Оцінні назви на позначення внутрішніх якостей та поведінки жінки в українській та польській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінні назви на позначення внутрішніх якостей та поведінки жінки в українській та польській мовах

Дар'я Сокирка

Анотація

Запропонована стаття присвячена зіставному аналізу оцінних назв зі значенням жіночої статі в українській та польській мовах, що дозволило визначити спільні й відмінні ціннісні пріоритети українців та поляків. Аналіз загальних і специфічних особливостей номінації жінок на лексемному рівні в двох слов'янських мовах показав, що в них домінуючими є лексеми групи "людина - жінка", номінацій з негативним забарвленням в обох мовах більше, ніж з позитивним. мова польський лексемний

У свідомості носіїв кожної національної мови формується мовна картина світу, що корелює з гендерними нормами, ідеалами, репрезентаціями, стереотипами.

Українська та польська мови багаті на засоби емоційного вираження. Одними з основних є оцінні назви жінок (назви суб'єктивної оцінки). "Проблеми лінгвістичної аксіології, зокрема поняття цінності, оцінки, оцінювання, належать до ключових проблем у сучасному мовознавстві. Теоретичні основи лінгвоаксіології розроблялись у працях Ю.Д. Апресяна, H. Д. Арутюнової, А. Вежбицької, О.Л. Бессонової, Т.А. Космеди, Л. Ставицької, польських учених Єжи Бартмінського, Марії Борейшо, Яна Мазура, Агати Малискої, Ришарда Токарського, Малгожати Карватовської та ін. [див. 1; 2; 3; 5; 6; 7]. Однак "незважаючи на певні досягнення у розробці аксіологічної проблематики, зазначає О.А. Войцева, ще й досі немає загальноприйнятого підходу до категорії оцінки та типології цінностей" [2, 6].

Нас зацікавили оцінні назви - іменники на позначення внутрішніх якостей та поведінки жінки в українській та польській мовах, які є предметом дослідження. Зіставний аналіз оцінних назв зі значенням жіночої статі в українській та польській мовах дозволив визначити спільні й відмінні ціннісні пріоритети українців та поляків. Розглядувані назви аналізувалися узагальнено як одна з лексичних груп іменників із семантикою суб'єктивної оцінки. Ґендерологія визначає статус жінки в мові та стереотипні уявлення про неї, виявляє спільні й відмінні риси мовлення жінок залежно від усталених уявлень в конкретному соціумі про жіночність ("сукупність рис, ознак, якостей, властивих, характерних для жінок на відміну від чоловіків" [СУМ, II, 537] або фемінність (від лат. femininum - жіночий) - "комплекс тілесних, психічних і поведінкових особливостей, що розглядаються як жіночі" [СҐТ, 253].

Зіставний аналіз назв осіб жіночої статі на основі використання загальнонаукових методів, зокрема кількісного аналізу і синтезу зібраного матеріалу, лінгвістичних методів - описового, зіставного та компонентного аналізу.

При аналізі оцінного змісту українських і польських лексем були виявлені еквівалентні одиниці, 28 назв, такі як: рибка - rybka, красуня -pigknotka, білявка - blondynka, королева - krцlowa, дочка - cцreczka, страхопудало - straszydio, пані - pani, роботяга - pracocholiczka, доброзичниця - dobrodziejka, чистючка - porzqdnicka, інтелігентка - inteligentka, злодійка - ziodziejka, розпусниця - kurtyzana, коханка - metresa.

Гендерні стереотипи знаходять вияв і в особливостях тлумачень лексем за допомогою слова жінка. Наші спостереження показують, що послідовно використано слово жінка у тлумаченні лексем на позначення жінки за родинними зв'язками і сексуальною поведінкою, причому таких слів, що номінують жінку, яка здебільшого має аморальну поведінку і спосіб життя.

Серед зібраних слів виділено 100 лексем на позначення внутрішнього стану і поведінки жінки (50 позитивних і 50 негативних лексем). Виокремлено моделі оцінної номінації: "назва тварини ^ жінка", "назва людини ^ жінка", "назва предмету побуту ^ жінка", "назва міфічної істоти ^ жінка", "назва рослини ^ жінка", "назва абстрактного поняття ^ жінка" та "назва природного явища ^ жінка".

У групі "людина - жінка" нараховується 58 лексем українських (королева, лахудра, розумниця, брехунка) і 52 польських (dzaga, mizerotka, dobrodziejka, wywioka), що є найчисельнішим показником. У лексичній групі "тварина ^ жінка" було виділено 9 лексем української мови (пава, змія, кішечка, мегера), 6 лексем польської мови (rybka, ropucha, kwoka). У лексичній групі "предмет ^ жінка" виділяємо 7 українських лексем (перлина "дуже вродлива або кохана дівчина, жінка [СУМ, т. 6, с. 328]", пампушечка "товста, пухка дитина або жінка [СУМ, т. 6, с. 36]") і 12 польських (lalka ("ladna, wystrojona kobieta, niezbyt inteligentna") [SL, 103], kluska, szmata). До лексичної групи "міфічна істота ^ жінка" зараховуємо 14 лексем української (русалонька, мумія "про малорухливу, худу або не здатну до сильних почуттів людину [СУМ, IV, 826]", чарівниця, фурія "про лиху, сварливу або розлючену жінку [СУМ, X, 655], мегера "зла, сварлива жінка [СУМ, т. 4, с. 661]) і 15 лексем польської мови (syrena (перен. "про красиву, спокусливу, але бездушну жінку" [SL, 162], herod-baba ("нечепурна, негарна або сварлива, зла жінка") [SL, 62], stwora, bogini, wiedzma). У групі "абстрактне поняття - жінка" 5 українських (пишність "густе, пушисте (про волосся) [СУМ, VI, 372]", світило "перен. Людина, що прославилася в якій-небудь сфері діяльності; знаменитість [СУМ, IX, 88]") і 8 польських лексем (gracja, pokraka, niewinnosc).

Група "рослина - жінка" представлена 3 українськими лексемами (билинка, поганка "негарна, некрасива дівчина або жінка [СУМ, VI, 703]", фіалка "фіалка як уособлення скромності жінки [СУМ, X, 582]" і 1 польською (malina). Група "природне явище - жінка" виражена тільки 4 українськими лексемами (зіронька "пестливе звертання до жінки [СУМ, III, 577]", сонечко "уживається як ласкаве звертання до дорогої, милої людини [СУМ, IX, 456]").

Вивчення загальних і специфічних особливостей номінації жінок на лексемному рівні в українській та польській мовах засвідчило, що в обох мовах домінуючими є лексеми на позначення групи "людина - жінка", номінацій з негативним забарвленням в обох мовах більше, ніж з позитивним. Дібрані лексеми показують, що в українській мові зовнішній вигляд жінки позначається як "молода, красива, струнка", в той час як в польській мові зовнішність вимірюється поняттям статусу "королева, принцеса, богиня". У зіставленні мов при негативній оцінці стану одягу домінуючою є ознака - неохайність (нечепура, недбаха; lachmytka, czupiradlo). Специфікою більшості польських лексем є поєднання в семантиці ознак "неохайність" (lachudra, swinia).

Дуже часто в українській свідомості позитивна естетична оцінка вступає в кореляцію з негативною моральною або інтелектуальної оцінкою: лиходійка, дурепа, фіфа, спокусниця. Найбільш частотними виступають мотиви: а) утилітарні: роботяга, тімаха "заст. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи [СУМ, X, 142]", майстриня (нероба, ледарка, алкоголічка); б) гедоністичні: здатність доставляти чуттєві насолоди, задоволення: молодиця, краля (коханка, розпусниця).

У свідомості носіїв польської культури сприйняття жіночої краси визначається суб'єктом оцінки в межах гедонізму (можливість отримати задоволення), а наявність певних внутрішніх характеристик в межах раціоналізму (збереження безпеки). Сенсорні мотиви отримали мовну реалізацію на лексемному рівні, де виявлено понад 50 слів, що характеризують жінку за ознакою "внутрішні характеристики", наприклад: skromnisia, malkontentka, metresa.

На основі зібраних лексем помітним стає переосмислення соціальної детермінанти концепту "жінка". У поданні образу молодої дівчини, яка досягла в житті певних соціальних успіхів, популярним стає вживання підкреслено протилежних означень, наприклад, антитези "тендітність" - "сила", "aktywistka" - "burczymucha".

Зіставний аналіз показав, що в семантиці оцінних назв на позначення внутрішніх якостей і поведінки жінки наявне подвійне ставлення до жінки. З одного боку, жінка трактується як "породження пекла", демонічна сутність якої глибоко "захована" (наприклад, відьма, змія, мегера, wiedzma, gadzina, potwora підкреслюють вказують на почуття страху, породженого потворністю).

З іншого боку існує ідеалізоване сприйняття жінки: жінка - свята, жінка - ангел, втілена вічна жіночність. Вона сприймається як досконалість: берегиня "перен. Жінка, яка охороняє, піклується про когось або щось [СУМ, 1,158]", світило, ангел, доброзичниця, майстриня, bogini (бездоганна, прекрасна), aniolek (чарівна, славна), inteligentka (галантна), dobrodziejka (добра), cnota (мила), opiekunka (люб'язна), kaplanka (благородна), niewinnosc (чиста), skromnisia (ніжна), doskonalosc (божественна) [WSJP].

Словниковий матеріал також ілюструє і діаметрально протилежний погляд на жіночу природу. Вона не сприймається як істота гріховна, а увага акцентується на її доброчесних якостях. Так, наприклад, в основі наступних лексем про створення жінки лежить не релігійна догма, згідно з якою жінка постає як істота нижчого порядку, а думка про те, що жінка, була створена як рівна чоловікові: богиня, чарівниця, жриця, Мадонна, bogini, westalka, Wenus, wspomozycielka (помічниця, створює образ - чистий, невинний, позбавлений злих намірів).

В українській мові переважають такі лексеми на позначення внутрішніх якостей жінки, як "доброчинність, талановитість, сором'язливість", а в польській мові - "активність, сміливість, розумність". В негативному значенні в обох мовах переважають поняття "брехливість, підступність, розпусність".

Список використаної літератури

1. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания. Вопросы языкознания, 1995. № 1. С. 37-68.

2. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка. Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1984. С. 5-23.

3. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Рус. словари, 1997. 416 с.

4. Войцева О.А. Аксіологічна характеристика фразеологізмів з найменуваннями одягу та його деталей в українській мові. Записки з українського мовознавства: зб. наук. пр. / гол. ред. Т.Ю. Ковалевська. Одеса: ПолиПринт, 2015. Вип. 22. С. 5-16.

5. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки: монографія. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 350 с.

6. Ставицька Л.О. Мова і стать. Критика, 2003. № 6. С. 29-34.

7. Borejszo M. O nazwach kobiet w polszczyznie i ich roli w rekonstruowaniu obrazu swiata // Jgzyk trzeciego tysiqclecia III. Krakow, 4-7 marca 2004. Tom I: Tendencje rozwojowe wspцtczesnejpolszczyzny. Red. Grzegorz Szpila. Krakow, 2005. S. 235-246.

8. Словники

9. СҐТ -Словник ґендерних термінів / Укладач З.В. Шевченко. Черкаси: видавець Чабаненко Ю., 2016. 336 с. URL: http://a-z-gender.net/ua/wp-content/uploads/2018/05/Slovnyk- gendernyh-terminiv.pdf

10. СУМ - Словник української мови: у 11 т. К. : Наук. думка, 1970 - 1980. Т. 1 - 11.URL: http://sum.in.ua

11. SL - Polsko-ukrainski slownik lingworealioznawczy / Упорядники: О. Войцева, Г. Касім, Є. Ковалевський. К.: ТОВ НТВ "Інтерсервіс", 2018. 192 с.

12. WSJP - Wielki slownik j^zyka polskiego. URL: https://www.wsjp.pl

Размещено на Allbest.ru