заступники керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Категорія «В» - інші посади, не віднесені до категорій «А» і «Б». VI, VII, VIII, IX ранги: Інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

4. Згідно Закону України «Про вищу освіту» [6], до категорії інституцій управління (ст.12 п.1) належать установи урядового національного, відомчого, галузевого, громадського самоврядного, академічного (у тому числі самоврядного) призначення, які здійснюють управління у сфері вищої освіти, науки й інноватики у межах повноважень: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, галузеві державні органи управління ЗВО; органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування; Національна академія наук України та національні галузеві академії наук, засновники ЗВО, органи громадського самоврядування академічного простору, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Адміністративне управління (ст.1 п.18²) республіканського обласного, районного та місцевого рівня здійснюють адміністрації Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними та районними адміністраціями (у тому числі і на місцях). У статті 41 пункті 9 зазначено, щ адміністрація ЗВО «не має права втручатися в діяльність наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених», окрім винятків порушення законодавства, статутних документів, що перешкоджають чи завдають шкоди інтересам ЗВО.

Встановлено, що в попередній юрисдикції та легітимній редакції законодавчого акту відсутнє формулювання поняття «адміністрації ЗВО».

5. Відповідно до Закону України «Про освіту» [9] «система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами» (ст.24. п. 1). Управлінські повноваження, які передбачено законодавчою та установчою нормативною документацією закладу здійснюють в межах розподілу: засновник (засновники), керівник освітньої установи, колегіальні органи управління та громадського самоврядування, інші органи у разі передбачення таких спеціальними законами або установчими документами закладів освіти (ст.12. п. 2).

Встановлено, що поняття «адміністрація», «адміністратор», «адміністративний апарат» і «процес адміністрування освітньої установи» в законі не визначено.

6. У Законі України «Про місцеве самоврядування» [8] постулюється делегування повноважень (ст.43. п.27) органами виконавчої влади місцевим державним адміністраціям через ухвалу відповідних рішень районними або обласними радами щодо прийняття рішень: адміністративно -територіального устрою та розгляду перейменувань вулиць, провулків, тощо (ст. 37. п. 1); розробки та поданні проектів (різних рівнів) розвитку соціально-економічної, кільтурної, освітньої, спортивної, оборонної сфер діяльності областей і районів; реалізації концепції сталого розвитку; забезпечення життєдіяльності, фінансової спроможності, транспортного сполучення; розбудови інфраструктури; підтримки традицій; забезпеченні розвитку національно - патріотичних, творчих, соціальних сервісів, товариств, асоціацій (ст.44. п.1); контролю і організації надходження та розподілу коштів; контролю використання природних ресурсів (ст. 44. п. 2). При цьому за районними та обласними радами залишається контролююча щодо виконання делегованих повноважень підлеглими посадовими особами (ст.43 п. 28) і адміністративна функції у забезпеченні спроможності та діяльності органів місцевого самоврядування, налагодженні комунікативних зв'язків, юридичній і правовій підтримці (ст.58. п. 2).

7. У Пораднику для голів та управлінців у сфері освіти територіальних громад «Створюємо орган управління освітою в громаді» [15] присвяченому питанням освітнього врегулювання в нових територіальних громадах у рамках Швейцарсько-українського проекту «Децентралізація для розвитку демократичної освіти» згідно конституційних змін [13] на принципі субсидіарності. Розроблено методичні та практичні рекомендації поетапного прогресу утворення управлінських освітніх органів у територіальних громадах в ієрархії виконавчого апарату без юридичного оформлення статусу особи або відокремленого підрозділу для вирішення освітніх питань. Презентовано практичні поради зі прийняття у комунальну власність громади закладів освіти, у тому числі типові зразки документовпорядження, які необхідні для розбудови та управління освітньою системою. Цільовою аудиторією на яку орієнтовано порадник є посадові особи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад та стейкхолдери для забезпечення реєстрації освітніх інституцій та ефективної розбудови системи управління освітою в територіальній громаді. Порадник розроблено за рахунок консолідації зусиль відомств країн -партнерів: Міністерство освіти і науки України, Міністерство розвитку громад та територій України, громадських організацій «Асоціація об'єднаних територіальних громад» та «DOCCU - розвиток громадянських компетентностей в Україні».

Встановлено, що у пораднику також відсутні визначення публічної сфери адміністрування.

8. У Посібнику «Інституційна спроможність об'єднаних територіальних громад України» розробленому для реалізації програми Агенцією з міжнародного розвитку Сполучених Штатів Америки (з англ. - United States Agency for International Development, USAID) з метою модернізації поступу «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (з англ. - Decentralization Offering Better Results and Efficiency, DOBRE), яка «спрямована на посилення ролі місцевого самоврядування та створення кращих умов для розвитку ТГ (де, ТГ - територіальні громади)» [12] наголошується на необхідності дотримання засадничих постулатів Європейської Хартії місцевого самоврядування [5], ратифікованої Україною, яка регламентує повноту і виключність (ст.4. п.4) повноважень органів місцевого самоврядування для визначення внутрішнього адміністративного устрою (ст. 6. п. 1,2). Принципи Хартії є обов'язковими для самоврядних органів різних категорій ... місцевих або регіональних органів самоврядування у сфері її поширення (ст.13). Поняття «адміністратор» та «адміністрування» у подальшому не презентовано, поряд із тим унормовано визначення адміністративно-територіальних одиниць та відділу/центру надання адміністративних послуг. Встановлено, що місцеве самоврядування освіти здійснюють створені відділи освіти молоді та спорту, охорони здоров'я, культури, соціального захисту та служба у справах дітей. До повноважень органів управління освітою, а саме - власних належать «управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення». Також передбачається уможливлення «створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду . на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій ... а також коштів населення». Окремою функцією місцевого нагляду виокремлено «контроль за використанням коштів фонду за призначенням». До делегованих повноважень рекомендовано віднести «забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території» контроль відповідності організації надання освітніх послуг законодавчим нормам; кадрове забезпечення закладів загальної середньої освіти, опрацювання потреб у підвищенні кваліфікації для цих закладів, надається право «внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я»; забезпечення реалізації прав пільгових категорій населення у отриманні лікарських засобів відповідно до законодавства; реалізація прав на отримання інклюзивних форм навчання населення з особливими освітніми потребами; вносити пропозиції щодо організації оплати харчування дітей у школах у тому числі групах з подовженим днем.

Висновки

Уточнено, що розлоге оприлюднення дефініції адміністративного персоналу управління синергізує кваліфікаційні категорії управлінського апарату академічного потенціалу соціокультурних форм організації неперервної освіти впродовж життя якій таксономічно градуюється за різночинними категоріями адміністраторів.

Сформульовано у розлогому тлумаченні, що до адміністративних належать кваліфікаційні посадові вимоги управлінського апарату - найвище керівництво та заступники, уповноважені керівники структурно -організаційних адміністративних підрозділів академічної спільноти, а саме професійно підготовлені організатори, управлінці, менеджери з числа адміністраторів (педагогів, представників професорсько -викладацького складу, завідувачів проблемно-тематичних та спеціально-дослідницьких моніторингових, проектно-конструкторських, інформаційно-технологічних дорадчих та консалтингових, дозвіллєвих та рекреаційно -просвітницьких центрів), системних адміністраторів інформаційно-аналітичних підрозділів та громадських представників органів самоврядування та зв'язків зі забезпечення доступу громадськості до соціально-екологічних даних спроможних забезпечувати соціально-громадянську відповідальність адміністраторів у системі ноосферноорієнтованої освіти впродовж життя (за періодами і циклами ангажованої зайнятості) щодо потенційно зацікавлених, академічно - відповідних та біосоціально потребуючих категорій рівноправного доступу до академічного простору відповідальних перед поколіннями здобувачів освіти за академічну доброчесність у дотриманні традицій вищої школи для забезпечення неперервності освіти та наукового дослідництва; здатні забезпечувати збереження інституційної спадщини; мають сформований рівень академічної (освітньо-політичної, правової, екологічної та управлінської) культури для збереження наступності й успадкування корпоративних традицій керівництва, управління, адміністрування, а також інституційного практично- корисного досвіду; уміють шанобливо ставитися до сталості адміністративної системи у складі її працівників (зокрема й до зовнішніх органів адміністративного управління різного рівня). педагогічний освітній наука інституція

Визначено, що як правило, на адміністративні посади призначаються випускники з вищою освітою, які набули професійного досвіду, мають відповідні адміністративні здібності, що відповідно унормовуються, і спрямовують свої зусилля на професійний розвиток, удосконалення пролонгованих компетентностей для пожиттєвої зайнятості та забезпечення якості управління соціокультурними формами (освітньо-науковими, адміністративними, наглядовими, моніторинговими, інформаційно - аналітичними та експертними системами вищої школи та післядипломної підготовки) та якості й безпеки життя колективу, в цілому, й окремих особистостей, зокрема.

Запропонований в статті аналіз аксіологічного змісту понять дає змогу виявити основні джерела суперечностей у тлумаченнях змісту публічного управління і адміністрування сфери освіти, науки та інноватики, а також окреслити засоби та шляхи їх подолання у практичноорієнтованій площині.

Література

1. Академічний тлумачний словник, 2018.

2. Академічний тлумачний словник, 2018.

3. Афанасьев В.Г. Системность и общество. Москва: Политиздат, 1980. 432с.

4. Вовк Л. П. Історія освіти дорослих в Україні: нариси / Л. П. Вовк; Укр. держ. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. -- К.: УДПУ, 1994. -- 228 с

5. Європейська хартія місцевого самоврядування, 1985, м. Страстбург. [Електронний ресурс].

6. Закон України «Про вищу освіту», 2014. [Електронний ресурс].

7. Закон України «Про державну службу», 2016.

8. Закон України «Про місцеве самоврядування», 1997 (під. ред. від 29.08.2021р.).

9. Закон України «Про освіту», 2017. [Електронний ресурс].

10. Кузьмін О. Є. Мельник О. Г. Основи менеджменту: підручник. Київ: Академвидав, 2003. 416 с.

11. Месарович М, Я Такахара Общая теория систем: математические основы

12. Посібник «Інституційна спроможність об'єднаних територіальних громад України», 2019. [Електронний ресурс]. Постанова Верховної Ради України «Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади» від 31 серпня 2015 року № 656-VIII. [Електронний ресурс].

13. Сетров М. Организация биосистем. Ленинград: Наука, 1971. 232 с.

14. Створюємо орган управління освітою в громаді: Порадник для голів та управлінців освітою територіальних громад, 2020.

References

1. Akademichnyi tlUmachnyi slovnyk [Academic Interpretive Dictionary], (2018). sum.in.ua

2. Akademichnyi tlumachnyi slovnyk [Academic Interpretive Dictionary]], (2018). sum.in.ua

3. Afanasiev, V.G. (1980) Sistemnost i obschestvo [System and society]. Moscow: Politizdat. [in Russian].

4. Vovk, L. P. (1994) Istoriia osvity doroslyh v Ukraini: sketches [History of adult education in Ukraine: essays]. iv. Ukr. state ped. university named after M. P. Drahomanov [in Ukrainian].

5. European Charter of Local Self-Government [European Charter of Local SelfGovernment]. (n.d). zakon.rada.gov.ua

6. Zakon Ukrainy "Pro Vyschu Osvitu" [The Law of Ukraine "On Higher Education]. (n.d). zakon.rada.gov.ua

7. Zakon Ukrainy "Pro Derzhavnu Sluzhbu" [The Law of Ukraine "On Civil Service"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua

8. Zakon Ukrainy "Pro mistseve samovriaduvannia" [The Law of Ukraine "On Local Self-Government"].(n.d). zakon.rada.gov.ua

9. Zakon Ukrainy "Pro Osvitu" [The Law of Ukraine "On Education"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua

10. Kuzmin, О. Ye., Melmyk, О. G. (2003). Osnovy menedgmentu [Fundamentals of Management]. Kyiv: Akademvydav. [in Ukrainian].

11. Mesarovych, M., Ya. Takahara Obschaia teoriia sistem: matematicheskiie ocnovy [General theory of systems: mathematical bases].

12. Textbook «Instytutsiina spromozhnist obiednanyh terytorialnyh hromad Ukrainy» [Handbook "Institutional Capacity of United Territorial Communities of Ukraine"]. decentralization.gov.ua

13. Postanova Verkhovnii Rady Ukrainy “Pro poperednie skhvalennia zakonoproiektu pro vnesennia zmin do Kostytutsii Ukrainy schodo detsentralizatsii vlady” [The Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine “On Preliminary Approval of the Draft Law on Amendments to the Constitution of Ukraine on Decentralization of Power”]. (n.d).

14. Setrov, M. (1971) Organizatsiia biosystem [Organization of biosystems]. Leningrad: Nauka. [in Russian].

15. Stvoriuiemo orhan upravlinnia osvitoiu v hromadi [Creating a community education management body]. (2020).

Размещено на Allbest.ru