Професійна підготовка майбутніх фахівців медичної сфери в умовах дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна підготовка майбутніх фахівців медичної сфери в умовах дистанційного навчання

Дніпровська Альона Василівна, кандидат медичних наук, доцент кафедри травматології та ортопедії, Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

Буц Оксана Георгіївна, аспірант кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту, Запорізький національний університет

Радзієвська Ірина Володимирівна, кандидат педагогічних наук, проректор з навчальної роботи, Черкаська медична академія

Анотація

В статті розглянуто питання професійної підготовки майбутніх фахівців медичного спрямування в умовах дистанційного навчання. В 2020 році людство зіштовхнулось з пандемією Covid-19, внаслідок чого в багатьох країнах відбулись значні зміни в системі охорони здоров'я. Ця пандемія відобразилась й на процесі навчання, зокрема, у медичних закладах вищої освіти. Визначено, що розвиток сучасних інформаційних технологій значно розширив спектр освітніх можливостей. Доведено, що ефективність дистанційного навчання прямо залежить від якості навчальних матеріалів та майстерності викладачів, що приймають участь в педагогічному процесі. Зазначено, що дистанційна форма освітнього процесу ґрунтується на принципі самостійного навчання, при якому студенти, як майбутні фахівці медичної сфери та майбутні медичні сестри до роботи з особами геронтологічного віку, віддалені від викладача і в просторі, і в часі. При цьому вони мають можливість підтримувати з викладачами постійний інформаційний контакт за допомогою сучасних інтернет-технологій - інтернет майданчиків, засобів комунікативного спілкування, соціальних мереж. Визначено, що особливістю дистанційного навчання є його здатність задовольнити потреби студентів завдяки мобільній та інтерактивній формі навчання. В статті обґрунтовано переваги та недоліки дистанційного навчання студентів медичних закладів вищої освіти. Доведено, що дистанційне навчання підвищує ступінь засвоєння навчального матеріалу та стимулює студентів, як майбутніх фахівців медичної сфери та майбутніх медичних сестер до роботи з особами геронтологічного віку, до навчально - пізнавальної діяльності. Активне впровадження дистанційного навчання в медичних закладах вищої освіти доцільно проводити ретельно, зважуючи всі його переваги та недоліки.

Ключові слова: майбутні фахівці медичної сфери, майбутні медичні сестри до роботи з особами геронтологічного віку, дистанційне навчання, компетентність, інформаційні технології, освіта.

Dniprovska Alona Vasilivna, Candidate of Medical Sciences, Assistant Professor of the Department of Traumatology and Orthopedics, National Pirogov Memorial University

Buts Oksana Georgievna, graduate student of the Department of Theory and Methods of Physical Culture and Sports, Zaporizhia National University

Radziievska Iryna Volodimirivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Vice-Rector for Academic Affairs, Cherkasy Medical Academy

PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE MEDICAL SPECIALISTS IN THE CONDITIONS OF DISTANCE LEARNING

Постановка проблеми

На даний час все більше людей вважає, що отримання вищої освіти - це велика необхідність, оскільки реалії життя показують, що людина з різносторонніми знаннями частіше досягає успіху в житті. А наявність диплому про вищу освіту сприяє: отриманню глибоких знань зі спеціальності, вмінню знаходити та обробляти велику кількість інформації, самостійному навчанню, відповідальності та дисциплінованості, перспективі кар'єрного зростання. дистанційне навчання медичний освіта

Умови існування та подальшого розвитку людства в ХХІ столітті передбачають перехід до широкомасштабної, динамічної та відкритої взаємодії, яка торкається всіх сфер життя суспільства та кожного окремого індивіда. Беззаперечно, процес глобалізації охопив багато галузей: політику, економіку, медицину, освіту. Поруч зі світовими кризами, складними політичними обставинами, наслідками пандемії Covid-19, такі галузі як медицина залишилися не готові до повноцінного функціонування в сучасних умовах.

Так, ситуація, яка склалась в 2020 році внаслідок пандемії Covid-19, обумовила необхідність ведення освітнього процесу в умовах масових карантинних обмежень. В центральних органах освіти достатньо швидко зреагували на дану ситуацію та порекомендували всім установам вищої освіти перейти на дистанційний формат навчання. Сучасна ситуація, пов'язана з пандемією Covid-19, змусила по-новому подивитися на різні сфери життя суспільства. Сферу вищої освіти сміло можна назвати однією з тих, на яку пандемія спричинила найбільший вплив в глобальному масштабі. Більш того, сфера вищої освіти стала однією з небагатьох, підготовлених до переводу більшості процесів в онлайн-режим.

Частим питанням загальної проблеми є питання організації дистанційної освіти студентів медичних закладів вищої освіти. Внаслідок переходу на повністю електронне навчання за останні два роки змінився обсяг матеріалів, що викладаються дистанційно, кардинально пришвидшились процеси впровадження різних методів електронного навчання, а раніше відомі цифрові технології та їх технічні рішення проходять перевірку на адекватність їх застосування в умовах значної аудиторії слухачів, що одночасно звертаються до таких ресурсів [5, c. 34].

На такому етапі розвитку дистанційних технологій завдання полягає в тому, щоб організувати навчальний процес так, щоб нова форма навчання давала за ступенем якості результат як мінімум такий, як і традиційна . Студенти медичних закладів вищої освіти в процесі дистанційного навчання повинні набути значних технологічних знань, які необхідні в майбутній практиці. Більша частина знань не може бути знайдена в підручнику. Щоб повністю оволодіти предметною галуззю вивчення, студент спирається на різні додаткові ресурси. Сьогоднішня дистанційна технологія дозволяє проектувати та створювати інформаційні інструменти, які зможуть полегшити ці труднощі при підготовці з будь-якої дисципліни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам та особливостям впровадження дистанційної форми навчання в закладах вищої освіти присвячено праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, О. Александрова, В. Бикова, С. Батишева, О. Кірсанова, Ч. Куписевич, І. Огороднікова, О. Пєхоти, Л. Романишина, П. Сікорського, І. Харламова та інших. Проте, незважаючи на важливість отриманих результатів, актуальним для закладів вищої медичної освіти в сучасних умовах, викликаних наслідками пандемії Covid-19, постає питання збереження якісного рівня підготовки майбутніх фахівців медичної сфери та майбутніх медичних сестер до роботи з особами геронтологічного віку, зокрема, формування їх професійних знань, вмінь та навичок в умовах дистанційної форми навчання.

Мета статті полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні дієвості освітньої підготовки майбутніх фахівців медичної сфери та майбутніх медичних сестер до роботи з особами геронтологічного віку в умовах дистанційного навчання.

иклад основного матеріалу

Дистанційна освіта вже міцно увійшла в наше життя. Цьому посприяв бурхливий розвиток ІТ -технологій. В багатьох сферах дистанційне навчання через Інтернет широко практикується в усьому світі протягом 20 років, але її переваги та недоліки порівняно з традиційною освітою до сих пір обговорюються експертами. Постійно порівнюється якість викладання при дистанційній освіті та результати навчання при традиційній. Сучасний викладач медичного закладу вищої освіти повинен мати високий рівень знань не тільки в галузі своєї спеціалізації, але й у володінні сучасними інформаційними та новітніми мультимедійними нанотехнологіями, що допомагає йому в роботі зі студентами під час дистанційного навчання. Саме на викладача покладається велика відповідальність в: управлінні навчальним процесом; створенні високоякісного блоку навчально-методичних матеріалів; допомозі студентам щодо складання індивідуального навчального плану [3, с. 94].

Викладач проводить консультації, онлайн-лекції, заняття та керує навчальними проектами. Тому, викладачі? так само як і студенти, постійно мають підвищувати та вдосконалювати свій рівень кваліфікації.

Освіта - це комплексний інституціолізований процес, що включає в себе багато елементів, в тому числі накопичення та передачу знань, а сучасні інтернет-технології на сьогоднішній день дозволяють максимально ефективно вирішити проблему масової передачі знань та перевірки успішності [1, с. 13].

Основною вимогою освітнього стандарту є відповідність заявлених в освітній програмі дисциплін компетенцій, що засвоюються студентами при проходженні навчання на відповідних кафедрах закладу вищої освіти, результатам отриманої освіти. Володіння певними компетенціями, крім знань та вмінь, передбачає здатність майбутнього фахівця орієнтуватися в різних професійних ситуаціях у своїй майбутній діяльності. Для досягнення цілей освітніх програм дисциплін медичного спрямування в них заплановані контрольні процедури, що передбачають форми вхідного, поточного контролю успішності студентів, а також проміжкові та підсумкові атестації студентів [10, с. 75].

На сьогодні існує значна кількість визначень поняття «дистанційне навчання». Сутність цієї дефініції полягає в здійсненні безконтактної емоційно - фізичної взаємодії між викладачем та студентами, що спирається на самодетермінований характер роботи студента над матеріалом, що вивчається. Інакше кажучи, дистанційна освіта, з одного боку, не передбачає фізичної присутності студента в аудиторії, в результаті наслідком є те, що емоційний контакт між викладачем та студентами або дуже слабкий, або повністю відсутній (доцільно відзначити, що багаторічна практика навчання завжди ґрунтувалась на особливих відносинах студента та викладача, ці відносини будувались на взаємній повазі, емоційному збагаченні та інтересі, давали свій результат, в іншому випадку вони були неефективні) [9, c. 35].

Під дистанційною освітою розуміється така організація навчального процесу, яка ґрунтується на принципі самостійного вивчення навчального матеріалу, при якому студенти віддалені від викладача в просторі та часі, але при цьому мають можливість постійно підтримувати з ним діалог у віртуальному просторі за допомогою сучасних технологічних засобів трансляції інформації [8, c. 78].

З іншого боку, якщо традиційна освіта передбачає, що викладач веде та контролює студента шляхом певного темпу роботи, хронології та послідовності подачі матеріалу, візуального контролю за роботою студента на практичному занятті, то дистанційна освіта передбачає зовсім інший підхід:

- по-перше, студент працює в автономному самостійному режимі та в будь-який момент може загальмувати хід вже готової лекції чи практичного заняття, переглянути ті моменти, які для нього незрозумілі;

- по-друге, дуже часто студенти починають виконання завдання з того матеріалу, який їм здається найбільш легким, тим самим, відходячи від правильного алгоритму набуття навичок, що, як показує практика, негативно позначається на міцності знань;

- по-третє, оцінка роботи студента є відносною внаслідок того, що він може використовувати будь-яку допомогу при виконанні завдання, починаючи з довідкових матеріалів та закінчуючи несамостійним виконанням завдань [4, c. 186].

Дані проблеми є тільки частиною тих викликів, які несе в собі дистанційне навчання та з якими спільнота викладачів медичних закладів вищої освіти вчиться справлятися.

Дистанційне навчання ґрунтується на трьох ключових складових елементах (рис. 1).

Рис. 1. Складові елементи дистанційного навчання

Джерело: побудовано авторами на основі [6, с. 78].

В умовах сьогодення онлайн-формат в освіті переживає період становлення стандартів, виробляє найбільш ефективні моделі та засоби викладання, вдосконалює та шукає найбільш оптимальні методи отримання інформації студентами. Постійні зміни, що відбуваються в освітньому процесі, вказують на те, що суспільство в своєму розвиткові пред'являє нові вимоги до процесу навчання. Дистанційне навчання, як і інші форми освітнього процесу, має свої переваги та недоліки. Найбільш значимі з них наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Переваги та недоліки дистанційного навчання

Джерело: побудовано авторами на основі проведених досліджень

Серед основних переваг дистанційного навчання можна відзначити:

1) доступність отримання освіти для порівняно більшої кількості бажаючих навчатися, місце проживання яких значно віддалено від розташування обраного закладу вищої освіти;

2) забезпечення мобільного та безперервного процесу навчання;

3) значне розширення оперативних контактів студентів з викладачами за рахунок використання електронної пошти, аудіо- та відеоконференцій;

4) розвиток самостійності, відповідальності та дисциплінованості студентів.

Доцільно зауважити, що нові освітні технології сприяють вдосконаленню інформаційної компетентності, дозволяють студентам, як майбутнім фахівцям медичної сфери та майбутнім медичним сестрам до роботи з особами геронтологічного віку, самостійно засвоювати навчальний матеріал. Але, не дивлячись на всю привабливість, дистанційна освіта має низку недоліків:

- навіть докладне викладення матеріалу не замінить живого спілкування, при якому викладач може розставити акценти на найбільш значимих або важких до вивчення моментах;

- проблеми в роботі освітніх платформ ускладнюють роботу викладача, не завжди є можливість своєчасно розмістити матеріал на них або почати веб-заняття;

- технічне оснащення студентів не завжди відповідає вимогам, що ускладнює своєчасне підключення до веб-заняття;

- висока трудомісткість розробки електронних курсів та великі часові витрати для розміщення лекційних матеріалів, тестових завдань;

- збільшення навантаження на викладача, оскільки багато студентів виконують завдання пізно ввечері або навіть вночі, надсилаючи свої відповіді на гаджети викладачу в режимі реального часу [1, c. 15].

З введенням карантинних обмежень в умовах пандемії Covid-19 гостро постало питання про зміну формату занять. Зміни були пов'язані з необхідністю виключення масового скупчення студентів-медиків не тільки в лекційних аудиторіях, але й на клінічних базах, де відбуваються практичні заняття.

Перед закладами вищої освіти було поставлено завдання задіяти технології дистанційної освіти, надавши студентам для користування такі ресурси, як лекції, завдання в тестовій формі, ситуаційні завдання, навчальні посібники, доступ до контрольно-вимірювальних матеріалів, аудіо- та відеозв'язок з викладачами. Виникла гостра необхідність у переформатуванні фонду оціночних засобів на електронних носіях, інтерактивних електронних навчально-методичних посібників.

З метою здійснення дистанційного навчання викладач повинен володіти методиками навчання, надавати допомогу студентам, як майбутнім фахівцям медичної сфери та майбутнім медичним сестрам до роботи з особами геронтологічного віку, оволодівати можливостями онлайн-платформи (проведення лекцій, семінарів, практичних занять, засідань студентського наукового гуртка, олімпіад, конференцій) та необхідним програмним забезпеченням. Викладачу необхідно виробляти в студентів дисципліну та навички дотримання термінів виконання завдань, здійснювати своєчасну оцінку студентських робіт.

Зміни в медичній освіті, які зараз відбуваються в державі передбачають організацію навчання, коли студенти проходять процес навчання за індивідуальним розкладом в певному інтервалі часу, що дає їм певний рівень свободи, однак потребує від них самостійності, самоорганізації та відповідальності, а до цього здатні не всі.

Під час дистанційного навчання, де більше 80% матеріалу повинно викладатися з використанням Інтернету, поки можливо не для всіх дисциплін медичного спрямування. Можливо введення дистанційного навчання за такими спеціальностями, як наприклад, епідеміологія, гігієна, менеджмент в сфері охорони здоров'я, біоетика, історія медицини.

Дистанційне навчання з клінічних дисциплін, в яких важливим є аспект роботи студентів з хворими, можливо, буде використовуватися в майбутньому. На даний час в деяких медичних закладах вищої освіти вже існують умови для ведення навчання з використанням телемедицини, коли від 30 до 70% матеріалів викладається з використанням Інтернету та телекомунікацій. Зараз телемедицина стала невід'ємною частиною високопрофесійного уявлення в хірургії, акушерстві, терапії, кардіології. Ефективність такого навчання в медицині демонструє розширення діапазону отримання медичних знань у провідних вітчизняних викладачів та вчених [5, c. 34].

Одна з основних сучасних телемедичних технологій в навчанні, що з'явилась останнім часом поруч з віддаленим консультуванням (теле- консультуванням) дає можливість розширити отримання практичного досвіду майбутніх медиків. Широке використання різних інформаційних технологій при дистанційному навчанні здатні забезпечити безпосередній контакт з відомими вітчизняними та зарубіжними фахівцями через: телемедицину, відеоконференції, телефонні консультації, онлайн-навчання, що розширює можливості медичної освіти.

Дистанційне навчання в медицині інтенсивно розвивається, в числі перспективних напрямів розглядається його персоніфікація, поєднання теоретичних розділів телелекцій з: інтерактивними дистанційними майстер- класами; роботою слухачів на інтелектуальних симуляторах; впровадженням технологій об'ємної візуалізації; формуванням дистанційних педагогічних підходів для різних спеціалізацій [2, c. 17].

Активно процес впровадження дистанційних технологій навчання торкнувся післядипломної освіти медиків ще до пандемії Covid-19. Т к, на курсах підвищення кваліфікації активно використовувались сучасні інформаційні системи, навчальні соціальні мережі, електронні бібліотеки, комп'ютерні відеоконференції, віртуальні конференції, майстер-класи, оцінка онлайн-знань, тестування.

Для розширення можливостей онлайн-навчання практично всі медичні заклади вищої освіти почали використовувати єдині платформи для проведення лекцій та вебінарів, а також додатки для організації відеозв'язку та прямого спілкування між собою учасників конференції за допомогою мікрофона, відеокамери та чату. Для чат-спілкування зі студентами в закладах вищої освіти використовуються месенжери, що дозволяють швидко обмінюватися повідомленнями, а також здійснювати безкоштовні дзвінки через Інтернет. Універсальним засобом зв'язку слугує електронна пошта, яка дозволяє зв'язатися з будь-яким викладачем.

Недоліків дистанційної освіти для студентів, які навчаються на медичних спеціальностях багато. По-перше, немає живого спілкування між викладачами та студентами. По-друге, немає можливості провести експеримент, поставити досліди, подивитися в мікроскоп та інше.

При вивченні будь-якої медичної спеціальності, на відміну від гуманітарних дисциплін, візуалізація та практичний досвід відіграє велику роль у набутті знань. Неможливо уявити отримання знань для майбутнього медика з анатомії без роботи з м'язами, кістками. Вивчення гістології без роботи з мікропрепаратами, вивчення хірургії - без спостереження за операціями та інше [7, с. 86].

Можна багато разів прочитати в науковій літературі опис патології або рентгену захворювання, але не зрозуміти цього. Але достатньо один раз побачити пацієнта або, наприклад, рентгенограму та запам'ятати на все життя. Таким чином, дистанційна освіта значно знизила якість, як теоретичної частини занять, так і повністю позбавила практичного досвіду майбутніх фахівців медичних спеціальностей. Це, своєю чергою, потребує пошуку інноваційних засобів, форм та методів навчання, а також використання досвіду інших медичних закладів вищої освіти.

Варто відзначити, що дистанційна освіта майбутніх медиків потребує ретельного планування, поєднання, інтеграції та розробки навчальних програм, які гарантують високу якість навчання. А найголовніше необхідно забезпечити розвиток клінічних знань, вмінь та навичок, що можливо при правильній інтеграції та практичному аудиторному та клінічному навчанні.

Можна сказати, що медична освіта - процес складний, потребує великих витрат енергії, часу та коштів, а також певних практичних навичок, тому можливості дистанційного навчання в цьому плані значно обмежені. Таким чином, сучасні вимоги до організації навчального процесу в медичному закладі вищої освіти передбачають вміле поєднання директивних (напрацьованих практикою) та інтерактивних (інноваційних) підходів до дистанційного навчання.

Висновки

В наш час значний вплив на розвиток освіти в цілому мають глобальні комп'ютеризація та діджиталізація суспільства, а також масштабна експансія та безперервне вдосконалення телекомунікаційних мереж та технологій. Так звана «цифрова освітня революція» стимулює все більше й більше закладів вищої освіти по всьому світу звертати увагу на дистанційну освіту та активно розвивати даний формат отримання освіти. Завдяки впровадженню дистанційної освіти стало можливим отримати освіту, знаходячись в будь-якому куточку нашої планети. Також це сприяє широкомасштабній діджиталізації паперових носіїв інформації, що робить мільйони наукових праць та досягнень доступними для бажаючих.

З розвитком діджиталізації викладачі накопичують, систематизують, розповсюджують інформацію щодо використання цифрових технологій в закладах вищої освіти, реалізують цифрові технології в навчанні, а також створюють інноваційні умови для розвитку через впровадження цифрових технологій, забезпечують підвищення рівня мотивації до професійного використання цифрових технологій.

В умовах пандемії Covid-19 значно зросла роль дистанційних освітніх технологій, в тому числі під час навчання студентів медичних закладів вищої освіти. Попередній досвід дистанційної освіти дозволив оперативно розробити нову модель організації навчального процесу. В той же час наявний рівень цифрових технологій не дозволяє повною мірою наповнити можливості навчання майбутніх лікарів, а особливо майбутніх медичних сестер до роботи з особами геронтологічного віку, особливо в частині формування професійних практичних навичок.

Формування правильної навчальної мотивації студентів, як майбутніх фахівців медичної сфери та майбутніх медичних сестер до роботи з особами геронтологічного віку, є однією з найскладніших проблем в умовах дистанційного навчання. Варіативність навчального середовища, відсутність жорсткої системи контролю знань, наявність додаткових джерел інформації під час тестування сприяють зниженню рівня відповідальності студентів та послаблюють їх мотивацію в умовах дистанційного навчання. Відсутність мотивації студентів знижує якість освіти, зменшує обсяг отриманих знань, що негативно впливає на формування необхідних професійних компетенцій. Таким чином, підвищення якості медичної освіти напряму залежить від мотивації студентів.

Труднощі, які виникають впродовж засвоєння освітніх програм в дистанційному форматі, в основному пов'язані з технічними проблемами. Дистанційні освітні технології дозволяють студентам, як майбутнім фахівцям медичної сфери та майбутнім медичним сестрам до роботи з особами геронтологічного віку, отримувати додаткову інформацію та використовувати її з метою самоосвіти. Але дистанційне навчання в медичному закладі вищої освіти, не дозволяє повноцінно охопити практичну частину програми, яка має важливе значення для майбутнього медика, тому перехід на тотальне дистанційне навчання не є доцільним.

Література:

1. Биков В. Ю., Кухаренко В. М., Сиротенко Н. Г. Технологія створення дистанційного курсу. К.: Міленіум, 2008. 324 с.

2. Бурмас Н. І., Бойко Л. А. Система дистанційної форми навчання на кафедрі загальної хімії. Медична освіта. 2019. №2. С. 15-18.

3. Гончарова Н. Г., Кірсанова О. В., Свєтлицький А. О. Реалізація моделей дистанційного навчання у вищих медичних навчальних закладах. Актуальные вопросы фармацевтической и медицинской науки и практики. 2014. №1(14). С. 93-96.

4. Ковальчук З. Я. Дистанційна система навчання в освітніх закладах різного типу як складова оптимізації педагогічної взаємодії. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2012. №4(17). С. 183-188.

5. Крицька Г. А., Крицький І. О., Загричук Г. Я. Перспективи та труднощі ефективного використання інноваційних технологій для забезпечення професійної підготовки студентів-медиків при вивченні клінічних дисциплін. Медична освіта. 2017. № 2 (74). С. 33-36.

6. Кухаренко В. М. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс. Харків : НТУ “ХПІ”, 2001. 282 с.

7. Кущ О. Г., Омельянчик В. М., Бессараб Г. І. Дистанційне навчання в системі медичної освіти (перший досвід кафедри нормальної фізіології ЗДМУ). Медична освіта. 2017. №4. С.85-89.

8. Павленко О. Використання дистанційного навчання в вищих навчальних закладах. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. 2007. № (21). С. 78-83.

9. Смульсон М. Л., Машбиць Ю. І., Жалдак М. І. Дистанційне навчання: психологічні засади: монографія. Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012. 240 с.

10. Meister J. Pillars of e-learning success. New York: Corporate University Xchange, 2002. 430 p.

References:

1. Bykov, V. Yu., Kuharenko, V. M., Sirotenko, N. G. (2008). Текйпоіодіуа stvorennya distancijnogo kursu [Technology of creating a distance course], Мііепіит, Kyiv, Ukraine [in Ukrainian].

2. Burmas, N. O., Boyko, L. A. (2019). Systema dystancijnoji formy navchannja na kafedri zaghaljnoji khimiji [System of distance learning at the Department of General Chemistry], Medychna osvita - Medical education, 2, 15-18 [in Ukrainian].

3. Goncharova, N. G., Kirsanova, O. V., Svetlitsky, A. O. (2014). Realizacija modelej dystancijnogho navchannja u vyshhykh medychnykh navchaljnykh zakladakh [Implementation of distance learning models in higher medical educational institutions], Aktualjnye voprosy

farmacevtycheskoj y medycynskoj nauky y praktyky - Current issues of pharmaceutical and medical science and practice, 1(14), 93-96 [in Ukrainian].

4. Kovalchuk, Z. Ya. (2012). Dystancijna systema navchannja v osvitnikh zakladakh riznogho typu jak skladova optymizaciji pedaghoghichnoji vzajemodiji [Distance learning system in educational institutions of different types as a component of optimization of pedagogical interaction], Aktualjni problemy sociologhiji, psykhologhiji, pedaghoghiky - Actual problems of sociology, psychology, pedagogy, 4 (17), 183-188 [in Ukrainian].

5. Kricka, G. A., Krickij, І. O., Zagrichuk, G. Ya. (2017). Perspektyvy ta trudnoshhi efektyvnogho vykorystannja innovacijnykh tekhnologhij dlja zabezpechennja profesijnoji pidghotovky studentiv-medykiv pry vyvchenni klinichnykh dyscyplin [Prospects and difficults of effective use of innovative technologies to ensure the training of medical students in the study of clinical disciplines], Medychna osvita -Medichna osvita, 2 (74), 33-36 [in Ukrainian].

6. Kuharenko, V. M. (2001). Distancijne navchannya: Umovi zastosuvannya. Distancijnij kurs [Distance learning: Terms of use. Distance course], NTU “HPT', Kharkiv, Ukraine [in Ukrainian].

7. Kushch, O. G., Omelyanchik, V. M., Bessarab, G. I. (2017). Dystancijne navchannja v systemi medychnoji osvity (pershyj dosvid kafedry normaljnoji fiziologhiji ZDMU) [Distance learning in the system of medical education (the first experience of the Departmentof Normal Physiology of ZSMU)], Medychna osvita - Medical education, 4, 85-89 [in Ukrainian].

8. Pavlenko, O. (2007). Vykorystannja dystancijnogho navchannja v vyshhykh navchaljnykh zakladakh [The use of distance learning in higher education], Visnyk Nacionaljnogho tekhnichnogho universytetu Ukrajiny «Kyjivsjkyj politekhnichnyj instytut» - Visnik Nacionalnogo tekhnichnogo universitetu Ukrainy «Ki'ivskij politekhnichnij institut». Filosofiya. Psihologiya. Pedagogika, vol. (21), pp. 78-83 [in Ukrainian].

9. Smulson, M. L., Mashbic, Yu. I., Zhaldak, M. І. (2012). Distancijne navchannya: psihologichni zasadi : monografiya [Distance learning: psychological principles: monograph], Imeks-LTD, Kirovograd, Ukraine [in Ukrainian].

10. Meister, J. (2002), Pillars of e-learning success, Corporate University Xchange New York, USA [in England].

Размещено на Allbest.ru