Сутність, структура, критерії, показники та рівні образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність, структура, критерії, показники та рівні образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності

Пічкур Микола Олександрович кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри образотворчого мистецтва, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Анотація

Визначено сутність поняття «образотворча готовність студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності» як усвідомленого й активно-діяльнісного стану особистості щодо реалізації спроможності мобілізувати власні мотиваційні, компетентнісні й творчо-самореалізаційні ресурси образотворення в процесі комплексного використання здобутих знань і сформованих умінь на засадах їх конструктивної рефлексії для досягнення високого рівня художньої майстерності при виконанні завдань професійної діяльності.

Обґрунтовано структуру образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності. У ній мотиваційно-ціннісний компонент позначено критеріями: бажання (нестримне, ситуативне, оманливе) належним чином пройти образотворчий вишкіл; інтерес (конструктивний, прагматичний, споглядальний) до студіювання різних видів образотворчого мистецтва; ціннісна настанова (чітка, невиразна, прихована) на оволодіння здатністю до образотворення. Художньо-компетентнісний компонент охоплює критерії: художньо-естетична сприйнятливість (образна, емоційна, формальна) предметів і явищ дійсності; знання (різнобічні, вибіркові, обмежені) теоретичних і практичних основ різних видів образотворчого мистецтва; здатність (універсальна, фахова, аматорська) до образотворення графічними, живописними, скульптурними і декоративними засобами. Виконавсько-технологічний компонент конкретизують критерії: вміння (вправне, грамотне, примітивне) користуватися графічними, живописними і пластичними матеріалами; володіння (вичерпне, регламентоване, лімітоване) розмаїттям графічних, живописних і скульптурних художніх технік; образотворча вправність (віртуозна, базова, атипова) у рисунку, живопису і скульптурі. Діяльнісно-рефлексивний компонент позиціонують критерії: сила волі (непохитна, тверда, слабка) до студіювання образотворчого мистецтва; продуктивність (максимальна, нормативна, мінімальна) образотворчої діяльності; рефлексія (абсолютна, відповідна, хибна) результатів образотворчої діяльності. За вказаними критеріями і показниками образотворча готовість диференціюється на рівні майстерності, компетентності й аматорства.

Ключові слова: образотворча готовність, професійна діяльність, студенти мистецьких спеціальностей, структура, критерії, показники, рівні.

Abstract

Substance, structure, criteria, indexes and levels of descriptive readiness of art specialties students for professional work

Pichkur Mykola Oleksandrovych PhD in Education, Professor, professor at Fine Art Department, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

The article describes the nature of the concept `descriptive readiness of art specialties students for professional work' as conscious, actively-based and operative state of a person in order to activate his motivated, competence, creative and self-realizing image formation resources while complex using obtained knowledge and formed abilities. The process is based on their constructive reflexing when obtaining high level art skills and performing professional tasks.

The structure of descriptive readiness of art specialties students for professional work has been explained. It indicates valuative and motivated component with the following criteria: desire (uncontrollable, situational, deceptive) to cope with art training properly; interest (constructive, pragmatic, contemplative) to study different arts; valuable instruction (clear, obscure, inmost) to possess the ability for image formatting. Art and competence component includes the criteria: artistic and aesthetic receptivity (graphic, emotional, formal) of real objects and phenomena; knowledge (varied, selective, limited) of theoretical and practical bases of different arts; capability (universal, specific, amateur) for image formatting with graphic, painting, sculpture and decorative means. Performing and technological element comprises these criteria: ability (skillful, competent, primitive) to use graphic, painting and plastic materials; possession (exhaustive, regulated, limited) of varied graphic, painting and sculpture art techniques; art adroitness (masterly, basic, atypical) in painting, art and sculpture. Operative and reflexive component is described by the following criteria: will-power (firm, strong, weak) to study descriptive art; productivity (maximum, normative, minimal) of artistic work; reflection (absolute, perfect, mistaken) of artistic work results. With these criteria and indexes descriptive readiness is differentiated on the level of skills, competences and amateurism.

Keywords: descriptive readiness, professional work, art specialties students, structure, criteria, indexes, levels.

Постановка проблеми

Згідно з чинними стандартами вищої освіти України, в освітньо-професійних програмах неодмінно прописується комплекс інтегральних, загальних і фахових компетентностей. Проте стосовно галузі знань 02 Культура та мистецтво у них бракує чіткого визначення освітнього фокусу у вимірах образотворчої готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності. Це засвідчує суперечність між потребою уніфікації результативності процесу образотворчої підготовки та її диверсифікацією через надання переваги формуванню специфічних здатностей студентів мистецьких спеціальностей у межах окремих професійних кваліфікацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останніми роками виконано чимало вітчизняних педагогічних досліджень, які прямо чи опосередковано стосуються образотворчого вишколу майбутніх художників (О. Бобир, М. Близнюк, С. Горбань, А. Линовицька, Ю. Колісник-Гуменюк, Д. Кудренко), дизайнерів (О. Баніт, Н. Комашко, Т. Мала, З. Макар, Л. Полудень, А. Семенюк та ін.) та вчителів образотворчого мистецтва (А. Гордаш, С. Коновець, О. Музика, О. Семенова, О. Сова, Г. Сотська, М. Стась, Я. Твердохлібова та ін.). Цілісному процесу образотворчої підготовки, зокрема майбутніх архітекторів, присвячено лише дослідження О. Кайдановської. Однак цей фах стосується галузі знань 19 Архітектура та будівництво. У публікаціях цього автора розкрито специфічну сутність та структуру образотворчої готовності студентів-архітекторів до професійної діяльності, що не є універсальною для суто мистецьких спеціалізацій.

Мета статті. Визначити сутність поняття «образотворча готовність студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності» й обґрунтувати структуру, критерії, показники та рівні цієї особистісної якості.

Виклад основного матеріалу

Результат образотворчої підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти полягає у професіоналізмі як набутої в процесі навчально-творчої діяльності здатності до якісного виконання трудових завдань у царині обраного фаху, що неможливо без володіння достатнім рівнем художньої майстерності. Це означає їхню образотворчу готовність до професійної діяльності.

Поняття «готовність» позначає психічну і мотиваційну налаштованість суб'єкта на щось або стан чогось готового, доведеного до повної завершеності. З цього випливають дві семантичні психо-термінологічні конфігурації: ситуативна (стан) та результативна (підготовленість) готовність. Якщо береться до уваги практичний аспект їх семантики, то послуговуються поняттям «готовність» та пов'язують його з подальшою професійною діяльністю в контексті її передумови й запоруки ефективного перебігу та оцінки певного функційного стану працівника, наближеного до настанови, передстартового стану, стану пильності.

Слід констатувати, що нині трапляються наукові праці, у яких при характеристиці особистісного аспекту готовності не вживають термін «підготовленість», а поєднують поведінковий, когнітивний та емоційний складники цього психологічного явища або ж репрезентують як сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних та вольових якостей особистості. Водночас це поняття акумулює в собі інтегральну семантику теоретичної обізнаності, психологічного стану та практичної спроможності особистості успішно виконувати завдання певного виду конструктивної діяльності. Очевидно, що такий інтегративний підхід до розуміння професійної готовності є достатньо продуктивним.

Загалом дослідження феномену психологічної готовності до діяльності традиційно проводилися у двох теоретико-методологічних площинах:

1) функційній, де він вивчався як психічний стан між особистісними властивостями та психічними процесами і розглядався з позиції необхідної умови успішності виконання професійних обов'язків;

2) особистісній, у межах якої готовність позначалася характеристикою особистості зі сформованими спеціальними і загальними здібностями, потребою у професійному самовдосконаленні та комунікативними, професійними, проєктивними й іншими вміннями [17, с. 419].

За висновками Л. Потапкіної, більшість науковців акцентує, що професійна готовність - це складне особистісне утворення, активний діяльнісний стан особистості, певна складна її якість, що охоплює систему інтегрованих властивостей. Дослідниця вважає, що «готовність до професійної діяльності визначається також як закономірний цілеспрямований результат визначеної спеціальної професійної підготовки фахівців, їх особистісно- мотиваційного ствердження, налаштування на працю й уміння долати перешкоди» [7, с. 200].

У дослідженні О. Кайдановської, що стосується проблеми професійної підготовки майбутніх архітекторів, сутність поняття «образотворча готовність до професійної діяльності» визначено як «інтегральне особистісне новоутворення, що містить високу мотивацію, усвідомлення цінностей професії, інтегровану цілісність культурологічних, художніх і проєктних знань, умінь та навичок, індивідуальний творчий досвід розв'язання фахових образотворчих завдань, професійно вагомі особистісні якості, здобуті у результаті рефлексивного опанування художньої культури, що дає змогу випускникам самореалізуватися у соціальному просторі» [4, с. 118-119].

Беручи до уваги окреслений термінологічний аналіз, в авторській інтерпретації поняття «образотворча готовність студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності» має інтегральну семантику, що полягає в синтезі усвідомленого й активно-діяльнісного стану особистості щодо реалізації спроможності мобілізувати власні мотиваційні, компетентнісні й творчо-самореалізаційні ресурси образотворення в процесі комплексного використання здобутих знань із теорії і практики художньої графіки, живопису, скульптури і композиції та сформованих техніко-виконавських і творчих умінь із різних видів візуального мистецтва на засадах їх критичної самооцінки і конструктивної рефлексії з метою досягнення високого рівня художньої майстерності при виконанні завдань професійної діяльності.

У контексті специфіки професіоналізму митців різних спеціалізацій образотворча готовність до виконання функцій професійної діяльності безпосередньо пов'язана зі здатністю до художньої творчості, що є одним із найважливіших складників освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу вищої освіти, який здобув відповідний фах і володіє певною сукупністю знань, умінь і навичок та готовий застосувати їх на практиці.

З'ясовуючи питання щодо структури образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності, зазначимо, що в дотичних до заявленої проблеми дослідженнях науковці вирізняють різні компоненти. Так, А. Прус у структурі професійної самореалізації майбутнього вчителя образотворчого мистецтва обґрунтовує такі складники: мотиваційно-ціннісний, професійно-компетентнісний, рефлексивно-регулятивний та професійно-значущі якості особистості [8]. У багатьох інших випадках ця структура зводиться до мотиваційного, когнітивного, операційного, оцінного та вольового компонентів готовності за відповідними критеріями.

У дослідженні О. Кайдановської обґрунтовано мотиваційний, когнітивний та особистісний складники образотворчої готовності майбутніх архітекторів до професійної діяльності та відповідні до них критерії: 1) мотиваційно-ціннісний - відображає стійкість професійних мотивів, адекватних цілям і функціям образотворчої архітектурної діяльності, та міру усвідомлення значення естетики архітектури у світовому культурному прогресі; 2) інтеграційно- гностичний - узагальнює особистісний досвід спілкування з мистецтвом у вимірах образотворчої грамотності студентів-архітекторів в єдності теоретичних та практичних знань, умінь та навичок; 3) творчо-діяльнісний - визначає характер проявів образотворчої креативності майбутніх архітекторів на шляху цілеспрямованого збагачення власного досвіду продуктивної діяльності. На переконання дослідниці, ці критерії стосуються суспільної, художньо-професійної та творчої спрямованості образотворчої готовності. На підставі цього запропоновано систему їх універсальних показників: знання, розуміння, операції, аналіз, синтез [4, с. 277-278]. Однак ці показники абсолютно нічим не конкретизовано. Приміром, не вказано, яким чином слід оцінювати знання: їх обсягом, міцністю чи якимись іншими параметрами. Це означає, що при розробленні структури, критеріїв та показників такого складного психолого- педагогічного феномену, як образотворча готовність до професійної діяльності, необхідно керуватися чітким розумінням відповідних категорій.

Поняття «критерій» (із лат. critйrium - здатність розрізнення; засіб судження, мірило; розділяю, розрізняю) означає мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації; ознака, загальна властивість, на основі якої здійснюється оцінка якої-небудь якості [2, с. 107-109]. В інтерпретації В. Ягупова «критерій - це ознака, на основі якої оцінюється певна якість особистості вихованця, а критерії оцінки, відповідно, - це ті ознаки, на основі яких можна судити про рівень вихованості учня, оцінити виховні впливи вихователів, ефективність функціонування виховної системи тощо» [16, с. 450].

Показник - це свідчення, доказ, ознака чого-небудь. В окремих галузях знань він є синонімом поняття «параметр», який, наприклад, у психології (грец. рагашеїтоп - вимірювальний) позначається як величина, що визначає оцінку конкретної властивості психічного явища або його виявлення в дії чи діяльності; елемент формалізації індикатора. Індикатор є характеристикою об'єкта, що розкриває поняття про інші характеристики досліджуваного предмета, які неможливо безпосередньо досліджувати. На переконання А. Семенової, показники фіксують певний стан або рівень розвитку конкретного критерію. На думку науковця, показник - це явище або подія, за якими можна судити про динаміку певного процесу [10, с. 433].

Отже, критерій є чітким мірилом чогось, а показник - його конкретизацією за певними ознаками, параметрами чи індикаторами. Їх сукупність неодмінно мають експлікувати структурні компоненти образотворчої готовності майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей до професійної діяльності. При цьому до поля зору дослідницької уваги не береться генетичний аспект цього явища, оскільки студент будь-якої мистецької спеціалізації не стане справжнім майстром своєї справи без достатньо сформованого комплексу образотворчих здібностей.

У загальному розумінні основою мотивації є певна потреба, що виникає при суперечностях між тим, що людина має, чим володіє, чого досягла і між тим, чим не володіє, чого не досягла, що ще не має. Це положення обґрунтовано в теорії настанови відомого грузинського психолога Д. Узнадзе. Саме така інтенція чогось досягти, мати, щось або чимось володіти є неодмінним атрибутом образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності.

У контексті виконання функцій професійної діяльності фахівця будь-якої образотворчої спеціальності, наприклад графіка, живописця, реставратора, скульптора, дизайнера або майстра декоративно-прикладного мистецтва, уявлення про якість виконання ним виробничих завдань неодмінно пов'язане із критерієм прагнення досягнути естетичної довершеності та художності продукованих творів, виробів чи проєктів. Однак для цього він повинен володіти високорозвиненою здатністю до образотворення, сформованість якої значною мірою залежить від бажання належним чином пройти відповідний художній вишкіл. Його вияв може бути різним, наприклад, нестримний, ситуативний або ж взагалі оманливий. Від цього якраз і залежить успіх виконання численних завдань тривалої і наполегливої образотворчої підготовки.

Наймогутнішим стимулом щодо формування образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності є художній інтерес, що є мотиваційним чинником творчості. Адже, як стверджує А. Маслоу, «завдяки інтересу, уможливлюється перехід від першого рівня творчості, тобто емоційного збудження й генерування креативного задуму, до творчості другого рівня - розвитку творчої ідеї» [5, с. 211]. Звідси, творча особистість неодмінно ідентифікує себе з художником що здатний компонувати, створювати гармонійну естетичну форму. Саме тому в майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей має виявлятися конструктивний інтерес до студіювання різних видів образотворчого мистецтва, що в різних освітніх ситуаціях також може бути суто прагматичним або споглядальним.

Гуманістичні ідеї, які проголошують головною цінністю саме людину - творця, простежуються в сучасних художньо-педагогічних концепціях. Як доведено у праці В. Франкла «Людина в пошуках сенсу», цінності є смисловими універсаліями в єдності творчості, переживань і ставлень [13, с. 301]. Саме тому важливо формувати у майбутніх митців одну із найважливіших цінностей - настанова на оволодіння здатністю до образотворення. Адже досягнення у процесі художньо-творчої діяльності гармонії форми і яскравого образного змісту твору в їх єдності реалізується на тлі залучення студентів до естетичних і художніх цінностей.

Отже, образотворча готовність майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей до професійної діяльності передусім позиціонується мотиваційно-ціннісним компонентом за критеріями: бажання належним чином пройти образотворчий вишкіл, що за ієрархією рівнів диференціюється відповідними показниками нестримного, ситуативного та оманливого вияву; інтересу до студіювання різних видів образотворчого мистецтва, що за рівнями розмежовується конструктивним, прагматичним, споглядальним параметрами; ціннісної настанови на оволодіння здатністю до образотворення, що за високим рівнем простежується чітко, середнім - невиразно, низьким - приховано.

Особистість митця має бути багатогранною в компетентнісному аспекті. Адже він є мислячим суб'єктом, образотворча активність якого безпосередньо залежить від розвиненості художніх здібностей у синтезі з комплексом відповідних знань, умінь і навичок. Його когнітивні якості закономірно пов'язані з активністю пізнання довкілля, естетичного світосприйняття, розуміння мистецьких процесів, а творчість - із досягненням успіху в процесі образотворення, завдяки чому відбувається постійний розвиток аналітичного, креативного і художнього мислення.

Згідно з дослідженнями О. Семенової, художня компетентність митця має охоплювати такі складники: образотворчо-мовленнєвий - здатність розуміти і власноруч створювати художні твори, грамотно користуючись засобами художньої виразності, мовою образотворчого мистецтва (технічність і спроможність створювати образи); вербально-образний - знання певного мінімуму художніх термінів, їх значень та вміння грамотно використовувати їх в розмові й обговоренні творів мистецтва; образно-стильовий - знання основних стильових напрямів у мистецтві, сукупності ознак, що дають право стверджувати про приналежність досліджуваного об'єкта до певного стилю, уміння за необхідності створювати об'єкти із заданими стильовими характеристиками; стратегічний - допитливість, свіжість погляду, здатність вибирати в хаосі повсякденних вражень найбільш яскраві для їхнього подальшого втілення; продуктивно-образний - здатність не лише репродукувати образ, але й підходити до його створення творчо, кожного разу вирішуючи завдання наново [11, с. 23].

Безумовно, що процес створення художнього образу графічним, живописними, скульптурними чи декоративними засобами неодмінно розпочинається з певних когнітивних актів, наприклад, усвідомлення чогось важливого, виразного і цікавого в явищах дійсності, розуміння образної мови певного виду мистецтва для реалізації генерування і втілення в художньому матеріалі ідеї твору. Це підтверджується думкою видатного німецького мислителя і поета І. Гете, який вважав, що художня творчість передбачає активність мислення: «Порівнювати схоже і відокремлювати несхоже, підпорядковуючи окремі предмети загальним поняттям, багатьма міркуваннями виховувати художній смак, постійними вправами під наглядом великих учителів формувати майстерність» [1, с. 97]. Розгортання такої когніції супроводжується актами репродукування у формі копіювання і наслідування, інтерпретації засобами індивідуального переосмислення й змістово-формального трактування та евристики в спосіб руйнування стереотипів, відкриття невідомого, пошуку оригінального. Саме це є важливим показником художньої компетентності митця.

Метою формування знань з образотворчого мистецтва має стати досягнення художньої компетентності. Саме тому важливо, щоб естетичні емоції слугували базисом до формування мистецьких знань у процесі глибокого осягнення творчих методів образотворення. Такі когнітивні процеси, до яких залучені функції пам'яті й уяви, об'єктивують художній образ, вільне володіння цим методом і позначають художню компетентність митця.

Провідними характеристиками художньої компетентності є яскрава естетична сприйнятливість, активне осмислення й образна інтерпретація предметів і явищ дійсності та мистецтва, що сприяє формуванню художнього смаку і цілеспрямованого набуття необхідного обсягу знань теорії і практики образотворчого мистецтва. У процесі формування таких психологічних якостей, як зазначено в дослідженні А. Гордаша, «необхідно брати до уваги суб'єктивний та об'єктивний аспекти майстерності, завдяки чому формується творча індивідуальність фахівця мистецького профілю. Витоки першого - від дійсності, другого - від особистості. При цьому особливою когнітивно-суб'єктивною ознакою справжнього майстра є володіння доведеними до автоматизму віртуозними способами вираження своїх художніх ідей» [3, с. 103].

Отже, із окресленого теоретичного матеріалу випливає художньо-компетентнісний компонент образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності. Його позначено такими критеріями та відповідними їм показниками, що відповідно розрізняють високий, середній та низький її рівні: образна, емоційна та формальна художньо-естетична сприйнятливість предметів і явищ дійсності; різнобічні, вибіркові й обмежені знання теоретичних і практичних основ різних видів образотворчого мистецтва; універсальна, фахова й аматорська здатність до образотворення графічними, живописними, скульптурними і декоративними засобами.

Для студентів мистецьких спеціальностей важливо володіти мовою образотворчого мистецтва, його різними техніками і матеріалами, без чого у майбутній професійній діяльності неможливо досягнути бажаних результатів.

В образотворчій діяльності відчувати, знати й уміти - це, як наголошував П. Чистяков, «повне мистецтво», що залежить від практичного володіння графічними, живописними і скульптурними техніками та передбачає вміння користуватися рисувальними та живописними приладдями, знання про різні прийоми роботи художніми матеріалами та потребує постійного й систематичного тренування. П. Чистяков також стверджував: «Техніка - це мова художника..., без неї ви ніколи не зумієте розповісти людям про свої мрії, свої переживання, побачену вами красу» [14, с. 117-119]. Художник-педагог вважав, що техніка - це мова художнього твору, а хто не володіє нею, той не здатен донести його ідею до глядача. За І. Тумановим, технічна майстерність володіння зображальним матеріалом для художника - це спосіб вираження думок для вияву характеру форми, об'єму, фактури зображуваного об'єкта. З їхньою допомогою він домагається найбільшого ефекту і виразності художнього образу в рисунку, графіці, живописі, скульптурі [12, с. 43].

За часів античності поняття «техне» розглядалось у контексті співвідношень теоретичної, практичної та продуктивної діяльності та, передусім, прочитувалось як вправність, мистецькість [15, с. 81]. Тому віртуозна образотворча вправність у рисунку, живопису і скульптурі є первинною ознакою для визнання виконавця художнього твору майстром своєї справи.

Отже, володіння технічними графічними, живописними і пластичними прийомами має велике значення для адекватного відтворення художнього образу й основою для виокремлення виконавсько-технологічного компонента образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності. Його позначено такими критеріями та відповідними їм показниками, що відповідно розрізняють високий, середній та низький її рівні: вправне, грамотне і примітивне вміння користуватися графічними, живописними і пластичними матеріалами; вичерпне, регламентоване та лімітоване володіння розмаїттям графічних, живописних і скульптурних художніх технік; віртуозна, базова й атипова образотворча вправність у рисунку, живопису і скульптурі.

Процес студіювання образотворчого мистецтва - це наполеглива і тривала праця, що вимагає чимало вольових зусиль, необхідних для досягнення поставленої навчально-творчої мети. Тому, як слушно наголошує О. Музика, «вольові властивості необхідні художнику для створення будь-якого художнього твору, вони містять у собі велику ефективну силу творчості» [6, с. 95].

У психологічній науці поняття «воля» тлумачиться як свідоме регулювання особистістю своїх дій і вчинків для подолання труднощів, що мають місце на шляху досягнення поставленої мети діяльності. Це особливо актуально для професійного студіювання образотворчого мистецтва, у процесі якого майбутньому художнику необхідно бути цілеспрямованим, рішучим, наполегливим, сумлінним, самостійним і витриманим.

Прояв вольових зусиль пов'язаний зі світоглядом художника, з його моральним обличчям, зі спрямуванням особистості. Таким чином, воля постає великою силою в активізації творчості, досягненні високих результатів, формуванні художника як особистості. За твердженням М. Ростовцева та О. Терентьєва, воля необхідна студенту на всіх етапах роботи: усвідомлення мети, ухвалення рішення, вибору способів і матеріалів для малювання. На думку художників-педагогів, саме вона регулює свідому активність, цілеспрямованість, планомірність у вдосконаленні творчих здібностей [9, с. 65]. Отже, без вияву складних вольових дій неможливий ґрунтовний образотворчий вишкіл студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти загалом та досягнення високої продуктивності образотворчої діяльності, зокрема.

Професійне становлення сучасного митця значною мірою залежить від його здатності до самостійної образотворчої діяльності, заснованої на рефлексії й усвідомленій самооцінці. Адже абсолютно адекватна рефлексія результатів навчальної та вільної художньо-творчої праці сприяє формуванню у фахівців художнього профілю таких важливих особистісних і професійних якостей, як самостійність, відповідальність за ухвалені рішення, комунікативність, здатність побачити свої досягнення і помилки у відтворенні різних думок, здатність переносити знання, уміння, навички, систему розумових дій у нестандартні умови, уміння комбінувати, синтезувати раніше засвоєні способи діяльності в нові, дає змогу будувати поведінку, адекватну соціальним нормам і вимогам професії.

Для студентів різних мистецьких спеціальностей особливе значення має рівень розвитку рефлексії, що являє собою сукупність актів усвідомлення і регуляції своєї навчальної і творчої діяльності. Рефлексія художника є способом саморозвитку, що знаходить своє відображення у творчих образах. Її запуск відбувається від образу, аналіз якого художником підштовхує його до самоаналізу, внутрішньої рефлексії, у процесі якої відбуваються особистісні зміни, що відбиваються на творчому процесі і продуктах творчості. Більше того, завдяки рефлексії відбувається процес екстерналізації творчого образу, що дає змогу майбутньому митцю усвідомити свої психологічні проблеми у формуванні готовності до професійної діяльності, успішне розв'язання яких сприяє художньо-творчому розвитку в процесі постійної відповіді на запитання: ким я був, що зробив, ким став?

Отже, окреслені позиції дають змогу репрезентувати діяльнісно- рефлексивний компонент образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності. Його позначено такими критеріями та відповідними їм показниками, що відповідно диференціюють високий, середній та низький рівні готовності: непохитна, тверда і слабка сила волі до студіювання образотворчого мистецтва; максимальна, нормативна та мінімальна продуктивність образотворчої діяльності; абсолютна, відповідна і хибна рефлексія результатів образотворчої діяльності.

Якщо інтегрувати всі окреслені показники за кожним із компонентів та їх критеріїв, то синтетичне уявлення про вияв готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності диференціюється наступними рівнями: майстерність, компетентність, аматорство.

образотворчий художній компетентність студент

Висновки

Образотворча готовність студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності має інтегральну семантику та полягає в усвідомленому й активно-діяльнісному стані особистості щодо реалізації спроможності мобілізувати власні мотиваційні, компетентнісні й творчо-самореалізаційні ресурси образотворення в процесі комплексного використання здобутих знань і сформованих умінь на засадах їх конструктивної рефлексії для досягнення високого рівня художньої майстерності при виконанні завдань професійної діяльності. Структурно ця психологічна особистісно-професійна якість охоплює мотиваційно-ціннісний, художньо-компетентнісний, виконавсько-технологічний та діяльнісно-рефлексивний компоненти, сукупність критеріїв та показників яких дає змогу диференціювати образотворчу готовність за рівнями майстерності, компетентності й аматорства.

Перспектива подальших досліджень полягає у використанні запропонованої структури образотворчої готовності студентів мистецьких спеціальностей до професійної діяльності при розробленні комплексу діагностичних процедур для виявлення рівнів її сформованості у здобувачів вищої освіти.

Література

1. Гёте И.-В. Об искусстве / И.-В. Гёте. - М.: Искусство, 1975. - 624 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник: довідкове видання / С.У. Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 375 с.

3. Гордаш А.М. Формування основ художньої майстерності майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі фахової підготовки: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 Гордаш Андрій Миколайович. - Умань, 2020. - 317 с.

4. Кайдановська О.О. Теоретико-методичні основи образотворчої підготовки архітекторів у вищих навчальних закладах: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Кайдановська Олена Олександрівна. - Київ, 2015. - 594 с.

5. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. - СПб: Евразия, 1999. - 478 с.

6. Музика О.Я. Роль емоційно-вольового фактору в активізації художньо-творчої діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва / О.Я. Музика // Проблеми підготовки сучасного вчителя: зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - Умань: ФОП Жовтий О.О., 2014. Вип. 10. - С. 92-98.

7. Потапкіна Л.В. Готовність до професійної діяльності як психолого-педагогічна проблема / Л.В. Потапкіна // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки. - 2015. - № 1. - С. 198-207.

8. Прус А.О. Показники формування професійної самореалізації майбутніх учителів образотворчого мистецтва / А. О. Прус // Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно- педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Серія: Педагогіка. - 2017. - Вип. 7. - С. 128-136.

9. Ростовцев Н.Н. Развитие творческих способностей на занятиях рисованием / Н.Н. Ростовцев, А.Е. Терентьев. - М.: Просвещение, 1987. - 176 с.

10. Семенова А.В. Формування професійної компетентності фахівців засобами парадигмального моделювання / А.В. Семенова // Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / За ред. З.Н. Курлянд. - К.: Знання, 2007. - С. 432-446.

11. Семенова О.В. Професіоналізм учителя образотворчого мистецтва у вимірах художньо-творчої компетентності / О.В. Семенова // Педагогічний пошук. - 2014. - № 2. - С. 22-24.

12. Туманов І. Складові художньої творчості та їхнє значення для розвитку творчих здібностей у процесі навчання мистецтву / І. Туманов // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. - 2008. - Вип. 23. - С. 38-45.

13. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. - М.: Прогресс, 1990. - 372 с.

14. Чистяков П.П. Письма, записные книжки, воспоминания. 1832-1919. / П.П. Чистяков. - М.: Искусство, 1982. - 594 с.

15. Чурсінова О. Античне розуміння «техне» як передумова європейського філософського технічного дискурсу / О. Чурсінова // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. - 2014. - Вип. 726-727. - С. 77-82.

16. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посіб. / В.В. Ягупов. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

17. Янкевич С.М. Теоретичний аналіз психологічної готовності до професійної діяльності / С.М. Янкевич // Збірник наукових праць інституту психології імені Г.С. Костюка. - К., 2012. - Т. 14. - Ч. 2. - С. 417-426.

References

1. Gjote I.-V. (1975). Ob iskusstve [On Art]. Moskva: Yskusstvo [in Russian].

2. Honcharenko, S.U. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk: dovidkove vydannia [Ukrainian Pedagogical Dictionary: reference edition]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

3. Hordash A.M. (2020). Formuvannia osnov khudozhnoi maisternosti maibutnikh uchyteliv obrazotvorchoho mystetstva u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of Art Skills Basic of Would-be Art Teachers at Professional Training]. Candidate's thesis. Uman [in Ukrainian].

4. Kaidanovska O.O. (2015). Teoretyko-metodychni osnovy obrazotvorchoi pidhotovky arkhitektoriv u vyshchykh navchalnykh zakladakh [Theoretical and Methodological Basic of Architects Art Training at Higher Educational Establishments]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

5. Maslou A. (1999). Motyvatsyia y lychnost Motivacija i lichnost' [Motivation and Personality]. Sankt-Peterburg: Evrazija [in Russian].

6. Muzyka O.Ya. (2014). Rol emotsiino-volovoho faktoru v aktyvizatsii khudozhno-tvorchoi diialnosti maibutnikh uchyteliv obrazotvorchoho mystetstva [Role of Emotional and Volitional Factor of Would-be Art Teachers in Art Work Activating]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelia: zb. nauk. prats Umanskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Pavla Tychyny - Problems of modern teacher training: a collection of scientific works of Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University (Vols. 10), (pp. 92-98). Uman: FOP Zhovtyi O.O. [in Ukrainian].

7. Potapkina L.V. (2015). Hotovnist do profesiinoi diialnosti yak psykholoho-pedahohichna problema [Readiness for Professional Work as Psychological and Pedagogical Problem]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: Pedahohichni nauky - Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. Series: Pedagogical sciences, (Vols. 1), (pp. 198-207) [in Ukrainian].

8. Prus A.O. (2017). Pokaznyky formuvannia profesiinoi samorealizatsii maibutnikh uchyteliv obrazotvorchoho mystetstva [Indexes of Professional Self-realization Formation of Would-be Art Teachers]. Naukovyi visnyk Kremenetskoi oblasnoi humanitarno-pedahohichnoi akademii im. Tarasa Shevchenka. Seriia: Pedahohika - Scientific Bulletin of Kremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Academy named after Taras Shevchenko. Series: Pedagogy, (Vols. 7), (pp. 128-136) [in Ukrainian].

9. Rostovtsev N.N., Terent'ev A.E. (1987). Razvitie tvorcheskih sposobnostej na zanjatijah risovaniem [Devlopment of Creative Abilities at Painting Lessons]. Moskva: Prosveshhenie [in Russian].

10. Semenova A.V. (2007). Formuvannia profesiinoi kompetentnosti fakhivtsiv zasobamy paradyhmalnoho modeliuvannia [Formation of Specialists Professional Competence with Paradigm Modelling Instruments]. Pedahohika vyshchoi shkoly: navch. posib. - Higher school pedagogy: a textbook - Z. N. Kurliand (Ed.), (pp. 432-446). Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

11. Semenova O.V. (2014). Profesionalizm uchytelia obrazotvorchoho mystetstva u vymirakh khudozhno-tvorchoi kompetentnosti [Art Teachers Professionalism via Art Competence]. Pedahohichnyi poshuk - Pedagogical search, 2, 22-24 [in Ukrainian].

12. Tumanov I. (2008). Skladovi khudozhnoi tvorchosti ta yikhnie znachennia dlia rozvytku tvorchykh zdibnostei u protsesi navchannia mystetstvu [Components of Art Creativity and their Role in the Development of Creative Abilities while Art Studying] Visnyk Lvivskoho universytetu. Ceriia pedahohichna - Bulletin of Lviv University. The series is pedagogical, 23, 3845 [in Ukrainian].

13. Frankl V. (1990). Chelovek v poiskah smysla [A Man is Looking for Sense]. Moskva: Progress [in Russian].

14. Chystiakov P.P. (1982). Pysma, zapysmie knyzhky, vospomynanyia. 1832-1919 [Letters, Notebooks, Memoirs 1832-1919]. Moskva: Yskusstvo [in Russian].

15. Chursinova O. (2014). Antychne rozuminnia «tekhne» yak peredumova yevropeiskoho filosofskoho tekhnichnoho dyskursu [Antique Concept of `Techne' as a Reason for European Philosophical Technical Discourse]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu. Filosofiia - Scientific Bulletin of Chernivtsi University. Philosophy, 726-727, 77-82 [in Ukrainian].

16. Iahupov V.V. (2002). Pedahohika: navch. posib. [Pedagogics: training manual]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

17. Iankevych S.M. (2012). Teoretychnyi analiz psykholohichnoi hotovnosti do profesiinoi diialnosti [Theoretical Analysis of Psychological Readiness for Professional Activity]. Zbirnyk naukovykh prats instytutu psykholohii imeni H. S. Kostiuka - Collection of scientific works of the G. S. KostyukInstitute of Psychology (Vols. 14, 2), (pp. 417-426). Kyiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru