Про емпіричне дослідження особливостей формування інклюзивного освітнього середовища для ветеранів війни у закладі вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРО ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Гасяк Мар'яна Степанівна аспірантка кафедри соціології та соціальної роботи, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Анотація

У статті розглядаються питання організації емпіричного дослідження з визначення можливостей зміцнення підтримки ветеранів війни на основі оцінювання їхніх потреб та з урахуванням ролі, яку заклади вищої освіти відіграють у наданні допомоги колишнім військовим із залученням ресурсів інклюзивного освітнього середовища. На основі формулювання дослідницької проблеми наукового дисертаційного дослідження, у пошуку відповіді на дослідницьке запитання обґрунтовано програму, окреслено мету та завдання емпіричного дослідження як складову цієї розвідки. Для досягнення мети та виконання завдань емпіричного дослідження проведено якісне дослідження, зокрема, використано елементи «дослідження шляхом залучення» (анг. Participatory Research). Визначено структуру інтерв'ю. Проаналізовано результати інтерв'ю з ветеранами війни, проведених на базі Національного університету «Львівська політехніка». Окреслено візію/бажану перспективу стосовно задоволення потреб та зміцнення підтримки ветеранів війни в Україні з урахуванням «голосу ветерана», впровадженням механізмів постійної активної взаємодії з місцевими громадами, залученням закладів вищої освіти до процесів прийняття рішень на локальному та національному рівнях. За результатами проведеного дослідження у статті запропоновано авторську модель як систему комплексної підтримки інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях. Підведено підсумки емпіричного дослідження, результати проведення якого покладено в основу низки сформульованих науково-методичних рекомендацій для фахівців.

Ключові слова: ветерани війни, інклюзивне освітнє середовище, оцінювання потреб, «голос ветерана», інтеграція у громадянське суспільство, роль закладів вищої освіти, авторська модель, система комплексної підтримки

Abstract

Hasiak Mariana Stepanivna PhD Student in Social Work, Department of Sociology and Social Work, Lviv Polytechnic National University, Lviv

ON THE EMPIRICAL STUDY OF THE DEVELOPMENT OF AN INCLUSIVE ACADEMIC ENVIRONMENT FOR MILITARY VETERANS IN A HIGHER EDUCATION SETTING

The article discusses the issues of organizing an empirical study to identify opportunities for strengthening support of military veterans based on their needs assessment and taking into account the role that higher education institutions play in assisting former military personnel with the involvement of resources of an inclusive academic environment.

Based on the research problem statement of the scientific dissertation research, in pursuit of an answer to the research question the empirical study program is justified, and the purpose and objectives of the empirical study as a component of this scientific research are outlined. To achieve the goal and objectives of the empirical research a qualitative study was carried out, in particular, Participatory Research (PR) elements were used.

The interview structure is outlined. The results of the interviews with military veterans conducted based on Lviv Polytechnic National University are analysed. The vision / desired perspective on meeting the needs and strengthening the support of military veterans in Ukraine is outlined taking into account the “veteran's voice”, the introduction of mechanisms of ongoing active interaction with local communities, and the involvement of higher education institutions in decision-making processes at the local and national levels. The author's model as a system of comprehensive support for the integration of military veterans into civil society in Ukraine at the local and state levels is proposed. The empirical study outcomes are summed up, with these results forming the basis of a number of the formulated scientific and methodological recommendations for professionals.

Keywords: military veterans, an inclusive academic environment, needs assessment, “the veteran's voice”, integration into civil society, the role of higher education institutions, the author's model, a system of comprehensive support

Постановка проблеми

Сучасне українське суспільство функціонує в умовах війни. Все частіше з'являється необхідність роботи зі студентами, які пережили травматичні події; найчастіше такими студентами стають безпосередні учасники бойових дій, члени їхніх сімей та внутрішньо переміщені особи.

Включення ветеранів до громадянського суспільства є надзвичайно важливим у сьогоднішніх реаліях. Перехід від військової служби до цивільного життя може бути складним. Важливим є дослідження ролі, яку заклади вищої освіти можуть і повинні відігравати у наданні допомоги колишнім військовим для підтримання їх інтеграції в громадянське суспільство. Цей процес першочергово вимагає з'ясування того, як конкретні університети можуть задовольнити потреби ветеранів та членів їхніх сімей, спираючись на подібності та відмінності їхніх потреб і потреб інших здобувачів освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання інклюзивної освіти активно вивчають дослідники як на національному, так і на міжнародному рівні (Бадер С., Фаласеніді Т., Люценко І., Островська К., Шпак В., Василенко О., Найда Ю., Рибак Ю., Єфімова С.). Проте лише деякі автори розглядають проблему впровадження інклюзивної освіти та її особливості у закладі вищої освіти (Барнс Ч., Белч Х.А., Баррічеллі Дж., Фуллер М., Даниленко Л., Колупаєва А., Слозанська Г., Сварник М., Швед М., Софія Н., Захарчук М.).

Питання розвитку професійних компетенцій педагогічного колективу у сфері соціальної інклюзії та інклюзивної освіти висвітлюється в різноманітних наукових публікаціях, де також підкреслюється необхідність інтеграції теорії та практики у цій сфері (Флоріан Л., Макдональд Д., McCuaig L., Quennerstedt M., Rouse, M., Sharma, U.)

Створення інклюзивного освітнього середовища має важливий вплив на соціалізацію осіб, які пережили чи переживають травму загалом. Вагомий внесок у дослідження особливостей формування інклюзивного освітнього середовища зробили такі дослідники: Авксеньтєва Т., Аріщенко А., Бондар Т., Колупаєва А., Ферт О. Разом з тим, дослідження формування інклюзивного освітнього середовища на засадах застосування травма-поінформованого підходу наразі відсутні.

Мета статті - обґрунтувати програму емпіричного дослідження з визначення можливостей зміцнення підтримки для ветеранів війни з урахуванням ролі, яку заклади вищої освіти відіграють у наданні допомоги колишнім військовим, та запропоновати авторську модель з підтримання інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях.

Виклад основного матеріалу

Актуальність формування інклюзивного освітнього середовища для ветеранів війни у закладі вищої освіти, необхідність розв'язання виявлених суперечностей, недостатній рівень теоретичного й практичного опрацювання означеної проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Формування інклюзивного освітнього середовища для ветеранів війни у закладі вищої освіти». Загальна мета дисертаційного дослідження - вивчити інноваційні стратегії, технології та досвід формування інклюзивного освітнього середовища для ветеранів війни у сучасній вищій освіті та визнати роль вітчизняних закладів вищої освіти у підтриманні інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні з метою зміцнення цієї підтримки на локальному та загальнодержавному рівнях [1]. Мета емпіричного дослідження - з'ясувати якою є роль вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та підтриманні інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні та що потрібно зробити для зміцнення цієї підтримки на локальному і державному рівнях на основі проведеного емпіричного дослідження.

Програма емпіричного дослідження є складовою наукового дисертаційного дослідження та побудована:

• на основі формулювання дослідницької проблеми наукового дисертаційного пошуку - даних про те, чи задовольняються потреби ветеранів війни, недостатньо, і є запитання стосовно нинішньої й майбутньої ролі закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та підтриманні повної інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство. Також виникають запитання про те, чи існують чітка стратегія, державна система підтримки та узгоджені зусилля із зміцнення взаємодії з місцевими громадами для задоволення потреб ветеранів війни та членів їхніх сімей в Україні;

• у відповідності до загальної мети дисертаційного дослідження - вивчити інноваційні стратегії, технології та досвід формування інклюзивного освітнього середовища для ветеранів війни у сучасній вищій освіті та визнати роль вітчизняних закладів вищої освіти у підтриманні інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні з метою зміцнення цієї підтримки на локальному та загальнодержавному рівнях;

• на підставі загального дослідницького запитання - Якою є роль вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та підтриманні інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні та що потрібно зробити для зміцнення цієї підтримки на локальному і державному рівнях?[2]

Програма емпіричного дослідження створена для відповіді на дослідницьке запитання емпіричного дослідження: Що належить зробити, щоб зміцнити підтримку інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях, визнаючи при цьому роль вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та задоволенні потреб цих людей?

Завдання емпіричного дослідження випливають з його мети та є взаємопов'язаними:

1. Оцінити потреби ветеранів війни на шляху їхньої інтеграції у громадянське суспільство

2. Визначити виклики, на які наражаються ветерани війни на локальному рівні. З'ясувати, яких зусиль докладають на місцях для надання підтримки та послуг ветеранам війни та чи цих зусиль достатньо для задоволення потреб ветеранів війни

3. Виявити роль та ресурси вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та наданні підтримки ветеранам війни на шляху їхньої інтеграції у громадянське суспільство

4. З'ясувати, чи існує співпраця з місцевими громадами, що сприяє соціальному партнерству та власності на прийняття рішень на місцях для задоволення потреб ветеранів війни

5. Дослідити виклики та наявні механізми інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство на національному рівні. Визначити рівень підтримки, яку вони отримують від держави, та з'ясувати, чи цієї підтримки достатньо для задоволення потреб ветеранів війни

6. Дізнатися, чи зусилля на локальному та національному рівнях підтримуються чіткою стратегією та національною системою в Україні для задоволення потреб ветеранів війни на шляху їхньої інтеграції у громадянське суспільство [2].

Для досягнення мети та виконання завдань емпіричного дослідження проведено якісне дослідження, зокрема, використано елементи «дослідження шляхом залучення» (англ. Participatory Research - PR) [3]. Передбачено також виявлення думки широкого кола як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців стосовно досліджуваної проблеми з використанням дослідницьких методів «спостереження» та «аналіз документів».

Емпіричне дослідження має стратегічне спрямування, ґрунтується на вивченні прогресивних ідей вітчизняного та зарубіжного досвіду («Норвегія- Україна. Професійна адаптація. Інтеграція в державну систему» (NUPASS) [4] та зорієнтоване на досягнення бажаної перспективи / визначення візії - Куди маємо прийти на відстані часу в Україні для задоволення потреб ветеранів війни?

Бажана перспектива - Для задоволення потреб ветеранів війни в Україні існують чітка стратегія, цілісна і добре скоординована національна система та узгоджені зусилля, що ґрунтуються на розвиненому механізмі постійної активної взаємодії з місцевими громадами. Це водночас сприяє соціальному партнерству та усвідомленню причетності і розширенню безпосереднього залучення на локальному рівні [4]. Голос ветерана війни є вирішальним у формуванні і реалізації комплексних програм підтримки, що ґрунтуються на оцінюванні та задоволенні потреб цієї особи та членів її сім'ї. Роль вітчизняних університетів високо оцінена у процесах прийняття рішень відповідними загальнодержавними та місцевими органами влади в країні. Це, своєю чергою, підтримує повну інтеграцію ветеранів війни у громадянське суспільство [5; 6].

Емпіричне дослідження на базі Національного університету «Львівська політехніка» було проведено у грудні 2020 - січні 2021р. та листопаді-грудні 2021 р. Структуру інтерв'ю з ветеранами війни визначено з урахуванням виокремлення таких шести груп запитань:

Перша група запитань - це особиста інформація: мотивація та досвід військової служби зокрема. В дослідженні взяло участь 17 осіб, віком від 24 до 60 років. З них - 15 чоловіків та 2 жінки. Їхній досвід перебування на службі різнився від 1-го року до 38 років. На час проведення інтерв'ю більшість з них мали статус Учасника АТО (двоє людей були в процесі його отримання). Частина учасників є фаховими військовими або медиками, частина - добровольцями, котрі не мали військової освіти та / чи досвіду до 2014 року. На час проведення інтерв'ю всі учасники перебували на території Львівщини, проте їхнє походження різнилося -тому у дослідженні взяли участь люди із центру, заходу та сходу України [6].

Друга група запитань стосувалася статусу ветерана, а саме - процедури набуття та ставлення до ветеранів у суспільстві. Стосовно набуття статусу ветерана учасники висловили дві відмінні думки: для військових, котрі брали участь у бойових діях, проблем з отриманням статусу не було; для тих учасників, котрі були добровольцями, процедура була складніша бюрократично. Проте на час проведення дослідження (2020-2021 роки), ці процедури були вже досить добре налагоджені [6].

Ставлення військових до статусу ветерана дуже відрізнялося. Наприклад: «На даний момент не відчуваю себе якимось ветераном.. звичайна людина. Нас таких багато...», «Ну, зараз я не можу сказати якось конкретно, бо воно дуже сильно з 2014 року в'їлася вже в свідомість українців. Воно вже не викликає якогось такого «о, то ветеран», «о, то...». Кожен зараз, який..., кожен п'ятий, якщо я не помиляюся, вже був на фронті. Кожен п'ятий - ветеран. Бо то.. мені це слово.. воно асоціюється з якимось.. з якоюсь людиною, яка має 10 медалей, яка вже там відвоювала, я не знаю, увесь світ побачила [...] Тому. Ветеран.. Напевно, воно вже є так, як і лікар, так як і студент. Воно вже є нормальним явищем в реаліях України. Його вже не можна якось відокремлювати, якимсь унікальним робити. Багато поліцейських так само в зоні АТО. Ну, тобто вони так само учасниками бойових дій рахуються. медики.. Тобто, це вже нормальне явище.», «Тепер щодо самого статусу ветеранів. Я, наприклад, незважаючи на свої заслуги, я вважаю, що не всім треба було давати статус УБД, тому що під статусом розуміється об'єм пільг, що людина отримує. Якщо людина приймала участь в бойових діях і дійсно їй було заподіяно шкоду, її здоров'ю, хтось втратив життя, тут повинна спрацювати оця державна система соціального захисту. Ті, хто втратили здоров'я, повинні отримати відповідні компенсації, так само як і сім'ї загиблих - пожиттєве утримання чи щось інше. Всі решта, які, такі як я, які були там, вони взагалі не мали морального права для того, щоб вважатися, умовно кажучи, якимось учасником бойових дій. Можливо просто рахуватися учасником, але без тих пільг. Це моє таке глибоке переконання, тому що не кожен військовий - воїн. Це факт. Це таке гасло, яке повинні розуміти, тому що для мене, наприклад, людина, яка займалася все своє життя цивільною справою і тут за покликом душі, розуму чи ще чогось, пішла воювати, захищати і загинула. Для мене - він більший герой, ніж той хто віддав збройним силам 20, 30 років», «Ветерани, ті, які ветерани.. бо тому що ми зустрічаємося деколи з такими не зовсім, так?! Ми це розумієм, так.. Тобто, це патріоти, які покладають чи готові покласти життя за свою Батьківщину. І основний аспект полягає в тому, що держава як уособлення тої Батьківщини повинна надавати ветеранам цю можливість по максимальному.. тобто це ті люди, які готові само найдорожчим розрахуватись, будем так казати. І тому для мене питання ветерана полягає в тому, щоб в першу чергу, щоб цю особу поважали в колективі, щоб на неї орієнтувались всі соціальні верстви населення і коли це буде в тій країні, конкретно в нашій, що це буде авторитет, що це буде, це людина, яка для всіх приклад, тоді можна сказати, що держава така вона сталася» [6].

Щодо ставлення цивільних до ветеранів, то думка військових сходиться на тому, що в сучасних умовах воно змінюється, є підтримка і розуміння потреб військових з боку близьких для них людей. Разом з тим, учасники дослідження неодноразово згадують факт військового «заробітчанства», який, на думку самих військових, не лише існує в Україні, а й дискредитує ветеранів в очах суспільства. Наприклад: «[Ставлення до ветеранів війни] звичайно, що змінилося, але все залежить від людей, від конкретних людей. Тут не можна сказати напевне, на 100% якусь конкретну що любить. Я знаю, що армія має, якщо не помиляюсь зараз.. ну, там щось 70 процентів рейтингу довіри. Тобто, в Україні, в державі найбільше довіряють армії.. Поліція має дуже високий рейтинг і там ще Зеленський, Президент має рейтинг високий. Тобто, ну, це вже от Ви маєте відповідь на своє питання - значить, якщо народ довіряє, значить народ поважає, значить народ, відповідно, цінує... Але в принципі тут є такий момент, що є, наприклад, велика кількість населення, які в армію йдуть прямо на заробітки.», «Страшно, що навіть в умовах війни ми цього не зрозуміли. Суспільство відноситься до військових як до заробітчанства. Бо, коли вони потрапляють в зону ООС, їх зарплата збільшується суттєво. І насправді є така негативна тенденція, яку ви ніде не знайдете, коли повертається бойовий підрозділ з зони ООС, всі хочуть звільнитися, а тоді повернутися, коли треба знову туди їхати. Тому є таке ставлення у суспільстві як до заробітчан» [6].

Третя група запитань дозволяє зробити висновки про перехід від військового до цивільного життя: спільною рисою є підтримка близьких та рідних і її величезне значення для кожного з учасників; найбільші зміни торкнулися самих ветеранів: змінилося сприйняття ними світу, загострилося почуття справедливості. Наприклад: «...по іншому став сприймати багато речей.. оточення.. як люди це сприймають, як я це сприймаю і там чи події чи багато навіть життєвих банальних речей по іншому став сприймати. Набагато простіше» [6].

Стосовно четвертої групи питань, котра стосувалася освіти, то всі учасники дослідження зазначили, що роль освіти в переході від військового до цивільного життя є надзвичайно важливою. Більшість з них висловилися за важливість саме навчання наживо (офлайн). Показовим є і той факт, що, незважаючи на пандемію, більшість учасників дослідження висловили бажання взяти участь у «живому» інтерв'ю. Питання, з яким зіткнулися всі учасники дослідження - це питання працевлаштування. Тут освіта була одним із ключових моментів, яких бракувало. Наприклад, «Думаю, що відіграє. І треба розвиватися. Не факт, що після повернення людина захоче займатися тим, чим вона займалася. Наприклад, мені подобалася моя робота «до». Я жив нею. Після - мене хватило десь на рік-півтора. Мені потім стало якось... почував себе не на своєму місці. Ну, але щось сильно змінити я не міг, тому що звик вже робити то чи інше, там я заточений під ту сферу, а деколи щоб змінити, щось почати, треба інші знання. Тут або самоосвіта, або що...», «Труднощі були зразу - треба було знайти роботу. Перше випробування - скласти резюме. Тоді - розсилання резюме.... Перешкода - незнання англійської мови» [6].

У п'ятій групі запитань стосовно проекту «Норвегія-Україна» учасники оцінювали здобутки та виклики (нещодавнього) освітнього досвіду. Важливими здобутками для учасників проекту стали: розширення кола знайомств, контакти з цікавими людьми, підтримуюче середовище (підтримка з боку викладачів, а також інших слухачів), знання, «яких не було через перебування у певній ракушці (особливо цінні історії - неуспіху)». Разом з тим, учасники зазначили необхідність оцінювання мотивації слухачів та їх тестування на «вході» в проект. Також було висловлене побажання більшого обсягу практичної роботи [6].

Остання, шоста, група запитань стосувалася стратегічної підтримки ветеранів. У своїх відповідях учасники дослідження виділили такі напрямки необхідної підтримки для ветеранів війни:

1. Фінансова (зокрема, монетизація пільг на основі аудиту досягнень кожного ветерана та формування суспільного договору між суспільством та ветеранами). Наприклад: «І відповідь лежить в тій площині - одні ветерани очікували більше, а отримали менше. Суспільний договір - він мав би сформуватися. Як ми можемо очікувати щось від місцевої влади, голови ОСББ, голови райадміністрації, якщо нема суспільного договору?? Не було суспільного договору і всі пільги немонетизовані. Насправді це велика проблема України - те, що ті наші пільги не монетизовані.... Пільга має мати, умовно кажучи, матеріальне плече. Той факт, що вони не були матеріалізовані - зараз вони викликають купу проблем - з проїздом, з різноманітними комунальними платежами, і по землі.. От насправді це треба було вже тоді спробувати монетизувати. Можливо, не виплачувати все зразу, бо матеріально це дуже проблематично. Але принаймні, коли держава декларує, що за те, що ти приймаєш участь в збройній боротьбі ти ще мимоволі стаєш героєм, так, скажімо, проявляєш себе - це все можна було виміряти в грошових одиницях. Можливо розтягнути на якийсь певний період. Виплачувати. Це би зіграло набагато краще, ніж те, що ми зараз маємо».

2. Психологічна підтримка. «Ну, мабуть, це все-таки потрібно почати з якогось психологічної реабілітації... Потрібно надати їм зрозуміти, що це позаду, це відпустити, треба переключатися, допомогти їм зрозуміти, що їм треба щось змінювати, проходити чи вертатися до свого життя, яке було, чи починати щось заново, якісь курси.. та то й же.. по тій категорії. Мабуть, їх треба розбити на різні групи по якомусь емоційно-психологічному стані і якось вже під це вже формувати якийсь - цей самий освітні курси освітні програми».

3. Підтримка у працевлаштуванні (кредитування житла зокрема). «Певно фінансове для ветеранів на даний момент. Тобто додаткові якісь, можливо, виплати, пільги там до зарплати, щось такого плану. Ну це такий, я думаю, що самий такий типу в даний момент... Ну, і напевно по плану житла. Якби працював, якісь фінансові ці.. фінансову підтримку. якісь напевно кредитування такі там практично на 2-3 відсотки там, щоб було. Тоді я думаю. воно є в нас.. Програма. Вона не працює. Фінансів немає на неї. Тобто вона є, але її нема. Ну, це теж дуже важливий такий фактор, що люди не мають де жити, починають бухати, роботи нема, сім'я розпадається, жінка пиляє, діти плачуть, соплі течуть. Коротше, людна зривається і пішла во всє тяжкіє. Десь так. От я би тільки десь напевно в цих планах працював» [6].

Освіта (фінансова грамотність, англійська мова, можливість набути практичні знання та навички у новій сфері). «Освіта - це ключове. Але освіта не традиційна, а освіта практична», - зазначає один із учасників дослідження [6]. педагогічний освіта інклюзивний ветеран

Результати проведеного емпіричного дослідження дозволили сформулювати науково-методичні рекомендації для фахівців, що, своєю чергою, містять відповідь на задеклароване цим емпіричним дослідженням дослідницьке запитання - Що належить зробити, щоб зміцнити підтримку інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях, визнаючи при цьому роль вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та задоволенні потреб цих людей? Подане нижче є запропоновано як відповідь на це запитання:

1. Голос ветерана війни є вирішальним у формуванні і реалізації комплексних програм підтримки, що ґрунтуються на оцінюванні та задоволенні потреб ветеранів війни та членів їхніх сімей. Для того, щоб почути голос ветерана війни та врахувати його повною мірою в процесах створення та імплементації комплексних програм підтримки необхідно використовувати сучасні методи дослідження, включно з такими: дослідження шляхом участі (англ. Participatory Research -PR), практична діяльність заснована на доказах (англ. Evidence-Based Practice).

2. Належить дати об'єктивну оцінку важливості ролі вітчизняних університетів у процесах прийняття рішень відповідними загальнодержавними та місцевими органами влади в країні. Це, своєю чергою, підтримуватиме повну інтеграцію ветеранів війни у громадянське суспільство.

3. Необхідно розробити та впроваджувати механізми постійної активної взаємодії з місцевими громадами. Це водночас сприятиме соціальному партнерству та усвідомленню причетності до участі у процесах прийняття рішень та розширенню безпосереднього залучення на локальному рівні.

4. Важливо реалізовувати існуючі можливості для більш активної взаємодії і співпраці, зокрема через залучення вітчизняних університетів до формування національної системи підтримки ветеранів.

На основі проведеного дослідження розроблено авторську модель «Підтримка інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях на основі визнання ролі вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та задоволенні потреб цих людей».

Реалізація зазначеної моделі підтверджує реалістичність досягнення бажаної стратегічної перспективи (візії) у задоволенні потреб ветеранів війни у їх інтеграції у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях. Формування бажаної стратегії ґрунтується на результатах емпіричного дослідження.

Рис.1. Модель комплексної підтримки інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство в Україні на локальному та державному рівнях на основі визнання ролі вітчизняних закладів вищої освіти у формуванні інклюзивного освітнього середовища та задоволенні потреб цих людей.

Запропонована модель передбачає інтеграцію військових у громадянське суспільство, що відбувається на трьох рівнях. Перший - мікрорівень. Це основа системи комплексної підтримки, без якої існування цієї системи було б неможливим. Мікрорівень означений в моделі терміном «голос ветерана» і включає безпосередньо потреби ветеранів війни та членів їхніх сімей, а також членів сімей загиблих ветеранів війни. Ефективність процесів інтеграції залежить від співпраці на мезорівні між такими акторами, як місцева влада, громада та заклади вищої освіти, а також інші зацікавлені в цьому процесі учасники. Макрорівень - це рівень Національної стратегії. Його формування безпосередньо залежить від профільних міністерств, якими є: Міністерство у справах ветеранів, Міністерство освіти та науки, Міністерство оборони, Міністерство соціальної політики, а також від громадських об'єднань та виконавців проекту «Норвегія-Україна»: Міжнародного фонду соціальної адаптації, університетів та громадських організацій як безпосередніх носіїв практичного досвіду здійснення такої інтеграції.

Висновки

Із зазначеного вище випливає висновок про те, що для задоволення потреб ветеранів війни в Україні не існує чіткої стратегії, загальнонаціональної системи та узгоджених зусиль у поєднанні з активізацією взаємодії з місцевими громадами та сприянням у такий спосіб соціальному партнерству, усвідомленню причетності і розширенню безпосереднього залучення на локальному рівні. Роль вітчизняних університетів недооцінена у процесах прийняття рішень відповідними місцевими та загальнодержавними органами влади задля підтримання повної інтеграції у громадянське суспільство ветеранів війни. Проте у суспільстві існують можливості для більш активної взаємодії і співпраці, а вітчизняні університети уже залучені до формування національної системи підтримки ветеранів війни. Чітка національна стратегія підтримки ветеранів війни на етапі переходу від військового до цивільного життя має ґрунтуватися на потребах ветеранів війни та повною мірою відповідати їм. Заклади вищої освіти мають потенціал і уже накопичений досвід стосовно того, як слугувати активізатором цього переходу, з одного боку, через формування інклюзивного освітнього середовища для ветеранів війни, оскільки лише за наявності та функціонування реального інклюзивного освітнього середовища у закладі вищої освіти можна повною мірою оцінити потреби всіх здобувачів освіти, включно з освітніми потребами студентів-ветеранів війни. Водночас та діяльність, яку заклади освіти в Україні вже тривалий час здійснюють стосовно підтримки інтеграції ветеранів війни у громадянське суспільство, через сертифіковані навчальні курси проекту «Норвегія-Україна» зокрема, демонструють потужний потенціал, накопичений досвід та реальні перспективи закладів вищої освіти у підтриманні переходу ветеранів війни до громадянського суспільства не лише через освітню діяльність, а й через активну співпрацю на місцевому рівні. Це, своєю чергою, актуалізує важливість надання закладам вищої освіти права голосу у прийнятті важливих рішень, на загальнодержавному рівні зокрема, про підтримку ветеранів війни.

Література

1. Mariana Hasiak Supporting Students Experiencing Trauma in a Higher Educational Setting // Socio-Humanitarian Bulletin: Collection of Scientific Works, 34. - 20220. - p. 19-20

2. Mariana Hasiak, Maureen P. Flaherty, Nina Hayduk, Sofiya Stavkova Building Civil Society With Former Military and Their Families: The Role of Higher Education in Bridging the Gap Between Military Service and Civilian Life // Вісник Черкаського Національного університету імені Богдана Хмельницького: Серія Педагогічні науки. - Вип. 4.2020. - Черкаси, 2020. - с. 110-119.

3. Laura Ruth Johnson Community-based qualitative research: approaches for education and the social sciences / Laura Ruth Johnson. Thousand Oaks, California: SAGE, [2017]. - 188 p.

4. «Норвегія-Україна. Професійна адаптація. Інтеграція в державну систему» Режим доступу: (2022-06-23)

5. Stephanie Westlund Field exercises: How veterans are healing themselves through farming and outdoor activities // New Society Publishers Ltd., 2014. - 230 p.

6. Personal interviews. (2021, January-February).

References

1. Mariana Hasiak (2022). Supporting Students Experiencing Trauma in a Higher Educational Setting. Socio-Humanitarian Bulletin: Collection of Scientific Works, 34, 19-20.

2. Mariana Hasiak, Maureen P. Flaherty, Nina Hayduk, Sofiya Stavkova (2020). Building Civil Society With Former Military and Their Families: The Role of Higher Education in Bridging the Gap Between Military Service and Civilian Life. Visnyk Cherkas'koho Natsional'noho universytetu imeni Bohdana Khmel'nyts'koho: Seriya Pedahohichni nauky - Bulletin of Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy: Pedagogical Sciences Series, 4, 110-119.

3. Laura Ruth Johnson (2017). Community-based qualitative research: approaches for education and the social sciences. California: SAGE.

4. «Norvehiya-Ukrayina. Profesiyna adaptatsiya. Intehratsiya v derzhavnu systemu» ["Norway-Ukraine. Professional adaptation. Integration into the state system»] (n.d.). mva.gov.ua

5. Stephanie Westlund (2014). Field exercises: How veterans are healing themselves through farming and outdoor activities. New Society Publishers Ltd.

6. Personal interviews. (2021, January-February).

Размещено на Allbest.ru