Формування інноваційного освітнього простору в Гуцульському етнографічному регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Формування інноваційного освітнього простору в Гуцульському етнографічному регіоні України

Паска Тарас Валерійович,

аспірант, фахівець навчально-методичного відділу

м. Івано-Франківськ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей формування інноваційного освітнього простору в Гуцульському етнографічному регіоні у період незалежності України. Підкреслюється, що наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. на Гуцульщині зародився і набув активного розвитку широкий народознавчий рух, що ставив за мету відродження гуцульської школи, впровадження в освітній процес гуцульщинознавства як регіонального етнографічного компонента. Висвітлено педагогічний потенціал гуцульської етнокультурної спадщини, який використовується в Карпатському освітньому просторі, зокрема, зазначено надбання Гуцульщини, які внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Розкрито організаційно-педагогічні засади і практичні заходи з розбудови регіональної гуцульської школи в Карпатському регіоні, зокрема діяльність таких наукових установ, як Філія «Гуцульщина» Науково-дослідного інституту українознавства МОН України та науково-дослідна лабораторія «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» Відділення теорії та історії педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Висвітлено досвід роботи громадського науково-методичного об'єднання Гуцульська освітянська рада, яка об'єднала управлінців і педагогів-ентузіастів з усіх гуцульських районів Галичини, Буковини і Закарпаття. Проаналізовано інноваційний досвід впровадження гуцульщинознавства та соціокультурної модернізації освітнього простору краю. З'ясовано особливості моделей навчально-виховних систем інноваційних гуцульських шкіл та закладів позашкільної освіти.

Підкреслюється значення міжнародного науково-дослідного проєкту «Гірська школа Українських Карпат» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у формуванні інноваційних підходів до навчання, виховання і розвитку учнів в умовах гір, етнопедагогічної підготовки вчителів для гірських закладів освіти. Наголошується, що формування інноваційного освітнього простору Гуцульщини має відбуватися через імплементацію нових концепцій, теорій, планів, проектів, інформаційних технологій, мобільних сервісів.

Ключові слова: Карпатський освітній простір, гуцульщинознавство, інноваційний досвід, гірська школа, музейна педагогіка, етнокультура, національне виховання, авторська школа, освітній процес, заклади освіти, професійна компетентність, підготовка майбутнього вчителя, концепції, традиції, Нова українська школа.



Abstract

Formation of innovative educational space in Hutsul ethnographic region of Ukraine

Paska Taras Valeriyovych PhD student, specialist of the educational and methodical department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Shevchenka St., 57, Ivano-Frankivsk

The article is devoted to the study of the peculiarities of the formation of innovative educational space in the Hutsul ethnographic region during the period of independence of Ukraine. It is emphasized that in the late XX^th and early XXI^st centuries. In the Hutsul region, a broad ethnographic movement was born and actively developed, with the aim of reviving the Hutsul school and introducing Hutsul studies as a regional ethnographic component into the educational process. The pedagogical potential of Hutsul ethnocultural heritage used in the Carpathian educational space is highlighted, in particular, the heritage of Hutsul region, which is included in the National list of elements of intangible cultural heritage of Ukraine, is indicated.

Organizational and pedagogical principles and practical measures for the development of a regional Hutsul school in the Carpathian region are revealed, in particular the activities of such scientific institutions as the Branch «Hutsulshchyna» of the Research Institute of Ukrainian Studies of the Ministry of Education and Science of Ukraine and scientific and research laboratory «Hutsul ethnopedagogy and Hutsul studies» of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. The experience of the public scientific and methodological association Hutsul Educational Council, which brought together managers and teachers-enthusiasts from all Hutsul districts of Galicia, Bukovina and Zakarpattia, is highlighted. The innovative experience of introduction of Hutsul studies and socio-cultural modernization of the educational space of the region is analyzed. The peculiarities of the models of educational systems of innovative Hutsul schools and out-of-school educational institutions are clarified.

The importance of the international research project «Mountain school of the Ukrainian Carpathians» of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University in the formation of innovative approaches to teaching, education and development of students in the mountains, ethnopedagogical training of teachers for mountain schools is emphasized. It is highlighted that the formation of innovative educational space of

Hutsul region should take place through the implementation of new concepts, theories, plans, projects, information technology, mobile services.

Keywords: Carpathian educational space, Hutsul studies, innovative experience, mountain school, museum pedagogy, ethnoculture, national education, author's school, educational process, educational institutions, professional competence, future teacher training, concepts, traditions, New Ukrainian school.



Основна частина

Постановка проблеми. Сьогодні у системі національної освіти і виховання України все більшої актуальності набирає тенденція до посилення інноваційності як здатності до оновлення та відкритості. Особливого значення набуває стратегія управління інноваційною діяльністю, яка визначає вектор розвитку інноваційної інфраструктури та забезпечує пріоритети функціонування освітнього простору. У літературі освітній простір визначається як сукупність матеріальних, духовних та емоційно-психологічних умов, у яких відбувається освітній процес, і факторів, що сприяють або перешкоджають його ефективності. Структурно освітній простір складається з декількох взаємозалежних рівнів: глобального, регіонального та локального.

В освітньому просторі Гуцульського етнографічного регіону України у період незалежності зародився активний рух, який ставив за мету відродження гуцульської школи, впровадження ідей гуцульщинознавства як регіонального етнографічного компонента в навчально-виховний процес. Провідну роль у формуванні інноваційного освітнього простору Гуцульщини відіграло науково - методичне об'єднання Гуцульська освітянська рада (ГОР). Вона об'єднала зусилля науково-педагогічної спільноти краю для розробки концептуальних засад гуцульської школи як регіональної української національної. З метою науково-методичної підтримки цього інноваційного проєкту відкрито науково - дослідну лабораторію «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» Національної академії педагогічних наук України (НАПН України) та Філію «Гуцульщина» Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України (НДІУ МОН України). Підготовлено навчальні програми з гуцульщинознавства, видано серію навчально-методичних видань «Бібліотека гуцульської школи», розроблено і впроваджено ряд інших інноваційних проєктів.

Тема дослідження актуалізується зростанням інтересу до вивчення феномену широкого народознавчого руху після проголошення незалежності України і практичного досвіду впровадження регіонального етнографічного компонента в закладах освіти Карпатського регіону, унікальністю інноваційного проєкту гуцульської школи та доцільністю поширення цього досвіду в інших етнографічних регіонах країни

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інноваційної освітньої діяльності та моделювання педагогічних процесів висвітлювали у своїх дослідженнях О. Барабаш, О. Березюк, Л. Даниленко, Л. Карамушка, Л. Келембет, О. Мариновська, Є. Павлютенков, В. Паламарчук, О. Савченко, М. Чепіль та ін.

Значний інтерес становлять праці науковців, які вивчали проблеми функціонування сучасних закладів освіти Карпатського регіону, вплив гірського середовища на формування особистості учнів, освітній потенціал соціокультурного простору гірської школи. Серед них - А. Григорук, М. Євтух, В. Мелешко, М. Марусинець, Т. Мінченко, Ю. Москаленко, Л. Прокопів, В. Химинець, В. Хрущ, І. Червінська, П. Шкрібляк та ін.

Проблеми розвитку теорії і практики сучасного гуцульщинознавства як регіонального етнографічного компонента в освітньому просторі Гуцульщини розглядали у своїх працях В. Грабовецький, В. Ґрещук, М. Домашевський, І. Зеленчук, В. Качкан, Г. Кожолянко, П. Кононенко, Н. Крет, М. Лаврук, П. Лосюк, І. Пелипейко, П. Сіреджук, Р. Скульський, М. Стельмахович, Б. Ступарик та ін.

Питання вдосконалення професійної етнопедагогічної компетентності та інноваційних методів навчання майбутніх педагогів гірських шкіл висвітлювали науковці Г. Білавич, О. Будник, О. Джус, В. Лаппо, Н. Лисенко, Н. Луцан, М. Оліяр, В. Стинська, О. Хрущ, О. Цюняк, С. Яців та ін.

Разом з тим слід відзначити, що узагальнюючих наукових праць, які охоплювали б усі аспекти формування та моделювання інноваційного освітнього простору в Гуцульському етнографічному регіоні України у даний час недостатньо.

Мета статті - висвітлити передумови та практичні результати формування інноваційного освітнього простору в Гуцульському етнографічному регіоні у період незалежності України; розкрити педагогічний потенціал гуцульської етнокультурної спадщини; окреслити перспективні напрями розвитку сучасного гуцульщинознавства.

Виклад основного матеріалу. Наприкінці XX ст. Гуцульщина стала одним з епіцентрів духовно-культурного відродження України. Тоді ж до наукового обігу в освітньому просторі Галичини, Буковини та Закарпаття увійшов термін «гуцульщинознавство» як один із напрямів українознавства, що вивчає життя і культуру окремої етнографічної групи українського народу - гуцулів.

Гуцульський край охоплює східну, найвисокогірнішу частину Українських Карпат. За сучасним адміністративним поділом - це територія Верховинського, Косівського, Надвірнянського і південної частини Коломийського районів Івано-Франківської області (Галицька Гуцульщина), Вижницького району Чернівецької області (Буковинська Гуцульщина) та Рахівського району Закарпатської області (Закарпатська Гуцульщина). Загальна площа цього регіону складає 8,2 тис. квадратних кілометрів. У 262 населених пунктах тут проживає майже півмільйона осіб, нараховується 290 закладів загальної середньої освіти [1, С. 132; 2]. Частина Гуцульського краю внаслідок історичних обставин знаходиться за межами нашої країни - у сусідній Румунії гуцули компактно проживають уздовж українсько-румунського кордону в Марамурешському і Сучавському повітах у 30-ти селах.

Педагогічний потенціал гуцульської етнокультурної спадщини, який широко використовується в Карпатському освітньому просторі як регіональний етнографічний компонент, формують такі складові: історична минувшина; рідна мова та її гуцульські діалекти; народні свята, традиції, звичаї та обряди; усна народна творчість; родинно-побутова культура; декоративно-прикладне мистецтво; музичне і танцювальне мистецтво; музейна педагогіка; туристсько-краєзнавчі маршрути; етнофестивальний рух; архітектурні та ландшафтно-паркові пам'ятки.

Слід зазначити, що до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України в даний час внесено наступні надбання Гуцульщини: 1) традиція косівської мальованої кераміки; 2) традиція гуцульської писанки; 3) гуцульська коляда і танець колядників Верховинського району Івано-Франківської області; 4) народний чоловічий танець «Аркан» з Ковалівки Коломийського району; 5) карпатське ліжникарство [3]. Зауважимо, що косівська мальована кераміка за рішенням ЮНЕСКО внесена також до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства [4].

Розглянемо організаційно-педагогічні засади і практичні заходи розбудови регіональної гуцульської школи в Карпатському регіоні України. У травні 1991 року було створено науково-методичне об'єднання ГОР, яка згуртувала педагогів Галицької, Буковинської та Закарпатської Гуцульщини і розробила концептуальні засади розвитку гуцульської школи як регіональної української національної. Ініціаторами відродження гуцульської школи були відомі прикарпатські науковці, методисти, освітяни-практики І. Зеленчук, Н. Крет, В. Курищук, П. Лосюк, Д. Никифоряк, І. Пелипейко, Р. Скульський, М. Стельмахович, Б. Ступарик, В. Хрущ, П. Шкрібляк та ін. У Верховині в 1993 р. було відкрито Філію «Гуцульщина» НДІУ МОН України (керівник - П. Шкрібляк). У Косові в 1994 р. створено науково-дослідну лабораторію «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство», яка працює під егідою Національної академії педагогічних наук України (керівник - П. Лосюк). У 1995 р. була прийнята регіональна програма «Освіта Гуцульського краю».

Зазначимо, що Концепція гуцульської школи як регіональної української національної школи заснована на врахуванні і використанні в освітньому процесі природних і етнографічних особливостей Гуцульщини і всього різноманіття матеріальної та духовної культури гуцулів [5]. У процесі її реалізації упродовж декількох десятиліть було створено понад 30 авторських навчальних програм для загальноосвітніх шкіл, закладів позашкільної та вищої освіти з метою вивчення і популяризації гуцульщинознавства. Розпочалося видання регіональних науково-педагогічних журналів «Гуцульська школа», «Освітянський вісник», «Світанок», «Поліття», «Освітянське слово»,

«Джерела», «Освіта Закарпаття» та ін. Все це сприяло широкому розвитку таких основних напрямів гуцульщинознавства, як педагогічний, історико-краєзнавчий, природничо-географічний, філологічний, фольклорно-етнографічний, культурно-мистецький.

З ініціативи ГОР та лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» була започаткована серія навчально-методичної літератури «Бібліотека гуцульської школи». Для цього у Косові організовано видавництво «Писаний Камінь». Першочерговим завданням «Бібліотеки гуцульської школи» стало забезпечення кожного закладу освіти і кожного вчителя Гуцульщини науковою і методичною літературою для вивчення регіонального етнографічного компонента. Всього впродовж 1996-2016 рр. видано 41 книгу, зміст яких відповідав навчальним програмам з гуцульщинознавства. Зауважимо, що створювались ці видання без жодного державного фінансування, виключно завдяки ентузіазму не байдужих до важливої справи науковців та педагогів-новаторів. Книжкова серія «Бібліотека гуцульської школи» разом з іншими періодичними виданнями стала «міцним підмурівком нової освітньої моделі» [6, С. 5].

У 2018 р. ГОР спільно з відділом освіти Косівської райдержадміністрації підготували регіональний пілотний проєкт «Розбудова нової української школи в гірській місцевості Українських Карпат», який підтримали обласні державні адміністрації Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Закарпатської областей, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. Він став дорожньою картою реалізації Закону України «Про освіту» в усіх гірських районах Карпатського регіону і розрахований на перехідний період до 2027 року. Проєкт органічно вплітає в освітній процес важливі компоненти духовної і матеріальної культури горян (народне мистецтво, обряди, фольклор, побут, звичаї і традиції, туризм, господарсько-трудову діяльність), що забезпечить збереження унікальності й етнокультурної ідентичності мешканців гір [7]. Готуючи проєкт, його ініціатори - науковці та освітяни Косівщини П. Лосюк, В. Козьменчук та В. Лаврук подбали й про методичне забезпечення, заснувавши нову книжкову серію «Бібліотека гірської школи». Першим науково-методичним посібником цієї серії стало видання «Вчені горяни - гірській школі» (2018).

Косівський районний методичний кабінет спільно з лабораторією «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» оформив бібліографічну картотеку «Гуцульщинознавство» за розділами: «Історія Гуцульщини»,

«Населення Гуцульщини», «Дослідники Гуцульщини», «Освіта Гуцульщини», «Гуцульські говірки», «Природа та екологія Гуцульщини», «Гуцульщина в літературі», «Гуцульщинознавство у закладах освіти», «Визначні люди Косівщини», «Вірування гуцулів», «Народні звичаї та обряди», «Фольклор на Гуцульщині», «Народні промисли гуцулів», «Гуцульська ноша», «Гуцульська архітектура та будівництво», «Народна математика Гуцульщини». Крім того, започатковано репозитарій перспективного педагогічного досвіду, у якому зібрано близько півсотні матеріалів майже з усіх навчальних закладів району з питань запровадження гуцульщинознавства в освітній процес. Це методичні путівники для проведення уроків, історичні нариси населених пунктів Косівщини, ментальні карти, довідники, збірники диктантів, моделі тематичних уроків, дослідницькі проєкти.

Вивчення інноваційного досвіду впровадження гуцульщинознавства та соціокультурної модернізації освітнього простору Гуцульщини засвідчило, що в цьому регіоні сформувалися різноманітні моделі навчально-виховних систем гуцульських шкіл. Усі вони в основі своєї діяльності мають спільні концептуальні ідеї і підходи, які передбачають широке використання регіонального етнографічного компонента в освітньому процесі. Однак, кожна з них мала свої особливості, педагогічні технології, характерні засоби педагогічної взаємодії. Серед них - авторська гуцульська «Школа здібностей», школа-родина, школа життєтворчості, школа поглибленого вивчення народних ремесел, школа успіху та формування ціннісного ставлення до народного мистецтва, гуцульська «Школа майбутнього» і т. п. Для окремих закладів освіти характерним було: активне використання музейної педагогіки, пріоритет художньо-естетичного виховання, поглиблене вивчення декоративно-прикладного мистецтва, етнопедагогізація освітнього процесу, формування усвідомленого професійного самовизначення, експедиційне українознавство, практикування випускних творчих робіт (матур), виховання на основі родинного ремесла. У багатьох гуцульських школах спостерігаємо також органічне поєднання наведених технологій.

Одним із найголовніших досягнень в освітньому просторі Гуцульщини вважаємо створення нової моделі навчально-виховного комплексу сільської гуцульської школи - авторської «Школи здібностей». З цією метою у 1997-2002 рр. на базі Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Яворівського центру дитячої творчості, що у Косівському районі, проведено експериментальне дослідження «Розвиток здібностей особистості школяра в умовах навчально - виховного комплексу гуцульської школи». Його ініціатором та розробником був Народний вчитель України, директор школи Петро Лосюк (1936-2020). Для розвитку здібностей, умінь і навичок науково-дослідницької праці, тобто оволодіння культурою наукової роботи, у Яворівській школі було створено Гуцульське учнівське наукове товариство з відділеннями: гуманітарне, фізико - математичне з інформатикою, природниче та мистецтва. У 2006 р. П. Лосюк отримав диплом І ступеня у фіналі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу на кращу модель сучасної сільської загальноосвітньої школи України, під час якого він презентував модель Яворівської гуцульської школи.

Педагоги Яворівської школи долучилися до розробки програмно - методичного забезпечення вивчення гуцульщинознавства. Ними було підготовлено та впроваджено у практику роботи навчальні програми «Історія

Гупулыпини» (М. Камінська), «Гуцульщина в народних обрядах» (О. Кіщук), «Гуцульщинознавство. 2-4 класи» (В. Корпанюк, Н. Петрич, М. Рибенчук), «Гуцульщинознавство. 9-11 класи» (П. Лосюк).

Важливим кроком у подальшій діяльності щодо розбудови гуцульської школи була розробка П. Лосюком основних напрямів розвитку Яворівської школи на 2007-2011 рр., які отримали назву «Гуцульська школа майбутнього» [8]. Особливі умови, у яких перебувала сільська гуцульська школа на початку ХХІ ст. (малочисельність, недофінансованість, відсутність рівного доступу сільських учнів до якісної освіти, профілізація навчання, обмежена можливість для випускників знайти роботу в гірській місцевості) спонукала П. Лосюка виступити з ідеєю поєднання профільного навчання з професійною підготовкою старшокласників в однокомплектній сільській школі. Цю ідею підтримали науковці Інституту педагогіки НАПН України, який виступив організатором експерименту з даної проблематики, обравши майданчиком для дослідження Яворівську ЗОШ (2010-2014). Важливо підкреслити, що у 2012 році Науково-методична рада Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти прийняла рішення про надання Яворівській ЗОШ І-ІІІ ст. статусу «Авторська школа», що стало визнанням вагомого внеску П. Лосюка в освітню практику і педагогічну науку [6, С. 6].

Серед перспективних інноваційних закладів освіти Косівщини слід виділити також Рожнівський ліцей «Гуцульщина» ім. Ф. Погребенника. На базі цього навчального закладу було створено обласний експериментальний педагогічний майданчик з теми «Оптимізація розвитку обдарувань, здібностей та нахилів учнів засобами мистецтва та народних ремесел Гуцульщини» (19972002). Тут було створено Малу академію мистецтв «Тайстра», розроблено авторський навчальний план, який зосередив увагу на предметах естетично - трудового циклу та профілях народних ремесел. Члени академії «Тайстра» неодноразово були лауреатами та дипломантами всеукраїнських виставок, конкурсів, зльотів обдарованої учнівської молоді Гуцульщини, Міжнародних гуцульських фестивалів. Вони займалися збиранням експонатів давніх виробів народних умільців, які зберігаються в шкільному музеї «Берегиня». У 2009 р. до обласної картотеки педагогічного досвіду внесено інноваційний досвід управлінської діяльності директора закладу Олени Радиш на тему «Програмно - цільове управління розвитком життєтворчої особистості в умовах профільного НВК» [9].

Інститутом післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області у 2013 р. був узагальнений і схвалений досвід Підзахаричівського НВК «Перлина Гуцульщини» на тему «Формування етнодуховних цінностей школярів шляхом дослідження, відродження та розвитку етнографічних особливостей краю» (директор - Фрозина Томюк, Відмінник освіти України). Учнями школи задокументовано родовід 49 ремісничих родин до 5-7 покоління, оскільки феномен села Підзахаричі - родинні школи мистецтв. У закладі розпочали роботу шкільні музеї: етнографії та краєзнавства Гуцульщини, майстрині - художниці Ксенії Колотило, світлиця письменника-новеліста Д. Харов'юка. Педагоги та учні доклали зусиль до створення у селі родинних музеїв «Скарби родини Кознюків», «Вишиване царство Варвари Татарин» [10].

Заслуговує на увагу досвід роботи Вижницької спеціалізованої школи - інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів художньо - естетичного циклу імені Назарія Яремчука та її директора, Відмінника освіти України Мирослава Герилюка. У закладі було створено кабінети історії, українознавства, світлицю ім. Т.Г. Шевченка, музей Назарія Яремчука, а також обладнано кабінети ткацтва, вишивки, кераміки, писанкарства, лозоплетіння. На базі школи успішно функціонує Мала академія мистецтв, де було створено класи з поглибленим вивченням таких предметів як «Малюнок», «Живопис», «Композиція», «Ліплення».

У Надвірнянському районі опорними навчальними закладами із впровадження елементів гуцульщинознавства як регіонального етнографічного компонента були Надвірнянські ЗОШ №1, №2, №3, Ланчинська ЗОШ, Добротівська ЗОШ, Саджавська ЗОШ, Парищенська ЗОШ, Чорнопотоківська ЗОШ, Гвіздська ЗОШ, Делятинський НВК; у Верховинському районі - Яблуницька школа-садок «Арніка», Криворівнянська ЗОШ ім. М. Грушевського, Верховинська ЗОШ, Красноїльська ЗОШ; у Рахівському районі - Діловецька ЗОШ

За період незалежності України сформувалося багато інноваційних форм позашкільної роботи в закладах освіти Карпатського регіону. З 1998 р. до 2019 р. (до пандемії COVID-19) було проведено 22 щорічних Зльоти обдарованої учнівської молоді Гуцульщини. Під час їх організації талановиті школярі гуцульських районів Івано-Франківської, Чернівецької та

Закарпатської областей демонстрували свої науково-дослідницькі, пошуково-краєзнавчі, творчі роботи. Так, у травні 2019 р. на Коломийщині проведено ХХІІ Зліт, у якому взяло участь більше 200 учнів. Вони змагалися у 16 номінаціях, зокрема «Гуцульщинознавство», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Фольклористика й етнографія», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво», «Історія та краєзнавство», «Мовознавство», «Література», «Географія та економіка» та ін.

Науковці Філії «Гуцульщина» НДІУ МОН України під керівництвом І. Зеленчука розробили концепційні основи і методику проведення учнівських українознавчих експедицій загальноосвітніми навчальними закладами на території Гуцульщини. Такі експедиції «суттєво відрізняються від традиційних уроків та практичних занять і концептуально відносяться до методики «навчання через дослідження' «» [11, С. 302]. Автори концепції пропонують такі актуальні теми експедицій: «Жива історія Гуцульщини», «Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини», «Пам'ятки природи, історії та культури Гуцульщини».

Ефективну роботу з популяризації гуцульської культури проводять державні, відомчі, шкільні та приватні музеї Гуцульщини. Провідною музейною установою регіону є Музей народного мистецтва Гупульпіини та Покуття ім. Йосафата Кобринського в Коломиї. Тут знаходиться близько 50 тисяч експонатів, які представляють всі види традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва, починаючи з XVII століття і до наших днів. Упродовж 1991-2021 рр. в закладах освіти Гуцульщини створено більше півсотні історичних, краєзнавчих, етнографічних, літературних, мистецьких музеїв, які стали важливими осередками популяризації гуцульщинознавства засобами музейної педагогіки. Серед них - музеї «Полонинське літо» (Розтоки), «Дідусева хата» (Черганівка), «Джерело» (Брустури), «Требушани» (Ділове), «Гуцулянка» (Кобилецька Поляна), музей мистецьких робіт народної художниці Ксенії Колотило (Підзахаричі), музей народного мистецтва Гуцульщини (Яворів), музеї Марійки Підгірянки (Білі Ослави), Івана Бажанського (Вашківці), Дмитра Загула (Міліїв), Івана Дощівника (Банилів), Назарія Яремчука (Вижниця) та ін.

Варто відзначити інноваційний досвід впровадження регіонального етнографічного компонента у систему виховної роботи позашкільних закладів Гуцульщини. Зокрема, з ініціативи директора Косівського районного центру дитячої творчості Мирослава Соколюка розроблено концептуальні засади навчально-виховної діяльності центру, змодельовано інноваційні форми організації роботи, створено музей гуцульського мистецтва. Спільно з Національним природним парком «Гуцульщина» проводилася активна еколого - освітня діяльність, зокрема, регіональний молодіжний екологічний фестиваль «Гірська Веселка», районний конкурс-фестиваль дитячої творчості «Земля - наш спільний дім», районний екологічний конкурс «Джміль і бджілка». Далеко за межами Косівщини став відомий танцювальний ансамбль «Зелений талісман», якому присвоєно звання «Зразковий художній колектив».

Всебічним вивченням гуцульщинознавства відзначалася робота філій Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді - Верховинської, Косівської, Надвірнянської, а також дитячих турбаз «Прут» (Яремче), «Карпати» (Яблуниця), «Говерла» (Ворохта), «Черемош» (Кути). Зокрема, вони стали організаторами змагань юних туристів-краєзнавців, масових сходжень вихованців на гірські вершини Карпат, залучення молоді до проведення етнофестивалів, конкурсів і виставок з декоративно-прикладного мистецтва, проведення екскурсій для закордонних гостей та делегацій. З ініціативи директора Яремчанської турбази «Прут» Р. Киселюка відкрито етнографічний музей Гуцульщини Слід підкреслити вагому роль у розвитку туристсько-краєзнавчого руху на Прикарпатті науковців, педагогів, краєзнавців, серед яких П. Арсенич, Л. Вардзарук, М. Габорак, Б. Гаврилів, М. Головатий, Р. Киселюк, І. Косик, М. Косило, Р. Шутка та ін. [12].

З метою ефективного поєднання науки і практики у 2006 р. в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника (ПНУ ім. В. Стефаника) започатковано міжнародний науково-дослідний проєкт «Гірська школа. Стан. Проблеми. Перспективи розвитку» (згодом - «Гірська школа Українських Карпат»). Головна ідея проєкту полягає в тому, що «розвивати Карпатський регіон необхідно через школу, освіту і науку. В гори має прийти висока сучасна наука, наукомісткі технології, а не потужна промисловість, яка неминуче порушить суспільний і природно-екологічний баланс» [13, С. 26]. Важливими завданнями проєкту є: дослідження специфіки навчання, виховання і розвитку учнів в умовах гір; використання нових інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційного навчання для покращення роботи гірських шкіл, у тому числі створення системи надання науково-методичної допомоги вчителям та ін.

У ході реалізації проєкту засновано науковий журнал «Гірська школа Українських Карпат» та творчу навчально-наукову лабораторію «Гірська школа Українських Карпат». Крім того, встановлено ділові відносини з

університетами та науковими центрами, у яких аспекти гірської проблематики є предметом наукового дослідження. Серед них - Міжнародна організація гір (Швейцарія), Центр дослідження Аппалач (США), близько десяти університетів США, Польщі, Словаччини, Болгарії, Румунії.

Інноваційною формою засвоєння молодим поколінням гуцульських традицій і фольклору є залучення учнів та студентів до участі в етнофестивальному русі, який активно розгорнувся в регіоні у період незалежності. Традиційними на Гуцульщині стали міжнародні, регіональні, професійні, культурно-мистецькі, багатовекторні етнофестивалі. Зокрема, у 1991-2019 роках було проведено 26 Міжнародних гуцульських фестивалів. Вони відбувалися практично щорічно по черзі в кожному з гуцульських районів України. В рамках фестивалів організовуються науково-практичні конференції з актуальних проблем розвитку культури та освіти регіону, зустрічі творчої талановитої молоді Гуцульщини, спортивні заходи, виставки майстрів народних промислів і ремесел, відкриття пам'ятників та музеїв.

У сучасних умовах формування інноваційного освітнього простору Гуцульщини, на нашу думку, має відбуватися через імплементацію нових концепцій, теорій, планів, проєктів, інформаційних технологій, мобільних сервісів. Такий підхід потребує, безумовно, активізації діяльності суб'єктів і здобувачів освіти в різних видах освітньо-педагогічної діяльності задля забезпечення якісної освіти та рівного доступу до неї.

Назріла необхідність розробки і видання методичних посібників з описом нестандартних навчальних занять, наприклад «Ігри на уроках гуцульщинознавства», «Інтелектуальні конкурси з гуцульщинознавства», «Уроки-мандрівки Гуцульщиною», «Майстер-класи гуцульської народної творчості», «Словничок гуцульських термінів» та ін. Варто розпочати роботу над виготовленням сучасного картографічного матеріалу для вивчення гуцульщинознавства - історичних, географічних, літературних, етнографічних та діалектологічних атласів, топографічних і контурних карт, навчально-туристичних путівників та ін.

З метою формування національної самосвідомості учнівської і студентської молоді, пожвавлення патріотичного виховання в умовах російсько-української війни варто розробити тематичну екскурсію та її віртуальну версію на тему «Національно-визвольний рух на Гуцульщині». Доцільно також впроваджувати інноваційні методи проєктної роботи з учнями, за допомогою яких діти будуть розв'язувати пошукові завдання, використовуючи матеріали власних досліджень. Приклади можливих проєктів: «Історичне Гуцульщинознавство», «Географічне гуцульщинознавство», «Літературне гуцульщинознавство», «Фольклорно-етнографічне

гуцульщинознавство», «Декоративно-прикладне мистецтво і Гуцульщина», «Музеї Гуцульщини», «Гуцульська діаспора», «Видатні люди Гуцульщини», «Національно-визвольний рух на Гуцульщині», «Наші земляки - героїчні захисники України». З цією метою можна створити у кожному ЗЗСО регіону краєзнавчий веб-портал «Феномен Гуцульщини», який дасть змогу в режимі онлайн здійснювати моніторинг проєктної діяльності.

Серед перспективних напрямів формування освітнього середовища в Гуцульському регіоні особливе місце посідає використання сучасних методів у сфері підготовки вчительських кадрів. З цією метою інноваційною складовою збагачуються навчальні спецкурси для студентів педагогічних спеціальностей ПНУ ім. В. Стефаника, зокрема такі, як «Гірська школа: особливості і проблеми діяльності», «Жителі гір: психологія, традиції, звичаї», «Народно-педагогічні традиції горян», «Технології організації виховного простору гірських шкіл», «Місцеві говірки Прикарпаття як джерело розвитку мовлення дітей», «Етнопсихологічна культура сучасного педагога» та ін.

Нами розроблено і запропоновано до використання під час вивчення гуцульщинознавства концепцію мобільного додатка «Hutsul 24» як інноваційної форми взаємодії і спілкування педагогів, дітей та їхніх батьків. Дана концепція передбачає створення безкоштовного мобільного інтернет-додатка «Hutsul 24», який може працювати на базі Android та iOS та завантажуватися в Play Market і App Store [14].

З метою відзначення вагомих здобутків та значних заслуг у педагогічній діяльності освітян Гуцульщини рекомендуємо заснувати щорічну педагогічну премію імені Народного вчителя України Петра Лосюка, переможців якої буде визначати Гуцульська освітянська рада спільно з обласними та районними управліннями освіти. Знаковою подією в освітньому просторі Гуцульщини могло б стати відкриття у Яворівському ліцеї «Гуцульщина» Косівської міської ради Педагогічного музею Народного вчителя України Петра Лосюка та присвоєння його імені цьому закладу освіти.

Великі можливості для реалізації інноваційних проєктів вивчення Гуцульщини вбачаємо у розширенні комунікації науковців та освітян-практиків в рамках міжнародного проєкту ПНУ ім. В. Стефаника «Гірська школа Українських Карпат». З цією метою слід продовжувати та вдосконалювати двосторонню співпрацю із закладами освіти гуцульських регіонів Румунії - Марамурешського і Сучавського повітів. У сучасних умовах ефективними формами такої співпраці можуть стати: віртуальні круглі столи, педагогічні мости, вебінари для освітян; віртуальні екскурсії пам'ятними місцями та музеями Гуцульщини для дітей та молоді гуцульських регіонів України і Румунії; обмін науково-методичною літературою та інноваційними проєктами.

Важливо також активізувати українсько-польське наукове співробітництво у дослідженні Гуцульщини та розвитку гуцульщинознавства. У цьому контексті доцільно розробити рекомендації щодо доповнення змісту навчальних посібників з гуцульщинознавства матеріалами про внесок польських дослідників ХІХ - ХХІ століть у вивчення етнокультури Гуцульщини. На базі Міжнародного центру зустрічей студентської молоді України та Польщі в Микуличині Яремчанської міської ради та Міжнародного наукового центру «Обсерваторія» на горі Піп Іван можна ініціювати спільні дослідницькі проєкти з вивчення впливу гірського середовища на формування особистості підростаючого покоління та пошуково-краєзнавчі, літературно - діалектологічні, природознавчі, фольклорно-етнографічні експедиції

Гуцульським регіоном. Посиленню результативності засвоєння гуцульщинознавства могла б сприяти організація серед української та польської молоді конкурсів, олімпіад, квестів на тему «Україна, Польща і Гуцульщина: минуле, сучасне і майбутнє».

Висновки. Таким чином, наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. в освітньому просторі Гуцульського етнографічного регіону України сформувалися інноваційні моделі навчально-виховних систем закладів загальної середньої і позашкільної освіти. В основі своєї діяльності вони мають спільні концептуальні ідеї і підходи, які передбачають широке використання регіонального етнографічного компонента в освітньому процесі.

Завдяки діяльності Гуцульської освітянської ради, науково-дослідної лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» НАПН України, Філії «Гуцульщина» НДІУ МОН України вдалося створити інноваційне навчально-методичне забезпечення для закладів освіти регіону, розробити концепційні засади гуцульської школи як регіональної української національної.

Перехід на нові освітні стандарти, інтеграція у світовий освітній простір та необхідність посилення національно-патріотичного виховання дітей і молоді в умовах російсько-української війни актуалізували проблему формування інноваційного освітнього середовища Гуцульського краю завдяки імплементації нових концепцій, проєктів, планів, стратегій, інформаційних технологій, мобільних сервісів і т. п.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі вбачаємо у комплексному дослідженні педагогічного потенціалу гуцульського етнокультурного феномену, обґрунтуванні можливостей творчого використання інноваційного досвіду освітнього простору Гуцульщини в усіх етнографічних регіонах нашої країни.



Література

гуцульський освітній етнографічний спадщина

1. Вчені-горяни - гірській школі / за заг. ред. П. Лосюка. Косів: Писаний Камінь, 2018. 336 с.

2. Заклади загальної середньої освіти. URL: https://registry.edbo.gov.ua/zagalna - serednya-osvita (дата звернення: 17.05.2022).

3. Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. URL: https://uccs.org.ua/natsionalnyj-reiestr-obiektiv/ (дата звернення: 18.05.2022).

4. Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини: постійне представництво України при ЮНЕСКО. URL: https://unesco.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/ elementi-ukrayinskoyi-kulturi-u-reprezentativnom-spisku-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshchini - lyudstva (дата звернення: 17.05.2022).

5. Паска Т. Місце і роль гуцульщинознавства в сучасній українській національній школі (персоналістичний контекст). Обрії. 2018. №1 (46). С. 122-126.

6. Люблю тебе, Гуцульщино!: навч.-метод. посіб. / за ред. П. Лосюка, А. Григорук. Косів: Писаний Камінь, 2012. 396 с.

7. Гірська школа перехідного періоду: для вчителів і керівників гірських закладів освіти та відділів освіти / упор. В. Козьменчук, В. Лаврук, П. Лосюк. Косів: Писаний Камінь, 2018. 36 с.

8. Лосюк П. Гуцульська школа майбутнього (основні напрями розвитку Яворівської загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів на 2007-2011 роки). Гірська школа Українських Карпат. 2009. №4-5. С. 64-66.

9. Матеріали обласної картотеки передового педагогічного досвіду Івано - Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Лабораторія передового педагогічного досвіду. Лабораторія управління та організації освіти. URL: https://www.ippo.if.ua/ (дата звернення: 19.05.2022).

10. Томюк Ф. Опис моделі інноваційного розвитку Підзахаричівського навчально - виховного комплексу «Перлина Гуцульщини». Сільська школа: реалії та перспективи: зб. матер. / упор. Л. Келембет, П. Лосюк. Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2009. Вип. 5. С. 79-89.

11. Зеленчук І., Зеленчук Я. Організація і методика проведення учнівських українознавчих експедицій загальноосвітніми навчальними закладами Гуцульського регіону України. Українознавство. 2009. №4. С. 302-305.

12. Косило М. Історія поступу Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді: до 80-річчя заснування. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2020. 376 с.

13. Проект наукового дослідження «Гірська школа. Стан. Проблеми. Перспективи розвитку». Гірська школа Українських Карпат. 2006. №1. С. 23-74.

14. Паска Т. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір Науково-методичний твір «Розробка і створення мобільного додатку «Hutsul 24». Авторська пропозиція для педагогів, учнів, батьків та всіх зацікавлених гуцульщинознавством». Авторське право і суміжні права. Бюлетень №69, 2022. С. 169.



References

1. Losiuk, P. (Eds.). (2018). Vcheni-horiany - hirskii shkoli [Highland scientists - mountain school]. Kosiv: Pysanyi Kamin [in Ukrainian].

2. Zaklady zahalnoi serednoi osvity [Institutions of general secondary education]. (n.d.). registry.edbo.gov.ua. Retrieved from https://registry.edbo.gov.ua/zagalna-serednya-osvita [in Ukrainian].

3. Natsionalnyi perelik elementiv nematerialnoi kulturnoi spadshchyny Ukrainy [National list of elements of intangible cultural heritage of Ukraine]. (n.d.). uccs.org.ua. Retrieved from https://uccs.org.ua/natsionalnyj-reiestr-obiektiv/ [in Ukrainian].

4. Konventsiia pro okhoronu nematerialnoi kulturnoi spadshchyny: postiine predstavnytstvo Ukrainy pry YuNESKO [Convention for the Safeguarding of the Intangible Cultural Heritage: Permanent Representation of Ukraine to UNESCO]. (n.d.). unesco.mfa.gov.ua. Retrieved from https://unesco.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/elementi-ukrayinskoyi-kulturi-u-reprezentativnom - spisku-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshchini-lyudstva [in Ukrainian].

5. Paska, T. (2018). Mistse i rol hutsulshchynoznavstva v suchasnii ukrainskii natsionalnii shkoli (personalistychnyi kontekst) [The place and role of Hutsul studies in the modern Ukrainian national school (personalistic context)]. Obrii - Horizons, 1 (46), 122-126 [in Ukrainian].

6. Losiuk, P. & Hryhoruk, A. (Eds.). (2012). Liubliu tebe, Hutsulshchyno! [I love you, Hutsulregion!]. Kosiv: Pysanyi Kamin [in Ukrainian].

7. Kozmenchuk, V., Lavruk, V. & Losiuk, P. (Eds.). (2018). Hirska shkola perekhidnoho periodu: dlia vchyteliv i kerivnykiv hirskykh zakladiv osvity ta viddiliv osvity [Mountain school of the transition period: for teachers and managers of mountain educational institutions and education departments]. Kosiv: Pysanyi Kamin [in Ukrainian].

8. Losiuk, P. (2009). Hutsulska shkola maibutnoho (osnovni napriamy rozvytku Yavorivskoi zahalnoosvitnoi shkoly-kompleksu I-III stupeniv na 2007-2011 roky) [Hutsul school of the future (main directions of development of Yavoriv comprehensive school-complex of I-III degrees for 2007-2011)]. Hirska shkola Ukrainskykh Karpat - Mountain school of the Ukrainian Carpathians, 4-5, 64-66 [in Ukrainian].

9. Materialy oblasnoi kartoteky peredovoho pedahohichnoho dosvidu Ivano-Frankivskoho oblasnoho instytutu pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. Laboratoriia peredovoho pedahohichnoho dosvidu. Laboratoriia upravlinnia ta orhanizatsii osvity [Materials of the regional card index of the advanced pedagogical experience of the Ivano-Frankivsk regional institute of postgraduate pedagogical education. Laboratory of advanced pedagogical experience. Laboratory of education management and organization]. (n.d.). ippo.if.ua. Retrieved from https://www.ippo.if.ua/ [in Ukrainian].

10. Tomiuk, F. (2009). Opys modeli innovatsiinoho rozvytku Pidzakharychivskoho navchalno-vykhovnoho kompleksu «Perlyna Hutsulshchyny» [Description of the model of innovative development of Pidzakharychiv educational complex «Pearl of Hutsul region»]. Silska shkola: realii ta perspektyvy - Rural school: realities and prospects. (issue 5), (pp. 79-89). Ivano - Frankivsk: OIPPO; Sniatyn: PrutPrynt [in Ukrainian].

11. Zelenchuk, I. & Zelenchuk, Ya. (2009). Orhanizatsiia i metodyka provedennia uchnivskykh ukrainoznavchykh ekspedytsii zahalnoosvitnimy navchalnymy zakladamy Hutsulskoho rehionu Ukrainy [Organization and methods of conducting student Ukrainian studies expeditions by secondary schools of the Hutsul region of Ukraine]. Ukrainoznavstvo - Ukrainian Studies, 4, 302-305 [in Ukrainian].

12. Kosylo, M. (2020). Istoriiapostupu Ivano-Frankivskoho oblasnoho derzhavnoho tsentru turyzmu i kraieznavstva uchnivskoi molodi: do 80-richchia zasnuvannia [History of progress of Ivano-Frankivsk regional state center of tourism and local lore of student's youth: to the 80th anniversary of its foundation]. Ivano-Frankivsk: Symfoniia forte [in Ukrainian].

13. Khrushch, V. (Eds.). (2006) Proekt naukovoho doslidzhennia «Hirska shkola. Stan. Problemy. Perspektyvy rozvytku» [Research project «Mountain School. State. Problems. Development prospects»]. Hirska shkola Ukrainskykh Karpat - Mountain school of the Ukrainian Carpathians, 1, 23-74 [in Ukrainian].

14. Paska, T. (2022). Svidotstvo pro reiestratsiiu avtorskoho prava na tvir №111121 vid

18.01.2022. Naukovo-metodychnyi tvir «Rozrobka i stvorennia mobilnoho dodatku «Hutsul 24». Avtorska propozytsiia dlia pedahohiv, uchniv, batkiv ta vsikh zatsikavlenykh hutsulshchynoznavstvom» [Certificate of registration of copyright to the work №111121 Scientific and methodical work «Development and creation of a mobile application «Hutsul 24». Author's proposal for teachers, students, parents and all those interested in Hutsul studies»]. Avtorskepravo i sumizhniprava - Copyright and related rights, 69, 169 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...