Модель формування екологічної компетентності в процесі фахової підготовки судноводіїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель формування екологічної компетентності в процесі фахової підготовки судноводіїв

Жур'ян Вікторія Володимирівна аспірант, Інститут професійно-технічної освіти, Національна академія педагогічних наук України

Анотація

Статтю присвячено розробці структурно-функціональної моделі формування екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО. Проаналізовано наукові та науково-педагогічні джерела у яких розкриваються різні аспекти моделювання, дано визначення поняття структурно-функціональної моделі формування екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО. Розглянута сутність процесу створення моделі формування екологічної компетентності судноводіїв.

В роботі було визначено та проаналізовано інтегровані блоки моделі (концептуально-цільовий, організаційно-технологічний, змістовий та оцінно-результативний); визначені мета - формування та розвиток екологічної компетентності судноводія в процесі фахової підготовки, виокремлені трикомпонентні цілі формування екокомпетентності (соціальні, дидактичні, особистісні), завдання, методологічні підходи (науковий, системний, ціннісний, нормативний, особистісно-діяльнісний, ситуативно-контекстний та особистісно- зорієнтований) та дидактичні принципи (принцип зв'язку теорії з практикою, доступності, систематичності, наступності, інновації, єдності змісту і завдань екологічної освіти, екологічної профілізації фахової підготовки та ін) формування екологічної компетентності в процесі фахової підготовки судноводіїв; розкриті засоби та методи формування екокомпетентності. Важливою складовою побудованої моделі були визначені педагогічні умови, впровадження яких, на нашу думку, буде сприяти реалізації розробленої структурно-функціональної моделі та вирішенню поставлених в навчально-педагогічному процесі завдань. Перевірка дієвості виокремлених педагогічних умов була визначена одним із основних завдань розробленої моделі формування екокомпетентності судноводія.

У дослідженні з'ясовано, що в процесі професійного навчання у закладі вищої освіти для формування екологічної компетентності майбутніх судноводіїв в процесі фахової підготовки необхідне використання сучасних методів, інноваційних засобів та форм навчання. До них ми, у першу чергу, відносимо використання засобів інформаційно-комп'ютерних технологій, які забезпечують імітаційне моделювання ситуацій, що максимально наближено відтворюють реальні умови несення суднової вахти, забезпечують відтворення критичних ситуацій за допомогою застосування сучасних тренажерних технологій і комплексів у режимі реального часу.

За результатами дослідження нами встановлено, що побудова загальної моделі екологічної компетентності не може бути однозначною, оскільки екологічна компетентність - це багатопланова, мультиструктурна якісна характеристика здобувачів освіти, що формується під впливом великої кількості зовнішніх і внутрішніх факторів, які не завжди можна повністю врахувати при формуванні компетентності.

Для спрощення аналізу результатів впровадження запропонованої моделі умовно було виокремлено три рівні сформованості екологічної компетентності майбутніх судноводіїв (низький - репродуктивний, середній - моделюючий і високий - креативний). Проте, зазначимо, що сутність сформованості екологічної компетентності полягає усвідомленні себе як невід'ємної частини природи, наявності почуття особистої відповідальності за збереження довкілля та наявності стійкої екологічної позиції на основі знань, отриманих у процесі навчання та усталених особистісних цінностей.

Ключові слова: професійна освіта, підготовка судноводіїв моделювання компетентності, екологічна компетентність, модель розвитку екологічної компетентності.

Abstract

Model of formation of environmental competence in the process of boatmasters training

Zhurian Viktoriia Volodimirivna Graduate student of the Institute of Vocational Education National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

The article is devoted to the development of a structural and functional model of the formation of environmental competence of boatmasters in the process of training in the Institutions of Higher Education. Scientific and scientific- pedagogical sources in which various aspects of modeling are revealed are analyzed, the definition of the concept of structural-functional model of formation of ecological competence of boatmasters in the process of professional training in the Institutions of Higher Education is defined. The essence of the process of creating a model for the formation of environmental competence of boatmasters is considered.

The study identified and analyzed the integrated blocks of the model (conceptual-target, organizational-technological, content and evaluation-effective); defined goals - formation and development of ecological competence of the boatmasters in the process of professional training, three-component goals of formation of ecological competence (social, didactic, personal), tasks, methodological approaches (scientific, systemic, value, normative, personal-activity, situational-contextual and personal-oriented) and didactic principles (the principle of connection of theory with practice, accessibility, systematicity, continuity, innovation, unity of content and objectives of environmental education, environmental profiling of training, etc.) the formation of environmental competence in the training of boatmasters; revealed means and methods of eco-competence formation. An important component of the constructed model were the pedagogical conditions, the implementation of which, in our opinion, will contribute to the implementation of the developed structural and functional model and the solution of the tasks set in the educational and pedagogical process. Checking the effectiveness of selected pedagogical conditions was identified as one of the main tasks of the developed model of formation of environmental competence of the boatmaster.

The study found that in the process of professional training in higher education for the formation of environmental competence of future boatmasters in the process of professional training requires the use of modern methods, innovative tools and forms of education. These include, first of all, the use of information and computer technology, which provides simulation of situations that closely reproduce the real conditions of the ship's watch, provide reproduction of critical situations through the use of modern training technologies and complexes in real time .

According to our research, the construction of a general model of environmental competence cannot be unambiguous, as environmental competence is a multifaceted, multistructural qualitative characteristic of students, formed under the influence of many external and internal factors that can not always be fully taken into account

To simplify the analysis of the results of the implementation of the proposed model, three levels of environmental competence of future boatmasters were conditionally distinguished (low - reproductive, medium - modeling and high - creative). However, it should be noted that the essence of the formation of environmental competence is self-awareness as an integral part of nature, a sense of personal responsibility for the environment and a stable environmental position based on knowledge gained in the learning process and established personal values.

Keywords: professional education, training of pilots, competence modeling, ecological competence, ecological competence development model.

Постановка проблеми

Науково технічний прогрес, у першу чергу поява сучасних комунікаційних технологій на основі комп'ютеризації всіх сфер життя призвів до того, що існуючі традиційні форми набуття знань не в стані забезпечити потреби суспільства в отриманні кваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців. Тому останні десятиліття масового розповсюдження набувають інноваційні методи навчання, впроваджується компетентнісна парадигма, актуалізуються трансдисциплінарні підходи тощо.

Україна, як і багато інших країн світу, переходить від усталеної адаптивної моделі вищої освіти, яка була притаманна індустріальному та постіндустріальному суспільстві, до якісно нової моделі вищої освіти яка характерна для інформаційного суспільства, суспільства знань. На сучасному етапі суспільного розвитку удосконалення діяльності системи вищої освіти потребує комплексного проектування моделей всіх її ланок, моделювання процесу підготовки майбутніх фахівців таким чином, щоб він забезпечував професійну й життєву компетентність, якісні професійні знання й уміння, професійну мобільність і стійкість, конкурентоздатність і конкурентоспроможність випускників закладів освіти [1].

Важливою складовою життєвої та професійної компетентності, без якої сьогодні жоден фахівець не може вважатись повною мірою готовим до здійснення професійної діяльності є його екологічна компетентність. У світлі глобальних викликів, що стоять перед сучасним суспільством проблематика становлення екологічної компетентності особистості виходить на одне з чільних місць. Не зважаючи на ряд зусиль світового суспільства щодо покращення екологічного стану біосфери, на планеті наростає екологічна криза, спричинена непродуманою і безвідповідальною діяльністю людини. Антропогенний фактор впливу на навколишнє середовище став визначальним, що й призвело до зростання значення питання формування екологічної компетентності людини.

Суперечності між потребами глобального світу і неможливістю біосфери забезпечити ці потреби досягли критичних значень. Перейдена межа самовідновлювальних природних процесів, порушено екосистеми планети. Сучасна економіка «не влаштовує» біосферу, а «біосферосумісна» економіка - сучасну цивілізацію. Сучасні концепції розвитку людства наполягають на необхідності досягнення стратегічного балансу між діяльністю людини і підтриманням відновлювальних можливостей біосфери, тобто діяльність людини не повинна призводити до незворотних порушень у природі [2].

Найголовнішим чинником забезпечення екологічної безпеки сьогодні виступає екологічна освіта. Екологічна освіта здатна впливати на усвідомлення власної причетності до екологічних проблем, врахування у професійній, суспільній і побутовій діяльностях наслідків впливу на довкілля й таким чином спрямована на формування екологічно компетентної особистості [3].

Проте, як стверджує Л. Липова, компетентнісний підхід хоча і є одним з найбільш актуальних освітніх підходів, завдання формування екологічної компетентності здобувачів освіти не зазначено у сконцентрованому вигляді в нормативних документах МОН України, за винятком класів екологічного профілю у профільній школі та спеціалістів екологічних спеціальностей (інженерів - екологів) у ЗВО. Окремі риси і складові екологічної компетентності визначені у «Концепції екологічного виховання», проте екологічні відомості розпорошені у шкільних природничих курсах, тому учні мають із цієї проблеми фрагментарні знання, хоча, як уже зазначалось екологічна компетентність є складовою життєвої компетентності учнів, а надалі і складовою їх майбутньої професійної компетентності, тобто є конче необхідною у житті [2].

Відповідно до наведеного, розвиток екологічної компетентності потребує чіткого взаємоузгодження окремих форм і засобів її розвитку, особливо в контексті професій безпосередньо пов'язаних із потенційно небезпечною для довкілля діяльністю, до яких відноситься і професія судноводія.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Процес психолого-педагогічного моделювання , як вид наукового пізнання, розглядався багатьма дослідниками. Загальні принципи моделювання висвітлено у роботах М. Аксенова, В. Арнольда, В. Афанасьєва, Ю. Гастева, Б. Глинського, С. Гончаренка, Б. Грязнова, В. Краєвського, В. Маслова, І. Новик, В. Полонського, А. Ракітова, Р. Шеннона, В. Штофа , А. Уйомова та багатьох інших.

Проте серед науковців не сформована єдиного погляду як на його сутність, так і на технологію його застосування. Так, наприклад, Г. Суходольський розглядає моделювання «як процес створення ієрархії моделей, в якій деяка реально існуюча система моделюється в різноманітних аспектах і різними засобами» [4], Е. Юдін стверджує, що моделювання це метод наукового пізнання будь-якого дослідження за допомогою створення моделі [5, с. 46]. За визначенням С. Щерби, моделювання - це опосередкований метод пізнання, що передбачає вивчення об'єкта на основі його копії (моделі), а модель - реально існуюча чи мислено уявна система, що замінює в пізнавальному процесі систему-оригінал і перебуває з нею у відношеннях подібності, тотожності, однаковості [6].

Питанням моделювання фахової підготовки майбутніх морських фахівців займалися такі науковці, як В. Дулін, Г. Емад, О. Касьянов, В. Рот, Є. Скачко, Л. Ступіна, Н. Рєпін, В. Фадєєва та ін.

Питанням формування екологічної компетентності здобувачів освіти різних ланок присвячені роботи Т. Бакірової, О. Гуренкової, Д. Єрмакова, Л. Лук'янової А. Макоїдова, Н. Казакова, Л.Титаренко та багатьох інших. Різноманітні аспекти екологічної компетентності майбутніх спеціалістів морської галузі розглядали М. Бабишена, В. Волошин, В. Добровольська, В. Зубрилов, В. Істомін, С. Левківський, Э. Манн-Боргезе, С. Місєвич, М. Падун, В. Позднякова, А. Сваричевська, В. Шмаков , А. Яцик та інші.

Незважаючи на проведені наукові розвідки дослідників з проблеми формування екологічної компетентності майбутніх судноводіїв та інших фахівців морської сфери, ця проблема остаточно не розв'язана через складність самого явища екологічної компетентності, і, більш загально, екологічної культури фахівця. Питання формування у здобувачів освіти судноводійського профілю екологічної компетентності потребує пошуку шляхів підвищення ефективності для забезпечення конкурентоспроможності майбутніх фахівців як на вітчизняному, так і на міжнародному ринку праці.

Мета статті - побудова структурно-функціональної моделі розвитку екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО.

Відповідно до мети визначено такі завдання: визначити елементи та складові моделі; розкрити сутність елементів та складових моделі розвитку екологічної компетентності.

Виклад основного матеріалу

Моделювання, як метод дослідження, широко використовується в описуванні структури явищ та об'єктів, які вивчаються. Порівняно із іншими методами дослідженнями, перевагою методу моделювання є те, що за допомогою побудови моделі можна спроектувати причинно-наслідкові зв'язки між елементами цілого, показати процеси, функції, сутність явища, яке знаходиться в об'єктиві дослідника. Моделювання, замінюючи оригінал об'єкту, дозволяє вивчати окремі його сторони, саме ті, в яких виникає суперечність, і вирішувати цю суперечність за допомогою наукового знання [7].

Моделювання є системою елементів, що відтворює певні сторони, зв'язки та функції досліджуваного об'єкта, представляє його у найбільш загальному вигляді, а модель - це засіб пізнання, узагальнення та відтворення окремих елементів цієї системи у формі базових компонентів та описових характеристик [8]. Отже, педагогічне моделювання , як метод пізнання, є універсальним у тому сенсі, що він дозволяє поєднати теоретичні напрацювання із практичними здобутками, тобто при розгляді деякого педагогічного об'єкта вибудувати причинно-наслідкові зв'язки між експериментальною діяльністю та змінами, що відбулися із самим об'єктом, його структурою та зв'язками між елементами цієї структури.

Очевидно, що результатом процесу моделювання має бути деяка модель. Модель не ототожнюється із самим явищем, а є деяким його схематичним зображенням. При цьому вона, як і саме педагогічне явище чи об'єкт є системою, хоч і нижчого порядку, у якій розглядаються лише ті елементи і зв'язки між ними, що здійснюють вплив (прямий чи опосередкований) на досліджувану систему. Модель можна розглядати як деяке узагальнення практичного досвіду, що носить, певною мірою, абстрактний характер. Важливою властивістю моделі є те, що за її допомогою можна відслідковувати причинно-наслідкові зв'язки, тим самим отримуючи нову інформацію про об'єкти, розгляд змодельованих процесів дозволяє досліджувати педагогічні закономірності, пізнання яких іншими способами утруднене чи неможливе. За допомогою побудови моделі можна показати взаємозв'язки між елементами цілого, дослідити процеси, функції, розкрити сутність та феноменологію явища, яке знаходиться в об'єктиві дослідника. Моделювання, замінюючи оригінал об'єкту, дозволяє вивчати окремі його сторони, саме ті, в яких виникає суперечність, і вирішувати цю суперечність за допомогою наукового знання [9].

Наше дослідження має на меті побудову структурно-функціональної моделі формування екологічної компетентності. У своєму дослідженні ми розглядаємо екологічну компетентність, як соціокультурний феномен, що являє собою складну, інтегративну характеристику особистості, що відображає мотиви екологічної діяльності, володіння екологічними знаннями і природно-доцільними видами діяльності, вольові якості та цінності особистості з активною позицією особистості у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, і забезпечує здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, здійснювати професійну діяльність у галузі морського транспорту з позицій екологічної обґрунтованості і доцільності.

З практичної точки зору для здобувачів освіти це означає необхідність набуття ними:

а) системи знань про навколишнє середовище (соціальне і природне у їх взаємозв'язку і взаємозалежності) [10];

б) мотивації щодо забезпечення професійної діяльності на засадах дотримання принципів безпеки та охорони навколишнього середовища;

б) практичного досвіду використання знань для запобігання екологічних проблем у сфері професійної діяльності;

в) прогнозуванням відповідної поведінки й діяльності у професійній сфері і побуті;

г) потребою спілкування з природою та бажанні брати особисту участь в її відновленні та збереженні [10].

Актуальною у контексті нашого дослідження є думка із Н. Куриленко, яка відзначає, що екологічну компетентність можна визначити як інтегрований результат навчальної діяльності студентів, який формується передусім завдяки опануванню змісту предметів екологічного спрямування і набуттям досвіду використання екологічних знань у процесі навчання предметів спеціального і професійного циклів [11] .

Побудуємо модель формування екологічної компетентності майбутніх судноводіїв, спрямовану саме на отримання ефективного результату.

Під структурно-функціональною моделлю формування екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО ми будемо розуміти графічне зображення, опис та теоретичне обґрунтування структурних компонентів цього процесу. Кінцевим результатом (ефектом) моделі є комплексне зростання рівня екологічної компетентності майбутніх судноводіїв.

Структуру побудованої нами моделі складають наступні компоненти: цільова складова; методологічна складова; організаційно-технологічна складова; змістова складова; результативна складова.

На вході до першої, цільової складової знаходиться соціальне замовлення. Саме соціальне замовлення потребу як у кількості спеціалістів певного фаху, так і визначає необхідний суспільству рівень компетентності. Як професійної загалом, так і екологічної зокрема.

Ще одним блоком, що регулює зміст моделі є нормативно правовий. Це ті, як державні, так і міжнародні стандарти, правила, документи що виконують регуляторну функцію змістового наповнення екологічної компетентності. До основних віднесемо: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Водний кодекс України», Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Договір про Антарктику; Міжнародну конвенцію щодо втручання у відкритому морі у випадку аварій, які призводять до забруднення нафтою; Стокгольмську декларацію (щодо питань навколишнього середовища); Конвенцію про попередження забруднення моря викидами відходів і інших матеріалів; Конвенцію Організації Об'єднаних Націй з морського права; Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства; Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення та ін.

Перший блок - методологічно-цільовий. Він передбачає визначення мети та завдань. Метою є формування професійних якостей майбутніх судноводіїв у процесі фахової підготовки. Мета деталізується у триєдиних цілях.

Соціальні цілі - це розвиток різних аспектів екологічної культури, відповідних вимогам сучасного суспільства. Ці цілі є ідеалізованими якостями особистості, відповідними рівню розвитку і запитам суспільства.

Дидактичні цілі полягають у засвоєнні змісту екологічного навчання, набутті та розвитку умінь і навичок здобувачів освіти з екологічних питань, відповідно до сучасних вимог, зумовлених розвитком науки, культури, освіти, суспільства.

Особистісні цілі реалізуються шляхом стимулювання особистішої інноваційної пошукової діяльності майбутніх судноводіїв, розвитку їх духовного та творчого потенціалу, задоволення актуальних професійних потреб, формування основи для подальшого особистісного зростання тощо.

У відповідності до поставлених цілей були визначені основні завдання:

- формування стійкої мотивації до екологічно відповідальної діяльності;

- перевірка дієвості виокремлених педагогічних умов;

- формування екологічної компетентності здобувачів освіти у системі фахової підготовки у ЗВО.

Також цей блок містить такі елементи моделі як методологічні підходи (науковий, системний, ціннісний, нормативний, особистісно-діяльнісний, ситуативно-контекстний та особистісно-зорієнтований), та дидактичні принципи (принцип зв'язку теорії з практикою, доступності, систематичності, наступності, інновації, єдності змісту і завдань екологічної освіти, екологічної профілізації фахової підготовки та ін).

Погоджуючись із Н. Куриленко [11], основними підходами ми вважаємо науковий, що охоплює дефініції, закономірності, інформацію, що є базовими для взаємодії у системі «людина-природа-суспільство». Цей принцип відповідає за забезпечення науковості та інноваційності знань в процесі фахової екологічної підготовки;

- системний підхід - спрямований на усвідомлення фахової екологічної підготовки як цілісного утворення, яке має змістовні, структурні і функціональні зв'язки;

- ціннісний-ґрунтується на усвідомленні необхідності відповідально ставлення до навколишнього природного середовища та особистого внеску у збереженні природи в процесі професійної діяльності;

- нормативний -спрямований на засвоєння сукупності екологічних норм, законів, правил, що регулюють професійну діяльність;

- особистісно-діяльнісний -забезпечує формування професійних вмінь екологічної діяльності.

Наступним елементом моделі є принципи. Під принципами формування екологічної компетентності майбутніх судноводіїв ми розуміємо найбільш загальні вихідні положення, що є основою добору методів, методик та технік процесу фахової підготовки здобувачів вищої освіти.

Коротко опишемо їх. Принцип свідомості, активності та самостійності - базується на цілеспрямованій вмотивованій діяльності здобувача. Принцип доступності - здобувачі мають отримувати нові знання поступово, у міру здатності їх сприйняти. Тісно пов'язаний із принципами ґрунтовності та систематичності й послідовності. Важливу роль відіграє принцип зв'язку навчання з практичною діяльністю. Принцип наступності і принцип інновації: вимагають знання існуючих рішень, концепцій та вміння виділення в цих концепціях вузлових суперечностей і пошук нових варіантів розв'язання проблеми. Принцип верифікації вимагає встановлення істинності наукових тверджень за наслідками емпіричної перевірки [12].

Дещо детальніше звернемо увагу на специфічні принципи, виокремлені вітчизняною дослідницею І. Сяською [13]:

- принцип системності і неперервності - спрямований на ефективне засвоєння екологічних знань і базується на структуруванні змісту навчального матеріалу; природне середовище й екологічні процеси в ньому подаються як цілісна багаторівнева система, структурні елементи якої пов'язані закономірними багатосторонніми зв'язками та відношеннями;

- принцип цілісності та інтегративності відображає єдині підходи до актуалізації екологічних знань у різних сферах суспільного життя;

- принцип взаємозв'язку локального, регіонального і глобального підходів у навчальному процесі дає змогу розглядати проблеми навколишнього середовища на конкретних прикладах в їх історичному розвитку та екстраполювати причини виникнення екологічних проблем та пошук оптимальних шляхів їх розв'язання в регіональному і глобальному масштабі;

- принцип єдності змісту і завдань екологічної освіти і виховання відображає цілісність спільної мети екологічної освіти і виховання та форм, методів і засобів її реалізації;

- принцип трансдисциплінарності екологічного знання. Визначає комплексний вплив на розвиток інтелектуальної, емоційно-ціннісної, вольової,

- діяльнісної та рефлексивної сфери особистості, забезпечуючи формування екологічної компетентності;

- принцип екологічної профілізації фахової підготовки, що забезпечує спрямованість освітнього процесу на формування екологічної компетентності;

- принцип емоційної ціннісності сприймання природного середовища у практичній діяльності. Доцільність звернення до цього принципу продиктована важливістю чуттєво-ціннісної сфери майбутніх педагогів у формуванні екокомпетентності.

Важливою складовою побудованої моделі були визначені педагогічні умови, впровадження яких, на нашу думку, буде сприяти реалізації розробленої структурно-функціональної моделі та вирішенню поставлених в навчально-педагогічному процесі завдань. Перевірка дієвості виокремлених педагогічних умов була визначена одним із основних завдань розробленої моделі формування екокомпетентності судноводія.

У дослідженні з'ясовано, що в процесі професійного навчання у закладі вищої освіти для формування екологічної компетентності майбутніх судноводіїв в процесі фахової підготовки необхідне використання сучасних методів, інноваційних засобів та форм навчання. До них ми, у першу чергу, відносимо використання засобів інформаційно-комп 'ютерних технологій, які забезпечують імітаційне моделювання ситуацій, що максимально наближено відтворюють реальні умови несення судової вахти, забезпечують відтворення критичних ситуацій за допомогою застосування сучасних тренажерних технологій і комплексів у режимі реального часу.

Посилення практико-орієнтованого спрямування освітнього процесу підготовки майбутніх судноводіїв з урахуванням вимог Міжнародної Конвенції з підготовки, дипломування моряків і несення вахти. У тому числі набуття досвіду в організації несення навігаційної вахти; набуття досвіду роботи в авральних режимах і в режимах суднових тривог. Ця умова є особливо важливою, оскільки дослідження показують, що у здобувачів наявне розуміння та усвідомлення актуальності екологічних проблем, але ставлення до них залишається абстрактним.

Розвиток у здобувачів навичок самостійної роботи. Важливо, щоб самостійна робота була активною, мала творчий характер і дослідницьке спрямування.

Створення комфортного навчального середовища [14], де:

- здобувачі освіти почувають себе вільно, стимулюються їх особистісні інтереси;

- кожен здобувач мотивується через власні особистісні відчуття, емоції;

- здобувач відчуває себе головною активно діючою фігурою в навчальному процесі;

- створюються перспективи одночасного забезпечення диференційного і індивідуального підходів;

- стимулюється активність здобувачів, їх самостійність, творчість та креативність та ін.

Наступний блок технологічний. У цьому блоці визначається змістове наповнення моделі, яке визначається освітньо-професійними, навчальними програмами, планами, навчальними модулями, методичними матеріалами розробок занять тощо.

Побудована нами структурно-функціональна модель формування екологічної компетентності майбутніх судноводіїв базується на взаємодії традиційних та інноваційних форм, методів і технологій та засобів навчання. У якості форм навчання ми розглядаємо форми організації аудиторного і позааудиторної роботи здобувачів освіти. Серед них міні-лекції, семінари-дискусії, тренінги, діалогові технології, імітаційне моделювання, контекстне навчання, ділові та рольові ігри, проблемні задачі, метод конкретних ситуацій, метод проєктів, практичні заняття у вигляді лабораторних і практичних робіт, самостійну роботу здобувачів, екскурсії, різні види практик, факультативи, консультації тощо. Під засобами розуміємо методичне забезпечення, прикладне програмне забезпечення, соціальні мережі, суднова документація, навчальне відео, автентичні матеріали, презентації, проєкти та ін. Серед методів акцентуємо метод випадків, кейс-метод, метод конкретних ситуацій, метод мозкового штурму тощо. Технології, розглянуті нами під час моделювання включали: інформаційні комп'ютерні технології, кооперативне навчання, диференційоване навчання, колективно-групове навчання, ситуативне навчання, ігрові технології та ін.

У цьому ж блоці розглядається поетапне формування екологічної компетентності. Нами було виокремлено чотири етапи. Перший етап - підготовчий, або діагностично-мотивуючий. На ньому відбувається формування свідомого ставлення здобувачів освіти до необхідності оволодіння екологічними компонентами всіх навчальних дисциплін, оскільки розвиток екокомпетентності носить трансдисциплінарний характер.

Другий, аналітичний етап, передбачає аналіз та актуалізацію набутого досвіду із питань екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища. цьому етапі основна увага приділяється розвитку психологічної готовності майбутніх судноводіїв до прийняття управлінських рішень і несення вахти за допомогою інноваційних форм навчання. Особлива увага приділяється вирішенню проблемних ситуацій.

Рис. 1. Структурно-функціональна модель формування екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО

У цьому блоці визначається результат впровадження моделі, тобто визначається сформованості екологічної компетентності майбутніх судноводіїв. Науковці С. Толочко і А. Шкодин виокремлюють такі основні показники сформованості екологічної компетентності у процесі підготовки майбутніх фахівців: «стійкість інтересу до екологічних питань, характер потреби в підвищенні рівня екологічних знань, мотиви участі в екологічній діяльності; обсяг, усвідомленість. міцність екологічних знань; ступінь сформованої умінь творчо вирішувати навчальні екологічні завдання, наявність досвіду участі в практичних справах із збереження та поліпшення стану навколишнього середовища» [15].

У цілому погоджуючись із цими авторами, відзначимо, в запропонованих ними показниках не враховано нормативно-правові аспекти, яких зобов'язані дотримуватись здобувачі освіти просто в силу знаходження в певному нормативно-правовому полі, що набуває особливого значення для судноводіїв, що можуть працювати як у сфері впливу вітчизняного, так і міжнародного законодавства. Другим аспектом, якому автори приділили недостатньо уваги є володіння засобами і технологіями, що забезпечують екологічну діяльність здобувача. Тому, врахувавши ці аспекти, вважаємо доцільним виокремлення для оцінювання рівня сформованості екологічної компетентності майбутніх судноводіїв наступних критеріїв: мотиваційно-вольового, операційно-діяльнісного, організаційно-технологічного і особистісного. Причому до організаційно-технологічного мають бути віднесені питання регулятивного, управлінського і нормативно-правового характеру.

Вже згадані вище С. Толочко і А. Шкодин, а також такі вчені як Ю. Рибалко [16] та Л. Титаренко [17] виокремлюють три рівні сформованості професійної компетентності майбутнього еколога: високий (креативний), середній (професійно-достатній) та низький (елементарний).

Низький рівень характеризується тим, що здобувач показує фрагментарний характер екологічних знань, слабку обізнаність з екологічного права, ситуативне дотриманням правил природобезпечної поведінки, не може застосовувати екологічні знання для вирішення професійних завдань; відсутня потреба успішного виконання поставленого завдання.

Середній (професійно-достатній) рівень. Здобувач показує володіння екологічними знаннями в межах своєї освітньо-кваліфікаційної характеристики. Має усталене поняття про екологічні правові норми. Виказує здатність до часткового планування екологічно орієнтованих рішень, спираючись на об'ємні масиви оперативних та інформаційних даних. Здатний до ефективного виконання задач, що вимагають застосування екологічних знань у знайомій ситуації; здійснює екологічні спостереження за визначеним алгоритмом.

Високий (креативний) рівень екологічної компетентності характеризується: глибокими екологічними знаннями, зокрема, з екологічного права; визнанням її універсальної цінності природи, позитивним ставленням до неї, усвідомленням необхідності і важливості природоохоронної діяльності; вмінням здійснювати екологічний моніторинг; вирішує професійні завдання, шо вимагають осмислення і застосування екологічних знань у нестандартній ситуації; розуміє актуальність екологічної самоосвіти для прийняття інженерних рішень майбутньої професії.

У разі необхідності, отримані діагностичні дані можуть бути використані для корекції отриманого результату. Така корекція може відбуватись як на факультативних заняттях, консультаціях, так і шляхом самостійної роботи здобувача освіти.

екологічний компетентність педагогічний навчання

Висновки

За результатами виконаного дослідження була побудована структурно-функціональна модель формування екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО. Ця модель складається із чотирьох блоків, які логічно і послідовно розкривають сутність формування екологічної компетентності судноводіїв у процесі їх фахової підготовки.

Результатом впровадження моделі очікується зростання рівня екологічної компетентності здобувачів вищої освіти. Для спрощення оцінювання цього рівня було запропоновано проводити оцінку п'яти компонентів екологічної компетентності та використовувати трирівневу систему оцінювання (низький, середній та високий рівні).

Сутність впровадження запропонованої моделі формування компетентності полягає у формуванні у майбутнього судноводія особистісних цінностей пов'язаних із збереженням біосфери, в отриманні здобувачем комплексу засобів і технологій, що зможуть забезпечити майбутню екологічну діяльність та усвідомленні ним особистої відповідальності за власну екологічну позицію.

Перспектива продовження дослідження полягає у практичній реалізації й експериментальній перевірці запропонованої структурно-функціональна модель формування екологічної компетентності судноводіїв в процесі фахової підготовки в ЗВО.

Література

1. Вітвицька С.С. Моделювання професійної підготовки фахівців в умовах євроінтеграційних процесів: [моногр.]. Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2019. 304 с.

2. Липова Л., Лукашенко Т., Малишев В. Екологічна компетентність особистості в умовах фундаменталізації освіти. Український науковий журнал «Освіта регіону». 2012. № 3. С. 246

3. Левків С.П. Формування екологічної компетентності учнів на уроках біології // Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном: збірник наукових праць / за заг. ред. д.п.н., проф. С.С. Вітвицької, к.п.н., доц. Н.М. Мирончук. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.

4. Суходольский Г.В. Структурно-алгоритмический анализ и синтез деятельности. Ленинград: ЛГУ, 1976. 120 с.

5. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Москва: Наука, 1978. 302 с.

6. Щерба С.П., Заглада О.А. Філософія : Навчальний посібник / За ред. С.П. Щерби. МАУП. 5-е вид. Київ: Кондор, 2011. 548 с.

7. Бузовська Ю. Ф. Модель формування підготовленості майбутніх судноводіїв до міжкультурного спілкування засобами ІКТ. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. 2019. Вип. 2. С. 15-19.

8. Єльнікова Г.В. Теоретичні і методичні засади моделювання фахової компетентності керівників закладів освіти: монографія / Єльнікова Г.В. та ін.; ред. Єльнікова Г.В. Київ; Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. 234 с.

9. Шапран Ю.П. Педагогічне моделювання у процесі формування професійної компетентності майбутнього вчителя біології. Рідна школа. 2012. № 12 (996). С. 39-43.

10. Лук'янова Л.Б., Гуренкова О.В. Екологічна компетентність майбутніх фахівців: навч.-метод. посібник. Київ- Ніжин: 1111 Лисенко, 2008. 243 с.

11. Куриленко Н.В. Поняття про екологічну компетентність, її структуру та умови формування у процесі навчання фізики учнів основної школи. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 3, Педагогічні науки : фізика і математика у вищій і середній школі. 2013. № 12. С. 30-38.

12. Глинский Б.А., Грязнов Б.С., Дынин Б.С., Никитин Е.П. Моделирование как метод научного исследования (гносеологический анализ). Москва: Изд во МГУ. 1965. 248 с.

13. Сяська І. Специфічні принципи організації екологічної освіти і виховання в закладах вищої педагогічної освіти. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2020. Вип. 27. Т. 4. С. 259-263

14. Мусоріна М.О. Методичні засади формування технічної компетентності майбутніх фахівців із судноволодіння Наукові записки [Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова]. Серія: Педагогічні науки. 2017. Вип. 135. C. 177-188.

15. Толочко С.В., Шкодин А. В. Формування екологічної компетентності студентів агротехнічних спеціальностей Екологічні науки: науково-практичний журнал. 2017. № 18-19. С. 165-172.

16. Павлютенков Є.М. Моделювання в системі освіти (у схемах і таблицях). Харків: Вид. група «Основа», 2008. 128 с.

17. Рибалко Ю.В. Основні критерії, рівні та показники сформованості професійної компетентності майбутніх екологів. Духовність особистості. 2011. Вип. 6. С. 85-91.

18. Титаренко Л.М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету :дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07. Київ, 2007. 318 с.

References

1. Vitvytska S.S. (2019). Modeliuvannia profesiinoi pidhotovky fakhivtsiv v umovakh yevrointehratsiinykh protsesiv [Modeling of professional training of specialists in the conditions of European integration processes]: [monohr.]. Zhytomyr: Vyd. O.O. Yevenok. 304 s. [in Ukrainian].

2. Lypova L, Lukashenko T., Malyshev V. (2012). Ekolohichna kompetentnist osobystosti v umovakh fundamentalizatsii osvity [Ecological competence of the individual in the conditions of fundamentalization of education]. Ukrainskyi naukovyi zhurnal «Osvita rehionu». No 3. S. 246. [in Ukrainian].

3. Levkiv S.P. (2014). Formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti uchniv na urokakh biolohii [Formation of ecological competence of students in biology lessons]. Modernizatsiia vyshchoi osvity v Ukraini ta za kordonom: zbirnyk naukovykh prats / za zah. red. d.p.n., prof. S.S. Vitvytskoi, k.p.n., dots. N.M. Myronchuk. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka. [in Ukrainian].

4. Suhodol'skij G.V. (1976). Strukturno-algoritmicheskij analiz i sintez deyatel'nosti [Structural-algorithmic analysis and synthesis of activity]. Leningrad: LGU. 120 s. [in Russian].

5. Yudin E.G. (1978). Sistemnyj podhod i princip deyatel'nosti [System approach and principle of activity]. Moskva: Nauka. 302 s. [in Russian].

6. Shcherba S.P., Zahlada O.A. (2011). Filosofiia [Philosophy]: Navchalnyi posibnyk / Za red. S.P. Shcherby. MAUP. 5-e vyd. Kiyiv: Kondor. 548 s. [in Ukrainian].

7. Buzovska Yu.F. (2019). Model formuvannia pidhotovlenosti maibutnikh sudnovodiiv do mizhkulturnoho spilkuvannia zasobamy IKT [Model of formation of preparedness of future drivers for intercultural communication by means of ICT]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia : Pedahohika. Sotsialna robota. Vyp. 2. S. 15-19. [in Ukrainian].

8. Ielnikova H.V. (2010). Teoretychni i metodychni zasady modeliuvannia fakhovoi kompetentnosti kerivnykiv zakladiv osvity [Theoretical and methodological principles of modeling the professional competence of heads of educational institutions]: monohrafiia /Ielnikova H.V. ta in.; red. Yelnikova H.V. Kyiv; Chernivtsi: Knyhy-KhKhl. 234 s. [in Ukrainian].

9. Shapran Yu.P. (2012). Pedahohichne modeliuvannia u protsesi formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnoho vchytelia biolohii [Pedagogical modeling in the process of forming the professional competence of the future teacher of biology]. Ridna shkola. № 12 (996). S. 39-43. [in Ukrainian].

10. Lukianova L.B., Hurenkova O.V. (2008). Ekolohichna kompetentnist maibutnikh fakhivtsiv [Ecological competence of future professionals]: navch.-metod. Posibnyk. Kyiv-Nizhyn: PP Lysenko. 243 s. [in Ukrainian].

11. Kurylenko N.V. (2013). Poniattia pro ekolohichnu kompetentnist, ii strukturu ta umovy formuvannia u protsesi navchannia fizyky uchniv osnovnoi shkoly [The concept of environmental competence, its structure and conditions of formation in the process of teaching physics to primary school students]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. Seriia № 3, Pedahohichni nauky : fizyka i matematyka u vyshchii i serednii shkoli.№ 12. S. 30-38. [in Ukrainian].

12. Glinskij B.A., Gryaznov B.S., Dynin B.S., Nikitin E.P. (1965). Modelirovanie kak metod nauchnogo issledovaniya (gnoseologicheskij analiz) [Modeling as a method of scientific research (epistemological analysis)]. Moskva: Izd vo MGU. 248 s. [in Russian].

13. Syas'ka I. (2020). Specifichni principi organizacii ekologichnoi osviti i vihovannya v zakladah vishchoi pedagogichnoi osviti [Specific principles of environmental education and upbringing in institutions of higher pedagogical education]. Aktual'm pitannya gumanrtarnih nauk] zblrnik naukovih prac' molodih vchenih Drogobickogo derzhavnogo pedagogjchnogo unwersitetu menFanaFranka. Drogobich. Vip. 27. T. 4. S. 259-263. [in Ukrainian].

14. Musorina M.Щ. (2017). Metodichni zasadi formuvannya tekhnichnoi kompetentnosti majbutnih fahivciv iz sudnovolodinnya [Methodical principles of formation of technical competence of future specialists in shipbuilding]. Naukovі zapiski [Nadonal'nogo pedagogwhnogo unFersitetu m. M. P. Dragomanova]. Seriya: Pedagog^n nauki. Vip. 135. S. 177-188. [in Ukrainian].

15. Tolochko S.V., Shkodin A.V. (2017). Formuvannya ekologichnoi kompetentnosti studentiv agrotekhnichnih special'nostej [Formation of ecological competence of students of agrotechnical specialties]. Ekologіchnі nauki: naukovo-praktichnijzhurnal. № 18-19. S. 165-172. [in Ukrainian].

16. Pavlyutenkov G.M. (2008). Modelyuvannya v sistemi osviti (u skhemah i tablicyah) [Modeling in the education system (in diagrams and tables)]. Harkiv: Vid.grupa «Osnova». 128 s. [in Ukrainian].

17. Ribalko Yu.V. (2011). Osnovni kriterii, rivni ta pokazniki sformovanosti profesijnoi kompetentnosti majbutnih ekologiv [The main criteria, levels and indicators of professional competence of future ecologists]. Duhovmst' osobistosti. Vip. 6. S. 85-91. [in Ukrainian].

18. Titarenko L.M. (2007). Formuvannya ekologichnoi kompetentnosti studentiv biologichnih special'nostej universitetu [Formation of ecological competence of students of biological specialties of university]:dis. ... kand. ped. nauk: 13.00.07 / L.M Titarenko. Kiyiv. 318 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru